Старшокласний ШКІЛЬНИЙ СВІТ: вчимо без домашніх завдань

Ми не будемо так, як то було завжди.
Не буває в болоті смачної води.
Святослав Вакарчук

Вступне слово

Звідки виникає бажання організувати навчання старшокласників без традиційних для початкової та основної школи щоденних домашніх завдань? З'являється воно у відповідь на життєво-вікові особливості як школярів, так і самого закладу ІІІ-го ступення шкільної освіти. Старшокласникам треба практично готувати себе до нового студентського статусу, коли дорослі перестануть їх опікувати, розписуючи по-крокам їхню самопідготовку. У кожного із старшокласників власні прогалини та потреби, при тому, що програмна мета діяльності одна на всіх. Щодо ж старшої школи як такої (наприклад ліцей тощо), то такий заклад - це вже не школа, але ще не університет чи інший заклад суто професійної освіти. Тому мова не про відсутність домашніх завдань взагалі, а про принципову відмову від щоденних ФРАГМЕНТНО-ПОРЦІЙНИХ завдань. Саме з цього починається зовсім інша філософія уроків у старшій школі, за якої вчителі перестають користуватись схемою "перевірка домашнього завдання – пояснення нового - закріплення вивченого". Натомість, у по-справжньому сучасній старшій школі педколектив вміє системно задіяти більш ефективні форми навчальної роботи, в тому числі і неурочного формату.

Бажання і реальність

- Чому гарні декларації часто-густо попри всі намагання не реалізуються у житті?

- Тому, що не супроводжуються одночасним переходом на нові, адекватні деклараціям технології. Наприклад, для забезпечення наміру здійснити переміщення у просторі можна застосувати колеса, а можна й лижі чи повітряну подушку. Усім зрозуміло за яких умов буде доречним те чи інше, а от щодо освіти, то вважається, що досить поставити будь-яку нову освітню мету і традиційна діяльність пари "вчитель – учень" все забезпечить. Ан, ні: то колись таке ще якось спрацьовувало. У сучасному глобальному світі масово узгоджених цілей очікувати такого й надалі було б наївним, бо не лише завантаженням науковою інформацією робиться сучасна освіта. Однієї здатності до поглинання інформації вже не достатньо, щоб вважатися освіченим.

Якщо раніше вчителям треба було слідкувати за учнем, щоб він не зазирнув до підручника під час атестації, щоб списати саму інформацію, то у більшості країн світу вже давно взагалі ніхто не атестує учнів на предмет дзеркального відображення інформації. Там роблять ТЕ, до чого ми тільки намагаємося себе ментально призвичаїти – працюють над формуванням освітніх компетенцій та об'єктивним моніторингом реального стану справ. Фактологічно-формальним знанням залишається роль не більша, ніж бути звичайним "робочим тілом" освітнього механізму. Сучасні освітні системи враховують на ділі, що не все у формуванні компетенцій підвладне вчителю чи учню як таким. Значно більше важить сама технологія справи та її організація.

Ми продовжуємо сором'язливо замовчувати, що в основі Болонської угоди є тотальна відмова від тієї освітньої практики, котра закриває очі на СПИСУВАННЯ. Чому так?

- А тому, що тоді кілька сотень наших "університетів" остануться порожніми. Та, навіть, більше того – такий вірогіднісний поворот суспільної траєкторії лицемірно видається як "національна катастрофа". Та, чи ж то біда, якщо ми спроможемося надалі не викидати гроші на вітер, а ефективно задіємо суспільні ресурси на творення гідних матеріальних умов учасникам СПРАВЖНЬОГО освітнього механізму?

Фактор списування

Цей шкільний порок лікується "мікстурами" моральної та технологічної природи – було б бажання. Якщо з бажанням лінуватися люди ще можуть погратися, то держава, якщо вона справжня вже ніяк. Які ж практичні кроки до лікування списування можна здійснити вже зараз?

По-перше, педколектив на чолі з директором щодня нагадує учням та їхнім батькам, що списування є позором для здорової людини, котра не тримає себе за розумового інваліда, котрий якби "отримав право" стояти на паперті з простягнутою рукою. Ніколи не від кого ще не вимагалося знати ВСЕ чи ВСЕ вміти – досить і певного, але реально-спроможного рівня освітньої компетенції.

По-друге, вирішення проблеми полегшується технологічним акцентом на компетентностях, котрі здатні реально радувати як окрему дитину, так і її оточення. Задля такої освітньої концепції треба ТЕХНОЛОГІЧНО виділити більше часу на навчання застосовувати знання, ніж на діяльність по їх дзеркальному відображенню. Те, що було багатократно застосовано найкраще й запам'ятовується. Що ж такий ТЕХНОЛОГІЧНИЙ хід може передбачати на ділі?

- Зміну структури навчального плану та як мінімум чітке розділення звичайних поточних уроків за розкладом на дві принципові категорії. А ще запровадження планово-обов'язкових для вчителя неурочних занять. Учням вони на вільний вибір: приходять, коли з'являється потреба. Саме останню треба вчитись формувати ТЕХНОЛОГІЧНО, а не сподіватись на заклики чи примус.

Фактор ШКІЛЬНИХ лекцій та практичних занять

Спочатку мова піде про категорію уроків. Слово шкільні виділено спеціально, бо для старшої школи є небезпека зіпсувати справу сліпо копіюючи технологію проведення лекцій та практичних занять в університетах. Шкільному вчителю, котрий працює зі старшокласниками зовсім не личить зберігати на лекційному занятті такі рудименти школярства як перевірка домашнього завдання та закріплення "нового" матеріалу. Але він як вчитель, а не ВИКЛАДАЧ ще не має права просто викласти наукові підвалини програмного матеріалу. Під час шкільної лекції більш важливішим є ТАКЕ опрацювання програмної теорії, котре відразу би вчило старшокласників її науково-практичному застосуванню. Жоден предметний підручник не розкриває хитро скритих ключових зачіпок теорії до розв'язування характерних темі завдань. Натомість, творчий вчитель долає цей недолік формуючи на лекції разом з учнями адаптований до їх рівня підручний предметний ресурс – КОНСПЕКТ. Саме такий конспект стає містком між теорією та практикою на наступному практичному занятті. Він для учня є кращим за "найкращий підручник", бо є власним продуктом, напрацьованним під керівництвом свого вчителя. Саме завдячуючи вчительським підказкам учні ЩОСЬ по-особливому виділяють, ЩОСЬ супроводжують повторним поверненням до вже пройденого, ЩОСЬ розкривають у формі приміток, а на ЧОМУСЬ ставлять акцент: "УВАГА!!!" У деталях про це можна почитати на: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11288 та
http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=11183.

Фактор обов'язкових планових неурочних занять

Висловлювання успішних практиків та авторитетних експертів щодо неспроможності новітніх мультимедійних ресурсів принципово підвищити рівень освіченості випускників школи (цікаві уроки не є запорукою міцних освітніх надбань) є правильними. Але не правильним є твердження, що не можливо вести навчальну діяльність за рамками традиційної урочної системи. Приклад нашого ліцею є тому підтвердженням. Мова про циклічно сплановані окремі консультативні ДНІ - занурення у предмет та сплановані на весь навчальний рік ПОТОЧНІ консультації як елемент непервної освіти.

Отже, щомісяця ми маємо наступні сегменти неурочної навчальної діяльності як системного доповнення до роботи по застосуванню програмних напрацювань певного циклу уроків:

Пояснення до витягу з табличної форми річного плану навчальної роботи будуть наступними:

- парність тижня є наслідком розкладу уроків, що проводяться виключно навчальними парами без перерви між уроками;
- мовна практика охоплює ту групу дітей, котра щорічно виїздить на екскурсію до Франції у рамках міжліцейського міжнародного обміну. Останній є результатом особистих дружніх зв'язків з французькими педагогами, що зародилися під час контрактної роботи керівництва ліцею у франкомовних країнах Африки;

Інформатика	Математика
	Інформатика

- "зсув" предмету у таблиці праворуч до низу відображає те, що "вершиною" предметного "занурення" є фіксована субота, якої відбуваються відповідні консультативні заняття у неурочній формі. Відразу за цим наступного тижня проводиться урок-аналіз методів виконання цього завдання, а вже на наступній парі тижня сама аудиторна тематична атестація. На останній надважливим є виключити щонайменші можливості вдатися до списування. Саме така тактика й гарантує, що всі учні добровільно приходять на суботні консультації та займають на них активну навчально-життєву позицію.

Інструментарієм неурочного формату навчальної роботи є реалізація принципу глибокого занурення у предмет на базі вже опрацьованого за місяць матеріалу. Технологічним до того ключем стають СУБОТНІ занурення у тематичні консультації до спеціального комплексного домашнього завдання.

Фактор суботніх консультацій

Важливо у суботніх консультативних заняттях, котрі є обов'язковими для вчителя та за бажанням для учня побачити ресурс ефективного формування мотивації до навчання СВОБОДОЮ! Досвід двадцятирічної діяльності нашого ліцею є тому підтвердженням. Досить поспілкуватись з батьками дітей, котрі вісім років навчались у традиційній пострадянській школі, а після занурення у нові для них ліцейські консультативні форми співпраці з учителями вже за півроку-рік на порядки виростають у своїй навчальній компетентності. На підтвердження цього досить проаналізувати, а де ж намагаються навчати власних дітей директори та завучі шкіл міста, завідувачі кафедр херсонських університетів - у "чужому" фізико-технічному ліцеї чи у власних школах, або у ліцеях при рідних університетах?

Ці консультативні навчальні заняття мають надзвичайно потужний технологічний потенціал у контексті формування рівня освіченості випускників, бо системно завантажують учнів практично значимою навчальною роботою. Адже кожен у тій чи іншій мірі бажає бути реально успішним. Консультації "занурення у предмет" проводяться для предметів профільного циклу та української мови. У певну календарну суботу на консультацію приходять вчителі тільки одного предмета, щоб все інше не руйнувало високий ступінь концентрації уваги учня на головному, з чим доводиться працювати глибоко системно та комплексно. Мета консультації полягає у тім, щоб допомогти учням виконати солідне домашнє атестаційне завдання, текст якого вони отримують у п'ятницю після занять, а виконану роботу здають на перевірку у понеділок - до занять, або ж у цю суботу. Наступної суботи - консультація з іншого профільного предмету (згідно спеціального розкладу, що фіксує річний план роботи). У підсумку, "занурення" у кожну дисципліну відбувається один раз на місяць. У деталях про це можна почитати на: HTTP://WWW.TRIZWAY.COM/ART/PEDTEHNIKA/188.HTML

Фактор поточних консультацій

Цей вид консультацій є також поєднанням обов'язковості для вчителя та бажання для учнів. Вони проводяться за окремим розкладом: до або після занять. Свою годину консультацій вчитель відпрацьовує хай прийде навіть лише один учень. Крім того, вчителю зручно на таких годинах поєднувати консультативну роботу з надолуженням окремими учнями пропущених тематичних атестацій. Ці два процеси комфортно співіснують, бо консультація – це не фронтальна чи групова робота над теорією як такою, а КОНСУЛЬТАЦІЯ!!!

Змістовним полем діяльності на таких консультаціях є тематичні добірки вправ ("підготовки" до атестацій). Поточні консультації стають органічним елементом у тій навчальній системі, де на практичні заняття з профільних, тобто головних, дисциплін відводиться вдвічі більше годин, ніж на лекції. За такого можна легко обійтись без поточних фрагментарних домашніх завдань, бо навики застосування вивченого значно краще формуються у класі під керівництвом вчителя. Та головне у тім, що організаційно-технологічний акцент на продуктивні форми навчальної підготовки по застосуванню знань потужно формує любов та культуру до того, що по-простому зветься як "любов розв'язувати задачі". Це той місток, що й формує продуктивно активні національні риси характеру. Важливо усвідомлювати, що за радянських часів таке дозволялось лише на рівні фізматшкіл, бо ВПК вимагало. Тогочасна філософія патерналізму від панівної комуністичної ідеології не могла допустити, щоб громадяни масово ставали суспільно активними. Втім, таке вже у минолому - нам своє робить. Відповідне викликам нового ХХІ століття.

Звісно, у багатьох виникне питання: "А як бути з непрофільними загальноосвітніми предметами, що в принципі не можуть мати багато годин?".

- Дуже просто. Частину навчальних пар виділити на опрацювання теоретичного матеріалу, а частину - на практичні форми застосування попередньо вивченого. Головне, щоб вся пара (здвоєні уроки) цілком була задіяна на КОМПЛЕКСНЕ формування навиків продуктивного застосування знань, тобто технологічно була націлена на розвиток компетенцій учнів, а не витрачалась на примітивну для старшого віку модель "перевірки" чи "закріплення" фрагментарної мозаїки знань як таких.

Фактор протидії хаосу та безвідповідальності

Свобода від оцінювально-перевіряльного "пресу" під час місячної роботи з матеріалом не стає "свободою від навчання", ЯКЩО на аудиторних атестаціях надпотужно виключається будь-яка надія на списування. Наприклад, на профільних предметах учні виконують один-єдинний варіант, але кожен сидить за окремим столом, бо клас ділиться на дві групи. Саме для такої навчально-технологічної потреби за кордоном так поширені одномістні учнівські столи. Їх легко поєднати у пари і так само легко розвести на потрібну відстань.

У наших пострадянських умовах на атестаціях із загальноосвітніх дисциплін не проблема зробити легкі картонні перетинки (наприклад, як настільні календарі з неширокою основою), щоб проблему списування зняти з черги денної.

До речі, бізнесові навколоосвітні структури за підтримки освітніх функціонерів змушують базовий шкільний рівень, котрому й так бракує грошей проводити державні підсумкові атестації за "спеціальними" збірниками, котрі саме для здорощення витрат містять від 60 до 100 варіантів. Видається таке як піклування про об'єктивність атестації, котрої у принципі не можливо досягати, якщо ці завдання все ж таки обмеженої кількості наперед усім відомі.

Повернемося до страхів щодо хаосу та безвідповідальності від свободи. "Небезпеки" такої свободи перетворюються на позитивні здобутки технологічно. Завдяки впровадженню модульних тематичних консультацій у суботу, коли не має урочних занять за розкладом учні у вільному режимі, але ж залучені до роботи над солідним за обсягом та складністю програмним матеріалом. Причому ці консультації вчитель проводить не менш, ніж протягом 4 годин. Його головна задача замінити фронтальні пояснення індивідуальним консультуванням. Якщо скотитись до фронтальних пояснень, то замість дійсно консультацій отримаємо профанацію як самої консультації, так і стандартного уроку. Хоч колись та повинні бути в учня години дійсно індивідуальної роботи не з репетитором, а зі своїм вчителем.

Комплексне чи поетапне впровадження?

Шкода, що ми до сих пір орієнтуємося більше на "мати знання", ніж вчитися бачити світ через усім відомі та вже так доступні знання. У тому числі й щодо педагогіки: десятиліттями вивчаємо на засіданнях педагогічних рад формальну інформацію про інноваційну освіту сподіваючись, що вчитель від того запрацює інноваційно. Задумаймося: один вчитель прочитав колективу статтю про інновації і у старих формах шкільної діяльності, головним задумом якої було якраз утримання всіх і вся у єдиноподібних обмежених рамках закипіла робота по-новому?!

Так само є наївним очікувати від поодиноких творчих імпульсів з боку громадського освітньо-експертного середовища оновлення в роботі від тих функціонерів МОН, котрим того зовсім не хочеться. Принцип "А Васька слушает, да ест" як закон всесвітнього тяжіння - словами на нього не вплинеш. Справжні інновації загальнодержавного рівня починаються з Міністра, котрий хоче саме ЇХ, а не своєї посади. Все інше прикладеться, бо не буває діячів такого рівня, котрим би бракувало розуму як такого.

Аналогічно й на рівні школи. Її реальне осучаснення починається від конкретних кроків директора та завуча по заміні старих форм діяльності на нові. Пробним "лакмусовим папірцем" має бути здатність колективу виключити практику навчання, котра супроводжується списуванням. Якщо цього не зробити, то з полону технологій демагогії не вивільнитися.

Саме таке бачення спонукало автора подати елементи технології "занурення" через ФАКТОРИ, а не у звичній для лінійного мислення формі по-етапних заходів чи дій. Доля успіху якраз у тім, що ВСЕ запроваджується відразу – з 1-го вересня. При цьому нас зовсім не повинно кидати у "холодний піт" від такої думки, бо момент актуалізації кожного з факторів має у часі свою календарну щаблину.

Закінчимо тим, з чого починали в епіграфі: однією з рис справжнього профільного закладу для старшокласників є здатність різко підняти мотивацію до навчання без таких засобів характерних початковій та основній школі як "дрібнодісперсних" домашніх завдань.

Якщо ж примітивну практику опікувати дітей тотальним чином зберігати в організації діяльності старшої школи, то так і стає отим "болотом", від якого зазвичай ментально здорові освітні системи обов'язково відмовляються. Майбутню відповідальну самостійність випускників школи не зробити лише одними закликами, водночас полишаючи їх веденими циркулярами та вказівками на "завтра".

Будь-яка задекларована мета досягається виключно у полі практичної діяльності, адекватної тому організації. Не дарма: "У свій час видатний український громадсько-політичний діяч В'ячеслав Липинський зазначив, що первородним гріхом українців є ідейний хаос в політиці і брак організаційної дисципліни". (Анатолій Якименко - http://www.pravda.com.ua/articles/2010/04/21/4950842/view_print/)

Формування майбутнього випускника школи як суспільно значимого СУБ'ЄКТА не є тому виключенням. Пам'ятаймо: кому як не завучам та директорам шкіл цим грунтовно опікуватись?

---

Володимир Бєлий,

заступник директора з НВР фізико-технічного ліцею м. Херсона

P.S. Автор вже третє десятиліття поспіль ніяк не второпає: "Які у пострадянських діячів підстави говорити про радянську систему освіти як кращу у світі, якщо її вихідці ніяк не спроможуться усвідомити свого реального стану справ? Наприклад, такого: "У Human Development Report 2009 Албанія займає 70 місце, випереджаючи Росію (71 місце). Ми на 85-ті після Вірменії (позаду нас Азербайджан). Тож "наздоженемо і переженемо" Албанію!" -