 |
|
 |
|
|
Авторизация
Поиск по порталу
|
 |
Символіка регіону
 Герб області: щит, скошений перев’язом праворуч, утвореним сполученими золотою полум’яподібною лінією на лазуровому тлі та лазуровою хвилеподібною лінією на срібному тлі. Верхнє синє поле щита усіяне дев’ятьма золотими восьмипроменевими зірками (4:3:2), на нижньому срібному полі – козак у малиновому одязі з рушницею на лівому плечі та шаблею при боці. Щит розташований на золотому картуші, оточений наметом, утвореним синьо-золотим (праворуч) і червоно-срібним (ліворуч) акантовим листям, та коронований бурелетом – мантійним куполом, утвореним перевитими синьо-жовтими стрічками, над якими в обрамленні золотого колосся та дубового листя зображено Тризуб. Прапор області являє собою прямокутне полотнище з правобічним перев’язом, який ділить полотнище на синю (верхню, ліворуч) та білу (нижню, праворуч) смуги. Зображення на прапорі відтворюють графічні елементи Малого герба Дніпропетровської області. Верхівка древка прапора увінчана металевим зображенням Малого герба Дніпропетровської області.Полум’яподібна смуга символізує «ріки розплавленого металу», хвиляста синя смуга перев’язу на срібному тлі символізує головну водну артерію області – річку Дніпро. Отже, на графічному малюнку відтворено художніми засобами злиття «двох річок» – природної, яка уособлює багатства краю, та рукотворної, що уособлює працелюбність, творчий потенціал дніпропетровців. Козак з мушкетом є історичним символом Війська Запорізького. Дев’ять золотих восьмипроменевих зірок символізують славну сторінку в історії краю (виникнення та існування на теперішній території відомих всім паланок Січі – Токмаківська, Базавлуцька, Микитинська), Старої та Нової січей. Герб та прапор затверджено 19 березня 2002 р. Автор проекту О. Потап, з доопрацюванням О. Руденка. Загальна інформація Площа – 31,9 тис. км2 Населення – 3422,9 тис. чол. Обласний центр – Дніпропетровськ Загальні дані Дніпропетровська область утворена 27 лютого 1932 року. Дніпропетровська область знаходиться у південно-східній частині України, в басейні середньої і нижньої течії Дніпра. На сході вона межує з Донецькою, на півдні – Запорізькою та Херсонською, на заході – Миколаївською та Кіровоградською, на півночі – Полтавською та Харківською областями України. Територія області – 31,9 тис. Км2, що складає 5,3% території країни. Адміністративний центр області – місто Дніпропетровськ розташоване на обох берегах Дніпра та його притоки Самари. Протяжність території області з півночі на південь – 210 км, із заходу на схід – 340 км. Область поділяється на 22 адміністративні райони. Вона включає 20 міст, з яких 13 – обласного підпорядкування, 46 селищ міського типу, 1438 сільських населених пунктів. Для області характерний високий рівень урбанізації, частка міського населення області складає 83,4%. Значна частина його (76%) проживає в найбільших містах з кількістю населення понад 100 тис. жителів: Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську, Нікополі, Павлограді. В області зосереджена найбільша в Придніпров’ї кількість міських агломерацій, особливо виділяються Дніпропетровська, Криворізька, Нікопольська та Павлоградська. Чисельність населення області складає 3 млн. 422,9 тис. чоловік (друге місце в Україні після Донеччини). Щільність населення області достатньо висока – 107,3 осіб/км2. Найщільніше заселені придніпровські райони області, найменше – її східна частина. Серед адміністративних районів найщільніше заселені Дніпропетровський (55,11 осіб/км2), Апостолівський (46,55 осіб/км2), та Верхньодніпровський райони (44,13 осіб/км2), найменшу щільність населення має Софіївський район (20,99 осіб/км2). Серед міст найбільшу щільність населення має місто Першотравенськ – 9791,33 осіб/ км2. Адміністративний центр – місто Дніпропетровськ з населенням – 1 млн. 39 тис. жителів. На території області проживають представники понад 130 національностей, з них українці становлять 79,3%, росіяни – 17,6%, білоруси – 0,8%, євреї – 0,4%, вірмени – 0,3%, азербайджанці – 0,2%. Серед інших національностей проживають молдавани, цигани, татари, німці, грузини, болгари, корейці, узбеки, греки. Історія регіону Заселення краю, де нині розташована Дніпропетровська область, належить до числа п’яти зон України, заселених людиною найраніше, ще в часи палеоліту. Як свідчать результати археологічних досліджень, заселення тут розпочалося близько 100 тис. років тому. Уздовж берегів Дніпра і Самари (у межах Верхньодніпровського, Дніпропетровського, Солонянського, Павлоградського та Петропавлівського районів) існує близько 80 місць, де знайдені кременеві знаряддя праці, поселення епохи палеоліту. На початку 1 тис до н.е. місцевість над дніпровськими порогами заселяли скіфські племена, з якими пов’язано виникнення першого державного утворення на території сучасної України. На зміну скіфам на початку 1тис. н.е. у Придніпров’я приходять кочівники-сармати. Перші за часом виникнення слов’янські поселення (5-7 ст. – у межах сучасного Дніпропетровська) належать історичним антам. Згідно з твердженням Прокопія Кесарійського, анти споріднені зі слов’янами однією мовою, однаковим побутом, звичаями і віруваннями. Разом з тим вони становили окремий племінний союз, який розселився від гирла р. Рось до Запоріжжя, в басейні Південного Бугу та між Дністром і Прутом. У 8-9 ст. в місцевості вздовж Самари та Дніпрових порогів мешкало слов’янське населення літописних уличів. У період Київської Русі (9-12 століття н.е.) повз територію майбутнього Дніпропетровська проходять торговельні шляхи світового значення (з варяг у греки, соляний), причому якраз тут, перед порогами, знаходилися особливо важливі й складні відрізки цих шляхів. По річці Орелі проходив кордон із землями кочівників, де не раз зустрічалися у жорстокому бою слов’янські воїни з половцями. Після татаро-монгольської навали 13 ст. настав час знелюднення й занепаду. Лише в лісах вздовж річок Самара і Вовча, у так званій «Дубовій товщі» тривало ще життя нащадків дніпрових слов’ян-бродників, перевізників та досвідчених «толковинів» – перекладачів з тюркських мов. Степи були зоною постійних міграцій кочових племен. За часів Київської Русі тут з’являлися тюркські племена печенігів, тюрків, половців, татар. Міграція чужоземців по степах або їх перебування тут не сприяли заселенню степової частини України й призвели до утворення своєрідної зони відчуження, яка у 15 ст. отримала назву «Дикого Поля». Зона Дикого поля на той час включала південні регіони сучасних Черкаської та Вінницької областей, повністю Кіровоградську, Дніпропетровську, Миколаївську і Херсонську та частково Одеську й Запорізьку області. У середині 15 ст. Золота Орда розпалася на 5 окремих ханств, серед яких було і Кримське. Починаючи з цього часу, землі сучасної Дніпропетровщини зазнають постійних набігів з боку татар. Небезпека з боку орд кочівників, які грабували, нищили, брали у полон український люд стала основною причиною зародження козацтва. Запорізьке козацтво активно включається в боротьбу проти агресії Османської імперії, в процес освоєння і заселення краю. Починаючи з середини 16 ст. козацтво поступово перетворюється на потужну і грізну воєнну силу на Дикому полі. Спираючись на воєнну силу, українське козацтво у другій половині 16 ст. здійснює колонізацію значної території Дикого поля шляхом утворення кошових осередків у районах інтенсивних промислів: на р. Самара з форпостом Самарчук (сучасне м. Новомосковськ), на р. Кальміусі при впадінні її в Азовське море (район сучасного м. Маріуполь Донецької обл.), на р. Інгульці при впадінні її в р. Дніпро – в урочищі Перевізка (район сучасного м. Херсон) та на р. Південний Буг при впадінні в неї р. Синюхи – в урочищі Запорізький гард (район сучасного м. Первомайська Миколаївської обл.), на островах Великого Лугу (сучасна територія Нікопольського району Дніпропетровської обл.), а також на перевозі Переволочна – біля впадіння в Дніпро з правого берега Омельника ІІ, а з лівого – р. Ворскли (біля сучасного с. Мишурин Ріг Дніпропетровської обл.).  