На главную страницу
 


Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

Львівська область


Символіка регіону

Герб Львівської області являє собою геральдичний однодільний щит, на синьому полі жовтий (золотий) коронований лев спинається на скелю праворуч. Озброєння лева не виділене. Навколо щита декоративний бронзовий картуш, прикрашений гілками дуба й лавра. У верхній частині картуша – щиток з малим державним гербом України – жовтим (золотим) Тризубом у синьому полі.

Лев, що спинається на скелю, символізує могутність і силу краю, його мешканців, які віками боронили свою незалежність від чужинців. Водночас він перегукується з назвою міста Львова й іменем його першого володаря – князя Лева Даниловича. Корона на голові лева вказує на столичну роль регіону в Галицько-Волинському королівстві (у 18 – поч. 20 ст.). Дубові й лаврові гілки обабіч герба символізують доблесть і славу регіону.

Тризуб, що вінчає Великий герб, вказує на велику роль Львівщини у боротьбі за Українську державу.

Пропорції герба зі щитом (висота до ширини) – 5:4, радіус заокругленої нижньої частини дорівнює 1/2 ширини щита. Лев розміщений пропорційно щодо вертикальної осі, на відстані, рівній 1/10 висоти щита від його країв.

Прапор Львівської області є символом, що відображає історію й традиції області.

Прапор являє собою прямокутне полотнище (зі співвідношенням сторін 3:2) синього кольору, в центрі якого зображений герб області – коронований лев жовтого (золотого) кольору без скелі. Висота лева – 3/4 ширини прапора, відстань від горішнього й нижнього краю полотнища – по 1/8 ширини прапора. Прапор односторонній, зворотна сторона – дзеркальне відображення.

Герб і прапор затверджені 27 лютого 2001 р.

Загальна інформація

Площа – 21,8 тис. кв. км
Населення – 2577,1 тис. осіб
Обласний Центр – Львів

Загальні дані

Львівська область утворена 4 грудня 1939 р. Область розташована на крайньому заході України. Львівська область межує на півночі з Волинською, на північному сході – Рівненською, на сході – Тернопільською, на південному сході – Івано-Франківською, на півдні й південному заході – Закарпатською областями. На заході протягом 278,2 км її межі збігаються з українсько-польським державним кордоном.

Львівщина має площу в 21,8 тис. кв. км, що становить 3,6 % території України. Протяжність: з півночі на південь – 240 км, із заходу на схід – 210 км.

Область поділяється на 20 адміністративних районів і має 41 місто, з яких 9 обласного підпорядкування: Львів, Борислав, Дрогобич, Моршин, Новий Розділ, Самбір, Стрий, Трускавець, Червоно град, а також 34 селища міського типу та 1850 сільських населених пунктів.

Адміністративний центр – Львів з населенням 735 тис. жителів.

Населення. Чисельність населення області складає 2,577 млн. осіб, за чисельністю область займає 4 місце після Донецької, Дніпропетровської та Харківської областей. Частка міського населення становить 60,1%. Область належить до найбільш густозаселених у країні. Середня густота населення становить 118 осіб/кв. км. Найвищу густоту населення мають прилегла до Львова місцевість й прикарпатські райони, розташовані у межиріччі Дністра та Стрия. Найнижча густота населення спостерігається у гірських районах, а також у північно-східних районах області.

За національним складом населення область загалом є однорідною. 94,8% населення області становлять українці. Проте в регіоні проживають біля 100 інших національностей та народностей. Найчисельнішою меншиною є росіяни (3,6%). Абсолютна більшість росіян проживає у великих містах області. Крім того, у області живуть поляки (0,7%), євреї (0,2%), інші (0,5%). Сільська місцевість є майже суцільно українською.

Найбільші міста регіону – Львів, Дрогобич, Стрий, Червоноград, Самбір, Борислав.

Історія регіону

Перші сліди перебування людини на території Львівської області знайдено в Золочівському районі (поселенню близько 20 тис. років). У 10 ст. н. е. територія теперішньої Львівщини, як частина Галичини, входила до складу Київської держави.

Галичина була економічно та культурно високорозвиненим регіоном. У зв’язку з послабленням центральної влади і конфліктами між окремими князями, Київська Русь не змогла протистояти татарській навалі 1240 р. й існування її як унітарної держави закінчилось. У 1240–1250 роках князем, (а згодом королем Галицько-Волинської держави) Данилом Галицьким було засноване місто Львів, назване на честь його сина Лева. Перша письмова згадка про місто датується 1256 роком.

Львів був заснований як опорний пункт для захисту торговельних шляхів. Однак згодом він втратив своє значення фортеці і став великим торгово-економічним центром. Вдале географічне розташування міста на перехресті важливих торгових шляхів з Західної Європи в Азію та із Скандинавії у Візантію зумовили бурхливий розвиток торгівлі та ремесел. У Львові поселилися німці, вірмени, греки, серби, євреї, угорці, iталiйцi, татари.

1349 року Львівщина була завойована польським королем Казимиром ІІІ. В 1356 році Львову було надане Магдебурзьке право, згідно з яким місто підкорялося лише королю і отримувало значні привілеї в торгівлі. У 1370–1387 роках галицькі землі перебували в складі Угорщини, а потім перейшли до Польсько-Литовської держави. Розумна литовська система адміністрування мала сприятливий вплив на економіку краю.

