09.04.2010 17:55:05 | Костянтин Кравчук
Кажуть, що в Україні жахливий бізнес-клімат — адміністративний тиск надмірний, корупція процвітає, а підприємства йдуть у тінь. Однак ця картина неповна
Адже ризики в нашій державі поєднуються з високою дохідністю бізнесу. Як, утім, і в інших країнах, що розвиваються. Зважаючи на високі прибутки, чи може Україна розраховувати на новий золотий дощ інвестицій?
Золотий дощ
Українські компанії рідко оприлюднюють дані про дохідність інвестицій. Та коли це відбувається, цифри вражають. «За рік ми здійснили 60 виходів з бізнесу з дохідністю (IRR) 45%», — розповідав три роки тому Євген Войтко, управляючий директор KIG Capital Management. Це одна з найбільших та найзакритіших українських інвесткомпаній, що на той момент управляла активами бізнесмена Андрія Іванова та інвестувала кошти у комунальні підприємства, банківський сектор і нерухомість, переважно у Києві. Не всім вдається досягти таких високих результатів. Та рентабельність бізнесу в Україні вища, ніж у багатьох державах, принаймні, ніж у найближчих західних сусідів. «Якщо взяти звіти Європейської асоціації венчурного капіталу (EVCA), то рівень повернення інвестицій у СНД, і зокрема в Україні, перевищує відповідний показник не лише західних, а й центральноєвропейських країн», — зазначає Віталій Мунтяну, управляючий директор із прямих інвестицій ІК Dragon Capital.
Звісно, під час фінансової кризи доходи компаній серйозно впали. «Це означає, що нові інвестори можуть не прийти до України, оскільки зникла можливість отримання надприбутків, що компенсували б високі ризики та складні умови ведення бізнесу», — міркує Тронд Мое, президент Європейської бізнес-асоціації (ЄБА) і голова київського представництва норвезької Telenor Group. Та не все так просто. Проблеми із захистом прав власності, громіздке регулювання та корупція існують не лише в нашій державі. Для багатьох інвесторів криза є не так перешкодою, як сприятливою можливістю — адже купівля активів у період, коли вони дешеві, лише підвищує розмір майбутнього прибутку. «Входити в бізнес слід у нижній точці», — говорив Анатолій Чубайс, який зараз очолює російську держкорпорацію «Роснано», а раніше протягом десяти років керував енергетичною монополією РАТ «ЄЕС Росії». Тим більше, що, за оцінкою МВФ, економіка України вже почала відновлюватися. Чи відлякають складні умови ведення бізнесу в Україні іноземних інвесторів?
Тіньова півкуля
Ось кілька рядків з дослідження Світового банку: «Процес відкриття бізнесу не є ані легким, ані дешевим. Щоб заснувати бізнес, необхідно виконати дев’ять процедур, які займають 50 днів і коштують 31% середньодушового доходу». Такі твердження часто озвучуються, коли ЗМІ описують складнощі ведення бізнесу в Україні. Та йдеться про іншу країну — Індонезію, яка вважається одним із «нових азіатських тигрів».
Бюрократизм, корупція та тіньова економіка процвітають в більшості країн, що розвиваються. Подібність проблем, які стоять перед бізнесом і його клієнтами в різних державах, вражає. Наприклад, на Філіппінах для реєстрації житлового будинку треба пройти 168 процедур у 53 установах, що має займати від 13 до 25 років, зазначав перуанський економіст Ернандо де Сото в написаній у 2000 році книзі «Загадка капіталу. Чому капіталізм тріумфує на Заході й зазнає поразки в усьому іншому світі». А якщо будинок зведено на сільськогосподарській землі, знадобляться ще 13 процедур і два додаткових роки.
За багатьма параметрами ситуація в Україні навіть краща, ніж в інших країнах. Відповідно до дослідження Ернандо де Сото, у Перу процес отримання дозволів на відкриття автобусного маршруту мав тривати 26 місяців. У цій країні левова частка населення мешкала в будинках, зведених або реконструйованих без санкції влади та з порушенням законів — так жили 53% городян і 81% селян. Для Єгипту ці цифри ще більші — відповідно 92% і 83%. Незаконне будівництво гальмує розвиток ринків нерухомості та виробництва будматеріалів — адже нелегальні будинки або захоплені самостійно земельні ділянки не можна використовувати як заставу.
Що відрізняє Україну
Чим насправді Україна відрізняється від інших країн, що розвиваються, — то це тим, що бізнес-клімат у нашій державі поступово погіршується. За останні три роки Україна помітно опустилася в рейтингу легкості ведення бізнесу, який складає Світовий банк — зі 128-ї позиції (зі 175 країн) у дослідженні Doing Business 2007 до 142-го місця (зі 183 країн) згідно із Doing Business 2010.
Йдеться не лише про адміністративне втручання в економіку. Розвитку бізнесу перешкоджають і макроекономічні умови. Загальновідомо, що в Україні останніми роками була відносно висока інфляція. Однак у світі зовсім небагато країн, де споживчі ціни зростали так швидко протягом тривалого часу. За даними МВФ, у 2004 — 2008 роках середньорічну інфляцію понад 14% зафіксовано лише в 14 країнах світу. За цим показником в України не дуже приємні сусіди — серед них вороже налаштовані до іноземних інвесторів Іран, Венесуела, М’янма та Зібмабве, а також країна, у якій фактично триває громадянська війна, — Ірак.
Капітал коштує в Україні справді дорого. Проведене Контрактами дослідження показало, що в нашій державі найвища дохідність депозитів серед більшості країн, що розвиваються (див. «Попереду всієї планети»), а це відображає не лише високу дохідність бізнесу, а й серйозні проблеми банківської системи. Знайти державу, у якій банки платять за депозитами як в Україні, не вдалося. В інших країнах депозити приносять дохід, менший принаймні у два-шість разів. Наприклад, у Bank of the Philippine Islands, третьому за розміром банку на Філіппінах, максимальна відсоткова ставка за вкладами у національній валюті становить 3,5% річних. І на неї можна розраховувати, лише якщо принести в банк суму, еквівалентну $110 тис.
А в деяких країнах, що розвиваються, ставки взагалі наближено до нуля. Гонконгське відділення британського банку HSBC пропонує депозити в кількох азіатських валютах. Максимальна відсоткова ставка за вкладами у таїландських батах становить 0,1% річних, у китайських юанях — 0,75% річних, у японських єнах — 0,01% річних.
Як залучити інвестора
Цікаво, що такі несприятливі в цілому для економіки умови саме й дозволяли деяким компаніям в Україні отримувати високий прибуток. Його джерелом було не підвищення ефективності виробництва, а використання переваг від монополізації ринків і неконкурентної приватизації, що дозволяло дешево купувати активи. «Деякі компанії отримували високі прибутки через брак конкуренції, оскільки надто мало іноземних компаній інвестували в Україну», — констатує Тронд Мое.
У результаті глобальної фінансової кризи конкуренція між країнами за капітал значно посилилася. Високі прибутки можна отримати не лише в Україні, а й в інших країнах, що розвиваються. «Середня внутрішня норма дохідності (IRR) за останні 20 років перевищила 20%», — зазначено у випущеному 2009 року звіті IFC Asset Management, дочірньої компанії Міжнародної фінансової корпорації (IFC). Підприємство було одним із піонерів інвестиційного буму в Китаї та Індії. Шість років тому завісу над дохідністю відкривав ЄБРР — за 1992–2002 роки внутрішня дохідність інвестицій становила в середньому 22% на рік. Пізніше таких даних не публікувалося. Та дохідність на ринках, що розвиваються, суттєво не знизилася. Наприклад, за інформацією ЄБРР, проект із модернізації російського Челябінського трубопрокатного заводу передбачав мінімальний рівень IRR 23%.
«Без зміни привабливості нашого регіону важко розраховувати на повернення в блаженні 2006 або 2007 роки, оскільки глобальна кон’юнктура істотно погіршилася. Та Україна увійшла в період відносної політичної стабільності, що є позитивним чинником для інвесторів, чиї проекти пов’язані з довгостроковими вкладеннями. Позиковий капітал, очевидно, першим почне потроху повертатися, за ним прийдуть, будемо сподіватися, і прямі інвестиції. Коли це станеться? Знову ж, багато в чому це залежить від нинішньої влади, від того, наскільки вона буде на ділі, а не на словах, прихильна до реформ», — вважає Віталій Мунтяну.
А рецепти поліпшення бізнес-клімату давно відомі за прикладами інших країн. Адже серйозні проблеми із захистом прав власності та тіньовою економікою ще 100–150 років тому були не лише у країн, що розвиваються, а й у тих країн, які сьогодні вважаються еталонами ліберальної економіки.
| Автор: |
Костянтин Кравчук |
| Источник: |
Контракти |
| Ссылка: |
http://kontrakty.com.ua |
Возврат к списку
Аналітики
