Використання показників екологічності у дослідженні життєвого циклу продукції

В рамках критичного загострення глобальних екологічних проблем і визначення загального національного курсу екологізації економіки і її підрозділів надзвичайної актуальності набуває проблема удосконалення і ефективного використання механізмів та інструментів управління цим процесом, серед яких метод оцінки життєвого циклу продукції (ОЖЦ). ОЖЦ націлена на виявлення негативного впливу продукції на навколишнє середовище протягом всього періоду її існування, що дає змогу розробити заходи мінімізації (в ідеалі – ліквідації) екологічних порушень. Принципи і структура робіт з оцінки життєвого циклу продукції встановлені в міжнародних стандартах серії ISO 14040 і їх вітчизняного аналога ДСТУ ISO 14040 «Екологічне керування. Оцінювання життєвого циклу. Принципи і структура» [6] та ряді інших ДСТУ цієї серії. ОЖЦ безпосередньо може використовуватись у сфері розробки і удосконалення продукції, при стратегічному плануванні і визначенні пріоритетів, в маркетинговій сфері та інших. Єдиного підходу до проведення дослідження ОЖЦ не існує, тому підприємствам при практичному використанні слід проявляти гнучкість, самостійно визначати межі і ступінь деталізації дослідження залежно від вимог, об’єкта, специфіки і сфери використання результатів. У загальному вигляді метод ОЖЦ передбачає етапи визначення цілей і змісту оцінки життєвого циклу; формування переліку вхідних і вихідних параметрів, їх якісна оцінка на всіх стадіях життєвого циклу (інвентаризаційний аналіз життєвого циклу); оцінка потенційних впливів на навколишнє середовище за результатами інвентаризаційного аналізу; інтерпретація життєвого циклу.

Тією чи іншою мірою питань оцінки життєвого циклу продукції з точки зору її екологічних характеристик і шкідливих впливів на довкілля торкались у своїх дослідженнях вітчизняні та зарубіжні науковці: Мельник Л.Г. [1], В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Садеков А.А. [2], С.Супруненко, Галушкіна Т.П. та ін. Високо оцінюючи їх внесок у розробку проблеми, можна зауважити, що метод ОЖЦ в Україні знаходиться на початковій стадії розробки, тому що на підставі об’єктивних причин не сформована єдина узгоджена методика оцінки життєвого циклу продукції. Це пов’язано зі складністю визначення екологічного рівня процесів виробничо-споживчого циклу в існуючих умовах розвитку економічних процесів в Україні, а також з недосконалістю статистичної бази. Це обумовлює необхідність поглиблення наукових досліджень в цій сфері, що і є метою нашої роботи.

У межах оцінки життєвого циклу виникає проблема вибору методичного підходу до формування бази критеріїв оцінки рівня екологічності продукції. Існує кілька загальних методів формування критеріальної бази: на підставі економічних показників, який ґрунтується на визначенні розміру екологічних витрат; на підставі енергетичних показників, який оцінює енергоємність продукції; показників екологічного навантаження (земельні показники); показників порівняння, цей підхід може бути реалізований з використанням у сукупності якісних і кількісних показників. Як зазначає професор Мельник Л.Г. «жодний з підходів не може повною мірою вирішити завдання комплексної кількісної оцінки, але може сприяти вирішенню окремих народногосподарських завдань, що ведуть до екологізації» [1]. Крім того, українські виробники взагалі не поспішають використовувати еколого-економічні інструменти в практичній діяльності, про що свідчить статистика впровадження екологічних стандартів серії ДСТУ ISO 14000 в Україні. Так, на кінець 2006 р. загальна кількість сертифікованих підприємств складає 55 (у Франції – 3289, у Великій Британії – 6055) [2]. Слід наголосити, що головна проблема вітчизняних суб’єктів господарювання в аспекті використання еколого-економічних інструментів в управлінні пов’язана саме з екологічною складовою. На перший план виходять питання загальної доцільності розрахунку показників екологічності, недосконала інформаційна і методична база, необізнаність керівників і персоналу щодо цих питань. І якщо проблема актуалізації екологічної спрямованості економіки підприємства може бути вирішена на державному рівні (наприклад, надати екологічним стандартам статус офіційних, а не добровільних), то проблему практичного використання інструментів екологічного управління необхідно вирішувати, починаючи з формування єдиної, зрозумілої для користувачів інформаційно-методичної бази.

На наш погляд, цю проблему доцільно вирішувати за допомогою поширених відомих методик, які мають бути пристосовані для розв’язання питань екологічного управління [5].

Широке практичне використання в системі управління підприємством отримали методи прогнозування, планування і оцінювання рівня якості продукції (рівня конкурентоспроможності продукції). І якщо метою дослідження ОЖЦ окреслити визначення рівня задоволення потреб споживачів в екологічно якісній продукції (маркетинговий зріз), або покращення екологічних характеристик продукції в рамках загальної стратегії екологічного управління підприємством з метою зменшення (нейтралізації) шкідливих впливів на довкілля (виробничий зріз), то ефективність використання суб’єктами господарювання методів оцінки рівня конкурентоспроможності продукції для досягнення цілей екологічного управління буде значно вищою.

В основі класичного методу оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції лежить максимізація питомого корисного ефекту, який визначається співвідношенням споживчого ефекту (якість товару плюс сервіс) до ціни споживання. Ключовим елементом в цій формулі є якість товару.

В цілях пристосування цієї методики для вирішення завдань оцінки рівня екологічності продукції в рамках дослідження ОЖЦ доцільно сформулювати загальне правило, яке може мати наступний вигляд:



де РЕ – екологічність продукції ,
ЕQ – екологічний рівень якості продукції,
Р – економічні параметри (в ідеалі – екологічна ціна продукції).

Таким чином, пропонуємо інтегральний показник оцінювання рівня екологічності продукції (РЕ), який враховує якісні і кількісні показники одночасно, розмежовуючи їх для більш ефективного вирішення завдань в процесі екологічного управління.

Методика оцінювання рівня екологічності продукції, в загальному вигляді має передбачати декілька послідовних етапів.

Етап перший – визначення цілей і сфери застосування. Цілі і область застосування результатів оцінки рівня екологічності продукції повинні бути чітко визначені і узгоджені з передбачуваним використанням, а також гарантувати сумісність, достатність широти, глибини і деталізації дослідження для досягнення окресленої мети.

На другому етапі здійснюється процедура збирання та аналізу даних. Збір даних важливий, але досить ресурсоємний процес. Від коректності отриманої інформації залежить результат оцінки рівня екологічності продукції і на кінцевому етапі – якість прийнятих рішень. Тому процедури, які використовуються в процесі збирання інформації, можуть змінюватися в залежності від області її використання.

Третій етап передбачає формулювання вимог до еталона (базового зразка). За базові значення, як правило приймаються значення показників кращих вітчизняних і/чи зарубіжних зразків, або характеристики продукції, знайдені дослідним, чи теоретичним шляхом, а також характеристики, задані у вимогах на продукцію.

Найбільш важливий і складний етап – четвертий – це визначення переліку параметрів, які підлягатимуть оцінюванню та їхньої питомої ваги. Розраховуються екологічний рівень якості продукції та екологічні параметри. Екологічний рівень якості продукції можна визначити, як відносну характеристику екологічності продукції, розраховану шляхом співвідношення показників, які характеризують екологічну довершеність продукції (екологічну чистоту), порівняно з базовим зразком (еталоном). Складність формування переліку параметрів, які підлягатимуть оцінюванню, полягає в тому, що в рамках дослідження ОЖЦ крім стадій прямих процесів впливу виробництва на навколишнє середовище потрібно враховувати наслідки минулих стадій виробництва продукції, а також вплив подальшого споживання і утилізації. Тому критерії вибору параметрів повинні бути ідентифіковані і обґрунтовані цілями і сферою використання результатів дослідження. В рамках цього етапу можна скористуватися переліком показників екологічної досконалості продукції, запропонованих професором Мельником Л.Г., які охоплюють минулі, поточні і майбутні стадії виробництва і споживання продукції. До цього переліку входять наступні показники: матеріалоємність продукції; енергоємність продукції; частка вихідних матеріалів, які вироблені з поновлюваних ресурсів; частка вихідних матеріалів, які вироблені з місцевих матеріалів або відношення транспортних витрат до вартості сировини і матеріалів; кількісна частка вихідних матеріалів, що належать до токсичних, небезпечних, вибухонебезпечних, вогненебезпечних речовин; наявність вихідних матеріальних речовин, що спричиняють виникнення глобальних екологічних проблем; наявність у даній продукції речовин, що можуть спричиняти глобальні екологічні проблеми; наявність процесів забруднення середовища на стадії виробництва продукції; наявність процесів екодеструкції ландшафтів на стадії виробництва продукції; наявність процесів шкідливого впливу на організм людини на стадії виробництва продукції; вміст шкідливих речовин у продукції; рівень екоконструктивності; оптимальність упакування та інші.

Економічні параметри рівня екологічності продукції в ідеалі – це екологічна ціна продукції, яка містить у собі економічну оцінку природних ресурсів, що вилучаються, та величину збитку від впливу на довкілля [1]. Екологічна ціна продукції складається із ціни виготовлення, включаючи стадії видобутку, транспортування і переробки сировини, складування готової продукції, утилізації і поховання відходів виробництва; ціни споживання виготовленої продукції; екологічної ціни постспоживчої стадії. Обґрунтування вибору номенклатури показників екологічного рівня продукції і економічних параметрів доцільно проводити з урахуванням основних вимог до показників екологічності продукції; завдань екологічного управління; сфери використання результатів дослідження; призначення і умов виготовлення та споживання продукції. Ваговий коефіцієнт кожного з обраних параметрів визначається за допомогою експертної оцінки.

Якісно сформувати перелік характеристик екологічності продукції дозволить оцінка потенційного впливу процесу виготовлення і споживання продукції на навколишнє середовище, яка згідно стандарту ДСТУ ISO 14040 може включати серед інших наступні елементи: класифікацію впливів на навколишнє середовище; моделювання інвентаризаційних даних в рамках категорій впливу; можливе агрегування результатів. Важливим моментом на цьому етапі є обов’язковість описання і документування прийнятих припущень.

На п’ятому етапі розраховується інтегральний показник екологічності продукції. Для спрощення розрахунків процедура розбивається на декілька етапів: розрахунок одиничних параметричних індексів і розрахунок групових параметричних індексів.

Визначення одиничних параметричних індексів за показниками екологічного рівня якості продукції можна здійснювати наступним чином:


де EQi– одиничний параметричний індекс екологічного рівня якості продукції, розрахований за і-тим параметром (якщо екологічний параметр тим кращий, чим більше його значення. Наприклад, енергетична ефективність виробництва продукції, оптимальність упакування, рівень екоконструктивності);
pi – значення і-го екологічного параметра виробу;
рбаз – аналогічний параметр базового виробу, з яким проводиться порівняння.

Якщо екологічний параметр тим кращий, чим менше його значення (матеріалоємність продукції, вміст шкідливих речовин), розрахунок одиничного параметричного індексу здійснюється за оберненою формулою:



Аналогічно розраховуються одиничні параметричні індекси за економічними параметрами (Pj) шляхом порівняння із базовим зразком.

Екологічний рівень якості продукції доцільно оцінювати за допомогою «жорстких» і «м’яких» параметрів аналогічно з оцінкою технічних параметрів виробу методом аналізу конкурентоспроможності.

Груповий параметричний індекс потрібно розрахувати окремо за параметрами екологічного рівня якості продукції і за економічними параметрами з урахуванням вагомості (ступеня значимості), кожного параметра в своїй групі:



де – груповий параметричний індекс за рівнем екологічної якості продукції;
– одиничний параметричний індекс екологічного рівня якості продукції і-го параметра;
?i – ступінь значимості (вагомість) і-го параметра;
n – кількість екологічних параметрів, за якими здійснюється оцінка екологічності продукції.

Зміст групового параметричного індексу дозволяє визначити рівень екологічної якості продукції стосовно рівня базового зразка. Якщо дорівнює одиниці, то виріб аналогічний базовому зразку; якщо більше за одиницю – рівень екологічної якості продукції вищий за базовий зразок; менше одиниці – виріб поступається зразку за своїми екологічними характеристиками.


або


Де P – груповий параметричний індекс за економічним параметром;
Pj– економічний параметр j-го виду;
?j – ступінь значимості (вагомість) j-го параметру;
m – кількість економічних параметрів.
Pe, Рбаз – екологічна ціна виробу, що оцінюється і базового зразка відповідно.

На підставі групових параметричних індексів за показниками рівня екологічної якості та економічними показниками можливий розрахунок інтегрального показника екологічності продукції.


Чим вище значення інтегрального показника екологічності продукції (виконується умова РЕ ? max), тим менша екологічна шкода від процесу його виробництва для навколишнього середовища.

Етап інтерпретації результатів повинен мати форму висновку і рекомендацій для прийняття відповідних рішень, визначених цілями дослідження. Стадія інтерпретації може включати в себе ітераційний процес вивчення і перегляду сфери використання оцінки рівня екологічності продукції в рамках ОЖЦ, характеру і якості даних, зібраних відповідно до цілі дослідження. На підставі результатів цього етапу розробляються заходи щодо екологічного удосконалення продукції, серед яких – підвищення рівня екологічної якості продукції шляхом розробки і освоєння нових виробів, екологічні характеристики яких перевищують кращі вітчизняні та зарубіжні аналоги; зниження складових екологічної ціни продукції (природоємності і збиткоємності); підвищення екологічності на стадії споживання і утилізації продукції.

Сьогодні екологічні показники в системі оцінки якості продукції використовують обмежено, тому доцільно виокремлювати ці елементи з метою їх подальшого оцінювання і оптимізації, що дозволить підприємствам вирішувати завдання екологізації виробництва.

Висновки

Запропонований підхід оцінки екологічності продукції дозволяє: 1) системно підійти до вивчення і оцінки впливів продукції на навколишнє середовище; 2) виявити “гарячі місця” протягом життєвого циклу продукції; 3) поєднати в системі розрахунку інтегрального показника екологічності продукції якісні і кількісні оцінки і спростити процедуру їх впровадження. Запропонований підхід базується на загально відомій методиці оцінки конкурентоспроможності продукції; крім того він не суперечить стандартам ДСТУ ISO 14040 щодо дослідження ОЖЦ.

Література:

1. Мельник Л.Г. Екологічна економіка. 3-тє вид., випр. і допов. – Суми: ВТД “Університетська книга ”, 2006. – 367 с.
2. Садеков А. Оцінка й урахування екологічного фактора у підприємницькій діяльності // Схід. – 2003. - № 3 (53). – С. 19-24.
3. Галушкина Т.П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика). - Одесса: Институт проблем рынка и эколого-экономических исследований НАН Украины, 2000. - 280 с.
4. Балацкий О., Лукьянихин В., Лукьянихина Е. Экологический менеджмент: проблемы и перспективы становления и развития // Экономика Украины. - 2000. - № 5. - С. 68-73.
5. Гаркавенко С.С. Маркетинг. – Київ: Лібра, 2004. – 712 с.
6. Екологічне керування. Оцінювання життєвого циклу. Принципи і структура. – [Електронний документ]. – Доступно на: http:/staratel.com/iso/ISO14000/index.html
7. Про підсумки роботи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України у 2006 році та головні завдання на 2007 рік // Екологічний вісник. – 2007. – № 1. – С.12-18.

Олена Руднєва, аспірант кафедри «Економіка підприємства» Донецького національного технічного університету

Журнал "СХІД"