На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Экономика

Лікарське самоврядування: що робити?

Версия для печати Версия для печати

Тільки громадська рішучість та активність лікарів можуть зрушити з місця ту інертну брилу, яка називається національною системою охорони здоров'я

Двадцятиріччя незалежності України можна цілком назвати двадцятиліттям нездійснених надій. Особливо це наочно виявилося у сфері охорони здоров'я. Уся піраміда медичної галузі зберегла командно-адміністративну модель управління. Так зване реформування системи охорони здоров'я, яке до цього часу проводилося галузевим міністерством, фактично звелося до "реструктуризації" та "оптимізації", що означало тільки скорочення ліжкового фонду та штату медичних працівників лікувальних установ, неефективність використання наявних ресурсів. Стало очевидно, що при існуючій старій моделі державного управління ("згори") і тотальній корупції в суспільстві, реальних змін у галузі чекати немає сенсу.

Історичний досвід свідчить, що відсутність ефективного державного галузевого управління потребує зміни командно-адміністративної моделі управління на суспільно-адміністративну. Цивілізовані відносини в державі мають ґрунтуватися на принципах громадянського суспільства, де реалізується активність неурядових інституцій і вільних громадян, які здатні до організованих і відповідальних колективних та індивідуальних дій щодо захисту суспільно значимих інтересів у межах правил цивільного та правового характеру. Тобто, суб’єкти громадянського суспільства мають виступати в ролі своєрідного фільтру вимог до політичної системи та контролювати діяльність держави.

Так склалося, що за довгі роки радянського періоду значну роль в житті суспільства грали не громадяни, не громадські організації, а держава та чиновницько-партійна номенклатура. Вже минуло двадцять років, а відносини між державою та громадськістю так і не стали цивілізованими. Чиновники продовжують домінувати над громадським рухом. Держава, тобто галузеве міністерство та медична чиновницька вертикаль, фактично ігнорують структури медичного професійного самоврядування.

Зараз державна влада багато веде розмов про так звану адміністративну реформу, сутність якої – модернізація держави через скорочення чисельності держслужбовців по всій вертикалі влади. На думку авторів цієї реформи, влада стане підзвітною суспільству, її послуги будуть прозорими для громадян, скоротяться витрати на державний апарат, зменшаться корупційні ризики тощо. Але, мабуть, забули сучасні реформатори відомі аксіоми Сирила Паркінсона про те, що чиновник прагне множити підлеглих, а не суперників, бо бюрократи створюють один одному роботу. Отже, через деякий час кількість чиновників знову відновиться або збільшиться – так діє об’єктивний закон Паркінсона. Щоб цього не сталося, потрібно, наприклад, Міністерству охорони здоров’я передати частину своїх управлінських функцій та повноважень лікарському самоврядуванню, як це має місце в цивілізованих країнах. Але для вітчизняних керманичів бракує політичної волі для втілення цього кроку. Вони бояться втратити чиновницькі владні (часто корупційні) важелі, тому результат адміністративної реформи вже зараз можна передбачити: "хотіли як краще, а вийде як завжди".

Зазвичай керівники галузевого міністерства та територіальних управлінь згадують про медичну громадськість тільки під час свят медичного працівника, або коли потрібно заручитися формальною підтримкою місцевих галузевих програм "реформувань", "оптимізацій", "модернізацій" та "інновацій". В існуючій моделі галузевої субординації та адміністрування, на жаль, немає місця громадським лікарським організаціям. Але це суперечить цивілізованим нормам правової та демократичної держави.

Перефразовуючи думку відомого російського селекціонера Івана Мічуріна, можна сказати: "Ми не можемо чекати передачі повноважень для лікарського самоврядування від чиновників, взяти їх у них – наша задача!". Серед багатьох вітчизняних громадських лікарських організацій центром громадського медичного руху має стати Всеукраїнське лікарське товариство (ВУЛТ), сторіччя якого святкувалося минулого року. А для цього у ВУЛТ є всі передумови, тому що воно:

• визнано як загальнонаціональну громадську медичну організацію на міжнародному рівні;
• широко представлено в Громадській Раді при МООЗ України;
• має найбільш розгалужену мережу своїх представників в регіонах країни.

Очевидно, що самоорганізація лікарського громадського руху потребує законодавчої підтримки. Тому дуже важливим є невідкладне прийняття проекту Закону України "Про лікарське самоврядування", який було зареєстровано ще три роки тому. Прийняття цього закону дозволить ВУЛТ розпочати велику організаційну роботу для згуртування медичної громади на принципах державно-громадського управління охороною здоров’я. Лікарське співтовариство має бути незалежним від державних органів при прийнятті рішень в межах медичного самоврядування. Для цього потрібно провести законодавчий або договірний розподіл управлінських функцій між органами галузевого управління та громадськими організаціями. Основним принципом взаємодії територіальних структур лікарського самоврядування та органів місцевої влади має бути принцип соціального партнерства, бо вони, вирішуючи державні завдання в ім’я інтересів громадян, повинні діяти спільно, для досягнення єдиної мети – формування ефективної системи надання медичної допомоги.

Ініціатором і каталізатором реформ в українській охороні здоров'я може та повинне стати лікарське самоврядування. На жаль, до цього часу громадський медичний рух не консолідований, інертний, практично не захищає інтереси своєї професійної корпорації. Скільки за останні роки було поховано державною владою проектів з реформування системи охорони здоров'я та формування лікарського самоврядування, захисту прав пацієнтів?! І де ж реакція медичної громадськості на "глухоту" та "сліпоту" влади? Її практично немає.

Виходить, що з боку держави нема зацікавленості у розвитку лікарського самоврядування, і це зрозуміло, виходячи з точки зору авторитарного типу існуючого галузевого управління. Але й з другого боку, з позиції лікарської корпорації, щось не видно серед медиків бажання гуртуватися, відстоювати свої інтереси та права. Соціологи свідчать, що за багато років державного патерналізму, неповної цивільної правосуб’єктності громадян має місце люмпенізація значної кількості населення. За даними дослідників, до категорії люмпенів, тобто зубожілих і депрофесіоналізованих людей відноситься до 50% працівників, зайнятих у промисловості. Серед наукових і конструкторських працівників їх частка становить до 70%. У числі керівників різного рівня питома вага люмпенізованих досягає 25-30%.

Ось, наприклад, типовий соціально-психологічний портрет люмпенізованого працівника, який навела російський соціолог І.В.Андрєєва:

• Відсутність будь-якої активності за своєю ініціативою і негативне ставлення до активності інших.
• Низька відповідальність і прагнення ухилитися від будь-якої справи, що вимагає особистої відповідальності.
• Прагнення постійно мінімізувати свої трудові зусилля, нездатність працювати без постійного контролю за собою.
• Середній рівень кваліфікації, відсутність бажання підвищувати кваліфікацію.
• Перевага зрівняльної системи оплати праці, "аби інші не отримували більше".
• Пошук будь-яких форм і способів підкреслення своєї лояльності керівникові, в обмін на особливі блага та переваги.

Якщо уважно подивитися на цей соціально-психологічний портрет, то нібито бачиш переважну більшість своїх колег-лікарів. Серед них важко знайти осіб з громадськими лідерськими якостями. Мабуть, в цьому і є проблема, що серед громадського лікарського руху мало ватажків, які б могли повести за собою колег. Але це не означає, що все так погано в розвитку національного лікарського самоврядування. Очевидно, що поступово громадська свідомість серед лікарів зростає. Цьому сприяє процес подальшої руйнації галузі, зневажливе ставлення держави до медичних працівників.

Зараз, на наш погляд, ВУЛТ має стати організаційним фундаментом для розвитку вітчизняного лікарського самоврядування. Ця медична асоціація повинна скорегувати мету, стратегію та тактику діяльності своєї громадської професійної корпорації. Не може національна лікарська організація займатися лише просвітницькою роботою (у вигляді конференцій, випуску літератури тощо) у медичному середовищі. На порядку денному її роботи пора вже ставити питання економічного та політичного характеру для досягнення конкретних цілей щодо подальшого розвитку лікарської корпорації: проведення галузевої реформи, консолідація медичного руху, підвищення громадської активності медичних працівників і населення. Влада ніколи не почує голосу лікарів, якщо вони будуть тільки її просити (у вигляді резолюцій і постанов конференцій), а не вимагати, разом із широкими верствами населення, проведення політичних, економічних і галузевих реформ.

Мабуть вже настав час для внесення змін до Уставу ВУЛТ, для проведення серйозної організаційної роботи, спрямованої на об'єднання зусиль медичної громадськості у відстоюванні своїх прав та інтересів. Очевидно, що ВУЛТ повинно запропонувати свою концепцію розвитку галузі, стати активним і конструктивним опонентом діяльності міністерства охорони здоров'я, центром і локомотивом перетворень у сфері медичної допомоги.

Тільки громадська рішучість та активність лікарів можуть зрушити з місця ту інертну брилу, яка називається національною системою охорони здоров'я. Думаю, що такий потенціал є в громадському лікарському русі. Потрібно лише його правильно організувати і поступально діяти в цьому напрямку, консолідуючи сили і засоби для більш ефективного їх використання, для досягнення поставлених цілей. Це – важкий і відповідальний шлях, але іншого шляху у нас немає.


| Количество показов: 1124 |  Автор (привязка):  Перетяка Олег Павлович |  Голосов:  1 |  Рейтинг:  3.3 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Компанцева Лариса Феліксівна

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Закордонне українство і Донеччина: вчора, сьогодні, завтра

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua