На главную страницу
 
 Главная 
 Экспертная сеть 


Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу






Запорізька область


Символіка регіону

Герб області

У червоному (малиновому) полі золотий козак з мушкетом і шаблею. Щит накладається на золоті булаву, два перначі та литаври, перевиті синьою стрічкою з написом «Запорізька область».

Прапор області

Прямокутне малинове полотнище зі співвідношенням ширини до довжини 2:3, у центрі – герб області.

Козак з мушкетом є історичним гербом Війська Запорозького, відомим з кінця 16 ст.
Герб і прапор затверджено 27 липня 2001 р. Автор проектів – В. Пилипенко.

Загальна інформація

Територія – 27,2 тис. км2
Населення 1846,9 тис. осіб
Центр – Запоріжжя

Загальні дані

Запорізька область утворена 10 січня 1939 року. Розташована вона на південному сході України, займає головним чином лівобережну частину басейну нижньої течії Дніпра. Область межує на півночі й північному заході з Дніпропетровською, на заході – Херсонською, на сході – Донецькою областями, південний кордон пролягає вздовж узбережжя Азовського моря більш ніж на 300 кілометрів.

Територія області займає 27,18 тис. км2, що становить 4,5% території України. Протяжність з півночі на південь 208 км, із заходу на схід 235 км.

За територіально-адміністративним поділом область має: 20 районів, 14 міст , з них 5 міст обласного значення(Бердянськ, Енергодар, Запоріжжя, Мелітополь, Токмак), 23 селища міського типу, 918 сільських населених пунктів. Обласний центр – м. Запоріжжя з населенням 790 тис. жителів. Найбільші міста: Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ.

Чисельність наявного населення області складає 1 млн. 846,9 тис. жителів. В містах проживає 75,6%, у сільській місцевості 24,4%. Рівень урбанізації області 75,4%. Понад 42% населення області мешкає в м. Запоріжжя. Середня густота населення по області складає 67,95 осіб/кв. км. Найбільш густо заселені райони: Василівський (46,21 осіб/км2) та Вільнянський (39,29 осіб/км2).

На території області проживають представники понад 130 національностей і народностей. За національним складом – 70,8% складають українці, 24,7% росіяни. Крім того на території області мешкають: болгари (1,4%), білоруси (0,7%), вірмени, татари (по 0,3%), євреї, грузини (по 0,2%), азербайджанці, молдавани, німці, греки, цигани, поляки – по 0,1%.

Історія регіону

Сприятливий клімат і вдале географічне положення Запоріжжя привертали людину з давніх часів. Найдавніші стоянки первісних людей у річковій долині порожистої частини Дніпра відносяться до епохи середнього палеоліту (100-40 тис. років тому).

У Північному Причорномор’ї в 9 – на початку 7 ст. до н. е проживали кіммерійці. Вони жили від Волги до Дунаю й були нащадками племен зрубної культури і численних груп населення, що переселилися сюди зі сходу. Вони відомі й за археологічними пам’ятками (поховання, стоянки, скарби, кам’яні статуї): біля Василівки, Балок, кургани Висока Могила, Мала Цимбалка, могильник Мамай-Гора.

На початку 7 ст. до н. е. кіммерійці, витіснені з Північного Причорномор’я скіфами, змушені були покинути свої землі.

На кінець 6 ст. до н. е. скіфи остаточно розселилися по степах Причорномор’я від Дону до Дунаю, від лісостепу до Чорного моря.

Наприкінці 6-5 ст. до н. е. відбуваються численні військові походи скіфів проти лісостепових народів, грецьких колоній (Ольвія, Феодосія, Пантікапей) та на захід аж до Херсонеса Фракійського. Деякий час скіфи безроздільно панували у Північному Причорномор’ї.

Найбільший розквіт Скіфії відбувся у 4 ст. до н. е., під час царювання Атея. Поступово під тиском сарматів та внаслідок внутрішніх негараздів Скіфія занепала. В окремих районах (Крим, Нижнє Подніпров’я, пониззя Дунаю) скіфи жили ще довго, змішуючись з місцевим населенням., але вони втратили своє пануюче становище. Починається сарматський період в історії краю (3 ст. до н. е. – 4 ст. н. е.).

Розселившись у степах, сармати починають нападати на праслов’янські племена, Пізньоскіфську державу, Римську імперію. Дніпро був західним кордоном сарматів.

Наприкінці 2 – на початку 3 ст. до Сарматії з півночі вторгаються германські племена готів. У 3 ст. н.е. вони доходять до нижнього Дніпра, у тому числі до території сучасної Запорізької області. Готи витіснили сарматів, зруйнували причорноморські міста. Ці походи (готські війни) тривали з 239 по 269 роки.

Гуни вторгаються у степи в 375 році н.е. Готи були розгромлені. Гунські набіги і ряд інших причин привели до переміщення багатьох племен, що дістали назву Великого переселення народів. У переселенні взяли участь і праслов’янські племена. У 3 ст. вони брали участь у готських війнах. Частина з них дійшла до Дніпра і до Дніпровських порогів, створивши там поселення.

У 378 – 445 роках у причорноморських степах існував гунський союз, у його складі опинилася і територія сучасних запорізьких земель. Пам’яток гунського часу в краї небагато, знахідки випадкові, тому що гуни рідко ховали померлих у курганах (поховання на о. Хортиця, біля Мелітополя). Своєї могутності гуни досягли за часів Аттіли у 445–454 роках. В цей час відбувалися постійні війни з римлянами. Після смерті Аттіли у 454 р.держава гунів розпалася, а шлях на південь для слов’ян став відкритим.

На південному сході України сусідами східних слов’ян у 7-10 ст. були кочові племена: авари, болгари, алани, хозари, угорці. Пересуваючись зі сходу на захід кочовики на деякий час розселялися в Причорномор’ї та Приазов’ї. Слов’яни вели тривалу боротьбу з аварами, хозарами та угорцями. У той самий час з аланськими та болгарськими племенами, що у 7-9 ст. перейшли до осілого способу життя, склалися мирні відносини.

Після розпаду держави гунів у причорноморських степах залишилися колись скорені ними племена. Праболгари у 635 р. створюють своє об’єднання – Велику Болгарію. Їхній вождь Кубрат уклав союз з Візантією, відновив зруйновані причорноморські міста. Болгари кочували приазовськими землями, їхні кочовища та стійбища знайдені в Бердянському та Приморському районах.

У 9 ст. склалася Київська Русь з центром у Середньому Подніпров’ї. У південних степах у 10-13 ст. кочували печеніги, торки, половці. Київська Русь вела з ними війни, ходила у походи у степ (через край пролягав шлях „з варяг в греки”). Часто місцем збору військ руських князів була Хортиця. Уздовж Дніпра до самого Чорного моря проживало давньоруське населення (відомі поселення на Хортиці, Байді, біля Ясинуватого і т. д.).

На початку 10 ст. печеніги захопили степ і почали заважати торгівлі Київської Русі. Це призвело до постійних воєн Русі з печенігами (у 915 р., 920 р.). Однак, східні слов’яни і печеніги не завжди були ворогами. У 941 р. печеніги навіть допомагають князю Ігорю у війні з Візантією.

До середини 11 ст. відбулося 16 великих воєн з печенігами. У 1036 р. вони були розгромлені Ярославом Мудрим та відкочували до Візантії.

Після смерті у 1054 р. Ярослава Мудрого Русь була поділена, почався період феодальної роздробленості. Цим скористалися половці. У 1054 р. відбулося перше половецьке вторгнення. В середині 11 ст. половці зайняли всі південні степи, печеніги були витіснені або підкорені. Половецька земля не мала чітких кордонів, бо половці постійно кочували.

Лише наприкінці 11 ст. розпочинаються спільні організовані походи руських князів проти половців. Їх ініціатором був Володимир Мономах. У 1103 р. руські дружини зібралися на Хортиці для походу до Приазов’я проти Урусоби. 4 квітня відбулася битва біля р. Молочної, в результаті половці були розгромлені, загинуло 12 ханів і один опинився у полоні. Потім сталися походи в 1107, 1108, 1109 рр. Але після смерті Мономаха усобиці завадили остаточно розгромити половців. Князі все частіше починають запрошувати половців на Русь як союзників, частішають набіги на південні князівства. Особливо небезпечними стають половці, які з 70-х років, поступово об’єднуються під владою Кончака. Це підштовхнуло князів до спільних дій (розбили половців у 1184 та 1190 р.).

З кінця 12 ст. самостійні походи половців на Русь припиняються. На початку 13 ст. відносини половців з Руссю покращилися. У цей час з глибин Азії з’являються монголи. У 1222 р. монгольські воєначальники Джебе та Субудай розбивають половців. Один з найбільш могутніх половецьких ханів Кончак звертається за допомогою до руських князів. У квітні 1223 р. руські війська зібралися біля Хортиці, до них приєдналися й половці. Перші загони монголів були розбиті, почалося переслідування. Однак це була пастка. 31 травня (16 червня) 1223 відбулася битва на р. Калка (Кальчик Розовського району). Руські війська, які билися окремими загонами, були розбиті по частинам. Загинуло 6 князів. Але на той час монгольські війська були виснажені, вони повернули назад.

У 30-40 р. 13 ст. половці продовжують боротися проти монголів, але в результаті степи були підкорені новими завойовниками.

У 1236 р. відбувся новий похід монголо-татар під керівництвом очолив Батия. У 1238–1239 рр. половці були розбиті. Частина половців була знищена та підкорена, інші відкочували на захід (Угорщина, Болгарія), а частина увійшли до складу Золотої Орди.

З другої половини 13 ст. край належить Золотій Орді.

У другій половині 14 ст. відбувається занепад Золотої Орди. З 1391 р в процесі розпаду Золотої Орди виокремилася й стала осібним політичним утворенням Ногайська Орда.

На межі Кримського ханства та Польсько-Литовської держави виникає так зване Дике поле (так називали малозаселені території на кордоні між Кримським ханством та Великим князівством Литовським). Сюди проникають та оселяються втікачі, уходники (що займалися на цих територіях промислами – рибальством, полюванням). Ногайські орди, колишні васали Кримського ханства, брали участь у грабіжницьких нападах на українські землі.

У 1478 р. Кримське ханство потрапляє в залежність від Османської імперії. В результаті розпочинаються постійні набіги татар на українські землі. Литовська влада не могла ефективно захистити українське населення від цих нападів. Місцеве населення було змушене самостійно захищатися. Саме це стає однією з головних причин виникнення козацтва. Перші відомості про козаків на Україні з’являються у 1492 р.

Заселення Українського Приазов’я стало можливим лише з 70-х р. 16 ст., з появою місцевого низового козацтва. Саме в цей час в українському козацтві відбувся розкол і було створено Низове Військо Запорозьке. Поява такого сильного військово-політичного об’єднання на кордоні з Кримським ханством сприяло новому притоку населення в цей регіон і подальшому освоєнню спустошених земель у 16-17 ст.

Напередодні скасування Запорозької Січі землі Запорізького краю входили до складу Запорозьких Вольностей і Кримського ханства, адже за миром у Кучук-Кайнарджі (1774 р.) кордон проходив річками Конкою та Бердою. Після зруйнування Січі землі запорозьких козаків були розподілені між Новоросійською та Азовською губерніями. Значна частина земель Запорізького краю увійшла до утвореної в лютому 1775 р. Азовської губернії.

Спочатку уряд боявся докорінно змінювати адміністративний устрій. Колишні запорозькі паланки отримали назву повітів, очолювали їх російські офіцери. Землі Запорізького краю увійшли до:

  • Консьководського повіту – від р. Московки і до гирла Конки.
  • Кальміуського – від р. Кальміуса до Петровської фортеці (нині Бердянськ).
  • Самарського – від р. Московки до р. Вовчої.
  • Значна частина території знаходилася у складі Кримського ханства (до приєднання у 1783 р. Криму до Росії).

У 1778 р. Консьководський повіт перейменований на Олександрівський, до нього увійшли Олександрівська фортеця та землі Великого Лугу. Землі по р. Вовчій і Берді увійшли до Павловського та Марієнпольського повітів. У 1783 р. відбулась нова адміністративна реформа – на край було поширено загальноросійський адміністративний устрій.

У 1775 р., згідно з положенням про губернії, створюється Катеринославське намісництво, яке складалося з 15 повітів (намісник Г. Потьомкін). Землі Запорізького краю увійшли до Новомосковського, Маріупольського та Катеринославського повітів. З приєднанням Криму до Російської імперії була створена Таврійська область. У лютому 1784 р. на материковій частині ханства створються 3 повіти – частина земель Запорізького краю увійшла до новоствореного Мелітопольського повіту.

У 1797 р. замість старих адміністративних утворень на півдні України створюється Новоросійська губернія. Землі краю розподілили між Маріупольським, Павлоградським, Катеринославським і Перекопським повітами. У 1801 замість Новоросійської губернії створені Катеринославська, Херсонська, Таврійська губернії. У складі Катеринославської губернії створено Олександрівський повіт.

В основу поміщицької колонізації Запорізького краю було покладено «План роздачі земель у Новоросійській губернії» затверджений 22 березня 1764 року. Землю могли отримати «всякого звания люди».

На середину 80-х років 18 ст. найкращі землі краю були роздані. Значну частину отримали саме поміщики – у 1805 р. вони володіли третиною усіх земель краю.

Для швидкого заселення земель південного краю уряд звернув увагу на можливість залучення іноземних переселенців. Одночасно завдяки цьому Росія бажала показати себе захисником усіх слов’янських народів, до краю переселялись серби, болгари. Росія стала також на захист православних греків та вірмен, які жили в Криму, разом з тим, переселяючи їх, Російська імперія послаблювала Кримське ханство. Переселялися також українці з Правобережної України.

Наприкінці 18 ст. з’являється м. Олександрівськ. Його поява пов’язана з будівництвом Дніпровської укріпленої лінії (системи прикордонних укріплень), яку російський уряд створив для захисту від турецько-татарських нападів, а також з метою встановлення контролю над запорізькими землями. Лінію було спроектовано таким чином, що всі фортеці розміщувалися вздовж кордону з Кримським ханством. Лише Олександрівську фортецю було спроектовано трохи північніше, при впадінні р. Мокрої Московки до Дніпра.

Олександрівська фортеця була закладена влітку 1770 р. Однак восени Мокра Московка затопила фортецю; у травні 1771 р. була закладена нова Олександрівська фортеця, а стара перетворена на передмістя.

Дніпровська укріплена лінія простягнулася на 180 км від Дніпра до Азовського моря вздовж течії річокк Кінської та Берди і складалася з восьми окремих фортець – Кирилівської, Олександрівської, Петрівської, Микитинської, Захаріївської, Григоріївської, Олексіївської та Дніпровської. Найміцніше укріпленими з них були Кирилівська та Олександрівська фортеці.

Після приєднання у 1783 р. Кримського ханства до Російської імперії, Дніпровська укріплена лінія втратила своє значення. Проте флангові фортеці Олександрівська та Петровська, завдяки їх стратегічному розташуванню, утримувалися урядом до кінця 18 ст. Згодом на їхньому місці виникли міста Олександрівськ (сучасне Запоріжжя) та Бердянськ.

З перших років уряд намагався перетворити Олександрівськ не лише на адміністративний, але й на економічний центр регіону. Сюди було перенесено митниці та карантин з Білозерки, що сприяло розвитку міста. Олександрівськ став значним транспортним центром (через нього йшли товари для будівництва Херсону та флоту). Тут щорічно відбувалося 4 ярмарки.

У 1778 р. Олександрівськ став повітовим містом. Через 5 років місто було позбавлено статусу повітового центру. Втративши статус повітового міста, Олександрівськ почав занепадати. У 1797р. скасовані фортеці Дніпровської лінії. Існування Олександрівська як міста опинилося під сумнівом. Але вже 1806р. створюється Олександрівський повіт, а Олександрівськ стає повітовим містом.

У кінці 18 ст. розпочинається німецька та менонітська колонізація Запорізького краю. На початку 19 ст. Колонізація досягає значного розмаху. Менонітам було виділено для поселення землі на Хортиці, 120 тис. десятин на р. Молочній, де створено окремий округ. У середині 30-х років в Олександрівському повіті додатково виділено для менонітів 9,5 тис. десятин землі. На середину 50-х років 19 ст. кількість менонітів досягає більше 15 тис.

З 1805 до Запорізького краю почали переселятися німці. Їм відвели землі на правому березі р. Молочної. Виникає Бердянський колоністський округ. Кількість німецьких поселенців сягнула 14 тис.

У 40-х роках 19 ст. уряд повертається до ідеї створення єврейських землеробських колоній. У 1846–1855 р. почалося переселення євреїв до регіону з Білорусії. В Олександрівському повіті було створено 10 єврейських колоній. Переселенцям надавалося по 30 десятин, грошова допомога, на 10 років вони звільнялися від податків. Однак зразковими землеробськими колоніями єврейські поселення так і не стали.

У другій половині 19 ст. підвищився попит на хліб. Але землевласники Запорізького краю своїми силами могли обробляти лише десяту частину залучених до землеробства земель. Решта оброблялася прийшлими робітниками, проте у врожайні роки 30% хліба не встигали збирати. До того ж 5/6 земель залишались нерозораними (у тому числі і у державних селах). Треба було організувати переселення до краю селянства (з інших регіонів, де було перенаселення), але довгий час це було важко через велику кількість заборон та бюрократичних інструкцій.

Після реформи 1861 р. ситуація змінилася. Уряд розпочав офіційне переселення селян (переважно до Таврійської губернії). Усього у ІІ половині 19 ст. за офіційними відомостями до Олександрівського повіту переселилося 11 тис., Мелітопольського – 29 тис., Бердянського – 18,5 тис. селян.

За переписом населення 1897 р. у Катеринославській губернії зареєстровано 45 етнічних груп – українців 70% (у Таврійській трохи менше); росіян 17%. У 1861–1863 р. переселяються болгари (на кінець 70-х у краї 30 колоній), після польського повстання уряд переселяв поляків з Правобережжя, з кінця 60-х – чехів (Чехоград у Мелітопольському повіті).

У середині 19 ст. економічне життя краю було малорозвинуте. Це було викликано відсутністю транспортної мережі. Відкритий у 1830 р. Бердянський порт ледве животів. З 1870 р. розпочалося будівництво залізниці, одна з ліній мала з’єднати Лозову й Олександрівськ. 23 жовтня 1873 р. будівництво було завершене, у 1874 р. збудованна залізнична гілка від Олександрівська до Мелітополя, у жовтні – до Сімферополя. У місті будувалися залізничні майстерні, зростає населення, з’явилися столичні купці які торгували сільськогосподарськими продуктами, торгівля хлібом у краї переключається на Бердянськ.

Промисловість все більше підпорядковується завданням розвитку землеробства. За короткий час край став найбільшим у імперії регіоном по виробництву сільськогосподарських машин. Значного розвитку набуває борошняна промисловість. На кінець 90-х тут було 33 заводи (10% від усіх заводів імперії). У Олександрівську працюють цегельні, лісопильні, горілчані заводи.

Головним товаром на ринках краю стає зерно. Щорічно через Бердянський порт проходило 10 млн. пудів зерна. Значення Олександрівська збільшується з пожвавленням пароплавства по Дніпру.

Промисловість Запорізького краю на початку 20 ст. продовжує розвиватися, збільшуються прибутки. Кількість підприємств у Олександрівську збільшилася до 59. Розвиток залізниць стимулює торговий обіг: у 1902–1904 рр. до Бердянська привезли залізницею 20 млн. пудів товарів, іншими сухопутними шляхами – 1,7 млн.пудів; водними – 295 тис.

Початок 20 ст. загалом вніс сподівання на прискорення прогресу. Будуються залізниці, пароплави, з’являються телефон та телеграф, поширюється популярність повітроплавання. Менш за все це торкнулося сільського населення, яке продовжувало жити за сільськогосподарським календарем.

У 1914–1917 роках склалася складна військово-політична ситуація, обумовлена боротьбою за владу між Тимчасовим урядом Росії та Українською Центральною Радою У жовтні 1917 року більшовики скасували тимчасовий уряд, що призвело до громадянської війни на території колишньої Російської імперії. Ці обставини стали причиною майже повного занепаду економічного життя Олександрівського повіту. У 1918 році в результаті збройної боротьби була встановлена радянська влада.

23 березня 1921 р. Олександрівськ перейменовано на Запоріжжя. 1923 р. Запоріжжя стало центром новоствореного Запорізького округу. Населення Запоріжжя становило 44 тис. осіб.

1 грудня 1922 року було ліквідовано Запорізьку губернію, а на її території створено три округи: Запорізький, Бердянський та Мелітопольський. Запорізький округ складався з 12 районів. У 1926 році Запорізький округ займав територію площею 12,1 тис. км2, населення складало 517 тис. осіб.

У 1927 році розпочалося будівництво Дніпрогесу – найпотужнішої гідроелектростанції в тогочасній Європі. Поряд прискореними темпами споруджувався комплекс нових енергомістких підприємств.

1939 р. утворена Запорізька область, що була виділена зі складу Дніпропетровської і Херсонської областей. Місто Запоріжжя стало обласним центром.

Бурхливий розвиток економіки та культури краю був перерваний II Світовою війною. 1941–1943 роки – окупація фашистами Запорізької області. При відступі ворог руйнував міста і села, комунальні об’єкти, житловий фонд був зруйнований на 50-80%.

Однією з найяскравіших сторінок в історії області є післявоєнне відродження запорізького індустріального комплексу – ДніпроГЕСу та підприємств чорної та кольорової металургії. До початку 1950 р. відновили роботу всі 670 заводів і фабрик області. У 1950–1970 рр. в області були створені нові галузі індустрії – електротехнічна, хімічна. Продовжував зростати енергетичний потенціал області. Поруч із введенням до дії ДніпроГЕСу-2, споруджено Запорізьку ДРЕС та Запорізьку атомну електростанцію.

Запорізька область сьогодні – це один з головних центрів розвитку економічного, технологічного й інтелектуального потенціалу України.


Природа

Запорізька область розташована в межах Східноєвропейської рівнини. Західна частина території області лежить на Причорноморській низовині (висота 30-100 метрів). Поверхня – рівнина слаборозчленована, із західним схилом до долини Дніпра та Азовського моря. Східна частина області зайнята Приазовською височиною з яружно-балковим та останцевим рельєфом (висота до 200 метрів) та глибокими долинами. Південь області зайнятий Причорноморською низовино. Вздовж узбережжя Азовського моря знаходяться численні довгі вузькі піщані коси, намиті морем. Найбільші з них Федотова, Обитічна, Бердянська.

Річки, які протікають по території Запорізької області, як по густоті гідрографічної мережі, так і по водності, розподілені нерівномірно. На крайньому північно-заході протікає могутнє джерело води – р. Дніпро. У кілометрі від заплави Дніпра починається безводний степ і вся решта області (біля 90% території) дуже бідна водними ресурсами. Середня густота річної мережі тут біля 0,12 км/км2, тобто нижча ніж в такому малозабезпеченому водою районі, як степовий Крим.

Загалом, по території Запорізької області протікає 65 річок, з яких 3 середні та 62 малих річок. Загальна довжина всіх 978 водотоків в межах області – 5789,9 км. До середніх річок відносяться – Гайчур, Конка і Молочна. Живлення річок, в основному, сніго-дощове.

До північної групи водотоків рік Придніпров’я відносяться притоки р. Вовчої (р.Гайчур, р.Велика Терса), р.Конка, р.Янчекрак, р.Карачекрак, р.Білозерка та інші – всього 25 річок.

До південної групи річок Приазов’я відносяться річки Великий та Малий Утлюк, Молочна, Берда, Обіточна, Лозоватка, Джекельня, Домузла, Корсак та інші – всього 40 річок.

Значне місце посідають штучні водойми – ставки та водосховища, які використовуються для водопостачання, зрошення, рибного господарства та інших народногосподарських потреб. Серед них є такі великі водосховища, як Бердянське на р.Берді, Білозерське, Калинівське та Чапаївське на. р.Білозерці. Усього по області налічується 28 водосховищ та 887 ставків.

На півдні Запорізька область омивається водами Азовського моря, берегова лінія якого у межах області більше 300 км.

На території Запорізької області є також 4 лимани: Білозерський, Утлюкський, Тубальський та Молочний.

Територія області знаходиться в степовій зоні. Площа, яку покривають ліси, складає 1,05 тис. км2, або 3,9% території області. Лісистість з урахуванням полезахисних лісових смуг складає 3,9% при загальній по Україні –14,3%. Основними лісоутворюючими породами є акація біла, сосна кримська, дуб звичайний.

Зарості дерев зустрічаються більше в балках, ярах, руслах річок та струмків. Старожили Запоріжжя – дуб, верба, дика груша, лох, липа, глід. Значні території засаджені штучними лісами та лісосмугами з робінії звичайної, в’язу гладкого, каркасу західного, гледичії колючої, сосни кримської, шовковиці чорної, карагани дерев’янистої тощо.

Степові фітоценози Запорізької області складені щільнодернинними посухостійкими (ксерофітними) злаками. Поширені осередки біднорізнотравних типчаково-ковилових степів. Рослинний покрив цих степів характеризується домінуванням ковили української та Лессінга, тирси, костриці валіської (типчака) та келерії гребінчастої. Серед різнотрав’я на підвищеннях трапляються будяк гачкуватий, грудниця волохата, гвоздика краплиста, дивина фіолетова, залізняк колючий, пижмо тисячолисте, шавлія сухостепова, ферула східна. На мікрозниженнях степу ростуть більш вологолюбні види різнотрав’я (волошка притиснутолускова, люцерна румунська, різак звичайний, шавлія поникла). Значна кількість однорічників-ефемерів (вероніки весняної, переломника видовженого, веснянки весняної, роговика українського, фіалки Китайбелевої), ефемероїдів (белевалії сарматської, зірочок українських, Артемчука, цибулиноносних, рястки Гуссона, тюльпанів Шренка та змієлистого, цибуль круглої, крапчастої та Пачоського), а також лишайників (родів кладонія, пармелія тощо), які оселяються на вільній площі між дернинами злаків. Цікавими степовими рослинами є ті, що належать до групи «перекоти-поле» – гоніолимон татарський, кермек сарептський, лещиця волосиста, волошка розлога, залізняк колючий тощо. Зустрічаються солонцюваті степи, де у травостої окрім типчака зустрічаються: полин сантонінський, віниччя сланке, камфоросма монпелійська, грудниця волохата; рідше – волошка розлога, тонконіг бульбистий, дивина тарганяча, кермек Мейєра, наземка мала, петросимонія розлога, підмаренник сланкий.

В степах Азовського узбережжя зростають гвоздика азовська, зірочки азовська та Артемчука, ластовень азовський, ушанка азовська та довгоплода, кострець каппадокійський та такі ендеміки, як жовтець одеський, кипець молдавський та лопатевий, пирій азовський, пижмо одеське, рожа Гельдрейха, цибуля міцно оболонкова. Зустрічаються види Нижньодніпровського флористичного комплексу: житняк Лавренків, козельці дніпровські, перлівка золотолускова, жовтозілля дніпровське тощо.

В області існують сприятливі умови існування багатьох видів тварин. Значна розораність степу вплинула на тваринний світ. Тому фауна степу представлена лише кількома хижаками (лисиця, степовий тхір, ласка). Більш численні степові гризуни (різноманітні полівки, малий сірий ховрах, великий тушканчик, хом’як, заєць-русак та інші). Серед мисливських видів зустрічаються: дикий кабан, козуля, муфлон, лань, єнотоподібний собака, ондатра. На рівних ділянках гніздяться великий та хохлатий жайворонки, сіра куріпка, просянка, жулан, зозуля, безліч жайворонків. З хижих птахів можна зустріти боривітер, шуліку, луня, степового орла і стрепета.

Корисні копалини

Запорізька область – визначний геологічний регіон, щедро наділений розмаїттям геологічних споруд та потужними мінеральними ресурсами. За різноманітністю і багатством мінерально-сировинних ресурсів область займає одне з провідних місць в Україні. Відносно загальнодержавних запасів мінеральної сировини в області знаходиться: пегматитів – 88,06%, апатитів – 63,42%, марганцевих руд – 69,1%, каолінів – 22,9%, багатих залізних руд – 10%, вогнетривких глин – 8,6%.

Згідно державного балансу запасів в області налічується 20 видів корисних копалин, розвідано 131 родовище, 114 родовищ враховано Державним балансом України, із яких 32 знаходяться в експлуатації.

Запорізька область поставляє на внутрішній та зовнішній ринки залізну руду, каоліни, вогнетривку глину, формувальні піски, будівельні та облицювальні камені. Встановлені перспективи знаходження та розробки нових видів корисних копалин: газу, графіту, золота та алмазів.

Останнім часом доведена можливість використання техногенних родовищ для розробки чорних, кольорових, рідкісних та благородних металів, різних видів неметалічної сировини.

Паливні ресурси представлені видобутком газу та бурого вугілля.

Приазовське газове родовище розташоване у Приазовському районі на відстані 25 км на схід від м. Мелітополя. В області знаходиться 3 родовища бурого вугілля: Оріхівське-1, Оріхівське-2, Оріхівське-3.

В Запорізькій області розташовані два залізорудних райони : Білозерський та Приазовський.

В Білозерський район входять Північно-Білозерське, Південно-Білозерське та Переверзівське родовища багатих залізних руд (вміст заліза – 60,6%), які не потребують збагачення.

В Приазовський залізорудний район входять Васиновське, Гуляйпільське та Кунсунгурське родовища бідних залізних руд. Родовища не розробляються.
На території області в 20 км від м. Запоріжжя знаходиться найбільше в світі Велико-Токмацьке родовище марганцевих руд. Запаси руди складають 1578,5 млн. т при середньому вмісту марганцю – 25,8% (на Нікопольському родовищі – 23%).

Перспективним родовищем по видобутку гірського кришталю є родовище «Крута Балка». Родовище «Єлисеївське» є перспективним по видобутку пегматиту графічного. На території області розвідані та експлуатуються два родовища облицювального каміння: Янцівське родовище гранітів й Драгунське родовище монцонітів. Для розширення асортименту видобутку облицювального каменю перспективними є Новополтавське родовище червоних гранітів та Куйбишевське родовище світло-сірих гранітів.

На території Пологівського району розробляється Пологівське родовище вторинних каолінів, вогнетривких глин та піску закладного. Вторинний каолін та вогнетривкі глини використовуються без збагачення у виробництві вогнетривких виробів, кераміки, у інших галузях промисловості.

В Чернігівському районі в 2 км на схід від с. Новополтавки розташоване єдине детально розвідане й унікальне в Україні Новополтавське родовище апатиту. Унікальність родовища полягає в його практично безвідходній технології переробки апатитових руд. Переробка руд дозволяє отримати до 1650 тис. т апатитового концентрату, який вміщує 38% фосфорного ангідриду. При видобутку основного компоненту – апатиту, Новополтавське родовище може бути об’єктом вилучення ніобію і танталу. При експлуатації родовища можуть бути також використані:

  • карбонатна крихта для вапнування кислих ґрунтів;
  • слюдисті хвости збагачення, що застосовуються для виробництва грубої кераміки, руберойду тощо;
  • вапняні пісковики для виробництва облицювальної плитки;
  • видобуті опоки, як легкі наповнювачі для бетону;
  • облицювальні матеріали із сієнітів, гранітів, мігматитів та ін.


Перспективні площі для проведення пошукових геологорозвідувальних робіт на виявлення золота та алмазів знаходяться в Бердянському та Приморському районах області.

В Бердянському районі розвідане Троїцьке родовище графіту з затвердженими запасами в кількості 2279 тис. т.

Польовий шпат видобувається у родовищі «Балка Великого табору» із пегматитових жил і надходить до Слав’янського заводу, де виробляються ізолятори та товари народного споживання.

З будівельної сировини в області розвідані родовища каменю будівельного, цегельної сировини, піску будівельного (Червонодніпровське родовище).

На території області вздовж узбережжя Азовського моря розповсюджені лікувальні грязі й мінеральні води. Родовище лікувальної грязі «Озеро Велике» знаходиться на курорті «Бердянськ», а родовище «Кирилівське» в гирлі р.Тащенак, яка впадає в Молочний лиман. Родовища лікувальної грязі є екологічно незахищеними від техногенного впливу і потребують постійного контролю за якістю їх бальнеологічного стану.

В районі м. Приморська розвідані та затверджені запаси лікувальної грязі в кількості 250,6 тис. м2, що дає змогу перспективного розвитку міста, як курорту.
Клімат – помірно-континентальний, характеризується малосніжною зимою та чітко означеною посушливістю влітку. Середі температури: літня +22°С, зимова -4,5°С. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів, рівень опадів становить 448 мм. Такі кліматичні умови максимально сприяють розвитку сільського господарства, курортів та туризму.

Ґрунти району – переважно малогумусні чорноземи. Основні території займають чорноземи нееродовані суглинисті на лесах та лучно-черноземні незасолонцюваті суглинкові ґрунти. Зустрічаються також солончакові, піщані та супіщані ґрунти.

Екологія регіону

Запорізька область є одним із найбільш індустріалізованих регіонів України з історично високорозвиненим сільським господарством.

Протягом останніх років екологічна ситуація в області стабілізувалась, але кардинальних позитивних зрушень ще не відбулося.

В області залишаються актуальними такі основні екологічні проблеми:

  • незадовільний екологічний стан малих річок;
  • забруднення й виснаження підземних водоносних горизонтів;
  • шкідлива дія вод (підтоплення, зсуви, абразійні процеси і т.п.);
  • попередження можливого негативного впливу на водні об’єкти Енергодарського енергетичного комплексу;
  • збільшення кількості накопичених промислових та побутових відходів;
  • безхазяйність складів із непридатними пестицидами й агрохімікатами та їх незадовільний стан;
  • забруднення територій внаслідок несанкціонованого розміщення відходів;
  • загроза забруднення Дніпровського водосховища раніш накопиченими у б. Маркусова («Чорна гора») відходами коксохімічного виробництва;
  • порушення гідрогеологічного режиму та вичерпання запасів підземних вод питної якості в південно-західній частині області, як наслідок інтенсивного відбору підземних вод для цілей водопостачання й шахтного водовідливу на Запорізькому залізорудному комбінаті;
  • економічна незбалансованість видобутку будівельних матеріалів, що призвело до вилучення значних площ земельних ресурсів, які своєчасно не рекультивуються землекористувачами;
  • активізація розвитку екзогенних геологічних процесів на узбережжі Азовського моря;
  • забруднення унікальних територій та зон природної спадщини.

Атмосферне повітря

Основними причинами забруднення атмосфери та низької якості повітря є результати роботи промислових підприємств, зокрема:

  • зношеність, а в деяких випадках відсутність засобів контролю за емісією газів;
  • недотримання підприємствами технологічного режиму експлуатації пилогазоочисного устаткування;
  • низькі темпи впровадження сучасних технологій очищення викидів;
  • відсутність ефективних методів очищення стоків з аераційних ліхтарів у металургійній сфері;
  • відсутність санітарно-захисних зон між промисловими та житловими районами. Багато житлових районів розташовані в зоні перенесення вітром атмосферних викидів від основних промислових джерел;
  • забруднення, пов’язане з автомобільним транспортом, кількість якого щороку зростає. Більшість автомобілів не оснащені каталітичними конвертерами, а в країні відсутня відповідна система регулярного інспектування таких транспортних засобів.

Основними забруднювачами атмосферного повітря в області продовжують залишатися підприємства Мінпаливенерго та Мінпромполітики. Викиди цих підприємств складають майже 91% від загальної кількості забруднюючих речовин по області. Найбільшу кількість викидів здійснюють наступні підприємства області:

  • Запорізька теплова електростанція;
  • ВАТ «МК «Запоріжсталь»;
  • ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат»;
  • ВАТ «Запорізький завод феросплавів»;
  • ВАТ «Запорізький абразивний комбінат»;
  • ВАТ «Дніпроспецсталь»;
  • ВАТ «Запоріжкокс»;
  • ВАТ «Український графіт»;
  • ВАТ «Запоріжвогнетрив»;
  • ВАТ «Запоріжсталь», дільниця виробництва вапна, смт. Кушугум.

Значний відсоток (до 40%) складають викиди автотранспорту, частка викидів якого в загальному валовому викиді щорічно зростає. Істотну частку в забрудненні атмосферного повітря міст складає і транзитний автотранспорт, що не підлягає обліку.

Водні ресурси

У Запорізькій області налічується 118 малих річок. Вони виконують важливу екологічну роль, однак перебувають у незадовільному стані за більшістю стандартних показників. Основною причиною є вплив людини на річкові екосистеми. Цей вплив включає:

  • неефективне оброблення каналізаційних стоків, особливо з побутових джерел;
  • міські зливові стоки;
  • сільськогосподарські стоки, які стають особливо загрозливими в разі затоплення;
  • недостатня площа лісів, що призводить до посиленої ерозії берегів;
  • повна відсутність захисту берегів річок у міських та сільських районах;
  • великий потік води через водосховища та ставки. Більшість були створені з порушенням норм, внаслідок чого греблі й дамби часто зазнають ерозії, що в свою чергу призводить до відкладання осадів у каналах/водотоках;
  • обсяги викачування підземних вод перевищують встановлені законом межі, що спричиняє дефіцит води і відповідне погіршення її якості.


Серйозною екологічною проблемою в регіоні є забруднення поверхневих вод. Особливо гостро ця проблема стоїть у місті Запоріжжя, адже це єдине місто в Україні, яке не має альтернативних джерел питної води. Через особливості місцевого рельєфу та внаслідок діяльності великих металургійних і хімічних підприємств артезіанська вода непридатна для вживання. Інші водойми, з яких можна було б забезпечувати місто, у регіоні відсутні. За статистикою, 14% забруднених стоків від загальноукраїнського обсягу припадає на підприємства Запоріжжя. До того ж, саме сюди, у нижнє річище Дніпра, потрапляють води з інших територій України, Білорусі та Росії. А з ними – важкі метали та органічні забруднювачі. У запорізькому басейні вміст фосфатів перевищує норму в 7 разів, амонію – в 12, є й інші отрутохімікати, з якими не можуть впоратися наявні очисні споруди.

У містах Запоріжжя, Мелітополь та Бердянськ після багаторічної експлуатації (при відсутності належних капітальних інвестицій) системи каналізації та водопостачання перебувають у незадовільному технічному стані. Системи водопостачання мають низьку пропускну спроможність і застаріли. В дуже поганому стані перебувають системи зливової та побутової каналізації, а додаткове навантаження на них внаслідок нового будівництва може призвести до катастрофічних наслідків. Промислові аварії-виливи, а також аварії каналізаційних насосних станцій призводять до регулярного порушення стандартів якості води і ставлять під загрозу здоров’я населення.

На екологічний стан водних об’єктів найбільше впливають аварійні ситуації на міських каналізаційних мережах. Аварії на каналізаційних насосних станціях і колекторах призводять до значного забруднення водних об’єктів та прилеглої території, створюють небезпечну санітарно-епідеміологічну обстановку.

На теперішній час з 63 об’єктів, які мають випуски стічних вод у водойми, 13 з них скидають стічні господарсько-побутові та промислові води без будь-якої очистки. В Азовське море мають випуски 2 об’єкта (очисні споруди каналізації м. Бердянська, база відпочинку «Азовський маяк» Приазовського району).

З метою поліпшення санітарного стану та зменшення обсягу стічних вод, які скидаються у р.Дніпро та р.Мокру Московку в межах м.Запоріжжя, на промислових підприємствах міста виконаний певний обсяг робіт:

  • комбінат «Запоріжсталь» – закінчено будівництво споруд по відводу дренажних вод з-під шлакових відвалів комбінату «Запоріжсталь» і ВАТ «Запоріжферосплав» в балці Маркусовій. Здійснений ремонт та заміна ділянок шламопроводу загальною довжиною 4 км від балки Капустяної до балки Городиської.
  • ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат» – збудована і введена в експлуатацію станція технічного обслуговування автомобільно-транспортного цеху з системою очистки стічних вод.
  • ДКП «Іскра» – введені в дію локальні очисні споруди нафтоуловлювачів, проведені пусконалагоджувальні роботи на іонообмінних установках по очистці гальваностоків. На загальнозаводських очисних спорудах розпочата експлуатації нової установки по доочистці зворотних від нафтопродуктів.
  • КП «ЗТМК» – продовжується реконструкція центральних очисних споруд доочистки промислових стічних вод (виконаний капремонт двох відстійників і випуску, що розсіюється). Закінчена реконструкція зворотного циклу.
  • ЗАТ «Запорізький автомобільний завод» – проведені ремонтні роботи на загальнозаводських очисних спорудах промислових і промислово-зливових стічних вод.
  • Проведені водоохоронні заходи по зменшенню скидів стічних вод у водні об’єкти на ДП «Радіоприлад», ВАТ «Запорізький сталепрокатний завод», ВАТ «ВІТ», ВАТ «Мотор Січ», ТОВ «Завод кольорових сплавів» та інших промислових підприємствах.

Згідно із розрахунками, проблеми скидання промислових стоків у притоки Дніпра неможливо вирішити раніше 2010 року. Водночас якість дніпровської води дедалі погіршується.

Проблема забруднення води гостро стоїть у рекреаційних зонах Приазов’я, що створює ризик повної втрати природної привабливості цього регіону.

Серед еколого-гідрогеологічних наслідків техногенного походження основними факторами прояву екологічної небезпеки на регіональному рівні є :

  1. Вплив видобутку підземних вод для водопостачання та при шахтному відливу на гідрогеологічний режим Бучакського водоносного горизонту. В результаті інтенсивної експлуатації та дренажно-осушувальних робіт площа депресійної вирви склала майже 8 тис. кв. км.
  2. Розвиток та активізація екзогенних геологічних процесів.
  3. Активізація небезпечних геологічних процесів в результаті підтоплення території.

Щорічно виконуються обстеження зсувонебезпечних територій на узбережжі Азовського моря, Каховського та Дніпровського водосховищ, на території м.Запоріжжя, продовжується будівництво берегоукріплювальних споруд для захисту від руйнування берегів:

  • Дніпровського водосховища в районі Павло-Кічкас в м. Запоріжжі;
  • узбережжя Каховського водосховища на ділянці Балабино – Кушугум – Малокатеринівка – Василівка;
  • узбережжя Азовського моря на небезпечній ділянці в районі житлового масиву «Азмол» м. Бердянська.

Земельні ресурси

Сільське господарство області розвивається у складних природно-кліматичних умовах. В області 548,9 тис. га особливо цінних земель, до яких відносяться чорноземи. За останні 35 років площа еродованих земель збільшилась на 25,2%. На теперішній час водною ерозією охоплено 35,5%, а вітровою – більш ніж 90% площі сільськогосподарських угідь (в роки з пиловими бурями практично вся територія області підпадає під дію вітрової ерозії). Суттєво зменшився вміст гумусу в ґрунтах, відмічається ущільнення орного шару, збільшуються площі засолених, солонцюватих, осолоділих та підтоплених земель. Вміст гумусу в ґрунтах має тенденцію до зниження – щорічно з кожного гектара ґрунтів втрачається 0,35 тонни гумусу. Якщо не виправити становище з внесенням добрив, то поживних речовин ще вистачить на 7-10 років, а після цього терміну врожаї сільськогосподарських культур різко зменшаться, тому що ґрунти будуть остаточно виснажені.

Основні причини зменшення гумусу:

  • посилена мінералізація ґрунту,
  • втрати при змиві верхнього (найбільш гумусованого) горизонту,
  • недостатня кількість внесення органічних добрив.

Суттєвим антропогенним фактором, що спричиняє ерозію ґрунтів, є структура ріллі (посівних площ).

Наявність в структурі використання ріллі 30,8% просапних культур, картоплі, овоче-баштанних та 11,1% чистого пару створює ерозійнонебезпечний фон, особливо при розміщенні соняшника, кукурудзи на зерно і силос, картоплі на схилах. Якщо з гектара еродованої ріллі в умовах області в середньому змивається 17,7 тонн ґрунту, то при розміщенні просапних культур на схилах – 30-50 т/га; при цьому виноситься з ґрунту 500-700 кг/га поживних речовин, тобто в 2-3 рази більше, ніж вноситься з добривами.

Негативний вплив на якість ґрунтів також чинять зрошувані води. Вже зараз джерела зрошення часто класифікують, як «обмежено придатні» і рідше – як «умовно-придатні» (через небезпеку вторинного осолонцювання і засолення). Це одна з причин того, що в Запорізькій області багато площ вторинно-осолонцьованих ґрунтів.

Відходи

Область відноситься до регіонів, де найбільша по країні концентрація підприємств важкої промисловості: Масштабність ресурсовикористання і энергетично-сировинної спеціалізації економіки регіону в цілому сприяють значному утворенню і накопиченню відходів виробництва і споживання.

Серед небезпечних відходів, що утворилися протягом року, велика кількість марганцю та його сполук, відпрацьованих формувальних сумішей, неорганічних сполук фтору, відпрацьованих емульсій та мастильно-охолоджуючих рідин, нафтовідходів.

В області взято на облік 54 сміттєзвалища, полігони, шламо-накопичувачі, відвальні господарства, які займають площу 5501,3 га. Протягом року на промислових, сільськогосподарських та інших підприємствах області утворюється більше 5,5 млн. тонн відходів. У загальному обсязі переважають тверді побутові відходи (93,9%).

По місту Запоріжжю налічується 14 місць видалення відходів, на яких накопичено більше 70 млн. тонн відходів. Основні види відходів, які вивозяться на ці полігони:

  • ВАТ «Запоріжсталь» – виробниче сміття, вогнетривкий брухт, шлами станції нейтралізації і залізовмісні, доменні й мартенівські шлаки, горіла земля тощо;
  • ВАТ «Дніпроспецсталь» – шлаки електросталеплавильні, пил металургійний, шлами сталеплавильні й прокатного виробництва, гіпсовий напівпродукт;
  • ВАТ «Запорізький завод феросплавів» – шлак марганцевмісний феросплавного виробництва, пил сухих газоочисних споруд, виробниче сміття тощо;
  • ВАТ «Запоріжкокс» – будівельні відходи й відходи після прибирання території підприємства.

Питання будівництва полігону для захоронення високотоксичних відходів на території Запорізької області до теперішнього часу не вирішено з ряду причин: гідрогеологічні умови не дозволяють розміщення подібного полігону через відсутність природної захищеності підземних джерел водопостачання, близького розташування населених місць, антропогенного перевантаження та ін.

Організована централізована санітарна очистка в 61 населеному пункті області, здійснюють її комунальні та приватні підприємства. В решті населених пунктів робота по збору й вивозу сміття проводиться не регулярно, як правило, у весняний період. Організацією цих робіт займаються сільські ради або ініціативні групи мешканців населеного пункту.

При проведенні перевірки фахівцямисанепідслужби виявлено до 700 несанкціонованих звалищ побутового й будівельного сміття у межах населених пунктів, в зонах відпочинку, на берегах водоймищ, річок тощо.

Виникнення несанкціонованих звалищ обумовлене тим, що в переважній більшості органи місцевого самоврядування не приділяють належної уваги питанням санітарної очистки. Комунальні служби не забезпечені належним фінансуванням, недостатня кількість або відсутність спеціалізованої техніки, запчастин, паливно-мастильних матеріалів, сміттєзбірних контейнерів. Всі ці причини призводять до забруднення навколишнього середовища.

Зростає актуальність стану зберігання непридатних пестицидів. Всього по Запорізькій області в ході проведеної інвентаризації зберігання заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин виявлено 222 складських приміщення, в яких зберігається 1214 тонн непридатних пестицидів.

Рослинний та тваринний світ

Ліси області характеризуються відносно невисокою продуктивністю. Для поновлення порідного складу насаджень, підвищення їх стійкості регулярно проводяться роботи по догляду за лісом і санітарні рубки. Протягом останніх років не відбулося значних змін у видовому складі лікарських рослин, що заготовлювалися на території області.

Щорічно в межах міст та інших населених пунктів області проводяться значні роботи по посадці зелених насаджень в ході проведення весняних загальнодержавних акцій «Дерева», «Зелена весна», «До чистих джерел» «Марш парків».

Спостерігається покращання стану популяції таких мисливських тварин, як заєць-русак, кабан, фазан. Збільшення популяцій склало відповідно 8,5%; 8,0% та 1,0%.

На території Запорізької області зафіксовано 39 із 67 занесених до Червоної книги України видів птахів: чапля жовта, коровайка, огар, чернь білоока, крохаль довгоносий, скопа, шуліка рудий, яструб-тювик, лунь польовий, орлан-білохвіст, журавель степовий, лежень, зуйок морський, ходуличник, дерихвіст лучний, вівсянка чорноголова, шпак рожевий та інші.

На території Запорізької області мешкають наступні види ссавців, що занесені до Червоної книги України: нетопир середземноморський, вечірниця велетенська (комахоїдні), мишівка степова, тушканчик великий (гризуни), азовка (китоподібні), горностай, тхір степовий, перев’язка звичайна, борсук звичайний, видра річкова (хижі).

Основними видами спеціального використання тваринного світу є ведення мисливського та рибного господарства.

Основними об’єктами полювання в області є заєць-русак, качки, голуби, сіра куріпка, лиска, фазан, перепілка, гуси, лисиця, дикий кабан, козуля, єнотоподібний собака, вовк, ондатра.

З метою відтворення рибних популяцій в районі Каменських та Іванівських Кучугур, Василівській та Новопавловській затоках Каховського водосховища та в затоках Безіменна й Лишня Запорізького водосховища були виставлені штучні нерестові гнізда. На Запорізькому водосховищі штучними гніздами користувалася лише плітка, в середній частині Каховського водосховища – лящ, плітка, у Василівській та Новопавлівській затоках нересту риб не відмічено.

В Азовському морі представником морських ссавців є дельфіни. Згідно чинних правил рибальства лов їх заборонений.

Природно-заповідний фонд

Площа природно-заповідного фонду Запорізької області становить 54,886 тис. га (310 об’єктів), в тому числі об’єкти загальнодержавного значення, що складають 2,02% загальної площі області.

Об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення:

1. Природний заповідник, площа – 100,0га.
2. Заказники:

• ландшафтні – 7, площа – 16895,1га.
• лісові – 1, площа – 367,0га.
• гідрологічні – 1, площа – 19000,0га.
• геологічні – 1, площа – 1383га.
• зоологічні – 1, площа – 993га.
• орнітологічні – 1, площа – 400га.

3. Пам’ятки природи:

• комплексні – 2, площа – 310га.
• ботанічні – 3, площа – 72га.
• геологічні – 2, площа – 30га.

4. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – 1, площа – 31га.

Об’єкти природно-заповідного фонду місцевого значення:

1. Регіональні ландшафтні парки – 1, площа – 1025га.
2. Заказники:
• ландшафтні – 49, площа – 8770,22 га.
• ботанічні – 92, площа – 2777,4га.
• орнітологічні – 2, площа – 417 га.
• герпетологічні – 2, площа – 56,7га.
• ентомологічні – 43, площа – 953,9га.
• лісові – 3, площа – 165,0га.
• зоологічні – 2, площа – 124,9га.
3. Пам’ятки природи:
• комплексні – 20, площа – 324га.
• ботанічні – 45, площа – 123,025га.
• палеонтологічні – 1, площа – 5га.
• геологічні – 11, площа – 56,8га.
4. Заповідні урочища – 2, площа – 95га.
5. Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва – 15, площа – 125,3га.
6. Зоологічні парки – 1, площа – 290га.

Економіка регіону

Запорізька область входить до числа регіонів України, які складають основу її індустріального та аграрного потенціалу. Посідаючи 9 місце в Україні за чисельністю населення, область утримує 2 місце після м. Києва за обсягом виробництва валової доданої вартості у розрахунку на одного жителя.

В області зосереджені практично всі основні промислові галузі, серед яких ключовими є електроенергетика, металургія, машинобудування, металообробка та хімія. Основу промисловості регіону складають металургійний та енергетичний комплекси, де виробляється 12,1% загального обсягу чавуну, 14% сталі, 15,6% готового прокату, 11,9% коксу, 26,5% електроенергії України.

В регіоні є більше 160 великих промислових підприємств.

В Запорізькій області діє потужний енергетичний комплекс з виробництва, розподілу та збуту електричної енергії.

Електроенергетика Запорізької області відіграє провідну роль у народному господарстві регіону. У загальному обсязі промислового виробництва області питома вага енергетики складає більше 27%.

За виробництвом електроенергії Запорізька область займає перше місце серед інших областей України. Електростанціями області виробляється 28,5% електроенергії України.

Енергетичний комплекс області представлено трьома генеруючими станціями: Запорізькою атомною станцією, гідроелектростанцією «Дніпрогес» та найбільшою в Україні тепловою електростанцією – «Запорізькою ТЕС».

Запорізька атомна електростанція – найбільша АЕС у Європі, встановлена потужність якої складає 6000 мВ. ЗАЕС сьогодні – це сучасне високотехнологічне підприємство, визнане в усьому світі. На станції передбачено комплекс заходів, які гарантують безпечне та екологічно чисте виробництво електроенергії.

Головною метою залучення інвестиційних коштів є продовження ресурсу діючих електростанцій, підвищення ефективності їх роботи та забезпечення екологічної безпеки.

Металургійний комплекс є основним промисловим комплексом у регіоні. Більше половини усієї промислової продукції виробляють підприємства цієї галузі.

Чорна металургія у Запорізькій області представлена такими гігантами важкої індустрії, як ВАТ «Запорізькій металургійний комбінат «Запоріжсталь» – один з найпотужніших в Європі металургійних підприємств чорної металургії з повним металургійним комплексом. Основною продукцією комбінату є ливарний чавун, гарячекатаний та холоднокатаний листовий прокат, холодногнуті профілі. Впроваджено нову ресурсозберігаючу технологію виробництва рулонів гарячекатаного металу подвійної маси. Відбувається освоєння високоякісного автолиста. «Запоріжсталь», що є єдиним в Україні підприємством з виробництва тонколистового прокату з нержавіючих і легованих сталей, високоекономічних гнутих профілів, консервної жерсті, тонколистового прокату з полімерним покриттям. Комбінат експортує продукцію більше ніж до 50 країн світу.

ВАТ Металургійний завод «Дніпроспецсталь» спеціалізується на виробництві металопродукції з нержавіючих, інструментальних, швидкорізальних, підшипникових, легованих конструкційних марок сталі, а також з жароміцних сплавів на основі нікелю.

ВАТ «Запорізький завод феросплавів» належить до найбільших в Україні виробників феросиліцію, феромарганцю і є єдиним підприємством, яке випускає металічний марганець.

ВАТ «Запоріжкокс» є провідним галузевим підприємством України, яке має повний технологічний цикл переробки коксохімічних продуктів, з широким асортиментом продукції. Основна продукція заводу – доменний кокс.

ВАТ «Запоріжвогнетрив» – одне з найбільших підприємств України. Основні види продукції – вогнетривкі вироби і матеріали, в тому числі алюмосилікатні, периклазові, хромітопериклазові, периклазохромітові та карбідокремнієві електронагрівачі.

Провідним підприємством чорної металургії також є Ват «Запорізький сталепрокатний завод». Асортимент продукції заводу постійно зростає й сьогодні налічує майже два десятки видів товарів промислового та побутового призначення: від цвяхів до труб і сталевого посуду.

Три величезних підприємства Запорізької області – ВАТ «Укрграфіт», ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» та Запорізький титано-магнієвий комбінат є представниками кольорової металургії.

ВАТ «Запорізький алюмінієвий комбінат» – єдиний в Україні і найбільший у Східній Європі виробник алюмінію, легованих сплавів на його основі та кристалічного кремнію. Сьогодні «ЗАлК» має комплексний металургійний цикл, що спеціалізується на виробництві глинозему металургійного й спеціальних марок первинного алюмінію, легованих алюмінієвих сплавів для автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, кремнію кристалічного для напівпровідникової та кремнійорганічної галузі.

Запорізький титано-магнієвий комбінат – єдиний в Україні виробник губчастого титану, провідне підприємство з виробництва германію та кристалічного кремнію. Комбінат досяг значних успіхів у виробництві злитків та прокату з губчастого титану для аерокосмічної техніки, нафтохімії, автомобілебудування, промислового та побутового машинобудування, медтехніки, архітектурного застосування. Вироби з германію знаходять застосування в інфрачервоній та волоконній оптиці, комп’ютерних та космічних лініях зв’язку, фармацевтиці, як каталізатори у виробництві тари для харчових продуктів, а вироби з кремнію – в електроніці, сонячній енергетиці тощо.

ВАТ «Український графіт» – провідний український виробник графітованих електродів для електросталеплавильних, руднотермічних та інших видів сталеплавильних печей, товарних вуглецевих мас для електродів Содерберга, футеровочних матеріалів на основі вуглецю для підприємств металургійного, машинобудівного, хімічного та інших комплексів промисловості.

ЗАТ «Завод алюмінієвої катанки» – єдиний в Україні виробник алюмінієвої катанки для електротехнічних цілей шляхом безперервного ливарництва.

Галузь машинобудування та металообробки у Запорізькому регіоні – одна з найбільш розвинутих галузей промисловості. Питома вага виробництва цієї галузі складає 13,7% від загального обсягу промислового виробництва регіону.

Цю галузь у регіоні представляють:

  • ВАТ «Мотор-Сiч», широковідомий виробник надійних двигунів до літаків і гелікоптерів. Мотори з маркою підприємства підіймали в повітря літаки: Іл-18, АН-24, АН-26, АН-30, АН-32, ЯК-40. Окрім авіадвигунів, «Мотор Січ» виготовляє газотурбінні силові системи для виробництва електроенергії, нагрівання води, одержання стиснутого повітря, гасіння пожеж. Авіадвигуни широко використовуються на бурових установках, в агрегатах суден на повітряній подушці й підводних крилах.
  • ВАТ «АвтоЗАЗ» та СП «АвтоЗАЗ-ДЕУ» та пов’язані з ним підприємства регіону – виробники легкових автомобілів різної модифікації.
  • ВАТ «Запоріжтрансформатор» – один з найбільших у світі виробників силових та спеціальних трансформаторів, електричних реакторів для електростанцій, підстанцій промислових об’єктів та іншого обладнання
  • ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» – провідний виробник абразивних матеріалів та інструментів, відомий не тільки в Україні, але й у світі. Крім традиційних для галузі виробів, на підприємстві впроваджені виробництва: тугоплавких сполук – карбіду бора, мікропорошків електрокорунду і карбіду кремнію, шліфувальної шкурки й виробів з неї, керамічних зв’язок, нестандартного обладнання.
  • ВАТ «Мелітопольпродмаш»– це потужне спеціалізоване підприємство з виробництва, реалізації та встановлення технологічного обладнання для переробних галузей промисловості.

Окрім всесвітньовідомих підприємств-гігантів у регіоні діє багато машинобудівних підприємств з чисельністю працюючих 1-3 тис. чоловік. Це такі підприємства як: ВАТ «Південдизельмаш» – виробник більш, ніж 100 модифікацій дизелів та дизель-генераторів, ВАТ «Запорізький кабельний завод» – виробник силових кабелів та дротів; ВАТ «Рефма» – виробник холодильних установок; ВАТ «Мелітопольский завод тракторних гідроагрегатів» та ВАТ «Першотравневий завод сільськогосподарських машин».

Хімічна промисловість області представлена 8 підприємствами.

Запорізьке ВО «Кремнійполімер» випускає мономери та полімери для потреб авіації, космонавтики, машинобудування, інших галузей. Асортимент продукції поширюється за рахунок випуску товарів широкого вжитку – шампунів, зубних паст, лакофарбових та будівельних матеріалів. Вся продукція об’єднання знаходить своїх споживачів. Вперше в Україні тут почали виготовляти силіконовий каучук, герм етики.

ВАТ «АзМОл» – одне з найпотужніших в Україні підприємств з випуску продукції хімічної промисловості. Основними зразками продукції підприємства є:

  • мастила – універсальні, автомобільні, індустріальні, залізничні й спеціальні;
  • змащувально-охолоджуюча рідина;
  • оливи – синтетичні й мінеральні моторні, гідравлічні, для холодильних машин, спеціальні.

Продукція ВАТ «АзМОл» користується сталим попитом не тільки в Україні та країнах СНД, але й в державах далекого зарубіжжя.

Запорізька область має розвинуту будівельну галузь. Питома вага будівництва у загальному обсязі валової доданої вартості області складає біля 5,5%. Ринок будівельних послуг в області є досить динамічним, з високим рівнем конкуренції.

Підприємства будівельної галузі мають потужну промислово-будівельну базу, яка здатна забезпечити Запорізьку та прилеглі області високоякісними будівельними матеріалами.

Легка промисловість є однією з найбільш соціально значущих галузей народного господарства. Питома вага легкої промисловості у загальному обсязі промислового виробництва області складає 4,5%.

Цю галузь у регіоні представляють відкриті акціонерні товариства «Виробничо-торгівельне швейне підприємство «Елегант», «Виробничо-торгівельна фірма «Селена», «Бердянська трикотажна фабрика», ЗАТ «Токмацька швейна фабрика», ЗАТ «Надія» та інші.

ВАТ ВТФ «Селена» є найвідомішим в Україні підприємством, що виготовляє жіночий одяг. Головні види продукції – пальта, напівпальта, плащі, костюми, сукні, блузки, спідниці тощо. На підприємствах легкої промисловості продовжуються структурні перетворення, які дозволять підвищити якість і розширити асортимент продукції.

Фірми «Селена» та «Елегант» гідно представляють галузь легкої промисловості не тільки в межах українського ринку та країнах СНД, але й плідно співпрацюють з партнерами країн Західної Європи.

Підприємства харчової і переробної промисловості посідають важливе місце у промисловості області.

Галузь має високий виробничий потенціал, власну сировину. Продукція цієї галузі має високий і достатньо стійкий внутрішній ринок збуту.

В області розташовано ряд підприємств, які за потужністю та обсягами випуску продукції, є провідними в Україні. Це відкриті акціонерні товариства «Запорізький м’ясокомбінат» та «Мелітопольський м’ясокомбінат» – одні з лідерів по виробництву і реалізації високоякісних ковбасних виробів на Україні; «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич», продукція якого користується великим попитом на ринку України та за її межами; «Мелітопольський олійноекстракційний завод», «Пологівський олійноекстракційний завод» та ЗАТ «Запорізька кондитерська фабрика».

ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» – один з лідерів пивоваріння у Східній Європі та найсучасніше підприємство галузі з високим рівнем автоматизації технологічних процесів. Якість більше десятка сортів янтарного напою марки «Славутич» підтверджена багатьма національними та міжнародними нагородами.

Сільське господарство

Запорізька область є одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції та виробів харчової промисловості серед регіонів України.

Площа сільськогосподарських угідь області складає 2246,3 тис. га, або 5,4% сільгоспугідь України.

У структурі сільськогосподарського виробництва переважає продукція рослинництва (57%). У рослинництві зернові культури складають 54,6%, олійні – 20,8%, картопля та овочебаштанні культури – 1,8%, кормові культури – 22,8%.

Центральне місце в рослинництві в даний час і на перспективу займає зерновий підкомплекс. Основною технічною культурою Запорізької області є соняшник. В області виробляється понад 13% загальноукраїнського виробництва соняшнику.

В усіх агрокліматичних зонах наявні сприятливі умови для вирощування овочів та баштанних культур.

Для більш раціонального використання орних земель в області діють 3 зрошувальні системи: Північно-Рогачикська, Запорізька та Жовтнева.

Основним напрямком у тваринництві є виробництво м’ясо-молочної продукції. Майже 70% продукції тваринництва виробляється у приватному секторі.

Пріоритетним напрямком у розвитку тваринництва на найближчі три роки визначено такі галузі, як птахівництво та свинарство. Сільськогосподарські підприємства всіх форм власності нарощують поголів’я свиней та птиці.

Транспорт

Запорізька область має розвинуту транспортну систему.

На долю автомобільного та залізничного транспорту припадає велика частка як вантажних, так і пасажирських перевезень. Відбувається постійне зростання кількості агентств, які надають послуги з міжнародних автоперевезень.

Мережа шосейних доріг довжиною 6683 км зв’язує всі населені пункти області. Мережа зовнішніх автошляхів має дороги державного значення, що забезпечують зв’язки з Дніпропетровськом, Харковом, Полтавою, центральними і південними областями України, з Чорноморським та Азовським узбережжями. Через територію регіону проходять стратегічні траси, такі як: Одеса – Мелітополь – Новоазовськ, Харків – Сімферополь – Севастополь, Бориспіль – Дніпропетровськ – Запоріжжя.

Розгалужена мережа залізничних доріг з’єднує всі основні промислові центри регіону з містами України та країнами СНД. Запорізький залізничний вузол утвориться перетинанням двох магістральних ліній: Москва – Харків – Запоріжжя – Сімферополь і Кривий Ріг – Запоріжжя – Донбас.

Запорізьке відділення Придніпровської залізниці має 71 структурний підрозділ, що обслуговують 1849 км. залізничних доріг, 82% перевезень здійснюється електропотягами. Відділення має 65 станцій, 56 з яких здійснюють вантажні операції. Найбільші залізничні вузли: Запоріжжя, Пологи, Бердянськ, Мелітополь.

Важливу роль у транспортній системі Запорізької області відіграє велика суднохідна артерія – ріка Дніпро, яка тече територією області з півночі на південь.
Запорізький річковий порт – найбільший високомеханізований порт на Дніпрі – є відкритим для всіх невійськових суден, дедвейтом до 5000 тонн. 3722 метри причальних ліній обладнані 44 портальними кранами й усією необхідною технікою. Є відкриті склади з твердим покриттям площею 73 тис. м2, криті склади площею 3 тис. м2. Порт володіє власним вантажним флотом.

Через Запорізький порт експортуються донецькі глини до Італії, металовироби й металобрухт до Туреччини, кокс і вугілля в порти Югославії та Болгарії, феросплави, торф, рутиловий концентрат до різних країн світу. Порт приймає й переробляє боксити, хромову та марганцеву руду, пальне й мастила в тарі, обладнання та інші товари.

Бердянський морський порт (на Азовському морі) є морськими воротами в Запорізьку область. Бердянський порт – це єдиний морський транспортний вузол Запорізької області, розташований на перехресті залізничного, річкового та морського сполучення. Порт має Першу категорію і сьогодні є високомеханізованим транспортним підприємством з 10 вантажними причалами, де працюють 34 портальних крани вантажністю 5-40 тонн, 97 одиниць засобів малої механізації, 6 тепловозів, 43 автомашини різного призначення. Довжина причальної лінії – 1704,2 м, загальна площа території порту – 25 га.

