Необхідно:
-
Закріпити законодавчо паритетність зміни цін за транзит газу та нафти, отримуваних українською нафто-газотранспортною системою і цін за отримувані нафту та газ від відповідної країни. Виходити слід з цін, закріплених в міжурядовій угоді з Росією, що діє до 2013 року.
-
Ціна транзиту має бути прив’язана до цін на нафту і газ на світових ринках.
-
Ціна транзиту не може бути менше, ніж ціна за транзит нафти і газу для України через інші відповідні країни чи контрольовані структурами цих країн нафто-газотранспортні системи.
Слід зрозуміти, що ціна на енергоносії в Європі складається не лише з ціни на Російські чи Туркменські газ та нафту, але й ціни транзиту. Отже, право на підвищення цін відповідно до ринкової кон’юктури мають не тільки видобувальники енергоносіїв, а й їх транспортувальники. Я вважаю, що таке право – паритетне, тобто ані скільки не менше, ніж право видобувальників.
Отриманий газ можна в цьому випадку продавати внутрішньому споживачу за будь-яку ціну. Хоч і за 50 долларів. Ці кошти слід направити на фінансування власного видобутку енергоносіїв та програм з енергозбереження.
Законодавчо заборонити укладання договорів на постачання газу та нафти в Україну структурам, які не володіють відповідними газовими, нафтовими родовищами, поклади яких здатні покрити обсяги постачання.
Заборонити законодавчо реалізацію нафти та газу в Україні структурами інших країн чи такими, що створені за участю інших країн, окрім випадків, коли такий продаж здійснюється за посередництвом відповідних сировинних бірж.
Законодавчо заборонити відчуження державних нафто-газотранспортних систем чи їх частин, їх застави чи внесення в якості частки статутного фонду будь-яких структур.
Законодавчо визначити, що за постачання нафти і газу в Україну несе відповідальність тільки профільне міністерство, а ні в якому разі не будь-яка інша організація. Відповідно укладання договорів на постачання газу і нафти можливе лише за участю Мінпаливенерго.
Провести інвентаризацію енерговтрат в усіх сферах енергоспоживання та енергогенерації, проводити на цю тему круглі столи.
Провести конкурс на найбільш ефективне вкладання коштів в енергозберігаючі технології чи альтернативну енергетику, тощо. Відповідно до результатів конкурсу необхідно вибудувати державні програми.
Я переконаний, що якби хоча б такі самі кошти, що сьогодні заплановано вкласти в ядерну енергетику, в малоефективні енергозберігаючі технології, будівництво альтернативних трубопроводів з Ірану, таке інше, вкладалися б в проекти альтернативної енергетики, що перебувають зараз на вістрі науки і мають максимальну ефективність, ми могли б вирішити проблеми енергозалежності та енергоємності кардинально і швидко.
Розробити державні програми заходів щодо впровадження енергозберігаючих технологій для ліквідації та попередження втрат, якнайширшого запровадження передових технологій в галузі вітроенергетики та сонячної енергетики, щодо створення електромобілів, електрозаправочних блоків на автозаправочних станціях, переходу на автономне електроопалення квартир і будинків, використання газу метану з вугільних пластів, компостного газу та інше. Для цього залучити розробки науковців та винахідників.
Зобов’язати господарюючі суб’єкти, зайняті в енергетичній галузі та у яких є енерговтрати, вкладати кошти в запровадження цих програм в своїй господарській діяльності за рахунок сплати податків. А в разі перевищення суми податкових платежів надати безвідсотковий кредит НБУ. Резерви НБУ мають працювати на економіку України!
Передбачити в державному бюджеті покриття оплати енергозберігаючих програм за рахунок коштів від приватизації держмайна.
Провести тендери з надання кредитів на впровадження енергозберігаючих програм серед закордонних банків. Практика показує, що є можливість залучати кредити під 2-3 % річних!
