Підсумки першого всеукраїнського круглого столу

13.09.2007

Підсумки першого всеукраїнського круглого столу

 Чи адекватно представлена молодь у виборчих списках партій, чи враховуються інтереси української молоді у програмах політсил, яким буде „молодіжне” обличчя наступного парламенту, як звучать 50 найважливіших молодіжних питань? Ці та інші питання обговорювалися на першому всеукраїнському круглому столі, що відбувся 5 вересня у Києві.

Круглий стіл ініційований ВМГО „Фундація Регіональних Ініціатив” та Всеукраїнською громадською науковою організацією „Експерти України”, зібрав 37 делегатів – представників різноманітних громадських організацій, політичних партій, засобів масової інформації. Однак, хотілося б зазначити, що ця досить болюча і дражлива для більшості політичних сил тема є незручною, адже:

• до виборчих списків включаються прямі (діти) чи непрямі родичі, споріднені особи, лідерів політичних сил;
• місця у виборчих списках продаються, у тому числі молодим бізнесменам, за рахунок яких заповнюється найбільший відсоток молоді;
• припартійні молодіжні організації часто позбавлені впливу на політичну партію сателітом якої вони є;
•  до прохідної частини виборчого списку включається максимум один представник молодіжного крила.

Відкриваючи обговорення, експерти представили підсумки першого етапу досліджень кампанії – проаналізовані виборчі списки політичних сил-учасників парламентських перегонів 2006 та 2007 років. Аналіз проводився виключно щодо одного аспекту – кількісного представництва молоді (кандидатів, віком 21-34 років) у списках.

Результати досліджень показали, що „наймолодіжнішою” політичною силою в Україні була Громадянська партія „Пора”, у виборчих списках якої зразка 2007 року - понад 71% молоді. Проте, оскільки в час проведення круглого столу „Пора” була знята з реєстрації, і перестала бути учасником виборчого процесу 2007, її лаври перебрало Всеукраїнське об’єднання „Свобода” із показником 42% молоді у списку.

Результати досліджень щодо наявності молоді у решті списків кандидатів до Верховної Ради VI скликання виглядають так:

Партія Вільних Демократів   – 29,5%

Блок „Християнський блок” – 28%

Виборчий блок політичних партій „КУЧМА” – 24,8%

Селянський блок „Аграрна Україна” – 23,8%

ПСПУ – 23,2%

Партія Зелених України – 21%

Партія національно-економічного розвитку України – 18,8%

СПУ – 18%

Блок „НАША УКРАЇНА-НАРОДНА САМООБОРОНА” – 16,3%

Комуністична партія України (оновлена) – 16,3%

„Блок партії пенсіонерів України” – 15,9%

Блок ЛИТВИНА – 14,9%

Комуністична партія України – 14,4%

Блок „Всеукраїнська громада” – 14,1%

Український Народний Блок – 13,4%

„Виборчий блок Людмили Супрун – Український Регіональний Актив” – 13,3%

БЮТ – 13,1%

Партія Регіонів – 11,5 %

Цікаво відзначити, що дві політичні сили України, які займають перші місця у рейтингу симпатій виборців – БЮТ та Партія регіонів, знаходяться на останніх місцях рейтингового списку щодо наявності молоді, із найнижчими показниками – відповідно 13,1% та 11,5%! Про що це свідчить? Про байдуже ставлення партій до молодіжного електорату, неувага суспільства до інтересів такого значного його сегменту як молодь чи інертність самої молоді? У будь-якому разі загальний підсумок учасників круглого столу такий: молодь як фактор сьогодні не впливає суттєво на „велику” українську політику, а тому її інтереси (у тому числі представницькі) дуже мало беруться до уваги політичними гравцями.

Учасникам круглого столу також було представлено дослідження щодо наявності молодих людей у списках учасників минулорічних парламентських перегонів. Таким чином можна прослідкувати динаміку щодо включення молоді у списки деякими провідними політичними силами:                                                       

	2006	2007
Партія Регіонів	14%	11,5%
БЮТ	11,3%	13,1%
Блок „Наша Україна”/ Блок „НАША УКРАЇНА - НАРОДНА САМООБОРОНА”	10%	16,3%
СПУ	7,3%	18%
КПУ	10,2%	14,4%
Блок Наталії Вітренко „Народна опозиція”/ ПСПУ	20,2%	23,2%
Народний блок Литвина/Блок ЛИТВИНА	10%	14,9%
Всеукраїнське об’єднання„Свобода”	37%	42%

Як показують наші дослідження, у цьому плані спостерігаються досить позитивні зрушення, адже усі проаналізовані політичні сили (виключення становить лише Партія Регіонів) відсоткове представництво молоді у своїх списках збільшили. Особливий прогрес наявний у списку Соціалістичної партії України. Проте цілком успішні, на перший погляд, результати щодо збільшення відсотків не завжди мають реальне відображення у зростанні власне кількості молодих кандидатів. Так, наприклад, у списках Блоку ЛИТВИНА та ПСПУ кількість молодих кандидатів у порівнянні з минулими виборами насправді зменшилась (відповідно у Блоці ЛИТВИНА із 45 у 2006 до 38 у 2007 та ПСПУ із 86 до 77), проте відсоткові показники демонструють зростання за рахунок скорочення самих списків загалом.

Учасники також відзначили, що молодих кандидатів партії та блоки зазвичай включають у непрохідні частини списків, а отже реально більшість з них не мають шансів отримати мандати нардепів, на відміну від своїх старших колег. Саме тому експерти „МВ” не лише визначили середній показник включення молодих кандидатів у списки цьогорічними учасниками виборів (який становить 19,4%), але й провели дослідження „Політичні сили на межі 3%”. Його метою було визначити, який насправді відсоток представництва молоді в умовно прохідній частині списків, а також скільки молодих людей може потрапити до парламенту VI скликання у разі подолання партіями та блоками 3%-го бар’єру. Для цього були проаналізовані перші 20-ки списків політичних сил, рейтинг яких коливається на межі 3%. Виявилося, що середній показник включення молоді на прохідні місця списків значно нижчий і становить лише – 8,8%!

 Загальний підсумок експертів - представництво молоді у списках українських політичних партій та блоків все ж залишається досить низьким, не зважаючи на те, що молодь сьогодні становить третину усіх виборців України.

Окрім ключового питання - представлення аналізу списків політичних сил, ще одним важливим моментом круглого столу стала презентація 50-ти найактуальніших питань для української молоді. Їх перелік формувався протягом липня-вересня 2007 року представниками громадянської кампанії „МОЛОДІЖНА ВАРТА” та експертами ВЕМ. Наступним етапом кампанії мають стати спроби отримання відповідей від усіх політичних сил-учасників виборів 30 вересня щодо 50 найважливіших питань, а також фіксація та розповсюдження усіх відповідей, обіцянок та зобов’язань, які будуть дані політиками щодо молоді.

Обговорення кількісного представлення молоді у списках не могло залишити поза увагою й питання „якості” тих молодих кандидатів, які сьогодні балотуються до парламенту від різноманітних політичних сил. Хто ці люди? Чи справді вони представляють молодь та відстоюють її інтереси? Яке ставлення українських партій до своїх молодіжок? Чому молодь не вимагає належної уваги до своїх проблем? Ось найцікавіші думки з цього приводу учасників першого всеукраїнського круглого столу.

Віталій Кулик, політолог: ”На мій погляд, у більшість наших партійних списків молоді люди включені за „правом народження” (тобто це такі собі „лорди”, які потрапляють в систему у силу своїх родинних зв’язків), та за „правом капіталу” (зазвичай це люди 1970-1976 років народження, які мають достатньо грошей, щоб купити свої місця у списках). Третій шлях потрапляння – це сімейно-кумівські відносини.

Із 100% наявної у всіх партійних списках молоді лише 15% має відношення до вироблення реальної державної молодіжної політики або взагалі молодіжної політики як такої (тобто тільки ці 15% із тої невеличкої кількості молодих кандидатів є активістами молодіжних структур, брали участь у роботі молодіжних організацій, відомі у молодіжному середовищі, як молодіжні лідери тощо).

Жодна політична партія в Україні (окрім частково ПОРИ та Свободи) не апелюють до молоді, не роблять ставку на неї. Навпаки, іде свідоме корумпування молодіжного середовища. Усі акції, пікети, агітації відбуваються на платній основі. Таким чином відбувається корумпування молодіжного руху, а отже зниження його соціально-політичної активності.

Наші політики, попри красиві слова, роблять усе, щоб не допустити молодь до вироблення і реалізації державної молодіжної політики.

До тих пір, поки молодіжне середовище, молодіжний рух у цілому не вироблять якихось адекватних засобів тиску, впливу на Верховну Раду, на комітет у справах молоді... До тих пір ми будемо мати систему бюджетного дерибану стосовно коштів, виділених на молодіжний рух, а також профанацію молодіжного руху як таку. Ми просто не будемо мати державної молодіжної політики.

Андрій Шекета, ВМГО „Батьківщина Молода” (молодіжне крило БЮТ): „На мою думку не завжди суха статистика відображає ту роботу політичної сили щодо розроблення нею законопроектів щодо молоді чи голосувань стосовно молодіжних питань. Тому не можна стверджувати, що якщо представництво молоді у списку політсили зросте із 15 до 17 відсотків, то на 2% відповідно зросте корисність прийнятих рішень. Саме тому не вважаю за доцільне сухо прив’язуватися до цифр. До того ж немає гарантії, що людина 1980-1985 року народження, ввійшовши у парламент, обв’язково почне займатися розв’язанням молодіжних питнь”.

Павло Вікнянський ВМГО „Народно-демократична ліга молоді” (проект „Студентська республіка”): „Це питання спроможності нашого покоління. Чи воно взагалі є? Чи ми обманюємо себе, що от існує таке молоде покоління, а ми його представники?.. Чи об’єднані ми чи нас легше усього пересварити, оскільки амбіції у кожного зашкалюють?.. Чи є взагалі ідентифікація нас, як молодого покоління? І не тільки нас, але й тих людей, які формально і умовно стоять за нами, як за лідерами? Чи підуть вони за нами, щоб відстояти певні інтереси (і не лише списочні чи майнові)? Для мене це питання. Молоді потрібно координувати свої дії, підтримувати одне одного, не залежно від того, хто в якому політичному таборі знаходиться. Якщо це покоління справді для нас є цінністю. Бо якщо ні, то нам нема про що говорити, окрім демографічної складової”.

Іван Крулько, ВМГО „Молодий Народний Рух” (молодіжне крило НРУ, блок НУ-НС): „Молодь, на мою думку, може мати своє політичне майбутнє і може проходити до ВР тільки у тому разі, якщо вона зможе нав’язати свою політику і довести спроможність не тільки відігравати певну роль у партійній організації, а й реально впливати на політичне життя в державі. Тоді молодь отримає реальний шанс проходити у парламент.

Питання зміни поколінь завжди є болючим і старші колеги віддавати владу не будуть. Для оновлення влади можна піти кількома шляхами. Можна на законодавчому рівні запровадити обмеження щодо кількості термінів перебування підряд у Верховній Раді (наприклад 2 або 3). Також інша можливість – це підписання офіційних договорів молодіжок із партіями щодо квоти молоді у списках. Це робиться і зараз, але це слід активно рекламувати, заробляючи на цьому певні політичні дивіденти”.

Держава не приділяє уваги питанню молоді. Для вирішення важливих питань в державі створюються окремі міністерства чи комітети. У нас міністерство молоді та спорту займаитиметься підготовкою до Євро-2012, то уявіть собі на якому місці у пріоритетах буде молодь? Про неї взагалі забудуть і закриють максимум програм”.

Олександр Солонтай, голова ВМГО „Фундація Регіональних Ініціатив”, координатор кампанії „Молодіжна варта”: „Насправді дуже часто партії є некомпетентні щодо молодіжних питань. І у цьому значна провина самого молодіжного руху, який не активно озвучував свої питання до виборів. А тим самим політичні сили не були спровоковані на пошук відповідей щодо того, які ж сьогодні найзлободенніші проблеми для молоді? Насправді ними для сільської молоді є питання праці, а для міської – питання житла.

Сьогодні в Україні молодіжна риторика відсутня навіть у тих політичних сил, які умовно орієнтуються на молодь. Бо ця орієнтація не є програмною з точки зору обіцянок та зобов’язань, а це лише політтехнологічна орієнтація на молодь – яскрава реклама, молодіжні акції і т.ін.

Майбутнє молоді можливе лише тоді, коли ми будемо змушувати політиків говорити про конкретні справи. Про те, яку саме інновацію хоче внести політична сила, при чому це повинно виражатися у конкретних цифрах. Тоді насправді не важливо, скільки у тій чи іншій політичній силі буде молодих людей, і скільки з них буде у прохідній частині, якщо сам лідер і перші особи в партії будуть говорити про молодіжні питання і перейматися ними. Важливо, щоб такі зобов’язання перед молодими людьми були. Зобов’язання щодо тих тем і проблем, які сьогодні є найактуальнішими для української молоді, а не виключно для самих політичних сил”.  

Питанню обговорення та аналізу висловлювань, зобов’язань та обіцянок щодо молоді у програмах політичних партій-учасників виборчих змагань-2007 буде присвячено другий всеукраїнський круглий стіл, який відбудеться 12 вересня у Києві.