На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Здравоохранение

Урологічні наукові школи України

Версия для печати Версия для печати

Медицина зародилася з появою людини в сивій давнині. Про урологію вперше згадував Гіппократ ще в IV ст. до н.е. Були описані найбільш типові зміни кольору і запаху сечі, поява в ній патологічних включень, деякі захворювання органів сечостатевої системи. Гіппократ також згадує про видалення каменів сечового міхура. Вищеперерахованими методами по суті і вичерпувався арсенал спеціальних лікувальних засобів прадавньої урології. Формування сучасної урології стало можливим лише в XIX-XX ст. в зв'язку із розвитком загальної хірургії та вдосконаленням оперативної техніки. Відкриття рентгенівських променів і винахід цистоскопа дали можливість розпізнавати багато захворювань нирок, сечоводів і сечового міхура. У цей період оперативним лікуванням захворювань нирок, сечових шляхів і чоловічих статевих органів займалися хірурги. Лише в кінці минулого і на початку нинішнього століття урологія виділилась в самостійну медичну спеціальність.

В Україні перше урологічне відділення було відкрите в 1863 р Т. І. Вдовіковським. в Одесі. Величезний внесок в розвиток урології вніс відомий хірург С. П. Федоров, що був піонером застосування багатьох операцій на сечостатевих органах. Його ім'ям названо ряд операцій, а саме: черезміхурове видалення аденоми передміхурової залози, субкапсулярна нефректомія, доступ в поперековій ділянці - люмботомія. У 1925 р. він написав фундаментальне керівництво з урології "Хірургія нирок і сечоводів". В основу розвитку сучасної урології лягли також праці багатьох хірургів минулого століття, таких як І. Ф. Буш, Н. І. Пірогов, І. В. Буяльський, А. Г. Подрез і хірургів і урологів нашого століття: А. В. Вішневського, Б. Н. Хольцова, П. Д. Соловова, Р. М. Фронштейна, А. П. Фрумкіна, А. Я. Пителя, Ю.Я. Пителя, Н.А. Лопаткіна, О.Б. Лорана, Н. Кана, В.С. Карпенка., О.Ф. Возіанова, О.В. Люлька, П.С. Серняка, С.П. Пасічникова.

За останні 10-15 років урологія в Україні досягла значного розвитку. Зокрема, в урологічну практику впроваджено багато нових методів діагностики і лікування: магнітно-резонансна томографія, черезшкірні методи видалення і дроблення каменів нирок і сечових шляхів, пункційні методи діагностики і лікування під ультразвуковим контролем, екстракорпоральна ударнохвильова літотрипсія, рентгеноендоваскулярні методи лікування, ендоскопічні операції на сечоводі, передміхуровій залозі, сечовипускному каналі і сечовому міхурі. В світовій урології існує тенденція до заміни традиційних оперативних втручань інструментальними, ендоскопічними методами лікування, які в своїй більшості менш травматичні, легше переносяться хворими, сприяють скороченню терміну перебування їх в стаціонарі і зменшують частоту ускладнень. Велика увага приділяється урологами проблемам андрології, особливо проблемі еректильної дисфункції. Таким чином, сучасна урологія є багатогранною клінічною дисципліною, яка тісно пов'язана з хірургією, терапією, акушерством, гінекологією, ендокринологією, онкологією, психіатрією, імунологією.

В світовій хірургії велика увага приділяється подальшому розвитку науки та підготовці висококваліфікованих спеціалістів, яке проводиться в провідних, авторитетних клініках. Детально хотілося б зупинитись на величезному внеску вітчизняних вчених в розвиток урології.

ВОЗІАНОВ О. Ф. (02.10.1938 р.), академік НАН (1991) та АМН (1993) України, доктор медичних наук (1978), професор (1980), Заслужений діяч науки України (1983), лауреат Державної премії України (1983), нагороджений Відзнакою Президента України (1996). Президент Академії медичних наук України (з 1993 р.), директор Інституту урології та нефрології АМН України (з 1987 р.).

Видатний український вчений хірург-уролог, один із лідерів світової урології. Його наукові розробки становлять вагомій внесок у фундаментальну та прикладну медицину. Дослідження зосереджені на розробці функціональних методів діагностики та хірургічного лікування основних урологічних захворювань, зокрема пухлин передміхурової залози. Ним розроблено оригінальну методику операції при доброякісній гіперплазії передміхурової залози і запропоновано спеціальний хірургічний інструментарій.

Вперше в країні широко впровадив радикальну операцію з приводу раку передміхурової залози. Вперше розробив класифікацію передпухлинних станів і раку передміхурової залози і сечового міхура та алгоритм діагностики доброякісної гіперплазії, передраку і раку передміхурової залози з впровадженням імуногістохімічного моніторингу. Є засновником першої в Україні лабораторії термодіагностики та першого відділення екстракорпораліьного дроблення каменів нирок, піонер ендоурології. Автор 300 наукових праць, в т.ч. 16 монографій, 14 винаходів. Підготував 5 докторів наук, 24 кандидати наук. Голова Українського товариства урологів, член Всесвітнього, Європейського та Американського товариств урологів, член Міжнародного товариства дитячих урологів та ендоурологів.

Основні наукові праці: “Хирургия рецидивного нефролитиаза” (1984); “Функциональные методы диагностики в детской уронефрологии” (1985): “Атлас урологических заболеваний” (1990); “Хирургическое лечение пузырно- и уретровлагалищных свищей” (1990); “Герминативные опухоли яичка” (1991); “Клиническая термодиагностика” (1991); “Болезни мочевого пузыря у детей” (1992); “Урология” - підручник для медвузів (1993); “Передрак та ранні форми раку сечового міхура” (1994); “Клінічна сексологія і андрологія” (1996).

ЛЮЛЬКО О.В. доктор медичних наук (1971), професор (1974), Заслужений діяч науки України (1983), лауреат Державної премії України (1983), нагороджений Відзнакою Президента України (1996), Заслужений діяч науки та техніки Української РСР (1989 ), член-кореспондент Академії медичних наук України (1994 ), нагороджений Відзнакою Президента України орденом "За заслуги" Ш ступеня, нагороджений медаллю "Винахідник СРСР", нагороджений срібною медаллю Російської академії природних наук "За розвиток медицини та охорони здоров'я"(1999).

Люлько О.В. є автором двох відкриттів: Ним опубліковано більше 600 наукових робіт. Серед них - 49 монографій та навчальних посібників: "Атлас операций на органах мочеполовой системи" (Москва, Медицина, 1972); "Атлас урогинекологических операций" (Киев, Вища школа, 1981), Заболевания предстательной железы" (Киев, Здоров'я, 1984); "Аномалии мочеполовой системы" (Киев, Здоров'я, 1987); "Цистит" (Киев, Здоров'я, 1988); "Пиелонефрит" (Киев, Здоров'я, 1989); "Воспалительные заболевания мочеполовых органов" (Душанбе, Ирфон, 1990); "Атлас-руководство по урологии" (Киев, Вища школа, 1990); "Крипторхизм" (Киев, Здоров'я, 1992); "Основы хирургической андрологии" (Киев, Здоров'я, 1993); підручник "Урологія" (Київ, Вища школа, 1993); "Справочник по сексологии, сексопатологии й андрологии" (Киев, Здоров'я, 1994); "Дистанционная литотрипсия" (Днепропетровск, АП ДКТ, 1997); "Морфогенез мочекаменной болезни" (Днепропетровск, Пороги, 1999).

Під керівництвом професора Люлька О.В. виконані, захищені та виконуються 47 кандидатських та 13 докторських дисертацій. О.В. Люлько - віце-президент Української асоціації урологів, член Міжнародної асоціації урологів, заступник головного редактора журналів "Урологія" та "Медичні перспективи", головний редактор журналу "Новини науки Придніпров'я".

КАРПЕНКО В.С (28.10 1923), доктор медичних наук (1968), професор (1970), Заслужений діяч науки України, лауреат Державної премії України, нагороджений п'ятьма орденами, директор Інституту урології та нефрології АМН України (з1969 до 1987р.).

В.С.Карпенко - автор 270 наукових праць, у тому числі - 12 монографій, довідників та посібників, 12 авторських свідоцтв та патентів. Підготував 7 докторів і 32 кандидатів наук. Як головний уролог МОЗ України у 1970-1987 рр. активно займався розвитком урологічної служби в республіці та підготовкою урологічних кадрів. Він підготував науковий колектив для вивчення проблем трансплантації нирки, виконав перші 75 трансплантацій нирок. В.С.Карпенко вперше в світі описав нову хворобу - склероз передміхурової залози, розробив її етіологію, патогенез, клініку, діагностику, запропонував і впровадив ефективні методи лікування. Наукові праці останніх років присвячені вивченню впливу несприятливих екорадіаційних чинників після аварії на Чорнобильській АЕС на урологічних хворих і урологічні захворювання. В.С.Карпенко був членом редколегій журналів "Урологія і нефрологія", "Клінічна хірургія", заступником голови наукової ради "Урологія та оперативна нефрологія", членом проблемних комісій "Вазоренальні захворювання і нефрогенна гіпертонія", "Трансплантація органів та тканин" АМН СРСР, редактором міжвідомчого збірника "Урологія", головою республіканської проблемної комісії МОЗ України "Урологія і нефрологія", головою правління наукового республіканського товариства урологів, є членом Міжнародного та Європейського товариств урологів, почесним членом медичного товариства ім. Пуркіне (Чехословаччина), Російського та Білоруського товариств урологів, обраний академіком Української академії наук національного прогресу.

СЕРНЯК П.С. доктор медичних наук (1970), професор (1972), лауреат Державної премії України (1983), за сумлінну працю і досягнуті успіхи неодноразово отримував урядові нагороди, заслужений працівник народної освіти.

П.С. Серняк - видатний вчений, який глибоко вивчає проблеми урологічних захворювань. П.С. Серняк - автор понад 470 наукових робіт, у тому числі 7 монографій, 17 винаходів та 45 раціоналізаторських пропозицій. У 1971 р. П.С. Серняк вперше в Донецькому медичному інституті заснував кафедру урології, яку з успіхом очолював до січня 1999 р. Протягом понад ЗО років П.С. Серняк є головою обласної Асоціації урологів.. Продовження робіт з вивчення гострої ниркової недостатності втілилося у 10 кандидатських і 2 докторських дисертаціях.

У 1981 р. П.С. Серняк заснував відділення з надання допомоги хворим з термінальною стадією ниркової недостатності. У 80-х роках під керівництвом П.С. Серняка були здійснені наукові розробки з поліпшення результатів лікування уросепсису та ускладнених форм сечокам'яної хвороби. Опрацьовані оригінальні методики сечовідно-сечоміхурового анастомозу з ректальним сечовим міхуром при цистектомії. Виконано понад 600 пластичних операцій при стриктурах уретри. Накопичений досвід узагальнений у монографії за цією темою.

Притаманне П.С. Серняку відчуття нового, його допитливість і прагнення до постійного удосконалення своїх знань є взірцем для лікарів-урологів. Під керівництвом П.С. Серняка підготовлено і захищено 26 кандидатських і 7 докторських дисертацій. П.С. Серняк - член Всесвітньої і Європейської асоціації урологів, член правління асоціації урологів України.

Професійна доля ПАСЕЧНІКОВА С. П. пов'язана з кафедрою урології Київського медичного інституту, де він пройшов блискучу школу в академіка О.Ф. Возіанова і завдяки притаманним йому природній талановитості, працездатності, цілеспрямованості, організаторським здібностям захистив у 1978 р, кандидатську дисертацію на тему "Функціональний стан нижніх сечових шляхів у хворих на аденому передміхурової залози" і в 1990 р. - докторську - на тему "Термографічна діагностика урологічних захворювань".

Сьогодні Сергій Петрович - професор, головний уролог МОЗ України, член Української, Європейської та Всесвітньої Асоціацій урологів, член Спеціалізованої Ради за фахом "Урологія", член Експертної Ради ВАК України, член редколегії журналу "Урологія", член правління Асоціації урологів України. Він блискуче викладає урологію на кафедрі Національного медичного університету з 1977.

З 1988 р. Сергій Петрович успішно очолює одне з провідних відділень Інституту урології та нефрології АМН України - запальних захворювань нирок, сечовивідних шляхів та чоловічих статевих органів. Він - автор багатьох наукових праць із різних розділів урології, трьох монографій, шести винаходів. Під керівництвом Сергія Петровича підготовлені і захищені шість кандидатських дисертацій, пройшли навчання та підвищили свою кваліфікацію чимало фахівців.

Шуляк О.В., Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького


| Количество показов: 3955 |  Автор (привязка):  Шуляк Олександр Владиславович |  Голосов:  1 |  Рейтинг:  3.3 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Дружин Генадій Вікторович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Координация: региональный аспект

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua