08.11.2007 13:27:57 | Володимир Сорока
З серпня 2005 року в Україні в рамках підготовки до Навколосвітнього Каравану ІНТЕРКУЛЬТУРА розпочали роботу міжнародні рухи «НА ПІДТРИМКУ НАЦІОНАЛЬНИХ МОВ ТА КУЛЬТУР» та «ДІТЯМ ПЛАНЕТИ – СПІЛЬНУ МОВУ», з серпня 2006 року – міжнародний рух «НА ПІДТРИМКУ ПРОЕКТІВ ТА РЕЗОЛЮЦІЙ ЮНЕСКО», з жовтня 2006 року - міжнародний медіа-рух «ЧИСТІ КАНАЛИ». В серпні 2007 року ці рухи утворили міжнародний рух до Національних Асамблей Благодійних Асоціацій та Товариств в країнах-учасницях ООН – «НАБАТ 2020». Спільною метою рухів є покращення ситуації у сфері культури взагалі і культури спілкування зокрема.
За досвідом роботи з державними установами та видатними представниками культури, що з ними співпрацюють, а також у щільному співробітництві з Громадським комітетом порятунку культурного середовища столиці України «КУЛЬТУРА ПРОТИ ВАНДАЛІЗМУ» та Громадянською мережею «ОПОРА», міжнародний рух «НАБАТ 2020» зробив свій незалежний аналіз відношення керівництва держави до Культури, який свідчить про загрозливу для розвитку української державності тенденцію.
Стосовно культурно-освітньої ситуації в Україні
На тлі урочистих декларацій керівництва стосовно успішного культурно-освітнього розвитку держави в реальному житті країни все частіше бачиться прямо протилежне: нетоплені бібліотеки, зотлілі музейні цінності, закриті книгарні, екскаватори на історичних пам’ятках, бездомні художники, рейдерські атаки на галереї, розкрадені кіностудії, зруйновані кінотеатри, хмарочоси посеред історичних центрів, навала іноземного кітчу…(з маніфесту «Україна – зона культурного лиха») Тенденція впливу комерційної складової на українське державомислення набуває загрозливого масштабу.
Сьогодні в Україні державою втілено соціально-комерційну модель, в якій культура та бізнес стали конкурентами. Єдиним критерієм на право існування будь-якої організації в Україні незалежно від напрямку її діяльності тепер вже гласно вважається її економічна доцільність.
Факти
Внаслідок дії статті 118 «Закону України про держбюджет 2007», за яким усі договори на оренду приміщень мають укладатися за конкурсом, культурно-освітні осередки витискають підприємці – і все начебто законно! Результатом фінансово-спрямованого пріоритету на державному рівні стали глибокі втрати на терені культури, які офіційно не розголошуються.
Під загрозою виселення по всій країні знаходяться сотні культурно-освітніх осередків: музеї, видавництва, театри, національні творчі спілки, бібліотеки, кіностудії, галереї, художні майстерні, інститути. На їх місці зазвичай з’являються комерційні структури, що не мають до культури, мистецтва, освіти жодного відношення.
В перелік таких осередків потрапили: Театр «Актор», Будинок Актора, «Музей однієї вулиці», Національний центр театрального мистецтва ім. Леся Курбаса, спілки композиторів, дизайнерів, фотографів України, Всеукраїнський рух «Педагоги за мир та взаєморозуміння», Студі] «Укранімафільм», «Укртелефільм», Одеська кіностудія, видавництва «Мистецтво», «Обереги», «Алатон», асоціації арт-галерей України, діячів сучасного мистецтва України, галереї «Ательє Карась», «Совіарт», «Ра», «Мистецький курінь», дитячий журнал «Соняшник», Інститут філософії...
Їх можна ще врятувати. Але багато, дуже багато вже безповоротно втрачено.
Київ
Інтелігенція Києва зараз перебуває у німому шоці. При всій своїй освіченості вона не може знайти слів, адекватних варварськім діям керівництва міста.
Після 16 років незалежності з 94 магазинів системи «Київкнига» залишилось ... 6!
«Планета», передостання культова книжкова крамниця на Хрещатику, що витримала напади періоду культу особистості 1937 року і фашистську окупацію, не пережила вандалізму сучасної влади 12 жовтня 2007, коли на неї було здійснено потужний і останній рейдерський напад – майно частково викинуте на смітник, частково вивезене у невідомому напрямку, 30 працівників книгарні знаходяться в важкому психологічному стані...
Подібна доля в Києві сьогодні загрожує ще 12 видавництвам і трьом книгарням.
До 10 листопада 2007 року остання книгарня на Хрещатику "Знання" мусить звільнити приміщення. Незважаючи на чотири виграних ним суди! SOS!!!
І така ситуація склалася не лише в Києві і не лише в книжковій галузі.
Дії опору зараз
Представники культури звикли вирішувати свої питання в толерантний, поміркований спосіб. Вони барикадуються на місцях, нарощують духовну міць в акціях протесту, пробують законодавчо додати до вимог конкурсу на приміщення окрім економічної доцільності ще один критерій – складова духовно-культурного розвитку, використовують увагу представників ЗМІ до відповідних тем, апелюють до ЮНЕСКО і ООН, адже така ситуація прямо порушує права людини.
Але виявляється, що і цього замало. Зараз в Україні це не працює. «Против лома нет приёма». Культурне лихоліття. Державні діячи діють безкультурно, безсоромно, антидержавно, розкрадаючи спадщину, не боючись нікого – ані громади, ані ЗМІ і згадують про культуру, коли їм потрібен піар.
Вважається останньою справою «виносити сміття з хати». Та коли всі «внутрішні» засоби вичерпано і інтелігенція не знає, як ще відстоювати свої законні права, їй не залишається нічого іншого, як відкрито звертатися до міжнародної спільноти аби вплинути на ситуацію ззовні.
| Автор: |
Володимир Сорока |
| Источник: |
НАБАТ 2020 |
| Ссылка: |
http://www.nabat2020.info |
Возврат к списку