У 16-17 століттях територія Дніпропетровщини входила до складу земель Війська Запорізького. З восьми Запорізьких Січей п’ять були на території області. Дніпропетровці по праву пишаються тим, що саме тут виникла одна з перших у Європі демократичних республік, якою, по суті, була Запорізька Січ. Управлінський центр Січі розташовувався у Великому Лузі на території сучасного Нікопольського району. За різних обставин у межах цього району управлінський центр Січі п’ять разів змінював місце свого розташування, від чого Запорізька Січ у кожному випадку отримувала іншу назву: Томаківська (80-ті рр. 16 ст. – 1593 р.), Базавлуцька (1593–1638 рр.), Микитинська (1638–1652 рр.), Чортомлицька (1652–1709 рр.), Підпільненська (1734–1775 рр.).Після придушення національно-визвольного повстання українського народу (1630–1631), очолюваного гетьманом Тарасом Федоровичем (Трясилом), Річ Посполита намагається посилити контроль над Запорізьким козацтвом, котре було авангардною силою українського народу у боротьбі за волю й незалежність в 16-18 ст. До того ж, Річ Посполита прагнула зменшити небезпеку польсько-турецької війни, запобігаючи самовільним морським походам козаків і водночас набігам ординців з півдня. Одним з найважливіших заходів уряду Польсько-Литовської держави проти цього було спорудження потужної фортеці на берегах Дніпра, яка б мала перервати зв’язок Січі з Наддніпрянською Україною і водночас забезпечити надійну оборону від ординців. Звичайно, безпосередньо фортеця Кодак будувалася руками українських селян і козаків, які прибули сюди з різних міст Наддніпрянщини. Її було зведено в рекордно короткий час: від весни до серпня 1635 р. Кодак було збудовано за останнім словом європейського фортифікаційного мистецтва, тому був майже неприступний для завойовників. Зазначимо, що Кодак одразу ж потрапив на європейські карти й у 17–18ст. визначався як місто. Після ліквідації Січі (1775 р.), вже наступного року, навесні, азовський губернатор Чертков направив Григорію Потьомкіну рапорт про створення проекту та виділення грошей для будівництва губернського міста Катеринослава «на речке Кильчене, недалеко от впадения ее в реку Самару». У 80-х роках 18 ст. царський уряд перейменовує комплекс поселень на чолі з Кодаками у м. Катеринослав, дещо зміщуючи центр головного губернського поселення, прив’язуючи його до поселення Половиця, котре знаходилося якраз між Старими та Новими Кодаками. У 1781 році проводиться реформа – засновується намісництво. У 1783 році згідно з указом Катерини II про ліквідацію Січі, Новоросійську та Азовську губернії об’єднано в Катеринославське намісництво, осередком якого був спочатку Кременчук, а з 1784 року – Катеринослав. У Катеринославському намісництві було 15 міст. Деякі з цих повітових міст вже у перших роках свого існування почали грати значну роль в економічному житті країни. У містах оселялися купці, ремісники, засновувалися цехи. Дуже швидкими темпами були побудовані й залюднені Маріуполь, де замешкали вірмени та греки з Криму, та Катеринослав, головне місто намісництва, в якому незабаром постали ряди крамниць, адміністративні будівлі. Завдяки політиці різноманітних пільг, населення краю почало швидко зростати й в 1793 році вже налічувало 819 тис. жителів. У 1796 році цар Павло І ліквідував намісництва, замінивши їх губерніями. 1796–1802 роках на цій території існувала Новоросійська губернія, яка простягалася від Дністра до Кубані, включаючи Кримський півострів та Передній Кавказ. Столицею губернії був Новоросійськ – таку назву кілька років мав Катеринослав. Управляти такою великою територією було надзвичайно складно. Ось чому 8 жовтня 1802 р. російський імператор Олександр I видав указ про поділ Новоросійської губернії на Катеринославську, Миколаївську (потім Херсонську) і Таврійську. До складу Катеринославської губернії увійшло 6 повітів: Катеринославський, Новомосковський, Павлоградський, Бахмутський, Маріупольський, Ростовський-на-Дону. У 1806–1817 роках були утворені ще три повіти – Олександрівський, Верхньодніпровський та Слов’яносербський. З того часу адміністративний поділ краю залишався незмінним аж до 1917 р. Тільки у 1887 р. Ростовський повіт перейшов до складу області Війська Донського. Скасування кріпацтва та царські реформи Олександра II (60 – 70-х рр. 19 ст.) відкрили нову епоху в історії краю, характерними прикметами якої стали: зародження нових демократичних традицій, бурхливі процеси розвитку промисловості, ринкових відносин, містобудування. З 80-х років 19 ст. на Катеринославщині активно розвивається промисловість, чому сприяло, насамперед, відкриття на Криворіжжі високоякісних залізних руд, у Донбасі – величезних родовищ вугілля, а також введення до експлуатації Катерининської залізниці. За декілька років Придніпров’я перетворилося на основний вугільно-металургійний регіон Російської імперії, провідний центр базових галузей важкої промисловості: гірничої, металургійної, машинобудівної, паливної та хімічної. Це супроводжувалося стрімкими урбаністичними процесами, формуванням таких індустріальних міст, як Катеринослав, Кривий Ріг, Кам’янське. У 1897 р. губернське місто налічувало майже 113 тисяч мешканців, посідаючи четверте місце в Україні після Києва, Харкова та Одеси. За етнічним походженням населення Катеринослава, як і губернія в цілому, були досить строкатими. У місті проживала значна кількість росіян, євреїв, українців, мешкало декілька тисяч поляків та німців. На початку 20 століття Катеринославська губернія займала перше місце в Україні щодо концентрації промисловості. На 1 січня 1900 року тут діяло 8 металургійних заводів-велетнів. Історична доба революції та громадянської війни (1917 – 1920) була часом суворих випробувань для Придніпров’я, яке стало одним з центрів боротьби між військовими частинами Української Центральної Ради, більшовиками, денікінцями, махновцями та ін. В ході цього протистояння влада в Катеринославі змінювалася до двох десятків разів. Підсумком цієї боротьби стало встановлення в 1920 р. в регіоні Радянської влади. На початку 1920-х рр. край входив до складу Катеринославської губернії. У першій половині того ж десятиліття радянська влада здійснила адміністративно-територіальну реформу. У 1923 році на території колишньої губернії було ліквідовано повіти і створено 7 округів та 87 районів. Після ліквідації старої губернської системи і заміни її окружною 3 червня 1925 року утворився Катеринославський округ з 14, а згодом з 19 районами. 20 липня 1926 року за постановою Президії ЦВК СРСР була затверджена резолюція III Катеринославського окружного з’їзду робітничих, селянських та солдатських депутатів про перейменування міста Катеринослав на Дніпропетровськ, а Катеринославського округу – на Дніпропетровський. 27 лютого 1932 року на базі 5 округів була утворена Дніпропетровська область з обласним центром у Дніпропетровську. Спочатку в обласному підпорядкуванні налічувалося 50 районів, але внаслідок адміністративно-територіальних змін 1935–1936 років – вже 64. Після того, як частина території Дніпропетровщини в 1939 році перейшла до Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, оформилися її сучасні адміністративно-територіальні кордони. Небачені випробування випали на долю Дніпропетровщини в період Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. Під час окупації, яка тривала 2 роки і 6 місяців, німецько-фашистські загарбники знищили понад 78 тис. цивільного населення та 37 тис. військовополонених, примусово вивезли до Німеччини більше 176 тис. осіб. Проти поневолювачів розгорнувся рух опору. Визволення області Радянською армією тривало з початку вересня 1943 р. до початку березня 1944 р. Найжахливіша в історії людства війна залишила на теренах Дніпропетровщини зруйновані міста і села, виведені з ладу заводи і фабрики, мости, затоплені шахти, знищені будівлі лікарень, шкіл, вищих навчальних закладів. Усе це відбудовувалося самовідданою працею жителів краю у післявоєнні роки. У повоєнний період Дніпропетровщина перетворилася в один із найпотужніших регіонів Радянського Союзу, а з 1991 р. – незалежної України. Природа Дніпропетровська область розташована в межах Придніпров’я. Рельєф області хвилясто-рівнинний (висоти 100–200 м). На північному заході знаходиться Придніпровська височина (висота до 192 м), яка поступово знижується в південно-східному напрямку і обривається до долини Дніпра крутим уступом. На крайньому півдні височина поступово переходить у Причорноморську низовину. Лівобережна частина області зайнята Придніпровською низовиною, на крайньому південному сході області заходять відроги Приазовської височини. Територія області дуже розчленована глибокими долинами річок, балками і ярами (найбільша яружність спостерігається в центральній частині області).  В області протікає 291 річка довжиною більше 10 км, них 55 – довжиною понад 25 км. Головна водна артерія – Дніпро – перетинає область з північного заходу на південний схід. Його притоки – Оріль, Самара з Вовчою (ліві), Базавлук, Мокра Сура, Інгулець із Саксаганню (праві). Річки рівнинного типу, переважно снігового живлення. Густота річкової сітки становить на Причорноморській низовині 0,3–0,5 км/км2, на лівобережжі Дніпра – 1,0–1,5 км/км2, на підвищених ділянках Придніпровської височини – понад 2 км/км2.У межах області знаходяться частини Дніпродзержинського, Дніпровського і Каховського водосховищ. Побудовано 95 невеликих водосховищ і 2932ставки. На території області споруджено канал Дніпро – Кривий Ріг, проходить траса каналу Дніпро – Донбас. В області 1237 озер, але вони незначні за розмірами. Область розташована у степовій і лісостеповій фізико-географічних зонах. Ліси займають 3,9% території області. Вони двох типів: заплавні й байрачні. Заплавні ліси – у заплавах Дніпра, Орелі, Самари, Вовчої; найбільші лісові масиви – Самарський бір (дубово-сосновий), що тягнеться уздовж берега Самари, та Дібровський ліс (дуб, ясен, клен, липа), розташований на південному сході Покровського району. Основні породи: дуб, в’яз, липа, ясен, берест, ільм, клен, вільха, сосна, в підліску – клен татарський, ліщина, бруслина європейська, бузина, глід, шипшина, жостір та ін. Байрачні ліси ростуть по схилах балок і ярів (берест, дуб, груша, ясен, сосна, липа тощо; в підліску – жостір, глід, ліщина, шипшина, терен, клен татарський, клен польовий). Під лісами і полезахисними смугами з гледичії, білої та жовтої акації, польового клену знаходиться 178,7 тис. га. Степова рослинність залишилася лише на схилах балок, у перелісках і на деяких ділянках вододілів, де ґрунти мало придатні під ріллю. Вона представлена різнотравно-типчаково-ковиловою, на крайньому південному заході – типчаково-ковиловою рослинністю (ковила, типчак, вівсяниця, тонконіг вузьколистий, стоколос прямий, пирій повзучий, горицвіт весняний, полуниці зелені, шавлія поникла лучна, вероніка весняна, конюшина альпійська і гірська, вика вузьколиста, люцерна тощо). На вододілах, схилах балок, ярів і річкових долин ростуть чагарники (мигдаль степовий, дереза, шипшина, терен, глід та ін.). Фауна області представлена степовими і деякими лісовими тваринами (69 видів ссавців, 59 риб, 10 земноводних, 12 видів і підвидів плазунів, 246 видів птахів). З хижаків тут водяться вовк, лисиця, тхір, перев’язка, куниця лісова та борсук; з комахоїдних – бурозубка звичайна, їжак звичайний. Найчисленнішими серед ссавців є гризуни: ховрах крапчастий, ховрах сірий, кріт, сліпак, заєць-русак. Серед птахів – лунь степовий, лунь болотний, кібчик, яструб та інші (хижі), дрофа, журавель, жайворонок, перепел, куріпка сіра, грак, ворона сіра, ластівка, горобець, шпак; в плавнях Дніпра, озерах, заростях річок і ставків – дикі качки, кулики, курочки водяні, чаплі. В полезахисних смугах водяться горлиці (дикі голуби). З плазунів є гадюка степова, полоз жовточеревий, вуж, ящірки, жаба зелена та ін. В річках і озерах – велика кількість риби: лящ, сом, щука, судак тощо. Акліматизовано козулю, свиню дику, оленя плямистого, фазана. Дніпропетровська область – одна з найбагатших на Україні за розмаїттям і промисловими запасами корисних копалин. В області розвідано 302 родовища і близько 950 рудовиявлень. Видобувається 39 видів мінеральної сировини. В підземних коморах області – значні запаси залізної та марганцевої руд, кам’яного та бурого вугілля, є нафта, природний газ, рідкісні та кольорові метали. В межах області розташовані: найбільша залізорудна база України – Криворізький басейн, Нікопольське родовище марганцевих руд. Значні родовища руд – Оріхово-Павлоградська та Чортомлицька магнітні аномалії, Жовтянське родовище. Є поклади титану (Малишевське родовище), рутило-ільменітових руд, цирконію, бокситів, нікелю, кобальту.  В родовищах Західного Донбасу залягають промислові поклади кам’яного вугілля, буре вугілля виявлено у П’ятихатському, Верхньодніпровському, Криворізькому і Синельниківському районах, нафта та природний газ – у Царичанському і Новомосковському районах. В Широківському районі знайдено боксити.Є в області різноманітні корисні копалини для потреб будівництва. Величезні поклади граніту (Бородаївське, Нікопольське, Кудашівське родовища), каолінів (Просянівське родовище первинного каоліну), доломітів (Криворізьке родовище), вогнетривких глин (П’ятихатське родовище), базальтів, мармуру, покрівельних сланців, сурику, вапняків, пісків та ін. Область володіє єдиним в Україні родовищем талько-магнезитів (Правдинське родовище). Його введення в експлуатацію дасть можливість на 60-70% забезпечити потреби України у вогнетривкій сировині та значно зменшити її імпорт з інших країн. У надрах області зосереджені значні поклади каменеоблицювальної сировини багатої кольорової гами. Останніми роками на території області виявлено потенційні ресурси золота, молібдену, вольфраму (в межах Сурської, Чортомлинської, Верховцевської структур). За своїм ресурсним потенціалом золота область посідає перше місце в Україні. Є джерела мінеральних вод. Розвідано 15 родовищ, що дають можливість повністю забезпечити потреби населення в лікувальних, лікувально-столових і столових мінеральних водах. Клімат помірно-континентальний. Літо жарке й сухе, з частими зливами, сильними південно-східними і східними вітрами, які спричиняють посухи. Зима м’яка, малосніжна, часто бувають відлиги й ожеледі. Пересічна температура січня від -4,5°С на південному заході до -6,5°С на північному сході, липня відповідно +22,5°С та +21,5°С. Тривалість безморозного періоду від 187 днів на півночі до 228 днів на півдні. Період з температурою понад +10°С становить 178 днів. Опадів випадає 450-490 мм на півночі і 400-430 мм на півдні, переважна більшість їх випадає в теплий період року. Постійний сніговий покрив (10-15 см) утворюється щороку (за винятком крайньої південної частини Правобережжя), встановлюється у грудні, сходить на початку березня. Серед несприятливих кліматичних явищ – відлиги, морози з вітрами, суховії й пилові бурі. Переважаючі типи ґрунту – чорноземи та темно-каштанові, по долинах річок – лучно-чорноземні, також зустрічаються лучні солонцюваті, дернові, піщані та інші ґрунти. 48% площі області займають середньогумусні звичайні та південні чорноземи. Вздовж лівого берега Дніпра та в басейні р. Вовчої – задерновані й розбиті піски. Екологія регіону На Дніпропетровщині високий рівень урбанізації та індустріалізації, внаслідок чого виник цілий комплекс екологічних проблем. Майже вся територія області відноситься до категорії дуже забрудненої, а більше третини – до надзвичайно забрудненої. Найбільш складною екологічною ситуацією характеризуються великі промислові агломерації та райони інтенсивного видобутку та переробки корисних копалин – Дніпропетровсько-Дніпродзержинська агломерація, Нікопольський марганцеворудний басейн, Західний Донбас, Кривбас. Нинішня екологічна ситуація в Дніпропетровській області характеризується як кризова. Головні причини кризи:
1. Високий рівень забруднення повітряного та водного басейнів. Обсяг валових викидів забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення та автотранспорту складає понад 1 млн. тонн на рік. На Дніпропетровщині 72% викидів в атмосферу шкідливих речовин здійснюють підприємства гірничо-металургійного комплексу, 18% – енергетики, 0,9% – будівельного комплексу. Значну частку в забрудненні атмосфери займає транспорт (9%). Щорічно, в розрахунку на 1 кв. км території, обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферу становлять 28 т, на одну людину – 240 кг (по Україні 10 т й 85 кг відповідно). Зокрема, 60% житлового масиву розташовано в забрудненій атмосфері, а ще 27% – у зоні небезпечного атмосферного забруднення. Найбільші підприємства, що забруднюють довкілля це:
У поверхневі водойми Дніпропетровської області щорічно надходить понад 2 млрд.м3 стічних вод, що складає більше 15% від загального обсягу по Україні, з них біля 38,5% – забруднені стоки. 2. Утворення та накопичення великих обсягів промислових та побутових відходів. Промислово-господарський комплекс Дніпропетровської області створювався та розвивався протягом багатьох років майже без урахування екологічних наслідків. В регіоні накопичено 8,4 млрд. тонн відходів. Щорічно на території Дніпропетровської області утворюється 20-27 млн. тонн промислових і 4 млн.м3 твердих побутових відходів (ТПВ), з яких переробляються чи утилізується тільки 11-12%. Основну частину загального обсягу становлять великотоннажні відходи гірничо-металургійного комплексу. Найбільша їхня концентрація зосереджена в промислово розвинених регіонах області – Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську, Нікополі, Західному Донбасі. У регіоні склалася критична ситуація з вивозом й утилізацією ТПВ. На території області розташовано всього 5 спеціалізованих полігонів. Однак налічується 758 необладнаних полігонів, з яких 385 – кваліфікуються як стихійні звалища. Відсутність комплексного підходу до видалення побутових відходів у населених пунктах, схем їхнього санітарного очищення та полігонів для складування ТПВ призводить до того, що навіть в обласному центрі численні балки й цвинтарі перетворилися на стихійні звалища. Комунальні підприємства по ліквідації ТПВ, створені в сільських районах, не забезпечують очищення територій через брак фінансування. Одним з основних напрямків діяльності щодо впровадження природоохоронних заходів для Дніпропетровської області залишається робота з утилізації промислових відходів металургії та енергетики, добування з них корисних компонентів, а потім вторинне їхнє використання в народному господарстві. Зараз проводяться організаційно-технологічні заходи щодо впровадження технології добування корисних мінералів із хвостів збагачення титано-цирконієвих руд Вольногорського ГМК. У вересні 2006 р. на території відвалів «Дзержинки» відкрите перше державне техногенне родовище, де ТОВ «Екологія-Днепр-2000» розпочало виробництво брикетованого збагаченого вугілля, який буде використовуватися котельнями Дніпродзержинська. Також АК «Демос» зі шлаків мартенівського виробництва випускає до 10 видів продукції, яка використовується як у металургії, так і в будівництві. 3. Незадовільна ситуація у сфері поводження з непридатними хімічними засобами захисту рослин (ХЗЗР). Аварійний стан складів, відсутність охорони, невиконання умов перезатарювання й зберігання непридатних ХЗЗР, небажання новоутворених суб’єктів підприємницької діяльності поставити їх на свій баланс – все це створює загрозу для довкілля. За даними інвентаризації на території області зберігається біля 1200 тонн невизначених та заборонених до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин, що складає 6% від їхньої загальної кількості по Україні (19427,5 тонн). 12% сховищ отрутохімікатів (24 отрутосховища) перебувають на балансі залишкових господарств і місцевих органів влади. 50% складів (95) знаходяться у незадовільному санітарно-технічному стані. 4. Відсутність систем центрального водопостачання та каналізації в населених пунктах області: з 1453 сіл області лише 197 мають централізоване водопостачання та 16 – каналізацію. «Комплексна програма першочергового забезпечення сільських населених пунктів, що користуються привізною водою, централізованим водопостачанням на 2001-2005 роки і прогноз до 2010 року». Спрямована на налагодження належного водопостачання сільських населених пунктів, що користуються привізною та неякісною водою; ліквідацію причин поширення різних захворювань через незадовільний стан систем водопостачання і водовідведення на селі або їх відсутність, вдосконалення технології водо підготовки. Цією програмою передбачено будівництво Нікопольського групового водопроводу, Широківської системи водопостачання та забезпечення трьох населених пунктів питною водою. 5. Недостатня потужність існуючих очисних споруд в найбільш техногенно-навантажених містах області. Очисні споруди на всіх підприємствах працюють неефективно або малоефективно. Щороку скидається 188 млн.м3 забруднених стоків. З ними у Дніпро надходить 7,8 тис. тонн органіки, 417 тонн нафтопродуктів. Найбільш інтенсивне забруднення Дніпра здійснюється з території м. Дніпропетровська. У місті розташовано понад 400 підприємств металургійної, коксохімічної, металообробної та інших галузей промисловості. Проектна потужність очисних споруд міста складає 162,3 млн.м3 на рік, що дозволяє забезпечити нормативну очистку лише 17% обсягу стічних вод. 6. Утворення значних обсягів високомінералізованих шахтних вод Західного Донбасу та Кривбасу. У гірничодобувних районах Дніпропетровської області порушення природних гідрохімічних умов пов’язано переважно з надходженням до підземних високомінералізованих дренажних, рудникових та шахтних вод. Так, загальна площа забруднення підземних вод у районі Кривбасу становить близько 300 кв. км, максимальна мінералізація їх досягає 12,3 г/л. Фільтрація шахтних вод з накопичувачів у Західному Донбасі спричиняє підвищення мінералізації підземних вод до 1,5 г/л, а на Самарському, Первомайському та Вербському водозаборах – до 12 грамів на літр. Таким чином, у басейні Дніпра сформувалися великі осередки забруднених підземних вод, зокрема в районах:
Ступінь ураженості територій міст, селищ, сіл і гірничодобувних районів Дніпропетровщини небезпечними геологічними процесами досягає 50% й більше. Особливо інтенсивно такі процеси розвинуті на території Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Кривого Рогу, Нікопольського марганцевого басейну, де існує найбільша ймовірність великомасштабних просаджень, обвалів, зрушення порід над виробленим простором, підтоплення ґрунтовими водами. Серед сучасних природних процесів – лінійний розмив і площинний змив, вздовж долини Дніпра – зсуви. Зсувні явища в області спостерігаються у містах Дніпропетровську, Кривому Розі, Дніпродзержинську та с.Новоселівці Широківського району, причому загальна площа зсувних територій в області складає 24,5 кв. км. Еродованість земель 41,2% (3-5% в басейні р. Базавлук, 70-80% на Дніпровсько-Сурському межиріччі). На схилах балок і придолинних просторах у басейні середньої течії Інгульця і Саксагані майже 70% ґрунтів слабо- і середньоеродовані. На плоских межиріччях розвиваються суфозійно-просадкові явища; в подах і на заплавах спостерігається засолення ґрунтів, особливо у зонах Фрунзенської зрошувальної системи та каналу Дніпро – Кривий Ріг. У береговій зоні водосховищ розвивається інтенсивна абразія (розмив берегів). На відвалах – дефляція і ерозія. А всього щорічно в області біля 180 тис. тонн гумусу змивається у річки та водойми. 8. Екологічно недопустиме сільськогосподарське освоєння земель (78,7%), високий рівень розорюваності територій – 66,5%. Недотримання ґрунтоохоронних технологій вирощування сільськогосподарських культур призводить до активізації деградаційних процесів. До основних принципів і ланок ґрунтозахисної системи землеробства належать:
Серед техногенних факторів головну роль в активізації підтоплення відіграють порушення умов стоку поверхневих вод, незадовільний стан природного дренажу та мереж водопостачання і каналізації, високий рівень техногенного навантаження на території, припинення експлуатації неглибоких водоносних горизонтів та водовідведення з підземних горизонтів внаслідок їх забруднення, техногенний підйом рівня води при закритті гірничопромислових підприємств. На Дніпропетровщині підтоплюються 550 населених пунктів на площі понад 27,7 тис. га, (20% території). За останні роки площа підтоплення зросла більш ніж на 2 тис. га, що свідчить про сталу тенденцію поширення цього процесу, особливо в зонах впливу водосховищ, зрошуваного землеробства та в гірничо-видобувних регіонах. Найбільші райони підтоплення – це Петропавлівський, Апостолівський, Софіївський та Широківський. Процеси відбуваються внаслідок підйому ґрунтових вод. На фоні підвищення рівня ґрунтових вод активізуються зсувні процеси, особливо в Дніпропетровську, Дніпродзержинську, Кривбасі та Західному Донбасі. Так, місто Павлоград розташоване між річками Самарою та Вовчою. За останні 12 років площа підтоплення міста зросла майже в 20 разів, і в осінньо-весняний період сягає 80% території міста. Обводнені ґрунти набувають властивості плавунів, викликають чисельні аварії мереж водопостачання та водовідведення. Все це щорічно призводить до значних матеріальних збитків, створює небезпечну екологічну ситуацію. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.2000 №1173 в області затверджена «Комплексна Програма захисту від шкідливої дії вод сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь у Дніпропетровській області в 2001-2005 роках». Підтоплення земель в результаті гірничих робіт та закриття підприємств з підземним видобутком корисних копалин у Кривбасі, величина просідання земної поверхні над гірничими виробітками сягає 3-3,5 м, а у заплаві р. Самари – 2,7-5,6 м. Внаслідок багаторічного інтенсивного техногенного та екологічного впливу підприємств м. Кривий Ріг; територія Широківського району, на якій розташовані відвали й хвостосховища ВАТ «Південний ГЗК»; ГЗК КДГМК «Криворіжсталь»; ВАТ «ІнГЗК»; ставок-накопичувач шахтних вод балки Свистунова; кар’єри ВАТ «ІнГЗК» та шахти, мають всі підстави для оголошення їх зоною надзвичайної екологічної ситуації. 10. Низька лісистість території – 5,2% (164,7 тис. га лісопокритих земель) проти 8% (оптимальної для степової зони) та 14,3% – в середньому по Україні. 11. Недостатня кількість природоохоронних територій різного рівня заповідання (26167 га або 0,8% загальної площі області). Для збереження ландшафтного та біологічного розмаїття генофонду живої природи та сталого розвитку території необхідно 3-5% природних земель (близько 127 тис. га). 12. Зменшення видового розмаїття рослин і тварин. За останнє десятиріччя кількість видів рослин, які на Дніпропетровщині потребують охорони, зросла з 130 до 316, а кількість рідкісних та зникаючих видів тварин досягла 144. 13. Проблема радіоактивних відходів уранодобувної та уранопереробної промисловості. Зазначена проблема характерна саме для Дніпропетровської області, оскільки на її території проводиться видобуток уранової руди та її збагачення. В області внаслідок діяльності уранодобувної та уранопереробної промисловості накопичено більш як 90 млн. тонн радіоактивних відходів, які зберігаються у 9-ти хвостосховищах м. Дніпродзержинська та 2-х хвостосховищах поблизу м. Жовті Води. Значна кількість відходів колишнього ВО ПХЗ (близько 80%) знаходяться в сховищах, що збудовані без проектів і не мають спеціальної гідроізоляції. Як наслідок – використання відходів у будівельних матеріалах, понад 50% території житлових забудов у цих містах радіоактивно забруднені. Природно-заповідний фонд В Дніпропетровській області проводиться значна робота по виявленню і взяттю під охорону держави цінних об’єктів природи, які утворюють природно-заповідний фонд області і входять до державного природно-заповідного фонду. Мережа природно-заповідного фонду області складає 116 об’єктів загальною площею 26167 га, що становить 0,8% області. З них 23 об’єкти – загальнодержавного значення на площі 18689,8 га; 93 – місцевого значення на площі 7477,2 га, у тому числі 15 заказників державного значення (Кільченський, Солоний лиман, Балка Бандурка, Волошанська Дача, Грабівський і т.д.) та 33 – місцевого значення; 51 пам’ятка природи; 8 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва; 3 заповідні урочища. На території області є Дніпровсько-Орільський заповідник, створений 1990 року на базі загальнозоологічного та орнітологічного заказників «Таромський уступ» та «Обухівські плавні». Територія Дніпровсько-Орільського природного заповідника є єдиним осередком, де зберігається повноцінний комплекс лісової заплавної рослинності. У межах заповідника охороняються рослини та тварини. Зокрема, 11 видів рослин, що ростуть в заповіднику занесено до Червоної книги України, а саме: зозулинець болотний, зозулинець шоломоносний, коручка болотна, тюльпан дібровний, рястка Буше, шафран сітчастий, сон чорніючий, ковила дніпровська, водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча, пальчатокорінник травневий; до Європейського червоного списку – 3 види: жовтозілля дніпровське, козельці українські та кушир донський; 12 видів тварин, занесених до Європейського червоного списку; 39 видів, занесених до Червоної книги України; 139 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією; біля 40 регіонально рідкісних видів. Економіка регіону Займаючи 5,3% території з часткою населення 7,4%, Дніпропетровська область є одним з провідних регіонів України, економічний розвиток якого значною мірою визначає загальну ситуацію в державі. Питома вага господарського комплексу області в загальнодержавних показниках за роки незалежності України відчутно зросла. Понад 700 промислових підприємств забезпечують друге місце Дніпропетровщини за обсягами промислового виробництва. Галузями, що визначають спеціалізацію господарського комплексу Дніпропетровської області і відіграють важливу роль у його формуванні, є залізорудна, марганцеворудна, металургійна, машинобудівна, металообробна та хімічна, на які припадає приблизно 75% всієї промислової продукції. Для Дніпропетровщини характерним є високий рівень розвитку важкої індустрії.  Основа промисловості області – гірничо-металургійний комплекс, до складу якого входять 57 підприємств. Серед них 11 гірничорудних та 23 підприємства чорної, металургії, продукція яких складає 40% обсягів виробництва чорної металургії України. Серед базових підприємств області: 6 гірничо-збагачувальних комбінатів, 2 підприємства підземного видобутку залізної руди, 3 металургійних комбінати, 11 трубних, 3 коксохімічних і 1 феросплавний завод, комбінат з видобутку рідкоземельних металів, Державне підприємство «Кривбасвибухпром».В області виробляється 100% марганцевої товарної руди (ВАТ «Марганецький ГЗК», ВАТ «Орджонікідзевський ГЗК»), 81,9% залізної руди (гірничо-збагачувальні комбінати та шахти Кривбасу), 35,6% чавуну, 34,2% сталі, 25,8% коксу від загального обсягу виробництва по Україні. Видобувається 100% марганцевої та 83,7% усієї залізної руди в Україні. Ведуча галузь промисловості області – металургія та обробка металу. На 64 підприємствах цього виду діяльності зайнято 135,6 тис. осіб. Обсяг виробництва металургії та обробки металу складає 35,9% від загального обсягу по Україні. В області виробляється 74,8% труб, 36,4% металопрокату. Найбільші підприємства області: ВАТ «Мiттал Стiл Кривий Ріг», ВАТ «ДМЗ ім. Петровського», ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського», ВАТ «Комінмет», ВАТ «Нікопольський завод феросплавів». На трубних підприємствах області (ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод», ВАТ «Дніпропетровський трубний завод», ВАТ «Нікопольський Південнотрубний завод» та інші) виготовляються труби більш ніж 140 тис. типорозмірів з 400 марок сталей різними способами гарячої і холодної деформації, центробіжного литва, методом зварювання. Освоєна технологія виробництва сталевих труб з емалевим покриттям, а також труб з латуні, алюмінію, титану, цирконію. Виробляються цільнокатані залізничні колеса й осі, бандажі, кільцеві вироби, які експортуються більш ніж у 35 країн світу. Дніпропетровська область – одна з найбільш енергонасичених в Україні. Електроенергетика посідає друге місце в Україні з установленої електричної потужності. Основна частка електроенергії виробляється на Придніпровській і Криворізькій теплових електростанціях загальною потужністю 4,7 тис. МВт та Дніпродзержинській гідроелектростанції потужністю 0,35 тис. МВт. Область, виробляє 6,9% електроенергії України. В області також сформувався і функціонує великий комплекс машинобудівної промисловості. В ньому працюють підприємства практично усіх галузей машинобудування. Найбільш розвинутим є металургійне, транспортне, електротехнічне, гірничошахтне і гірничорудне, будівельно-шляхове й комунальне, хімічне і полімерне машинобудування, верстатобудування. У машинобудуванні, монтажі та ремонті машин й устаткування нараховується 171 підприємство основної діяльності, на них виробляють 6,3% обсягу промислової продукції області. По ряду основних видів продукції вона займає провідне місце в Україні. Тут виробляється 55,7% загальнодержавного виробництва верстатів деревообробних, 37,5% тракторів, 74% тролейбусів, 4,9% вагонів вантажних магістральних, 23% телевізорів, 60,9% електропилососів та ін. За останні роки на підприємствах області (ВО «Південмаш», КП «Дніпропетровський завод гірничошахтного устаткування», КП «Дніпропетровський комбайновий завод», ВАТ «Дніпроважмаш», ВАТ «Агрегатний завод», ВАТ «Завод "Продмаш» та інших) освоєно ряд нових видів продукції – тролейбусів, автобусів, магнітних сепараторів та низки обладнання для гірничо-металургійного комплексу, вугільної промисловості, сільського господарства, легкої та переробної промисловості. На НВО «Дніпропетровський електровозобудівний завод» розроблено й запущено до серійного виробництва вантажні магістральні електровози, підготовлено для виробництва магістральний пасажирський електровоз. На підприємствах області освоєно виробництво міських та міжміських автобусів (ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод»), багатотонних автомобільних напівпричепів європейського стандарту (ВАТ «Верхньодніпровський авторемзавод»). ВАТ «Криворізький турбінний завод «Констар» спеціалізується на виробництві газотурбінного обладнання, магнітних сепараторів і запасних частин для технологічного обладнання, нафтофонтанної та запірної арматури. Дніпропетровщина – один із світових центрів ракетно-космічного будування. Високе технічне оснащення та кваліфікація інженерного і робітничого персоналу ВО «Південмаш» та КБ «Південне» дозволили розробляти й виготовляти екологічно чисті ракетоносії «Зеніт» та інші космічні апарати, які не мають аналогів у світовій практиці. Хімічна та нафтохімічна промисловість – це 46 підприємств, частка яких у виробництві продукції в області – 5,5%. Широко відомі в Україні та за її межами лакофарбові матеріали, мінеральні добрива, шини. На ВАТ «Дніпрошина» виробляється 20% загальнодержавного виробництва шин. Лакофарбове виробництво є одним з найбільших по Україні (43% від загального обсягу виробництва). З урахуванням екологічно чистих нових технологій на ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод», ВАТ «Завод «Спектр», ТОВ ПП «ЗІП» освоєно понад 120 видів лакофарбової продукції. На ВАТ «Дніпроазот» виробляється 13,8% загальноукраїнського випуску мінеральних добрив і 10,6% – аміаку. В регіоні також виробляються нові синтетичні матеріали, конструкції, гумотехнічні вироби для багатьох галузей – космосу, повітряного транспорту, науки та ін. Легка промисловість області – це 55 підприємств, на яких випускаються швейні та трикотажні вироби, взуття, штучне хутро, іграшки, вовняна та бавовняна пряжа, швейні нитки. Низку підприємств легкої промисловості переоснащено й обладнано найсучаснішим технологічним устаткуванням. Це дає можливість виробляти високоякісні конкурентоспроможні вироби. Продукція, яка виробляється за прогресивними технологіями фірмами «Дніпро», «Оветрі», КП «Старт», КП «Новомосковська швейна фабрика «ПАН», ВАТ «Жовтоводська фабрика штучного хутра», експортується до таких країн як Франція, Канада, Німеччина, Англія тощо. Виробництвом продуктів харчування і переробкою сільськогосподарських продуктів зайнято 137 основних підприємств. В області виробляється 15,7% продукції з незбираного молока від виробництва її в Україні, 13,1% – олії, 8,9% – ковбасних та 7,2% – кондитерських виробів. Основними напрямками діяльності харчової промисловості є олійножирова, борошномельно-круп’яна, молокопереробна, комбікормова, хлібопекарна, кондитерська, м’ясопереробна, крохмале-патокова, цукрова, виробництво харчових концентратів, виробництво безалкогольних напоїв і мінеральної води, пивоварна, лікеро-горілчана та виноробна, плодоовочева, дріжджова, тютюнова, рибна. Олійножирова галузь представлена провідним підприємством ЗАТ «Дніпропетровський олійно-екстракційний завод», який виробляє 93% олії (рослиннорафінованої та нерафінованої) по області. Борошномельно-круп’яна галузь. Провідними підприємствами в цій галузі є ВАТ «Дніпромлин» та ВАТ «Переробник», які виробляють борошна більш ніж 50%, а крупи 91% по області. Асортимент: борошно, висівки, крупи. Хлібопекарна галузь. На 20 хлібозаводах та в міні-пекарнях виробляється за рік 184 тис. тонн хліба та хлібобулочних виробів. Хлібозаводами виробляється 96% хлібобулочних виробів по області. Це відкриті акціонерні товариства: «Хліб», «Хлібозавод № 2», «Хлібозавод № 9», «Золотий колос», «Хлібозавод № 10» у м. Дніпропетровську, «Пан» у м. Дніпродзержинську, «Новомосковський хлібозавод», «Криворізький хлібокомбінат № 1», «Криворіжхліб», «Нікопольський хлібокомбінат», «Павлоградхліб» та інші. Кондитерська галузь. Провідним підприємством є АТЗТ «Дніпропетровська кондитерська фабрика», яка виробляє 63% кондитерських виробів по області. Асортимент: карамель, ірис, цукерки, печиво, мармелад, шоколад, східні ласощі тощо. М’ясопереробну галузь представляють такі провідні підприємства: ТОВ «Берізка», «Ювілейний», «Діана», «Алан», «Євроконтракт», «Славутич» м. Новомосковськ, Нікопольська продкомпанія, заготзбутбаза (м. Дніпродзержинськ) та інші. ТОВ «Ювілейний виробляє 50% продукції в області. Асортимент: ковбаси варені, варено-копчені, напівкопчені, сирокопчені, сосиски, сардельки, шинка, копченості та інші. Молокопереробна галузь. На 21 молокозаводі зайнято 3,6 тис. осіб. Провідні підприємства: АК МК «Придніпровський», молфабрика «Рейнфорд», КП «Магдалинівський маслозавод», Криворізький молзавод № 1, ТОВ «Молочний дім» у м. Павлограді, ТОВ «Пектораль», Нікопольський район. Асортимент: молоко, кисломолочні вироби, масло тваринне, сири, йогурти, сухе молоко, казеїн. Крохмале-патокову галузь представляє ВАТ «Дніпровський крохмале-патоковий комбінат», який виробляє 81% крохмалю на Україні. Асортимент: крохмаль, глюкоза, патока, масло кукурудзяне. Цукрову галузь представляє ВАТ «Губиниський цукровий завод», на якому зайнято 0,4 тис. осіб, а в сезон обробки цукрових буряків до 1,5 тис. осіб. Виробництво харчових концентратів. Галузь представляє Дніпропетровський комбінат харчових концентратів. «Золоте зерно» – під цією торговою маркою споживачам відомі 90 найменувань продуктів. Підприємство спеціалізується на виробництві високоякісних екологічно чистих продуктів харчування: кондитерські вироби, кава, кавові напої, харчові концентрати, сухі сніданки. Виробництво безалкогольних напоїв і мінеральної води. На 19 підприємствах виробляють безалкогольні напої в асортименті, мінеральну воду газовану та негазовану. Це в першу чергу АТЗТ «Новомосковський завод мінводи», ЗАТ «Царичанський завод мінводи», ЗАТ «Ерлан», які виробляють до 80% продукції в області. Пивоварна-лікеро-горілчана та виноробна. На 25 підприємствах налагоджено випуск винно-горілчаних напоїв, коньяків, пива. Це Дніпропетровський виноробний завод, корпорація ЗАТ «Алеф-виналь», Винний дім «Логос», ТОВ «Дніпропетровський пивоварний завод», ТОВ «Кільченський пивзавод» та ін. Сільське господарство На сільське господарство припадає 7,7% сукупного виробництва товарів та послуг області. Сільгоспвиробництво ведеться на 2513,6 тис. га, або на 78,7% загальної площі області. Сільське господарство спеціалізується на вирощуванні зерна, соняшнику, овочів, а також на м’ясо-молочному тваринництві. Навколо великих міст і промислових центрів створено агропромислові комплекси з інтенсивним виробництвом ранніх овочів, молока, яєць, м’яса, птиці. Рослинництво є стратегічною й найбільш вагомою галуззю. Розвиток рослинництва базується на вдосконаленні структури посівних площ сільськогосподарських культур, впровадженні ґрунтозахисних систем обробки ґрунту, інтенсивних технологій вирощування культур. Серед зернових культур: озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза на зерно, просо, гречка. Технічні культури: цукровий буряк, соняшник. Значні площі під кормовими культурами, зокрема однорічними й багаторічними, кукурудзою на силос і зеленим кормом, кормовими коренеплодами. Розвинуте садівництво. В усіх категоріях господарств області утримується 259,8 тис. голів великої рогатої худоби, 448,4 тис. голів свиней, 16,1 млн. голів птиці. За чисельністю свиней та птиці область знаходиться у першій п’ятірці регіонів України. Стратегічним напрямком роботи щодо поліпшення продуктивності й підвищення виробничих показників галузі тваринництва є генетичне вдосконалення селекційно-племінних якостей тварин власної та зарубіжної селекції. У молочному скотарстві сформовано 13 племінних заводів, 13 племінних репродукторів з маточним поголів’ям 25 тис. голів. У галузі свинарства створена одна з найбільших на Україні племінна база. Всього в області працює 9 племзаводів і 36 племінних репродукторів. У галузі конярства розведенням племінного молодняку верхових та ваговозних порід, а також вирощуванням високоякісних спортивних коней займаються 2 племінних заводи та 2 племінних репродуктори сільгосппідприємств. Транспорт Високий рівень концентрації виробництва, щільна заселеність території обумовили розвиток транспортної системи області. В області розвинуті авіаційний, залізничний, автомобільний, трубопровідний і річковий транспорт, а у містах електротранспорт (трамвай, тролейбус) та метрополітен. Головним видом транспорту є залізничний. За насиченістю залізницями Дніпропетровщина посідає одне з перших місць в державі. Середня щільність залізничної мережі дорівнює 49,5 км на тисячу км, що у 1,3 рази перевищує середній рівень по Україні. Довжина залізниць, що експлуатуються, дорівнює 1579 км. Територію області перетинають найважливіші залізничні магістралі, які з’єднують головні сировинні бази України – кам’яновугільний Донбас, залізорудне Криворіжжя і Нікопольський марганцевий басейн. Найбільші станції по відправці залізної руди – Мудрована, Роковата, Допоміжна і Шмаково (у районі Кривого Рогу), по відправленню чорних металів – Кривій Ріг і Дніпропетровськ (станція Правда), по ввозу вантажів – Дніпропетровсько-Дніпродзержинський і Криворізький залізничні вузли, по пасажирським перевезенням – Дніпропетровський залізничний вузол. Автомобільний транспорт – один із основних при перевезенні вантажів і пасажирів у межах області. Довжина шляхів загального використання в області становить понад 9 тис. км. Найбільшим автотранспортним вузлом області є Дніпропетровськ. Мережа шосейних доріг зв`язує його з усіма містами і селищами міського типу області та іншими областями України. В обласному центрі є два автовокзали – міжміський на 800 місць та приміський. Головна водна магістраль області – Дніпро. Довжина судноплавної частини Дніпра та його приток на території області – 300 км, а середня тривалість навігації – 247 днів на рік. В обласному центрі діють потужні пасажирський та вантажний порти. Судна типу «ріка-море» забезпечують прямі перевезення вантажів з виходом до Чорного моря. Водним транспортом перевозяться головним чином такі вантажі: вугілля, руди, будівельні матеріали, чорні метали. Головними річковими портами і транзитними пунктами є Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Нікополь. В області діють 3 аеропорти, з них 2 міжнародні (в Дніпропетровську та Кривому Розі), які зв’язують регіон з країнами зарубіжжя. Авіаційний транспорт обслуговує головним чином пасажирські перевезення. Міський пасажирський транспорт – невід’ємна частина складного комплексу життєзабезпечення населення міст області, який з урахуванням специфіки забудови, протяжності, розміщення промислових зон набуває важливого значення. Перевезення пасажирів міським електротранспортом (трамваями і тролейбусами) виконується в обласному центрі, Кривому Розі й Дніпродзержинську. Крім того, у м. Кривий Ріг діє швидкісний трамвай. Метрополітен – це найбільш комфортабельний, швидкісний і безпечний вид транспорту, з яким не може конкурувати жоден вид наземного пасажирського транспорту. Дніпропетровський метрополітен було введено в експлуатацію у 1995 році. Експлуатаційна довжина колій метро – 7,1 км. Трубопровідний транспорт має щільну мережу газопроводів, які здійснюють подачу природного газу до всіх промислових центрів та багатьох сільських населених пунктів області. Газопроводи пов’язують Шебелинське газове родовище (Харківська область) з Дніпропетровськом, Кривим Рогом, Нікополем, Дніпродзержинськом. Політика і суспільство Керівництво Дніпропетровської обласної державної адміністрації складається з голови, двох перших заступників голови та дев’яти заступників голови. До структури Дніпропетровської обласної держадміністрації входять: Головне управління економіки; Головне управління промисловості; Головне управління будівництва та архітектури; Головне управління сільського господарства і продовольства; Головне управління праці та соціального захисту населення; Головне Управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи; Головне Управління зовнішніх зносин та зовнішньоекономічної діяльності; Дніпропетровська обласна санітарно-епідеміологічна станція; Державна податкова адміністрація в Дніпропетровській області; Управління державного казначейства України в Дніпропетровській Області. Дніпропетровська обласна рада (100 депутатів): Партія регіонів – 39 мандатів, БЮТ – 18 мандатів, Блок Лазаренко – 17 мандатів, «Наша Україна» – 9 мандатів, КПУ – 7 мандатів Блок Вітренко – 5 мандатів, НБЛ – 5 мандатів. Дніпропетровська міська рада (120 депутатів): Партія регіонів – 45 мандатів, БЮТ – 21 мандат, Блок Лазаренко – 17 мандатів, Блок Н. Вітренко «Народна опозиція» – 9 мандатів, «Наша Україна» – 8 мандатів, КПУ – 7 мандатів, Партія «Віче» – 7 мандатів, Опозиційний блок «Не так!» – 6 мандатів. Охорона здоров’я За рівнем забезпеченості медичними закладами та медичним персоналом Дніпропетровська область перевищує рівень інших областей України. Усього в області діє 194 лікарські заклади та 509 амбулаторно-поліклінічних закладів; крім того – 571 фельдшерсько-акушерський пункт, 23 обласні лікувально-профілактичні заклади, 88 міських лікарень, 16 диспансерів, 22 центральні районні лікарні, 2 районні лікарні, 48 дільничних лікарень, 215 дитячих поліклінік, 58 станцій «швидкої допомоги», 155 жіночих консультацій. Діяльність галузі охорони здоров’я області спрямована на підвищення якості медичної допомоги, переорієнтацію на попередження захворювань, зниження впливу на здоров’я населення негативних чинників навколишнього середовища. Головними пріоритетами залишаються:
В області функціонує 357 лікувально-профілактичних закладів, у тому числі 3 науково-дослідні інститути. В медичних закладах області широко використовуються найсучасніші медичні технології, головним центром їх впровадження є Обласна клінічна лікарня ім. Мечникова. Природно-рекреаційні ресурси Активно функціонує потужна реабілітаційна база. М’який клімат, мінеральні джерела, лікувальні грязі Дніпропетровщини – все це створює умови для лікування та відпочинку. Тут відкрито 148 санаторно-курортних закладів, з них: 19 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням (у тому числі 12 – для дітей), 36 санаторіїв-профілакторіїв, 5 будинків і пансіонатів відпочинку, 87 баз відпочинку. В регіоні працює 52 стаціонарні оздоровчі табори санаторного типу, які готові приймати дітей та молодь на оздоровлення та 815 дитячих оздоровчих таборів. Створено курорти: Маріуполь, Слов’яногірськ, Слов’янськ. У мальовничому Присамар’ї є материкове солоне озеро Солоний Лиман, яке за своїми властивостями (цілющі грязі, джерела мінеральних вод трьох видів, кліматичні умови) є унікальною курортною зоною. Тут завершено будівництво першої черги лікувально-оздоровчого комплексу «Солоний Лиман» з водо-грязелікарнею, будується дитячий корпус. Освіта Освіта Дніпропетровщини завжди була в авангарді інноваційних педагогічних перетворень. На Дніпропетровщині розроблена та успішно діє Програма розвитку дошкільної освіти до 2012 року. Пріоритетними напрямками розвитку дошкільної освіти області є:
Для всебічного розвитку дітей дошкільного віку створені належні умови у 889 дошкільних навчальних закладах та 65 навчально-виховних комплексах «Дитячий садок - початкова школа». Система середньої освіти області включає в себе заклади різних типів та форм власності, соціалізації та спрямованості. До неї входять 1086 загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі 22 приватних. Створено мережу закладів з розвитку творчої обдарованості, до якої входять 23 гімназії, 27 ліцеїв, 2 колегіуми, 27 спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів, в яких навчаються 8% учнів. Для розвитку здібних та обдарованих дітей сільської місцевості функціонують ліцеї-інтернати в Апостолівському, Межівському, Солонянському районах, при Дніпропетровському національному університеті, Дніпропетровській медичній академії, Криворізькому державному педагогічному університеті. На сучасному етапі соціальних перетворень важливого значення набирає робота позашкільної освіти, яка забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації, інтелектуальному, духовному і фізичному розвитку, створює умови для активної, професійної та громадської діяльності відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров'я учнів. В області працює 120 позашкільних закладів та 59 дитячо-юнацьких спортивних шкіл - це майже 10% позашкільних закладів України, а охоплення дітей позашкільною освітою перевищує 30% - найкращий показник у державі. Діє одна з кращих в Україні система закладів для соціально незахищених дітей. В області функціонують 62 інтернатні заклади, серед них: 11 – загального типу, 6 – санаторних, 24 спеціальних для дітей з вадами фізичного та психічного розвитку. На Дніпропетровщині працює кращий в Україні обласний психолого-медико-педагогічний центр. За пропозиціями фахівців центру у Дніпродзержинську відкрито навчально-реабілітаційний центр і групи для дітей з порушенням рухового апарату та логопедичні групи. Спільно з Національною металургійною академією України розширено Центр здобуття вищої освіти випускниками спеціальних шкіл-інтернатів з вадами слуху та зору. Професійна освіта представлена в області 71 професійно-технічним навчальним закладом, у тому числі: 39 профтехучилищ, 6 вищих професійних училищ, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, 17 професійних ліцеїв, міжрегіональний центр перепідготовки звільнених у запас військовослужбовців, центр профтехосвіти, поліграфії та інформаційних технологій, 4 навчальні центри при виправних колоніях, а також індустріально-педагогічний технікум. Підготовка робітників здійснюється за 280 професіями, більшість з яких складні інтегровані (професії машинобудування та металургії, будівництва, сфери побуту та сільського господарства). Система вищої освіти Дніпропетровської області представлена 57 вищими навчальними закладами І-ІV рівнів акредитації (з них 35 – І-ІІ рівнів акредитації). Гордістю освітньої галузі є Дніпропетровський національний університет, Національний гірничий університет, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, Національна металургійна академія України. Культура Дніпропетровщина вирізняється розвинутою сферою культури. В області нараховується 1506 закладів культури, у тому числі: 13 театрів, філармонія та 3 концертні організації, 8 музеїв, 640 закладів клубного типу, 747 масових та універсальних бібліотек. В області діють 2 цирки.  В розвитку національного театрального мистецтва визначне місце посідають Дніпропетровський державний академічний оперний театр, Дніпропетровський обласний музично-драматичний театр ім. Т. Г. Шевченка, Дніпропетровський російський драматичний театр ім. М. Горького. В музичному житті області справжнім носієм високої естетичної і духовної культури став Будинок органної і камерної музики.Петриківка - всесвітньовідомий центр традиційного народного розпису. Виставки робіт петриківських майстрів постійно експонуються не тільки в межах області, а й по всій Україні та за кордоном В області постійно відбуваються музичні, театральні та інші фестивалі всеукраїнського та міжнародного рівня. У Дніпропетровську працює обласний дитячо-юнацький кіноцентр «Веснянка», широко відомий в Україні й за її межами. На Дніпропетровщині дбайливо ставляться до пам’яток історії і культури, ретельно дбають про збереження національних традицій, виховання молодого покоління. Загальна кількість пам’яток історії, археології, містобудування та архітектури, монументального мистецтва в області - 2399. Найвідомішими є культурно-архітектурні пам`ятки:
|
 |
|
|||||||
 Разработка ВОНО «Эксперты Украины» |
|
||||||||||
| © «ВЭС», 2020 |  |
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua
|
 |