Після розпаду литовсько-польського союзу у 1569 р., Львівщина остаточно потрапила під протекторат Польщі, яка вела неприхильну до українського населення політику. Іноземна окупація дещо сповільнила економічний розвиток краю, однак Галичина ще довго залишалась найбільш розвиненим регіоном Польщі.

З виходом у Львові 1574 року першої друкованої книжки Івана Федорова «Апостол», у Східній Європі започатковано видавничу діяльність. В Галичині розвиваються література, архітектура, образотворче мистецтво. Великий внесок у розвиток літератури того часу зробив уродженець Львівщини, монах i філософ Іван Вишинський.

Під час визвольної війни українського народу проти польського поневолення в 1648 р., козацьке військо під проводом гетьмана України Богдана Хмельницького взяло Львів в облогу. Міська влада, щоб не допустити штурму, заплатила великий викуп. Завдяки цьому, а також інтелігентності гетьмана, котрий в юності здобував у Львові вищу освіту, місто не було зруйноване. У 1661р. був заснований Львівський університет.

Найбільшого розквіту економіка Львівщини досягла в першій чверті 17 ст., проте часті війни і згубна політика польських королів виснажували Галичину. Розгром міста шведськими військами (1704р.) став причиною економічного занепаду Львова. У 1772 р., після розподілу Польщі, регіон потрапляє до складу Австро-Угорщини. Львів розвивається і поступово відновлює своє значення як великого торгівельного та промислового центру – прокладаються нові дороги, розвиваються ремесла, торгівля.

Формується архітектура, література, музичне та образотворче мистецтво міста, які вбирають в себе характерні особливості багатьох народів, що проживають на його території. В 30-х роках молоді семінаристи утворили гурток «Руську Трійцю» на чолі з М. Шашкевичем, і в 1837 р. вперше опублікували видання українською мовою – літературний альманах «Русалка Дністрова». У 1844 року в місті засновано Технічну Академію, яку згодом було перейменовано на Львівську Політехніку.

Революційні події 1848 р. у Європі збудили політичну та культурну активність українців. У травні цього року у Львові було засновано Головну Руську Раду – першу українську політичну організацію та надруковано першу газету українською мовою «Зоря Галицька».

Кінець 19 ст. характеризується значним культурним та промисловим розвитком. Велике значення мало прокладення у 1861 р. залізничної гілки Львів – Перемишль. Згодом відкрито залізничне сполучення з Віднем, Балканами, Угорщиною, Росією. Львів став основним транспортним вузлом західноукраїнських земель.

1880 р. – заснована Музична консерваторія. 1882 р. – у місті з'явився перший телефон. 1894р. – поява першого електричного трамваю у Львові (раніше, ніж в Парижі, Відні і Лондоні).

На початку 20 ст. у промисловості регіону переважали підприємства легкої та харчової промисловості, будівельних матеріалів. В основному економіка базувалась на польському, австрійському та єврейському капіталах. Українських підприємців було мало. В руках українців, які становили бiльшiсть населення регіону, було зосереджено аграрне виробництво та переробка сільськогосподарської продукції.

У 1914–1918 роках Галичина в складі Австро Угорщини потрапила у вир І-ої світової війни. В листопаді 1918 р. на її території було проголошено Західноукраїнську Народну Республіку, однак провідні європейські країни не бажали визнати право української нації на незалежну державу. Завдяки французькій підтримці у 1919 р. Польща знову окупувала Західну Україну.

В 20-30-і роки на Львівщині розвивається приладо- та машинобудування, поліграфія, деревообробна та нафтопереробна промисловість.

1939 р. внаслідок підписання пакту Молотова-Ріббентропа Захiдну Україну було приєднано до Радянського Союзу. Органи НКВС починають знищення та депортацію українців, місцевих євреїв, поляків. З червня 1941р. по липень 1944 р. Львівщина була окупована фашистською Німеччиною. З моменту окупації на території Галичини зароджується рух опору. У 1942 р. окремі розрізнені збройні формування організовуються в регулярну Українську Повстанську Армію. Керуючись ідеєю незалежної України, УПА воювала як проти фашистської Німеччини, так і проти Радянського Союзу. Збройний опір УПА проти радянського окупаційного режиму на території Галичини тривав до середини 50-х років. Після відновлення в регіоні радянської влади, репресії проти українського населення відновлюються ще у більшому масштабі, ніж до війни. У 1946 році Радянський уряд забороняє Греко-католицьку Церкву, висилає до концентраційних таборів священників, руйнує церкви, натомість насаджує російську православну віру.

У 1947–1953 роках внаслідок конфіскації приватного майна й землі, на території області організовуються колгоспи. Таким чином радянський режим остаточно зруйнував найефективнішу в тогочасній Європі систему кооперативного аграрного виробництва. Натомість увага приділялася розвитку промисловості, особливо військово-орієнтованих виробництв. В той час Львів став важливим індустріальним центром України. Протягом всього періоду панування комуністичного режиму, Львівщина була центром ідеологічного та культурного опору тоталітарній системі. У середині 60-х років оновились репресії проти представників науки, культури, студентства, котрі намагалися зберегти мову й культуру свого народу.

Незважаючи на це, у 1976 р. було засновано громадську організацію «Українська Гельсінська Спілка», яка ставила на меті примусити радянський режим дотримуватись прав людини. Всі члени спілки були репресовані. З 1987 року, після повернення дисидентів із заслання, розпочався новий етап боротьби за державність. Комуністична влада в регіоні фактично була ліквідована в 1990 р., коли представники демократичної опозиції перемогли на виборах до районних, міських і обласної Рад. Розпочався процес поширення державницьких і національних ідей в центральні та східні регіони України. У 1991 р. було проголошено незалежність України. Львів залишається провідним центром державного будівництва. Тут активно діють представництва всіх політичних партій, проходить поглиблення демократичних традицій, утверджуються основи відкритого громадянського суспільства.

Природа

Львівська область знаходиться на стику Східноєвропейської рівнини та гірської системи Карпат. Близько 80% території області рівнинна, зайнята розчленованою Волино-Подільською височиною, яка поділяється на Волинське (північ) та Подільське плато (схід). Долиною Дністра вони відокремлені від Передкарпаття. На південному заході області розташовані хребти Українських Карпат (Бескиди, Стрийсько-Санська верховина, Верховинський Вододільний хребет). Волинське плато характеризується височинним рельєфом. Рівнина Подільського плато розчленована річками та ярами, має плосковерхі вододіли, круті схили, значні перевищення висот (60-120 м) надають височині горбистого характеру. Найбільш підвищені її частини в межах Львівської області: Розточчя (до 397 м), Гологори з найвищими вершинами рівнинної частини області – г. Камулою (471 м) та Вороняки (до 440 м).

На Передкарпатті, відокремленому від Українських Карпат долиною Дністра, значні площі займають терасові поверхні. Найменш розчленована Дрогобицька височина.

На південний захід простягаються Українські Карпати. Їхню зовнішню смугу становлять Бескиди, що складаються з паралельних хребтів і долин. Пересічна висота Верхньодністровських Бескид 750 м, Сколівських Бескид – 1200-1360 м над рівнем моря Внутрішню смугу утворює Вододільний хребет з г. Пікуй (1408 м) – найвищою точкою Львівської області.

Розподіл гідрографічної сітки області зумовлений положенням її в межах Головного Європейського вододілу, що розділяє басейни Балтійського і Чорного морів.

Територією області течуть 8950 річок, з яких 216 – довжиною понад 10 км. Вони належать до басейнів Дніпра й Дністра (басейн Чорного моря) та Західного Бугу (басейн Балтійського моря). Головна річка – Дністер (довжина у межах області 250 км), його притоки: Бистриця, Стрий, Свіча (праві), Стривігор, Верещиця (ліві). До басейну Чорного моря належать також ріка Стир (притока Прип’яті), до басейну Балтійського моря – Західний Буг та його притоки Полтва і Рата, а також Вишня і Шкло (притоки Сану). На території області багато невеликих озер, найбільші – Янівське, Дроздовицьке і Любінське.

Львівщина розташована в трьох природних зонах: лісовій, лісостеповій та передгірних і гірських районах Карпат.

Лісова зона розташована на північній рівнинній частині області, лісостепова – на південній, для яких характерна лісова рослинність. Львівська область відноситься до найбільш лісистих регіонів України. Лісистість території – 28% , тоді як у середньому на Україні цей показник майже удвічі менший (14,3%). Основні масиви лісів зосереджені в горах та на півночі області. За загальною площею лісів Львівщина займає третє місце на Україні після Волинської та Житомирської областей. Основні лісоутворюючі породи: дуб, сосна, ялина, ялиця, вільха. У рівнинних районах найбільш поширені дубові, дубово-грабові, букові, широколистяно-соснові ліси. У горах домінують ялинові, ялицеві, букові. Всюди переважають свіжі та вологі типи лісу.

За біологічним розмаїтям Львівська область вважається однією з найбагатших в Україні. Флора області налічує понад 2000 видів судинних рослин, що складає майже половину видового складу флори України. Мохоподібних у флорі регіону – до 400 видів.

Тваринний світ є змішаним і включає східноєвропейські, західноєвропейські, середземноморські й гірські види. До складу фауни хребетних Львівської області (в її сучасних адміністративних межах) належать 340 видів, зокрема: риб – 47, земноводних – 15, плазунів – 8, гніздових птахів – 199, ссавців – 71.

Корисні копалини

Надра краю багаті на різноманітні корисні копалини. Горючі корисні копалини представлені нафтою та природним газом (Передкарпатська нафтогазоносна область), кам’яним вугіллям (частина Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну загальною площею близько 10 тис. кв. км.), торфом. Промисловий видобуток нафти в Дрогобицько-Бориславському басейні розпочато більш ніж 100 років тому. Однак Бориславський нафтовий басейн зберігає ще великі запаси нафти.

Наявні значні поклади калійної та кам’яної солі (Передкарпатський соленосний басейн, у тому числі Стебницьке родовище калійних солей). Родовища самородної сірки (Немирівське, Яворівське, Любінське, Роздільське) залягають неглибоко, що дозволяє розробляти їх відкритим способом. В області зосереджені величезні запаси солей як калійних, так і кухонної. Сіль залягає неглибоко, приблизно на 30-210 м, і її родовища розробляються ще з княжих часів. Потужність окремих соляних пластів доходить до 80 м.

Важливе значення мають запаси природних будівельних матеріалів. Це – кварцові піски, гіпс, крейда, вапняки, пісковики й сланці, мергель, будівельні й вогнетривкі глини.
 

Цінною сировиною для виробництва мінеральних фарб, добрив, пом’якшення води є глауконіти, які поширені біля Мокротина, Глинська, Потелича, Журавного, Щирця. У нафтоносних районах розташоване одне із найбільших у світі родовищ «земного воску» – озокериту (Бориславське родовище).

Є велика кількість різноманітних джерел мінеральних вод, а також лікувальні грязі.

Клімат в області – помірно-континентальний, для нього характерні м’якість та висока вологість. Середня температура січня становить -5ºС, липня від +18ºС у центральній частині області до + 12ºС в горах. Найбільш дощовитою є гірська частина, де річна кількість опадів становить понад 800-1000 мм на рік. На інших територіях опадів випадає 600-700 мм на рік.

Ґрунти

В області домінують чорноземи, дерново-підзолисті й бурі лісові ґрунти, також значні території займають темно-сірі підзолисті та лучні.


Екологія

Екологічна ситуація у Львівській області залишається складною і вимагає конкретних дій як з боку органів виконавчої влади, так і безпосередньо господарників, щодо її поліпшення та усунення тих негативних явищ, які склалися в результаті діяльності промислово-аграрного комплексу області.

Основними пріоритетами екологічної політики у Львівській області на найближчі роки повинні стати:
• екологічна реабілітація територій в зоні діяльності гірничо-хімічних та гірничо-видобувних підприємств, сприяння ширшому залученню централізованих капітальних вкладень, передбачених відповідними постановами Кабінету Міністрів України, власних коштів підприємств та інвестицій щодо впровадження нових екологічно чистих технологій;
• відновлення й підтримання гідрологічного режиму та покращання екологічного стану рік басейнів Дністра, Західного Бугу та Сяну. Будівництво нових та реконструкція і ремонт діючих водопровідно-каналізаційних та очисних споруд;
• вирішення питань утилізації та захоронення промислових і побутових відходів через створення підприємницьких структур з переробки та утилізації промислових та побутових відходів, а також будівництво нових та реконструкція діючих полігонів твердих побутових відходів;
• забезпечення наповнення цільових фондів охорони навколишнього природного середовища у складі місцевих та обласного бюджетів, а також планування пріоритетного фінансування природоохоронних заходів та здійснення контролю за ходом і станом їхньої реалізації, ефективністю та цільовим використанням коштів фондів;
• реалізація «Загальнодержавної програми формування національної екологічної мережі України». Розвиток природно-заповідної мережі на території області;
• організація системи екологічного моніторингу та інформаційного забезпечення природоохоронної діяльності.

У Львівській області нараховується 962 потенційно-небезпечних об’єктів. 25 промислових підприємств використовують у виробництві сильнодіючі отруйні речовини. 108 промислових підприємств є вибухо-, пожежонебезпечні; вони виробляють, зберігають і використовують у виробництві більше 150 тис. тонн легкозаймистих горючих речовин. Значною потенційно загрозою для Львівської області є Рівненська і Хмельницька АЕС та виробничі потужності концерну «Оріана» у м. Калуш Івано-Франківської області. Крім цього, по території області проходять нафтопровід ДАТ «Дружба» протяжністю 300 км та магістральний продуктопровід АТ «Прикарпаттранснафтопродукт» протяжністю 244 км.

До найбільш важливих проблем, пов’язаних з екологічною безпекою регіону, відносяться:
1. Питання ліквідації негативних наслідків діяльності Яворівського та Роздільського ДГХП «Сірка», Стебницького ДГХП «Полімінерал», ДГП «Подорожнянський кар’єр» та ряду інших підприємств гірничодобувної, хімічної та паливно-енергетичної промисловості.
2. Вимагають комплексного вирішення проблеми протиповіневого та протипаводкового захисту прикарпатських територій, розміщення та захоронення промислових та побутових відходів, яких на території області накопичилася понаднормативна кількість.
3. Будівництво та реконструкція полігонів твердих побутових та промислових відходів у містах Радехові, Стрию, Жидачеві, Червонограді, Львівського міського сміттєзвалища.
4. Проведення ремонтних робіт та реконструкції очисних споруд на каналізаційних насосних станціях у м. Добромиль Старосамбірського району, Мостиська, Кам’янка-Бузька, Ходоров, с. Давидов Пустомитівського району.
5. Проведення попереджувальної роботи в зонах підвищеного екологічного ризику у містах Борислав та Стебник, Миколаївському, Турківському, Старосамбірському та Самбірському районах.

Охорона земельних ресурсів

Напружена екологічна ситуація в більшості районів області зумовлена значною мірою недооцінкою, а нерідко й повним ігноруванням ерозійно-деградаційних процесів, зумовлених як законами природи, так і антропогенною діяльністю, а почасти й споживацьким ставленням до землі. Нинішній стан земельного фонду в області на межі критичного і в поєднанні з посиленням процесів деградації ґрунтового покрову створює значну загрозу екологічній та продовольчій безпеці.

Найбільш ерозійно-небезпечна ситуація склалася у Перемишлянському районі, де ерозійно-деградовані землі складають понад 50% від загальної площі сільськогосподарських угідь, у Старосамбірському, Турківському та Мостиському – 40-50%.

Основними проблемами охорони земельних ресурсів в області є зменшення поживних речовин в ґрунтах земель сільськогосподарського призначення, недотримання сівозмін, водна ерозія ґрунтів, засмічення і забруднення, недостатні обсяги рекультивації порушених земель.

У зоні техногенно-активізованих процесів (карстів) знаходиться понад 50 населених пунктів в 11 районах області, а також південно-західна частина м. Львова. Особливо складна ситуація у м. Львові, Яворівському районі (в зоні впливу діяльності Яворівського ДГХП «Сірка»), Пустомитівському районі.

Атмосферне повітря

Основними забруднювачами атмосферного повітря області залишаються ВАТ «Добротвірська ТЕС», АТ НПК «Галичина», ВАТ «Миколаївцемент», ДПМН «Дружба», УМГ «Львівтрансгаз», ВАТ «Жидачівський ЦПК».

Проблемним є питання викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел (викиди автотранспорту). Основними забруднювачами є автотранспортні засоби з відпрацьованими моторесурсами, і такі, що не відповідають встановленим нормативам.

Особливої уваги потребує Львів, де шкідливі викиди автотранспорту в атмосферу перевищують 50% від їхньої загальної кількості.

Водні ресурси

На території області протікають ріки Дністер, Стрий, Опір, Західний Буг, Бистриця, Вишня‚ які в період весняної повені й випадання значних опадів створюють зони затоплення, особливо в Миколаївському, Самбірському, Мостиському, Стрийському, Дрогобицькому, Старосамбірському, Городоцькому, Жидачівському, Сокальському районах та місті Червонограді.


За станом водних ресурсів Львівщина знаходиться у не найгіршому стані в порівнянні з іншими областями України. На стан водних ресурсів в області негативно впливають:
• Скидання стічних вод у поверхневі водойми без належної очистки. Це в першу чергу пов’язано з виходом з ладу очисних споруд, фізичним та моральним зношенням, відсутністю коштів на будівництво, ремонт та реконструкцію.
• Самовільне скидання у водойми неочищених дощостоків.
• Забруднення поверхневих вод внаслідок скидання стічних вод зі ставків-накопичувачів Стебницького ДГХП «Полімінерал», Роздільського та Яворівського ДГХП «Сірка».
• Транзит нафти та нафтопродуктів транснаціональними продуктопроводами та нафтопроводами. Прориви трубопроводів і виливи нафтопродуктів призводять до забруднення території, поверхневих та підземних вод.

Промислові відходи

Серед промислових відходів найбільшу небезпеку для довкілля й здоров’я населення становлять неутилізовані токсичні промислові відходи. Мають місце випадки порушення правил зберігання та видалення відпрацьованих люмінесцентних ламп. Нагальною є проблема заборонених та непридатних до використання пестицидів, адже зараз їх нараховується понад 760,8 тонн у Львівській області.

До еколого-небезпечних об’єктів Львівської області належать:
• Яворівське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка»;
• АТ «Нафтопереробний комплекс «Галичина»;
• Роздільське державне гірничо-хімічне підприємство «Сірка»;
• Добротвірська ТЕС;
• ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна»;
• НГВУ «Бориславнафтогаз»;
• Державна вугільна холдінгова компанія «Укрзахідвугілля»;
• Львівський державний міжобласний спецкомбінат УДО «Радон»;
• Стебницьке ДГХП «Полімінерал»;
• Магістральні нафтопродуктопроводи «Прикарпаттранснафтопродукт», «Дружба», «Поліолефіни», ВАТ «Оріана».

Природно-заповідний фонд

У межах Львівської області налічується 323 об’єкти природно-заповідного фонду площею 113,4 тис. га, що становить 5,2% від загальної площі області. Серед них є високорангові, поліфункціональні природоохоронні, науково-дослідні та рекреаційні установи загальнодержавного значення, такі, як природний заповідник «Розточчя» (2084,5 га) й два національних природних парки (НПП) – Яворівський (7078,6 га) і «Сколівські Бескиди» (35684 га). Крім того в області 33 заказники, ботанічний сад Львівського університету, 240 пам’яток природи, 55 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, 61 заповідне урочище.

Зафіксовано 108 видів рослин, занесених до Червоної Книги України, які підлягають охороні на підставі державних та міжнародних документів, та 259 регіонально-рідкісних або зникаючих видів у межах Львівської області, які не занесені до Червоної Книги України, але знаходяться під загрозою зникнення та потребують захисту й охорони на регіональному рівні.

Економіка регіону

Львівщина є областю з економікою індустріально-аграрного типу.

Промисловість. Загалом у галузеві структурі виділяють електроенергетичну, паливну промисловість, хімічну і нафтохімічну, машинобудування і металообробку, деревообробну і целюлозно-паперову, промисловість будівельних матеріалів, легку й харчову промисловість.

За обсягом усієї промислової продукції найвища частка належить Львову, де концентрується основний промисловий потенціал області. Тут виробляється 49% обсягу промислової продукції. Далі йдуть Кам’янко-Бузький, Жидачівський, Сокальський райони, м. Борислав, м. Стрий; Миколаївський район; м. Червоноград, Яворівський район. Найнижча питома вага обсягу промислового виробництва в Турківському районі.

Паливна промисловість Львівщини представлена видобутком нафти, природного газу, кам’яного вугілля й торфу.

Вугільна промисловість базується на видобутку вугілля у Львівсько-Волинському вугільному басейні. Нафтовидобуток здійснюється в околицях Борислава, де і функціонує нафтопереробний завод. Нафтопереробна і нафтовидобувна промисловість сконцентрована на півдні області – у Передкарпатті, а саме у Стрийському, Самбірському, Дрогобицькому районах, місті Бориславі. Газова промисловість представлена одним великим підприємством у Бориславі. У Радехівському районі розвинута торф’яна галузь.

Електроенергетика Львівщини найбільш розвинена в Кам’янко-Бузькому районі, де у м. Добротвірі діє теплова електростанція (ТЕС).

Машинобудування Львівщини в загальноукраїнському масштабі виробляє автонавантажувачі, долота шарошкові, крани на автомобільному ходу, електролампи освітлювальні, автобуси та ковальсько-пресові машини. Машинобудування представлене у всіх районах області, окрім Турківського.

Найбільшими центром машинобудування є Львів (важке машинобудування – виробництво авто- і конвеєрних навантажувачів). Найбільша частка у структурі машинобудування Львова належить приладобудуванню. Львів також є центром електротехнічної промисловості, автомобілебудування, сільськогосподарського машинобудування, верстатобудування та інструментальної промисловості.

Наступний за величиною центр – Дрогобич. Тут розвинуті важке машинобудування (заводи автомобільних кранів та долотний), приладобудування, електротехнічна промисловість.

Самбір має завод радіодеталей і завод приладобудування «Омега», а також сільськогосподарське машинобудування.

Стрий – центр залізничного машинобудування (вагоноремонтний завод), верстатобудування та інструментальної промисловості (виробництва по випуску ковальсько-пресового устаткування, приладобудування, металообробки).

В Бориславі розвинені верстатобудування й інструментальна промисловість, важка промисловість. Також тут працює авторемонтний завод.

Ремонтно-механічний завод функціонує у Новому Роздолі.

Деревообробна промисловість представлена в усіх районах області. Найвищий обсяг виробництва цієї галузі в Жидачівському районі (целюлозно-паперова промисловість). Високі частки у Львові та Яворівському районі, а також у Стрию та Жовківському районі. Лісозаготівля концентрується на півночі Львівщини. Центри – Радехів, Рава-Руська, Буськ, Золочів, Сколе.

Великі підприємства розташовані у Кам’янко-Бузькій (лісопаркетний комбінат), Львові, Золочеві, Добромилі (деревообробні комбінати), Самборі, Стриї, Дрогобичі (тарні комбінати), Сколі тощо.

Меблева промисловість розвинута в Львові, Самборі, Дрогобичі, Стрию (меблеві комбінати), Добромилі (деревообробні комбінати), Сколе (деревообробний завод), Золочеві (меблеве виробниче об’єднання ).

Целюлозно-паперова промисловість розвинута у Львові та Жидачеві (целюлозно-картонний завод).

Промисловість будівельних матеріалів концентрується в основному в центральній частині області. На півночі виділяються такі центри: Сокаль – виробництво стінових матеріалів (цегли), Червоноград – виробництво бетонних і залізобетонних конструкцій (завод залізобетонних виробів).

Великим центром будіндустрії є Львів. Тут представлені такі галузі промисловості будівельних матеріалів, як: виробництво будівельної кераміки, збірних залізобетонних і бетонних конструкцій, обробка облицювальних матеріалів з природного каменю, виробництво стінових матеріалів. Центрами цементної промисловості є Миколаїв, Жовква, Новий Розділ.

У Самборі та Дублянах (Самбірського району ), Стрию, Перемишлянах і Миколаєві розвинуте виробництво збірних бетонних і залізобетонних конструкцій.

Основні центри хімічної і нафтохімічної промисловості це: Новий Розділ (виробництво кислот, солей, соди), Дрогобич, Борислав (лакофарбова промисловість), Львів – лакофарбова, хіміко-фармацевтична промисловість, Яворів – центр промисловості синтетичних смол і пластмас. У Стрию працює підприємство нафтохімічної промисловості (гумо-азбестове виробництво). У Дашаві представлене виробництво хімічних реактивів, синтетичних барвників тощо.

Легка промисловість поширена майже в усіх районах області, окрім Буського, Сколівського та Турківського. Найбільшим центром легкої промисловості є Львів. Тут представлені ряд галузей, а саме: трикотажна, швейна, взуттєва, шкіряна, галантерейна й бавовняна.

Швейна промисловість найбільш розвинута на півдні області. Центрами вважаються Дрогобич, Самбір, Стрий, Борислав. Галантерейна промисловість поширена у Червонограді, Стрию, Самборі (швейно-галантерейне об’єднання), Кам’янці-Бузькій, Куликові.

Первинною обробкою текстильної сировини займаються у Старому Самборі (льонообробний завод), Кам’янці-Бузькій (льонозавод).

Панчішно-шкарпеткові фабрики діють у Червонограді і Сокалі.

Харчову промисловість представляють такі галузі: цукрова (центри – Самбір, Ходорів, Золочів, Павлів Радехівського району, Радехів), хлібопекарна, кондитерська, макаронна, масло-жирова (центри – Львів, Турка, Старий Самбір, Радехів, Рава-Руська), спиртова (Львів, Стрий, Радехів, Борок Сокальського району та інші), лікеро-горілчана, виноробна, пивоварна (Львів, Буськ, Добромиль, Радехів), безалкогольні напої, плодоовочева, консервна, дріжджова, м’ясна, молочна, борошномельно-круп’яна, комбікормова.

В територіальній структурі господарства виділяються 3 економічно-географічні райони: центральний, південний і північний. Кожен з них має свою спеціалізацію, виступає у внутрішньообласному, регіональному і всеукраїнському розподілі та інтеграції праці, характеризується внутрішніми соціально-економічними зв’язками.

Центральний район є ведучим у територіально-функціональній структурі господарського комплексу. Його північна межа проходить приблизно по лінії Рава-Руська–Жовкла–Кам’янка-Бузька–Броди, а південна – по лінії Мостиська–Рудки–Миколаїв–Ходорів, включаючи всі ці міські поселення. Район тяжіє одночасно до головного ядра – Львова й до головних ядер Північного (Червоноград) і Південного (Дрогобич) районів. Спеціалізація – промисловість (машинобудування, легка, харчова, хімічна), інтенсивне сільське господарство та зона відпочинку приміського типу.

Ядро вузла – м. Львів – багатофункціональний соціально-економічний центр загальноукраїнського масштабу, де розвинені електронно-, приладо-, верстатобудування, виробництво автобусів, будівництво і транспорт, підготовка кадрів високої кваліфікації, міжнародний туризм.

Південний район – другий за значенням, де розвинуті нафто-, газодобувна і переробна промисловість, лісопромисловий комплекс, м’ясомолочне тваринництво з льонарством, санаторно-курортне господарство. Район поділений на дві контрастні в природному і господарському відношенні частини: передгірську, в якій зосереджена основна маса його господарства, і гірську.

У центрі південного району сформувався складний Дрогобицько-Бориславський економічний вузол, де розвинена видобувна промисловість (нафта, калійна сіль, озокерит), а також сучасні галузі обробної промисловості, переважно на привізній сировині: машинобудування, виробництво нетканих матеріалів. Одночасно цей регіон є українською міжнародною здравницею (Трускавець, Східниця).

В Передкарпатті формуються Стрийський (ковальсько-пресове устаткування, харчова, легка, газовидобувна й газопереробна, курортна галузі) і Самбірський (харчова, деревообробна, газовидобувна й інші галузі) економічні вузли. Поза вузлами знаходяться Жидачів і Гніздичів (целюлозно-паперова промисловість), Сколе, Турка (деревообробна промисловість), Славське (сфера відпочинку і гірськолижного спорту).

Північний район – найменший у територіально-функціональній структурі. Розвинені кам’яновугільна, електроенергетична й хімічна промисловість, сільське господарство м’ясо-молочного напрямку з посівами цукрового буряка і зернових. На базі кам’яного вугілля й торфу розвивається паливно-енергетична промисловість. Червоноградсько-Сокальський соціально-економічний вузол спеціалізується на добуванні й збагаченні вугілля, трикотажній промисловості: Соснівка, Гірник – видобування вугілля, Добротвір – виробництво теплової електроенергії, Сокаль – легка промисловість, Радехів – цукрова промисловість, Стоянів – видобування торфу, Белз, Угнів – місцева промисловість.

З 1 січня 2000 року на території Львівської області діють дві спеціальні економічні зони, визначені відповідними законами України: «Яворів» та «Курортополіс Трускавець».

Сільське господарство

Основними напрямками аграрного виробництва області є вирощування картоплі, овочів, льону, зернових, птахівництво, виробництво молока, м’яса, цукру. Частка продукції рослинництва становить 51,8%, тваринництва – 48,2%.

Рослинництво. Основними напрямками рослинництва на Львівщині є вирощування зернових, технічних культур (картоплі, цукрових буряків, льону-довгунця, соняшника та інших), овочівництво, садівництво, вирощування фруктів, ягід, горіхів, культур для виробництва напоїв і прянощів. Найбільшу питому вагу у виробництві продукції мають вирощування картоплі (53,1%), зерна (20,3%), цукрових буряків (15,0%), овочів (11,4%).

Тваринництво представлене розведенням великої рогатої худоби м’ясо-молочного напряму, свинарством, вівчарством, птахівництвом.

Транспорт

Львівська область має одну з найбільш розвинутих у державі транспортних мереж, яка представлена залізничним, автомобільним, трубопровідним транспортом, що з'єднують Україну з країнами Центральної Європи.

Найбільш вагоме місце у здійсненні перевезень пасажирів і вантажів займає залізничний транспорт. Він забезпечує перевезення біля 30% вантажів та 36% пасажирів. Через територію Львівщини проходять міжнародні залізничні лінії до столиць багатьох європейських держав: Белграду, Братислави, Будапешту, Бухаресту, Варшави, Москви, Праги, Софії. Довжина колій — 1312 км, тобто 6,2 % доріг України. Територією області проходять три важливі міжнародні транспортні коридори: із Заходу на Схід (коридор № 3 Берлін–Вроцлав–Львів–Київ; коридор № 5 Трієст–Любляна–Львів) та з Півночі на Південь (Гданськ–Варшава–Львів–Одеса).

Добре забезпечена область й автомобільними шляхами. Загальна довжина автошляхів – 8,0 тис. км. Густота шляхів на Львівщині становить 366 км на 1000 кв. км (середня по Україні – 170 км).
Автотранспортне сполучення налагоджено з багатьма містами України, а також із країнами-членами Європейського Союзу: Республікою Польща (Варшава, Краків, Катовіце, Вроцлав), Німеччиною (Дрезден, Карлсруе), Францією (Париж), Грецією (Афіни), Італією (Рим), Бельгією (Брюссель), Чехією (Прага), Литвою (Вільнюс), Латвією (Рига).

Головні автомагістралі: Львів–Рівне–Київ, Львів–Тернопіль–Вінниця–Київ, Львів–Івано-Франківськ–Чернівці, Львів–Ужгород.

На території області розташовані 8 міждержавних вантажно-пасажирських діючих пунктів пропуску через державний кордон:
• залізничного сполучення: Рава-Руська, Мостиська-2, Хирів;
• автомобільного сполучення: Рава-Руська; Краковець, Шегині, Смільниця;
• повітряного сполучення: міжнародний аеропорт «Львів».

Міжнародні авіалінії з’єднують Львів із містами Близького Сходу, Центральної та Західної Європи, Північноамериканського континенту, а також з країнами колишнього Радянського Союзу.

Через територію області проходить газопровід, що дозволяє транспортувати російський газ до європейських споживачів, та транспортний нафтокоридор. Щороку 17-19 мільйонів тонн сирої нафти транспортується з Росії та Казахстану до країн Центральної та Східної Європи.

Політика та суспільство

До владних структур Львівської області належать:

Головне управління економіки, Головне управління сільського господарства і продовольства обласної держадміністрації, Головне управління зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності та іноземних інвестицій, Головне фінансове управління, Головне управління праці та соціального захисту населення, Головне управління освіти і науки, Головне управління молодіжної політики, Головне управління з питань надзвичайних ситуацій, Управління промисловості, транспорту та зв’язку.

Львівська обласна рада (120 депутатів) «Наша Україна» – 44 мандати, БЮТ – 41 мандат, Блок Костенко-Плюща – 10 мандатів, ГО «Свобода» – 10 мандатів, Пора – 8 мандатів, ПППУ – 7 мандатів.

Львівська міськрада (90 депутатів) «Наша Україна» – 32 мандати, БЮТ – 25 мандатів, Пора – 11 мандатів, ГО «Свобода» – 9 мандатів, Блок Костенко-Плюща – 8 мандатів, ПРП – 5 мандатів.

Охорона здоров’я

Львівщина – одна з областей України, де добре розвинута мережа підприємств охорони здоров’я. В області діє 139 лікарняних установ, 381 – амбулаторно-поліклінічних закладів, 61 станція швидкої допомоги, 16 стоматологічних поліклінік.

Особливим багатством Львівщини є її колосальні запаси лікувальних мінеральних вод. На їх базі створені курорти, серед яких такі відомі в Україні та за її межами здравниці, як Трускавець, Моршин, Шкло, Немирів, Великий Любінь, Олесько. На території області функціонує 57 санаторіїв, 16 пансіонатів з лікуванням, 9 будинків відпочинку, 32 бази відпочинку, 684 дитячі та спортивні табори відпочинку, що розташовані у привабливих мальовничих куточках краю.

Освіта

Облдержадміністрація будує регіональну політику щодо здійснення навчального процесу області з урахуванням економічних умов регіону, основна увага при цьому зосереджується на закріпленні позитивних зрушень адаптації навчальних закладів до нових соціально-економічних умов, наповненні навчального процесу новим змістом.

Система шкільної освіти Львівської області має досить насичену мережу загальноосвітніх навчальних закладів. Функціонує 478 дошкільних закладів, 1487 загальноосвітніх навчальних закладів, в тому числі гімназій – 19, ліцеїв – 10, навчально-виховних комплексів «школа-дитячий садок» – 25, шкіл-інтернатів – 33, шкіл соціальної реабілітації – 1, вечірніх шкіл – 9, приватних навчальних закладів – 10. Центром роботи з обдарованими дітьми є Мала академія наук, яка має 9 філій.

В області функціонує 33 школи-інтернати, з них: 6 – загальноосвітніх, 1 спеціалізована школа-інтернат з поглибленим вивченням художніх дисциплін, 4 –санаторних, 19 – для дітей з вадами фізичного та розумового розвитку, 3 – навчально-реабілітаційні центри (охоплено понад 6 тис. дітей).

Підготовку спеціалістів здійснюють 61 професійно-технічний навчальний заклад, 33 вищих навчальних заклади I-II рівнів акредитації та 28 – III-IV рівнів акредитації. За кількістю вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації Львівська область поступається лише Києву та Донецькій області, а за кількістю вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації – Києву, Харківській, Донецькій та Дніпропетровській областям.

Набувають розвитку заклади нового типу – гімназії, ліцеї, навчально-виховні комплекси, розширюється сфера приватних освітніх установ.

Культура

Львівщина – культурний і мистецький центр Західної України. В області працює 11 професійних театрів (театр опери та балету, 7 драматичних, 3 для дітей та юнацтва), 11 концертних організацій, картинна галерея та органний зал. Культурно-освітню та наукову роботу проводять 17 музеїв. Гордістю Львів’ян є театр опери і балету ім. Соломії Крушельницької – одна з найкращих архітектурних пам’яток театрального будівництва на Україні. Функціонує 1373 масові та універсальні бібліотеки, 1395 установ клубного типу.

Львів займає перше місце в Україні за кількістю історико-архітектурних пам’яток. Львів завжди виділявся не лише серед міст України, але й усієї Центрально-Східної Європи своєю неповторною красою, унікальними пам’ятками, мозаїкою архітектурних стилів. Центральна частина міста внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО. У ній збереглася значна частина архітектурних пам’яток, датованих 14-17 ст., які складають цілісний архітектурний комплекс.

Пам’ятки культури:
• Львівський державний історико-архітектурний заповідник;
• Державний музей-заповідник «Олеський замок»;
• Державний історико-культурний заповідник «Тустань»(залишки наскельної фортеці 9–14 ст.;
• Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі»;
• філія Львівського історичного заповідника у Жовкв;
• монастирський комплекс у Крехові, давньоруські городища 10–13 ст. у Звенигороді та Стільському;
• Олеський замок 13–17 ст.;
• найдавніші архітектурні пам’ятки Львова – Високий замок, Миколаївська церква, Вірменський собор, пам’ятки в готичному стилі, бароко – костьоли кармеліток босих 1644 р. та ін.



Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
Всі матеріали Леоніда Сосницького

© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua