На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Культура

"Лис Микита" і "Мойсей": до питання ґенези ідеї українського профетизму

Версия для печати Версия для печати

У статті, на підставі аналізу документальних матеріалів, спогадів сучасників, твор­чості письменника 90-х років ХІХ ст. - початку ХХ ст., зроблено спробу встановити час задуму створення найвизначнішого твору Івана Франка - поеми "Мойсей". Подано також книгознавчі аспекти прижиттєвих видань поеми "Мойсей" та казки "Лис Микита".

Франкознавці усіх часів, починаючи від засновника наукового франкознавства акад. Михайла Возняка, звертали пильну увагу на поему І. Франка „Мойсей”. Ще за життя письменника цей твір став предметом глибоких філологічних студій, він увійшов до обов’язкової навчальної програми з української літератури для нижчих, середніх та високих шкіл Галичини. Про поему знали й на Наддніпрянській Україні. У студіях неодноразово йшлося також і про час задуму твору, аналізувалися обставини, які могли наштовхнути письменника на ідею поеми. Однак, на мою думку, усі гіпотези мали багато вразливих місць. Тому ставлю завдання - дати найвірогіднішу версію часу задуму створення поеми та з’ясувати коло причетних до цього осіб.

Поему „Мойсей”, найвидатніший свій поетичний твір, як свідчить сам І. Франко, він писав від січня до липня 1905 р. На той час він один із чільних працівників Наукового товариства імені Шевченка, співзасновник Українсько-руської видавничої спілки, людина, яка досягла високого авторитету у свого народу, поважний вчений, якого знають далеко за межами Галичини, найпо­пулярніший український письменник, видавець.

Коли ж Іван Франко задумав написати поему «Мойсей»? Радянське підцензурне франкознавство стверджувало: поема „Мойсей” - відгук на революційні події в Росії 1905 р. Це твердження годі сприймати поважно: і сама поема, і геніальний вступ до неї - результат тривалого виношування в поетовій мислі найголовнішого поетичного твору життя. Зеновія Франко вважає, що: “задум самої поеми, треба припускати, виник значно раніше, і біля його колиски був і Т. Герцль[...], і одноіменна поема Корнила Устияновича, і врешті оглядини в Римі скульптури Мойсея роботи Мікелан­джело” [1]. До скульптури Мікеланджело повернуся далі, але навряд чи до задуму поеми „Мойсей” спричинилася розмова з Т. Герцлем у Відні в лютому 1893 р. - там йшлося про ідеї Герцля щодо відродження Ізраїлю, та й та розмова за часом була пізнішою на півроку від відвідин о. Сильвестра Лепкого в Жукові на Бережанщині, про що детально - нижче. До речі, факт зустрічі Т. Герцля та І. Франка взагалі заперечує Я. Грицак, вважаючи спогад про неї В. Щурата незрозумілим фальси­фікатом.

    

Друге видання казки І. Франка «Лис Микита» (Львів, 1896)
Перше видання поеми І. Франка «Мойсей» (Львів, 1905)

Безперечно, про Мойсея, як старозавітного пророка, І. Франко знав ще з гімназіяльних часів. Не міг не справити на І. Франка враження образ Мойсея на однойменній картині Корнила Устия­новича, яку той написав у Відні 1887 р., а наступного року експонував у Львові. В 1891 р. К. Устиянович опублікував у „Зорі” невелику поему „Мойсей”. Коли в липні 1892 р. І. Франко та А. Чайковський гостювали в с. Жукові у пароха Сильвестра Лепкого, батька письменника Богдана Лепкого, зайшла розмова про ці твори К. Устияновича. Б. Лепкий описав її в деталях у розділі „До ґенези Франкового Мойсея” своїх спогадів „Казка мойого життя” [2]. С. Лепкий боронив К. Устия­новича як поета, задекламував початок його „Мойсея”, на що І. Франко відповів: “Гарний, але поверховий” [Там само]. А після тривалої дискусії про біблійного Мойсея, з колосальним знанням предмета (А. Чайковський в дискусії слова не брав), І. Франко продовжив бесіду: “Ні, ні, отче, - звернувся до батька, - кажіть собі, що хочете, але мене Устияновичів „Мойсей” не вдовольняє. Побачите, якого я колись напишу” [Там само]. Чи не тоді, під час дискусії в Жукові, й зародилася ідея у І. Франка створити свого "Мойсея"? 

І. Франко таких обіцянок не забував, він думав про них повсяк­час. І ще задовго до появи у світ його відомих віршів, дру­кова­них спочатку в галицькій періодиці, а потім згромаджених у збірці „Semper tiro”: йдеться про пронизані духом профетизму Мойсея пое­зії „Було се три дні перед моїм шлюбом...”, „На ріці вавілон­ській...”, „Крик серця півночі...”, на що звертали увагу такі до­слід­ники як А. Крушельницький, О. Білецький, А. Каспрук [3], дуже ці­каві думки на цю тему несподівано знаходимо у Франковім „Лисі Микиті”.

Але перед тим кілька слів про історію видання, мабуть, першого за популярністю серед усіх творів І. Франка - його казки (а чи казки?) „Лис Микита”. Як відомо, твір уперше надруковано 1890 р. в дитячому журналі «Дзвінок» з ілюстраціями відомого галицького художника Теофіля Копистинського [4]. Наступного, 1891 р., „Лис Микита” побачив світ окремим книжковим виданням накладом ре­дакції „Дзвінок”. Книжка не мала вступного слова, складалася з 9-ти пісень і була надрукована етимологічним правописом. На­клад видання - 3000 прим [5]. Але вже 1896 р. виходить друге, перероб­лене й розширене видання „Лиса Микити”, цього разу накладом Руського Товариства Педагогічного [6]. Попри ті ж самі ілюстрації Т. Копистинського, книжка карди­нально відрізняється від першо­друку в журналі „Дзвінок” та першого видання 1891 р.

Насамперед дуже перероблено текст, причому твір збільшено на цілих три пісні: перше видання - 9 пісень, друге - 12. Наступні, третє (1902) і четверте видання (1909, що вийшло у “великій” серії УРВС) виправлені, але не так кардинально, хоч, до речі, усі вони виходили з тими ж ілюстраціями Т. Копистинського.

Друге видання має післямову „Хто такий „Лис Микита” і відки родом?” - глибокий розгляд джерелознавчих аспектів цього твору. Післямова (в подальших виданнях вона стала передмовою) свід­чить про надзвичайно глибокі Франкові знання казкових сюжетів, що приходять від сивої давнини через культуру багатьох народів, заховавшись у фольклорі і є стислою, але дуже глибокою джере­ло­знавчою довідкою на досліджувану тему.

Та чи не найцікавішим доповненням для дошукувачів часу “творення в собі” поеми «Мойсей» є 7-ма пісня “нового” „Лиса Микити”. Саме тут, прямим текстом, в іронічно-жартівливому тоні описано епізод, коли Вовк, отримавши облизня від Свині, зустрів Барана і сповістив тому, що його з’їсть. Баран говорить Вовкові:

“Не дивуй ся і не смій ся !
Я Баран - самоубійця!
В сьвіті вже не жить мінї!
Люд мій весь в неволі гине,-
В вас житє єго єдине,
То мінї ви не страшні”
[Там само].

І далі:

“Пане, підожди хвилину,
будеш знати, за що гину,
Чом так радо йду вмирать,
Чом рідня моя рогата
Свого спаса, свого тата
В тобі буде величать.
Знай же, пане, біль мій тайний!
Я не є Баран звичайний,
Я - овечий патріот!
Думка в мене розбудити
І з неволї слобонити
Весь овечий наш народ.
З давна думав я про теє
Щоб овечим стать Мойсеєм,
Вивести овець з ярма -
Много труду, мук і болю
Я приняв - та все дарма.
У тїсні овечі мізки
Думки сьвітлої нї трішки
Не втокмачиш; серце їх
Боязливе. “Що там воля?
Вовк поїсть нас серед поля
Нам про волю думать гріх!”
Ну, подумай, пане чемний,
Про важкий мій стан душевний:
Насьміх долі так хотїв:
У душі пророцькі речі
А кругом лоби овечі
Сїно, жвачка, теплий хлїв!
[Там само] 

Хай читач пробачить довгу цитату, але тут в іронічно-жартів­ли­вому тоні викладено ідею профетизму овечого Мойсея, Барана. Народ, призвичаєний до рабства, звик бути рабом; це вівці, які не хочуть волі і не розуміють того, хто прагне для них ту волю здобути. По­неволений український народ - ті ж вівці, які не розуміють своїх провідників, що прагнуть добути для свого народу державну не­за­лежність.

Подана цитата дуже важлива й щодо зародження ідеї держав­ної самостійності на теренах Галичини. Тут червоною ниткою про­­ходить думка про визволення народу, а отже, й про самостійну дер­жаву, що суголосне з рецензією І. Франка на твір Ю. Бачин­ського „Україна irredenta” (1895) [7].

Отже, книгознавчий і джерелознавчий аналіз творчості І. Фран­ка, спогадів про нього свідчить, що ідея написати поему „Мойсей” виникла в письменника ще на початку 90-х років ХІХ ст. - це збі­гається з початком організованого радикального руху в Галичині. А часом, відколи ідея написання поеми „Мойсей” кристалізу­вала­ся в його єстві, був все-таки 100-літній ювілей від­родження нової української літератури та 25-ліття літературної діяльності Івана Франка 1898 р. Що це так, достатньо уважно про­читати його про­мову на цих святкуваннях - маю на увазі провідну те­зу про обов’язок тяжкої праці для свого народу. Усе ж деякі деталі в поемі «Мойсей» І. Франка зумовлені побаче­ним і прочитаним (наприклад, під час відвідин Риму письменник оглядав скульпту­ру роботи Мікеланджело „Мойсей”, де він зобра­жений з рогами). Правда, на думку Б. Тихолоза, тут помили­лися і Мікеланджело, і Франко, бо в біблійних джерелах йшлося про світ­ляні промені, що виходять із чола пророка, які Мікелан­джело зобразив як роги.

Цікавою є історія написання знаменитого прологу до поеми „Мойсей”, до чого своєрідно спричинився директор друкарні НТШ Кароль Беднарський. Як згадує М. Мочульський, він був із І. Фран­ком у друкарні, коли “зажурений управитель друкарні” К. Бед­нар­ський показав авторові, що на початку надрукованої вже поеми за­лишається кілька незадрукованих сторінок, і радив напи­сати перед­нє слово. Поет подивився на білі сторінки і сказав спо­кійно: “Доб­ре, добре, я щось напишу і принесу”. І приніс на дру­гий день відомий пролог”.

Це було в ніч з 19 на 20 липня 1905 р., дату 20 липня поставив сам автор. Неза­друкованих сторінок було чотири, пролог умістив­ся на трьох. Одна сторінка в першому виданні поеми чиста. Цей геніальний вступ, присвячений рідному народові, не міг народи­тися зовсім раптово, враз. Пишучи поему, І. Франко жив під вра­жен­­ням складної проблеми: доля народу і його провідників, яку він вирішував у своїй поемі і джерелами якої були біблійні сю­же­ти. Зосталося означити твір зверненням до рідного народу - цю думку він перетопив у 16 терцин з останнім рядком присвяти:

Твойому генію мій скромний дар весільний. 

Пролог до поеми „Мойсей” звертав увагу багатьох дослідників твор­чості І. Франка. Серйозний і повний її розгляд здійснив Д. Пав­­лич­ко у згаданій вище передмові до дрогобицького видання пое­ми (2005) та в своїй інавґураційній промові, виголошеній 11 жовт­ня 2000 р. на святковому засідання Вченої ради Львів­ського націо­наль­­ного університету імені Івана Франка з нагоди присудження зван­ня „Почесний док­тор” (Doctor Honoris Causa) Львівського уні­верси­те­ту [8].

У першій половині 1905 р. І. Франко майже не згадував про те, що пише поему. І. Франко, певно, дотримувався правила, яке він ви­­словив після лекції, прочитаної молоді Львівського універси­тету, зініційованої студенткою філософського факультету Асею Шехо­ви­чівною. Коли молодь проводила його додому після гости­ни в помешканні Шеховичів, І. Франко як відповідь на запитання мо­лоді, над чим він тепер працює, сказав так: “Письменники бу­вають іноді забобонні, мов кухарки. Тісто може вийти з закальцем, коли ним заздалегідь похвалитись” [9]. Це могло бути десь на по­чат­ку ХХ ст., чи не тоді, коли І. Франко задумував писати або й пи­сав свого «Мойсея».

Точно зафіксовано той факт, що слухав незакінченого „Мой­сея” М. Коцюбинський, який був у Львові проїздом до Італії в третій декаді травня 1905 р. і гостював у І. Франка. Дня 28 травня 1905 р. М. Коцюбинський пише з Риму І. Франкові до Львова: “Я все зби­рався подякувать Вам за ті приємні і незабутні для мене дні, коли ми разом пробували у Львові та на селі. Роблю се сьогодні, огля­нувши „Мойсея” Мікеланджело, який нагадав мені вашу чу­дову поему. Коли я стояв перед ним, я чув ті сильні, повні вогню про­мови, які слухав у Вашій хаті” [10].

Власне факт ознайомлення М. Коцюбинського з незакінченою поемою „Мойсей” став причиною фіксації деяких деталей з історії її написання. У листі до С. Єфремова від 31 травня 1905 р. І. Фран­ко пише: “Сими днями надіюся викінчити (точніше - “вилизати” весь готовий текст. - Б. Я.) свою поему "Мойсей". Доброді] Ко­цю­­бин­ський, бувши тут проїздом і мавши нагоду пізнати першу половину її, піддав мені думку заслать її в „Киевскую старину”. Я, знаючи, як скептично дивляться українці на галицькі вірші, не ду­же похо­чую, бо то ж треба б переписувати (цілість обійме, чис­ля­чи по 8 строф. на сторону друку, коло трьох аркушів). Ось я і за­пи­тую Вашої думки: слати Вам чи не слати „Мойсея”. Невважаючи на стару тему, в поемі порушено багато дуже новочасних думок, та й надіюся, що й з цензурного погляду вона буде невинна”. На це прохання С. Єфремов відповів І. Франкові в листі від 27 трав­ня 1905 року: “Про „Мойсея” запи­тував редакцію, - вона нічого не­має принципіяльно проти помі­щен­ня Вашої поеми, але зва­жай­те на цензуру не тільки що до змісту, а й що до самої форми. Річ у тому, що „Кіевская старина” по затвердженій про­гра­мі не має пра­во мі­сти­ти поезій; дві поем­ки, що там були друко­вані („Лесь пре­слав­ний Гайдамака” Грінчен­ка та „Роксо­ляна” Комарівни) тільки тому цен­зор пустив, що ре­дак­ція напирала на їх історичну сто­ро­ну. Може бути, що упреться й не схоче пустити вірші не з україн­ської старо­ви­ни” [11]. С. Єфремов навіть не знає, як бути з поетичними тво­ра­ми, що можуть надійти на літературний конкурс, оголошений ре­дак­цією „Кіевской старини”, та все ж пропонує надіслати „Мой­сея” для участі в цьо­му конкурсі [Там само]. Як бачимо, С. Єфремов мало ві­рив у ре­аль­ність дру­ку „Мойсея” на сторінках київського часо­пи­су.

У листі до C. Єфремова від 13 червня 1905 р. І. Франко дякує колезі за поради щодо своєї поеми: “З них бачу, що нема чого й сікатися з ним ["Мойсеєм"] до Вашого журналу, бо цензура не пустить. Дав тепер одну главу до ЛНВ, а цілість опублікую хіба в Спілці”.

З цих двох листів до С. Єфремова ми маємо цінні інформації про поему „Мойсей” під час її написання. Перша: цей твір І. Фран­ко завершував десь на початку червня 1905 р. Друга: прислухав­шись до поради М. Коцюбинського, він хотів подати хоч би части­ну пое­ми до друку в „Кіевской старине”. І третя: ще до остаточ­ного за­вер­шення поеми І. Франко передав один її розділ до друку у Львові. Цей розділ - а йдеться про главу V („Притча про терен”) із підзаго­ловком “Уривок із поеми „Мойсей”, без першої строфи, яку І. Фран­ко опублікував у „Літера­турно-науковім віснику” [12].

М. Коцюбинський належав не тільки до тих, кому пощастило чи не першим слухати з вуст І. Франка першу частину поеми „Мой­сей”, а насамперед до тих, хто міг по-справжньому оцінити цей геніальний твір І. Франка - і це без його знаменитого „Прологу”! Через два роки після того, готуючи реферат „Іван Франко”, М. Ко­цю­бинський пише так: “Не можу забути одного образу, який врі­зався мені у пам’ять. Се було два роки назад, коли я востаннє бачив­ся з ним. В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибальські сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему „Мойсей”. Не знаю, чи попалася риба в його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою” [13]. При добрій європейській освіченості галичан на таку оцінку навряд чи хтось був здатен, а інтелектуал М. Рудницький взагалі цієї поеми не зрозумів (або не хотів зрозуміти).

***

Кілька книгознавчих аспектів видань поеми "Мойсей" та казки "Лис Микита".

Перше видання "Мойсея", попри його позірну простоту, — ви­дання цікаве. Формат книжки — “вісімка”, розміри 21,5´14,8 см, ма­ла рожеву м’яку обкладинку. Поему надруковано на якісному, міц­но­му папері. Текст помістився на 102 сторінках, 103−я — порож­ня, а на останній сторінці поміщено рекламу на 10 книжок віршів І. Фран­ка (із зазначенням ціни), які можна придбати в книгозбірні НТШ.

Хоча І. Франко спочатку планував оприлюднити поему „Мой­сей” як видання УРВС, книжка побачила світ накладом авто­ра. На­клад книжки — 1000 прим., а вартість видання — 588 корон 60 кр. [14]. Левову частину коштів витрачено на якісний папір, який коштував 425 корон [Там само]. Книжка коштувала 1 кор. 60 кр. — це зазна­чено у зга­даному вище рекламному повідомленні. Запис у книжці „Замов­лення друкарні НТШ” має дату 31 липня 1905 р. – отже, книж­ка дійшла до читача вже у серпні 1905 р.

Вище вже йшлося про четверте видання „Лиса Микити” 1909 р., де також опубліковано: „Передмову до третього виданя”, „Перед­мову до четвертого виданя” і Франкову розвідку „Хто такий „Лис Микита” і відки родом” (післямова до другого книжкового ви­дан­ня). Формати усіх чотирьох галицьких видань та їхнє оформлення — однакове, з ілюстраціями Т. Копистинського за мо­ти­вами німець­кого маляра Каульбаха. Книжка має розміри 19,5´11,8 см; примірник, що зберігається в Науковій бібліотеці Львівського націо­наль­ного університету імені Івана Франка (інв. № I 66763), оправлений бібліотечними інтроліґаторами, з тисненням на корінці (хребті) числа серії УРВС (№ 113) та латинськими літерами прізвища авто­ра і назви — університетська палітурня, очевидно, тоді не мала ки­ри­личних шрифтів. Книжка надрукована на якісному папері, була доброю підмогою вже хворому І. Франкові (йдеться про ви­плату гонорару). 

Навіть гортати ці шедеври української літератури й україн­сько­­го книжкового мистецтва — мова про видання „Лиса Микити”, „Мой­сея” чи „Акордів” — велика насолода для кожного, хто мав щастя тримати ці книжки у своїх руках. Тому на часі їх репринтне відтворення за всіма канонами книгознавчої науки — бурі, що про­котились нашими землями у XX ст., знищили їх, окрім окре­мих примірників. І маємо щастя хіба в тому, що лічені при­мір­ники збе­реглись у головних бібліотеках України — Націо­нальній ім. В. Вер­надського, академічній Львівській ім. В. Стефа­ника та Науковій Львівського університету. Не завадить нагадати, що єдиний при­мірник першого видання поеми „Мойсей” (інв. № II 87685), який належить тепер Науковій бібліо­теці Львівського націо­нального університету імені Івана Франка, надійшов до Львова з тодішнього Ленінграда 31 січня 1963 р. (акт № 16/63, ціна 60 коп. sic! ), де збе­рі­гався в Науковій бібліотеці імені М. Горького Ленінградського університету. Чи не стояв за цією акцією бібліо­граф Ф. П. Макси­менко, який міг це організу­вати через когось зі своїх давніх друзів-патріотів, які опинилися в Північ­ній Пальмірі? Ось маємо ще один приклад із галузі бібліологічного краєзнавства. 

Підводячи підсумки викладеного, дозволю собі на такий висновок: остаточно задум написати поему „Мойсей” в І. Франка ствер­­дився ще влітку 1892 р. в с. Жукові біля Бережан під час від­відин літератора о. Сильвестра Лепкого, батька Богдана та Левка Леп­ких, а першою пробою пера в реалізації ідеї стало друге ви­дан­ня „Лиса Микити” 1896 р. Отже, І. Франко виношував най­ви­знач­ніший твір життя впродовж 12 років, допоки сів і зреалізував його в першій половині 1905 р., причому відомий „Пролог” наро­дився лише за одну ніч, з 19 на 20 липня того ж 1905 р. 

Література: 

1. Франко З. Передмова // Франко І. Мозаїка. Із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 т. — Львів: Каменяр, 2001. — С. 7.

2. Лепкий Б. Казка мойого життя. Бережани // Лепкий Б. Твори: У 2 т. — Київ: Наук. думка, 1997. — С. 769−772.

3. Марченко Л. Г. Мотиви поеми “Мойсей” у ліриці І. Я. Франка початку XX ст. // Укр. літературознавство. Регіон. міжвід. зб.: Іван Франко. Статті і матеріали. — Львів, 1966. — Вип. 1. — С. 70−76.

4. Вергун Н. Р. „Лис Микита” І. Франка в радянській книжковій графіці // Укр. літературознавство. Регіон. міжвід. зб.: Іван Франко. Статті і матеріали. — Львів, 1975. — Вип. 23. — С. 33−41.

5. Франко І. Лис Микита. — Львів: Накладом Українсько-руської Видавничої Спілки, 1909. — ІІІ, 156 с. Формат “мала вісімка”.

6. [Франко І.] Лис Микита. З німецького переробив Іван Франко. Друге пере­роб­ле­не і розширене виданє. У Львові: Накладом руського Товариства педаґо­гічного, 1896. З друкарні Наукового товариства імени Шевченка під зарядом К. Беднар­ского.

7.Франко І. Ukrainа irredenta // Житє і Слово. — 1895. — Т. 4. — С. 470−483.

8. Павличко Д. Поетичний вступ до поеми „Мойсей” Івана Франка / Міністер­ство освіти і науки України. Львівський національний університет імені Івана Франка. — Львів, 2001. — 32 с. (Серія „Doсtor Honoris Causa”).

9. Рудницький М. Іван Франко // Спогади про Івана Франка… . — С. 351.

10. Коцюбинський М. Твори: У 7 т. — Київ: Наук. думка, 1975. — Т. 6. — С. 18.

11. ІЛ… ВР. — Ф. 3. — Од. зб. 1630. — С. 79.

12.Франко І. Притча про терен. Уривок з поеми „Мойсей” // Лїт.-наук. вістник. — 1905. — Річник 8. — Т. 31. — С. 1−3.

13. Коцюбинський М. Іван Франко // Коцюбинський М. Твори: У 7 т. — Київ: Наук. думка, 1975. — Т. 4. — С. 39.

14. ЦДІА України у Львові. — Ф. 309. — Оп. 1. — Од. зб. 609. — А. 236 зв. — 237.

Богдан Якимович,
Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів


| Количество показов: 11734 |  Автор:  Богдан Якимович  |  Голосов:  2 |  Рейтинг:  3.1 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Вакуленко Михайло Якович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Мінеральні ресурси та добувна промисловість країн світу: Австрія

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua