На главную страницу
 

От редактора
Правила портала
Защита интеллектуальной
собственности
Эксперт-Новости
Эксперт-Анонсы
Дайджест СМИ
Дайджест TV
Помощь
Эксперт-Поиск

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

Цей день в історії - події та люди. 13 грудня

Версия для печати Версия для печати

13.12.2013 13:03:57 |  

Свято:

Національне свято Республіки Мальта – День Республіки (1974).

Православна церква вшановує пам’ять святого апостола Андрія Первозванного, першого проповідника Євангелія на Русі. 

Православні іменинники: Андрій, Федора. 
Католицькі іменинники: Люція, Одилія. 

Події дня: 

1545у Тренто (Італія) з ініціативи Папи Римського Павла ІІІ відкрився ХІХ Вселенський собор (Тридентський), завданням якого був пошук відповідей на виклики Реформації. Тривав із перервами до 1563 р. 

1570Штеттінським миром завершилася дансько-шведська війна, яка отримала назву Північної семирічної (за панування на Балтійському морі, зокрема за права на Естляндію). 

1577 – англійська ескадра на чолі з відомим піратом Френсісом Дрейком відплила з Плімута. Початковою метою плавання був напад на тихоокеанські береги Іспанської Америки. Але дещо несподівано подорож завершилася навколосвітнім переходом – корабель Дрейка "Золота лань" повернувся у Плімут у вересні 1580 р. Це плавання стало другою навколосвітньою подорожжю в історії людства, а Дрейк став першим командиром, який завершив таку мандрівку живим. 

1642 – голландський мореплавець Абел Янсзон Тасман, який відправився з експедицією для дослідження Австралії, відкрив нову землю і назвав її Нова Зеландія. На своєму шляху експедиція відкрила ще один острів, згодом названий на честь Тасмана – Тасманією, та групу остроів – Тонга. Лише під час своєї другої подорожі, у 1644 році, Тасман дослідив північні і північно-західні береги Австралії і довів тим самим, що Австралія – единий масив суші. Ім’ям дослідника Австралії і Океанії названі також Тасманово море, затока Тасман (у берегів Нової Зеландії) та Земля Тасмана (виступ материка Австралії на півночі штату Західна Австралія). 

1742 – у царювання Єлизавети Петрівни виданий указ, що пропонував негайно вислати євреїв за кордон і надалі їх під жодним приводом у Росію не впускати. 

1769почалося перше концертне турне 13-річного Вольфганга Амадея Моцарта по Італії. 

1848 в столиці Російської імперії м. Санкт-Петербурзі вперше були встановлені поштові скриньки. 

1884у Брюсселі заснована Міжнародна асоціація залізничних конгресів. 

1917українські війська роззброїли пробільшовицькі частини Київського гарнізону, яких згодом вислали за межі України. 

1918галицькі січовики Євгена Коновальця розгорнули вирішальний наступ на місто збоку Святошина та Микільської Борщагівки і, здолавши опір добровольчих дружин, вийшли на Шулявку. По Києву опівдні били гармати: ціни враз підскочили до ще не чуваного в місті рівня: чорний хліб – до 5 крб. за фунт, сало – до 24 крб. Ввечері газети інформували про угоду між німцями та Директорією, надрукувавши офіційне повідомлення від головного німецького командування. 

1918Рада міністрів Української держави гетьмана Скоропадського відмовилася від влади. 

1918у французькому місті Брест зійшов на берег президент США Вудро Вільсон. Уперше діючий президент США відвідав Європу.      

1922І Закавказький з'їзд рад у Баку перетворив Федеративний Союз Радянських Соціалістичних Республік Закавказзя, що постав у березні, на Закавказьку Федеративну Радянську Соціалістичну Республіку (ЗФРСР), яка об’єднала Азербайджан, Вірменію і Грузію. 

1934після відносного затишшя, у СРСР починався новий, небачений в історії людства шквал спланованих масових репресій. Цього дня у Києві на закритому засіданні виїзної сесії військової колегії Верховного суду СРСР під головуванням В. Ульріха відбувся розгляд справи по звинуваченню в організації терористичних актів проти працівників радянських органів. Керуючись постановою Президії ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. і статтями 54 (8) і 54 (11) Кримінального кодексу УРСР, сесія засудила 28 представників української інтелігенції (серед них Р. Сказинського, І. Крушельницького, Т. Крушельницького, Г. Косинку-Стрільця, Д. Фальківського, К. Буревого, О. Влизька) до вищої міри покарання – розстрілу. Аналогічні справи, що пов’язувалися слідчими органами з вбивством С. Кірова, були розглянуті виїзними сесіями військової колегії Верховного суду СРСР у грудні в Ленінграді, Москві, Мінську. Згодом тільки в одному Ленінграді було заарештовано 30–40 тис. осіб, за ніч розстрілювали по 200 чоловік, а більшість направлялася у табори примусової праці. 

