На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Экономика

Бідний, бо дурний чи дурний, бо бідний?

Версия для печати Версия для печати

Керманичі не вивчили, що таке ентропія, а ентропія, не звертаючи уваги на заклики з трибун, спрацьовує руйнівно у будь-якій замкненій системі

Люди, ничего не производящие собственными руками,
подсознательно убеждены, что разбогатеть можно
только путем грабежа: беззаконного или узаконенного –
эксплуатации. Именно поэтому большинство интеллектуалов
– марксисты...
Ігор Єфімов
http://www.solonin.org/other_igor-efimov-gost-iz-kanadyi/cmnts

Перше, що ми маємо зробити, аби подолати корупцію, —
змінити систему виховання. Докорінно. До засад. До зовсім інших
духовних основ. Заново будувати систему виховання людей
Любомир Гузар
http://dt.ua/articles/82932  


До теми

Суспільно актуальною темою у нас стала проблема "зерен та полови": щораз потрібно розбиратися між формальним дипломом та реальним рівнем освіченості. Носіїв дипломів безліч, а майстрів-знавців, умільців чи справжніх аналітиків, здатних до осмисленої діяльності – "кіт наплакав".

З одного боку, маємо море інформації, котре розгойдує життєвий "корабель", а з іншого – на яку якість буття сподіватися, якщо освітня підготовленість до сприйняття чи подачі інформації не відповідає стрімкій та складній ході сучасного світу? Ось декілька прикладів у тему.

Приклад перший – про "грантоїдів"

Читаємо: "Фахівці провели дослідження, у ході якого з'ясувалося, що від кількості випитої води залежить настрій людини. Пацієнти з дослідної групи у порівнянні з іншою, контрольною групою, учасники якої не були обмежені в цьому живильному компоненті, значно більше почували втому, депресію й навіть озлоблення. Висновок однозначний – настрій від недоліку води погіршується" –
http://vidomosti-ua.com/health/26413  

Відомо й без спеціальних досліджень, як впливає кількість води в організмі на його рівень здоров'я, а у хворобливому стані знано, який у такої людини настрій.

Приклад другий – про журналістів, що працюють з політиками

Читаємо: "Значно збільшені соціальні видатки. За рахунок цього до кінця року в 4 рази, а не в 2, як планувалося, будуть підвищені заробітні плати бюджетникам", – сказав прем’єр –
http://www.pravda.com.ua/news/2011/06/15/6298227/

Відомо, що зарплату вчителям планували збільшити гривень на сто, а буде збільшено десь на 400 грн. Легка математична проблематика щодо "на скільки" та "у скільки" стає дедалі складнішою, бо якщо раніше мало який "трієчник" не знав теореми Піфагора, то у теперішнього сільського випускника 9-го класу, що має 9-ть балів з математики "кліщами" не вирвати хоч якесь знання про цю теорему (автор якось пробував). Якщо журналіст зауважить, що мова лише про кількість разів підвищення зарплат, а не про її новий розмір, то тим прикріше як за нього, так і за державу загалом. 

Приклад третій – про тих, хто любить поспати

Читаємо: "Запізнення на незалежне зовнішнє оцінювання є типовою проблемою для проведення ЗНО. Про це повідомляє громадянська мережа "Опора" у своєму проміжному звіті за результатами громадського спостереження за перебігом зовнішнього незалежного оцінювання. Загалом ЗНО пройшло на доброму рівні"
http://doc2.osvita.ua/html/test/news/19465.html  

Відомо, спеціалістами якого (!!!) "високого" рівня могли б стати ті з абітурієнтів, що не здатні вчасно дістатися місця призначення (прикладом "вищого" рівня може слугувати один з попередніх президентів України). Чи забуде взяти необхідні документи, врахувати, ручкою якого кольору потрібно опрацювати бланк відповідей, завчасно відключити мобільний телефон та сходити до туалету тощо. Не менш відомим є як традиційне "Хто винуватий? – Невістка!", так і те, що сучасний світ – це світ технологій. Останнім часом технології набули нової унікальної здатності – створювати нові ідеології життя. Не увійти у високі суспільно-професійні рівні без здатності до пунктуальності та точності. Дякувати ЗНО, все це автоматично перевіряється у його ході, як і здатність абітурієнта розуміти питання та бачити область допустимого у варіантах відповідей. Тести ЗНО тестують не тільки формальні знання, а й, у першу чергу, рівень освітньо-інтелектуальної компетентності претендента на ВИЩУ освіченість.

Проблема запізнень є проблемою не ЗНО, а тих, хто у ньому вирішив взяти участь, а тому не треба "на зеркало пенять" (рос.). 

Приклад четвертий – про "коня та воза" в академічних дослідженнях

Читаємо: "Міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник заявляє, що у США та Росії дослідження підтвердили зниження рівня освіти в результаті впровадження тестування"
http://www.osvita.org.ua/

Відомо, як останнім часом збільшується розрив між потребами ринку праці та "штампуванням" псевдоспеціалістів з дипломами. Крім того, працевлаштування стає більш залежним від неформальних зв'язків, ніж від реального рівня освіченості. Корінь проблеми у тім, що реальні суспільні "правила гри" мінімізують мотивацію вчитися по-справжньому. Цінність роботи освітньої системи не отримує адекватної підтримки з боку суспільства як творця самої системи. Опинившись у стані, коли "спасение потопающих в руках самих потопающих" (рос.), освітяни, щоб хоч якось підняти рівень мотивації, запроваджують зовнішнє незалежне тестування. Головними у задумі є не тести як такі, а фактор зовнішнього та незалежного від суб'єктів освітньої діяльності механізму суспільної селекції. Тільки так освіта реально впливатиме на подальшу життєву траєкторію особи, і бути чимось більшим, ніж "п'яте колесо до воза" батьківського кар'єрного супроводу. Недарма технологія і називається ЗНО (зовнішнє незалежне оцінювання), а не тестування. Тестову форму можна змінити й на іншу, головне, щоб її сутність зберігала зовнішній незалежний зв'язок із суспільною потребою реальновимірної освіченості. Це, якщо розуміти, що освітня робота з реципієнтом не може автоматично означати його гарантованої освіченості. Недарма французи часто у різних ситуаціях кажуть: "Cela depend" – тобто "Це залежить…".

Тому-то, проводь хоч сотні досліджень, але за ігнорування питанням МОТИВАЦІЇ молоді до освіти усі отримані висновки будуть, як "мертвому припарки". 

Приклад п'ятий – про монополію від чиновників

Читаємо: "Єдине освітнє інформаційне вікно України МОН та ІА "Світ освіт".

Відомо, що на питання іноземця: "А скільки в Україні освітніх сайтів?" МОН з гордістю відповість – сотні! Тому-то, оте ВІКНО якщо і має особливий статус, то хіба, що як ГОЛОВНОГО, але ж ніяк не єдиного. Втім, зрозуміло звідки "вуха стирчать" – з прагнення "чину" до монопольної влади. Але ж не менш відомо, що такий монополізм жодній країні світу не приніс добра – лише підвищений рівень експлуатації і супутні їй проблеми.

Наприклад, у розробці навчальних планів керівництву ліцеїв начебто й надані певні можливості до маневру (можна перерозподіляти 15 % годин інваріантної частини), а насправді маємо зовсім інше. Проект навчального плану повинен мати підписи усіх методистів методичного кабінету. Вони ж, як і укладачі програм, "горою стоять" за "свій" предмет, і щоб керівник закладу міг стратегічно підійти до підготовки УЧНЯ, треба мати залізні нерви та багато іншого. Тому-то, замість влітку планувати нову кадрову та учнівську диспозицію (розклад, навантаження, розподіл класів по базових аудиторіях, розрахунок кошторису для індивідуально-групових неурочних занять, факультативів, гуртків, планування навчальної та виховної роботи, атестація та ремонт кабінетів тощо), керівників змушують "танцювати" перед методкабінетом, управлінням то зі звітами про минулий рік, то з "прошеніями" на наступний.

Чи ж не розумніше чітко встановити "інваріант" та максимально допустимий обсяг для "варіативу" і надати СПРАВЖНЮ свободу до творчості? Хтось щось порушить? Так, то ж "хтось" та "щось", а всіх тримати завчасно за недолугих чи за ледацюг, та ще й у системі освіти – не по-освітянському це якось.

А те, що на папері все чин-чином, а тьма-тьмуща сучасних українських учнів за елементарною програмною підготовкою гірші за колишніх радянських "двієчників", то не є методично-управлінською проблемою?

У чиновників монополія в управлінні, а монополія у відповідальності в учителя? Чи як?

А як бути з тим, що непосильне завдання для виконавця є помилкою не виконавця, а керівника, що так розподілив ролі?

Цей ланцюг риторичних питань можна продовжувати й продовжувати.

Багатим бути не гріх, а бідним – соромно

Звісно, щоб таке органічно вплелося у поточне українське життя, потрібні порядні суспільні правила гри. За радянських часів усіх незгодних зі вченням марксизму-ленінізму відправляли до психлікарні – щоб промити мозок. Це попри те, що більшість населення планети без цього вчення зуміла організувати собі значно заможніше життя, ніж у прибічників комунізму. Зараз маємо подібний стан "особливості" слов'янського ментального простору – неможливо, мовляв, жити без блату, протекціонізму, хабарів, симулякрів, імітації, профанації і тому подібної видимості діяльності. Як у нас кажуть: "Треба ж щось робити, щоб нічого не робити!". Знову ж попри те, що найзаможніше живуть у тих країнах, де влада цілеспрямовано підтримує культ ПРОДУКТИВНОЇ діяльності.

ЯК зробити ТАК, щоб продуктивна діяльність, як основа моральної заможності, поступово ставала визначальною у суспільстві перехідного типу?

Для цього досить пам'ятати про ТОЙ природній потенціал, що має будь-яка освітня системи, але організована належним чином. У цьому контексті напрошуються як очевидні наступні кроки:

1. Відокремити видачу диплому про освіту від процедури отримання диплому про кваліфікацію. Мова про те, щоб університети видавали лише дипломи про навчання у ньому студента-випускника. Видача диплому про здатність людини професійно застосовувати отримані знання повинна стати парафією незалежної від університетів державної структури (як, наприклад, Український ЦЕНТР оцінювання якості освіти). Дехто відразу подумає про
Національну рамку кваліфікацій. Чи просто заперечить, що у нас є повноважні державні екзаменаційні комісії. У тім-то і справа, щоб змінити як формулу "сам п'ю сам гуляю" (сам вчу сам і випускаю), так і формулу "рука руку миє" чи "ворона вороні око не виклює" (сьогодні я у тебе на ДЕК, а завтра ти у мене).

Відразу постають наступні питання:

- Чи велика впевненість у тім, що Національна рамка кваліфікацій буде готуватись під стратегію незалежного атестування, а не як нова форма старої сутності, де головною залишиться стратегія кругової поруки чи то пак – неофіційної корпоративної підтримки?

З причини низької фактичної освіченості, керманичі суспільства залишають важливі його підсистеми самозамненими (самі вчимо – самі й випускаємо). Керманичі не вивчили, що таке ЕНТРОПІЯ, а ентропія, не звертаючи уваги на заклики з трибун, спрацьовує руйнівно у будь-якій замкненій системі. Прочитати про основи ентропії можна тут.

- Чи буде відстоюватись розуміння, що цільову локальну справу можливо зробити адекватно лише за умови дотримання відповідної їй стратегії?

- Чи не отримаємо у черговий раз правильну сучасну риторику на рейках старої практики, як те вийшло у більшості наших університетів з кредитами Болонської системи?

- Чи може країна мати моральне і разом з тим небідне населення без його тяги та смаку до продуктивної діяльності?

Адекватною відповіддю може бути приклад сьогоднішньої Греції – без кредитів не працюємо, а повертати гроші не поспішаємо. До речі, тієї православної Греції, котра колись закрила кордони перед гнаними червоним терором православними емігрантами з Росії. Останніх приютила континентальна Європа, де характер суспільних відносин давно визначається акцентом саме на продуктивну діяльність. Тому-то там місцевий житель будь-яким представником влади сприймається на гідному рівні: "Патріс, мені свій паспорт з собою брати?" – "А для чого, ти ж будеш весь час зі мною?" (з діалогу автора зі своїм французьким колегою – вчителем французької мови ліцею на півдні Франції).

- Чи можливо змінити докорінно систему виховання, зберігаючи шкільний акцент на "мероприятиях" (рос.) розмовного жанру?
-
- Чи тільки "нові" університетські курси підготують педагога з новітньою філософсько-ментальною базою?
-
НІ і ще раз НІ! Університетським курсам та самоосвіті маємо поставити потужно мотивуючого "диригента".
Тому-то:

2. Відмовитися у штатному розкладі шкільних працівників початкової (1 – 4 класи) та основної школи (5 – 9 чи краще 8 класи) від посади вчителя на користь посади "шкільний педагог". Останній має бути фахівцем з певного предмету, інтегрованого курсу та обов'язково ще й фахівцем з основ чи-то культури, техніки, ремесла тощо.

3. Запровадити у штатному розкладі ліцеїв посаду викладача та окремо вихователя/тьютора.
-
Штат останніх має на конкурсній основі наповнюватися з числа тих педагогів основної школи, котрі є гарними фахівцями в області позаурочних занять. Зміна сутності основного ліцейського освітнього працівника (викладач) органічно враховуватиме вікові особливості старшокласників до більш зрослого рівня самостійності у діяльності. До того ж, таке краще його готує до входження в університетські структури, що також наближує організацію освітньої системи до фундаментальних основ педагогіки.

Звісно, що педагогічні та викладацькі дипломи також мають видаватися незалежною від навчаючих університетів державною атестаційною структурою. Дипломи по лінії Національної рамки кваліфікацій мають бути загальнодержавного зразка, а від університетів – якої завгодно конфігурації та виду.

Чому попри відсутність прямолінійних "виховних" заходів для учнів освітніх закладів Алжиру, там роками висять посеред вулиць двохмільйонного міста великі дзеркальні кулі і ніхто їх не розбиває?

У кожному під’їзді багатоквартирних будинків звичайних кварталів на кожному поверсі на стінці світиться програмований вимикач світла. Після дотику до вимикача світло горить 2 хвилини – щоб не палити енергію всю ніч. Чому вони роками цілі, їх ніхто не розбиває, не випалює, як у нас кнопки у ліфтах? Коли діти грають біля будинку, буває, що м’яч закотиться на імпровізовану грядку з городиною чи у квітник. Чому ніхто з дітей не біжить стрімголов туди за м’ячем, а дивиться, де ж дорослий, щоб разом виправити свою необережність у грі? Таких пар "погляд – питання" щодо життєвих ситуацій можна навести безліч. Наприклад, у 30-тисячному місті півдня Франції хазяїн приватного будинку від’їжджає з гаражу на роботу і залишає двері навстіж з двома красивими велосипедами. Дома нікого до обіду – і ніяких комплексів. Вранці французький та алжирський вчитель заскочить до булочної, дасть гроші на хлібні батони, які потім забере по-обіду. У подібному випадку син автора, тоді ще учень радянської "виховної" системи, з витріщеними очима на мої пояснення, що хліб заберемо на зворотному шляху казав: "Та хто ж нам повірить?". Французька сімейна пара педагогів, попри три гарних авто на двох, приватний будинок у два поверхи та дачу в Іспанії, не вважає зайвим зауважити малому сину – вимазуй хлібом свою тарілку.

Чому все це так?

Тому, що у системі освіти продуктивного характеру суб’єкти звикають цінити як свій труд, так і труд оточуючих. У такій системі освіти люди не впадають в ілюзії щодо виховання розмовами про чесноти. У тім-то і відмінність між справжнім експертом та дилетантом від справи. Кожен з них стоїть по різні боки "полоси" сподівань на вихованість своїх підопічних – перший сподівається на ефект "солоного огірка" від продуктивної діяльності самих школярів, а другий – на "полум’яне" слово.

Оскільки ми сподівалися лише на останнє, то й "маємо що маємо", у тому числі швидкий крах самої системи "полум’яного серця та слова". Ось, дякуючи Віктору Громовому, маємо нагоду згадати, що "У постанові давалися вказівки щодо організації та методів навчальної роботи. Засуджуючи застосовуваний "лабораторно-бригадний метод", ЦК ВКП (б) вказав, що основною організаційною формою навчальної роботи повинен бути урок "з даною групою учнів зі строго певним розкладом занять і твердим складом учнів" – постановление ЦК ВКПб "О начальной и средней школе" (5 сентября 1931) та постановление ЦК ВКП(б) "Об учебных программах и режиме в начальной и средней школе".

Монополізм є ознакою слабкості влади у її управлінській здатності. На противагу цьому, така влада вимушена стати наСИЛЬНОЮ, що ніяк не покращує її управлінські характеристики. Поширення монополізму, централізації погіршує стан життя масового рівня, що врешті-решт прискорює кончину і самої авторитарно-бюрократичної влади.

Чи варто намагатись таке зберігати?

Чи не краще почати звільнятися від такої пострадянської "валізи без ручки" і почати саме з ОСВІТИ? 

Думаємо, думаємо і … робимо

Звісно, що за ТАКОГО "вінець справі кінець" (професійний диплом як атестація профздатності) та гарна підготовка до справи – це майже вся справа (диплом університету про завершення навчального процесу) знайдуть своє природно-гармонійне поєднання, як мінус та плюс. Автоматично відпаде потреба штучним чином з'ясовувати, які університети дійсно гарні, а які такими тільки здаються – зовнішня незалежна професійна атестація щороку все буде ставити на свої об'єктивні місця. Зрозуміло, що така об'єктивність буде обертатися не навколо ректоратів чи МОН, а навколо роботодавців та випускників ВНЗ, що у фінішному сенсі якраз і потрібно державі. Задачею ректоратів та МОН буде оперативна діяльність по збереженню працездатних зв'язків освітньої системи з тим зовнішнім до неї світом, заради котрого її створили, і котрий її захистить від руйнівного збільшення ентропії – своєю енергією живої зацікавленості. Головне – не тільки думати та писати, писати та думати, а й робити.


| Количество показов: 1260 |  Автор (привязка):  Бєлий Володимир Іванович |  Голосов:  3 |  Рейтинг:  3.56 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Ігнатович Ольга Генадіївна

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т.23. Література

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua