14.07.2011 12:22:56 |
Свято:
Національне свято Французької Республіки – День взяття Бастилії (1789 р.). Відзначається з 1880 р.
Події дня:
1021 – митрополит Київський Іван І урочисто відкрив мощі святих руських князів Бориса та Гліба, встановив день вшанування їхньої пам’яті.
1867 – шведський винахідник Альфред Нобель уперше продемонстрував динаміт – у кар'єрі Редхілл, графство Сюррей, Велика Британія.
1894 – у Львові відбувся перший офіційно зареєстрований футбольний матч на території України. На стадіоні в Стрийському парку за присутності 3 тисяч глядачів місцева команда "Сокіл" перемогла "одноклубників" із Кракова. Грали до першого голу – м'яч на 7-й хвилині забив львів'янин, другокурсник учительської гімназії Володимир Хомицький.
1896 – у Нижньому Новгороді на Всеросійській промислово-художній виставці представлено перший російський автомобіль. За кермом були його творці – відставний лейтенант військово-морського флоту Євген Яковлєв та власник каретних майстерень Петро Фрезе. Швидкість авто сягала 20 верст за годину.
1897 – неділя в Росії оголошена офіційним вихідним днем.
1900 – у Львові відбувся перший випуск лікарів у відновленому 1894 р. лікарському (медичному) факультеті університету.
1941 – в боях під Оршею прогримів перший залп батареї реактивної артилерії – легендарних "Катюш".
1945 – (14-18 липня) до Києва прибула делегація болгарського духівництва у супроводі голови Ради у справах російської православної церкви при РНК СРСР Г. Карпова і Екзарха України Митрополита Київського і Галицького Іоанна, щоб віддячити українському народові за його велику участь у визволенні Болгарії, а також, щоб відвідати святі місця: Києво-Печерську Лавру, Софійський, Володимирський собори та інші храми.
1969 – між Сальвадором і Гондурасом спалахнула "футбольна війна". Приводом став результат відбіркового матчу першості світу між збірними цих країн. У підсумку на чемпіонат до Мексики поїхала збірна Сальвадору, а жертвами бойових дій з цього приводу стали кілька сотень людей.
Цього дня народились:
1486 – Андреа дель Сарто (помер 1531), відомий флорентійський живописець доби Високого Відродження, однин з найбільш поетичних художників свого часу. Сучасниками дель Сарто були Леонардо да Вінчі, Рафаель, Мікеланджело. Вони були кумирами італійців, їх називали "божественними". Поряд з ними полотна Андреа видаються більш спокійними, але попри те, він був надзвичайно обдарованим художником – Вазарі вважав, що дель Сарто не вистачало лише сміливості, аби порівнятися з ними. Найвідоміший твір флорентійця – алтарна композиція "Мадонна з гарпіями", написана на замовлення настоятеля монастиря Сан Франческо. Художник надзвичайно тонко відчував колір, надавав перевагу світлим фарбам, активно застосовував сфумато (геніальний винахід Леонардо да Вінчі) – світлотінь, що допомагає передати ніжну теплоту обличчя, ледь обважнілі повіки, ніжність погляду. Вазарі розповідає, що сучасники високо цінували твори дель Сарто. Під час облоги Флоренції в 1529 р. солдати і грабіжники зруйнували передмістя і дійшли до монастиря Сан Сальві, де знаходилась фреска Андреа "Таємна вечеря". Побачивши цей прекрасний витвір мистецтва, солдати були настільки вражені його чарівністю, що пішли геть, нічого не зруйнувавши і не взявши. Дель Сарто залишив також і чимало портретів. Серед найвідоміших – "Портрет скульптора" (нині зберігається в Лондонській національній галереї) і портрет дружини. Щодо дружини: Дж. Вазарі розповідає, що в 1518 р. художник одружився з Лукрецією ді Баччо – палким коханням усього його життя. Вона була молода і досить вродлива вдова; втім цей шлюб не приніс художнику бажаного щастя. Помер Андреа дель Сарто у січні 1531 р. під час епідемії чуми, йому було лише 45 років: "І та, котрій він віддав своє життя, всі свої статки, незадовго до смерті кинула його напризволяще…" (Вазарі).
1800 – Жан Батист Дюма (помер 1884), французький хімік. Запропонував методи визначення щільності пару різних речовин (1826), азоту в органічних сполуках (1830). Уперше отримав (1847) нітрили, встановивши загальний метод їхнього синтезу.
1816 – Жозеф Артур де Гобіно (помер 1882), французький соціолог і письменник, один з основоположників расово-антропологічної школи в соціології.
1831 – Олександр Федорович Гільфердінг (помер 1872), російський історик-славіст, фольклорист, перший російський консул в Боснії. Автор праць з історії південних слов’ян.
1861 – Август Харамбашич (помер 1911), хорватський письменник.
1880 – Андрій Ілліч Жук (помер 1968), український політичний і кооперативний діяч, редактор, публіцист. Був одним із лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії. Займався публіцистичною діяльністю, співпрацював з газетами соціал-демократичного і націонал-демократичного напряму, редагував журнали "Економіст" і "Самопоміч". У 1914-1918 рр. Андрій Жук був одним із засновників і чільних членів Союзу визволення України, Головної української ради. У період існування УНР – співробітник українського посольства у Відні та радник Міністерства закордонних справ УНР. З 1930 р. жив у Львові, керував статистичним бюро Ревізійного союзу українських кооперативів, редагував декілька часописів. З 1940 р. – у Відні. Автор численних статей з суспільно-політичних і економічних проблем.
1891 – Петро Опанасович Бузук (помер 1943), білоруський і український мовознавець. Закінчив Новоросійський університет (Одеса), у 1920-1924 рр. – доцент Одеського ІНО, з 1925 – професор Білоруського університету (Мінськ), 1931-1933 – директор Інституту мовознавства АН БРСР та завідувач кафедри мовознавства Мінського педагогічного інституту. Автор праць з історії праслов’янської мови, діалектології, лінгвістичної географії, білоруської літературної мови, а також з історії діалектології української мови, її взаємозв’язків з білоруською та іншими мовами. Під псевдонімом Петро Росич публікував вірші та оповідання. Незаконно репресований у 1934 р., реабілітований у 1956 р.
1910 – Вільям Ханна (помер 2001), американський мультиплікатор, режисер, продюсер і співзасновник разом з Джозефом Барберою компанії Ханна-Барбера. Створив серію мультфільмів "Том і Джеррі", "Родина Флінстоунів", "Медвідь йоги". Крім іншого, йому належать всі озвучені стогони й крики, які видавав бідолаха Том.
1914 – Джо Шустер, канадський художник, який намалював Супермена.
1921 – Джефрі Вілкінсон (Уїлкінсон) (помер 1996), англійський хімік-органік, лауреат Нобелівської премії (1973). Освіту здобув у Імперському коледжі науки і технології в Лондоні. Працював в об’єднаному Англо-американсько-канадському проекті з атомної енергії, в Каліфорнійському університеті в Берклі, в Массачусетському технологічному інституті в Кембриджі, в Гарвардському університеті. З 1956 р. – професор Лондонського університету. Праці стосуються хімії металоорганічних сполук. Синтезував і дослідив (1950) властивості нульвалентних комплексних сполук нікелю.
1925 – Георгій Джагіров (помер 1995), болгарський поет. Автор драматичних творів "І завтра буде день", "Прокурор", "Маленька ця земля", віршів.
1942 – Хав'єр Солана, Верховний представник ЄС з питань безпеки та зовнішньої політики, екс-Генеральний секретар НАТО. 2 грудня 1995 року, після одноголосного затвердження Північноатлантичною радою кандидатури Солани, він був призначений на посаду Генерального секретаря НАТО. З початком операції НАТО в Югославії "союзницька сила" для Солани почався дуже важкий період – до розбіжностей між країнами альянсу додалися проблеми з Росією, але і в цій ситуації він зміг досягти хоч би формального консенсусу в рамках альянсу. Спостерігачі тоді відзначали гнучкість і дипломатичний талант Солани. Повноваження Генерального секретаря закінчилися 10 жовтня 1999 року. Після чого, починаючи з 18 жовтня, Солана вступив на посаду головного представника Європейського союзу із зовнішньої політики і безпеки. Ця посада вперше установлена ЄС в 1999 р., щоб ефективно координувати діяльність союзу в області міжнародних відносин.
1945 – Олександр Данилович Меламід, російський художник-концептуаліст, творець (разом з В.А. Комаром) соц-арту. З 1979 р. живе у США.
1947 – В'ячеслав Степанович Брюховецький, видатний український літератор і критик, громадський діяч. Герой України. Професор, доктор філології, Почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія" (у 1994-2007 рр. – Президент НаУКМА). З 1982 р. – член Спілки письменників України. Нагороджений орденом Держави ("за визначний внесок у національне відродження України, вагомі особисті заслуги у розвитку вітчизняної освіти і науки, багаторічну плідну науково-педагогічну і громадсько-політичну діяльність", 25 червня 2007),офіцерським хрестом "За заслуги перед Республікою Польща" ("за важливість організації заходів, що активно сприяють виробленню нових ідей і обміну думками", 2005), орденами "За заслуги" ІІІ ст. (1997), Св. рівноапостольного князя Володимира (1998), медаллю комісії народної освіти Міністерства народної освіти Республіки Польща ("за виняткові заслуги в галузі освіти та виховання", 1996). Є лауреатом Всеукраїнської щорічної премії "Визнання" в номінації "Інноваційні культурологічні проекти в галузі гуманітарних наук, культури та мистецтва" (2001) та Міжнародної премії Антоновичів "за відродження Києво-Могилянської академії" (1996). Був головним ініціатором відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу. В.С. Брюховецький є членом правління благодійного фонду "Розвиток України" Рината Ахметова, членом Наглядової Ради ВМГО "Союз обдарованої молоді. Президент Всеукраїнської експертної мережі та Всеукраїнської громадської наукової організації "Експерти України".
1950 – Брюс Олфілд, британський дизайнер одягу, засновник власного Будинку моди.
1973 – Халіл Мутлу, турецький штангіст. Крім нього лише трьом спортсменам вдалося підняти вагу, що втричі перевищує власну.
1988 – Катерина Зубкова, українська плавчиня. Срібна призерка ЧЄ-2004 у комбінованій естафеті 4х100 м. Чемпіонка Європи 2004 року на короткій воді (100 м на спині), срібна призерка - 50 м на спині; також вигравала "срібло" і "бронзу" чемпіонату світу 2008 р. на короткій воді, відповідно, на 100 і 50 м на спині.
Возврат к списку
