Кому і в що вірити і чим керуватись в третьому тисячолітті

Тлумачні словники визначають слово «віра», як переконання, впевненість в кому-, чому-небудь. В цій статті мова піде про віру в реальність Творця і визнання його фактом науки. За її даними, існує 7 рівнів реальності.

VII рівнів реальності

Рівень з І по IV – це добре відомі із фізики середньої школи тверді тіла, рідини, гази, плазма. V-й рівень – це фізичний вакуум, в якому формуються атоми, молекули і матерія в трьох аґрегатних станах. Але і цей рівень ще не є початком світобудови. Існує ще так зване первинне торсійне поле – VI рівень і, нарешті, VII рівень, який умовно було названо "Абсолютне Ніщо". Ця назва невипадкова. Якщо для кожного рівня реальності, аж до первинного торсійного поля включно, можна написати змістовні рівняння (описати їх властивості), то VII рівень сучасна фізика і сучасна математика описує рівняннями, які мають вигляд пари тотожностей 0=0 (1); 0=0 (2). Перша тотожність стосується закону збереження енергії, друга – кількості руху. Фізики не можуть зробити ніяких висновків відносно того, які властивості має ця реальність. Отже на VII рівні реальності закінчується фізика і починається метафізика. Можливість фізики пізнати VII Реальність дорівнює нулю. Але ж саме вона створює все те, що ми називаємо Всесвітом.

В Біблії про цю Реальність сказано так: "Спочатку було Слово і це Слово було у Бога і Слово було Бог". Якщо перекласти це висловлювання на мову фізиків, то воно означає матрицю можливого. Отже, Бог – це Творчий Дух. Сам процес творчості фізики описують так: фізичний вакуум, а тим більше – Дух, який на два рівні вище нього, заповнюють увесь нескінченний простір Всесвіту. Всесвіт має голографічні властивості. І кожна точка Всесвіту містить в собі інформацію про весь Всесвіт. Тому всі типи матерії (від І до VI) і всі види її взаємодії – наперед визначені і можливі лише ті елементи, неорганічні і органічні речовини, і ті взаємодії між ними, які запрограмовані, «записані» в вакуумній матриці.

Тому у Всесвіті немає нічого випадкового: поява сонячної системи, Землі і всього того, що на ній (мається на увазі життя, рослинний і тваринний світ, людина), є наслідком абсолютно закономірного процесу, а не випадкового зіткнення атомів молекул і «природного добору».

Як відомо, основу живого організму становлять білки, які побудовані з амінокислот. Так от, ймовірність випадкового утворення хоча б найпростішої білкової молекули дорівнює 1:10113. Будь-яка подія, імовірність якої дорівнює 1:1050, відкидається математиками як неіснуюча. Зауважимо, що йдеться лише про одну молекулу білка, а їх в найпростішому організмі тисячі, до того ж різних. Ще більш неймовірною була б поява ДНК в результаті випадкового зіткнення нуклеотидів або поява нуклеотидів в результаті випадкового зіткнення атомів вуглецю, водню, азоту. Тому концепція спонтанного, шляхом еволюції, виникнення життя на Землі абсолютно абсурдна.

Жодна біологічна одиниця не могла з'явитись без власного проекту, яким і є ДНК. Кожен живий організм будується за своїм індивідуальним проектом, в якому все заплановано від атома до дорослого організму. І ніякого випадкового перетворення одного виду в інший, як стверджував Дарвін, бути не може. Шредінґер, основоположник квантової механіки, вважав структуру ДНК найкращим шедевром Творця, створеним за законами квантової механіки.

Таким чином, Всесвіт являє собою суперорганізовану і вічно живу систему, яка незворотньо і цілеспрямовано розічхається, відповідно до Плану Творця – Слова Бога. Все, що нас оточує, і ми самі, є результатом Його Творчого Духа.

Ймовірність виникнення такої планети, як наша Земля, і всього того, що на ній, в результаті "великого вибуху" не більша, ніж ймовірність виникнення повного англійського словника в результаті вибуху друкарні. Теорія "великого вибуху" дуже нагадує еволюційну теорію Дарвіна.

Якщо поглянути на фотографію Чумацького Шляху, то вся наша Сонячна система виглядає маленькою, ледь помітною цяточкою, і якби не було в Космосі абсолютної точності і цілеспрямованості руху, то наша Земля не могла б ні виникнути, ні існувати. За даними геофізиків, вона вже існує мільярди років, і наукова логіка не дає ніяких підстав думати, що вона колись може зникнути...

Наші уявлення про світ без концепції Творця – нонсенс. Це все одно, що, наприклад, з формули Планка E=hv, вилучити величину «h». Або в формулі Ейнштейна E=mc, «c» не піднести до квадрату. Зрозуміло, що тоді цими формулами не можна було б користуватися, бо вони не відображали б реального світу.

Отже, Бог є такою ж реальністю, як і матеріальний світ, і моральні закони за своєю суттю нічим не відрізняються від законів фізики чи хімії, і нехтування ними не менш катастрофічне для людства, ніж чорнобильська аварія.

Наука, писав Макс Планк, являє собою внутрішнє єдине ціле. Її поділ на окремі галузі обумовлений не стільки природою речей, скільки обмеженістю людського пізнання. Насправді існує неперервний ланцюг від фізики і хімії, через біологію і антропологію, до соціальних наук, ланцюг, котрий в жодному місці не може бути перерваний, хіба що свавільно. Подібно до того, як точні науки проникають в біологію, так біологія – в соціологію (соціоніка, праксеологія), що створює передумови для формування інтеграційної картини світу, яка охоплює усі явища природи: від квантових до моральних. Мораль набуває силу закону, який діє незалежно від волі людей. Вірити чи не вірити в Бога, в його моральні закони – рівнозначно тому, вірити або не вірити в закони Ньютона, в упорядкованість природи.

Бог воскресає у сяйві науки

Кожна історична епоха зіштовхувалася з необхідністю наведення мостів між створеною природничими науками картиною світу і суспільно-політичною практикою. Настав час, коли треба усунути прірву між гуманітарними і природничими науками, усунути з історії людства і долі людини фактор випадковості. Кожна історична подія і все, з чим зустрічається людина в своєму житті, має свою причину і наслідок. Історія науки знала багато епохальних відкриттів, в результаті яких уявлення людини про природу і світ змінювались. Тепер же, після наукового відкриття Бога, воно змінюється радикально.

Фундаментальною властивістю Всесвіту є його цілеспрямований розвиток, творчий процес Бога природи, а історія науки – це історія пізнання цього процесу. Шлях творення світу пролягає від Творця до людини, а шлях пізнання – від людини до Творця. Пізнаючи Всесвіт, ми пізнаємо закони творчого процесу, волю Бога. Творець і Всесвіт, матерія і дух – єдині.

До створення людини Вектор розвитку Всесвіту повністю залежав від Бога, а після появи богоподібної людини, він є наслідком співтворчості Творця і людини. Людство, взяте в цілому, стає потужною геопланетарною силою. Історичний аналіз показує, що ця сила може перетворити Землю на квітучий сад – Царство Боже і може спотворити її так, що вона стане непридатною для життя.

Трагедії, страждання людей, держав, народів світу починаються там і тоді, коли їх помисли і дії не співпадають з намірами Творця, не відповідають Вектору розвитку Всесвіту – матеріальним і моральним законам.

Не ми, люди, плануємо і будуємо світ, це робить Творець, а наша місія – зрозуміти його наміри, волю, закони і ставати кваліфікованими помічниками, тобто співтворцями.

Віра – це впевненість в існуванні незмінних фізичних і моральних законів, що лежать в основі світобудови. Взяті разом, вони і становлять ціннісну систему. Саме вона і повинна стати Верховною. Об’єктивна реальність вимагає синтезу релігії і науки, містичного і раціонального, космічного і людського.

Якщо з цієї точки зору подивитись на світ, то можна подумати, що людство збожеволіло, стало вільним від Бога і рухається невідомо куди, воно нагадує осу, яка випадково залетіла в кімнату і безуспішно сотні разів б’ється у шибку вікна, дзижчить, гуде, хоче пролетіти крізь скло, упершись в нього головою, в той час, як за спиною збожеволілої комахи відкрити двері до квітучого чаруючого світу.

В будівництві нової держави – держави третього тисячоліття, ми повинні виходити з того, що епоха безвір’я, безбожного технократичного аморального суспільства закінчилась і на зміну їй прийде епоха духовно багатого, морально чистого і фізично здорового суспільства.

Місія України – здійснити світоглядний духовний прорив, подолати бездуховність, аморальність і прорватись в космос Вищого Розуму, моралі, істини.

Народ, який першим визнає закони, норми і принципи Творця і почне жити згідно з ними, безсумнівно, продемонструє людству дивовижні досягнення в усіх сферах життя – науці, політиці, економіці, культурі.

Антон Душейко, кандидат біологічних наук

Володимир Душейко, кандидат хімічних наук