Важливу роль в транспортній системі області відіграє Запорізький регіональний аеропорт, який має статус міжнародного і займає одне з провідних місць в Україні за інтенсивністю потоку пасажирів. Державним підприємством «Аеропорт Запоріжжя» обслуговуються вантажні та пасажирські рейси. Підприємство має всі приміщення й технічне обладнання, які необхідні для прийому й відправки повітряних суден. Розташовані прикордонні та митні служби. Після реконструкції пропускна спроможність аеровокзалу сягає 120 пасажирів на годину. Комерційний склад може прийняти й обробити до 50 тонн вантажів за добу.

Аеропорт м. Бердянська, який також має статус міжнародного, є складовою частиною розвинутої транспортної інфраструктури регіону.

Такі авіакомпанії, як «Lufthansa», «Austrian Airline Group» та «Eurowings» відкрили свої представництва в Запорізькій області.

Політика та суспільство

До структури влади запорізької області входять: Запорізька обласна державна адміністрація, Запорізька обласна рада, міські ради, управління та адміністрації.

Керівництво Запорізької обласної державної адміністрації складається з голови, першого заступника голови облдержадміністрації; заступника голови облдержадміністрації з питань інформаційної сфери, релігій, національностей, культури, спорту; заступника голови облдержадміністрації з питань гуманітарної і соціальної сфери; заступника голови облдержадміністрації з питань промисловості, енергетики, транспорту і зв’язку; заступника голови облдержадміністрації з питань будівництва, житлового, комунального та шляхового господарства; заступника голови облдержадміністрації з питань розвитку територій і зовнішньоекономічних зв’язків; заступника голови облдержадміністрації з питань сільського господарства і продовольства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення; заступника голови облдержадміністрації з політико-правових питань і заступника голови з питань організації діяльності апарату облдержадміністрації з організаційної, правової, кадрової і контрольної роботи.

Запорізька обласна рада (120 депутатів) Партія регіонів – 60 мандатів, БЮТ – 14 мандатів, Блок Вітренко – 13 мандатів, «Наша Україна» – 8 мандатів, КПУ – 7 мандатів, «Не так!» – 7 мандатів, НБЛ – 6 мандатів, «Віче» – 5 мандатів.

Охорона здоров’я

В Запорізькій області надають медичну допомогу 694 лікувально-профілактичні установи. Охорона здоров’я має у своєму розпорядженні могутній потенціал вчених і практиків. За останні 10 років в області широкого розвитку набули перспективні напрямки надання медичної допомоги населенню.

В області працюють: Центр мультиорганної трансплантації, Центр мікрохірургії вуха та сурдології, Центр дитячої кардіохірургічної служби області, Обласна служба мікрохірургії кисті і регіональний Центр ендопротезування суглобів, Запорізький обласний кардіологічний диспансер.

Мережа швидкої допомоги в області представлена 65 установами. Провідна роль належить Обласному Центру екстремальної медицини і швидкої допомоги.

Гордістю охорони здоров’я області є інфекційна лікарня м. Запоріжжя, побудована і обладнана згідно світовим стандартам. Далеко не скрізь по Україні є такі як тут сучасні спеціалізовані центри – гепатоцентр, Центр «TОРЧ» – інфекції, імунопрофілактики та сіркодіагностики інфекційних захворювань.

Єдина в Україні медична установа, де можна отримати всебічну лікувально-діагностичну допомогу на найбільш сучасному рівні з питань репродуктивного здоров’я (дітей і дорослих), безпліддя, сімейно-шлюбних відносин та планування сім’ї, включаючи оперативне лікування, – це Запорізький обласний Центр реабілітації репродуктивної функції сім’ї.

Комплексне лікування та реабілітація дітей дошкільного та шкільного віку проводяться в 7 дитячих санаторіях: протитуберкульозному (м. Бердянськ); кістково-туберкульозному (м. Запоріжжя); ревмокардіологічному (м. Молочанськ); багатопрофільному дошкільному (м. Запоріжжя); пульмогастроентерологічному (м. Мелітополь); психоневрологічних для дітей дошкільного та шкільного віку (м. Запоріжжя).

Успішно працює на базі обласної клінічної лікарні Обласний центр хірургії, до якого входять відділення кардіологічної і судинної хірургії. Кардіохірурги роблять ряд складних операцій, відомих у світовій практиці: протезування мітрального та аортального клапанів, вживляння кардіостимуляторів, аорто-коронарне шунтування. В 2001 р. створено Центр дитячої кардіохірургічної служби області, де виконуються операції дітям з уродженими пороками серця та магістральних судин. Ефективно діє обласний центр артрології і спортивної травми, де виконуються операції по протезуванню та усуненню ушкоджень суглобів.

Досягнення запорізьких офтальмологів з імплантацією штучного кришталика відомі не тільки в Україні, а й в інших країнах. Проведені унікальні операції по створенню штучних сечового міхура і стравоходу.

В охороні здоров’я області продовжується процес реформування. Пріоритетними та перспективними в плані інвестицій напрямками розвитку галузі є сільська сімейна медицина, розвиток лікувально-діагностичної бази дитячих та пологових установ, кардіохірургічної служби.

Природно-рекреаційний потенціал. Рекреаційний потенціал Запорізького Приазов’я створює передумови для перспективного розвитку курортного господарства області. Сприятливі кліматичні умови, піщані пляжі, рівнинний рельєф, лікувальні грязі та мінеральні води – все це створює передумови для розвитку курортних зон.

У межах Запорізького Приазов’я сформовано три курорти: «Бердянськ», «Кирилівка» і «Приморськ». Тут також склалися рекреаційні угіддя стихійного тривалого і короткочасного відпочинку локального значення (Новопетрівські і Луначарські – Бердянського адміністративного району; Орловські – Приморського району; Радивонівські – Якимівського району; Чкалівські, Ботієвські і Степанівські – Приазовського району). Ці угіддя мають вигідне географічне положення і сприятливі природні передумови для організації рекреаційної діяльності. Функціонують численні санаторії, водогрязелікарні, будинки та бази відпочинку.

Освіта

Освіта області сьогодні – це стабільна система з позитивним розвитком, що має на цьому шляху суттєвий потенціал.

В області діє 526 дошкільних закладів.

Середню освіту здобувають у 673 загальноосвітніх навчальних закладах. Головне їх досягнення – варіативність мережі, можливості вибору закладів, освітніх програм залежно від індивідуальних освітніх запитів учнів.

Докорінні якісні зміни відбулися в системі професійно-технічної освіти області. Її розвиток, перш за все, орієнтується на реформування економіки, зміни потреб ринку праці регіону. Зараз в області діє 44 професійно-технічні навчальні заклади. Одним з пріоритетних напрямів реформування закладів професійно-технічної освіти є перехід до нових, сучасних технологій підготовки кадрів.

Вища школа Запорізької області є могутнім фактором кадрового та наукового забезпечення соціально-економічного розвитку регіону та країни в цілому. Сьогодні в регіоні діє 35 державних вищих навчальних (такі, як Запорізький Національний технічний університет, Запорізький державний університет, Запорізька державна технічна академія та інші), з них 12 – ІІІ-ІV рівнів акредитації, 23 – І-ІІ рівнів акредитації. В них готують висококваліфіковані кадри спеціалістів із сучасною підготовкою для промисловості, освіти, медицини, культури тощо. Підготовку спеціалістів для агропромислового комплексу в області здійснює 7 навчальних закладів, з них – один вищий ІII-IV рівня акредитації (Таврійська державна агротехнічна академія) та 6 закладів І-ІІ рівня акредитації.

Впроваджуються механізми підтримки на регіональному рівні обдарованої студентської та учнівської молоді, формування майбутньої інтелектуальної еліти. Дедалі більшого поширення набувають пошуки вищими навчальними закладами своїх майбутніх студентів серед переможців інтелектуальних змагань шкільної молоді (предметних олімпіад, переможців науково-дослідницьких конкурсів у рамках Малої академії наук України), поєднання за підсумками попередньої освітньої співпраці випускних іспитів у загальноосвітніх закладах із вступними до вищих навчальних закладів тощо.


Культура

З метою забезпечення культурних потреб населення в області працює значний потенціал галузі: 5 театрів, у тому числі, 3 обласних, 2 муніципальних, обласна філармонія, цирк, 3 парки культури та відпочинку, 614 масових бібліотек, 586 будинків культури, 16 музеїв, 2 музеї-заповідники, Національний заповідник «Хортиця», 74 дитячі школи естетичного виховання.

В області активно діють заклади культури клубного типу. За останні роки, у зв’язку з реструктуризацією клубної мережі, створюються установи нового типу: районні та міські центри культури і дозвілля, клуби-бібліотеки, сільські клуби-кіно, будинки народної творчості, культури й дозвілля.

Запорізька область багата на чисельні пам’ятки – унікальні твори матеріальної і духовної культури. Вивчення, охорона та використання пам’яток є важливим напрямком культурної політики. До державного обліку прийнято 5580 пам’яток археології, 1654 – історії, 75 – мистецтва. 93 пам’ятки внесено до Державного реєстру національного культурного надбання.

Культурні пам’ятки:

  • Національний заповідник «Хортиця»;
  • Антропоморфні стели, 3-2 тис. до н.е.;
  • Кам’яні баби,11-8 ст. до н.е.;
  • Козацька фортеця на неприступному острові Хортиці, 18 ст.;
  • Святомиколаївський кафедральний собор, 1836 р.;
  • Земська управа 1912 р.;
  • Запорізький 700-річний дуб;
  • Музей історії запорізького козацтва;
  • Давні кургани;
  • Захаріївська фортеця, 1770 р.;
  • Собор св. О. Невського, 17 ст.;
  • Історико-археологічний заповідник «Кам’яна могила»;
  • Краєзнавчі музеї;
  • Музей народної творчості та етнографії.



Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»

© «ВЭС», 2020
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua