Керченська катастрофа: екологічна проблема чи політика?

Министерство иностранных дел РФ считает неуместными заявления Министерства иностранных дел Украины о том, что украинская сторона будет требовать от российских судовладельцев компенсации за причинение ущерба экологии в Керченском проливе, заявил официальный представитель МИД РФ Михаил Камынин.

Ранее, руководитель пресс-службы МИД Украины Андрей Дещица заявил, что МИД Украины намерен обратиться к Российской Федерации с просьбой обеспечить возмещение судовладельцами ущерба, нанесенного экологической катастрофой в Керченском проливе в результате аварии российских кораблей.

http://news.gala.net/?cat=1&id=275534

---

Чи вимоги України щодо компенсації російською стороною збитків від екологічної катастрофи в Керченській протоці носять політичний характер?

Свій прогноз надала юрист, редактор сайту Політ’YOUTH Ніна Михальська:

- У системі міжнародної співпраці Україна зазвичай робить дві основні помилки. Перша з них полягає у відсутності механізму міждержавної співпраці та реагування на спільні проблеми. Друга – в тому, що проблемам виключно управлінського характеру надається політичне забарвлення.

Так сталося і у випадку з екологічною катастрофою у Керчі. У першу чергу, екологічна катастрофа в черговий раз довела неспроможність української сторони реагувати на катастрофи екологічного характеру, які пов’язані з морем. Оточена двома (!) морями, утримуючи на Чорному та Азовському морях великі порти, на яких розташовано потужні транзитні термінали, Україна так і не спромоглася створити потужну систему реагування на катастрофи природного та техногенного характеру.

До цього часу в українських територіальних водах не спостерігалося катастроф такого масштабу. Але з урахуванням приналежності суден, що зазнали аварії, проблемі намагалися надати політичного забарвлення.

Однак, таке реагування на екологічну проблему саме з українського боку має ознаки загальної проблеми, що виникає раз-у-раз, якщо у конфлікті задіяна інша держава, як, наприклад, Росія. З одного боку, ми бачимо, що співпраця між державами у галузі спільної ліквідації наслідків лиха природного та техногенного характеру можлива лише за умови партнерських відносин. З іншого, ми повинні усвідомлювати, що партнерські відносини можливі лише у рівних частках, проте аж ніяк у патронатному стилі., коли одна сторона надає інструменти для вирішення проблеми і компенсує завдані збитки. А інша – змушена приймати допомогу, оскільки не спроможна сама вирішити екологічну проблему, що виникла на її території.