На главную страницу
 

От редактора
Правила портала
Защита интеллектуальной
собственности
Эксперт-Новости
Эксперт-Анонсы
Дайджест СМИ
Дайджест TV
Помощь
Эксперт-Поиск

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

Цей день в історії - події та люди. 20 вересня

Версия для печати Версия для печати

20.09.2012 12:55:15 |  

Свято:

В Азербайджані – День нафтовиків.

У Білорусі – День митника.

У Молдові – День праівника сфери соціального захисту.

Православні іменинники: Іван, Лука, Макар, Серапіон.
Католицькі іменинники: Філіппіна, Євстафій, Франциск.

Події дня:

622 – переселення (хіджра) Мухаммеда та його прихильників з Мекки в Медіну.

1187 – мусульманські війська Саладдіна почали облогу хрестоносців у Єрусалимі.

1246 – в Орді через відмову поклонятися ідолам (зображенню Чингізхана) убитий князьЧернігівський Михайло (великий князь Київський у 1236–1240 рр., Галицький у 1935–1936 рр.)

1258 – освячено кафедральний собор у Солсбері, один із найстаріших та найгарніших в Англії, він будувався 38 років.

1378 – одночасно обрані два Папи Римських – Урбан VI і Клемент VII. У католицькій церкві почалася велика смута (схизма), що тривала майже 40 років.

1519 – почалась перша навколосвітня подорож Фернана Магеллана, яка довела єдність Світового океану і була одним із доказів кулястості Землі. Подорож завершилась 9 вересня 1522 р. Магеллан загинув на Філіппінських островах наприкінці квітня 1521 р.

1562 – Англія підписала з лідером французьких гугенотів принцом Конде договір, за яким отримувала Гавр в обмін на надання загонів для боротьби з католиками.

1604 – після дворічної облоги іспанці захопили місто Остенде (Голландія).

1775 – Катерина ІІ призначила грецького ченця Євгенія Вульгаріса архієпископом нових земель Новоросії.

1792 – у Франції дозволені розлучення.

1793 – Комітет громадського порятунку Франції схвалив план капітана Наполеона Бонапарта з облоги Тулона (перша згадка імені Наполеона на загальнодержавному рівні).

1802 – у Росії замість колегій засновані перші міністерства. На початковому етапі їх було вісім: військове, морське, закордонних справ, внутрішніх справ, юстиції, фінансів, комерції і народної освіти.

1857 – після заслання Тарас Шевченко прибув до Нижнього Новгорода. Тут він жив під пильним наглядом поліції до 8 березня 1858 р., чекаючи дозволу на виїзд до Москви й Петербурга. “Під час перебування в місті він написав поеми "Неофіти", "Юродивий", триптих "Доля", "Муза", "Слава", намалював чимало малюнків.

1862 – у Петербурзі з ініціативи піаніста Антона Рубінштейна заснована перша в Росії консерваторія.

1866 – Ганновер і Франкфурт введено до складу Пруссії.

1870 – завершене об'єднання Італії. Італійські війська зайняли Папську область та увійшли до Рима, який було проголошено столицею королівства. Папа Пій IX відмовився від переговорів із новою владою, пішов у свій палац у Ватикані й оголосив себе та своїх наступників на папському престолі "ватиканськими бранцями". Такий стан зберігався до 1929 р.

1909 – англійський парламент схвалив південноафриканську конституцію.

1913 – у швейцарському містечку Дорнах німецьким філософом-містиком Р.Штайнером (1861–1925) засновано "Загальне антропософське товариство" (на сьогодні нараховує понад 50 тис. членів у різних країнах світу).

1917 – канадський парламент надав право голосу матерям, дружинам та сестрам солдатів, які воюють на фронті.

1918 – на 207-й версті Закаспійської залізниці есери розстріляли бакинських комісарів (26 діячів Бакинської комуни) – за "здачу" Баку турецько-азербайджанським військам.

1919 – армія УНР і повстанські загони Нестора Махна підписали у Жмеринці угоду про спільну боротьбу з Добровольчою армією Антона Денікіна. Махновцям виділялась окрема ділянка фронту, надавалась допомога зброєю та боєприпасами, їхні поранені та хворі на тиф розміщувалися в шпиталях армії УНР. Угода мала тимчасовий характер, бо 27 вересня, розгромивши білі частини, повстанська армія рушила рейдом на Катеринославщину.

1919 – газета "Правда" висунула гасло "Пролетар, на коня!". Згодом гасло трансформувалася в тост, яким завершують посиденьки.

1926 – глава американської мафії Аль Капоне дивом уникнув смерті під час розстрілу його офісу в Цицеро (штат Іллінойс).

1928 – правлячим органом Італії оголошено Раду партії фашистів.

1934 – радянський криголам "Літке" завершив перше плавання Північним морським шляхом, здійснене за одну навігацію.

1942 – у Деражні на Хмельниччині підрозділи СС розстріляли 4 тисячі місцевих євреїв та циганів.

1944 – радянські війська вступили на територію Чехословаччини.

1949 – на території окупованих зон США, Великобританії і Франції (Тризонія) булла утворена Федеративна Республіка Німеччина (ФРН). 7 жовтня в радянській зоні окупації було проголошено створення Німецької Демократичної Республіки (НДР). 3 жовтня 1990 р. відбулось об’єднання ФРН і НДР.

1954 – скомпільована й запущена перша програма для ЕОМ, написана мовою фортран.

1957 – розпочався 3-й пленум ЦК Компартії Китаю, який ухвалив рішення про проведення "особливого курсу" в галузі економіки ("“великий стрибок").

1970 – радянська автоматична станція "Луна-16" провела перше буріння ґрунту на Місяці.

1973 – затверджено Статут Всесоюзного агентства з авторських прав (ВААП) – єдиної організації із захисту авторських прав.

1975 – на керченському суднобудівному заводі "Затока" спущено на воду танкер "Кубань" – найбільше нафтоналивне судно у країні.

1977 – Соціалістичну Республіку В'єтнам прийняли до ООН.

1979 – під час перебування імператора-канібала Бокасси з візитом у Лівії у Центральноафриканській імперії висадилися французькі десантники й забезпечили безкровний переворот, повернувши владу президентові Давіду Дако.

1989 – у віці 71 року пішов у відставку перший секретар ЦК Компартії України Володимир Щербицький.

1990 – Удмуртія ухвалила декларацію про державний суверенітет у складі Росії.

1990 – Південноосетинська автономна область оголосила про своє відокремлення від Грузії, назвавшись окремою "радянською демократичною республікою" у складі СРСР.
 
1992 – на референдумі більшість громадян Франції висловилася за вступ країни до Європейського Союзу.

1993 – парламент Азербайджану ухвалив рішення про вступ до СНД.

1994 – у Відні на сесії Генеральної конференції МАГАТЕ було підписано Конвенцію про ядерну безпеку.

1994 – президент Азербайджану Гейдар Алієв надав консорціуму західних фірм право на видобуток каспійської нафти.

2000 – власті Тайваню заарештували 25-річного Чен Іньхао, творця знаменитого комп'ютерного вірусу CIH ("ЧІХ"), названого за ініціалами автора. У народі цей вірус відомий як "Чорнобиль", оскільки одна з його версій активувалася 26 квітня, в річницю аварії на атомній електростанції.

2001 – Олександр Лукашенко знову обійняв посаду президента Білорусі.

2002 – у Північній Осетії, біля села Кармадон стався зсув льодовика Колка, масою декілька мільйонів тонн. Під багатометровою товщею льоду, землі та каміння загинуло 127 людей, у тому числі члени знімальної групи кінорежисера Сергія Бодрова.

2003 – на референдумі в Латвії громадяни проголосували за входження країни до Євросоюзу.

2011 – Верховна Рада скасувала перехід України на "зимовий" час, аби в останню неділю жовтня не переводити стрілки годинників на одну годину назад. Відтак в Україні залишився постійний "неправильний" час - "літній". Аналогічне рішення раніше цього року ухвалили Росія й Білорусь. 18 жовтня, після критичних виступів частини громадськості, Верховна Рада визнала вищезгадану постанову такою, що втратила чинність.

2011 – під час вибуху у власному будинку в Кабулі загинув президент Афганістану 1992-2001 рр. Бурхануддін Раббані.

Цього дня народились:

1744 – Джакомо Кваренгі, італійський і російський архітектор (Смольний інститут у Петербурзі).

1746 – Mоріц Беньовський, словацький офіцер австрійської армії, французький генерал, авантюрист і мандрівник, який закінчив життя королем Мадагаскару.

1778 – Фадей Фадейович Беллінсгаузен, російський мореплавець і дослідник, адмірал. Брав участь у кругосвітній подорожі І.Ф. Крузенштерна на кораблі "Надежда" (1803–1806). 1819–1821 рр. – очолював першу російську антарктичну експедицію на шлюпах "Восток" і "Мирний", що відкрила материк Антарктиду і ряд островів. Зробив першу спробу охарактеризувати та класифікувати льоди Антарктиди.

1809 – Нестор Васильович Кукольник, російський письменник. Українець за походженням. Закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, видавав "Художественную газету", журнали. Літературну популярність Кукольнику принесла драматична фантазія "Торквато Тассо". Автор історичних п’єс ("Рука всевишнього вітчизну врятувала", "Князь Михайло Васильович Шуйський", "Роксолана"), повістей, віршів. На слова Кукольника написані романси М. Глинки "Сумнів", "Жайворонок" та ін. Українська тема порушена у повістях "Максим Созонтович Березовський" (про трагічну долю видатного українського композитора) та "Запорожці", в якій негативно, спотворено зображено гайдамацький рух в Україні.

1833 – Ернесто Монета, італійський журналіст і громадський діяч – прихильник миру, лауреат Нобелівської премії миру 1907 р.

1837 – Петро Францович Лесгафт, російський педагог, анатом, лікар і громадський діяч. Основоположник російської наукової системи фізичного виховання. 1896 р. створив Курси виховательок і керівниць фізичного виховання, на базі яких 1919 р. було відкрито Ленінградський інститут фізичної культури ім. Лесгафта.

1842 – Джеймс Дьюар, англійський фізик і хімік, член Лондонського королівського товариства. 1898 р. вперше отримав рідкий водень, винайшов посудину, в якій тіла можуть тривалий час зберігати свою температуру (названа його ім’ям).

1864 – Дмитро Володимирович Ахшарумов, український скрипаль, диригент, педагог. Народився в Одесі. Музичну освіту здобув у Петербурзі та у Відні. У 1886 – 1897 рр. виступав за кордоном і в Росії як скрипаль. У 1897–1919 рр. працював у Полтаві, де організував симфонічний оркестр, з яким гастролював у містах Росії, України, пропагуючи світову і українську музику (твори М. Лисенка, М. Калачевського, В. Сокальського та ін.). Після 1919 р. був організатором і диригентом Феодосійського симфонічного оркестру. В останні роки свого життя (1929–1937) – жив і працював у Ашхабаді.

1869 – Блаженна Йосафата (Михайлина Гордашевська), черниця Української греко-католицької церкви. Передбачила свою смерть, її тіло після смерті було знайдене нетлінним, та як мощі перенесене з Відня до Риму. Сестра Йосафата була першою монахинею першого в Україні активного греко-католицького монашого чину, що опирається на богослов'я убогого Христа і провадить харизматичну працю поміж найбільш упослідженими.

1869 – Марсель Кашен, діяч французького міжнародного робітничого руху, один із засновників французької компартії, редактор газети "Юманіте". У 1935 р. став першим сенатором-комуністом.

1872 – Моріс Гамелен, французький генерал. У 1930-х рр. – начальник генштабу, головнокомандувач союзних сухопутних військ у Франції на початку ІІ Світової війни. Його небажання починати активні військові дії й сподівання на оборонну лінію Мажино спричинили поразку Франції у травні 1940 р.

1874 – Микола Олександрович Семашко, радянський партійний і державний діяч, лікар, один з організаторів радянської системи охорони здоров’я, академік АМН СРСР і академік АПН РРФСР. Молох сталінських репресій дивом обійшов його і колишній нарком охорони здоров’я червоної Росії, помер у Москві на 75 році життя.

1878 – Ептон Білл Сінклер, американський письменник. Писав переважно соціальні романи ("Нетрі" (The Jungle), "Столиця", "Король-Вугіль", "Нафта"). Як це не парадоксально виглядає, але саме книги Ептона Сінклера (особливого галасу наробили "Нетрі") призвели до реальних реформ в Америці, зокрема, – до закону про контроль над харчовими продуктами 1906 р. Книжки Ептона Сінклера вплинули на творчість Драйзера, Сінклера Льюїса і на Стейнбека, хоча й усі ці письменники, як романісти, перевершили свого натхненника. Наприкінці 30-х років 60-річний Сінклер почав писати серію романів про Ленні Бедда. Один з романів цієї серії ("Зуби дракона") був удостоєний Пулітцерівської премії. Вся серія мала назву "Кінець світу", втім, попри таку досить песимістичну назву стала настільки популярною у США, що зробила врешті-решт Сінклера заможною людиною.

1883 – Григорій Зінов’єв (Овсій-Герш Радомисльський-Апфельбаум), радянський політичний і державний діяч, революціонер. Уродженець Єлисаветграда (нині Кіровоград). У 1919–1926 рр. був головою виконкому Комінтерну. Саме за його ініціативою 1924 р. Петроград було перейменовано у Ленінград, а перед тим, 1922 р., разом із Каменєвим запропонував призначити Сталіна на посаду генерального секретаря ЦК ВКП (б). Утім уже 1925 р. Зінов’єв від імені "нової опозиції" виступив проти Сталіна, 1926 р. його було виключено з політбюро, відсторонено від керівництва виконкомом Комінтерну. Був засуджений до вищої міри покарання у справі "антирадянського об'єднаного троцкістсько-зінов’євського центру". Розстріляний у Москві в будинку ВКВС у 1936 р. За спогадами очевидців, перед стратою Зінов’єв принижено благав про пощаду, цілував чоботи своїм катам, відчайдушно апелював до Сталіна, а потім від страху взагалі не зміг іти – на розстріл його несли на ношах. Реабілітований і відновлений в партії у 1988 р. (Інша дата народження – 23 вересня)

1883 – Микола Іванович Жук, український графік, живописець, письменник і поет. Один із організаторів (1917) Української Академії мистецтв у Києві. Навчався в київській рисувальній школі М. Мурашка, Московському училищі живопису, скульптури й архітектури та Краківській академії красних мистецтв. З 1905 р. викладав малювання у Чернігові в одній з приватних жіночих гімназій та в духовній семінарії (серед його учнів був Павло Тичина, на формування естетичних поглядів якого Жук справив глибокий вплив), потім в Одеському художньому інституті і художній школі (цій праці він присвятив майже 30 років життя). Працював у сфері станкового живопису, книжкової графіки, художньої кераміки, плаката, екслібриса. Створив з натури галерею портретів (понад 20) діячів української культури – своїх сучасників: І. Франка, М. Коцюбинського, М. Бажана, В. Блакитного, М. Зерова, М. Хвильового та ін. Автор збірки віршів "Співи землі", багатьох оповідань, кількох п`єс, мистецтвознавчих статей. Писав та ілюстрував свої книги для дітей ("Казки", "Дрімайлики", "Прийшла зима").

1893 – Надія Аврамівна Білокінь, український майстер народного декоративного розпису, майстер народного мистецтва УРСР. Створювала переважно жанрові композиції на папері – "Колодязь у садку", "Дві молодиці", "Весільний поїзд".

1895 – Дмитро Костянтинович Зеров, український вчений-ботанік, академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР. Брат відомого українського літературознавця, поета і перекладача Миколи Зерова. Коло наукових інтересів ученого охоплює питання систематики, флористики та філогенії спорових рослин. Вивчав також ботанічну географію, палеоботаніку, історію рослинності. Понад 20 років очолював Ботанічне товариство, у 1946–1963 рр. був директором Інституту ботаніки АН УРСР. Понад 30 років викладав у Київському університеті (1920–1957). Лауреат Державної премії УРСР (1969, 1983 – посмертно).

1898 – Іван Григорович Чередниченко, український мовознавець. Учителював і викладав українську і російську мови у вузах Краснодара. Протягом 1944 – 1963 рр. Працював у вузах України – Полтавському педагогічному інституті, Ужгородському, Львівському університетах, Ніжинському і Глухівському педагогічних інститутах, Чернівецькому університеті, де переважно завідував кафедрами української мови. Займався питаннями стилістики сучасної української мови, фразеології, лексики. В останні роки досліджував теорію віршування, римотвірні властивості мови.

1900 – Микола Володимирович Тимофеєв-Ресовський, видатний радянський біолог, один з основоположників популяційної і радіаційної генетики, біогеоценології і молекулярної біології. У 1925 р. був відряджений у Німеччину в Інститут дослідження мозку. 1937 р. відмовився повертатися в СРСР. Після війни був схоплений радянськими спецслужбами у Берліні і депортований додому, засуджений. Декілька років провів у сталінських таборах і на засланні. З 1955 р. працював в Інституті біології Уральської філії АН СРСР у Свердловську (судимість з нього зняли, але було заборонено жити і працювати у столиці та інших великих містах європейської частини СРСР), 1964–1969 рр. – в Інституті медичної радіобіології АМН СРСР (м. Обнінськ). Його науково-просвітницька діяльність відіграла значну роль у відродженні генетики в Радянському Союзі. Реабілітований у 1992 р. (посмертно). Герой художньо-документальної повісті Данила Граніна "Зубр" (1987).

1908 – Вазген I (Левон Палчян), католікос всіх вірмен у 1955–1994 рр.

1911 – Микола Львович Нагнибіда, український поет, заслужений працівник культури Білорусії. Працював на заводі, на будовах, у редакціях республіканських і фронтових газет. Автор збірок віршів, балад, поем "Зерна", "Дніпроград", "Дорога на південь", "Незабутнє", "Степ і море" та ін., кількох збірок нарисів. Лауреат Державної премії СРСР (1952, за збірку "Поезії"), Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка (1970, за цикл віршів "Риси рідного обличчя").

1929 – Іван Олексійович Світличний, український літературознавець, критик, перекладач, поет. Правозахисник-шістдесятник. Зазнав переслідувань, арештів, таборів, заслання. Народився на Луганщині, закінчив Харківський університет, став аспірантом Інституту літератури Академії Наук. Був науковим працівником. Написав дисертацію з естетики, яку не допустили до друку. У 1965 – 1966 рр. вісім місяців був під арештом (за вільнодумство). 1970 р. – знову арешт. Цього разу вирок був інший: 7 років таборів, 5 років заслання. Навіть після інсульту, ставши інвалідом І групи, добував свій строк. Книга "Серце для куль і для рим" посмертно (1994) відзначена Шевченківською премією. Як дослідник і критик найбільше працював на волі, як поет і перекладач – переважно на засланні. Писав також і для дітей.

1934 – Софі Лорен (Шиколоне), італійська кіноактриса. Відома по фільмам "Чочара", "Шлюб по-італійськи", "Соняхи", "Незвичайний день", "Вчора, сьогодні, завтра", "Бокаччо-70", "Чорна орхідея". Якось Софі Лорен запитали, що вона любить в житті найбільше.

1938 – Володимир Бойко, український промисловець і політик, з 1990 р. – голова правління Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча. Народний депутат IV та V скликання (відповідно, від блоку "За ЄдУ!" та СПУ). Герой України (2003).

1954 – Геннадій Малахов, російський популяризатор здорового способу життя, телеведучий. Офіційна медицина називає його методи "народного лікування" "ахінеєю", однак книжка Малахова "Цілющі сили" розійшлася 30-мільйонним загальним накладом.

Источник:  ВЕМ
Ссылка:  http://www.experts.in.ua

Возврат к списку




Дайджест по разделам
АПК (106) 
Демография (285) 
День в истории (375) 
Здравохранение (1177) 
Книжный мир (93) 
Культура (1422) 
Лица эпохи (869) 
Наука и технологии (983) 
Образование (1666) 
Общество (3283) 
Политика (6880) 
Право (612) 
Социология (230) 
Экология (418) 
Экономика (5501) 
Энергетика (800) 

НОВОСТИ

Українців визнали найкращими в сфері кібербезпеки
Просмотров: 610

АНОНСЫ

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИРЖЕВАЯ АНАЛИТИКА

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
Всі матеріали Леоніда Сосницького

© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua