На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Образование

Система аргументації в жанрі судового вироку

Версия для печати Версия для печати

Судовий вирок як особливий юридичний документ має чітку регламентовану структуру и складається особливим жанровим каноном

Увага до проблем аргументації зумовлена двома факторами: соціологізацією і поглибленням внутрішньої спеціалізації знань. Аргументування – це форма діяльності людини, в якій реалізується мовна особистість, задіяні її знання, уявлення, система цінностей, комунікативні навички, епістемічний та емоційний стан. Саме тому розгляд системи аргументації у судовому вироку можна вважати актуальним і своєчасним.

Протиріччя, що виражаються в когнітивному й аксіологічному конфлікті, зіткнення поглядів й протиставлення є основними диференційними особливостями аргументування в жанрі судового вироку.

Теоретичною базою дослідження є роботи вітчизняних і зарубіжних вчених Л.В. Барби, А.С. Берези, А.Д. Бєлової, Б. Бікса, В. Бішина, І.І. Борисенко, М.А. Бріцина, Р. Вайдіка, В.Г. Гака, Дж. Гіббонса, Б.Н. Головіна, С.В. Гріньова, П. Гудріха, І.М. Гумовської, А.А. Денисової, Є.Б. Єршова, В.П. Живуліна, Т.А. Журавльової, В.І. Карабана, І.С. Квитко, Т.Р. Кияка, Н.Ф. Клименко, Н.В. Кривоносової, В.М. Лейчика, Д. Мелінкофа, С.Г. Носик, Л.Ф. Омельченко, А.А. Сербенської, Е.М. Сидо, К. Сімса, Е.Ф. Скороходька, А.В. Суперанської, Л.Б. Ткачової, С.П. Хижняка, Р. Шая та інших.

Мета полягає в аналізі засобів аргументації в жанрі судового вироку. Ця мета передбачає вирішення наступних завдань:

1). визначити характерні мовні ознаки судово-процесуального дискурсу;

2). визначити ознаки інституційності у судово-процесуальному дискурсі;

3). проаналізувати структуру аргументації у судово-процесуальному дискурсі;

4). системно представити мовну аргументацію в жанрі судового вироку.

Об’єктом дослідження є мовленнєвий жанр судового вироку в судово-процесуальному дискурсі.

Предметом дослідження виступає система аргументації, що використовується під час складання судового вироку.

Жанр судового вироку відноситься до судово-процесуального дискурсу, який, в свою чергу, трактується лінгвістами як інституційний. Ознаки інституційності фіксують рольові характеристики агентів і клієнтів інститутів, типові хронотопи, символічні дії, трафаретні жанри та мовленнєві кліше. Інституційне спілкування – це комунікація в своєрідних масках. Саме трафаретність спілкування принципово відрізняє інституційний дискурс від персонального. Специфіка інституційного дискурсу розкривається в його типі, тобто в типі суспільного інституту, який в колективній мовленнєвій свідомості позначений певною назвою, пов’язаний з певними функціями людей, споруд, побудованих для виконання даних функцій, суспільними ритуалами та поведінковими стереотипами. Нейтральні ознаки інституційного дискурсу включають загально дискурсивні характеристики, типові для будь-якого спілкування, особистісно-орієновані ознаки, а також ознаки інших типів дискурсу, які виявляються "на чужій території", тобто транспоновані ознаки

Згідно із твердженням В.І. Карасика, що досліджував текст у сукупності з умовами його породження, аналіз дискурсу: "потребує врахування інститутів, що склалися на сьогодні у суспільстві" [Карасик 1999: 5]. Серед інших, В.І. Карасик називає й інститут судочинства, що повністю вповідає визначенню "стійкий комплекс норм, правил, символів, що регулюють певні сфери людської життєдіяльності організують їх у систему ролей і статусів, за допомогою яких задовольняються основні життєві потреби".

Учасниками судово-процесуального дискурсу є фахівець (суддя, адвокат, прокурор) і нефахівець (обвинувачуваний, свідок, потерпілий, експерт). Перший створює юридичне інформаційне повідомлення згідно із законами та фактами справи. Фахівець сприймається оточенням як особистість, що чітко розуміє мету комунікації, свідомі настанови на створення конкретного мовлення, чіткої та переконливої аргументації, належного рівня компетенції. Навіть при наявності власної моральної позиції фахівець-юрист повинен відстоювати інтереси закону й держави. Це складає основу мотивації мовленнєвої комунікації.

Комунікативний портрет нефахівця визначає його властивості як отримувача мовленнєвої інформації. Це його інтелектуально-культурний рівень, бажання і пріоритети, психологічний стан і психологічний тип особистості, рівень освіти й інші параметри, орієнтовані на отримання й адекватне сприйняття відповідної інформації. При цьому треба враховувати, що нефахівець, залежно від своєї ролі у судово-процесуальному дискурсі, переслідує власні мотиви, які не завжди співпадають як із мотивами фахівців, так і з мотивами інших нефахівців. В акті комунікації позиції нефахівця є пріоритетними, тому що орієнтація на відповідного отримувача інформації складає основу кожного елемента мовленнєвої комунікації.

Слово "аргументація" походить від латинських слів "argumentum", "arguo", що означають "пояснення", "прояснюю". Аргументація представляє собою специфічну форму комунікативної діяльності, що нерозривно та органічно пов’язана з процесом переконання. Тому аргументацію необхідно розглядати з погляду дійового підходу, відповідно до якого підкреслюється перш за все саме діяльність суб’єкта, орієнтована на зміну поглядів, думок та переконань аудиторії. Під час прийняття рішень в практичній діяльності аргументація орієнтована на таку зміну поглядів та суджень людей, що може спонукати їх до виконання тих чи інших дій. Це виходить з мети аргументування – вплинути на вибір адресата в процесі прийняття рішення і тим самим вплинути на його структуру діяльності.

У межах судово-процесуального дискурсу разом із аргументативним існують також спонукальний, директивний та авторитарний дискурси. В авторитарному дискурсі успішний спонукальний вплив базується на відмінності соціальних ролей, статусних характеристик комунікантів, наприклад: прокурор – підсудний, суддя – правопорушник, законодавець – громадянин, при цьому одна з ролей передбачає вищий соціальний статус. Сутність статусної мотивації полягає у залежності одного партнера від іншого [Карасик 2002: 40].

За рольовим очікуванням особа із нижчим статусом отримує вказівки від особи з вищим статусом. З метою здійснення тиску використовуються різні вербальні засоби, основні з них це:

1). засоби вираження категорії негативності;

2). пропозиційні дієслова, які вводять оціночні судження;

3). модальні дієслова зі значенням облігаторності;

4). імперативні висловлювання;

5). терміни [Муравьева 1986: 232].

Основними комунікантами директивного дискурсу виступають ініціатор та адресат. Директивний дискурс складається з набору вербальних актів, спрямованих на зміну стану явищ, речей чи правил поведінки, що склалися.

Спонукальний дискурс реалізується як комплекс мовних, психологічних та доказових зусиль комуніканта. Таке спонукання, на відміну від засобів механічного, силового спонукання, можливе за допомогою мовного інструментарію.

Аргументативний дискурс – це процес представлення доказів, у ході якого вирішуються завдання розвитку та наведення аргументів. Цей тип дискурсу є комплексом мовленнєвих актів, пояснюючого характеру.

Склад комплексу судової документації досить широкий, і практично кожний документ в ньому заслуговує особливої уваги. Однак найбільш перспективним для вивчення, на наш погляд, є судовий вирок.

Судовий вирок як особливий юридичний документ має чітку регламентовану структуру и складається особливим жанровим каноном, який передбачає специфічну композицію, що включає обов’язкові фрагменти – жанрові маркери, особливий стиль мовлення, що відноситься до офіційно-ділового мовлення, велику частотність клішованих виразів та інше.

Структура судового вироку поділяється на шість формальних частин: заголовок; підзаголовок, в якому відображається інформація про назву, час, місцезнаходження, склад суду, порядок судового розгляду; преамбула, в якій вказується номер справи, прізвища, імена та по батькові підсудних, їх характеристики, номер статті Закону або коротке формулювання обвинувачення; основна частина, в якій описуються обставини злочину і приводиться аргументація провини підсудних; заключна частина, що включає винесення судом вироку;підписи суддів і секретаря.

Специфічним є змістовий аспект судового вироку, в якому повинна бути чітко змодельована ситуація, що визначається як протиправна, відпрацьована система аргументації, що мотивує деталі.

Виходячи з того, що судові документи такого характеру орієнтовані на переконливість збудованої моделі, оскільки наслідком недостатньої переконливості може стати скасування вироку, особливої уваги потребують саме способи аргументації, мотиви, які вважаються достатніми для переконання у протиправності дій. Тому для більшої переконливості та підкреслення офіційності у судовому вироку використовуються безособові та неозначено-особові звороти, кліше, шаблони та складні конструкцій.

Пор.: "К. обвинувачується в тому, що він 28 травня 20__г. приблизно о 14 годині 30 хв. у вестибюлі гуртожитку Одеського керамзитового заводу, розташованого в м. Одесі по вул. Польова, 43, на ґрунті особистих неприязних стосунків під час сварки з вахтером гуртожитку О. схопив її за ногу, різко потягнув її на себе, від чого потерпіла впала на підлогу, переламала праву променеву кістку та жиловидний відросток правої ліктьової кістки. Заподіяні тілесні ушкодження судмедекспертом віднесені до середньої тяжкості. На підставі викладених даних діяння К. кваліфіковані за ст. 102 Карного Кодексу України". Основним аргументом для винесення вироку послужили свідчення судмедекспертів "Заподіяні тілесні ушкодження судмедекспертом віднесені до середньої тяжкості". Не дивлячись на те, що в тексті вироку факти повинні бути викладені беземоційно, чітко, в тексті з’являються аргументи на захист свідчень потерпілої: "під час сварки, схопив її за ногу, різко потягнув".

У вироку суду повинні бути представлені аргументи не тільки суду, а й обвинувачуваного та потерпілого. Для аргументації своїх дій обвинувачуваний використовує стратегію – доведення невинності.

"Як пояснив підсудний, він 28 травня 20__г. близько 13 години приїхав у гуртожиток, в якому чергувала вахтером О., і попросив у неї ключ від клубу для того, щоб забрати музичну апаратуру, необхідну для виступу ансамблю, учасником якого він є. Вахтер, пославшись на письмове розпорядження коменданта гуртожитку Д., відмовилася відкрити клуб без її дозволу. Вона також не повідомила і номер домашнього телефону коменданта. Він був змушений прикласти зусиль для розшуку місця проживання коменданта, отримати дозвіл забрати апаратуру, при цьому К. висловив своє незадоволення поведінкою вахтера. Коли О. відкрила клуб, вони з Д. винесли музичну апаратуру у вестибюль і переносили її до автомобіля. Нахилившись забрати останню колонку, К. побачив, як вахтер, підійшовши до нього, замахнулася на нього ногою з метою завдати удару. Він, щоб уникнути удару в обличчя, миттєво схопив О. за ногу і відштовхнув від себе, але та не утрималася на ногах, впала і отримала травму. К. допоміг піднятися потерпілій і намагався надати їй першу медичну допомогу, викликав карету "швидкої допомоги". Аргумент "щоб уникнути удару в обличчя" говорить про намір самозахисту. Пояснення підсудного "намагався надати їй першу медичну допомогу", "викликав карету "швидкої допомоги" дорівнює аргументу про те, що його наміри з початку не були агресивними і все відбулось випадково.

Аргументи потерпілого, в тому числі й свідків, запрошених у даній справі є норративом або низкою репрезентативних висловлювань. Головна стратегія потерпілого – довести винність обвинувачуваного.

Пор.: "Потерпіла О. не заперечує викладених підсудним обставин, проте пояснила, що вона не мала наміру вдарити К. ногою в обличчя, що вона дійсно підвела ногу з тим, щоб показати підсудному на двері, оскільки він її ображав за те, що вона не відкрила клуб". Погоджуючись із розповіддю обвинувачуваного, постраждала таким чином намагається викликати довіру. Пояснення свого вчинку "що вона дійсно підвела ногу з тим, щоб показати підсудному на двері" є аргументом для пояснення неврівноваженості обвинувачуваного, його небажання розібратися у перебігу подій. Основний аргумент потерпілої "оскільки він її ображав" повинен викликати негативне ставлення до обвинувачуваного, як до людини невихованої, здатної образити жінку.

Залежно від того, яку з позицій підтримує свідок, його аргументи можуть бути стратегічно спрямовані як на допомогу підсудному, так і свідчити про його винність.

Пор.: "Свідчення потерпілої в цій частині не знайшли свого підтвердження під час судового слідства. Допитані в суді свідки С., П., Д., які знаходилися у вестибюлі при вантаженні музичної апаратури, засвідчили, що між потерпілою та підсудним ніякого скандалу, взаємних образ не було. Д. пояснив, що він бачив, як О., підійшла до К., коли він нагнувся за колонкою, і ногою хотіла його вдарити, а той відштовхнув її від себе. І вона впала". Свідчення про те, що "між потерпілою та підсудним ніякого скандалу, взаємних образ не було" ставить під сумнів усі аргументи висунуті потерпілою і саме вони впливають на рішення суду: "Суд вважає неправдоподібним і протиприродним, що знайшло підтвердження в судовому засіданні, свідчення потерпілої про те, що вона ногою хотіла показати К. на двері" [Вирок одеського кримінального суду].

Формат статті не дає змоги розглянути та проаналізувати мовленнєвий жанр судового вироку більш докладно. Тому його дослідження є досить перспективним з погляду структури аргументації судових вироків судів різної юрисдикції.

Отже, судова справа не може бути завершена без прийняття та оголошення рішення. Це дуже коротке формулювання, сильно стандартизоване за характером викладу та складне за мовним оформленням. Основною проблемою побудови жанру судового вироку є добір ефективних лінгвістичних засобів аргументації, які б дозволили не лише донести зміст законодавчого документа, а й призводили б до часткової репрезентації світу адресата, зміни або створення у ньому відповідного ментального простору.

Література

1. Дейк 1989: Дейк, Т.А. ван. Язык. Познание. Коммуникация [Текст] / Т. А. ван Дейк. – М. : Наука, 1989. – 248 с.
2. Карасик 1999: Карасик, В.И. Религиозный дискурс [Текст] / В. И. Карасик // Языковая личность: проблемы лингвокультурологии и функциональной семантики : Сб. науч. тр. – Волгоград : Перемена, 1999. – С. 5-19.
3. Карасик 2002: Карасик, В.И. Языковый круг : личность, концепты, дискурс [Текст] / В. И. Карасик. – Волгоград : Перемена, 2002 – 477 с.
4. Коваль 2007: Коваль, Н.Є. Мовні засоби аргументації в юридичному дискурсі [Текст] : автореф. дис…канд. філол. наук – Львів, 2007. – 20 с.
5. Муравьева 1986: Муравьева, Н.В. Язык конфликта [Текст] / Н. В. Муравьева // Новое в зарубежной лингвистике. – М. : Прогресс, 1986. – C. 322-362.
6. Ощепкова 2004: Ощепкова, Н.А. Стратегии и тактики в аргументативном дискурсе: прагмалингвистический анализ убедительности рассуждения : (На материале политических дебатов) [Текст] : автореф. дис. ... канд. филол. наук. – Тверь, 2004. – 18 с.
7. Серажим 2002: Серажим, К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність [Текст] / К. Серажим. – К. : КНУ ім. Т.Г. Шевченка, 2002. – 392 с. – Бібліогр. : 412с. – 300 пр. – ISBN 966-594-180-1.


Пономарьова Людмила Володимирівна,
кандидат філологічних наук, доцент кафедри українознавства Приазовського державного технічного університету (м. Маріуполь, Україна).

Стаття присвячена проблемам аргументації в жанрі судового вироку. Визначено характерні мовні ознаки судово-процесуального дискурсу. Проаналізовано структуру та систему мовленнєвого жанру судового вироку.

Ключові слова: судово-процесуальний дискурс, аргументація, вирок, юридичний дискурс.

Людмила Пономарева

Система аргументации в жанре судебного приговора

Статья посвячена проблемам аргументации в жанре судебного приговора. Определены характерные языковые признаки судебно-процессуального дискурс. Проанализирована структура и система речевого жанра судебного приговора.

Ключевые слова: судебно-процессуальный дискурс, приговор, аргументація, юридический дискурс.

Lyudmila Ponomaryova

System of argumentation in genre of judical sentence

This article devoted to problems of argumentation in genre of law sentence. Certained main verbal signs of law-judical discourse. Analyzed structure and system of verbal genre of law sentence.

Key words: law discourse, sentence, argumentation, judicial discourse.

Донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка, т. 28, Мовознавство


| Количество показов: 2793 |  Автор:  Людмила Пономарьова  |  Голосов:  2 |  Рейтинг:  3.44 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Соколов Сергій Арістархович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Мала гірнича енциклопедія. Том 1, літера Б

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua