На главную страницу
Обговорення етичного кодексу лікаря
 
 Главная 
 Экспертная сеть 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу




SmartResponder.ru

Переведи свой бизнес на автопилот!
Увеличь свои продажи в Интернет до 425%+!
Воспользуйся моим любимым инструментом!!!
ЖМИ СЕЙЧАС ЖЕ!


Курсы валют

База знаний / Аналитика / Економіка

Споживча свідомість, або Які кадри нам потрібні. Політичне есе

Версия для печати Версия для печати

Відсутність ВЕЛИКОЇ МЕТИ робить народ сліпим. Україна також, втрачаючи свій величезний культурно-історичний, духовний потенціал, поступово зводиться до рівня бантустану. Те, що в Україні вважалося диким, страшним, огидним і мерзенним – стає узвичаєним, буденним явищем, елементом людського повсякденного життя

"Шлях – це коли народ готовий разом
з правителем померти...коли він
не знає ані страху, ані сумніву".
Сунь-цзи

"Всяка вища єднаюча думка і всяке
вірне єднаюче почуття є найбільшим
щастям в житті нації".
Ф.Достоевський


Французький філософ, письменник і політичний діяч Жозеф де Местр (1753–1821) написав свої відомі у всьому світі "Роздуми про Францію". Ключові моменти, на яких він загострив увагу, зберігають свою актуальність й понині і легко накладаються на ту дійсність, в якій ми сьогодні знаходимося. У своїй роботі він зазначав, що владні структури заполонили, переважно, "маленькі люди". Вони з упертою невідворотністю роз’їдали велику Імперію. Роз’їдали не тому, що за всяку ціну хотіли зруйнувати Францію, а тому, що їхні прагнення знаходилися в межах матеріальних пріоритетів. Сенс існування таких людей полягав у боротьбі за владу, пошук всіляких принад, особистих вигод, збагачення тощо. Великі цілі їм були не до снаги. Вектор їхньої думки навіть не спрямовувався у цей бік. Хоча відомо, що будь-яка країна вмирає якщо відсутні чіткі, зрозумілі, масштабні орієнтири. Відсутність ВЕЛИКОЇ МЕТИ робить народ сліпим. Україна також, втрачаючи свій величезний культурно-історичний, духовний потенціал, поступово зводиться до рівня бантустану. Навіть якщо він буде європейським. Волання поодиноких, які ще здатні оцінити те, що відбувається, тоне серед організованого лементу наближених, які обліпили владну вертикаль. Причому не суть важливо якій кольоровій гамі вони віддають перевагу. У цьому сенсі наша країна нагадує величезний ессліновський театр абсурду.

Якщо ми проаналізуємо, що ж ми здобули за сімнадцять років "реформ" під керуванням наших достойників, картина виявиться гнітючою. Країна позбавилася ядерної зброї і дієздатної армії, втратили фінансову незалежність і знаходиться у стані тривалої економічної нестабільності, ми не спромоглася стати повноцінним суб’єктом на міжнародній арені, наші громадяни опинилися в ситуації відчуження до власної держави, у нас значно впала якість освіти, розвивається глибока духовна та моральна деградація народу, руйнується інститут сім’ї, заохочуються нетрадиційні форми сексуальної орієнтації і настирливо нав’язується толерантне до них ставлення, набирає обертів демографічна криза, пишно розквітла наркоманія, розвивається пивний алкоголізм у дітей, різко зросла захворюваність на туберкульоз та інші інфекційні хвороби. По розповсюдженості ж на СНІД ми стоїмо в одному ряді з африканськими країнами. Окрім того набула величезних масштабів контрабанда, торгівля людськими органами, кілерство. Серійні вбивці в умовах в’язниці живуть краще, ніж більшість наших пенсіонерів, а рівень захищеності їхніх прав вищий, ніж у пересічного громадянина України. Масштабна корупція, немов іржа, роз’їдає весь державний механізм. В країні утворилося величезне соціальне дно з жебраків, бездомних та безпритульних. А так звана "політкоректність" вводить нещадну цензуру і контроль над думками... Список "здобутків" можна продовжити. Назване є ознаками "забитої країни".

Те, що в Україні вважалося диким, страшним, огидним і мерзенним – стає узвичаєним, буденним явищем, елементом людського повсякденного життя.

А що ж ми маємо на протилежних шальках терезів? Здобутки скромні. Звичайно, є невелика група людей, яка задоволена результатами. Вона сьогодні володіє 85% національного багатства. Інші ж платять занадто високу ціну, за такі примарні явища, як "демократія", "права людини", "плюралізм", "свобода" тощо. Ці поняття складають собою ідеологемний конструкт, за допомогою якого людину втягнуто у віртуальний простір, де вона обертається без надії вийти за його межі. Виходить, що найбільшим нашим "надбанням" став світ ілюзій. Її і реальність неможливо розрізнити. Тому, не зважаючи на те, що король голий, – основна маса цього не бачить. Їй не дадуть цього побачити модератори, в руках яких знаходяться потужні засоби впливу. "Інформаційно-психологічна завіса" успішно відокремлює людей від матеріального світу. Держава на цьому фронті явно програє. Вона позбавлена важелів. А ті, що є, використовуються, здебільшого, в приватних або групових цілях.

На одній з телевізійних передач відомий український політик, нічтоже сумняшеся, заявив, що нам немає чого "вигадувати свій власний шлях розвитку". Основний його рефрен – "Хутчіш до Європи"! Без бажання розібратися, а що ж нині діється в самій Європі, які тривожні і загрозливі тенденції, для нашої національної безпеки, розвиваються в ній? Та Європа, яка колись вселяла повагу своїми досягненнями, стає вже надбанням історії. Сьогодні у неї напівпериферійне становище. Воно є наслідком не лише її технологічної залежності і низької конкурентоспроможності, а й результатом безідейності та дріб’язковості європейських лідерів, які виявляють готовність лягти під чужий проект "Безрозмірної Європи". Напівпериферійність, як і колонія, – не лише точка на земній кулі. Це стан розумування, розмірковування. У цьому сенсі сучасна Європа дійсно втратила значну частину колишньої привабливості.

Таким чином подібні заяви на весь телеефір – удар по самоідентичності власного народу, свідчення відсутності віри у нього. Зрештою, вони є банальним проявом власного комплексу меншовартості. Він уперто нав’язується українським громадянам на всіх владних рівнях у вигляді нашої "нецивілізованості", своєрідного "дикунства", "політичної незграбності" тощо. Такі експлорації спрямовані зниження пасіонарності народу, вони висмоктують з нього здорові сили. А сама "європейськість" чомусь пов’язується лише з принадами (тілесними за своєю природою), які має, наче б то, отримати українська людина. Нещадне ідеологічне "бомбардування" свідомості спричинило заміну традиційного світосприйняття – споживчим. На фундаменті чужої світоглядної бази створюється світлий міф про суспільство споживання, а темний – про традиційне, засноване на культурно-історичній спадщині, моралі, моральності тощо.

Боязкі спроби державних лідерів якось зменшити негативні суспільно-економічні прояви ні до чого не призводять. І не можуть призвести, оскільки боротьба ведеться з їхніми наслідками. Осмислення глибинних основ виникаючих проблем виявилася їм не по силам. Тому вони не здатні поставити масштабні завдання, а тим більше їх вирішувати. Налагодити те, щоб всі ланки державного механізму працювали як одне ціле, вони виявилися не спроможними.

Під час катаклізмів населення знає, що його чекає і намагається знайти вихід із ситуації, що сталася. Нині ж воно дезорієнтоване, втратило ясне уявлення про те, де знаходиться насправді і що робити. Йому безупинно втовкмачують, що розбрід, безкінечні "розборки" та політична тріскотня є ознаками цивілізації, вільного суспільства та демократії. І цим фактом ми вже знаходимося якщо не в Європі, то в її сінях. Коментарі та пояснення на цю тему покликані ще більше "затуманити" становище, позбавити народ будь-якої логічної опори. У проведенні "державної" політики дії еліти орієнтуються на приписи так званої "світової думки". Ми вже перестали помічати, що грубе втручання в наші внутрішні справи стало вже нормою. Свого часу Джордж Вашингтон у своїй промові, при складанні ним президентських повноважень 17 вересня 1796 р., сказав: "Пильність вільного народу проти віроломних інтриг іноземного впливу повинна бути постійно пробуджена. Бо історія та досвід доводять, що іноземний вплив є найзгубнішим ворогом республіканського уряду".

За умови розвитку названих тенденцій для України виникає загроза національній безпеці. Її неминуче чекає розкол, ознаки якого ми вже можемо спостерігати. Фрагментують її не грубою силою, а непомітно, через загострення внутрішніх суперечностей та застосування "демократичного" принципу формування влади. Сьогодні вона змінюється раз на п’ять років. Не може керівник держави, маючи владу на один день, будувати плани на місяць чи рік. Короткострокові програми при відсутності глобального напряму набувають руйнівного для суспільства характеру. І справа тут в суті системи. Від неї залежить формування типу свідомості і моделі поведінки. Люди завжди виконують правила, які диктує система. Тож помінявши систему можна змінити людей. Хто визначає правила гри, той визначає поведінку гравців.

За допомогою системи виборів здійснюється селекція кадрів. Причому наявність позитивних якостей чи таланту не є обов’язковими. Набір "переваг" формують політтехнологи і нав’язують українським громадянам. У такому підході порушено фундаментальний принцип стабільності системи – спадкоємність влади. Країна неминуче опиняється у колі впливу угрупувань, що складаються з тимчасових прибічників (це ми сьогодні спостерігаємо повсюдно). Далі, за логікою, вони починають боротьбу між собою за портфелі, а головне – за ресурси. Державна міць починає танути, немов морозиво на сонці. Нині Україна тримається купи завдяки перетягуванню "геополітичного канату" третіми силами. Вони мають свій інтерес щодо неї. Але "косовський прецедент" вже надіслав нам свою "чорну мітку". І ми все виразніше чуємо його тривожний подзвін.

Хтось може заперечити і приведе у якості аргументу стан справ у західних країнах. Зауважимо, що й там іде процес поступової втрати суверенності. Монополію єдиного актора міжнародної політики супердержав поступово перебирають ТНК – впливові неурядові організації і міжнародні фінансові інституції. На найбільші з них вже припадає 2/3 обсягу світової торгівлі. Тому в розвитку глобальних економічних процесів ТНК безпосередньо зацікавлені у роздрібненні країн. Чим більша роздрібненість, тим менше здатності до опору. Для досягнення абсолютної влади дробляться організаційні, людські і соціальні інститути держав. Під покривом глобалізації (інтернаціоналізації) йде перетворення країн на окремі, слабо пов’язані між собою анклави – своєрідні торгівельні центри.

Отже, не маючи масштабного розуміння ситуації неможливо побачити її глибинні основи. Без постановки глобальної мети боротьба за владу вироджується в боротьбу за голоси виборців. Дрібне мислення автоматично подрібнює й мету. Якщо у ваших руках шмат металу, ви не зробите з нього нічого, поки не вирішите, що конкретно куватимете – елементи огорожі чи меч. Інакше вийде, як у відомій казці, – "пшик". Тут ми торкаємося дуже великої проблеми. Можливо найбільшої з усіх відомих. Історія засвідчує, що успіхів досягали не ті, хто багато говорив, а ті, хто мав цілісний світогляд, що дозволяв бачити фундамент проблеми. Наскільки вірним було бачення – це інше питання. Але потрібні реальні кроки з метою запропонувати суспільству образ майбутнього.

Щоб цього не сталося, у світі є сили, зацікавлені у знищенні кореневої системи традиційних країн, – чи то України, чи то Росії, чи то Німеччини або Франції. Найлегший і нетравматичний метод їхнього послаблення – організувати процеси, що розставляють на ключові посади людей, за масштабом, який не відповідає цим місцям. Нехай вони будуть хоч тричі чесними, інтелектуально розвиненими, але якщо проблема лежить за рамками розуміння цих людей, їхні дії гарантовано вестимуть до розвалу справи. А з ними - й усієї країни. Девід Рокфеллер виступаючи на Раді ООН з підприємництва у 1994 році заявив: "Ми стоїмо на порозі глобальної трансформації. Нам потрібна лише правильна масштабна криза, і нації приймуть Новий світовий порядок".

Тривожність того, що відбувається, усвідомлюється всіма чесними і мислячими людьми. Державну біду вони сприймають як власну і готові допомогти своїй країні. Ми про це чуємо і з високих трибун, і від фахівців різних напрямків, і від простих людей. В рамках свого розуміння і можливостей вони роблять багато важливих справ. Та все ж, відзначаючи їхню звитяжну діяльність, зауважимо, що до тих пір, поки кожен буде думати, що верхівка айсберга – це увесь айсберг, енергія цих достойників йтиме "в свисток". Вони не перетворяться на реальну силу тому, що кожний роблячи частину думає, що робить ціле. Колись великий лікар Гален сказав, що "немає хворих органів, а є хворі організми". Можна детально описувати болячки, але не спромогтися поставити діагноз і призначити необхідне лікування. Якщо у будинку ви виявили калюжу на підлозі, то боротьбу потрібно вести не з нею, а поремонувати водогін чи дірявий дах. Тобто дія матиме сенс, якщо вона скоординована із загальним планом. А коли люди не бачать цілого, кардинальне вирішення проблеми неможливе. Якщо не осмислити ситуацію у відповідному масштабі, боротьба зведеться не до боротьби за владу як за інструмент, необхідний для реалізації задуманого, а до боротьби за владу заради влади, як інструменту, що дозволяє реалізувати свої матеріальні цілі.

Звідси випливає головне завдання нинішнього часу – пошук людей, здатних мислити стратегічно. Не у межах окремої галузі, а в масштабі всієї планети або Всесвіту. Не може чесна, добра, розумна людина, що думає масштабом двірника, узятися за велику справу. Вона для нього нездійсненна не тому, що у нього не вистачає інтелекту, а тому, що виходить за межі його сприйняття. Розмірковування переважної більшості людей ніколи не виходять за рамки популярних максим, як от: "посадити..., побудувати..., народити...". Але хтось повинний думати й про проекти планетарного масштабу. Якщо цим не займатися, то все поступово опиняється в руках тих, хто орієнтований на отримання власного задоволення, горме.

Без сильної держави неможливо утримати ерозійні процеси, завдати удару по корупції, зупинити дію незліченних гранітоїдів – так званих "неурядових організацій", що насправді здійснюють зовнішнє управління Україною. Держава – це безцінна спадщина, яку ми маємо зберегти за всяку ціну. Всі успішні модернізації як старі, на зразок голландської, британської або французької, так і нові – японська, корейська, тайванська, малайзійська, китайська – це авторитарні модернізації, з вирішальною роллю держави в управлінні розвитком і достатньо жорстким скороченням простору для демократичних процедур.

Тому наша країна потребує людей які здатні, заради блага України, на справи, не пов’язані з власною вигодою, які ставляться до держави як до своєї сім’ї. Вони мають розуміти, що послаблення держави повертає нас в хаос, розпад, в розкол не лише території чи еліти, а й нації. Ці люди повинні мислити світовими категоріями і не бояться цього, бути здатними побачити першопричини наших бід, а не лише боротися з їхніми наслідками. Вони ніколи не користуватимуться нерозумінням народу, щоб його грабувати і не будуть використовувати державний ресурс для придбання яхт і палаців. Їм вони не потрібно з тієї ж причини, з якої дорослій людині не потрібні дитячі іграшки.

Олександр, Чередниченко,
кандидат психологічних наук, політолог,

Журнал "Схід", № 4(95), червень 2009 р.


| Количество показов: 115 |  Автор:  Олександр Чередниченко |  Голосов:  5 |  Рейтинг:  3.48 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Андрей Набоков, 13.07.2009 12:31:18 Цитировать Имя

т.е. по мнению автора, главными причинами упадка украинского государства являются "демократия", "права человека", "свобода", "транснациональный капитал", "грантоеды", "толерантное отношение к лицам нетрадиционной сексуальной ориентации"? И при этом автор требует нарисовать ему "образ будущего"? ой, боюсь, он Вам не понравится!



Перейти к обсуждению на форуме >>



Статьи по разделам
Видатні особистості (37) 
Демографія (13) 
Екологія (15) 
Економіка (230) 
Енергетика (14) 
Культура (132) 
Молодіжна політика (16) 
Наукові дослідження (57) 
Освіта (210) 
Охорона здоров'я (118) 
Політика та суспільство (495) 

ПОДПИСКА
Параметры подписки

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Петруняк Андрій Дмитрович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА
Віктор Янукович
Ціна на газ може зрости на 20% з 1 вересня
Просмотров: 13

БИБЛИОТЕКА

Придністровський дайджест № 34

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»


© «ВЭС», 2020
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua