Розвиток системи менеджменту якості на суднобудівному підприємстві (на прикладі ВАТ «Херсонський суднобудівний завод»)

Вступ

Суднобудівна галузь має вирішальне значення для соціально-економічного розвитку України і служить одним з індикаторів рівня розвитку економіки держави, оскільки, акумулюючи в своїй продукції досягнення великого числа суміжних галузей (металургії, машинобудування та інших), стимулює їх ефективну діяльність. Крім того, виняткова важливість і першочергова необхідність поглибленого опрацьовування галузевих питань підвищення якості продукції і в цілому конкурентоспроможності вітчизняного суднобудування, як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках обумовлюються тим, що суднобудування є стимулюючою ланкою економічного розвитку, оскільки разом із збільшенням зайнятості населення (на підприємствах галузі зайнято більше 70 тис. робітників), активна діяльність суднобудівних підприємств забезпечує транспортну та економічну безпеку країни. При цьому в даний час розвиток світової суднобудівної промисловості характеризується високою залежністю від процесів глобалізації ринкової економіки, зокрема, від регіональної концентрації виробництва судів і кораблів певних типів. Отже, у висококонкурентних умовах міжнародного суднобудівного ринку, а також домінування окремих держав в віиробництві судів певного типу українські суднобудівні підприємства зіткнулися з гострою необхідністю підвищення конкурентоспроможності вироблюваної продукції з одного боку, за рахунок управління внутрішніми чинниками конкурентоспроможності – вдосконалення організації, технології виробництва судів, оптимізації цінової політики, управління витратами, а з іншого боку – зовнішніми чинниками, за допомогою формування раціонального портфеля замовлень. Проте внаслідок нестабільності світового суднобудівного ринку, а також політичної й економічної ситуації всередині України в державі має місце високий ризик неотримання подальших суднобудівних замовлень, що неминуче призведе до вимушеної зупинки суднобудівних підприємств. Крім того, в більшості випадків в процесі пошуку замовлень підприємства галузі вимушені проводити ретельну оцінку технічної можливості й економічної привабливості виробництва судна, тобто вирішувати в процесі виробництва і опрацьовування контрактів задачу розробки та реалізації ефективної системи менеджменту якості продукції. Тому в даний час є настійна необхідність в ретельному вивченні умов й перспектив підвищення якості продукції українських суднобудівних підприємств, в розробці відповідних механізмів, систем управління якістю продукції, а також їх ефективної реалізації.

Аналіз останніх досягнень і публікацій. В світовій економічній науці існує велика кількість праць, які присвячені проблемам підвищення та управління якістю продукції. Так, теоретичному обґрунтуванню та розробці практичних заходів щодо підвищення конкурентоспроможності й ефективності діяльності підприємств машинобудівної галузі за рахунок забезпечення належної якості продукції присвячені праці таких вчених як В. Туркін, В. Панков, В. Ландик та ін. [1 – 3]. Дослідження, присвячені аналізу стану суднобудування, проблемам діяльності та адаптації організаційно-економічного механізму функціонування суднобудівних підприємств до ринкових умов, знайшли своє віддзеркалення в роботах вітчизняних та зарубіжних вчених: М.О. Коблош, Т. Путілова, Л.І. Федулова, Д. Черненко [4 – 8]. В той же час багато теоретичних та прикладних аспектів управління якістю продукції суднобудування, пов’язаних із уточненням галузевих особливостей та проблем реалізації менеджменту якості на вітчизняних суднобудівних підприємствах, в сучасних умовах залишаються недостатньо розробленими та потребують подальших досліджень.

Тому, метою статті є обґрунтування теоретичних пропозицій і розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління якістю суднобудівної продукції на основі аналізу галузевих особливостей та основних проблем розробки та реалізації системи менеджменту якості на українських підприємствах галузі.

Українська суднобудівна галузь має серйозний експортний потенціал, який впливає на розвиток вітчизняної економіки. В той же час в країні внаслідок браку коштів, як з державного бюджету, так і власних коштів підприємств, спостерігається недолік відповідних досліджень, відсутність узгодженої співпраці науково-дослідних і проектних організацій та підприємств галузі, що негативно впливає на конкурентоспроможність і якість вироблюваної вітчизняними підприємствами продукції.

Аналіз спеціальної літератури [4, с. 10 – 11; 5, с. 15; 6, с. 43; 8, с. 25] дозволяє виділити наступну класифікацію суднобудівних підприємств по критеріях виду виконуваних робіт і виробництв, що є на підприємстві:

1. Суднобудівні підприємства, що включають стапельні та судомонтажні цехи, відносяться до судосборочих верфей. Підприємства цього типу отримують готові модулі, виготовлені на інших підприємствах, і займаються виключно збіркою та монтажем цих модулів на своїх стапелях, в доках, елінгах.

2. Суднобудівні верфі є більш розширеним виробництвом, включаючи цехи від корпусообробчого до монтажного. На підприємствах, що відносяться до такого типу, є різноманітне устаткування для металообробки, зварки вузлів та секцій судна, електромонтажне устаткування і т.д., що дозволяє максимально сконцентрувати технологічний процес виробництва судна на одному майданчику. Суднобудівна верф здійснює споруду корпусів і їх насичення, а також монтаж механізмів та устаткування, які отримуються від контрагентів.

3. Суднобудівні заводи – підприємства, що включають в свій склад крім цехів суднобудівної верфі цехи машинобудівної частини. Суднобудівні заводи окрім судів випускають також і машинобудівну продукцію.

У 2006 р. обсяги виробництва суднобудівних підприємств України досягли 2303 млн. грн., при цьому зростання виробництва по відношенню до 2005 р. склало 11,1%. Портфель замовлень на 2007 р. складає 42 судна на суму 248 млн. дол., зокрема 14 повнокомплектних на суму 156 млн. дол. (для порівняння: у 2006 р. портфель замовлень складав 52 одиниці на суму 329,7 млн. дол.).

В цілому, за 2000 – 2006 рр. в суднобудуванні України намітилися позитивні тенденції (табл. 1). Як свідчать дані табл. 1, впродовж 2006 р. суднобудівними заводами було побудовано та передано замовникам 26 судів і плавзасобів, дедвейтом 206,9 тис. т, на суму $135 млн. в т.ч. на експорт – $99,6 млн., на внутрішній ринок – $35,9 млн.

При цьому найбільші обсяги виробництва були досягнуті на Damen Shipyards Okean, Севастопольському морському заводі і Херсонському суднобудівному заводі. Окремим підприємствам вдалося подолати кризові явища завдяки співпраці з європейськими фінансовими структурами і суднобудівниками. Зокрема, завдяки співпраці ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» з ЄБРР підприємством отримано кредит на будівництво п'яти сухогрузів для «Чорноморського судноплавного менеджменту».

В той же час в умовах нестабільності світового суднобудівного ринку, політичної і економічної ситуації в країні, а також відсутності єдиної лінії державної політики відносно регулювання та здійснення державної підтримки суднобудівної галузі України у підприємств є високий ризик неотримання подальших суднобудівних замовлень, а, отже, завантаження підприємств галузі далеке від оптимального.

Таблиця 1. - Порівняльні об'єми виробництва суднобудівних підприємств України за 2000 – 2006 рр. [7]

При цьому низький рівень використання основних фондів приводить до збільшення частки накладних витрат в собівартості одиниці продукції підприємства, що обумовлює зростання ціни вироблюваної продукції, зниження ефективності виробництва і в цілому виробничо-господарської діяльності суднобудівних заводів.

Так, прийнятими в березні 2005 р. поправками до Державного бюджету на 2005 р. було відмінено дію існуючих раніше бюджетних пільг для суднобудівної галузі, передбачених прийнятим в 2000 р. Законом України «Про заходи щодо державної підтримці суднобудівної промисловості в Україні» від 18 листопада 1999 р. №1242-XIV (Законом) [9], термін якого в червні 2004 р. був продовжений з 1 січня 2005 р. до 1 січня 2012 р. Згідно Закону, до 1 січня 2012 р. в Україні вводилася державна фінансова підтримка суднобудівної галузі за допомогою реалізації механізму здешевлення кредитів за рахунок часткової компенсації процентної ставки за кредитами комерційних банків. Крім того, Законом було регламентовано:

• продовження до вказаного періоду терміну дії пільг по сплаті ввізного мита суднобудівними підприємствами при ввезенні матеріалів, устаткування для будівництва морських і річкових судів, а також по сплаті земельного податку;
• стягування податку з операцій по продажу товарів, робіт, послуг, вказаних в специфікаціях судів і призначених для будівництва та ремонту морських, річкових судів, а також інших плавучих засобів, по нульовій ставці;
• право першочергового відшкодування податку на додану вартість.

Також суднобудівним підприємствам, згідно Закону, на тимчасовій основі було дозволено ввозити на митну територію України і вивозити за її межі під зобов'язання про зворотне ввезення, морські та річкові судна для ремонту, устаткування і матеріали для судів та інших плавучих засобів.

Аналіз досвіду діяльності зарубіжних підприємств суднобудування підтверджує нагальну необхідність підприємств цієї наукоємної галузі в постійному підвищенні якості вироблюваної продукції за рахунок вдосконалення процесу управління цим процесом, впровадження відповідної системи менеджменту якості з метою забезпечення максимальних конкурентних переваг за показником якості.

Останніми роками в результаті модернізації і, отже, підвищення продуктивності праці, а також будівництва нових доків і верфей, спостерігається швидке розширення виробничих потужностей світового суднобудування, що супроводжується збільшенням надмірних виробничих потужностей. Основними суднобудівними країнами в даний час є Японія, частка якої на світовому суднобудівному ринку складає 39%, Південна Корея (35%), Китай (12%). Частка європейських країн, що входять до числа кращих в світовому суднобудуванні, складає всього біля 8,5%. При цьому «двигуном» японського суднобудування завжди було і є постійне оновлення виробництва – скорочення будівельних місць за рахунок ліквідації збиткових, впровадження нових технологій, високий рівень організації виробництва, що забезпечують зростання продуктивності праці, яка складає приблизно 400 тонн дедвейту в рік на одного працюючого і висока якість вироблюваної продукції. Не дивлячись на високий рівень продуктивності праці, в Японії велика увага приділяється модернізації виробництва: розширюється застосування промислових роботів і комп'ютеризованих промислових технологій. Південнокорейські суднобудівні підприємства також основну увагу звертають на наукові дослідження та інновації, а також на ефективну організацію виробництва, що дозволяє значно підвищити якість вироблюваної продукції. Так, з першої половини 1990-х рр. Південною Кореєю проводяться масовані інвестиції в модернізацію і розширення виробничих потужностей. Що стосується європейських виробників судів, то вони намагаються зберегти своє місце в світовому суднобудуванні за рахунок розвитку нових технологій, скорочення витрат, орієнтації на створення складних судів і досягнення високої якості продукції. Частка західноєвропейських верфей в світовому суднобудуванні складних судів складає 22%. При цьому спеціалізація європейських верфей є дуже різноманітною та наукоємною. Зокрема, Німеччина спеціалізується на споруді великотоннажних швидкісних контейнеровозів, Фінляндія – на створенні круїзних лайнерів, Нідерланди – на створенні судів технічного флоту, що дозволяє їм зберігати певні сектори світового суднобудівного ринку [5, с. 38].

Українськими суднобудівними підприємствами також зроблені деякі кроки у напрямку вдосконадлення управління якістю продукції, впровадження системи менеджменту якості. Зокрема, система менеджменту якості продукції вже протягом декількох років успішно реалізується на ВАТ «Херсонський суднобудівний завод».

ВАТ «Херсонський суднобудівний завод» (ВАТ «ХСЗ») був спроектований і побудований в 1951 році відповідно до рішення Уряду СРСР для будівництва судів цивільного призначення, зокрема з метою поповнення фонду Чорноморського морського пароплавства, який постраждав в роки ВВВ. За 50 років заводом побудовано 356 одиниць судів та інших плавзасобів по 32 проектам, з них 272 морських судна різного призначення загальним дедвейтом близько 4,5 млн. тонн. Зокрема, Чорноморському морському пароплавству побудовано 107 судів, 102 судна – на експорт в 21 країну миру. У 2006 р. в порівнянні з 2005 р. в обсяг виробництва підприємства був збільшений на 43,6%, склавши 183,2 млн. гривень. На 2007 р. ВАТ «ХСЗ» запланований обсяг виробництва на рівні 250 млн. гривень, з них суднобудування, згідно планам заводу складе 70%. В цілому, в перспективних планах акціонерів – через п'ять років досягти щорічних обсягів виробництва у розмірі 10 – 12 повнокомплектних судів. Проте при існуючої кон'юнктурі ринку і ситуації в галузі для цього підприємство потребує вдосконалення та реалізації дієвого, еффектіного управління якістю вироблюваної продукції, що зумовило розробку і впровадження ВАТ «ХСЗ» системи менеджменту якості, що відповідає міжнародному стандарту ISO 9001:2000 «Системи менеджменту якості. Вимоги». Ефективність цієї системи багато в чому обумовлена стратегічними цілями, на досягнення яких спрямована її реалізація:

• вдосконалення якості будівництва судів і плавучих споруд, судноремонту, виготовлення металевих конструкцій та портової діяльності;
• підтримка упевненості замовників в тому, що підприємством робляться заходи щодо постійного вдосконаленню якості;
• постійне вдосконалення здатності задовольняти очікування замовників.

При цьому генеральною цільовою установкою розробленої і упровадженої відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000 системи менеджменту якості, з позицій підприємства є створення організаційних умов, що дозволяють ВАТ «ХСЗ», з одного боку реалізувати свою здатність в забезпеченні випуску продукції, відповідної по всіх параметрах вимогам як замовників, так і нормативним вимогам, а з іншої – задовольняти вимоги замовників за рахунок ефективної реалізації системи менеджменту якості, включаючи процеси безперервного вдосконалення і попередження невідповідностей.

При реалізації і вдосконаленні системи менеджменту якості ВАТ «ХСЗ» використовується підхід з позицій процесів. У якості процесів при цьому виступає діяльність, що використовує ресурси, в якій здійснюється управління з метою перетворення вхідних даних у вихідні дані.

На рис. 1 представлені складові процесів управління й розвитку, основних і забезпечуючих процесів (таке розділення процесів відповідає вимогам ISO 9001:2000), що діють в рамках системи менеджменту якості ВАТ «ХСЗ», і взаємозв'язок між ними.

Найважливішими елементами що реалізовуються заводом в рамках процессного підходу до управління системою численних, взаємозв'язаних певних керованих процесів, що діють на підприємстві, є:

• розуміння процессного підходу як керівництвом, так і персоналом;
• оцінка процесів;
• результативність процесів (ступінь виконання запланованих результатів);
• ефективність процесів (співвідношення отриманих результатів з витраченими ресурсами);
• постійне вдосконалення процесів на основі об'єктивних вимірювань і аналізу.

Кожний з процесів включає підпроцеси, що відповідають певним пунктам ISO 9001:2000 і характеризують суть, методи та інструменти дії керуючої підсистеми на керовану в системі менеджменту якості. Зокрема, процеси управління та розвитку – «Документація», «Керівництво», «Вимірювання, аналіз і вдосконалення» – включають підпроцеси «Протоколи тех. нарад», «Протоколи системи менеджменту якості», «Політика в області якості», «Управління невідповідною продукцією», «Постійне вдосконалення» та ін., які відповідають за вимірювання, аналіз, оцінку вимог, що пред'являються до продукції, відповідність вироблюваній продукції власній й міжнародній науково-технічній документації, а також вимогам, що пред'являються стандартами і замовниками, відповідність політиці у сфері якості, що проводиться ВАТ «ХСЗ». Основні процеси – «Процеси, пов'язані із замовником», «Планування», «Виробництво» – включають підпроцеси «Постановка цілей в області якості», «Планування виробництва», «Випуск, постачання, обслуговування після постачання» та ін., орієнтовані на безпосереднє задоволення вимог замовників за допомогою виробництва продукції відповідної якості, а також аналіз задоволеності замовників. Дія підпроцесів забезпечуючих процесів – «Підготовка персоналу», «Виробниче середовище. Ремонт», «Перевірка продукції, яка купується» та ін. – спрямована на задоволення виробничих та інших потреб підприємства для забезпечення виробничого процесу всіма ресурсами, необхідними для виробництва продукції, якість якої відповідає виявленим на стадії основних процесів вимогам замовника.

Таким чином, головною особливістю системи менеджменту на заводі є орієнтація на замовника (центральну роль в підході з позиції процесів грає замовник). Саме замовником визначаються вимоги до продукції, як вхідні дані процесів. В той же час блок «Задоволеність замовника» на виході системи (мал. 1) демонструє роль цього якісного показника в оцінці як ефективності рішень відносно якості, так і в цілому оцінці ефективності системи менеджменту якості заводу.



Рис. 1. Схема процесного підходу до реалізації системи менеджменту якості на ВАТ «ХСЗ»

Висновки:

Аналіз сучасного стану вітчизняного суднобудування та оцінка ефективності діяльності підприємств галузі дозволяє резюмувати, що на сьогоднішній день сформувалися наступні найгостріші проблеми, які стримують розвиток останніх та вимагають невідкладного рішення:

• державна політика у сфері суднобудування. Відсутність держпідтримки може обернутися стагнацією галузі. Так, відміна в 2005 р. закону «Про заходи щодо державної підтримці суднобудівної промисловості України» від 18 листопада 1999 р. №1242-XIV [9], що вабить відміну галузевих пільг, відміну СЕЗ і ТПР з супроводжуючою цей процес необхідністю виплати ПДВ, процеси реприватизації (найбільш вірогідними кандидатами на повернення в державну власність можуть стати найбільші Херсонський і Чорноморський суднобудівні заводи) значно скоротили ефективність виробничо-господарської діяльності суднобудівних і судоремонтних заводів. Крім того, невиконання державою своїх зобов'язань і відсутність підтримки з боку відповідних державних органів влади та управління зменшує інвестиційну привабливість підприємств галузі;
• відсутність держзамовлень для українського ВМФ, недолік вітчизняних замовлень, що обумовлене відсутністю доступних схем кредитування українських мореплавних компаній, які гостро потребують оновлення своїх флотів. Портфель замовлень українських суднобудівних підприємств в даний час складається переважно із зарубіжних замовлень, проте замовлення ці включають будівництво неполнокомплектних судів, що значно зменшує додану вартість виробленої продукції;
• циклічність і сезонність галузі. Суднобудування схильне до циклічних коливань попиту, тобто за сплеском попиту та цін слідує їх неминуче скорочення. Наслідком кризових періодів для галузі є проблема недозагрузки виробничих фондів профільною продукцією, що супроводжується низьким рівнем використання основних фондів і збільшенням частки накладних витрат в собівартості одиниці продукції підприємства.

Як свідчить аналіз досвіду виробничо-господарської діяльності ВАТ «ХСЗ» та управління в її рамках якістю вироблюваної підприємством продукції, одним із результативних засобів підвищення ефективності портфеля заказів та в цілому виробничо-господарської діяльності суднобудівних підприємств в існуючих умовах є реалізація дієвої системи менеджменту якості, яка відповідає вимогам ринкового середовища сучасного суднобудування та міжнародним стандартам якості. Одним з ефективних підходів до розробки та реалізації системи менеджменту якості є процесний, що ґрунтується на ретельному вивченні потреб та вимог споживачів-замовників та їх максимальному задоволенні за допомогою управління чітко визначеними процесами на підприємстві – процессами управління та розвитку, основними процесами. Використання процесного підходу до реалізації та вдосконалення системи менеджменту якості дозволяє виробляти високоякісну продукцію, що відповідає вимогам міжнародного стандарту ISO 9001:2000 «Системи менеджменту якості. Вимоги», та забезпечити максимальну задоволеність замовника за показником якості продукції.

При цьому подальших досліджень потребують методичні положення з удосконалення організаційно-економічного механізму підвищення конкурентоспроможності та реалізації системи менеджменту якості суднобудівної продукції з використанням економіко-математичного прогнозування та визначення впливу підвищення якості продукції на формування цінової політики та поліпшення умов формування портфелю замовлень з метою розробки дієвих рекомендацій щодо сталого економічного зростання суднобудівних підприємств України в умовах ринкової економіки.

Література:

1. Туркин В.Г., Герасимов Б.И., Жариков В.Д. Качество машиностроительной продукции / Под ред.. Б.И. Герасимова. – Тамбов: Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2005. – 104 с.
2. Панков В.А. Управление стоимостью наукоемкого машиностроительного предприятия. – К.: Наукова думка, 2003. – 424 с.
3. Ландик В.И. Формирование инновационной стратегии крупных машиностроительных предприятий: Дис. … д-ра экон. наук: 08.06.01. – Донецк, 2003. – 390 с.
4. Коблош М.О. Адаптація організаційно-економічного механізму суднобудування до ринкових умов: Автореф. дис.… канд. екон. наук. – Київ, 1998. – 19 с.
5. Коблош М.О. Підходи до розробки організаційно-економічного механізму функціонування суднобудівного підприємства в ринкових умовах. – Д.: ІЕП НАН України, 1998. – 48 с.
6. Федулова Л.І., Коблова М.О. Організаційно-економічний механізм функціонування суднобудівних підприємств в ринкових умовах. – Д.: ІЕП НАН України, 1998. – 343 с.
7. Путилов Г. Судостроение Украины: приказано выживать // http://www.ugmk.info/print.php?art=1173177380.
8. Черненко Д. Состояние судостроения в Украине // Экономика Украины. – 2001. – №2. – С. 23 – 26.
9. О мерах по государственной поддержке судостроительной промышленности в Украине: Закон Украины от 18 ноября 1999 г. №1242-XIV // Відомості Верховної Ради України вiд 21.01.2000 р. – 2000 – № 3. – стаття 20.

Ганна Зимовець,
пошукувач Приазовського державного технічного університету

Журнал "СХІД" № 5 (83) 2007 рік