Авторизация
Поиск по порталу
|
|
|
|
|
|
|
Цей день в історії - події та люди
|
|
Версия для печати |
|
17.07.2008 09:57:55 |
Свято:
День демократії у Фінляндії. Вперше відзначався в 1992 р. 17 липня 1919р. регент Фінляндії, майбутній президент Карл Маннергейм підписав рішення сейму щодо проголошення Фінляндії республікою.
День Конституції в Республіці Корея . Встановлений на честь проголошення першої Конституції республіки в 1948 р.
Події дня:
1393 – турки захопили Тирнов. Було знищено Болгарський патріархат, патріарха Євфімія заслано.
1918 – в ніч на 17 липня в російському місті Єкатеринбурзі за вироком Уральської обласної ради був розстріляний разом з сім’єю останній російський імператор Микола ІІ.
1918 – у Києві було створено державне хлібне бюро, в руках якого зосереджувалася справа заготівлі хліба.
1922 – згідно з декретом Леніна за межі Росії було вислано понад сто видатних представників російської інтелігенції – письменників, філософів, художників, артистів.
1933 – відбувся перший рейс із Києва до Херсона пасажирського пароплава “В. Я. Чубар” після завершення будівництва Дніпрогесу і ліквідації порогів на Дніпрі.
1942 – після жорстоких боїв радянські війська залишили Ворошиловград.
1942 – почалась Сталінградська битва, одна з найбільших і найкривавіших битв Другої світової війни (по 18 листопада 1942 р. – оборонний період, з 19 листопада по 2 лютого 1943 р. – наступальний).
1945 – розпочалась Потсдамська конференція глав урядів СРСР, США, Англії, на якій було обговорено головним чином проблеми повоєнного устрою Німеччини та ухвалено програму їх розв’язання.
1958 – Рада Міністрів УРЧР прийняла рішення про скорочення 8 з 40 чинних монастирів.
1973 – в Афганістані була ліквідована монархія і проголошена республіка. 12 серпня останній король Афганістану Мухаммед Захір Шах зрікся престолу.
1990 – у США запатентовано перший у світі мікрокомп’ютер.
1992 – Словацька національна рада (Національна рада Словацької Республіки) ухвалила Декларацію про суверенітет Словацької Республіки.
1998 – в Римі на дипломатичній конференції ООН був заснований Міжнародний кримінальний суд.
В цей день народились:
1848 – Опанас Іванович Михалевич, український письменник, перекладач, лікар. З сім’ї священика. Закінчив медичний факультет Київського університету, деякий час працював у ньому доцентом. Належав до київської “Громади”. За антиурядову діяльність у середині 70-х рр. був висланий у с. Шишаки Миргородського повіту, де працював земським лікарем. Жив у Ніжині, Єлизаветграді (тепер Кіровоград), де з І. Тобілевичем створив народницький гурток, після розгрому якого перебував в одеській в’язниці та на засланні у Сибіру. Після повернення із заслання займався лікарською практикою у Єлизаветграді. У 20-х рр. за дорученням ВУАН збирав відомості до українського біографічного словника; виступав з оповіданнями і нарисами в пресі. Переклав працю “Дослідження про природу і причини багатства народів” (під назвою “Багатство народів”) Адама Сміта.
1878 – Володимир Олексійович Щуко, російський архітектор і художник театру. Серед робіт: в’їзд до Смольного в Санкт-Петербурзі (1923) – перша монументальна радянська будівля; нове приміщення Державної бібліотеки СРСР ім. Леніна (тепер Російська державна бібліотека). У Києві за проектами В. Щуко було збудовано будинок колегії земської управи (1913). Виконаний ним у формах української архітектури і прийнятий до будівництва конкурсний проект вокзалу для Києва не було здійснено у зв’язку з війною 1914 р.
1888 – Шмуель Йосеф Агнон (Чачкес), ізраїльський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури (1966). Писав на івриті та ідиш. Автор психологічних романів “Заміжжя”, “Нещодавно”.
1893 – Леонід Вітович Болобан (справж. прізв. – Серговський), український драматург, актор, режисер. У п’єсах “Найвища міра”, “Миронова пайка”, “Жіночий штурм”, створених на початку 30-х рр., йдеться про трудовий героїзм робітників і селян у роки перших радянських п’ятирічок. Автор драматичних поем “Кирило Кожум’яка” і “Паризька сюїта” – про події періоду Київської Русі. Інсценізував “Бориславські оповідання” І. Франка та повість М. Коцюбинського “Fata morgana”.
1913 – Мітчел Уілсон, американський письменник. Фізик за фахом. В 1940 – 1954 рр. Працював у лабораторії Е. Фермі. Автор романів про американських фізиків (“Живи серед блискавиць”, “Брат мій, ворог мій”, “Деві Меллорі”, “Зустріч на далекому меридіані”). Основна тема творів – моральність у науці, відповідальність вченого за долю його винаходів. Автор науково-популярних книг.
1928 – Клара Федорівна Балог, український балетмейстер, народна артистка УРСР. З 1945 – солістка балету, з 1959 – балетмейстер Закарпатського народного хору. Записала і поставила на професійній сцені народні танці різних районів Закарпаття: “Яроцька карічка”, “Бубнарський”, “Раковецький кручений” та ін.
1928 – Зенон Олексійович Дашак, український альтист, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР, професор. З 1965 р. – ректор Львівської консерваторії. Автор творів для альта і скрипки.
1958 – Вонг Карвай, китайський режисер, сценарист. Народився в Шанхаї, згодом родина емігрувала до Гонконгу. Спочатку був сценаристом – автором мелодрам, детективів і комедій. Як кінорежисер дебютував у 1988 р. фільмом “Допоки не висохнуть сльози”. Світову славу Карваю принесли “Чунгкінський експрес” і “Щасливі разом” – фільм про гетеросексуальну любов. Автор однієї з рецензій стверджує, що у світовому кінематографі фактично відсутні великі фільми про кохання, і стрічка Вонг Карвая наприкінці ХХ ст. заповнила цю порожню нішу. Фільми Карвая (критики іноді називають їх “урбаністичними поемами”) важко собі уявити без сигарет, годинників і примхливого руху камери Крістофера Дойла, про якого кажуть, що він ніколи не знімає пейзажі, а знімає стан душі, а його манеру зйомки порівнюють з “танго з камерою на плечі”. Саме хвороблива краса кадрів, схожа на галюцинацію, і є однією з характерних та відмітних рис кіноробіт Вонга Карвая.
В цей день померли:
1858 – Анрі Фарман, французький авіаконструктор, льотчик і промисловець, один з піонерів авіації.
1903 – Джеймс Еббот Уїстлер, американський живописець і графік (“Сутінки у Вальпараїсо”, портрети – матері, Т. Карлейля).
1993 – Амо Сагіян, вірменський поет, класик сучасної вірменської поезії.
Источник: |
Всеукраїнський прес-центр |
Ссылка: |
http://presscenter.ukrinform.com/history.php?hist_id=874 |
Возврат к списку
|
|
|