Кодекс етики організацій громадянського суспільства України (проект)

Вступ

Останніми роками ми стали свідками значного зростання кількості та різноманіття організацій громадянського суспільства (ОГС). Сьогодні ОГС впливають на політику і передові ініціативи, що, власне, ще вчора було привілеєм державних структур і комерційних корпорацій. Гуманітарна діяльність ОГС є життєво важливим фактором забезпечення якості життя і добробуту як окремих індивідуумів, так і цілих громад у всьому світі. ОГС сприяють відродженню культури суспільства і традицій доброчинності. В багатьох випадках ОГС більш адекватно, ніж державні установи, реагують на актуальні питання і запити, котрі виникають у суспільстві.

Існуючи в середовищі державних і бізнесових структур, третій сектор демонструє спроможність вирішувати питання, котрі стосуються різних сфер існування суспільства. Гнучкість ОГС та зв'язок із громадами допомагають їм швидко мобілізувати ресурси, самовідданість і сильна мотивація надають їм тої громадської сили, якої не вистачає іншим установам.

Однак, разом із зростанням ролі ОГС, зростає і їхня відповідальність, тому діяльність ОГС має відповідати наступним принципам: бути прозорою, чесною, гідною довіри, етичною. Вони прагнуть надавати правдиву інформацію і не маніпулювати ситуацією на користь своїх керівників чи персоналу. ОГС мають бути незалежними від політики, поважати права кожної окремої людини. В ОГС діє система ефективного управління, чіткого і прозорого витрачання ресурсів, які їм довірила громада.

ОГС служать громадам, не перебуваючи під контролем державних структур, і діють згідно із принципами діючого кодексу етики:

• у відносинах з громадськістю, з іншими ОГС та політичними партіями;
• у діяльності Організації;
• у відносинах з отримувачами послуг;
• у залученні ресурсів;
• у відносинах з державними установами;
• у відносинах зі ЗМІ.

Будь-яка організація громадянського суспільства (далі – Організація) створюється в інтересах суспільства, соціально вразливих груп або її членів, що є, за деякими винятками, пріоритетом діяльності представників ОГС при прийнятті ними поточних і стратегічних рішень.

ОГС мають відповідати найвищим етичним стандартам як у своїй повсякденній практиці, так і, власне, у філософії надання послуг.

У Кодексі етики ОГС Організація розглядається в широкому контексті, а саме як неприбуткова неурядова громадська організація. ОГС можуть бути великі, міжнародні і малі; благодійні, мирські та релігійні; організації, в яких передбачено членство і які виключають його. Даний Кодекс етики ОГС (далі – Кодекс) розроблено на основі Декларації етичних засад діяльності організацій громадянського суспільства і пропонується для застосування в діяльності будь-яких ОГС, як українських, так і міжнародних.

Мета Кодексу – створення зрозумілих і сприйнятних для ОГС принципів їхньої діяльності, спрямованих на загальне благо суспільства, забезпечення механізму функціювання ОГС.

Розділ І. Загальні положення

1. Співвідношення Кодексу і чинного законодавства

Принципи Кодексу не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства, а доповнюють та конкретизують його. ОГС виконують положення нормативно-правової бази України та міжнародного законодавства, а також визнають свою відповідальність перед законом, державою та суспільством.

2. Основні терміни Кодексу

Вживані у Кодексі терміни слід вважати такими, що мають наступний зміст:

Кодекс етики ОГС – це система принципів і правил поведінки та діяльності ОГС, що базується на гуманістичних засадах, загальнолюдських цінностях та принципах біоетики.

Місія ОГС – благодіяльність у всіх сферах життя на користь суспільства та громадян.

Неприбуткова організація – використовується в значенні «та, що працює не заради прибутків» – будь-які прибутки організації інвестуються у виконання місії, а не розподіляються між керівництвом, персоналом чи засновниками організації. Саме цей фактор відрізняє громадський сектор від бізнесового.

Організації громадянського суспільства (ОГС) - широке угрупування неприбуткових організацій, що займаються різноманітними справами, сповідують різні ідеології, є різними за розміром, ресурсами та організаційною структурою, відокремлені від держави (не контролюються державними структурами).

Постачальники ресурсів – фізичні та юридичні особи, що надають ресурси (інвестори, донори, спонсори, меценати тощо).

Ресурси – соціальні інвестиції (пожертви, внески, гранти, матеріальні ресурси, основні фонди тощо).

Цінності – це загальнолюдські уявлення на даний момент часу про чесноти і ресурси, необхідні для ефективного розвитку людини та суспільства. Кожна Організація розробляє систему цінностей відповідно до своєї місії.

Розділ ІІ. Основні принципи

Задля сприяння досягненню сталого розвитку суспільства ОГС прагнуть працювати на загальне благо.

1. Права людини і гідність

Згідно з Конституцією України: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками» (Конституція України, ст.24) та з Загальною Декларацією Прав Людини: «Всі людські створіння народились вільними, мають однакові права, сумління і повинні поводитись одне з одним в дусі братерства» (Загальна Декларація Прав Людини, ст. 1). «Сім’я є фундаментальною природною одиницею суспільства, що сприяє охороні прав і гідності людини» (Загальна Декларація Прав Людини, ст. 16).

• Організація не порушує будь-яких фундаментальних прав людини.
• Організація усвідомлює, що всі люди народились вільними і гідними.
• Організація з повагою ставиться до моральних цінностей, релігій, традицій і культур спільнот, в яких і заради яких вона працює.
• Організація поважає цілісність сім’ї і сімейне життя.

2. Дотримання чинного законодавства

Поважаючи Конституцію та Закони України, в тому числі Закони третього сектору, ОГС функціонують у правовому полі держави.

• Організація виконує закони України, в тому числі: про об’єднання громадян, свободу мирних зібрань, рівні права на працевлаштування, стандарти охорони здоров’я і безпеки праці, закони, що захищають довкілля, приватне життя людини, права власності, торгової марки тощо.
• Організація керується в діяльності принципом поваги до авторства та власності ідей та проектів. Пропагування відповідального використання інтелектуальних ресурсів серед партнерів та запобігання плагіату – важливі складові роботи ОГС.
• Організація сприяє протидії корупції, хабарництву чи іншим фінансовим порушенням і порушенням закону.

3. Прозорість і відповідальність

Організація прагне створенню атмосфери взаємної довіри і толерантності, відкритості та прозорості як всередині Організації, так і у відношенні до постачальників ресурсів і спільноти. Відповідальність Організації полягає у свідомому добровільному служінні людині і суспільству.

• Організація дотримується принципу прозорості у стосунках з урядом, спільнотою, постачальниками ресурсів, партнерами та іншими зацікавленими сторонами. Виключення становлять, згідно із чинним законодавством, приватні справи і приватна інформація.
• Базова фінансова інформація Організації, її управлінська структура, списки персоналу і партнерів мають бути відкритими і доступними для спільноти. Організація повинна інформувати громадськість про свою діяльність, про походження і використання ресурсів.
• Організація періодично звітує про свою діяльність і прийняті рішення не тільки перед фінансуючими її агенціями та урядом, але й перед людьми, на благо яких вона діє, своїм персоналом і членами, партнерськими організаціями і загальною спільнотою.

4. Правдивість і чесність

Правдивість і чесність є нормою у стосунках Організації з постачальниками ресурсів, отримувачами послуг, персоналом, членами, партнерськими організаціями, урядом і загальною спільнотою.

• Метою пошуку додаткових ресурсів для Організації повинні бути:

? необхідність у підтримці діяльності, спрямованої на втілення місії, досягнення мети;
? потреби у посиленні інституційного розвитку Організації та її програм або підтримці отримувачів послуг Організації (групи та окремих осіб) тощо.

• Організація надає правдиву інформацію як про себе, так і про проекти, які вона здійснює; про індивідуумів, організації, проекти, законодавство, які вона засуджує, прагне змінити на краще, яким вона протидіє.

• У випадку порушення етичних правил з боку персоналу Організації, їх керуючих органів, волонтерів, контрактерів чи партнерів, Організація повинна невідкладно вжити відповідні заходи.

5. Співробітництво та рівноправне партнерство

Організація визнає співробітництво та взаємоповагу важливими факторами у розвитку громадянського суспільства:

• Організація будує свої відносини з іншими суб'єктами (громадами, ОГС, в тому числі політичними партіями, отримувачами послуг, постачальниками ресурсів, органами влади, ЗМІ) на засадах доброзичливого та рівноправного партнерства, толерантності, розуміння та поваги.
• Організація виконує взяті на себе письмові та усні зобов’язання перед партнерами, отримувачами послуг, постачальниками ресурсів та суспільством.

6. Принцип добровільності демократичного управління

Демократичне управління забезпечується шляхом залучення членів Організації, представників цільової аудиторії та громади до своєї діяльності та процесу прийняття рішень.

• Діяльність Організації організується за приватною ініціативою в результаті вільного волевиявлення індивідуумів, які прийняли рішення дотримуватися спільних інтересів і вирішувати певні суспільні проблеми. Відданість принципам добровільності є рушійною і керуючою силою ОГС.
• Виконання місії і задач Організації забезпечується завдяки соціальним інвестиціям, які використовуються для виконання місії та мети ОГС. Інвестиції може вносити як цільова група, так і співчуваючі чи зацікавлені особи.
• Особи, які входять до складу керуючого органу Організації, здійснюють свою діяльність на добровільній безоплатній основі.

7. Незалежність та автономність

Необхідною умовою діяльності Організації є максимальна незалежність у дотриманні місії, мети та цілей, що передбачає свободу Організації від будь-якого зовнішнього тиску чи втручання в його діяльність, а також від будь-якого впливу особистих інтересів.

• Організація не допускає у своїй професійній діяльності компромісів, якщо такі компроміси розходяться з метою діяльності Організації.
• Організація не нав’язує свою діяльність задля власного прибутку.

Розділ ІІІ. Принципи відносин з громадськістю, з іншими ОГС та політичними партіями

Організація вступає в партнерські відносини з іншими інституціями відповідно до місії Організації. Співробітництво дозволяє об’єднати ресурси і зусилля та більш ефективно вирішувати пріоритетні питання.

1. Загальні принципи партнерства і співробітництва

1. Спільні цінності. Співробітництво базується на спільних цінностях партнерів і має на меті покращення якості життя суспільства.

2. Взаємовигідність. Партнерські відносини повинні бути вигідними для всіх сторін.

3. Прозорість. Партнерство між ОГС передбачає фінансову прозорість і взаємний потік інформації, ідей та обмін досвідом.

4. Зміни в партнерських стосунках. Партнерство допускає зміни у відносинах. Зміни мають бути результатом домовленості сторін. Партнери не можуть в односторонньому порядку змінити наявні відносини.

5. Відповідальність за зобов’язання. Організація відповідає за взяті на себе зобов’язання перед громадськістю та іншими ОГС.

6. Політична позиція. Для ОГС є цілком прийнятним висловлення політичної позиції.

2. Відносини з іншими ОГС

1. Співпраця. Співпраця з іншими ОГС сприяє розвитку і ефективності громадянського суспільства і служить на благо загальної спільноти.

2. Спільні задачі. У випадку, коли цілі, цінності і цільові групи кількох ОГС співпадають, вони вступають у партнерські стосунки одна з одною з метою покращення якості послуг, що надаються цільовій групі, і виконання спільних задач.

3. Обмін інформацією. ОГС, що мають однакові цілі, цінності і цільові групи, обмінюються відповідною інформацією одна з одною та іншими ОГС і підтримують одна одну.

4. Взаємовідносини з міжнародними організаціями. ОГС вступає в партнерські взаємовідносини з іноземними і міжнародними організаціями відповідно до власної мети і цілей.

3. Відносини з комерційними організаціями та політичними партіями

1. Принципи відносин. Організація може вступати в партнерські відносини з політичними та комерційними організаціями у випадках, які сприяють виконанню поставлених місією задач, фінансові причини не можуть бути мотивацією.

2. Задачі і незалежність Організації. Організація може вступати в партнерські відносини з комерційними організаціями та політичними партіями тільки у випадку, коли таке партнерство сприяє досягненню її задач і не порушує її незалежність і самоуправління.

Розділ IV. Принципи діяльності в організації

План управління Організації має відображати місію, цілі та основні задачі Організації. Організація впроваджує демократичні принципи. Керівництво Організації несе відповідальність за діяльність і ресурси Організації. Це, перш за все, визначення мети Організації і забезпечення її відповідності змінам, які відбуваються у суспільстві. Керівництво також визначає напрямок діяльності Організації та відповідність заявленій меті, відповідає за людські та фінансові ресурси Організації, які мають забезпечити виконання мети та існування організації, а також здійснює нагляд за відповідністю діяльності Організації вимогам закону.

1. Формування намірів діяльності Організації

1. Декларування мети. Організація повинна розробити, офіційно (в письмовому вигляді) задекларувати свою місію, цінності і мету та ухвалити цю декларацію керівництвом Організації. В ній мають бути чітко визначені причини та очікувані результати діяльності Організації. Керівництво чітко усвідомлюває і підтримує мету Організації.

2. Публічність. Місія, цінності і мета мають бути публічно оголошені перед персоналом Організації, її членами, партнерами, отримувачами послуг, постачальниками ресурсів і загальною спільнотою.

2. Діяльність

1. Відповідність місії. Діяльність Організації має відповідати її місії, цінностям і меті. Місія Організації є основою діяльності організації. Стратегічне планування має бути орієнтовано на досягнення поставлених мети та цілей, які притаманні кожній окремій Організації.

2. Зворотній зв'язок. Організація докладає зусилля для отримання зворотнього зв’язку від всіх зацікавлених сторін щодо результатів своєї діяльності.

3. Залучення професіоналів. Для ефективного виконання окремих завдань Організації керівництво може залучати професіоналів у відповідної галузі.

3. Структура керівництва

1. Керівництво. До складу керівництва Організації входять особи, які віддані її місії, бажають на волонтерських засадах витрачати свій час і енергію задля її виконання та спроможні внести значний вклад у діяльність Організації. Серед ресурсів, які вони можуть запропонувати Організації, можуть бути наявні моральність, досвід і мудрість, престиж і спроможність, професійні навички, кваліфікація, компетентність, репутація та зв’язки, особисті якості.

2. Представництво. Керівний орган повинен мати представництво, адекватне складу Організації. У випадку, коли до Організації входять представники різних місцевостей або вона є національною, до складу правління доцільно включити представників всіх місцевостей. Для проведення зустрічей можна застосовувати такі технології як телеконференція.

3. Обізнаність із законодавством. Керівники мають бути ознайомлені із чинним законодавством, а також з нормативними документами органів місцевої влади, важливими для функціонування ОГС.

4. Компенсації та гонорари. Керівники Організації можуть отримувати компенсації за витрати, пов'язані з виконанням їхніх обов'язків, а також гонорари за виконання окремих проектів, що фінансуються.

4. Обов'язки і відповідальність керівництва

1. Програми Організації і їхня відповідність місії. Керівництво організує розробку програм відповідно до місії і мети, завдань і цінностей Організації, та забезпечує їхнє виконання, докладає зусиль для забезпечення Організації ресурсами (людськими, інтелектуальними, матеріальними, фінансовими), необхідними для виконання її мети, ефективно управляє ресурсами.

2. Стратегічне планування. Керівництво відповідальне за коротко- та довгострокове стратегічне планування, що включає визначення цілей, задач і діяльності Організації у виконанні її місії.

3. Звітність. Керівництво несе відповідальність за те, щоб протоколи і звіти Організації були доступні всім членам Організації та загальній спільноті. Виключення робиться тільки у випадках, коли мова йде про персональну оцінку чи іншу конфіденційну інформацію.

4. Впровадження норм Кодексу у діяльність Організації. Керівництво має прийняти Кодекс етики ОГС або розробити і ухвалити власний кодекс етики і забезпечити відповідність діяльності Організації ухваленому Кодексу. Кожен працівник Організації має бути ознайомлений з цим Кодексом.

5. Попередження конфліктів інтересів

1. Пріоритетність інтересів суспільства. Керівники забезпечують пріоритетність інтересів суспільства над особистими інтересами членів, водночас не порушують їхні права на особисте та сімейне життя.

2. Обмеження для керівництва. Керівник не має права голосу при обговорені питань, що пов'язані з ним особисто (переобрання, особиста компенсація тощо).

3. Подарунки. Організація встановлює ставлення всередині Організації до отримання подарунків персоналом. Наприклад, вона може рекомендувати персоналу передавати подарунки, що пов’язані з його професійною діяльністю, в Організацію або заборонити приймати їх.

4. Недопущення використання посади в особистих цілях. Персонал Організації не має права використовувати свої посади, постійні чи волонтерські, в особистих цілях.

5. Наглядова Рада. Якщо в Організації трапляється конфлікт інтересів, який не може бути розв’язаним в робочому порядку, залучається Наглядова Рада або збираються Загальні збори.

6. Забезпечення життєздатності ОГС

1. Перегляд. Доцільно не рідше 1 разу на рік (або за необхідністю частіше) переглядати мету, цілі та стратегію. У разі необхідності до цих документів вносяться зміни і затверджуються керівництвом Організації.

2. Удосконалення. Час від часу діяльність Організації підлягає оцінці з метою визначення її відповідності заявленим меті, цілям, а також ефективності поточних програм і потреби в нових програмах. Перегляду підлягають у тому числі:

• чи досягнена вже мета самою Організацією або бажано Організації перейти до розв’язання інших проблем чи потреб і у зв’язку з цим переглянути заявлену мету та сформулювати нову;
• ефективність програм у напрямку вирішення задач Організації.

Оцінка результатів має бути чесною і відкритою. В ній мають брати участь усі зацікавлені сторони.

Розділ V. Принципи відносин з отримувачами послуг

Співпраця з отримувачами послуг базується на відповідальності, забезпеченні якості, партнерстві, конфіденційності, прозорості, незалежності. Інформація, яку Організація надає про себе отримувачам послуг, має бути точною, вчасною, адресною.

1. Публічна інформація про ОГС для отримувачів послуг

1. Відповідальність. Працівники та волонтери Організації свідомо відносяться до взятих на себе зобов’язань перед отримувачами послуг у щоденній роботі та під час планування зусиль Організації в майбутньому.

2. Партнерство. Отримувачі послуг мають право впливати на планування роботи з ними. Протягом планування послуг та програм, моніторингу та оцінки думка отримувачів послуг є важливою: мають бути враховані результати досліджень, проведених самою Організацією, інших досліджень. Розвиток програм та послуг Організації може здійснюватися з урахуванням потреб отримувачів послуг та громад, в яких працює Організація, а також минулого досвіду Організації.

3. Конфіденційність. Особиста інформація про отримувача послуг та його (її) родину є конфіденційною і може бути надана іншій стороні лише з його (її) дозволу або в обмежених випадках, передбачених законодавством про захист інформації.

4. Незалежність отримувачів послуг. Отримувач послуг має право відмовитись від послуг, які йому пропонує Організація. Отримувач послуг має право висловити незадоволення та бути вислуханим щодо запропонованих послуг.

5. Прозорість. Отримувачі послуг мають право на доступ до інформації про інші програми та напрямки діяльності Організації, в яких вони не беруть участі, та бути обізнаними з механізмом прийняття рішень щодо них самих.

Розділ VI. Принципи залучення ресурсів

Організація може приймати тільки ті ресурси, які направлені на виконання її місії та мети, не суперечать її принципам і не заважають вільно, відповідально і об’єктивно вирішувати питання, з якими вона працює.

1. Загальні принципи залучення ресурсів

1. Пошук джерел ресурсів. Керівні органи мають проводити активний пошук джерел ресурсів своєї Організації, можуть вносити свої особисті пожертви.
2. Правдивість. Організація має бути правдивою в усіх питаннях, що стосуються збору і використання ресурсів.

2. Взаємовідносини з постачальниками ресурсів

1. Підготовка проектних пропозицій. Всі матеріали, які Організація подає на розгляд постачальникам ресурсів, мають бути достовірними, чітко прописаними і правдиво представляти Організацію, її місію та програми. Організація повинна чітко виписати бюджет, враховуючи свої можливості. Проектна пропозиція не повинна містити перебільшень чи применшення та інформації, яка може справити невірне враження на постачальників ресурсів.

2. Інформація для постачальників ресурсів. Організація має розробити документ, який захищатиме право постачальників ресурсів на отримання інформації, а у випадку зміни умов діяльності – отримувати їх згоду.

3. Етичні звернення про пожертви і проектні пропозиції. Звертаючись із проханнями про пожертву, Організація або її представник не використовують тиск, силу чи інші неетичні форми поведінки.

4. Контроль витрат. Організація організовує систему контролю і проходження витрат ресурсів і своєчасно готує звіти про використання ресурсів, а також надає постачальникам ресурсів чи зацікавленій стороні фінансові документи за їхнім запитом.

5. Відносини з постачальниками ресурсів. Керівництво, менеджери, персонал і волонтери Організації не використовують взаємовідносини з постачальником ресурсів або з потенційним постачальником ресурсів в особистих інтересах, потребах родичів, друзів, колег тощо.

6. Конфіденційність. Конфіденційна інформація про постачальників ресурсів і надані ними ресурси не передається третім сторонам, за виключенням випадків, передбачених чинним законодавством. Організація поважає таємницю інформації, яка стосується постачальників ресурсів та їхніх внесків.

3. Використання ресурсів

1. Використання ресурсів. Організація має гарантувати, що ресурси використовуються відповідно до місії та цілей, на які вони були виділені постачальниками ресурсів.

2. Порядок оформлення домовленостей. У випадку, коли Організація отримує грант, вона підписує контракт, за яким має здійснювати певну діяльність (оговорену в контракті), і несе етичну та правову відповідальність за виконання контракту.

3. Компенсації постачальникам ресурсів. Організація може запропонувати постачальникам ресурсів компенсацію за витрачені зусилля, час, професійну діяльність і не сплачує гонорар чи відсотки від вже отриманих чи очікуваних ресурсів.

4. Використання ресурсів. Організація забезпечує ефективне використання ресурсів.

Розділ VII. Принципи відносин з державними установами

Організація може вступати у партнерські відносини з державними і міждержавними структурами тільки у випадку, коли таке партнерство сприяє досягненню її місії, цілей, задач і не порушує її незалежність і самоуправління.

1. Відносини з державними агенціями і міждержавними інституціями

Відповідність місії, цілям і взаємовигода. Організація вступає в діалог і співпрацює з державними і міждержавними структурами на взаємовигідних умовах і з метою підвищення ефективності її діяльності у напрямку вирішення її задач і пріоритетів та заради сприяння виконання її місії.

2. Фінансова прозорість і звітність ОГС

1. Фінансова звітність здійснюється у відповідності до чинних українських законів.

2. Фінансова стратегія. Організація затверджує фінансову стратегію, яка відповідає місії Організації і відображає ресурси, що плануються до надходження.

3. Внутрішні процедури контролю. Внутрішні процедури контролю передбачають захист від можливості використання окремою особою чеку (платіжного доручення) в особистих потребах. Таким захистом може бути додатковий підпис, якщо це передбачено внутрішніми правилами. Обмеження також можуть бути зроблені і у відношенні сум, якими може оперувати одна особа.

3. Діяльність ОГС в рамках законодавства

1. Закони і нормативні акти. Діяльність Організації здійснюється у відповідності до Конституції, законів і підзаконних актів. Організація може впливати на вдосконалення законодавчої і нормативної бази.

2. Внутрішня перевірка. Періодично Організація проводить внутрішню перевірку на відповідність її діяльності чинному законодавству. Результати перевірки надаються керівництву.

3. Юридична підтримка. З метою забезпечення відповідності діяльності Організації чинним законам і підзаконним актам, Організація може звернутись до юридичних служб.

Розділ VIІІ. Принципи відносин зі ЗМІ

Організація забезпечує функціонування каналів комунікації, завдяки яким громадськість може отримувати інформацію про Організацію і її діяльність.

1. Точність і відповідність контексту. Інформація, яку Організація планує надати ЗМІ та громадськості, має бути точною і підготовленою у відповідному контексті. Це стосується інформації відносно Організації, законодавства, політики, окремих людей, проектів, яким/яких вона підтримує або обговорює. Коли мова ведеться про прогнози, то з підготовленої інформації має бути чітко видно, що це прогноз, а не наявний факт.

2. Уникнення упереджень. Організація має надавати об’єктивну та правдиву інформацію. У випадку окремої думки, про це має бути заявлено.

3. Право на проголошення заяв. Публічні заяви можуть бути проголошені уповноваженими особами. Від імені Організації може виступити її член, якщо це прописано в організаційному документі. Організація має відповідально використовувати довіру громади, задля якої вона працює.

Прикінцеві положення

Кодекс не є догмою, а містіть у собі принципові положення, на основі яких ОГС різних напрямків діяльності можуть створювати свої власні «кодекси честі» чи інші форми етичних стосунків, а, отже, до нього можуть бути внесені зміни та доповнення. Бажано це робити не формально, а як важливу святкову подію для усього колективу певної установи. Регулювати спірні випадки етичних стосунків можуть етичні комітети, які обираються з кращих представників колективу.

Етичний кодекс не примха групи людей, а є велінням часу: інформаційна ера – це ера високих технологій, що потребує високого рівня суспільної свідомості і переходу до нових форм співпраці. Тому в усьому світі діяльність міжнародних та національних ОГС повинна ґрунтуватися на етичних принципах. Кінцевою метою демократичного розвитку України, як і інших країн світу, є побудова громадянського суспільства.

Над Кодексом працювали:

Робоча група:

Роман Коваль, Мар’яна Синюшко, Наталія Вихарева (БО "Український Центр Порозуміння"), Наталія Березанська, Світлана Гавриленко, Людмила Петюшенко (ГО “Комітет з етики та гуманітарної експертизи”), Олена Бойчук (ОГС Центр “Сільська Родина”), Павло Шамрай (Інформаційно-аналітичний Центр “Громадський простір”)