1937в ході японсько-китайської війни японські війська захопили китайське місто Нанкін, яке за наказом генерала Матцуї було знищене, загинуло близько 300 тисяч мирного населення. Після закінчення ІІ Світової війни Міжнародним військовим трибуналом Матцуї був визнаний винним у військових злочинах і страчений. 

1939Ліга націй оголосила СРСР країною-агресором після вторгнення Радянського Союзу у Фінляндію. 

1941у Києві гітлерівцями проведені арешти представників української інтелігенції – активних членів ОУН-М. 

1941Угорщина й Румунія оголосили війну США. 

1942 - футболіст паризького "Расінга" Стефан Станіс забив у матчі Кубка Франції 16 голів у ворота команди "Обрі" (світовий рекорд для професійного футболу). Матч закінчився з рахунком 32:0.

1942 – Гітлер проголосив Антона Муссерта главою Голландії. 

1943у грецькому містечку Калавріта (півострів Пелопоннес) гітлерівські окупанти знищили понад 800 мирних жителів. 

1944 – у передмісті Парижа Нейї-сюр-Сен помер Василь Кандінський, російський живописець і графік, один з основоположників абстрактного мистецтва. 

1945почалися заняття у знову заснованому Харківському театральному інституті. 

1949ізраїльський кнесет проголосував за перенесення столиці країни з Тель-Авіва до Єрусалима. 

1951Маргарет Робертс (майбутній прем'єр-міністр Великої Британії) вийшла заміж за великого бізнесмена Дениса Тетчера. 

1957засновано Інститут кібернетики ім. В.М. Глушкова АН УРСР. 

1957затверджено текст урочистої присяги радянських піонерів. "Я, (ім'я, прізвище), вступаючи до лав Всесоюзної піонерської організації, перед лицем своїх товаришів урочисто клянуся: палко любити свою Батьківщину; жити, вчитися і боротися, як заповідав великий Ленін, як вчить Комуністична партія; завжди виконувати закони піонерів Радянського Союзу" – "Будь готовий!" – "Завжди готовий!" 

1958американські вчені вперше у США провели запуск живої істоти в космос з поверненням. На борту ракети АМ-13 перебувала дрібна мавпа-саймірі Гордо (вивіркова мавпа), яка провела на навколоземній орбіті 15 хвилин. Щоправда, повернувшись на Землю, капсула з мавпою затонула в океані. 

1959архієпископ Макаріос обраний першим президентом Кіпру. 

1966на Калуському хімічно-металургійному комбінаті було здано в експлуатацію найпотужнішу у Прикарпатті шахту ім. 50-річчя Великого Жовтня. 

1966авіація США вперше бомбила столицю Північного В'єтнаму – Ханой. 

1968президент Бразилії Артур да Кошта Сильва видав п'ятий інституційний акт, який почав період військової диктатури в країні (тривав до 1978 р.). 

1969у Набережних Челнах почалося будівництво Камського автомобільного заводу (КамАЗ). 

1971на екрани СРСР вийшла комедія режисера Олександра Сєрого "Джентльмени удачі", в якій знялися Євген Леонов (Євген Іванович Трошкін і Доцент), Георгій Віцин (Хмирь), Савелій Крамаров (Косий), Раднер Муратов (Василь Алібабайович). 

1974Мальта, згідно з новою конституцією, проголошена республікою (доти, після здобуття незалежності в 1964 р., главою Мальти формально була англійська королева). 

1981голова ради міністрів Польщі генерал Войцех Ярузельський ввів у країні військовий стан, який було призупинено 31 грудня наступного року і відмінено 22 липня 1984 року. 

1982 – в Ємені внаслідок землетрусу силою 6 балів загинуло близько 3 тисяч осіб, поранені 2 тисячі.

1983  відбувся найрезультативніший матч в історії НБА: "Детройт" виграв у "Денвера" з рахунком 186:184.

1989 – створена Ліберально-демократична партія Радянського Союзу (зараз – ЛДПР) на чолі з Володимиром Жириновським. 

1991 – президент України Леонід Кравчук оголосив про остаточне перепідпорядкування армії і флоту на території республіки київському керівництву. 

1991заснована Федерація футболу України.

1996 – дипломат із Гани Кофі Аннан був обраний першим чорношкірим генеральним секретарем ООН. 

2002розширення Європейського Союзу: ухвалено рішення про те, що Кіпр, Чехія, Естонія, Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина і Словенія стануть членами ЄС 1 травня 2004 р. 

2003у підвалі сільського будинку поблизу поселення Ад-Даур, що розташоване неподалік від Тікриту, американські військові затримали екс-президента Іраку Саддама Хусейна. "Колишній диктатор постане перед лицем правосуддя, в якому він сам відмовив мільйонам", – заявив тодішній президент США Джордж Буш. Президент України Леонід Кучма одразу ж надіслав телеграму на ім’я американського лідера: "Щиро вітаю вас від себе особисто і від українського народу з важливою перемогою у боротьбі проти тероризму – затриманням Саддама Хусейна, який за вдіяне ним і його режимом повинен предстати перед судом". 26 грудня 2006 р. Хусейна повісили, транслюючи страту на весь світ, а військові дії в країні, де американці шукали зброю масового ураження, але так і не знайшли, тривають і по сьогодні. 

2004у Брюсселі міністри закордонних справ усіх країн-членів ЄС на черговому самміті висловилися за територіальну цілісність України. 

200489-річний колишній диктатор Чилі Аугусто Піночет поміщений під домашній арешт за обвинуваченням у колишніх злочинах. 

2006 – Генеральна асамблея ООН прийняла Конвенцію про права інвалідів (набула чинності 3 травня 2008 року). Україна приєдналася до цієї конвенції 16 грудня 2009 (набула чинності для України 6 березня 2010 року).

Цього дня народились: 

1553Генріх ІV, король Наварри з 1562 р., король Франції з 1589 р. (фактично з 1594). Під час релігійних воєн очолював гугенотів. Нантським едиктом 1598 р. надав їм свободу віросповідання. 

1720 – Карл Гоцці, італійський драматург і поет. Створив оригінальний жанр в італійській літературі – віршовані фантастичні п’єси-казки (ф’яби). Найвідоміші з них: "Любов до трьох апельсинів", "Турандот", "Король-олень", "Щасливі жебраки". Написав 23 прозові трагікомедії ("Жінка, яка щиро кохає", "Принцеса-філософ, або Протиотрута", та ін.). У "Марних мемуарах" (1797) відобразив театральне життя Венеції. Гоцці був противником Вольтера і всієї просвітительської філософії, а також ворогував (часом досить успішно) з відомим драматургом Карло Гольдоні. Один із дослідників творчості К. Гоцці, професор Франческо Флора зазначав: "Гоцці є винахідником нової сценічної мови, основою якої є не лише слово, але й ритм і рух. Гоцці в театрі ХVІІІ ст. був приблизно тим самим, чим став Уолт Дісней для сучасного кінематографа: його природа набуває людських рис і оживає з новою свободою у безмежних гіперболах і алегоріях". 

1730 – Вільям Гамільтон, британський дипломат, посланець у Неаполі, археолог і вулканолог, сер. Чоловік Емми Лайон (леді Гамільтон), яка до заміжжя була коханкою його племінника, а після – стала коханою адмірала Гораціо Нельсона. 

1740 – Опанас Филимонович Шафонський, український історик, економіст, етнограф, лікар. Походив з козацької старшини. Освіту здобув за кордоном (закінчив університети в Галле, Лейдені й Страсбурзі). Працював керівником Московського госпіталю, був головним лікарем Москви. 1770–1774 рр. активно боровся з епідемією чуми у Москві, досвід боротьби з якою описав у книзі (її було перевидано багатьма мовами). З 1782 р. служив у кримінальній палаті Чернігівського намісництва генеральним суддею. 

1780 – Карл Нессельроде, російський дипломат і державний діяч, граф, міністр закордонних справ Росії, канцлер у 1845–1856 рр. 

1797 – Генріх Гейне, німецький поет, публіцист і критик. Автор ліричних віршів ("Книга пісень", "Романсеро"), реалістично-сатиричних творів (збірки "Сучасні вірші", "Німеччина. Зимова казка"), гостро іронічних прозових "Подорожніх картинок". Перша збірка Гейне – "Книга пісень" (1827) була однією з найпопулярніших книг свого часу. Останню – "Романсеро" він називав "золотою книгою переможеного": Гейне писав її будучи безнадійно хворим, розбитим паралічем і напівосліпшим. У нацистській Німеччині твори Генріха Гейне були заборонені, його книги спалювались. 

1816 – Ернест Вернер фон Сіменс (помер 1892), німецький винахідник в галузі електротехніки, підприємець, член Берлінської академії наук, засновник і головний власник великих електротехнічних концернів у Німеччині, засновник фірми Siemens AG. В 1853-1856 рр. побудував телеграфну лінію від Петербурга до Севастополя. Винайшов машину для накладання на дроти гумової ізоляції, запропонував циліндричний якір 2Т-подібного перетину для електричної машини (1856). Створив ртутний еталон супротиву (1860). В 1879 р. побудував на Берлінській промисловій виставці першу в світі електричну міську залізницю – трамвай. 

1846 – Микола Олександрович Ярошенко (помер 1898), російський та український живописець, генерал-майор. Один з керівників Товариства пересувних художніх виставок (передвижників). Народився у Полтаві в родині генерала. Закінчив Михайлівську артилерійську академію в Петербурзі, працював на Петербурзькому патронному заводі, 1892 р. вийшов у відставку в чині генерал-майора міліції, щоб "вільно зайнятися живописом" (ще одночасно з навчанням у військовій академії протягом п'яти років відвідував класи Академії мистецтв). Приєднався до передвижників, 1876 р. став членом правління Товариства художників. Ярошенко здобув загальну славу після VI пересувної виставки 1878 р., де виставив картину "Кочегар", вперше в російському живописі зобразивши пролетаря. Серед інших відомих картин Ярошенка – "В'язень", "Усюди життя", "Студент", "Сестра милосердя" (всі п'ять – у Третьяковській галереї в Москві) та ін. Відомий портретами видатних представників російського мистецтва, літератури і науки – Крамського, Стрепетової, Салтикова-Щедріна, Успенського, Короленка, Менделєєва, Плещеєва. Твори художника сповнені гострого соціального змісту: "Сліпі каліки під Києвом", "Жебраки в Києво-Печерській лаврі", "Терористка" та ін. Ярошенко – дядько есера-терориста і письменника Борис Савінкова.

1856 – Микола Карпович Садовський (Тобілевич, помер 1933), український актор і режисер, один із засновників українського театру. Брат Івана Карпенка-Карого, Марії Садовської, Панаса Саксаганського. Разом з Марією Заньковецькою в 1906 р. заснував у Полтаві мандрівну трупу, яка стала першим українським постійним стаціонарним театром у Києві – Театром Миколи Садовського.

1871 – Андрій Степанович Шеремета (помер 1946), український актор. Працював у Руському народному театрі та інших театрах Західної України. Серед ролей: Шельменко ("Шельменко-денщик" Квітки-Основ’яненка), Маюфес ("Хазяїн" Карпенка-Карого).

1872 – Данило Карпович Крайнєв, український живописець, заслужений діяч мистецтв УРСР. Після закінчення Одеської рисувальної школи навчався у петербурзькій Академії Мистецтв. Після 1917 р. викладав в Одеському художньому інституті. Серед кращих картин – "Кара киями на Запоріжжі", "Друзі у хворого Т.Шевченка", портрети. 

1873 – Валерій Якович Брюсов, російський письменник, перекладач, один із засновників російського символізму. Після досить буремної юності Брюсов став зразковим більшовицьким чиновником: вступив до лав компартії, працював у Наркомосвіти, Держвидаві, Книжковій палаті, вів ряд курсів у Московському університеті і в організованому ним 1921 р. Вищому літературно-художньому інституті. Один з основоположників російського символізму.

1876 – Микола Духонін, російський військовий діяч, генерал, з 23 вересня 1917 р. начальник штабу верховного головнокомандувача Керенського, після втечі Керенського – в.о. верховного головнокомандувача російських військ на німецькому фронті. 9 листопада 1917 р. відмовився виконати наказ Леніна вступити у мирні переговори з австро-німецьким командуванням. Після цього Духоніну повідомили, що нова червона влада знімає його з посади головнокомандувача, але він повинен продовжувати виконувати свої обов'язки до прибуття нового головкома – Криленка. За час до прибуття Криленка Духонін розпорядився звільнити з тюрми в Бихові генералів Корнілова, Денікіна та ін., заарештованих після корніловського заколоту. Помер, розтерзаний натовпом на вокзалі, коли конвой Криленка мав везти його поїздом у Петроград. Вираз "відправити у штаб до Духоніна", що виник під час громадянської війни в Росії, означав "убити", "розстріляти". 

1877 – Микола Дмитрович Леонтович, український композитор, хоровий диригент, музично-громадський діяч, педагог, збирач музикального фольклору. Автор знаменитих обробок класичних творів для хору, українських народних пісень (понад 150, у т. ч. "Щедрика"), опери "На русалчин великдень" (яку закінчив, відреагував та оркестрував Мирослав Скорик). Народився Микола Леонтович на Поділлі, у селі Монастирок. Його батько був священиком, людиною освіченою, музикальною. Мати гарно співала. У родині Леонтовичів завжди звучала музика. Хлопчик не лише співав, а й диригував своєрідним хором, що складався з брата та сестер. Проте батьки готували Миколу у священики. Після закінчення Шаргородської бурси він навчався у Кам’янець-Подільській духовній семінарії. Не маючи можливостей навчатися у спеціальному музичному закладі, він займався самоосвітою (студіював музичні підручники, опановував гру на скрипці, фортепіано), знайомиться з творами світової музичної класики. З 1898 р., після закінчення семінарії, він працював вчителем сільської школи в Чукові, де організував хор, оркестр, залучаючи туди учнів. На власні кошти купив інструменти. Саме тоді Леонтович склав свою "Першу збірку пісень з Поділля" та працював над "Другою збіркою пісень з Поділля", яка стала першим його виданням, що було надруковане. У вільні від роботи літні місяці 1903–1904 рр. займався у навчальних класах Петербурзької придворної співацької капели, яка була справжнім центром музично-хорового мистецтва. Восени 1904 р. Леонтович став викладачем співів у школі на станції Гришине, що на Донеччині. Там він заснував хор, з яким виступав у різних містах та селах цього краю. Згодом Леонтович переїздить до Тульчина (Поділля), де також учителює, займається хоровою справою, композицією. З 1918 р. композитор у Києві. Його запрошують викладачем хорової справи у Київський музично-драматичний інститут ім. М.Лисенка. Разом з Г. Верьовкою, знаним диригентом, він працює у народній консерваторії, яка ставила за мету музичне виховання народу. Спілкування з видатними музикантами і діячами культури (К. Стеценком, Я. Степовим, Г. Верьовкою, П. Козицьким, О. Кошицем, Д. Ревуцьким, Л. Собіновим) давало композиторові творче натхнення. Але матеріальні нестатки, бурхливі події в Києві, пов’язані з частою зміною влади, робили життя сім’ї, де підростали діти, дуже невлаштованим. І влітку 1920 р. Микола Леонович відправив дружину з дочками до Тульчина, а восени і сам перебрався туди. Приємною подією для Леонтовича став приїзд восени 1920 р. до Тульчина Другої мандрівної капели "Дніпросоюзу", якою керував К. Стеценко. У репертуарі колективу були й твори М. Леонтовича "Щедрик", "За городом качки пливуть", "Моя пісня"та ін. Життя композитора трагічно обірвалося у ніч з 22 на 23 січня 1921 р. Повертаючись додому, Микола Дмитрович завернув у село Марківці, щоб провідати свого батька, який служив там священиком. І саме у батьківському домі його на світанку застрелив невідомий, якого пустили переночувати до хати. Миколі Дмитровичу Леонтовичу було 44 роки. 

1881 – Микола Романович Бакалейников (помер 1957), російський флейтист і диригент. Випускник Московської консерваторії. 1915 р. поставив у Большом театрі (Москва) оперу "Запорожець за Дунаєм" Семена Гулака-Артемовського. З 1919 – у Києві, артист оркестру і диригент оперного театру. Один з організаторів київського "Симфансу" (1926). На початку 30-х років виїхав до Росії. Жив у Свердловську (працював у місцевій консерваторії; з 1940 – професор Уральської консерваторії). Автор музики до п’єси "Платон Кречет"Олександра Корнійчука (1935).

1886 – Микола Гаврилович Зубарєв (помер 1964), український і російський співак (бас-баритон) і педагог. У 20-х роках працював у театрах Росії і Грузії, на початку 30-х – переїхав до Києва, співав у Київському театрі опери та балету, викладав у консерваторії. Деякий час працював викладачем Львівської консерваторії. 

1888 – Йосип Мойсейович Чайков, російський скульптор, заслужений діяч мистецтв РРФСР, родом з Києва. Освіту здобув у паризькій АМ. З 1920 р. жив у Москві. Автор пам’ятників К. Лібкнехту (1919) і К. Марксу (1922) у Києві (не збереглися), портрету Т. Шевченка, композиції "Парашутист". Серед інших творів – пропілеї перед входом у радянський павільйон на Всесвітній виставці в Парижі (1937), портрет А. Хачатуряна (1972). 

1893Микола Хвильовий (Микола Григорович Фітільов), український прозаїк, поет, публіцист, історіософ, громадсько-культурний діяч, один з основоположників післяреволюційної радянської української прози. Автор гострополемічних памфлетів "Камо грядеши", "Думки проти течії", "Україна чи Малоросія?", оповідань, новел, віршів. Успіх до М. Хвильового прийшов після виходу у світ прозової збірки "Сині етюди" (1923), яка стильово й тематично започаткувала нову модерну течію в українській літературі. Був найпопулярнішим українським радянським письменником свого часу.

1893 – Панас Васильович Феденко, український політичний діяч, історик, публіцист. Був членом УСДРП, членом Центральної Ради і Трудового конгресу. З 1921 р. в еміграції (Польща, Прага, Мюнхен). 

1900 – Андрій Олексійович Іванов, український і російський співак (баритон), народний артист СРСР. Вокальну освіту здобув у Києві в приватній студії (1921–1924). Працював у київському пересувному оперному колективі (1925–1926), у театрах Одеси, Свердловська. 1934–1949 рр. – у Київському театрі опери та балету, 1950–1956 рр. – у Большому театрі (Москва). 

1901Микола Дужий, український громадський, політичний і військовий діяч. Був підхорунжим УГА, сотником УПА, секретарем головної управі товариства "Просвіта", секретарем і головою президії Української головної визвольної ради (з 1944 р.), багаторічний член ОУН. Разом з іншими військовими спеціалістами – членами ОУН – розпрацьовував концепцію військових відділів. Був членом делегації Ради закордонних зв'язків ОУН на переговорах із румунами й угорцями. Після повторного приходу совітів пішов у підпілля і працював у Головному штабі УПА. Редактор журналу "Повстанець" та інших військово-політичних видань, у тому числі бойового статуту піхоти УПА. Після арешту голови президії УГВР Кирила Осьмака (12 вересня 1944 р.) виконував його обов'язки як єдиний на той час член президії УГВР в Україні. 4 червня 1945 р., захоплений у криївці, потрапив у полон НКВС. Під час слідства не визнав свого членства в УГВР. Засуджений до смертної кари, що була замінена замінено на 20 років каторги. 

1903Євген Петров (Катаєв Євген Петрович), російський письменник. Брат В.П. Катаєва. У співавторстві з І.І льфом написав романи "Дванадцять стільців", "Золоте теля", книгу нарисів "Одноповерхова Америка". Декілька років поспіль письменники працювали у московській газеті "Гудок" (серед співробітників "Гудка" були також Юрій Олеша і Михайло Булгаков) – писали фельєтони, гумористичні оповідання.

1906 – Микола Гаврилович Єсипенко, український режисер. Один з засновників театрального училища у Дніпропетровську. Очолював Миколаївський, Херсонський, Житомирський, Київський обласний музично-драматичні театри. Багато років займався викладацькою діяльністю. 

1908Ростислав Янович Плятт, російський актор, народний артист СРСР. Навчався на драматичних курсах під керівництвом Ю. Завадського. Працював у театрах Москви. Грав у фільмах: "Мрія", "Весна", "Першокласниця", "Помилка резидента", "Сімнадцять миттєвостей весни" та ін., в українській кінокартині "Вітер зі Сходу".

1911 – Андрій Євтихійович Бабинець (помер 1982), український гідрогеолог, член-кореспондент АН УРСР (1964), заслужений діяч науки УРСР (1981). Автор праць з теорії та регіональної гідрогеології, гідрогеохімії і морської геології.

1911 – Трюґве Хаавельмо (помер 1999), норвезький економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки (1989). Ученого називали "батьком" сучасної економетрики. Саме проблемам цієї науки він присвятив докторську дисертацію та подальші наукові праці. Серйозною віхою стала й публікація книги "Вчення про теорію економічної еволюції" (1954) – піонерне дослідження можливих причин слабкого розвитку економіки країн, що розвиваються в порівнянні з іншими країнами. 30 останніх років свого життя вчений працював над теорією капіталовкладень і економічного зростання. У Нобелівській лекції, що мала назву "Економетрика і держава загального добробуту" Трюґве Хаавельмо відзначив, що економетрика – не суха теорія, а важливий практичний інструмент. Її ефективному застосуванню перешкоджає чимало чинників, серед яких найбільш небезпечним він назвав "старого ворога статистиків – феномен хибної кореляції", що заважає взяти достовірну інформацію про економічні взаємозв’язки. Вчений досить скептично сприйняв повідомлення про нагородження Нобелівською премією: він дуже скромно оцінював власні заслуги, та й взагалі, критично ставився до нагородження вчених. 

1913 – Арчі Мур, американський боксер, тренер. Виступав на рингу 27 (!) років. Став чемпіоном світу серед професіоналів у напівважкій вазі й утримував це звання 11 років. Всього провів 229 боїв, здобув 194 перемоги, 141 раз нокаутував суперника – більше, ніж будь-хто інший в історії боксу. Званням чемпіона поступився у віці 49 років юному Кассіусу Клею, котрий став потім Мохаммедом Алі.

1915 – Андрій Матвійович Бобир, український співак-бандурист, диригент, народний артист УРСР. Художній керівник Ансамблю бандуристів Українського радіо (з 1946 р.), художній керівник і головний диригент оркестру народних інструментів Держтелерадіо України, викладав у Київській консерваторії. Автор понад 500 обробок народних пісень і танців, п’єс для бандури. Мелодія пісні "Реве та стогне Дніпр широкий" у виконанні митця стала музичними позивними українського радіо під час Другої світової війни. 

1920Джордж Пратт Шульц, американський державний діяч, з 1982 р. державний секретар в адміністрації Р. Рейгана. Автор ряду книг з економіки, проблем управління ("Організація управління і комп’ютер" (1960), "Робітники і заробітна плата на міському ринку праці" (1970), "Економічна політика без сенсацій" (1978) та ін.), а також спогадів "Сум’яття і тріумф. Роки на посту держсекретаря". 

1923Філіп Андерсон, американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1977 р., спільно з Дж. Флеком і Н. Моттом). Автор праць з квантової теорії твердого тіла.

1925 – Євген Павлович Дибан, український вчений у галузі теплотехніки і теплоенергетики. Заслужений діяч науки УРСР, член-кореспондент НАН України. Автор праць з конвективного теплообміну й гідродинаміки, теорії теплового захисту двигунів. 

1926 – Ярослав Романович Дашкевич (помер 2010), видатний український історик, археограф, доктор історичних наук, керівник Львівського відділу Інституту української археографії та джерелознавства НАН України.

1928 – Микола Павлович Рапай, український скульптор. Найвідоміші роботи: "Урожай", "Колгоспниця", портрети – майстра спорту Ю. Титова, Леся Курбаса, Д. Лідера, лікаря В. Саєнка, В. А. Моцарта.

1928 – Євген Олександрович Сверстюк, український громадський діяч, науковець, публіцист, лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка. Президент Українського ПЕН-клубу та Української асоціації незалежної творчої інтелігенції. 

1930Микола Миколайович Рибніков, російський кіноактор, народний артист РРФСР ("Весна на Зарічній вулиці", "Чужа рідня", "Висота", "Дівчата", "Війна і мир", "Дядечків сон", "Сьоме небо").

1936 – принц Карім Ага Хан ІV, духовний лідер ісмаїлітів усього світу, 49-й імам Всесвітньої общини ісмаїлітів, яка є однією з найпоширеніших шиїтських течій в ісламі. Вважається прямим нащадком пророка Мухаммеда через його двоюрідного брата і зятя Алі Талеба та його дружину Фатіму (дочку пророка). Народився в Женеві. Закінчив Гарвардський університет за фахом – історія ісламу). Почесний доктор права Пешаварського університету, університету провінції Сінд (Пакистан) та університету Мак-Гілла (Канада). В 1957 р. після смерті свого діда Ага Хана ІІІ став Ага Ханом ІV, успадкувавши титул імама ісмаїлітів. Того ж року англійська королева присвоїла йому титул "Його Високість". У 1959 р. шах Ірану присвоїв йому титул "Його Королівська Високість". Активний громадський діяч - у 1967 р. заснував і очолив Фонд Ага Хана зі штаб-квартирою в Женеві та 8 філіями в різних країнах світу. В 1976 р. заснував премію свого імені з архітектури, 1977 – заснував інститут з дослідження вчення ісмаїлітів. У 1983 р. заснував і став президентом університету в Карачі (Пакистан), у 1984 р. заснував у Женеві Фонд з економічного розвитку. Має резиденції в різних країнах світу. Мешкає в Лондоні. Великий землевласник і підприємець. Ініціатор і спонсор численних благодійних проектів у багатьох країнах, у тому числі в державах пострадянської Центральної Азії. Фінансує ісламські та світські програми з розвитку освіти, охорони здоров’я, сільського господарства, забезпечення продовольством у країнах Африки і Азії.

1946 – Володимир Бистряков, український композитор, автор естрадних пісень ("Куди поїхав цирк", "Острів скарбів"). 


1948 – Валерій Литвицький, український економіст, керівник групи радників голови Нацбанку (з 2003 р.). 1994–2000 – помічник президента Кучми з питань економіки, 2000–2001 – керівник групи радників прем'єр-міністра Ющенка. 

1950Людмила Сенчина (Тимошина), радянська російська співачка (сопрано) і акторка, заслужена артистка РРФСР та України, народна артистка Росії (2002). Уродженка села Кудрявці Миколаївської області. Знімалася у фільмах "Чарівна сила", "Шельменко-денщик", "Весілля Кречинського", "Озброєний і дуже небезпечний" та ін. Тричі була у шлюбі, в тому числі зі Стасом Наміним. 13 грудня 1950 р. – її дійсна дата народження, тоді як у паспорті записано 13 січня 1948 р. Річ у тім, що батько-колгоспник, записуючи дитину, свідомо її "зістарив", аби раніше вийшла на пенсію. 

1954Василь Васильович Подольський (1954), український учений-медик, доктор медичних наук, зав. відділенням Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України. Автор понад 120 публікацій, у тому числі двох монографій та 6 винаходів. Член Європейської асоціації акушерів-гінекологів. 

1969Сергій Федоров, російський і російський хокеїст, центральний нападаючий, триразовий чемпіон СРСР у складі ЦСКА, триразовий володар Кубка Стенлі з "Детройтом", триразовий чемпіон світу у складі збірних СРСР і Росії (1989, 1990, 2008 рр.), срібний (1998) і бронзовий (2002) призер Олімпійських ігор. Федоров – перший із росіян, удостоєний вищої персональної нагороди НХЛ "Харт Трофі" у 1994 р. Член знаменитої "російської п'ятірки", створеної головним тренером "Детройт ред уїнгз" Скотті Боуменом у 1996 р. Перший росіянин, що набрав 1000 очок за кар'єру в регулярному чемпіонаті НХЛ. Зараз виступає за "Вашингтон кепіталз", грав також у "Коламбусі". Утік з СРСР до Північної Америки у 1990 р. 

1969Мурат Насиров, російський співак і композитор уйгурського походження ("Мальчик хочет в Тамбов", "Я – это ты", "Лунные ночи", "Уйгурський альбом (Kaldim Yalguz)"). Загинув, випавши із балкона своєї московської квартири на 5-му поверсі. 

Источник:  ВЕМ
Ссылка:  http://www.experts.in.uа

Возврат к списку




Дайджест по разделам
АПК (106) 
Демография (285) 
День в истории (375) 
Здравохранение (1177) 
Книжный мир (93) 
Культура (1422) 
Лица эпохи (869) 
Наука и технологии (983) 
Образование (1666) 
Общество (3283) 
Политика (6880) 
Право (612) 
Социология (230) 
Экология (418) 
Экономика (5501) 
Энергетика (800) 

НОВОСТИ

Українців визнали найкращими в сфері кібербезпеки
Просмотров: 540

АНОНСЫ

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИРЖЕВАЯ АНАЛИТИКА

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
Всі матеріали Леоніда Сосницького

© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua