Гостра криза мігрантів. Катастрофа, яку можливо уникнут

15.03.2016 11:42:11 | Кріс Делісо

Росія не єдина держава, яка може отримати вигоду від стратегічних міграційних ігор. Нема підстав вважати, що Африка, Близький Схід, а також країни Центральної Азії не почнуть заохочувати своїх громадян мігрувати, якщо вони вважатимуть, що вони можуть налякати ЄС і "виклянчувати" подібним чином кошти. Джина уже випустили з пляшки і повномасштабний шантаж Європейського Союзу не за горами.

Скоп’є, Македонія. Під час чергової відпустки у Греції я зіткнувся віч-на-віч з проблемою. Дивлячись на розманіжених відпочивальників, дітей, що сміються, напівспорожнілі склянки каппуччіно, ви ніколи не могли б подумати, що повномасштабна криза мігрантів не за горами. Під парасольками в очікуванні покупців – спітнілі грецькі продавці пончиків, бангладешці із сумками, повними дешевих пластикових іграшок, а також леді із пропозицією китайського масажу ніг.

Пригадується нігерійський хлопець з ім’ям зі Старого Завіту. Його робота полягала плести барвисті браслети, подібні на ті, які можна носити на концерти реггі або побачити на американському школяреві. Я дозволив йому зробити два і мені, бо він видався мені хорошою людиною і я хотів відмовити його від поїздки до Німеччини.

«Але Німеччина запрошує всіх приїжджати! Вони кажуть, що ми будемо мати хороше життя і гроші», -сказав нігерієць, вміло сплітаючи крихітні нитки в щось зв’язне і сильне. «А греки, вони расисти».

Протягом останніх 20 років провівши багато часу у Греції, я намагався пояснити, що у той час, як грецьке суспільство замкнуте, воно не є інтолерантним. У цілому, життя тут досить безтурботне, враховуючи те, що може вас чекати далі на північ Європи з точки зору витрат, житла, ну, і расизму. Але нігерієць, як і багато тих, хто жив у Греції протягом багатьох років, були під впливом безрозсудного заклику Ангели Меркель приїжджати.

І з цього почалися проблеми. Вже тоді було очевидно, що Північна Європа не вітатиме новоприбулих. Такі речі ніколи не відбувалися самі по собі без тієї або іншої форми примусу. Проте, вміння політиків, преси та соціальних медіа маніпулювати громадською уявою, на жаль, залишається настільки ж сильною, як колись, і багато людей потерпає тепер через неї.

Європейська міграційна криза далека від «людського інтересу», і підсилювали її соціальні медіа, які малювали трагічні образи та створювали емоційні розповіді. Цей колективний потік інформації створив, здавалося б, гуманітарну кризу. Але це не так.

Ми спостерігаємо за нескінченною монетизацією людських страждань, явищем настільки ж повним, як і цинічним. Воно було доповнене інституціоналізацією безвідповідальності – і це вплинуло і на геополітику. Саме тому наслідки міграційної кризи настільки серйозні для Європи, Америки і багатьох інших країн.

Як міграція монетизується? Кожен щось отримує: мережі з торгівлі людьми забезпечують транспорт; злочинні мережі продають підроблені (і реальні) проїзні документи; уряди і гуманітарні організації отримують щедрі пожертви від державних і приватних фондів; ЗМІ залучають величезну аудиторію (та отримують доходи від реклами) шляхом публікації зображень людського відчаю; розумні сільські жителі продають пляшки води з накруткою ціни.

Інша схема заробляння грошей, яку пов’язують з Ісламською державою, є контрабанда антикваріатом. Словенська поліція нещодавно виявила три невеликі статуетки у таборі мігрантів, датовані 3000 р. н.е. Вони були привезені з Близького Сходу «Балканським маршрутом» з Греції. Хоча немає достовірних даних щодо кількості або вартості культурних цінностей, вивезених шляхом нелегальної міграції, ясно одне: кінцева точка призначення. Такі цінні предмети старовини неминуче досягають приватних колекцій заможних людей, найчастіше європейців і американців.

Існує і інший вид контрабанди, якому сприяє міграційна криза і який включає у себе найбільш вразливу частину населення мігрантів: дітей. 10,000 «неповнолітніх без супроводу дорослих» зникло у ЄС минулого року. Представник великої міжнародної благодійної організації у Македонії говорив мені, що реальна цифра, ймовірно, ще вища.

Як уже зазначалося, цей представник гуманітарної організації вважає, що деякі «зниклі» діти були викрадені бандами, що торгують людськими органами. Знову ж таки, кінцевими споживачами таких важкодоступних «товарів» є законослухняні громадяни Заходу.

Але окрім мільярдів злочинних доходів, пов’язаних з міграційною грою і невидимою готівкою, що циркулює між безвідповідальними некомерційними організаціями та віртуальними групами «допомоги», існує велика монетизація міграції на інституційній та міжнародній основі. Цей фактор матиме найбільші наслідки у майбутньому там, де стикаються питання відповідальності і геополітики.

У жовтні 2015 року Європейський союз пообіцяв 3 млрд євро допомоги Туреччині, яка прийняла 2,5 млн сирійських біженців і відкрила кордони ще 1 млн біженців і мігрантів до Греції, Балканів і країн Північної Європи. На недавньому безрезультатному саміті ЄС-Туреччина запрошувана сума виросла до 6 млрд євро. Мало того, що ЄС прийняв цю вимогу; він погодився на «міграційний обмін», за яким Європа повинна приймати одного біженця за кожного економічного мігранта, відправленого назад до Туреччини, тим самим залишаючи проблему кількості відкритою. Очевидно, що ні Ангела Меркель, ні її колеги з ЄС ніколи не витрачали багато часу, торгуючись з нав’язливими чоловіками у килимових магазинах Стамбула.

Одночасно, ЄС (і його грецький єврокомісар з міграції, внутрішніх справ та громадянства Дімітріс Аврамопулос) запропонував надати близько 700 млн євро екстреної допомоги грецьким неприбутковим організаціям. Греція вже давно втратила контроль над мігрантами і не в змозі належним чином реєструвати приїжджих і передавати їх якомога швидше до Македонії, де місцева поліція вже зафіксувала цікаві випадки (такі, наприклад, як сотні пакистанських мігрантів, що народилися 1 січня, відповідно до їх грецьких реєстраційних форм).

Хоча грецькі лідери і стверджують, що піклуються про добробут новоприбулих, вони продовжують щодня відправляти тисячі мігрантів на кордон з Македонією, у дуже закрите, безлюдне місце. Є підозра, що вони навмисно намагаються створити гуманітарну катастрофу, щоб отримати співчуття, гроші і політичну підтримку.

«Я вважаю, що протягом перших шести-семи місяців у Адміністрації Ціпраса була стратегія свідомо нічого не робити», – сказав Анжелікі Дімітріаді, науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин,виданню Deutsche Welle. «Вони вважали, що якщо вони дозволять нерегулярним потокам рухатися далі, то це стане європейською проблемою, і вона буде вирішена на європейському рівні».

Проте, цей план мав зворотний ефект. Греція на даний час застрягла з 60,000 мігрантами і їх підрахунком, і досі не приймає жодних дій. «Вони пішли на політичний ризик», – продовжує Дімітріаді. «Вони не розуміють, що іншим європейським країнам легше надавати фінансову підтримку, ніж приймати людей. Особливо зараз, коли більша орієнтація йде на безпеку, ніж на гуманітарні проблеми».

Безвідповідальність Греції різко контрастує з діями, вжитими у червні її північним сусідом – Македонією. На відміну від Греції, Македонія зберігає контроль над своїми кордонами і національною безпекою.

20 серпня лідери країн ЄС оголосили про кризову ситуацію (а не надзвичайний стан, як повідомили ЗМІ). Це стало результатом місяців навмисної відмови від співпраці з грецькою владою на кордоні і напливом біженців та мігрантів, яких грецька влада продовжує відправляти на північ.

Оголошення «кризової ситуації» Македонією відкрило їй чіткий організаційний і правовий шлях вперед. У підсумку, служби безпеки підготували звіт з оцінки ризиків для Керівного комітету з кризового менеджменту, який потім дав свою пропозицію президенту (і головнокомандувачу) Георге Іванову, уряду, відповідним міністерствам і місцевим громадам, які постраждали від кризи. Президент Іванов скликав Раду національної безпеки і поставив завдання армії захищати кордони і допомагати поліції у боротьбі з незаконними перетинами кордону. Водночас, поліція повинна була продовжувати контроль за постійним потоком мігрантів, які прямують на північ до дивовижної землі Ангели Меркель. Усе це сталося протягом кількох тижнів і без будь-якого прохання про допомогу ззовні. Іншими словами, у той час як неосвічені австрійці все ще «вітають біженців» і грецькі чиновники пропускають людей з мінімальними перевірками, маленька Македонія розробила перспективний план дій на основі критичної оцінки ризиків безпеки.

Цей розрахунок був заснований на двох простих спостереженнях. Одне, що врешті-решт, німці та інші національності повстануть проти політики відкритих дверей Меркель, можливо, змушуючи мігрантів повернутися назад на південь вниз до Балканського коридору; і друге, що внутрішньо розділений Європейський блок буде намагатися форсувати створення великих таборів для мігрантів у країнах, що не входять до ЄС, аби приховати свої власні невдачі у сфері врегулювання кризових ситуацій.

Насправді, терористичні атаки у Парижі 13 листопада були початком кінця політики відкритих дверей Меркель. У Македонії місцеві засоби масової інформації вже почали штовхати ЄС на будівництво таборів. Це було підтверджено в кінці осені, коли Високопоставлений комісар ООН зі справ біженців у Скоп’є заявив, що організація спільно з ЄС хоче «тимчасово» поселити близько 30,000 мігрантів у країні з населенням у два мільйони. Але на відміну від Греції, яка вирішила знехтувати своєю власною безпекою, пішовши шляхом найменшого опору, Македонія не збиралася ставати предметом експериментів. Як зазначають співробітники служби безпеки, постійні (а іноді і насильницькі) спроби мігрантів незаконно проникнути з Греції становлять безпосередню загрозу безпеці країн Шенгенської зони. Це звучить більш, ніж іронічно. Протягом багатьох років єврократи попереджали, що Балканські країни становлять ризик безпеці у ЄС; з виникненням міграційної кризи, потенційна загроза безпеці виходить від самого Європейського Союзу.

За останні кілька тижнів, Македонія приєдналася до побажань країн, на чолі з Австрією і Вишеградською групою, і закрила кордон для всіх нелегальних мігрантів. Шок і обурення Греції ні для кого не стали несподіванкою: міністр закордонних справ Австрії Себастьян Курц заявив, що це мало статися 25 лютого. Але Греція і надалі продовжує посилати тисячі мігрантів до кордону, залишаючи їх у жахливих умовах і скаржачись на несправедливість всього, що діється, «ниючи», що Європа не має ні серця, ні солідарності з Грецією.

Не слід купуватися на це. Є дуже вагомі причини для того, щоб проводити паралелі між тим, що відбувається зараз і тим, що у Першу світову війну було відоме як «македонській», або «Салонікський фронт» (названий на честь портового міста Салоніки, що розташоване у годині їзди на південь від кордону, фронт бойових дій, що виник у Першу світову війну в жовтні-листопаді 1915 року після висадки в Салоніках, на території Греції, англо-французького експедиційного корпусу. Фронт, створений для надання допомоги сербській армії і спільної боротьби із австро-німецько-болгарським наступом на Сербію). Усе крутиться навколо грошей, бажанням отримати співчуття і допомогу з боку Брюсселя і дуже небезпечною геополітикою.

У лютому 2015 року німецьке видання Zeit Online повідомило про досить незвичайну коаліцію між двома грецькими партіями, які не мають між собою нічого спільного, крім загальної відрази до заходів жорсткої економії. Однак, показує розслідування, як ліве крило партії Сіріза Алексіса Ціпраса, так і права партія Незалежних греків Паноса Камменоса мали тісні зв’язки з Росією.

Ні для кого не секрет, що Росія систематично проникала і використовували крайні праві партії Європи, але ступінь впливу Москви на грецьку лівицю також робить країну чудовим об’єктом дослідження майбутнього Європи. Міграційна криза спричинила і спричинить посилення розколу серед однодумців на всьому континенті. Тепер Служба безпеки Німеччини стурбована тим, що грецькі посадовці за підтримки осіб, які беруть участь у «пригодах» в Україні і Криму, можуть намагатися дестабілізувати Балкани, і, таким чином, Європу, використовуючи мігрантів, які намагаються насильно порушувати північні кордони Греції. Інакше немає логічних або гуманних причин для грецької поліції скеровувати мігрантів до пустельних, заболочених полів на кордонах, які, як вони знають, залишатимуться закритими.

Хотілося б сподіватися, що ЄС вдасться переконати Грецію зупинити цю облогову тактику і створити більш гуманні місця розташування для мігрантів, як це мало б бути зроблено вже зараз. Македонія, яка укріпила свої кордони і заручилася підтримкою поліції з Австрії, Вишеградських і Балканських країн, не розраховує на долю випадку. Болгарія та Албанія, які межують з Грецією, також зміцнили безпеку своїх кордонів.

Росія не єдина держава, яка може отримати вигоду зі стратегічних міграційних ігор. Саміт ЄС-Туреччина показав, що президент Туреччини Реджеп Ердоган має усі важелі впливу. Але торги за гроші або обміни біженців навряд чи є основною проблемою для геополітичного майбутнього Європи.

У цьому випадку здатність Ердогана закривати і відкривати шлюзи для мігрантів за власним бажанням дає йому абсолютну владу над Брюсселем. Греція, можливо, і хоче отримати дармові гроші, матеріально-технічну допомогу, полегшення тягара заборгованості, але вимоги Туреччини можуть вийти далеко за рамки тем, що обговорювалися на недавньому саміті, у тому числі безвізовий режим з ЄС для турецьких громадян і пришвидшення процесу членства. Туреччина має свої питання, що стосуються меншин у Європі та історичних меж своїх територіальних вод з Грецією. Вона також має незначну військову присутність на розділеному острові Кіпр. А ще відкрите питання курдів і проксі-війни Туреччини з Росією і Асада у Сирії.

На даний момент Туреччина не має, по суті, ніякого стимулу співпрацювати з ЄС, і вона буде рішуче переслідувати свої національні інтереси. За останні тижні вспливли назовні усі старі проблеми. По-перше, Болгарія відіслала антиросійського турецького дипломата, який нібито намагався вплинути на місцеву турецьку партію від імені Ердогана. Тоді Європейський парламент провів рідкісне обговорення питання турецької меншини у грецькій Фракії, яке було організоване під керівництвом німецької партії EPP і розкритиковане грецькими неонацистськими європейськими парламентарями. І, нарешті, президент Кіпру просив Брюссель визнати турецьку офіційною мовою ЄС, заявивши, що «інтенсивні» переговори з Анкарою почалися ще у травні 2015 року (тобто тоді, коли почалася міграційна криза).

Таким чином, у той час як основна увага засобів масової інформації (і політичного обурення) були зосереджені на торгах Туреччини через гроші, стратегічні цілі Туреччини у міграційній війні цілком можуть включати у себе виконання вимог, які призведуть до протистояння Греції та інших країн ЄС. Греція може зіткнутися з неминучим вибором: або прийняти мільйони мігрантів, або піддатися на вимоги Туреччини.

І це веде до найважливішого висновку: по-перше, ЄС програв у своїх суперечках з приводу квот для біженців та суми допомоги. Бо якщо війна у Сирії та Іраку, можливо, і сприяли міграційній кризі, політика відкритих дверей канцлера Німеччини Ангели Меркель (і нещодавні переговори ЄС з Туреччиною) показали, що криза буде продовжуватися до безкінечності. Багато бідних країн з великим інтересом спостерігають за жорсткими торгами Туреччини, оскільки вона презентує нову національну бізнес-модель, яку можна широко використовувати. Нема підстав вважати, що Африка, Близький Схід, а також країни Центральної Азії не почнуть заохочувати своїх громадян мігрувати, якщо вони вважатимуть, що вони можуть налякати ЄС і «виклянчувати» подібним чином кошти. Джина уже випустили з пляшки і повномасштабний шантаж Європейського Союзу не за горами.

У кінцевому підсумку, союз, який розпочинався як скромна спільнота вугілля та сталі, може зіткнутися з невирішальною проблемою. Дуже скоро для Меркель настане «час істини» і багато що з’ясується.

Автор:	Кріс Делісо
Источник:	ЗІК
Ссылка:	http://zik.ua/

Возврат к списку