10.04.2010 09:01:48 | Мартін Фельдштейн
Країни з великими резервами іноземної валюти починають диверсифікувати свої заощадження, зменшуючи частку доларів за рахунок євро. Цей процес триватиме і неминуче призведе до зростання євро щодо долара
Американські мандрівники у Парижі чи Берліні постійно дивуються високим цінам, порівнюючи їх з цінами у Сполучених Штатах. Кімната у готелі, простий сніданок чи чоловіча сорочка - все коштує дорожче, ніж у Нью-Йорку або Чикаго.
Щоб знизити ціни на ці товари і послуги до рівня цін у США, євро повинен впасти щодо долара десь на 15% - до 1,1 євро за долар.
З цієї арифметики неважко зробити висновок: євро має завищену вартість і, найімовірніше, його падіння, розпочате у грудні 2009 року, триватиме. Однак такий висновок був би неправильним. Якщо зазирнути в майбутнє, то євро, скоріше, буде підніматися до рівня 1,6 долара за євро, якого він досяг 2008 року.
Існує три причини, чому враження мандрівника про завищену вартість євро помилкове.
По-перше, ціни, які він бачить, збільшені, в основному, за рахунок податку на додану вартість, який широко застосовується в Європі, але невідомий у США. Приберіть ПДВ, величина якого зазвичай 15% і більше, і ціни в Європі стануть такими ж, як у США.
По-друге, товари та послуги, які купує мандрівник, є лише малою частиною тієї великої кількості товарів і послуг, якими торгують на міжнародному рівні.
Європа експортує верстати, обладнання, хімічну продукцію, яку споживачі не купують безпосередньо. Щоб судити про те, "чи не занадто високі" їх ціни з урахуванням обмінного курсу, треба глянути на торговий баланс.
Німеччина, найбільший експортер Європи, має дуже високе активне сальдо торгівельного балансу з рештою світу. При існуючому обмінному курсі продукція цієї країни приваблива для іноземних покупців. Німеччина у 2009 році стала другим за величиною світовим експортером після Китаю.
За останній рік експорт Німеччини перевищив імпорт на 200 мільярдів доларів, позитивне сальдо еквівалентне 6% ВВП. Зрозуміло, що нетто-експорт країни залишився б високим, навіть якби євро значно виріс щодо свого нинішнього рівня.
Інші країни єврозони не такі конкурентноздатні, як Німеччина, і все ж єврозона має активне сальдо торгового балансу - більше 30 мільярдів доларів за останній рік.
І з євро, який останнім часом значно впав відносно багатьох інших валют, позитивний торгівельний баланс Європи у найближчі місяці може збільшитися. Щоб обмежити це зростання, євро повинен зміцнюватися.
По-третє, глобальні економічні умови вимагають, щоб єврозона мала значний торгівельний дефіцит і дефіцит поточних статей платіжного балансу - регіон має стати великим нетто-імпортером фондів з решти світу.
Для цього є дві причини.
По-перше, нафтові країни і Китай експортуватимуть більше, ніж імпортують. Їх чистий закордонний прибуток має бути інвестований в папери інших країн.
Оскільки ці кошти потечуть переважно у США, країни з позитивним торгівельним балансом диверсифікують інвестування цього чистого експортного прибутку. Якщо не рахувати США, єврозона - єдиний великий ринок капіталу для таких вкладень.
Однак єврозона може збільшити приплив іноземного капіталу тільки за наявності у неї дефіциту торгового балансу, тобто якщо вона збільшить імпорт щодо експорту. І це потребуватиме менш конкурентоспроможного євро.
Потік чистого експортного доходу від виробників нафти та інших країн збільшить вартість євро, і завдяки цьому спостерігатиметься переміщення фондів.
По-друге, країни з великими доларовими резервами будуть обмінювати значну частину доларів на євро. Центральні банки в Азії і на Середньому Сході традиційно здійснювали цей сервіс у доларах.
Це мало сенс, коли їм було потрібно, щоб ці резерви були ліквідними, щоб вони могли принести тимчасовий торгівельний дефіцит. Однак ті рахунки в іноземній валюті виросли набагато вище рівня, необхідного для статусу резервного фонду.
Наприклад, резерви іноземної валюти Південної Кореї чи Тайваню сягають 250 мільярдів доларів, а резерв Китаю перевищує 2 трильйони доларів.
Ці та інші країни з дуже великими резервами іноземної валюти починають диверсифікувати свої заощадження, зменшуючи частку доларів за рахунок євро. Цей процес триватиме і неминуче призведе до зростання євро щодо долара.
Тому коли я скаржуся з приводу високих європейських цін, я розумію: ціни, які мають значення для торгівлі, більш конкурентноздатні, ніж ціни у паризькому кафе.
Я знаю й наступне: додатковий тиск на Європу, щоб вона імпортувала фонди, і на країни з позитивним торгівельним балансом, щоб вони диверсифікували свої валютні резерви, призведе до того, що подорож в Європу стане ще дорожчою.
| Автор: |
Мартін Фельдштейн |
| Источник: |
Економічна правда |
| Ссылка: |
http://www.epravda.com.ua/ |
Возврат к списку
Аналітики
