Головна  /  Аналітика

Передвиборча програма як дзеркало невігластва наших партійців

Якщо б Закон про вибори передбачав ценз на рівень освіти для місцевих осередків політичних партій, то список бажаючих отримати шматочок влади  скоротився б наполовину

В системі місцевого самоврядування з самого початку закладений механізм безвідповідальності влади перед власним народом. Законодавці не передбачають санкцій за реальну неможливість виконати передвиборчі програми. А тому партійні організації можуть обіцяти, що завгодно. Ніякий бар’єр не зупинить пустобрехів.

Якщо б був введений механізм „вменяемости” для деяких передвиборчих обіцянок, то майже третина місцевих осередків не пройшла б навіть першого випробування. Бюлетені були б коротшими, й держава б заощадила такі необхідні їй кошти – для оплачування роботи членів дільничних виборчих комісій

Навіщо плодити невігласів при нашій владі? Ми повинні відмовитися від поблажливого відношення до деяких політиків. Люди повинні розуміти, що депутати місцевої ради не вирішують питань «обороноздатності»  нашої країни та не можуть змінити в країні систему влади.

Просвітницький курс від мера

На одній з передвиборчих прес-конференцій почув від кандидата на посаду міського голови, нині діючого міського голови Володимира Сальдо цілу лекцію про застосування  Закону про місцеве самоврядування, про повноваження місцевої влади, обов’язки та права працівників місцевого самоврядування.

На кожне «хитре» запитання журналістів кандидат, який чотири роки «варився» в системі місцевого самоврядування, розпочинав з… Конституції України, терпляче пояснюючи,  що може, а що не може роботи міський голова на своїй посаді. Нарешті, один з досить відомих репортерів, не витримавши,  роздратовано кинув щось про загальноосвітню лекцію, яку їм влаштував кандидат на посаду міського голови, щоб уникнути прямих відповідей на гострі запитання про справжній стан речей в нашій територіальній   громаді.

Перечитуючи тексти передвиборчих програм партій, кандидати яких хочуть наступні чотири роки робити наше життя безхмарним та щасливим, розумієш, що їм не вистачає подібної лекції від міського голови або простого звичайного посібника для студентів з питань розвитку місцевого самоврядування. Щоб почитати про елементарні речі, які прописані в нашому законодавстві та не виглядати невігласами.

Депутати потрібні для рішення питань виключно місцевого значення

Зараз ми обираємо депутатів, що будуть представляти наші інтереси в органах місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування, згідно закону, це - гарантоване державою право  та  реальна здатність територіальної громади вирішувати  питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Спроможність вирішення цих місцевих питань залежить  від того, що має та чи інша територіальна громада. Згідно Закону, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є  рухоме  і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля,   природні   ресурси,   що   є   у   комунальній  власності територіальних  громад, а також об'єкти  їхньої  спільної  власності,  що перебувають в управлінні районних  і  обласних  рад.

Тобто, при плануванні власних завдань, всі ми повинні  розуміти, що якщо у нас є матеріали для будівництва дерев’яної шлюпки, то побудувати з них сучасного авіалайнера навряд чи вдасться. Багато з кандидатів про це або не хочуть думати, або й самі навряд чи здогадуються.

В яких університетах навчають вулиці бути «освіченими»?

Перечитавши передвиборчі програми наших партійних осередків я зрозумів, що нам необхідна цензура. У самому позитивному смислі цього слова. Цензура  як заслон для неписьменності. Для початку, щоб кандидатами у депутати могли реєструватися лише ті, хто правильно пише слова.

Щоб не було, як з місцевим осередком політичної партії „Віче”, члени якого вирішили перемогти „пітьму” шляхом освітлення вулиць, бо на їх думку цитуємо „освічені вулиці вирішать у нашому місті такі проблеми: ... рівень злочинності та вандалізму в освітлених містах значно скорочується, а рівень культури значно зростає” й таке інше у тому ж дусі. Не знаю, яким чином наявність лампочка на стовпі підвищує рівень культури, а середній рівень знання української мови, отриманий в школі,  говорить, що вулиці, на яких горять вуличні ліхтарі – є освітленими вулицями, а вулиці, які отримали відповідний рівень освіти у вуличних університетах – є освіченими вулицями. Але де будуть навчатися вулиці, в передвиборчій програмі „Віче” нічого не сказано. Проте  є обіцянка, що депутати Херсонської міської та районних рад від цієї партії зобов’язуються освітити вулиці Херсона. Й представляєш цю картину: депутати у поза робочий час, замість відвідування сесій та депутатських комісій, ходять по вулицям нашого міста та вкручують лампочки. Мабуть це є найбільш смілива комунальна реформа плану розвитку країни від „Віче”: депутати становляться двірниками, а двірники засідають у сесійній залі та розподіляють бюджет нашого міста.

У разі обрання наших депутатів до міської ради гарантуємо щасливе життя усім селянам нашої країни й газову трубу в кожній херсонській оселі

Головне для наших партійців бути відвертими перед своїми виборцями. Як, наприклад, міський осередок Селянської партії. Вони чесно заявили, що "український народ все ще перебуває на роздоріжжі вибору оптимальних шляхів відродження країни”, що збільшуєть­ся „розрив між громадянами та державою, виборцями та владою, суспільством та економікою” на цьому фоні „намагання вирішити долю українського села без ураху­вання думок і бажань селян та об'єктивних реалій їх життя - це злочин перед суспільством і перед історією України”. Й далі представники Селянської партії обіцяють, що у разі обрання депутатами Херсонської міської ради вони будуть „вести конкретну роботу по газифікації області, вводячи щорічно не менше 500 км різних газопроводів та заверши­ти її за чотири роки”, будувати дороги між селами області, розвивати наше занедбане село.

Але до чого тут Херсон?

Й де у Херсоні з його всіма кількома селищами навколо можна знайти 2000 км для будування протягом чотирьох років газопроводу? За нашими приблизними підрахунками, такий газопровід десять раз перетне Херсон від Шуменського до селища Антонівка. Й Херсон стане законодавцем у транзиті газу від одного мікрорайону нашого міста до іншого й кожна херсонська оселя отримає по кілька газових „краників”!

Юлія Володимирівна до влади виведе всіх

Відвертість демонструють у своїй передвиборчій програмі не тільки члени лівоцентрисьтської Селянської партії, а й учасники місцевого Блоку Юлії Тимошенко. Вони повідомили виборцям, що,  цитуємо передвиборчу програму цього блоку по виборам до Херсонської міської ради: „Ми свідомо обрали партію..., бо йдемо лише за тим, хто знає,  куди йти”. Місцеві бютівці – прагматики. Вони „глибоко усвідомлюють, що рівень довіри виборців до Блоку Юлії Тимошенко (читай – кількість голосів херсонців) визначається рівнем довіри до його лідера”. Тут місцевий БЮТ спокійний та впевнений: „ми досягнемо успіху. Юлія Володимирівна своєю діяльністю неодноразово доводила свою гра­мотність, компетентність, чесність, принциповість, цілес­прямованість, рішучість у впровадженні програм, налаш­тованих на розвиток економіки країни та, як наслідок, на покращення життєвого рівня всього українського народу, а не окремих кланів”.

Правильною дорогою йдуть товариші кандидати – за тим, хто знає, куди йти. Але, перечитавши ще раз список кандидатів до Херсонської міської ради – знайшов там прізвище Юлії Володимирівні лише у назві блоку й засумнівався щодо того, куди йдуть 41 кандидат від Блоку Юлії Тимошенко - за Юлією Володимирівною – до Верховної Ради чи до Херсонської міської ради?  Сумніви у правильності обраного шляху цих кандидатів дістали ще більше, коли прочитав ще одну фразу з тексту передвиборчої програми цього блоку: „Ми створимо депутатський корпус на всіх рівнях”. Й нічогенькі не зрозумів. На яких рівнях депутати Херсонської міської ради від Блоку Юлії Тимошенко будуть створювати депутатський корпус? Якщо вони стануть депутатами міської ради, вони повинні захищати інтереси громади, ходити на сесії, на засідання комісій, вести прийом виборців, виступати – й немає в їх обов’язках необхідності створювати депутатський чи військовий, чи учбовий корпуси та ще й на всіх „рівнях”. Нехай краще опікуються нашим, херсонським рівнем.

Як пенсіонер пенсіонеру...

За душу взяло звернення у передвиборчій програмі Партії Пенсіонерів України: „Ми, українські пенсіонери — плоть від плоті і кров від крові ук­раїнського народу; ми увібрали в себе з материнським молоком любов до цієї Землі, политої кров'ю і потом наших батьків” – плакати хочеться:  такі чесні та щирі слова. Жаль тільки, що не відповідають дійсності. З дев’яти кандидатів від тих самих „українських пенсіонерів”, хто балотується до міської ради,  пенсіонер фактично є лише один, а четверо кандидатів від „українських пенсіонерів” за українським законодавством „числяться” у категорії молоді (їм від 23 до 35 років) та претендують на всі права молоді, що гарантує їм наша багатостраждальна держава.

Але законодавство не забороняє партійцям називатися, як вони того забажають, навіть якщо їх „самоназви” не відповідають дійсності. Чому б не сказати про себе, „ми, члени партії пенсіонерів” або „ми, майбутні українські пенсіонери” – й це було б правдою.   Хоча, тема захисту пенсіонерів не є „золотоносною”. Й деякі політичні партії відхрещуються від згадки про наших пенсіонерів. Так, Партія захисту військових пенсіонерів нещодавно перейменувалася на „ЕКО+25%”. А, що? Красиво та по сучасностями. Хто ж відмовиться від 25% надбавки до зарплатні та пенсій?

Ми йдемо... А навіщо?

Як вже говорилося вище, Херсонська міська рада створюється для  вирішення місцевих інтересів власне херсонців, членів територіальної громади нашого обласного центру. Вона розподіляє кошти бюджету, контролює його витрати, приймає рішення про відведення земельних ділянок, надання оренди, введення місцевих податків та зборів, вирішує наші з вами місцеві проблеми. Херсонські, а не загальноукраїнські чи навіть Херсонської області. На це є інші органи влади, місцеві ради інших територіальних громад тощо, куди балотуються інші кандидати, видумуючи інші передвиборчі програми.

Про ці зрозумілі, на перший погляд, речі, деякі місцеві політики навіть й не здогадуються. Так, кандидати у депутати до Херсонської міської ради від Комуністичної партії робітників та селян будуть „домагатися антинатовського настрою всього складу Міської Ради” (!). Де Херсон, а де те НАТО? Й як антинатовські настрої допоможуть депутатам розподілити гроші на потреби нашого міста? На це представники КПРС не дають відповіді.

Далі більше

Кандидати від Української консервативної партії, коли стануть депутатами Херсонської міської ради,  будуть об'єднувати українські  православні церкви в єдину помісну церкву на чолі з украї­нським Патріархом, відроджувати українське козацтво, законодавчо забороняти тоталітарні ложи, секти, ордени, відстоювати унітарну модель держави й боротися, щоб Херсонщина назавжди була невід’ємною від соборної Ук­раїни, законодавчо (!) заборонять видачу грошей під лихварський процент (!)

Жодне з цих завдань ніяк не пов’язане із обов’язками та можливостями депутатів Херсонської міської ради, тобто кандидати від Української консервативної партії навіть й не розуміють, навіщо їм та міська рада. 

Недалеко від консерваторів пішов Херсонський міський осередок Партії промисловців та підприємців України. Вони будуть виступати у міській раді „за проукраїнський вибір у зовнішній політиці  як необхідну передумову ефективного міжнародного економічного і політичного співробітництва, вільного досту­пу громадян до Європейського і світових ринків”. Жаль тільки, Херсонська міська рада не буде визначати цю саму зовнішню політику, бо повноважень таких немає. Але не біда. У арсеналі кандидатів до міської ради від цієї партії є  програма „Дитинству в Україні - європейський рівень». Саме України, а не Херсону – навіщо зосереджувати увагу на окремому місті:  діти ж страждають по всій Україні. Якщо досягнуть херсонські депутати по всій Україні для дітей європейського рівня, то почнуть розвивати науку у Херсоні (й не біда, що немає в законі про місцеве самоврядування у депутатів місцевої ради обов’язку науку піднімати - душа просить!), а потім для промисловців та підприємців настане час „привертати інвестиції для розвитку аеропорту”, й не біда, що аеропорт у підпорядкуванні Херсонської обласної ради.  Такі вони -  промисловці та підприємці у нашому обласному центрі.

Але це – що! Блок Євгена Марчука «Єдність» у випадку приходу до влади у нашій міській раді розпочне „перебудову існуючої системи місцевої влади на всіх рівнях”. Мабуть, проголосять незалежну Херсонську республіку та створять власну Конституцію. Але на заваді планам Блоку „Єдність” про створення власної Конституції можуть стати депутати від партії „Зелена планета”, якщо знайдуться виборці, що за цю партію проголосують. Й буде ця партія відстоювати „цілісну державу з розширеними правами регіонів, національно орієнтовану економіку, входження України у європейські та світові політичні, економічні та культурні інституції, підтримку суспільством і державою молодих сімей”. А якщо не послухається Верховна Рада голосу депутатів нашої Херсонської міської ради? Але це не біда. Бо поруч з депутатами нашої міської ради від „Зеленої планети” стануть депутати від Народного Руху України за єдність. Бо планують ці депутати провести в нашій міській раді рішення про встановлення „десятилітнього мораторію на всі рішення, які призведуть до входження України у структури з наднаціональними органами управління”. Але чомусь в мене таке передчуття, що не буде наша міська рада ніколи приймати рішення про входження України до наднаціональних органів управління. Тобто, одна  з передвиборчих обіцянок Народного Руху за єдність вже виконана та перевиконана.

Але є ще інші партії, які будуть перейматися в нашій міській раді проблемами купівлі-продажу землі (Херсонський міський осередок Комуністичної партії України мабуть забув, що на законодавчому рівні рішення про продаж землі приймається на рівні Верховної Ради та Президента якось в обхід  бажання Херсонської міської ради), або будуть створювати „обгрунтовану програму розвитку українського суспільства (ми таку програму на рівні Херсону створити ще не можемо, а тут – за все суспільство будуть думати наші партійці – Д.Б.), будуть далі удоскона­лювати політичну систему (!!) та забезпечувати (із сесійної зали Херсонської міської ради) обороноздатність країни” (це я процитував передвиборчі обіцянки кандидатів до міської ради від Партії національно економічного розвитку).

Виборчий блок «Держава — Тру­довий Союз» буде боротися в нашій нещасній раді за недопущення перегляду положень політич­ної реформи щодо переходу до парламентсько-президентської рес­публіки. Мабуть, у випадку, коли народні депутати України раптово в сесійній залі Верховної Ради захочуть переглянути політичну реформу, депутати нашої міської ради від блоку „Держави-Трудового союзу” заблокують у Херсоні місцеву сесійну трибуну або перекриють рух транспорту по проспекту Ушакова. Але як депутати Херсонської міської ради від виборчого блоку «Держава — Тру­довий Союз» виконають свою обіцянку херсонськими виборцям „у Верховній Раді України приборкати політичні розваги на ко­ристь економічного зростання”  - я навіть і не знаю.

В системі місцевого самоврядування з самого початку закладений механізм безвідповідальності влади перед власним народом. Законодавці не передбачають санкцій за нереальність передвиборчих  програм. А тому партійні організації можуть обіцяти, що завгодно. Ніякий бар’єр не зупинить пустобрехів. Але навіщо плодити невігласів з депутатським мандатом? Ми повинні відмовитися від поблажливого відношення до деяких політиків. Якщо б був введений механізм „вменяемости” для деяких передвиборчих обіцянок, то майже третина місцевих осередків не пройшла б навіть першого випробування. Бюлетені були б коротшими й держава заощадила б такі необхідні їй кошти – для оплачування роботи членів дільничних виборчих комісій.

Назад  | 

Розробка і підтримка – Центр інтелектуальних ресурсів і технологій.
Всі права захищені. Використання матеріалів порталу дозволяється за умови посилання (для Інтернет-видань – гіперпосилання) на www.experts.in.ua

Редакція порталу "Всеукраїнська експертна мережа" може не поділяти думку автора публікації. Відповідальність за достовірність фактів, наведених в публікації, несе її автор

Україна, Київ, 01001, вул. Костьольна 4, оф. 8
Тел: +38 (044) 494-24-61, Факс: +38 (044) 494-24-62
E-mail: