|
|
База знаний / Аналитика / Політика та суспільство
Для України криза стала звичним явищем, яке розвивається в межах української політичної системи як частина розвитку України. Важливу роль в цьому відіграють правові механізми, оскільки вони слугують певними інструментами цієї системи. Вільно чи не вільно суб’єкти відносин, які є складовою цієї системи, використовують ці інструменти в рамках заданої системи координат. Виключність, логічність, однозначність, наявність прогалин у праві робить правові механізми достатньо дієвим інструментом державних відносин в Україні. Аналогічні механізми використовують і суб’єкти політичних відносин (політичні суб’єкти – гравці, ключові політичні лідери, тощо). Cуб’єкти правового лобіювання Правове лобіювання як таке забарвлене, як правило, негативним відтінком у зв’язку з тим, що традиція лобіювання у нас характеризується лише забезпеченням реалізації інтересів вузьких груп. Однак, правові механізми повинні формувати умови для взаємовигідного забезпечення інтересів окремих груп. Фактично, використання правових механізмів і можна окреслити терміном “лобіювання”. В Україні, по суті, “правове лобіювання” та “лобіювання” - рівнозначні терміни. В українському політичному процесі можна виділити три групи інтересів: суб’єкти політичних відносин, державний апарат і “третій сектор”. Вони знаходяться на різних стадіях розвитку та ефективності їх використання. Проте інтереси, які вони представляють, варто розрізняти за інтересами: інтереси, спрямовані на “потрапляння у владу” та інтереси - “реалізації цієї влади”. У першому випадку ми говоримо про “правові технології”, в іншому – про “правове лобіювання”. Так, (перед)виборчий процес є відправною точкою для використання як правових технологій, так і правового лобіювання. З огляду на це, український виборчий процес не можна характеризувати таким, що не розвивається. Характерними у цьому разі є вибори до Київради, коли до (перед)виборчого процесу було залучено усі три групи інтересів. Один час було дуже популярною темою для обговорення, особливо у професійних колах, роль громадських організацій (“третього сектору”). Останні активно завойовують позиції у процесі лобіювання власних інтересів шляхом включення у (перед)виборчий процес. У той час було запущено декілька вдалих громадських проектів, які фактично перетворилися на політичні проекти і були використані як інструмент правових технологій. В Україні суб’єкти правового лобіювання важко відокремити один від одного, від того постає і чимало запитань про їхню роль у виборчому процесі та, власне, у забезпеченні реалізації інтересів окремих груп. Парадокси правових механізмів (технологій) Іншою проблемою постає відповідність, як не дивно, цих правових механізмів законодавству України. Річ у тім, що, фактично, кризу української політики поглиблюють неформальні зв’язки між політичними суб’єктами, державним апаратом і “третім сектором”. Візьмемо, наприклад, той факт, що будь-яку (політичну) проблему можна вирішити через судову систему або через політичні зв’язки. Однак, не кожен політик (початківець) має неформальний важіль. Саме тоді у пригоді стають правові механізми, які дозволяють “поставити вимогу владі”, (віддати проблему на розсуд суду). Відтак, і із точки зору “потрапляння у владу” цей шлях є найбільш ефективний та такий, який вирішує декілька завдань: до влади потрапляють політики (початківці), скорочуються видатки на проведення рекламних компаній, з’являються можливості для представництва інтересів певних груп населення і складаються обставини для “правового лобіювання”. Проте, і підстави для судового позову повинні бути вагомими! Тоді й про зрілість правових механізмів говорити можна, коли переслідуються цілі громадського інтересу, а не, власне, як правової технології, спрямованої на “потрапляння до влади”. Для суб’єктів же правового процесу в державі постає проблема іншого ґатунку: як в умовах, коли право стає технологією, використовувати право як механізм (захисту прав та реалізації обов’язків), чим, власне, воно і повинно бути. Відтак, говорять про наявність низки проблем в українському праві в цілому (тобто необхідність проведення судової реформи, оскільки саме судова система сприяє встановленню факту, виконанню та забезпеченню виконання рішень політичного характеру), і в окремих галузях права зокрема (недосконалість окремих положень цивільного, господарського законодавства, оскільки останнє впливає на майнових характер політичних відносин). Замість висновку… Як було вже зазначено, правові механізми є інструментами державного і політичного управління. Однак, їхня дія в політичному чи/і державному (адміністративному) апараті різна. Якщо в державному апараті – система правових механізмів постійно самовідтворюється, оскільки формалізації підлягають все нові проблеми, то в політичному апараті правові механізми є лише інструментами вирішення проблем, що вже існують (через законопроекти, тощо). У цьому контексті і розвивається політична система України. З одного боку система використовує правові механізми для вирішення поточних проблем, з іншого – вона завдяки ним розвивається. Інше питання – якість цього розвитку… Напередодні виборів варто відзначити, що політичні технології програють правовим у своєму впливові на владу. Якщо раніше державний апарат можна було змусити розігрувати (перед)виборчу партію на політичному полі, то тепер епіцентр уваги перемістився в площину права. Щодо виборців, то вплив на них є фактично опосередкований. Правові технології (механізми) застосовуються для боротьби із владою (системою), однак і глядачами виступають виборці. Таким чином, ще один парадокс української політики: політична складова Держави, як сукупності державного апарату і політикуму, дестабілізує розвиток державного апарату у тому сенсі, що державний апарат завдяки прийняттю нових законів, здатних формалізувати нові відносини, прагне розвиватись, а політична складова орієнтована на сьогоденні проблеми, і аж ніяк не на стратегічний розвиток. Іншими словами, нові закони здатні вирішити майбутні проблеми, тобто вони пишуться з урахуванням передбачених проблем майбутнього, тоді як юридичні механізми в політикумі стають заручниками особистих інтересів. Перейти к обсуждению на форуме >> |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Разработка ВОНО «Эксперты Украины» |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
© «ВЭС», 2020 |
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua
|