Головна  /  Аналітика

Конфлікти та конфліктні ситуації

Психоемоційні навантаження лікаря за постійного контакту з пацієнтами, коли в умовах дефіциту часу необхідно приймати не завжди прості рішення, створюють той негативний фон, на якому можуть виникнути конфлікти з пацієнтом. Якщо ж до цього додати наші неминучі помилки, людські слабкості, напруженість ритму життя, то стануть зрозумілими причини фізичних і психологічних перевантажень, котрі багато хто може просто не витримати. Цю відому істину В. Рааб, американський профессор-кардіолог, сформулював так:

“Найзайнятіший представник сучасного суспільства, що веде неспокійний спосіб життя і несе величезну відповідальність – звичайний практикуючий лікар – є однією з найпоширеніших “сердечних жертв” нашої цивілізації”.

 Свій відбиток накладають і так звані “тили”, тобто сімейно-побутові проблеми: “не думати на роботі про домашні негаразди важко. Просто зачинити ранком за собою двері й відключитися дано не кожному…”. Можна назвати й інші фактори, що можуть негативно впливати на діяльність лікаря, серед яких дехто виділяє “складні соціально-економічні обставини в країні”, що породжують байдуже відношення до виконання своїх професійних обов’язків, а в деяких випадках супроводжуються навіть неетичним до них ставленням.

Не можна оминути і таку причину конфліктної ситуації, як особливі індивідуальні риси характеру медичного працівника, зокрема некомунікабельність, нездатність до самооцінки і самокритики, несприйняття чи неадекватне сприйняття критики. Неабияке значення мають і схильність до навчання, розвитку індивідуальної вправності та майстерності, вміння опиратися на особистий досвід, робити належні висновки з попередніх помилок і невдач і, нарешті, здатність до релаксації. Зрозуміло, що шкала згаданих якостей абсолютно індивідуальна і коливається в широких межах.

Конфліктну ситуацію нерідко провокують і самі пацієнти своєю неадекватною поведінкою, іноді з хибних міркувань свого службового чи суспільного становища. А втім, неадекватна поведінка пацієнта може бути наслідком його тяжкого стану, зумовленого хворобою.

Додає проблем і необгрунтоване втручання у взаємини лікаря і пацієнта представників різних (і не лише медичних) інстанцій з намаганням вплинути на рішення, які приймає лікар.

Медичним працівникам належить усіляко уникати конфлікту з хворими, а коли той назріває, зробити все можливе, щоб конфлікт не переріс у ворожнечу між медичним персоналом і пацієнтами. Це не означає, що в будь-якій ситуації слід іти на повідку у пацієнта, виконувати всі його примхи і забаганки. Щоб запобігти конфлікту, рекомендують спокійно переконати хворого в тому, що він не правий, а його вимоги суперечать його ж інтересам…

У конфліктній ситуації важко переоцінити роль керівника лікувального підрозділу, клініки. Беручи на себе всю повноту відповідальності за поведінку медичного персоналу, він повинен активно втручатися в усіх випадках, що загрожують конфліктом, а при його виникненні докласти максимум зусиль для його погашення, локалізації.

Добре може прислужитися ознайомлення під розписку пацієнта та його родичів з правилами внутрішнього розпорядку, режимом, правами та обов’язками пацієнта вже при поступленні у відділення.

Уникнути напружених ситуацій, що ховають у собі небезпеку конфліктів, дає змогу й добре продумана організація роботи, завдяки якій досягається рівномірне навантаження персоналу. Одним із варіантів розв’язання проблеми може стати постійно діюча система ротації, взаємозамінності кадрів в середині медичного підрозділу, гнучкі графіки роботи. Прийняття таких рішень цілком у компетенції керівника підрозділу, клініки.

Навряд чи можна передбачити якими-небудь статтями закону чи правилами внутрішнього розпорядку ті психологічні сторони взаємин між лікарем і хворим, які подеколи мають не менше значення, ніж будь-які медикаментозні призначення. Саме тому лікарю важливо бути обізнаним із сучасними моделями взаємин, які передбачають вільний вибір пацієнта та його участь у прийнятті рішень щодо свого здоров’яі життя.

За громадянами законодавчо закріплене право брати участь у рішеннях щодо свого обстеження і медичного втручання, і лікар зобов’язаний поважати це право й сприяти його реалізації. Для цього лікарям необхідно змінювати свій менталітет з тим, щоб подолати успадкований традиційний патерналізм у відносинах з пацієнтами.

Поважаючи права пацієнта, лікарю не слід забувати і про власну гідність, вимагаючи від пацієнтів та їх оточення шанобливого ставлення і поважання його прав. Думаю, настав час вести мову не лише про етику й деонтологію лікаря, але й про етику і деонтологію пацієнта.

Можна назвати чимало причин конфліктів між лікарем та пацієнтом, проте існує й немало способів їх попередження або мінімалізації. Один із них – дотримання правила “словесної асептики”.

Крім усього іншого, “безконфліктна атмосфера” допоможе лікарю, який і так є однією з найпоширеніших “сердечних жертв” нашої цивілізації, зберегти хоча б частку свого здоров’я.

Назад  | 

Розробка і підтримка – Центр інтелектуальних ресурсів і технологій.
Всі права захищені. Використання матеріалів порталу дозволяється за умови посилання (для Інтернет-видань – гіперпосилання) на www.experts.in.ua

Редакція порталу "Всеукраїнська експертна мережа" може не поділяти думку автора публікації. Відповідальність за достовірність фактів, наведених в публікації, несе її автор

Україна, Київ, 01001, вул. Костьольна 4, оф. 8
Тел: +38 (044) 494-24-61, Факс: +38 (044) 494-24-62
E-mail: