23.01.2013 10:51:29 |
Свято:
День почерку або День ручного письма (National Handwriting Day).
Православні іменинники: Григорій, Макар, Павло, Феофан.
Католицькі іменинники: Марія, Ільдефонс, Раймонд.
Події дня:
1265 – англійський король Генріх ІІІ заснував британський парламент, зібравши 23 січня 1265 р. першу офіційну конгрегацію представників вищого лицарського стану і "міських депутацій простих буржуа".
1482 – у Болоньї (Італія) вперше надрукована священна єврейська книга Тора.
1558 – у відповідь на відмову Лівонського ордену платити данину Москві російське військо вторглася в Лівонію – початок Лівонської війни.
1579 – підписана Утрехтська унія, союз семи північних та південних провінцій, який згодом став Нідерландами.
1681 – було підписано угоду про перемир’я між Туреччиною, Кримським ханством та Московською державою – Бахчисарайський мирний договір.
1719 – імператор Священної Римської імперії Карл VI визнав князівство Ліхтенштейн незалежною державою.
1793 – Росія і Пруссія здійснили другий поділ Польщі. Росія отримувала українські та білоруські землі з містами Мінськ, Слуцьк, Пінськ, Житомир, Кам'янець-Подільський. Пруссія отримала частину Великої Польщі та Куявію, а також Гданськ.
1860 – вийшов "Кобзар" Тараса Шевченка, виданого коштом відомого українського підприємця-цукрозаводчика і мецената Платона Симиренка. "Кобзар" 1860 р. охопив переважно ранню частину поезії Шевченка (17 творів), але це було єдине видання, що дало поетові порівняно значний гонорар.
1871 – Франція уклала перемир'я з Німеччиною.
1881 – відбулася прем'єра опери Петра Чайковського "Євгеній Онєгін" на сцені московського Большого театру.
1911 – при виборі нових членів Французька академія відкинула кандидатуру видатного фізика Марії Склодовської-Кюрі у зв'язку з тим, що вона – жінка (у складі академії доти ніколи не було жінок).
1912 – в Гаазі було ухвалено перший в історії Міжнародний договір про контроль над наркотиками – Міжнародна конвенція з опіуму (Гаагська конвенція 1912 р.).
1913 – у ході перевороту убитий прем'єр-міністр Туреччини Назім-паша.
1919 – розпочалось Хотинське повстання проти румунської окупації Бессарабії.
1919 – оперою Вагнера "Летючий голландець" відкрився Державний академічний театр опери і балету Латвії. Нині – Національна опера Латвії.
1924 – Рамзей Макдональд сформував перший в історії лейбористський уряд в Англії.
1924 – на траурному засіданні з'їзду Рад, одразу по смерті Леніна, було ухвалили рішення про будівництво мавзолею на Красній площі. Переможцем конкурсу на кращий проект Мавзолею став Олексій Щусєв. За кілька днів був побудований тимчасовий дерев'яний мавзолей – куб, увінчаний триступеневою пірамідою. Всього через кілька місяців його замінили іншим тимчасовим мавзолеєм, також виконаним із дерева. Сучасний кам'яний Мавзолей, автором якого також є Щусєв, був зведений у 1930 р.
1927 – у Радянському Союзі утворені Товариство сприяння обороні, авіаційному та хімічному будівництву СРСР (Тсоавіахім) і товариство сприяння армії, авіації і флоту СРСР (ДТСААФ).
1927 – у Варшаві розпочався Перший Міжнародний конкурс піаністів ім. Ф. Шопена. Лауреатом першої премії став 20-річний радянський піаніст Лев Оборін.
1929 – у СРСР заарештовано більше ста троцькістів за звинуваченням у змові.
1931 – в Гаазі під час гастролей померла балерина Анна Павлова.
1933 – Костянтин Станіславський у листі до гардеробників МХАТу заявив: "Театр починається з вішалки".
1941 – італійський дуче Беніто Муссоліні послав сто тисяч кримінальних злочинців на африканський фронт.
1942 – японці захопили Нову Гвінею.
1942 – війська Західного фронту повністю звільнили територію Тульської області від фашистських загарбників.
1943 – у Касабланці на нараді президента США Ф. Рузвельта і прем’єр-міністра Великої Британії У. Черчілля було ухвалено рішення про відкриття другого фронту. Цікаво, що після повернення з наради Франклін Делано Рузвельт наказав організувати спеціальний показ у Білому домі фільму "Касабланка" з неперевершеними Хемфрі Богартом та Інгрід Бергман у головних ролях. Це був один з найулюбленіших фільмів Рузвельта.
1944 – кораблі Чорноморського флоту висадили десант у Керченському порту.
1950 – Єрусалим проголошений столицею Ізраїлю.
1955 – іспанський диктатор генерал Франсіско Франко оголосив своїм наступником принца Хуана Карлоса.
1960 – швейцарський учений Жак Піккар і американець Дональд Уолш на батискафі "Трієст" спустилися на дно Маріїнської западини, досягши рекордної глибини – 10915 м.
1978 – Швеція стала першою країною у світі, яка заборонила аерозольні балончики, бо вони ушкоджують озоновий шар Землі.
1986 – у нью-йоркському готелі "Уолдорф-Асторія" відбулося представлення перших членів Зали слави рок-н-ролу. Цієї честі удостоїлися музиканти Чак Беррі, Джеймс Браун, Роберт Джонсон, Фетс Доміно, Сем Кук, Джеррі Лі Льюїс, Елвіс Преслі, Літтл Річард, Джиммі Роджерс, Бадді Хол, Рей Чарльз, дует "Еверлі бразерс", ді-джей Алан Фрід та засновник фірми грамзапису Sun Record Company Сем Філліпс.
1987 – у Ленінградському рок-клубі дебютувала група "ДДТ".
1989 – у лікарні від серцевої недостатності помер видатний іспанський живописець-сюрреаліст Сальвадор Далі.
1992 – в МЗС України відбувся обмін нотами між Україною і США про встановлення дипломатичних відносин у повному обсязі.
1992 – у Києві відбувся І Конгрес українців колишнього Радянського Союзу.
1992 – Україна встановила дипломатичні відносини зі США та В'єтнамом.
2002 – зігравши внічию в сьомій партії фінального матчу чемпіонату світу за версією ФІДЕ зі своїм співвітчизникам Василем Іванчуком, 18-річний українець Руслан Пономарьов став новим чемпіоном – наймолодшим володарем шахової корони в історії цієї гри (остаточний рахунок матчу 4,5:2,5 на його користь).
2004 – розпочався дводенний робочий візит президента Росії Володимира Путіна до Києва. Офіційною метою візиту стало закриття Року РФ в Україні. Серед головних позитивів російсько-українських відносин було збільшення товарообігу між двома країнами у 2003 р. на 30 %, а серед негативів – конфлікт на острові Коса Тузла.
2005 – вступ в посаду Віктора Ющенка як президента України. Інавгурація відбулася як у Верховній Раді, так і на майдані Незалежності, за присутності десятків тисяч людей, які зібралися на останній хвилі Помаранчевої революції.
Цього дня народились:
1734 – Фаркаш Вольфганг Кемпелен, угорський інженер, придворний радник австрійської імператриці Марії-Терезії, що прославився своїми дивовижними на той час винаходами. Він сконструював у палацовому парку водограй, винайшов оригінальний паровий насос, друкарську машинку для сліпих, автомат для гри у шахи, велику ляльку, що вміла розмовляти. Кемплену наежить також проект каналк Дунай–Адріатичне море.
1737 – Джон Хенкок, американський державний діяч, революціонер. Хенкок обіймав посаду президента Другого континентального Конгресу (1775) – це було під час найчорніших днів війни за незалежність, коли війська Джорджа Вашингтона зазнали поразок у Нью-Йорку і Нью-Джерсі, а британці зайняли Філадельфію. Також Хенкок був головнокомандувачем Массачусетського ополчення й першим губернатором штату Массачусетс (1780–1785). В американській культурі й політиці отримав велику популярність за особливо великий підпис під Декларацією незалежності США.
1752 – Муціо Клементі, англійський піаніст, композитор, педагог, засновник лондонської школи піанізму. В історію музики увійшла знаменита музична дуель між ним і Моцартом у присутності імператора Йосифа II і майбутнього російського імператора Павла Петровича.
1783 – Стендаль (Анрі Марі Бейль), французький письменник. Автор романів "Червоне і чорне", "Пармський монастир", психологічного трактату "Про любов", циклу новел "Італійські хроніки".
1820 – Олександр Миколайович Сєров, російський композитор (опери "Юдіф", "Рогніда", "Вража сила"), музикознавець, критик, автор творів на українські теми. Був учасником першого концерту в Петербурзі (27 квітня 1861 р.), присвяченого пам’яті Шевченка. Російський композитор був знайомий з українським поетом і чимало своїх музичних творів створив саме під враженням від поезії Шевченка. Батько художника Валентина Сєрова
1830 – Гастон Огюст де Галіфе, французький військовий діяч, генерал, маркіз, приборкувач Паризької комуни й повстання арабів в Алжирі 1872–1873 рр., військовий міністр у 1899–1900 рр. Винахідник брюк галіфе.
1832 – Едуард Мане, французький живописець ("Олімпія", "Сніданок на траві", "Нана"), один з засновників імпресіонізму.
1840 – Ернст Аббе, німецький фізик-оптик, партнер Карла Цейса. Розробив теорію утворення зображень у мікроскопі, побудував перший сучасний оптичний мікроскоп (1878), створив низку інших оптичних приладів.
1844 – Михайло Федорович Комаров, український лексикограф, бібліограф, фольклорист, перекладач. Після закінчення юридичного факультету Харківського університету протягом 20 років працював у судових установах Воронезької губернії, Києва, Умані. З 1887 і до кінця життя – нотаріус в Одесі. Втім, не зважаючи на юридичний фах, основна його праця – "Словарь російсько-український". Уклав "Нову збірку народних малоруських приказок, прислів’їв, помовок, загадок, замовлянь і шептань". Автор багатьох бібліографічних праць, оглядів українського друку.
1848 – Богдан Іванович Ханенко, український колекціонер-меценат й археолог, засновник Міського музею (нині музей Варвари і Богдана Ханенків у Києві).
1862 – Давид Гільберт, визначний німецький математик-універсал, який зробив значний внесок у розвиток багатьох математичних розділів. У 1910–1920-ті роки (після смерті Анрі Пуанкаре) був визнаним світовим лідером математиків.
1867 – Сергій (в миру – Іван Страгородський), патріарх Московський і всієї Русі (РПЦ) з 1943 р., коли права церкви були відновлені.
1872 – Поль Ланжевен, французький фізик, громадський діяч, член Паризької АН, член Лондонського Королівського товариства. Досліджував іонізацію газів. Першим застосував ультразвук для підводної сигналізації і виявлення підводних човнів (1916).
1876 – Отто Дільс, німецький хімік-органік, лауреат Нобелівської премії з хімії (1950, спільно з К. Альдером). 1928 р. разом з К. Альдером відкрив дієновий синтез.
1883 – Михайло Іванович Донець, український співак (бас), народний артист УРСР. З 1905 р. співав у Москві в театрі Зіміна, де здобув собі ім'я, ставши достойним сценічним партнером таких всесвітньо визнаних зірок вокалу, як Федір Шаляпін, Леонід Собінов, Іван Алчевський та ін. Під час І Світової війни був мобілізованій до царської армії, служив фельдшером у київському шпиталі. У пореволюційні роки Михайло Донець став одним із найактивніших фундаторів українського оперного театру. Йому першому серед оперних співаків республіки було присвоєно почесне звання заслуженого артиста, згодом – народного. За своє творче життя Донець досконало оволодів 134 партіями басового репертуару. Голос його відзначався красивим тембром, широтою діапазону, рівним у всіх регістрах. Він створив видатні образи Івана Карася ("Запорожець за Дунаєм"), Тараса Бульби, Виборного ("Наталка Полтавка"), Захара Беркута ("Золотий обруч"), Мельника ("Русалка"), Сусаніна ("Життя за царя", Мефістофеля ("Фауст") та ін. Репресований, убитий в енкаведистській катівні після 6 липня 1941 р. (за обвинуваченням у неблагонадійності й націоналізмі).
1884 – Євген Максимович Кротевич, український письменник. У 1922–1929 рр. був завідувачем літературною частиною у київських театрах ім. М. Заньковецької та ім. І. Франка, викладав українську літературу в технікумах та вузах, працював у пресі. Писав оповідання, новели, п’єси, романи ("Син землі", "Понад Славутичем-Дніпром"). Автор спогадів про М. Лисенка, М. Старицького, І. Нечуя-Левицького, К. Стеценка, Лесю Українку, М. Заньковецьку та інших діячів культури.
1891 – Павло Тичина, український і радянський поет, перекладач, публіцист, громадський діяч. Новатор поетичної форми. Був головою Верховної Ради УРСР двох скликань (1953–1959 рр.), міністром освіти УРСР (1943–1948), директором Інституту літератури АН УРСР (1936–1939, 1941–1943). Академік АН УРСР (1929). Лауреат Шевченківської (1962) і Сталінської (1941) премій, Герой соціалістичної праці (1967), кавалер п'яти орденів Леніна. Найвідоміші твори: збірки "Сонячні кларнети" і "Плуг", "О панно Інно…", "Арфами, арфами", "Не дивися так привітно", "Пам'яті тридцяти", "Чуття єдиної родини", "Партія веде"). Дата народження 27 січня, подана в деяких джерелах, насправді є датою хрещення.
1899 – Хемфрі Богарт, видатний американський кіноактор. Знімався у фільмах: "Тупик", "Буремні двадцяті роки" (у радянському прокаті картина мала недолугу назву "Доля солдата в Америці"), "Мальтійський сокіл", "Касабланка", "Африканська королева" (премія "Оскар", 1952). Загалом знявся у понад семидесяти фільмах – переважно детективах і гангстерських бойовиках.
1901 – Станіслав Вікентійович Калесник, російський географ, гляціолог, академік АН СРСР. З 1955 р. – директор Інституту озерознавства АН СРСР. З 1964 – президент Географічного товариства СРСР. Автор праць з загального землезнавства, ландшафтознавства, гляціології.
1901 – Галина Львівна Левицька (Крушельницька), українська піаністка, педагог. Закінчила Державну музичну академію у Відні. 1925–1939 рр. – педагог по класу фортепіано у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові, професор Львівської консерваторії.
1903 – Григорій Васильович Александров (Мормоненко), російський кінорежисер, народний артист СРСР. Один із творців жанру радянської музичної кінокомедії. Поставив фільми "Веселі хлоп’ята", "Цирк", "Волга-Волга", "Весна".
1904 – Олег Степанович Вялов, український геолог, академік АН УРСР. Президент Українського палеонтологічного товариства. 1945–1959 рр. – професор Львівського університету. Провадив геологічні дослідження на Устюрті, в Середній і Центральній Азії, на Кавказі, в Карпатах. 1955–1956 рр. – брав участь у геологічних дослідженнях Антарктиди у складі 1-ї Радянської антарктичної експедиції. Наукові праці вченого присвячені геології, тектоніці, палеонтології, гідрогеології.
1906 – Віктор Миколайович Добровольський, український актор, народний артист СРСР, лауреат Державних премій СРСР і УРСР. 1928 р. закінчив студію при Одеській державній драмі. Працював в Одесі, Харкові, Донецьку. З 1939 р. актор жив і працював у Києві. 25 років грав на сцені Київського українського драматичного театру ім. І. Франка і 20 років (1964–1984) – на сцені Київського російського драматичного театру ім. Лесі Українки. Знімався в кіно ("Украдене щастя", "В степах України", "Калиновий гай"), був режисером ряду радіовистав на українському радіо.
1907 – Валентин Олексійович Каргін, російський вчений-хімік, академік АН СРСР, Герой Соціалістичної Праці. Один із засновників радянської наукової школи фізико-хімії полімерів. Розробив методи модифікації структури полімерів. Лауреат Державних премій СРСР (1943, 1947, 1950, 1969).
1907 – Хідекі Юкава, японський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики (1949). Теоретично передбачив (1935) існування мезонної теорії ядерних сил, зокрема відкрив закон взаємодії нуклонів внаслідок обміну мезонами. Очолював Науково-дослідний інститут фундаментальної фізики університету в Кіото.
1923 – Віктор Петрович Шестопалов, український фізик, академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР. Понад 20 років очолював Інститут радіофізики та електроніки АН УРСР (1973–1999). Автор праць з теоретичної і математичної фізики, електроніки та радіофізики. Створена під керівництвом В.Г. Шестопалова і О.І. Калмикова система всепогодного моніторингу природного середовища Землі з використанням багаточастотних активних і пасивних засобів дистанційного зондування успішно експлуатується на супутниках серії "Космос-1500", "Океан", "Січ" з 1983 р. й до наших днів.
1928 – Жанна Моро, французька актриса. Знімалася у фільмах багатьох видатних кінорежисерів сучасності: Бунюеля, Трюффо, Уеллса, Ренуара, Брука, Фасбіндера, Вендерса, Антоніоні. Не зважаючи на свій вельми поважний вік, Жанна Моро знімається і сьогодні. Знімалася в зарубіжних картинах, часто в ролях пристрасних, розумних жінок. Фільми: "Коханці" (1958), "Жуль і Джим" (1961), "Дзвони опівночі" (1966) і "Сварка" (1982) тощо.
1929 – Філарет (Денисенко Михайло Антонович), Предстоятель УПЦ Київського Патріархату.
1930 – Дерек Уолкотт, поет і драматург, громадянин Сент-Люсії, лауреат Нобелівської премії з літератури 1992 р. (пише англійською мовою).
1931 – Іван Васильович Сподаренко, український журналіст і політик, народний депутат України, голова редакційної ради газети "Сільські вісті", Герой України (2006).
1946 – Борис Березовський, російський підприємець і політичний діяч. Входив у найближче оточення президента Єльцина, політичний опонент Володимира Путіна (з 20 вересня 2001 р. перебуває у Росії в розшуку за обвинуваченням у шахрайстві, відмиванні грошей, спробі насильницького захоплення влади. Проживає у Великій Британії як політичний біженець). Був виконавчим секретарем СНД (1998–1999), заступником секретаря Ради безпеки РФ (1996–1997), депутатом Державної думи РФ від Карачаєво-Черкесії (1999–2000).
1947 – Мегаваті Сукарнопутрі, індонезійський державний і політичний діяч, Президент Республіки Індонезії (2001–2004), голова Демократичної партії Індонезії. Дочка першого президента країни Сукарно.
1949 – Григорій Чубай, український поет, перекладач, один із чільних представників постмодерного дискурсу у львівському андеграунді 1970-х років. Автор антирадянської та антиімперської за сутністю поеми "Вертеп" та посмертно виданих поетичних книг "Говорити, мовчати і говорити знову". Організатор та видавець журналу "Скриня" – одного з перших самвидавівських часописів України. Після обшуків КДБ мав глибоку депресію, підірвав здоров'я працею вантажника, також працював будівельником у Сибіру. Батько фронтмена групи "Плач Єремії" Тараса Чубая. Багато творів Грицька Чубая стали текстами пісень "Плачів...".
1950 – Михайло Соломонович Гусман, російський журналіст, перший заступник генерального директора ІТАР-ТАРС, заслужений працівник культури Російської Федерації, перекладач, співведучий програми "48 минут" на радіо "Эхо Москвы", один із організаторів Всесвітнього Конгресу російської преси (1999), виконавчий директор Всесвітньої Асоціації російської преси. Лауреат Державної премії РФ в галузі літератури і мистецтва 2002 р. (просвітницька діяльність) за телевізійну програму "Формула власти" Остання відзнака М. Гусмана – Почесна грамота Президента Російської Федерації за великий внесок у розвиток вітчизняних засобів масової інформації і багаторічну плідну діяльність. М. Гусман є автором книги "Формула власти. 55 интервью в золотом галстуке".
1953 – Павло Лазаренко, український політичний і державний діяч, прем'єр-міністр України у 1996–1997 рр., лідер партії "Громада", доктор економічних наук. Один із перших українських олігархів, і єдиний – засуджений за розкрадання майна (за деякими оцінками – через перевищення впливу порівняно з президентом Кучмою та надмірні апетити). Згідно з офіційною версією тих років, саме зв'язкам із Павлом Лазаренком була зобов'язана своїм комерційним успіхом у кінці 1990-х Юлія Тимошенко та компанія "Єдині енергетичні системи України". Обвинувачений і засуджений за корупцію (присвоєння в Україні близько 200 мільйонів доларів США із держбюджету). Відбуває покарання у США – дев'ять років тюремного ув'язнення і штраф у 10 млн. доларів за фінансові зловживання. У березні 2006 р. був заочно обраний до Дніпропетровської облради за списком Блоку Лазаренка.
Возврат к списку
