Ретроспективний огляд формалізованого експертного оцінювання. Застосування експертних технологій при створенні систем мір

Ми продовжуємо публікувати окремі параграфи з монографії Гнатієнка Г.М. та Снитюка В.Є. "Експертні технології прийняття рішень", яка нещодавно вийшла друком.

Початок дивитися: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=29075

Ретроспективний огляд формалізованого експертного оцінювання

Історія експертних оцінок тісно пов’язана з історією людського суспільства. Це пояснюється тим, що науковий розвиток значною мірою визначає розвиток цивілізації. Розвиток експертних оцінок визначається розвитком освіти, ідеології, державного устрою тощо. Історія експертних оцінок займається питаннями виникнення, розвитку та впливу на суспільне життя суджень експертів, методів експертизи та систематизації ідей, пов’язаних з використанням експертних вимірювань.

Потреба у вимірюванні експертної інформації виникла у прадавні часи. Адже з давніх-давен виникали ситуації, які неможливо виміряти “об’єктивними” інструментами, або які допускають різну інтерпретацію та вимагають застосування евристик. Протягом існування цивілізації людство здійснювало експертне оцінювання, намагалося формалізувати оцінки експертів, знайти адекватні алгоритми їх обробки та інтерпретації, забезпечити ефективне застосування.

Експертні технології почали застосовуватися ще у первісному суспільстві. У давніх суспільствах існували процедури вибору старійшин чи вождів, жерців чи шаманів. Ці процедури напевне не були тривіальними, адже вибір здійснювався не за єдиним критерієм. Правила вибору у вигляді династичних традицій регулювали складні родинні взаємини правлячих кланів, регламентували правила наслідування. Основна мета проведення експертизи у подібних випадках – підвищити професійний рівень експертного оцінювання за рахунок спеціально розроблених та практично перевірених технологій. При цьому важливо було мати міри та критерії якості експертного оцінювання.

Проведення експертизи є традиційним методом, який застосовується для розв’язання задач на основі думок висококваліфікованих фахівців. В основі методу лежить досвід експертів, можливість людини знаходити розв’язок на основі інтуїції. У різних суспільствах залучали фахівців для обговорення актуальних проблем. У складних ситуаціях завжди намагалися врахувати думки групи спеціалістів у різних сферах життєдіяльності. На основі узагальнення цього соціального досвіду з часом виникли різні методики використання знань експертів.

Важливою умовою полегшення експертного оцінювання є формалізація інформації, яку найчастіше неможливо виміряти кількісно. Така формалізація допомагає особі, яка приймає рішення, вибирати єдиний об’єкт з множини можливих об’єктів. Формалізація полягає у виявленні та уточненні змісту явища або процесу, що вивчається, через розкриття та фіксування його форми, а також оперування цією формою. У найзагальнішому вигляді під формалізацією розуміють дослідження змісту, яке здійснюється шляхом виявлення елементів форми. Протягом багатовікової історії людства були розроблені і застосовувалися різні варіації математичної та логічної формалізації. Але більшість видатних рішень приймалося на підставі власного багаторічного досвіду особи, яка приймає рішення, довгих роздумів, нелегких пошуків альтернативних варіантів, сумнівів та ризику. Тобто самі особи, що приймали рішення, нерідко були одночасно і експертами.

Значну роль у розвитку астрономії та математики, які зародилися у Вавілонії, Єгипті, Індії та Китаї, зіграли експертні технології. Астрономія забезпечила створення календаря, вимірювання часу, що дозволяло передбачати погоду та сприяло розвитку землеробства. Математика також виникла у зв’язку з розвитком господарського життя, необхідність розв’язання практичних задач у торгівлі – при розрахунках та обміні, землеробстві та будівництві – при вимірюванні земельних ділянок. Розвиток астрономії та математики був необхідною умовою розвитку суспільства. Обов’язковою умовою систематизації астрономічних та математичних досліджень, перетворення їх на придатні для використання, адаптації до практичних потреб, було застосування експертних оцінок. Тобто експертні оцінки часто ставали достатньою умовою завершеності, цілісності, системності набутої емпірично сукупності знань у різних сферах пізнання.

Застосування експертних технологій при створенні систем мір

Сенс введення будь-якої міри – у її об’єктивності, безумовній точності для кожного користувача. Тому проблема точності мір та їх перевірки виникла разом з народженням системи мір. Майже у всіх народів перші еталони мір ваги зберігалися у храмах.

Міри, що виникли на ранніх стадіях розвитку суспільства, були хоч і не точними, але мали найдоступніші для кожного експерта еталони: ступня, п’ядь, палець, лікоть, долоня, сажень, аршин. Мірами були також і можливості людини захопити щось чи віднести своїми руками – пригорща, оберемок. Для деяких цивілізацій мірами ваги слугували зерна ячменю та пшениці. Стрункі системи мір з’явилися як ознака цивілізації. Будь-яка держава не могла обійтися без терезів, мірок, безмінів, гирь та грошей.

Давньогрецький скульптор Поліктет (5 ст. до н.е.) розробив канон – систему ідеальних пропорцій людського тіла, згідно його уявлень про ідеал. За результатами обчислень скульптора, голова має бути розміром 1/7 людського зросту, обличчя та кисть руки – 1/10, а ступня – 1/6 зросту людини.

Давньоримський архітектор Марк Вітрувій Полліон (1ст.н.е) у трактаті з теорії архітектури стверджував, що природа у побудові людського тіла розпорядилася такими пропорціями, які слід використовувати у архітектурних спорудах. Вітрувій наводить основні антропометричні закономірності, зокрема:

– чотири долоні ~ ступня;
– шість долонь ~ один лікоть;
– 24 долоні ~ людський зріст ~ тобто 4 ліктя;
– розмах рук людини ~ зріст людини;
– відстань від лінії волосся до підборіддя ~ 10% людського зросту;
– ширина чоловічих плечей в середньому ~ 25% зросту чоловіка;
– довжина ступні ~ 1/7 зросту людини.

У книзі “Про співрозмірність храмів людському тілу та про архітектурні деталі” Вітрувій писав, що висота сходів має бути від 9 до 10 дюймів для того, щоб сходження не було важким. Ширина сходинок, на його думку, має бути у межах від півтора до двох футів.

У часи Київської Русі “золотий пояс” великого князя Святослава Ярославича (1027-1076) слугував зразковою мірою довжини. В уставі новгородського князя Всеволода Мстиславича (правив 1117-1136) “Про церковні суди і про людей і про мірила торгівлі” приписувалося “…торговия все веси і меріла блюсті без пакості, ні умаліваті, ні умножіваті, а всякій год ізвещіваті…” Порушник міг бути покараний аж до “…преданія казні смертію”.