На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Экономика

Увага! Злиття шкіл: економія коштів чи крок до сучасної шкільної мережі?

Версия для печати Версия для печати

Талантом чи ентузіазмом окремих освітянських альтруїстів можна створити хіба що новітні зразки унікальних методик, але не нового системного стану шкільної освіти в цілому

Це колись було актуальним: "Немає школи – немає села".
Надворі інші часи: ні школа заради села, ні село заради школи,
а і школа, і село заради ОСОБИСТОСТІ!
Громадська експертна думка

Чого чекаємо?

З одного боку, від політиків зазвичай віє/пахне/тхне/т.п. ідеологією, а з іншого боку – громада щораз очікує від них тієї чи іншої суспільної технології як реального виміру до життєвих змін на краще. Саме через призму останнього автор і запрошує оцінити НОВІ наміри державного керівництва вирішити проблеми малокомплектних сільських шкіл. До речі, чимало таких і в обласних центрах. Крім того, ще тримаймо в умі безліч "дрібнокаліберних" псевдоуніверситетів.

Звісно, що плани укрупнення шкіл можна сприймати по-різному: можна як часткове вирішення проблеми фінансування шкільних закладів, а можна як реальний крок до нової та якісно кращої мережі українських шкіл. У цьому контексті доречно згадати відоме: "Справжній політик – це той, хто спочатку знає як воно буде, а потім вміє пояснити чому так не сталося". Та це так, приміром, в Англії: у сучасній Україні політики лише заявляють як воно буде, а щодо того, щоб пояснити, чому так не стало, навіть не переймаються. Розмови ж про недолугих попередників не варті уваги. Хоча, звісно, зовсім не пояснень очікує від політиків громада.

А ще важливо, яким мозковим "інструментом" ми скористаємося:

"К сожалению, в широких кругах давно специально привили дрянную идейку, мол, "говорите, ребята, попроще, и народ к вам потянется!". И мало кто задумывается, что именно эта идейка и повлекла системный развал. Вместо того, чтобы искать специальные конструкции для выражения и анализа сложных вещей, последние стали выражать, в лучшем случае, журналистским языком, а большей частью - просто бытовым. Эмоции - да, выражаются, появляются и проявляются. А больше и нечего ждать от этих языков. Они не приспособлены для идеирования, проектирования, технологизирования и строительства".
(Val Pro, 29.05.2010 01:39:42).

Будь-яка справа починається із занурення подумки у КОНТЕКСТНЕ ПОЛЕ задуму. Потім почерговими переходами від концентрації до деконцентрації людям і вдається успішно впроваджувати (не плутати із - "насадити примусово") нові, більш продуктивні, соціальні конструкції. Ми ж часто поспішаємо все спростити вже на рівні просування первинної інформації про задум.

Сподівання чи сумніви?

Автор надзвичайно радий, що останнім часом розмови щодо зміни підходів до формування профільної старшої школи та щодо укрупнення освітніх закладів почали вестися з найвищого державного рівня. Внутрішня реакція одна: "Нарешті, слава Господу!". Втім, не важко уявити, який лемент зчиниться!!! Тому, щоб не залишатися лише на рівні емоцій, пропоную зазирнути до деяких фрагментів, котрі вже декілька років поспіль "висять" в Інтернеті:

"Сучасний освітній менеджмент: профанація чи впровадження?"

"Професіонали-практики прямо заявляють: "Старша "профільна" школа із 16-ма однаково обов'язковими предметами – це не більше, ніж профанація!". А саме це і є "свяченою коровою" для нашого Міністерства, бо "А куди ж ВИ полишите всіх інших вчителів?". Немов це є проблемою практиків низового рівня, а не самих організаторів освітньої системи. Якщо керманичі суспільства не здатні організувати його по-сучасному, то чому страждати від того всьому люду? Сучасні машини та речі можна імпортувати, але ж не освітню САМООРГАНІЗАЦІЮ – її створити може лише сама нація. Невже нікому? Знову будемо про брак "верховної" політичної волі та державних коштів? А на профанацію як волі, так і коштів достатньо?

Фундаментальний науковий базис для пізнання матеріального світу відображає, в першу чергу, єдність останнього. Тому для успішного власного дорослого життя людині достатньо глибоко розібратись в одній освітній галузі (комплекс споріднених наук), щоб в інших не робити "дурнуватих" помилок. Час відмовитись від ілюзій усіх навчити всьому: невже не набридло "жонглювати" ерзацами формально-банальних знань в умовах тотальної розумово-технологічної безграмотності? Як "Не кіно формує суспільство, а люди роблять кіно" (Девід Лінч), так само підказує нам і гумор: "Ничто так не помогает осознать, сколько всякой ненужной фигни содержится в мозгу, как разгадывание кросворда" (рос.)".

"Вчителювати чи торгувати?"
 
"Яким неосвіченим треба бути, щоб замість інноваційних нововведень добивати успадковану суспільно-позитивну здатність країни на такій потенційно перспективній геополітичній та природній базі, що має Україна? Невже нашою історичною долею залишається постійне страждання якомога більшої кількості співвітчизників? Невже гарним одягом (заморським чи від Піднебесної) та парфумами від L'Oreal вдасться подолати життєво-базисну розруху під власними ногами, а тренінгами від заморських експертів – безлад та пустодзвонний вітер у власних головах? Невже наші інженери та програмісти не здатні створити сучасне виробництво, наприклад, апаратів мобільного зв'язку, як те давно зробили фіни чи китайці? Не у спеціалістах базового рівня, в тому числі не у вчителях як таких, проблема – проблема у відсутності продуктивно-цільової організації соціуму.

Всі нації колись та були бідними і слаборозвиненими. Потім деякі з них змінили свій стан на краще. Інколи це відбувалось вражаюче стрімко. Що ж було в основі новоякісного зростання? Якщо сказати: "Акцент на розвиток освіти", то нічого не сказати: основою був новий рівень МОТИВАЦІЇ населення до освіти. Акцент ставився на широку суспільну мотивацію до якісної освіти. Мова йшла про освітню активність мільйонів громадян, а не окремих каст населення. Початок новітнього ставлення до освіти пролягає через НОВИЙ соціальний статус та рівень матеріального достатку ВЧИТЕЛЯ і нового матеріального забезпечення самої ШКОЛИ, починаючи з її ВЕЛИЧНОГО зовнішнього вигляду.

На відоме спеціалістам: "В Україні є понад 1000 (!!!) шкіл, де навчаються до 40 учнів, їх вчать 3 вчителя широкого профілю" постає питання: "Чи буде така дитина мати такий же рівень знань на ЗНО, як і та, яку навчали кілька спеціалістів, яка мала доступ до лабораторій та ін.?" (з виступу колишнього директора Українського центру оцінювання якості освіти Лілії Гриневич). Відповіді від керманичів суспільства громада не має. Це колись було актуальним: "Немає школи – немає села". Надворі інші часи: ні школа заради села, ні село заради школи, а і школа, і село – заради ОСОБИСТОСТІ! Виростає дитина, і виростають її соціально-географічні виміри, а особистісними вимірами громадян зростає суспільно-позитивна здатність країни. Звісно, що у державі зі знаком "мінус" конструктивний ряд йде у противному напрямку: вона проектується як механізм закріпачення та експлуатації більшості меншістю. Тільки ж де ми, сучасні, а де перспективи рабства? Вже давно, навіть, в Африці сучасний шкільний транспорт, яким легко долається хуторянство, не є проблемою. Ми, що слабкіші від африканців?

Яким неосвіченим треба бути, щоб ігнорувати такі очевидні речі? Не може й агросектор залишатись лише як новітня "резервація" для селян: хтось буде щодня від'їздити з рідної сільської домівки на роботу/навчання/лікування/тощо до міста, а хтось – з міста приїздити на роботу до села".

"Мережа класів чи мережа шкіл?"
 
"В Україні більш, ніж 20 тисяч шкіл, і робота їх усіх організовується на засадах фінансування єдиної мережі класів району чи міста. Ніхто не враховує ні кількісний учнівський склад окремих класів, ні специфіку того чи іншого типу закладу. Якщо мовою сучасних школярів, то нам по "барабану" актуальність інноваційного проектування сучасної мережі закладів, нам "паралельно" до відсутності такої державної системної мережі, щоб учень йшов спочатку до початкової школи, яка завжди розташована недалеко від його помешкання, а потім по-справжньому готував свій освітній базис в основній (5-9-й клас) школі, котра буде об’єднувати вже декілька мікрорайонів і, нарешті, через різноманітні профільні заклади шкільного рівня (10-12 класи), з більш глобальною регіональною базою, переходив до справжньої дорослої освіти. І зовсім не тільки у ВНЗ, а й у по-сучасному організованих, робітничо-сервісних професійно-освітніх закладах".

"Освітні округи: нова перспектива міської громади"

"Існує наказ Міністра освіти і науки про досвід роботи від Івана Осадчого щодо освітніх округів, але немає реальної системної роботи над таким перспективним проектом. Як немає й усвідомлення рівня організаційної відсталості реальної української шкільної системи".

"Втілюємо НОВЕ так, щоб ВСЕ залишити по-старому?"

"Освітня система держави ще не здатна готувати дійсно ГРОМАДЯНСЬКИХ лідерів. І не буде здатною без справжньої профільної освіти, де головним є міцна продуктивна ЯКІСТЬ, а не здатність видати бажане за дійсне."

Що ж буде?

Сучасний соціум є системою неврівноваженою (див. про аттрактори у Нобелівського лауреата Іл’ї Пригожина), а тому підкоряється не лінійно визначеним, а синергетичним законам: система самоорганізується по-новому як адекватний наслідок тих чи інших імпульсів, що здатні спрацювати лише певного моменту. Не все залежить лише від очільників, але й не все визначається представниками базового рівня.

Іншими словами:

- АБО влада "зорієнтується" і тихо сховає свої прогресивні наміри у черговому симулякрі/профанації/псевдоукрупненні/тощо;

- АБО у нас зародиться нова політична генерація, що стане здатною пояснювати, чому задеклароване не втілилося у життя, а вже потім…

- може й з’явиться оте АБО, котре по-справжньому буде формувати нове обличчя нової української школи.

Ще й дотепер наша шкільна система в основному залишається "початковою школою, розтягнутою на 10 років" (Віктор Громовий): появилися лише поодинокі відокремлені комплекси початкової школи та такі ж поодинокі як заклади виключно для старшокласників – ліцеї.

Вся інша наша "інноваційна шкільна інфраструктура" являє собою не більше, ніж мозаїку нових назв (ліцеї, гімназії, колегіуми тощо) до старого. Тому-то сучасні українські шкільні директори – як вороги один одному, бо, мовляв, нечесно переманюють своїми назвами учнівський контингент один в одного. А треба, щоб були партнерами у мережі різновікових та різнопрофільних закладів.

Втім, якщо наші освітянські проблеми порівняти з тим, що панує у вітчизняних суспільно-економічних відносинах, то підстав чекати на суспільно-системний прогрес – практично ніяких. На ЩО ж нам сподіватись, якщо чиновників у нас, тобто тих, хто "заробляє" на процедурах, – 13% від усього населення (за кордоном 2-3%). Таких "творців" суспільного продукту у нас – 30% від загального числа усіх працюючих. Рівень аморальності наших економічних "порядків" через цифрові показники гарно відобразив Михайло Бродський у статті "Ти не зобов’язаний змінити світ, але ти не маєш права нічого не робити для цього". Вчитель податків платить у рази більше за підприємця, а директор школи на тисячу учнів та сотню підлеглих у матеріальному плані є злидарем порівняно з вітчизняним "бізнесменом" на п’ять робочих місць.

Талантом чи ентузіазмом окремих освітянських альтруїстів можна створити хіба що новітні зразки унікальних методик, але не нового системного стану шкільної освіти в цілому – для останнього необхідні адекватні сучасності фінансові потоки. А з іншого боку, – не сформувати порядних стосунків між суб’єктами економічних відносин без по-справжньому сучасного впливу школи на підростаюче покоління.


| Количество показов: 760 |  Автор (привязка):  Бєлий Володимир Іванович |  Голосов:  5 |  Рейтинг:  3.75 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Білецький Володимир Стефанович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т.26. Мовознавство

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua