На главную страницу
 

От редактора
Правила портала
Защита интеллектуальной
собственности
Эксперт-Новости
Эксперт-Анонсы
Дайджест СМИ
Дайджест TV
Помощь
Эксперт-Поиск

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

Цей день в історії - події та люди. 5 вересня

Версия для печати Версия для печати

05.09.2013 13:47:25 |  

Свято:

День Матері Терези Калькуттської. Проголошений Римо-католицькою церквою 19 жовтня 2003 р. на честь Матері Терези (1910–1997), місіонерки Римо-католицької церкви, відомої своїм подвижництвом у справах доброчинності, однієї із засновниць (1950) і настоятельок Ордену милосердя, лауреата Нобелівської премії миру 1979 р.

Православні іменинники: Єлизавета, Єфрем, Іван, Микола, Павло.
Католицькі іменинники: Доротея, Лаврентій.

Події дня:

1189
– пройшла коронація Річарда 1-ого – Львине серце. Він був третім сином Генріха II і Алієнори Аквитанської.

1240  – почалася облога Києва ханами Батиєм, Субедєєм і Бурендєєм.

1585 – Арман Жан дю Плессі, відомий більше як кардинал Рішельє, у день свого тридцятисемиліття возведений у сан кардинала.

1657 – до повноліття Юрія Хмельницького гетьманом України обраний Іван Виговський.

1666 – закінчилася велика лондонська пожежа, яка тривала три дні. Згоріло близько 10 тисяч будівель. При цьому відомо лише про 16 загиблих.

1698 – щоб прищепити своїм підданим моду, прийняту в європейських країнах, Петро I встановив податок на бороди.

1774 – у Філадельфії (США) відбувся Перший Континентальний конгрес – зібрання представників 13 північноамериканських колоній Англії, що фактично здійснювало функції законодавчої і виконавчої влади у 1774–1789 рр. до початку і в період Війни за незалежність.

1793 – Французький національний конгрес встановив режим терору для захисту революції.

1800 – Британія захопила Мальту.

1827 – утворення в Росії Морського міністерства.

1882 – у Нью-Йорку робітники провели першу демонстрацію до Дня праці.

1885 – у США на сервісній станції Джейка Гампера встановлено перший у світі бензиновий насос.

1899 – у Данії профсоюзами і підприємцями було укладено "Головну домовленість" ("Вересневе примирення"), що поклало початок новим відносинам на рику праці (скандинавській моделі соціального партнерства). Компроміс відіграв важливу роль у становленні демократичної моделі ринкової економіки у Скандинавії.

1905 – укладений Портсмутський договір, який завершив російсько-японську війну 1904–1905 рр. Згідно з договором, Росія втрачала військові бази в Порт-Артурі, південну частину острова Сахалін, виводила одночасно з Японією свої війська із Маньчжурії і визнавала Корею зоною впливу Японії. Після розгрому Японії у Другій світовій війні та її капітуляції 2 вересняя 1945 року Портсмутський мирний договір втратив чинність.

1914 – початок битви на річці Марна між німецькими та англо-французькими військами (до 12 вересня). У результаті битви німці зазнали поразки, було зірвано стратегічний план наступу німецької армії, орієнтований на швидку перемогу на Західному фронті і виведення Франції з війни. Начальник німецького Генштабу Гельмут фон Мольтке був змушений піти у відставку.

1914 – у Лондоні Велика Британія, Росія і Франція підписали угоду, згідно з якою зобов'язалися не укладати сепаратного миру з Німеччиною й Австро-Угорщиною.

1915 – після літніх воєнних невдач російський імператор Микола II усунув із посади верховного головнокомандувача свого дядька, великого князя Миколу Миколайовича, і сам обійняв цю посаду.

1915 – Ленін і Зінов'єв у Циммервальде висунули гасло "перетворення імперіалістичної війни на війну революційну".

1918 – після вбивства Урицького і замаху на Леніна Раднарком Росії видав декрет про початок червоного терору. Протягом 1918 р. ВЧК репресувала загалом 31 000 осіб, розстріляно – 6 000 осіб. Найбільшою акцією цієї хвилі репресій був розстріл у Петрограді 512 представників еліти – колишніх сановників і міністрів, професорів.

1918 – глава Української держави гетьман П. Скоропадський відбув з офіційним візитом до Німеччини.

1919 – загинув у бою герой громадянської війни Василь Чапаєв. За однією з версій, Чапаєв потонув, намагаючись переплисти річку Урал.

1924 – у Львові членами Української військової організації (УВО) здійснено замах на президента Польщі Станіслава Войцеховського.

1925 – було відкрито автобусне сполучення між Києвом, Черніговом і Гомелем, а також передміське автобусне сполучення в Києві, Бердичеві, Житомирі на автобусах італійської фірми "Фіат".

1929 – преса повідомила про відкриття у Харкові перших "кіосків Наркомпоштелю" для надання безкоштовних і платних довідок (адреси громадян, номери телефонів приватних осіб та організацій, відомості про тариф поштово-телеграфних послуг, рух транспорту тощо).

1929 – прем'єр-міністр Франції Арістід Бріан запропонував об'єднання європейських держав в одну.

1939 – у містах і селищах УРСР пройшли "чапаївські дні", приурочені до 20-річчя з дня загибелі Чапаєва. На підприємствах, в установах було проведено збори, бесіди про життя "легендарного червоного командира", у частинах Чапаєвської стрілецької дивізії організовано показові кінно-спортивні змагання.

1939 – США проголосили нейтралітет у Другій світовій війні.

1939 – у Великій Британії утворено міністерство інформації.

1940 – у "Піонерській правді" почали друкувати повість Аркадія Гайдара "Тимур і його команда". Ччерез кілька номерів публікацію припинили: комусь із начальства здалося, що команда Тимура – справжня конспіративна організація, і нічого пропагувати неорганізований тимурівський рух, коли є організований піонерський. Але згодом публікацію продовжили.

1940 – під тиском правлячих кіл король Румунії Кароль II був змушений призначити Іона Антонеску главою "національного легіонерського уряду", до складу якого увійшли не тільки військові прихильники Антонеску, а й представники фашистського руху "Залізна гвардія". У результаті вуличних протестів і маніфестацій "Залізної гвардії" Кароль II цього ж дня зрікся престолу і відразу відправився з Румунії на поїзді до Югославії. По дорозі в Тімішоарі поїзд зупинили озброєні легіонери, але вірні Каролю працівники станції дозволили поїзду з боєм від'їхати і перетнути югославський кордон.

1941 – німецькі війська повністю заволоділи Естонією.

1944 – війська 2-го Українського фронту вийшли на румуно-югославський кордон, війська 3-го Українського фронту при взаємодії з Чорноморським флотом вийшли до румуно-болгарського кордону.

1944 – глави урядів Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, які знаходились у вигнанні у Лондоні, підписали конвенцію про митний союз (набрала чинності 1 січня 1948 р.). 3 лютого 1958 р. у Гаазі був підписаний Договір про створення Економічного Союзу Бельгії, Нідерландів і Люксембургу (Бенілюксу) терміном на 50 років (набрав чинності 1 листопада 1960 р.).

1957 – на Кубі революційні військові моряки підняли повстання в Сьєнфуегосі проти диктатури Батісти.

1958 – у США вперше опубліковано роман Бориса Пастернака "Доктор Живаго".

1958 – у США фірма "Ampex" представила перший кольоровий відеомагнітофон.

1967 – амністія кримських татар без права повернення в Крим, президія Верховної Ради СРСР скасувала рішення 1944 р., яке звинувачувало кримських татар у сприянні фашистам. В указі президії Верховної Ради СРСР зазначено: "Ці огульні обвинувачення щодо всіх громадян татарської національності, які проживали в Криму, повинні бути зняті, тим більше, що в трудове й політичне життя суспільства прийшло нове покоління людей".

1972 – під час літніх ХХ Олімпійських ігор, які проходили в Мюнхені (Німеччина) 26 серпня – 11 вересня 1972 р., арабські терористи з організації "Чорний вересень" взяли в заручники членів ізраїльської делегації. Жертвами теракту стали 11 членів ізраїльської олімпійської збірної (4 тренери, 5 спортсменів і 2 суддів), а також один німецький поліцейський. На Олімпіаді на один день на знак жалоби були призупинені всі змагання.

1973 – російський письменник Олександр Сложеніцин направив в уряд так званого Листа вождям Радянського Союзу, в якому пророкував крах соціалізму і відстоював релігійні, національні і класичні ліберальні цінності. У лютому 1974 р. письменника вигнали з Радянського Союзу.

1977 – НАСА запустила до Юпітера й Сатурна автоматичну міжпланетну станцію "Вояджер-1". Тепер це найдальший від Землі й найшвидший об'єкт, створений людиною. Зараз він уже вийшов за околиці Сонячної системи.

1978 – на пропозицію президента США Джиммі Картера у резиденції Кемп-Девід почалися переговори між Єгиптом та Ізраїлем. Через 12 днів президент Єгипту Анвар Садат і прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін погодили текст мирного договору між двома країнами, що передбачав виведення ізраїльських військ із Синайського півострова, встановлення дипломатичних відносин та визначення режиму плавання по Суецькому каналу. В арабському світі Кемп-Девідської угоди були зустрінуті різко негативно.

1979 – у Канаді оголошено про випуск золотої монети для стимулювання золотодобувної промисловості.

1980 – відкрито найдовший у світі дорожній тунель Сент-Готтард (завдовжки 16 км) від Гошенена до Айроло, Швейцарія.

1982 – американська компанія "Юнісон корпорейшн" за сприяння Держтелерадіо СРСР провела перший космічний телеміст Москва–Лос-Анджелес.

1983 – західні держави впровадили 14-денну заборону на польоти радянської авіакомпанії "Аерофлот" у свої країни після того, як радянський винищувач збив південнокорейський пасажирський "Боїнг-747" у районі острова Сахалін.

1986 – в Австралії скасували смертну кару.

1990 – у Києві розпочав роботу Міжнародний симпозіум, присвячений голодомору в Україні 1932–1933 р.

1991 – з'їзд народних депутатів СРСР прийняв Декларацію прав і свобод людини, а також постанови про підготовку і підписання договору про Союз суверенних держав та закону про органи державного управління в перехідний період. Сам з'їзд здав свої повноваження Держраді і ще не сформованій Верховній Раді.

1995 – Франція відновила ядерні випробування на атолі Муруроа, що викликало масові протести в усьому світі.

1997 – у Москві відкрито пам'ятник Петру I роботи скульптора Зураба Церетелі.

Цього дня народились:

1187 – Людовік VIII, на прізвисько Лев, король Франції у 1223–1226 рр. Перший із Капетингів вступив на престол за правом спадщини, а не обрання. Чоловік Бланки Кастильської. Будучи ще спадкоємцем престолу, Людовік хотів опанувати Англією, 1216 р. на запрошення васалів Івана Безземельного прийняв англійську корону і висадився в Кенті. Більша частина Англії підкорилася йому, але по смерті Іоанна почалася реакція проти французів, Людовік за рік повернувся до Франції й уклав з Англією перемир'я. Уже ставши королем Франції, відвоював у англійців частину їх володінь у Франції (Пуату та ін.). А 1226 р. очолив успішний хрестовий похід проти єретиків-альбігойців, які вважали земне життя "витвором сатани".

1568 – Томмазо Кампанеллла (Джовані Доменіко), італійський філософ, поет, монах-домініканець, письменник-утопіст ("Місто Сонця"). Майже 30 років провів у неаполітанських в′язницях і ледве уникнув вогнища, на яке його намагалася відправити інквізиція. Під час ув′язнення створив десятки творів з філософії, політики, астрономії, медицини, які частково були опубліковані в Німеччині і розповсюджені у списках. У в′язниці він написав і свою знамениту утопію "Місто Сонця". Лише у 60 років, завдяки покровительству папи Урбана VІІІ, котрий цікавився астрологією, Кампанеллу передали у розпорядження римської інквізиції. Через два роки його виправдали і звільнили. Останні п′ять років свого життя Кампанелла провів у Франції (його покровителем був кардинал Рішельє), там він зміг опублікувати частину своїх творів.

1638 – Людовік XIV де Бурбон, король Франції у 1643–1715 рр. При народженні отримав ім'я Людовік-Дьєдонне ("Даний Богом"), також відомий як "Король-сонце" і Людовік Великий. Царював 72 роки – довше, ніж будь-який інший європейський монарх в історії. У молодості пережив війну фронди, став переконаним прихильником абсолютної монархії і божественного права королів (йому часто приписують вислів "Держава – це я"). Зміцнення своєї влади він поєднував із вдалим підбором державних діячів на ключові політичні пости. Царювання Людовика – час значною консолідації єдності Франції, її військової сили, політичної ваги та інтелектуального престижу, розквіту культури – увійшов в історію як "Великий вік". Водночас війни вимагали високих податків, що розорювали країну, а скасування віротерпимості призвело до масової еміграції гугенотів із Франції.

1735 – Йоганн Крістіан Бах, німецький композитор і клавесиніст, один з найвідоміших європейських знаменитостей свого часу. Молодший (і найулюбленіший) син Й.С. Баха ("міланський", або "лондонський" Бах). Навчався у батька, а згодом у брата – Філіппа Емануеля в Берліні. 19-річним юнаком переїхав до Мілана, де продовжив своє навчання. В Італії йому покровительствував відомий меценат, знавець і поціновувач музики граф Агостино Літта. Невдовзі Бах-молодший став органістом Міланського собору (щоправда, для цього йому довелося перейти ц католицизм). 1762 р. переїхав до Лондона, де досить швидко здобув славу одного з найбільших представників нового інструментального стилю, позначеного жвавістю та імпульсивністю висловлювання. З 1764 р. Бах разом з відомим гамбістом і композитором К.Ф. Абелем влаштовував так звані "Концерти Баха – Абеля", що мали неабияке значення у музичному житті Лондона. Він став "музичним маестро" королеви, користувався серед лондонських аристократів славою модного вчителя музики, одружився 1767 р. з відомою італійською оперною співачкою й залишився у Лондоні назавжди. Цікавий факт: Йоганн Крістіан Бах спілкувався з восьмирічним Моцартом, протегував йому під час перебування у Лондоні і справив на маленького генія своїм стилем гри незабутнє враження. Що стосується музичного спадку молодшого сина Йоганна Себастьяна Баха, то час все розставив на свої місця: від великого й блискучого успіху його італійських опер не залишилося й знаку, з 11 партитур жодна не стала популярною – досить швидко слава змінилася забуттям. Трохи кращою була доля у його симфоній (їх було близько п’ятидесяти, з’являлися паралельно гайднівським), але найдовше життя судилося його клавірним сонатам, які й сьогодні досить успішно виконуються.

1750 – Роберт Фергюсон, шотландський поет. Вірші "Змагання в Лейті", "Шалені дні" та ін., яким притаманні простота, гумор та щирість поетичної інтонації, справили вплив на творчість Роберта Бернса.

1791 – Джакомо Мейєрбер, французький композитор, піаніст і диригент, один з найяскравіших представників французької "великої опери". Жив у Німеччині, Італії, Франції, писав для театрів цих країн. Автор опер "Роберт-Диявол", "Гугеноти", "Пророк", "Африканка".

1817 – Олексій Костянтинович Толстой, російський письменник, граф. Автор історичного роману "Князь Серебряний", драматичної трилогії "Смерть Іоанна Грозного", "Цар Федір Іоаннович", "Цар Борис", один із трьох письменників, які виступали під псевдонімом Козьма Прутков. В січні 1852 р. "средь шумного бала, случайно" Олексій Костянтинович познайомився з Софією Міллер, дружиною кавалергардського полковника і покохав її на все життя. Цьому коханню російська література зобов’язана багатьма проникливими ліричними віршами, понад 70 з яких було покладено на музику.

1829 – Йозеф Вацлав Фріч, чеський політичний діяч, письменник. Автор ряду статей про Україну. Перекладав твори Т. Шевченка.

1870 – Володимир Васильович Сікевич, український військовий і політичний діяч, генерал Армії УНР. Народився у м. Тараща Київської губернії (нині Київської обл.). Брав участь у визволенні багатьох міст України від більшовицьких військ (Київ, Лубни, Конотоп, Полтава, Харків та ін.). Автор спогадів "Сторінки із записної книжки", низки публікацій з історії українських визвольних змагань. Як військовий аташе в Австрії очолював репатріаційну комісію та водночас формував із колишніх військовополоненних підрозділи для армії УНР.

1879 – Іван Андрійович Киреєнко, український вчений у галузі будівельних матеріалів і технології бетону, професор, доктор технічних наук, заслужений діяч науки і техніки УРСР. Автор праць з питань технології бетонних, кам’яних і штукатурних робіт в зимових умовах, раціональних методів підбору складу бетону, теорії застосування дрібних пісків у бетонах. Народився І.А. Киреєнко в селищі Бахмач (нині місто), що на Чернігівщині. Батько його був родом з обіднілої української старшини. Середню освіту Іван здобув у Чернігівській гімназії. Вчителі були вимогливими. Коли хлопцеві виповнилося 12 років, він уже почав давати уроки вступаючим до гімназії, і, отримуючи скромні прибутки, відмовився від матеріальної підтримки, яку йому надавала мати. Він любив займатись столярною справою, набір інструменту завжди зберігався в ящику його стола, навіть і тоді, коли він став відомим ученим. Потім був Київський політехнічний інститут, навчання у професорів Є.О. Патона, К.Г. Дементьєва, С.Л. Тимошенка. Уже студентом Киреєнко виявив неабиякі здібності до інженерної справи, тому йому запропонували тему для димпломного проекту, що була під силу зрілому інженеру. Він став одним із перших у Росії студентів-будівельників, що спеціалізувалися на вивченні нового будівельного матеріалу – залізобетону. Після закінчення інституту молодий інженер працював на будівництві шляхів та інженерних споруд у Київській окрузі шляхів. З 1913 р. жив у Києві, майже 70 років викладав у столичних вузах, у 30-х роках очолював Київський інженерно-будівельний інститут у Києві.

1891 – Адріан Митрофанович Топоров, російський письменника і педагога. Адріан Топоров відомий передусім книжкою "Селяни про письменників" (1930), яка була написана ним на основі критичних висловлювань селян комуни "Майское утро", щодо прочитаної ними художньої літератури. Книжка витримала 5 видань. Втім, Топоров був також і визначним педагогом, справжнім просвітителем – де б він не жив – у глухому селі на Алтаї чи у велелюдному місті – всюди він сіяв "розумне, добре, вічне", і це не пафос, не високі красиві слова – це факт його життя. У важку добу голоду, холоду і репресій сільський учитель організував не лише хату-читальню де діти (та й дорослі) читали Гомера і Пастернака, Шіллера і Зощенка, але й самодіяльний струнний оркестр, хор, різноманітні гуртки. Топорова запрошували до столиці – викладати в Інституті червоної професури – неабияка честь, але сільський учитель відмовився, сказавши, що не покине селян і справу, до якої прикипів душею. Це було розумне рішення – гарантії того, що він вижив би під час сталінських чисток не було, адже нищили кращих. Утім репресій йому уникнути не вдалося навіть у сибірській глушині – декілька разів його зміщували з посади, звинувачували у космополітизмі та інших гріхах, судили, але свого вчителя рятували ті ж таки селяни: писали листи, відряджали делегації, боронили як могли… З 1949 р. і до кінця життя Адріан Митрофанович Топоров мешкав у Миколаєві.

1902 – Дерріл Френсис Занук, американський кінопродюсер, сценарист, засновник і президент кінокомпанії "ХХ століття – Фокс" (1962–1971). 1927 р. – продюсер першого звукового фільму "Джазовий співак". 1931–1933 рр. – керівник студії "Уорнер бразерс". Керував постановками відомих фільмів "Джентельменська домовленість", "Рожевий", "Все про Єву". Поставив фільм "Найдовший день".

1905 – Артур Кестлер, англійський письменник, журналіст. Найвідомішим твором Кестлера є роман "Сліпуча пітьма" (1940), у якому йдеться про сталінський терор 30-х років. Кестлер є автором філософських робіт присвячених проблемам творчості, релігії, біології (зокрема, проблемі евтаназії. Письменник і сам добровільно пішов із життя – не витримав боротьби з хворобою Паркінсона і лейкозом).

1912 – Джон Кейдж, американський композитор, піаніст, диригент. Один з найяскравіших представників музичного авангардизму США. Автор праць з музичної естетики, теорії сучасної музики.

1929 – Андріян Григорович Ніколаєв, льотчик-космонавт СРСР, генерал-майор авіації. З плеяди перших радянських льотчиків-космонавтів. Здійснив космічні польоти на кораблях "Восток-3" (серпень 1962) і "Союз-9" (червень 1970). Учасник першого в історії групового польоту двох пілотованих космічних кораблів "Восток-3" і "Восток-4".

1934 – Юрій Афанасьєв, радянський і російський історик, політичний діяч. 1989 р. був обраний народним депутатом СРСР, член Міжрегіональної депутатської групи. Надалі – член руху "Громадянська дія", співголова партії "Демократична Росія». Був ректором Московського державного історико-архівного інституту, ректором і президентом Російського державного гуманітарного університету, ректор Російського гуманітарного інституту. Доктор історичних наук, професор, академік РАПН.

1936 – Павло Арсенов, російський і радянський кінорежисер вірменського походження ("Гостя із майбутнього", "Лілова куля", "Чарівник Смарагдового міста"). Заслужений діяч мистецтв РФ (1997).

1946 – Фредді Мерк’юрі, англійського рок-музиканта, лідера групи Queen. Уродженець острова Занзібар, Фарух мав парське походження (парси – вихідці з давнього Ірану, зороастрійці за віруваннями). Його рідна мова – гуджараті. Помер від СНІДу в 1991 р., але досі є одним із найпопулярніших співаків у світі. Відрізнявся потужним і своєрідним голосом. Був автором безлічі хітів групи Queen, умів чудово поєднувати в одній композиції різні жанри, що позначилося на розвитку сучасної музики в цілому. Відеокліп на пісню "Bohemian Rhapsody" Меркюрі став першим відеокліпом в історії шоу-бізнесу, а сама композиція отримала титул "Найкраща пісня тисячоліття". Фредді розпорядився поховати його за звичаями маздаяснійської віри (зороастризму). Похорони проводилися закрито. Тіло рок-зірки кремували. Хоча кремація і не узгоджується із зороастрійськими звичаями, вона була вимушеним заходом, адже за зороастрійськими приписами тіло Фредді повинні були залишити на відкритому місці на поживу тваринам і птахам, а британськими законами така процедура не передбачена.

1961 – Сергій Соболєв, український політик. Із 2010 р. – голова партії "Реформи і порядок", багаторічний голова запорізької обласної організації ПРП. Народний депутат України I-II, IV, VI скликань (фракції "Народна рада", "Реформи", "Наша Україна", тепер – БЮТ). Із 2010 р. – голова тіньового Кабміну БЮТ.

1964 – Сергій Лозниця, український кінорежисер. Його фільм "Щастя моє" став першим в історії українським художнім фільмом, який увійшов до програми Каннського міжнородного кінофестівалю (2010). Уродженець Берестейщини. У 1987–1991 рр. працював науковим співробітником в Інституті кібернетики АН УРСР та перекладачем з японської.

1967 – Юрій Бут, український підприємець і політик, народний депутат VI скликання від блоку "Наша Україна – Народна самооборона". Із 2010 р. – в коаліції Януковича.

Источник:  ВЕМ
Ссылка:  http://www.experts.in.ua

Возврат к списку




Дайджест по разделам
АПК (106) 
Демография (285) 
День в истории (375) 
Здравохранение (1177) 
Книжный мир (93) 
Культура (1422) 
Лица эпохи (869) 
Наука и технологии (983) 
Образование (1666) 
Общество (3283) 
Политика (6880) 
Право (612) 
Социология (230) 
Экология (418) 
Экономика (5501) 
Энергетика (800) 

НОВОСТИ

Українців визнали найкращими в сфері кібербезпеки
Просмотров: 567

АНОНСЫ

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИРЖЕВАЯ АНАЛИТИКА

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
Всі матеріали Леоніда Сосницького

© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua