На главную страницу
 

От редактора
Правила портала
Защита интеллектуальной
собственности
Эксперт-Новости
Эксперт-Анонсы
Дайджест СМИ
Дайджест TV
Помощь
Эксперт-Поиск

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

Цей день в історії - події та люди. 23 серпня

Версия для печати Версия для печати

23.08.2013 09:41:52 |  

Свято:

День Державного Прапора України. Відзначається згідно з Указом Президента України № 987/2004 від 23 серпня 2004 р. щорічно цього дня. Раніше День прапора святкувався тільки у Києві на муніципальному рівні. Столиця відзначала це свято 24 липня. Саме цього дня 1990 року синьо-жовтий прапор замайорів біля Київської мерії.

Міжнародний день пам’яті жертв работоргівлі та її ліквідації. Відзначається за рекомендацією 150-ї сесії Виконавчої ради ЮНЕСКО і за підтримки ООН у день повстання рабів Санто-Домінго і Гаїті у 1791 р., яке поклало початок процесу ліквідації рабства.

Європейський день пам'яті жертв сталінізму та нацизму — міжнародний день пам'яті жертв тоталітарних ідеологій сталінізму та націонал-соціалізму відзначається у країнах Європейського Союзу щорічно 23 серпня у день підписання пакту Молотова-Ріббентропа в 1939 році, що розділив Європу на дві сфери інтересів за допомогою секретних додаткових протоколів.

День військової слави Росії – День перемоги радянських військ в Курській битві (1943).

У Румунії – День звільнення від фашизму. 

Православні іменинники: В’ячеслав, Лаврентій, Роман.
Католицькі іменинники: Роза, Філіп.

Події дня:

476 – Західна Римська імперія впала під ударами варварів, скинуто останнього імператора Флавія Ромула Августа. Римом оволодів варвар Одоакр.

1149 – на річці Трубіж під Переяславом військо князя Суздальського Юрія розбило полки київського князя Ізяслава.

1244 – турецькі війська захопили Єрусалим.

1268 – у битві біля Тальякоццо війська узурпатора трону Неаполітанського королівства Карла Анжуйського розгромили армію законного короля Конрадіна. Король обезголовлений.

1305 – у Лондоні англійці стратили через четвертування провідника шотландських борців за незалежність Вільяма Уоллеса. Частини Уоллесового тіла виставили у найбільших містах Шотландії для залякування, але це не зупинило національний визвольний рух.

1628 – у Портсмуті вбитий Джордж Вільєрс, англійський герцог Бекінгем, фаворит королів Якова I і Карла I. Александр Дюма в "Трьох мушкетерах" вивів образ благородного герцога, разлученого відстанню і політичними обставинами зі своєю коханою й убитого за намовою злобної Міледі. Насправді ж убивця – морський лейтенант Джон Фелтон – не знав ніякої леді Вінтер (її породила уява письменника) і лише помстився герцогові за особисту образу. Звістка про смерть ненависного фаворита викликала бурхливий захват у народу. Всюди пили за здоров'я вбивці, а до в'язниці, в яку посадили Фелтона, відбувалися масові паломництва.

1648 – українська армія під проводом Б. Хмельницького завдала нищівної поразки польському війську під Пилявцями (тепер с. Пилява Старокостянтинівського району Хмельницької обл.). Це була чергова перемога (після Жовтоводської і Корсунської битв) української армії в ході національного-визвольного руху проти шляхетської Польщі. У ніч на 14 (24 за нов. ст.) серпня польське командування розпочало відступ, який незабаром перетворився у панічну втечу. Українська армія захопила всю ворожу артилерію (близько 100 гармат) та величезний обоз з матеріальними цінностями. Блискуча перемога української армії в Пилявецькій битві мала велике воєнно-політичне значення: польську армію було розгромлено, повністю звільнено Волинь і Поділля, склались сприятливі умови для визволення всіх західноукраїнських земель. Після перемоги під Пилявцями польську шляхту в Україні ще довго глузливо називали "пилявчиками".

1654 – засновано місто Харків. День міста святкують у день його звільнення від фашистських загарбників (23 серпня 1943 р.).

1770 – англійський капітан Джеймс Кук оголосив Австралію власністю Англії.

1793 – революційний уряд Франції оголосив загальну військову повинність.

1839 – англійці захопили Гонконг.

1866 – укладено Празький мир, що завершив австро-прусську війну. За Празьким договором Венеція передана Італії.

1903 – у Лондоні завершив роботу ІІ з'їзд РСДРП. Всередині партії з'явилися фракції більшовиків і меншовиків.

1913 – біля входу у Копенгагенський порт було встановлено бронзовий образ Русалочки, створений скульптором Едвардом Еріксеном на честь персонажа однієї з найвідоміших казок Г.К. Андерсена (виконаний на замовлення покровителя мистецтв і спадкоємця засновника знаменитого пивоварного концерну "Карлсберг" Карла Якобсена). Нині – всесвітньо відомий символ Данії.

1914 – Японія оголосила війну Німеччині, атакувавши німецький порт Циндао в Китаї. Війна, що вибухнула в Європі, набула масштабу світової.

1918 – гетьман України П. Скоропадський затвердив статут Державного земельного банку.

1919 – денікінські війська встановили контроль над Одесою.

1935 – на баштах Кремля у Москві встановлені рубінові зірки, виготовлені в Донбасі.

1939 – у Москві укладено Договір про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом (за прізвищами підписантів – міністрів закордонних справ двох країн – "пакт Молотова-Рібентроппа"). Одночасно підписано секретний протокол про розподіл сфер впливу у Східній Європі. Відтак СРСР відійшли Західна Україна, Західна Білорусь, Бессарабія, половина Польщі, Прибалтика, Фінляндія.

1942 – початок оборони Сталінграда радянськими військами.

1943 – завершилася битва на Курській дузі, що стало корінним переломом у ході Великої Вітчизняної війни. Від німецько-фашистських загарбників було звільнено Харків.

1944 – у польському місті Лодзь нацистами було ліквідовано єврейське гетто. 60 тисяч євреїв були відправлені до таборів смерті.

1944 – у Румунії відбулось національне антифашистське повстання. Король Румунії Михай віддав наказ про арешт маршала Антонеску і оголосив про вихід Румунії з війни на боці гітлерівських військ. 24 серпня новий уряд оголосив війну фашистській Німеччині.

1948 – у Харкові завершено відновлення тракторного заводу ім. С. Орджонікідзе.

1962 – відбувся перший прямий телеміст Європа–США.

1963 – ухвалена постанова Ради Міністрів СРСР щодо організації середніх спеціалізованих шкіл-інтернатів фізико-математичного і хіміко-біологічного профілю при університетах Москви, Новосибірська, Києва Ленінграда.

1975 – відкрився Харківський метрополітен – другий в Україні і шостий у СРСР.

1984 – Олена Боннер, дружина радянського академіка-дисидента Андрія Сахарова, засуджена до п'яти років заслання.

1988 – розпочався піший радянсько-американський "Похід за мир-88" з Одеси до Києва.

1989 – у 50-ту річницю підписання радянсько-німецького пакту відбулася акція "Балтійський шлях": мешканці Литви, Латвії та Естонії вишикувалися в живий ланцюг завдовжки майже 600 км – близько двох мільйонів осіб (найбільший живий ланцюг у світі).

1990 – Верховна Рада Вірменської РСР ухвалила Декларацію про незалежність Вірменії. У вересні народ республіки підтвердить цей вибір на референдумі.

1990 – ФРН та НДР призначили дату об'єднання Німеччини на 3 жовтня.

1990 – на щоглі перед будівлею Київської мерії піднято синьо-жовтий прапор, освячений у Софіївському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм.

1991 – заборонена Компартія Латвії.

1992 – УПЦ Київського Патріархату зняла анафему з гетьмана України Івана Мазепи, накладену на нього за наказом Петра І.

1994 – міськрада Севастополя після опитування громадської думки 26 червня ухвалила рішення визнати "российский правовой статус" міста. Міськрада у зверненні до керівників України і Росії закликала "принять государственно выверенное решение о росийском федеральном статусе Севастополя и окончательно решить проблему ЧФ". Прокурор Севастополя і Мін’юст України визнали незаконним рішення щодо російського статусу міста.

1998 – президент Росії Єльцин відправив у відставку уряд Cергія Кирієнка, призначивши в.о. голови уряду Віктора Черномирдіна.

1999 – у Києві встановлено паркову скульптуру героям фільму "За двома зайцями" Проні Прокопівні (М. Криницина) та Голохвастову (О. Борисов).

2005 – відкрита станція Київського метрополітену "Бориспільська".

Цього дня народились:

1486 – Зігмунд Герберштейн, німецький дипломат і мандрівник, барон. Двічі (1517 та 1526) відвідав Москву як посол "Священної Римської імперії". Був і в Україні. 1549 р. видав у Відні латинською мовою "Записки про московітські справи", написані на основі переважно російських джерел – літописів, картографічних матеріалів тощо. У книзі Герберштейна описано деякі міста, шляхи, ріки України, на картах є схематичне зображення території України.
 
1740 – Іван VI, номінальний російський імператор з жовтня 1740 р. по грудень 1741 р. Став царем, щойно народившись (після смерті імператриці Анни Іванівни як син її племінниці Анни Леопольдівни), регентом при ньому був призначений Бірон, герцог Курляндський. Гвардія під керівництвом фельдмаршала Мініха незабаром заарештувала Бірона і передала регентство матері імператора. Але, не бажаючи, щоб при дворі залишалися німці, та ж гвардія у грудні 1741 р. влаштувала переворот, заарештувала всю Брауншвейзьку фамілію і звела на престол Єлизавету. Іванові тоді ледь виповнився рік. Іван VI решту років провів в одиночному ув'язненні в різних тюрмах. Коли на престолі вже перебувала Катерина II, поручик Василь Мирович здійснив спробу звільнити 24-річного Івана зі Шліссельбурзької фортеці. Однак за секретною інструкцією офіцери, які охороняли колишнього імператора, вбили його. Пізніше був страчений і Мирович.

1741 – Жан Франсуа де Лаперуз, французький мореплавець, військовий моряк. У 1785–1788 рр. очолював французьку навколосвітню експедицію, яка відкрила протоку між островами Сахалін і Хоккайдо, названу його ім'ям. Експедиція пропала без вісти, відпливши від берегів Австралії. Пізніше з'ясували, що Лаперуз загинув під час шторму біля атолу Ванікоро (Соломонові острови). Перед тим Лаперуз брав участь спочатку у Семирічній війні, побувавши у різних місцях і битвах біля узбережжя Північної Америки. 1759 р. у битві при Кібероні його було поранено і взято у полон, упродовж наступних п'яти років Лаперуз перебував на острові Іль-де-Франс (тодішня назва Маврикію). Згодом цей французький лейтенант брав участь у війні за незалежність США, зокрема у кількох битвах із британцями на морі. 1782 р. під час експедиції в Гудзонову затоку Лаперуз блискуче провів військову операцію, захопивши два англійські форти.

1754 – Людовік ХVІ, король Франції у 1774–1792 рр. (з династії Бурбонів). Перебував під впливом своєї дружини Марії-Антуанетти. Під час його правління французька фінансова система дуже занепала, тож 1789 р. були скликані Генеральні штати (парламент) і почалася Французька революція. Людовик повністю втратив авторитет у червні 1791 р., коли намагався втекти з країни. У серпні 1792 р. парижани взяли штурмом палац у Тюїльрі і взяли під варту королівську родину. Людовік був позбавлений престолу у грудні 1792 р. Гільйотинований 21 січня 1793 р. за рішенням революційного Конвенту.

1811 – Огюст Браво, французький кристалограф, автор теорії просторових решіток кристалів.

1856 – Леонтій Миколайович Бенуа, російський архітектор, педагог.

1879 – Євгенія Бош, українська й радянська партійна та державна діячка німецького походження. У РСДРП – з 1901 р. У 1905–1907 рр. займалась пропагандою ідей більшовизму на півдні України, де народилася. 1911–1912 рр. – секретар комітету РСДРП у Києві. Навесні 1912 р. заарештована і вислана в Іркутську губернію, 1914 р. разом із Георгієм П'ятаковим емігрувала за кордон. Після Лютневої революції в Росії повернулася до Києва. 1917 р. очолювала окружний і обласний комітети більшовицької партії, у грудні 1917 р. обрана до складу більшовицького уряду України – народного секретаріату, в якому обіймала посаду секретаря із внутрішніх справ. У 1917–1918 рр. керувала більшовицькими збройними загонами в Україні. Противниця Центральної Ради та українського національного руху загалом. Згодом займалася партійною роботою у Пензі, Астрахані, Чернігові, Москві. Через загострення хронічної хвороби (сухоти, астма) і нестерпні страждання застрелилася у січні 1925 р.

1880 – Олександр Грін (Олександр Степанович Гріневський), російський письменник польського походження, представник напряму романтичного реалізму ("Червоні вітрила", "Та, що біжить по хвилях", "Золотий ланцюг", "Дорога в нікуди"). Із 1924 р. до смерті у 1932 р. жив у Криму – у Феодосії та Старому Криму.

1887 – Фрідріх Артурович Цандер, радянський вчений і винахідник, один з піонерів вітчизняного ракетобудування, зробив значний внесок у розвиток космонавтики, зокрема у теорію і практику ракетної техніки та міжпланетних польотів. 1931 р. був одним з організаторів групи вивчення реактивного руху. Народився Цандер у Ризі. Помер Фрідріх Артурович Цандер у Кисловодську, 1933 р. на 46 році життя, не доживши декілька місяців до того дня, коли у небо злетіли дві перші радянські ракети. На одній з них стояв двигун його конструкції.

1888 – Микола Миколайович Аркас, український актор і режисер. Народився у м. Миколаєві в родині видатного українського історика, композитора та громадського діяча Миколи Аркаса. Після закінчення кавалерійського училища дістав призначення у 46 драгунський Переяславський полк. Служив на Далекому Сході. Після повернення працював на просвітянській ниві в Миколаєві. Брав участь в аматорських виставах, влаштовував літературно-музичні вечори, народні свята. Любов до театру була у Миколи Аркаса настільки сильною, що навіть і в польському полоні він організував аматорський театральний гурток. Після визволення у 1921 р. М. Аркаса запросили на посаду режисера в Український пересувний драматичний театр при "Просвіті" у Закарпатті. Цей театр об'їздив з гастролями майже всю Галичину і Волинь і став справжнім центром української театральної культури на Закарпатті. М. Аркас був не тільки режисером, а й сам виходив на сцену. Грав у п'єсах І. Карпенка-Карого. Через брак коштів "Просвіту" й театр було закрито, і М. Аркас на деякий час виїхав до Праги, де співробітничав із драматичним гуртком "Верховина", підготував дві вистави – "Жриця вогню" В. Валентинова та "Маруся Богуславка" М. Старицького. Ці п'єси ставилися не тільки у Празі, а й на всій Закарпатській Україні. Зібравши невелику трупу акторів – професіоналів та аматорів, за сезон 1932–1933 рр. М. Аркас підготував 6 вистав, зокрема оперету І. Кальмана "Сільва", опери М. Аркаса (батька) "Катерина" та Т. Масканьї "Сільська честь". Восени 1936 р. поставив драму В. Винниченка "Чорна пантера і Білий ведмідь". 1934 р. М. Аркас очолив новий театральний колектив і відкрив Руський театр ім. М. Садовського в Ужгороді. Колектив здійснив лише чотири постановки, зокрема "Наталка Полтавка" І. Котляревського та "Квадратура кола" В. Катаєва. Помер М.М. Аракс у грудні 1938. Похований у Хусті.

1893 – Рене Мартель, французький славіст, історик, перекладач. Закінчив Національну школу східних мов у Парижі, володів також українською мовою. В 20-х рр. був рефрентом з україністики в паризькому журналі "Слов'янський світ", друкувався в ньому. Автор праць з історії й культури української та інших слов'янських народів ("Українське питання", "Польща і ми", "Білоруси", "Життя Мазепи"). Йому належать також численні статті у французькій періодиці. 1927 р. подорожував по Україні. Листувався з А. Кримським.

1904 – Всеволод Петрович Рибальченко, український композитор, педагог. Автор опер "Перекоп" (у співавторстві з Ю. Мейтусом і М. Тіцем), "Гайдамаки", симфонічної сюїти, трьох увертюр, романсів на слова Г. Сковороди, Т. Шевченка, М. Лермонтова, В. Сосюри.

1904 – Борис Хомич Тягно, український режисер, педагог, народний артист УРСР. Учень Леся Курбаса. Був режисером у театрах Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Одеси. 1948–1965 рр. – головний режисер Львівського українського драматичного театру ім. М. Заньковецької. Викладав у драматичних студіях театру "Березіль", у Львівському українському драматичному театрі ім. М. Заньковецької. Серед його учнів – Лариса Кадирова, Богдан Козак, Богдан Ступка.

1909 – Лаврентій Омелянович Масоха, український актор кіно і театру, заслужений артист РРФСР. Працював у Київському драматичному театрі ім. І. Франка (1923–1933), потім – у Театрі-студії кіноактора (1945–1957) у Москві. Грав у фільмах: "Кармалюк", "Іван", "Щорс", "Велике життя", "Олександр Пархоменко", "Тарас Шевченко", "Пропав безвісті", "Родина Коцюбинських", "Сімнадцять миттєвостей весни".

1909 – Лаврентій Артемович Ярошенко, український і російський співак (бас), народний артист РРФСР, соліст Харківського та Ленінградського театрів опери та балету. Виконував провідні партії у російському і західноєвропейському оперному репертуарі. Лауреат Державної премії СРСР.

1912 – Джин Келлі (Юджин Керрен Келлі), американський танцівник, співак, актор і хореограф, зірка Бродвею і Голівуду. Створений ним новий, спортивний стиль танцю вплинув на розвиток естрадної хореографії і жанру мюзиклу. Вважається (разом із Ф. Астером) кращим танцівником кіно і естради. Як режисер поставив мюзикл "Хелло, Доллі".

1914 – Лев Озеров (Гольдберг), радянський поет, перекладач (у т.ч. з української), критик. Із десятирічним інтервалом його тричі оголошували націоналістом: українським, російським, єврейським. Рядки Озерова "Талантам надо помогать, бездарности пробьются сами" стали афоризмом. Уроженець Києва.

1921 – Яків Аронович Костюковський, російський письменник. Родом із Золотоноші (тепер Черкаська обл.). В роки Великої Вітчизняної війни працював у військовій пресі. Виступав у жанрі сатиричного оповідання, фейлетону, вірша. У співавторстві з письменником В. Бахновим видав збірки сатиричних віршів "Можете скаржитися!", "Займайте ваші місця", "Книга без байок". Успіхом користувалися їхні сатиричні мініатюри, фейлетони, інтермедії, естрадні репризи (збірки "Тарапунька і Штепсель", "Продовжуємо наш концерт"), написані для виступів народних артистів України Юрія Тимошенка і Юхима Березіна. Автор збірки сатиричних віршів "Чоловіча розмова", співавтор сценаріїв фільмів "Операція "И" та інші пригоди Шурика", "Кавказька полонянка", "Діамантова рука", п’єс.

1921 – Кеннет Джозеф Ерроу, американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1972, спільно з Дж. Хіксом). Дослідник у галузі економетрії, теорії загальної економічної рівноваги, теорії управління. Нобелівську премію отримав за внесок у теорію загальної економічної рівноваги і теорію добробуту, зокрема, за працю, яка показує, що суспільство не може знайти процедуру прийняття несуперечливих, узгоджених рішень, якщо тільки ці рішення не залишені на розсуд однієї особи. Демонстрація цього положення базується на парадоксі голосування.

1924 – Людмила Миколаївна Семикіна (Семикінь), українська художниця, лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка. Автор багатьох живописних творів (зокрема створила вітраж "Т. Шевченко" у співавторстві з Аллою Горською, Опанасом Заливахою, Галиною Зубченко та Галиною Севрук для Київського університету, що був знищений як націоналістичний), ескізів костюмів до кінофільму "Захар Беркут".

1931 – Гамільтон Сміт, американський мікробіолог, спеціаліст з генної інженерії, лауреат Нобелівської премії (1978).

1932 – Давид Янович Черкаський, український режисер-мультиплікатор. Заслужений діяч мистецтв України. Президент Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів "Крок". Створив стрічки: "Чарівник "Ох!", "Якого рожна хочеться", "Пригоди капітана Врунгеля", "Крила", "Острів скарбів".

1934 – Рем Вяхірєв, російський управлінець і промисловець, голова "Газпрому" у 1989-2001 рр. Перед тим був заступником і першим заступником міністра газової промисловості СРСР, керівником "Тюменьгазпрому". Після – голова ради директорів "Сибірської нафтової компанії", голова ради директорів банку "Імперіал" та ін.

1935 – Анатоль Перепадя, український перекладач. Основні переклади: з французької - Рабле, Монтень, Стендаль, Бальзак, Пруст, Моріак, Камю, Екзюпері, з італійської – Петрарка, Вазарі, Челліні, Маккіавеллі, Деледда, з іспанської і португальської – народні казки, "Дон-Кіхот" (у співавторстві з Миколою Лукашем), проза Кортасара, Жоржі Амаду. Нагороджений французьким Орденом мистецтв і літератури, Академічною пальмовою гілкою.

1948 – Юрій Іванович Єхануров, український політик, Перший віце-прем'єр-міністр (в уряді Віктора Ющенка) у 1999–2001 рр. 2007–2009 рр. – міністр оборони, у 2005 р. – голова Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Народний депутат України ІІІ-V скликань. У 30 років став керуючим трестом "Київміськбудкомплект", надалі керував трестом "Буддеталь", був заступником начальника Головкиївміськбуду з економічних питань. 1991–1998 – працював у Державній економічній раді України, заступником голови Київської міської адміністрації, заступником міністра економіки України, головою Фонду державного майна, міністром економіки, головою Держкомпідприємництва України. Єхануров стояв біля витоків української приватизації та Фонду державного майна України. Проведена під його керівництвом мала приватизація заклала фундамент для розвитку в Україні малого й середнього підприємництва. 2001 р. – перший заступник голови адміністрації президента Кучми. У 2009–2010 – перший заступник голови секратаріату президента Ющенка. З 2002 р. – в "Нашій Україні", був головою виконкому НСНУ. Із 2009 р. – голова міськкому партії.

1951 – Ахмад Кадиров, чеченський релігійний і державний діяч. Упродовж кількох років був муфтієм невизнаної ЧР Ічкерія, після початку другої російсько-чеченської війни перейшов на бік федеральних сил, став головою адміністрації Чеченської республіки (2000–2003). Президент Чечні у 2003–2004 рр. Загинув внаслідок теракту сепаратистів.

1974 – Сергій Вікторович Жадан, сучасний український поет, прозаїк, викладач кафедри української та світової літератури Харківського державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди. Автор поетичних збірок "Цитатник", "Генерал Юда", "Пепсі" та ін.

Источник:  ВЕМ
Ссылка:  http://www.experts.in.ua

Возврат к списку




Дайджест по разделам
АПК (106) 
Демография (285) 
День в истории (375) 
Здравохранение (1177) 
Книжный мир (93) 
Культура (1422) 
Лица эпохи (869) 
Наука и технологии (983) 
Образование (1666) 
Общество (3283) 
Политика (6880) 
Право (612) 
Социология (230) 
Экология (418) 
Экономика (5501) 
Энергетика (800) 

НОВОСТИ

Українців визнали найкращими в сфері кібербезпеки
Просмотров: 596

АНОНСЫ

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИРЖЕВАЯ АНАЛИТИКА

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
Всі матеріали Леоніда Сосницького

© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua