На главную страницу
 

От редактора
Правила портала
Защита интеллектуальной
собственности
Эксперт-Новости
Эксперт-Анонсы
Дайджест СМИ
Дайджест TV
Помощь
Эксперт-Поиск

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

Цей день в історії - події та люди. 24 серпня

Версия для печати Версия для печати

24.08.2011 08:44:10 |  

Свято:

День Незалежності України (1991).

У Ліберії – День прапора.

У Казахстані – День національного прапора.

Православні іменинники: Василь, Клавдій, Максим, Олександр, Сусанна, Федір.
Католицькі іменинники: Бартоломей, Карл.

Події дня:

79 – виверження Везувію. Загинули міста Помпеї і Геркуланум. Докладні свідчення про цю катастрофу залишив римський політичний діяч і письменник Пліній Молодший, котрий саме тоді гостював у Мізені – розкішному маєтку свого дядька на березі Неаполітанської затоки. Дядько (який був ще й його прийомним батьком) – Гай Пліній Старший також загинув під час виверження Везувію.

410 – король вестготів Аларіх І взяв "вічне місто" Рим і піддав його триденному розграбуванню. Навала Аларіха сприяла ліквідації Західної Римської імперії.

1349 – під час погромів у німецькому Майнці вбито близько 3 тисяч євреїв. У Кельні деякі євреї, щоб уникнути насильницького хрещення, спалили себе.

1542 – іспанський конкістадор Франсіско де Орельяна відкрив гирло Амазонки, назвавши її так, тому що на його експедицію напали індіанські жінки-воїни.

1553 – по Білому морю в Росію прибуло перше англійське посольство.

1572 – у ніч на 24 серпня в Парижі відбулась страшна різня, так звана Варфоломіївська ніч. Вона була організована католиками на чолі з Катериною Медічі, якій приписують вислів: "Бути з ними (з гугенотами) жорстокими – людяно, а бути милосердними – жорстоко". Кривава ніч вражала уяву не лише сучасників, а й нащадків. Різня почалась між 2 і 4 годинами ночі. До полудня було вбито понад дві тисячі людей – чоловіків, жінок, дітей, стариків. Катерина Медічі намагалась вирішити таким чином дві задачі: покінчити з внутрішньою війною і не допустити зовнішньої.

1710 – у Літньому саду у Санкт-Петербурзі закладений Літній палац Петра І (архітектор Дж. Трезіні, скульптор А. Шлютер) – один із зразків стилю так званого петровського бароко. З 1934 р. – історично-побутовий музей.

1745 – загинув Олекса Довбуш, керівник антифеодального руху опришків.

1720 – засновано Сардинське королівство.

1742 – закінчена російсько-шведська війна.

1770 – 17-річний англійський поет Томас Чаттертон, зневірившись у можливості досягти визнання, отруївся. Після цього його твори одразу стали популярними.

1787 – Туреччина оголосила війну Росії після відмови Катерини II вивести російські війська з Криму.

1791 – у Британії ухвалено Конституційний акт, який поділив Канаду на дві частини зі своїми губернаторами і своїми власними законами.

1814 – англійці взяли Вашингтон і спалили Білий дім, помстившись за спалення американцями публічних будівель у Йорку (нині Торонто).

1820 – у Порту прихильники конституційного ладу почали Португальську революцію.

1821 – за Кордовським договором Іспанія визнала незалежність Мексики.

1824 – війська Симона Болівара розбили іспанську армію в Андах.

1853 – американець Джордж Крам винайшов картопляні чіпси.

1873 – узбецька Хіва визнала себе залежною від Росії.

1876 – індіанці Центральної Канади погодилися оселитися в резерваціях.

1896 – арешт ряду членів петербурзького "Союзу боротьби за звільнення робітничого класу" (Надії Крупської та ін.).

1898 – російський імператор Микола ІІ підписав циркулярну ноту, в якій усі європейські уряди були запрошені на конференцію з питань скорочення озброєнь. Проте Європа не йняла віри Росії. Всі чудово розуміли, що російському військовому відомству насправді було потрібно по-перше терміново переозброювати власну армію у світлі посилення військової міці Німеччини, а по-друге, посилити військову присутність на кордоні з Китаєм… Дві скликані на підставі пропозиції царя конференції в Гаазі (1899 і в 1907 рр.) жодних реальних результатів не принесли. Європейські правителі звинувачували Росію, Росія звинувачувала їх, всі лише й говорили що про мир, але готувалися до війни. Цікаво, що карикатури у провідних західноєвропейських газетах того часу змальовували Росію у вигляді величезного розлюченого ведмедя – точнісінько як і зараз.

1900 – на Міжнародному електротехнічному конгресі у Парижі російський інженер К.Д. Перський уперше запропонував термін "телевізіон" ("television") щодо передачі рухомих картинок на відстані. Нині – вживаний у всьому світі термін "телебачення".

1917 – США заявили про надання Тимчасовому уряду Росії позики в 100 млн. доларів.

1921 – розстріляний ЧК російський поет Микола Гумільов.

1932 – у Берліні заборонені нацистські газети у зв'язку з провокуванням ними заворушень.

1936 – на першому відкритому московському процесі винесено смертний вирок 16 обвинуваченим у створенні об'єднаного троцькістсько-зінов'євського антирадянського центру. Наступної ночі всі вони були розстріляні.

1938 – в одній з американських газет був уперше використаний термін "мильна опера" по відношенню до радіо- і телесеріалам у жанрі "сімейної мелодрами", які на той час стали надзвичайно популярними.

1940 – редакційна стаття в газеті "Правда" – "Смерть международного шпиона", присвячена Л. Троцькому. "В могилу сошел человек, чье имя с презрением и проклятием произносят трудящиеся во всем мире, человек, который на протяжении многих лет боролся против рабочего класса и его авангарда – большевистской партии… Его убили его же сторонники. С ним покончили те самые террористы, которых он учил убийству из-за угла, предательству и злодеяниям против рабочего класса, против Страны Советов…" Тепер відомо, що Троцького вбив (виконуючи завдання Сталіна) Р. Меркадер, за що й був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Але в 40-х роках більшість населення СРСР вірила цинічній брехні влади.

1943 – Гітлер призначив Гіммлера міністром внутрішніх справ Німеччини.

1944 – війська 2-го і 3-го Українського фронтів звільнили від німецько-фашистських загарбників м. Кишинів.

1944 – військове угруповання військ США, Канади і французького колоніального корпусу за участю загонів французького руху Опору звільнили від гітлерівців м. Канни – один із найфешенебельніших курортів Лазурового берега.

1945 – війська 1-го Далекосхідного фронту визволили м. Пхеньян (Корея) у ході Радянсько-японської війни.

1946 – парламент Японії ухвалив Конституцію країни. Набрала чинності 3 травня 1947 р.

1949 – набув чинності підписаний у квітні договір про створення НАТО.

1950 – почалася операція "Чарівний килим" із переселення 45 тисяч євреїв з Ємену до Ізраїлю.

1954 – діяльність Компартії США офіційно заборонена спеціальною поправкою до закону Маккарена-Вуда.

1968 – у Полінезії було проведено перше випробування французької водневої бомби "Канопус".

1981 – суд виніс вирок убивці Джона Леннона Марку Чепмену – 20 років в'язниці.

1989 – американська міжпланетна космічна станція "Вояджер-2", яка була запущена в 1977 р., пройшла над поверхнею планети Нептун, максимально наблизившись до неї на відстань 4,8 тис. км.

1991 – на позачерговій сесії Верховної Ради УРСР Постановою Верховної Ради УРСР ухвалено Акт про проголошення незалежності України та постанов про політичну обстановку в Україні і негайні дії Верховної ради України по створенню умов для неповторення надалі військового перевороту, про департизацію державних органів, установ та організацій, про військові формування в Україні, закону України про надання додаткових повноважень Голові верховної Ради України, звернення до Верховної Ради і Президента РРФСР.

1991 – Михайло Горбачов оголосив про складення з себе повноважень генерального секретаря ЦК КПРС і закликав ЦК до саморозпуску.

1991 – на знак протесту проти розвалу СРСР у Кремлі покінчив життя самогубством (повісився з другої спроби) 68-річний маршал Радянського Союзу Сергій Ахромєєв, начальник Генерального штабу СРСР у 1984–1988 рр., Герой Радянського Союзу.

1994 – выдбувся перший військовий парад на Хрещатику на честь Дня Незалежності України. Парад приймали начальник Київського округу Іван Біжан та міністр оборони Віталій Радецький.

1995 – парламент Грузії більшістю голосів прийняв Конституцію країни.

2006 – Плутон перестав вважатися планетою Сонячної системи і перейшов у розряд карликових планет.

Цього дня народились:

1113 – Жофруа IV Плантагенет, граф Анжуйський, завойовник і герцог Нормандії (з 1144 р. до смерті в 1151 р.). Старший син короля Єрусалиму Фулька V. Засновник династії Плантагенетів (його син Генріх зійшов на англійський трон).

1780 – Фрідріх Йозеф Хаас, лікар-філантроп, що працював на початку ХІХ ст. у Росії і відомий як лікар Федір Петрович Гааз. З 1828 р. і до кінця життя – головний лікар московських тюрем, якого прозвали "святим лікарем".

1787 – Джеймс Уедделл, англійський дослідник Антарктиди, першовідкривач моря Уедделла.

1845 – Лев Сергійович Голіцин, російський князь, учений, творець виноробних центрів у Массандрі і Абрау-Дюрсо.

1854 – Андрій Михайлович Бобенко (Бібик), український письменник-робітник. З 10 років наймитував, згодом працював кочегаром на суднах Російського товариства пароплавства й торгівлі, у залізничних депо в Одесі. Склав іспит на звання народного учителя, викладав у школах Одеси, Лубен та ін. міст. Друкувався в журналах. Збирав українські народні пісні, деякі фольклорні записи Бобенка опублікував М. Лисенко.

1868 – Максим Антонович Славінський, український громадський діяч, публіцист, дипломат. Після закінчення Київського університету працював у редакціях газет і журналів, зарекомендувавши себе здібним журналістом і публіцистом, фахівцем з національного питання. У буремному 1917 р. представляв українську Центральну раду при Тимчасовому уряді в Петрограді. За влади гетьмана (з кінця квітня 1918 р.) працював у Міністерстві закордонних справ, брав участь у переговорах з радянською Росією, очолював Міністерство праці в уряді Ф. Лизогуба. З початку 1919 р. був керівником дипломатичної місії УНР у Празі, де й залишився після її розпуску у 1923 р. У Празі викладав історію в Українській господарській академії і в Українському високому педагогічному інституті. Водночас був постійним кореспондентом громадсько-політичного тижневика "Тризуб", що видавався у Парижі. У статтях і публічних лекціях, виступах у комісіях Ліги Націй Славінський гостро критикував більшовицьку ідеологію, методи правління в СРСР і УРСР. На його квартирі часто збиралися представники української політичної еміграції. Після визволення Праги від німецьких загарбників у травні 1945 р. М. Славінського було затримано контррозвідкою Радянської армії і відправлено до Києва у слідчу частину НКДБ УРСР за звинуваченням в "активній роботі, спрямованій на повалення радянської влади в Україні". Помер у в′язниці в листопаді 1945 р.

1870 – Володимир Пуришкевич, російський праворадикальний політик, засновник чорносотенних організацій ("Союзу російського народу", "Союзу архангела Михайла"). Депутат Державних дум II-IV скликань. Один з організаторів та безпосередніх учасників убивства Григорія Распутіна. Народився в Бессарабії в сім'ї багатого поміщика. Закінчив історико-філологічний факультет Новоросійського університету в Одесі. Був прихильником русифікації та обмежень у правах неросійських народів.

1871 – Василь Щурат, український педагог, літературознавець, поет і перекладач. 1914 р. був обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка, 1915–1923 рр. – голова НТШ. Брав активну участь у боротьбі за український університет, став ініціатором і першим ректором Львівського таємного університету (1921–1923). В останні pоки життя працював директором Львівської бібліотеки АН УРСР, професор Львівського університету.

1877 – Олександр Сергійович Грушевський, український історик, літературознавець, етнограф, архівіст. Молодший брат Михайла Грушевського. Після закінчення Київського університету працював в музеях і бібліотеках Австрії і Німеччини, поглиблював знання з археології та давньої історії Центральної і Східної Європи. Після повернення в Україну викладав у Новоросійському (Одеса) університеті загальний курс історії, історії України та нової української літератури. З 1917 – приват-доцент Київського університету. Був членом Наукового товариства ім. Шевченка, Київської археографічної комісії, Українського наукового товариства у Києві. 1920–1936 рр. – голова Комісії АН УРСР по складанню історико-географічного словника України. Під час голоду 1921–1923 рр. О.С. Грушевський очолював київську філію "Комітету помочі голодним України", який матеріально підтримував діячів науки, літератури, мистецтва та культури. Через цю діяльність у 1923 р. на нього була заведена справа як на учасника петлюрівського руху та націоналіста. Але якщо під час цієї першої хвилі сталінських репресій йому вдалося вціліти, то вже у 1939 р. вченого засудили до 5 років заслання до Павлодара (Казахстан). На чужині О.С. Грушевський працював рахівником і мріяв про можливість наукової роботи – адже його стихією були архіви. У 66 років він помер у с. Іртишську неподалік Павлодару. Реабілітований у вересні 1989 р.

1894 – Богдан Володимирович Крижанівський, український диригент і композитор, заслужений артист УРСР. Один із організаторів (1920, Вінниця) і диригент (до 1926 р.) Українського драматичного театру ім. І. Франка (з 1926 р. – у Києві). У 30-40-х роках працював у Харківському українському драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка, з 1946 р. – у Чернівецькому українському музично-драматичному театрі. Автор вокально-симфонічної поеми "Данило Галицький" (на слова М. Бажана), оперет, музики до вистав.

1898 – Олександр Валентинович Горський, один з організаторів кіновиробництва в Україні. Очолював Ялтинську, Київську й Одеську кіностудії, був директором студії кіноактора Київської кіностудії ім. О. Довженка.

1899 – Хорхе Луїс Борхес, аргентинський письменник, літературний критик. Автор прозових збірок "Всесвітня історія ганьби", "Алеф", "Смерть і компас", "Книга піщинок", "Сім вечорів", а також поезій: "Тайнопис", "Інший, але той самий", "Жар Буенос-Айреса". Самобутність, філософська заглибленість, інтелектуальна метафоричність, а також художня досконалість прозових творів Борхеса принесли йому загальне визнання.

1908 – Василь Андрійович Назаренко, український хімік-аналітик, член-кореспондент АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР. Автор праць з аналітичної хімії рідкісних елементів, аналізу високочистих речовин та напівпровідникових матеріалів. Лауреат Державної премії СРСР (1952).

1921 – Борис Миколайович Малиновський, український вчений у галузі обчислювальної техніки, член-кореспондент НАН України. Співробітник Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова. Наукові дослідження присвячено теорії і створенню цифрової обчислювальної техніки, історії кібернетики й обчислювальної техніки. Автор і співавтор 12 монографій. Учасник Великої Вітчизняної війни. Лауреат Державної премії України (1977, 2003), заслужений діяч науки і техніки України.

1923 – Віктор Михайлович Глушков, український вчений в галузі математики, кібернетики, обчислювальної техніки і систем управління. Організатор і перший директор Інституту кібернетики АН УРСР (1957, нині його імені), віце-президент АН УРСР. Глушков був ініціатором і головним ідеологом розробки і створення Загальнодержавної автоматизованої системи обліку та обробки інформації, призначеної для автоматизованого управління всією економікою СРСР. Для цього він розробив теорію систем управління розподіленими базами даних. Творець серії малих електронно-обчислювальних машин "МИР". 1967 р. на виставці у Лондоні машину "МИР-1" купила американська фірма ІВМ, лідер виробництва обчислювальної техніки для капіталістичного світу. Це був перший і останній приклад купівлі радянського комп'ютера американцями.

1923 – Юлій Карасик, радянський кінорежисер і сценарист ("Шосте липня", "Склянка води", "Дикий собака динго" – "Золотий лев" фестивалю у Венеції, 1962). Народний артист РРФСР (1977). Уродженець Херсона.

1926 – Мирослава Йосипівна Штокало, український вчений-хімік, доктор хімічних наук, професор Національного інституту харчових технологій. Автор понад 220 наукових праць, що стосуються аналітичної хімії, фотометричного аналізу, хімії комплексних сполук. Запропонувала загальний підхід до вивчення безбарвних комплексів і розробила метал-індикаторний метод дослідження комплексів у розчині.

1928 – Левко Лук'яненко, український політик та громадський діяч. Голова Української асоціації дослідників голодоморів в Україні (з 1998 р.). Дисидент радянських часів, багаторічний в'язень радянських тюрем і таборів (у Мордовії, Пермському краю та ін.). 1958 р. створив на Львівщині підпільну партію "Українська робітничо-селянська спілка". У травні 1961 р. був засуджений до розстрілу за ст. 56 ч. 1 і ст. 64 КК УРСР (звинувачення було побудоване на першому проекті програми УРСС з ідеєю суверенітету України). Згодом Верховний Суд замінив розстріл 15 роками позбавлення волі. З 1976 р. – активний член Української Гельсінкської групи, вдруге арештований у грудні 1977 р., у червні 1978 р. засуджений до 10 років позбавлення волі і п'яти років заслання та визнаний особливо небезпечним рецидивістом. У березні 1988 р. заочно обраний головою відновленої УГГ (УГС), невдовзі помилуваний і звільнений із заслання. У квітні 1990 р. на установчому з'їзді УГС Лук'яннка обрали головою створеної на її базі Української республіканської партії. Надалі – народний депутат І-ІІ, IV-V скликань (із 2002 р. – від Блоку Тимошенко). 199–1993 рр. був Надзвичайним і Повноважним послом України в Канаді. Автор Акта про незалежність України 24 серпня 1991 р. 1991 р. балотувався на посаду президента України (посів третє місце, набравши 4,5% голосів). Герой України (2005).

1929 – Ясір Арафат, палестинський політик, лідер палестинського визвольного руху. Один із засновників і лідер Організації визволення Палестини (1969–2004). Лідер руху Фатх. У 1970-х роках його боротьба за визволення Палестини зробила Арафата одним із визначних політиків світу. 1996 р. на загальних виборах обраний головою Палестинської автономії. Лауреат Нобелівської премії миру 1994 р. Ім'я при народженні — Мухаммад Абд ар-Рахман Абд ар-Рауф Арафат аль-Кудва аль-Хусейні, також відомий під іменем Абу Аммар.

1934 – Станіслав Шаталін, російський економіст, політик, академік. У грудні 1989 р. призначений членом Державної комісії з економічної реформи. 1990 р. очолив робочу групу з розробки програми переходу до ринкової економіки ("500 днів"). Очолював оргкомітет зі створення Об'єднаної демократичної партії та Міжнародний фонд економічних і соціальних реформ "Реформа". 1995 р. взяв участь у створенні виборчого об'єднання "Мое Отечество". Лауреат Держпремії СРСР 1968 р.

1947 – Пауло Коельйо, бразильський письменник, автор багатьох бестселерів ("Алхімік", "П'ята гора", "Вероніка вирішує померти", "Диявол та панна Прим", "Одинадцять хвилин", "Відьма з Портобелло").

1956 – Тетяна Васильєва, російська акторка театру й кіно ("Уроки французької", "Приватна особа"). Заслужена артистка Росії (1995).

Источник:  ВЕМ
Ссылка:  http://www.experts.in.ua

Возврат к списку




Дайджест по разделам
АПК (106) 
Демография (285) 
День в истории (375) 
Здравохранение (1177) 
Книжный мир (93) 
Культура (1422) 
Лица эпохи (869) 
Наука и технологии (983) 
Образование (1666) 
Общество (3283) 
Политика (6880) 
Право (612) 
Социология (230) 
Экология (418) 
Экономика (5501) 
Энергетика (800) 

НОВОСТИ

Українців визнали найкращими в сфері кібербезпеки
Просмотров: 617

АНОНСЫ

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИРЖЕВАЯ АНАЛИТИКА

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
Всі матеріали Леоніда Сосницького

© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua