На главную страницу
Україна і світова фінансова криза
 
 Главная 
 Экспертная сеть 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу




Курсы валют

База знаний / Аналитика / Економіка

Концептуальні засади інноваційного розвитку економіки та соціальної сфери України

Версия для печати Версия для печати

Системне поєднання державних інноваційних та регіональних цільових інноваційних програм, програм технологічного розвитку, а також окремих інноваційних проектів створить необхідні умови для насичення конкурентоспроможною продукцією, зробленою в Україні у найбільш стабільних секторах внутрішнього і зовнішнього ринків на основі використання потенціалу високотехнологічних виробництв

Сучасний етап розвитку світової та вітчизняної економіки передбачає створення суспільства, яке базується на знаннях, де соціальне та економічне благополуччя країни визначається наукоємкими технологіями, інноваційною спрямованістю та рівнем інтелектуального розвитку соціуму. В умовах глобалізації, посилення конкуренції фундаментальне значення для розвитку національної економіки набуває розвиток ринку освітніх послуг [1].

Слід зазначити, що інноваційний потенціал системи освіти є частиною інноваційного потенціалу економіки країни, що робить його взаємопов’язаним з провідними макроекономічними детермінантами, у т.ч. з інноваційною стратегією української економіки, інтегрує потенційні можливості інноваційного забезпечення суб’єктів економічної діяльності, що сприяє формуванню синергетичного ефекту від впровадження інновацій.

Інноваційний розвиток економіки та соціальної сфери вимагає високого рівня освіти, зростання інтелектуального і духовного потенціалу суспільства, підготовки нової генерації людей, здатних створити найновітнішу техніку й технології, активно втручатися і здійснювати реформування та піднесення економіки, розвиток духовності й культури населення. На жаль, незалежна Україна успадкувала розвинену і пристосовану до потреб тоталітарної іншомовної держави систему освіти, масштаби і недосконалість якої виявились додатковою перешкодою на шляху її перетворення на демократичну, гуманну і національну [2-5].

Прогрес у технологіях переробки інформації, системах телекомунікацій і фінансових технологіях впливає на формування єдиного світового ринку товарів, капіталу і праці. Становище України в конкуренції ХХІ століття визначатиме рівень освіти населення, розвиток науки, можливості інформаційного середовища, розвиток ключових виробничо-технологічних систем новітнього технологічного устрою, здатність господарського механізму генерувати високу інноваційну активність особистості сучасного фахівця, стан системи освіти і охорони здоров’я.

Перехід української системи вищої освіти на міжнародні стандарти розвитку потребує запровадження сучасних моделей і концепцій поєднання освітньої, дослідницької та виробничої функцій ВНЗ. Основними умовами їх реалізації є законодавче забезпечення, фінансове сприяння й освоєння нових схем організаційного управління такими структурами [3].

Більшість вищих навчальних закладів створювалися у різні історичні періоди, розвивали власні навчальні та наукові традиції, наукові школи і відповідали стандартам свого часу. Проте рівень знань, методика викладання, кількість інформації, технічні засоби навчання, які використовувалися 15-20 років тому, не відповідають сучасним, а тим більше перспективним вимогам самого життя [6].

Сьогодення освітня національна інноваційна система України перебуває на початкових стадіях формування. Окремі її компоненти потребують суттєвого коригування (дидактичні принципи, системні інноваційні освітні технології) та опрацювання (освітні кластери, інноваційні освітні центри, автономія університетів). Практично відсутні інституції, які б відповідали за ресурсне та інформаційно-комунікативне забезпечення інноваційного процесу в умовах вищої школи.

Успіх побудови цієї системи, перш за все, залежить від держави, що формує загальні правила інноваційної діяльності у сфері освіти, від усіх не байдужих до долі вітчизняної освіти та майбутнього України. Для цього потрібно формування та розвиток інноваційно-активної особистості майбутніх фахівців, де першочергова роль належить вихованню учнівської та студентської молоді [2-4]. Тому не дивно, що в сучасних умовах, згідно державним документам деяких зарубіжних країн (концепція «Модернізація російської освіти на період до 2010 року» та Національний проект «Стратегія державної молодіжної політики в Російській Федерації»), виховання молоді розглядається як першочерговий пріоритет. Причому самоорганізуюча інноваційна система виховання уявляє собою науково-обґрунтований процес і результат освітньої діяльності, що включає пізнавальну і тренінгові підсистеми, які функціонують у відповідності з формуванням особистості студента на засадах принципів самоактуалізації, самовизначення та самоствердження.

Для формування інноваційно-активної особистості студентів важливо створення ними власного «портфоліо», тобто здійснення системної роботи з оцінювання ними власних досягнень в процесі навчання та виховання, що розглядається як діючий стимул у формуванні активної позиції студента щодо засвоєння професії, набуття академічних знань, розвитку виховних компетенцій.

Нововведення у вищій школі забезпечують необхідні умови для залучення освітніх закладів до участі в інноваційній діяльності, яка може бути організована у вигляді інноваційного інкубатору та технологічного парку.

У розвинених країнах поширення таких поглядів на місце ВНЗ в інноваційному розвитку стало основою для створення концепції дослідницько-підприємницького університету [3].
Основна відмінність дослідницько-підприємницького університету від звичайного ВНЗ полягає в тому, що в його межах відбувається інтеграція освіти, науки і практичної діяльності, наслідком чого є підготовка не теоретичних спеціалістів, а випускників, спроможних вирішувати прикладні завдання. Дослідницько-підприємницький університет може брати участь у капіталі венчурних фірм, які є його партнерами в інноваційному процесі.

Перехід від адміністративної до ринкової економіки зумовив потребу підготовки фахівця іншої кваліфікації – економіста, бізнесмена, підприємця. Нашій економіці потрібні фахівці, які можуть працювати в ринковому економічному середовищі. Для того, щоб дати студентам необхідні знання, потрібні зміни в якості економічної освіти та в підходах до формування її нового змісту.

Для України згубною є ситуація, коли ВНЗ зі слабкою дослідною базою готують фахівців і співробітників вищої кваліфікації, які не «доходять» до наукових досліджень або швидко залишають цю сферу після захисту дисертації [3].

Студентам, аспірантам і докторантам слід забезпечити можливість безперешкодного переходу з навчального у процес наукової творчості і навпаки. Для них ця дифузія корисна і необхідна.

Ключовими проблемами законодавчого забезпечення реформи наукової сфери і вищої освіти є визначення ролі держави в цьому процесі, збереження за нинішніх умов істотного послаблення освітнього, галузевого й академічного секторів науки, законодавче уточнення суб’єктів наукової і науково-технічної діяльності, упорядкування системи громадських наукових асоціацій, ефективніше використання їх інноваційного потенціалу [3, 7].

В цьому зв’язку потрібно вибудовувати нову правову ідеологію у сфері науки й освіти, адаптувати її до сучасного стану економіки, державних проблем і потреб громадян України. Сьогодні надзвичайно важливо відновити ланцюжок, який раніше працював достатньо результативно: «фундаментальна наука – освіта – прикладні дослідження – виробництво». Дуже актуально посилення і поновлення зв’язків з підприємствами та органами місцевого самоврядування. Для фінансування науково-дослідних і освітніх установ доцільно використовувати не тільки бюджетні цільові надходження, а й кошти, отримані в результаті співробітництва з промисловими підприємствами. Забезпечення ефективної передачі у виробництво здобутих знань стосовно промисловості означає трансфер технологій [3].

Здобутком ХХ століття було створення національної інноваційної системи, функцією якої є розвиток інноваційної діяльності в Україні шляхом забезпечення тісного взаємозв’язку та співробітництва систем створення, трансформації та практичного використання нового знання [2].

Головною стратегічною метою державної науково-інноваційної політики є підвищення глобальної національної конкурентоспроможності або підтримка високого рівня життя нації за рахунок використання ефективних технологій, переваг міжнародного розподілу праці та забезпечення лідерських позицій на світових ринках за рахунок постійного підвищення кваліфікації кадрів і вдосконалення інноваційних механізмів. В цьому напрямку слід зазначити недосконалість правового забезпечення при вирішені проблем інноваційного розвитку економіки та соціальної сфери України [7]. Зокрема, вдосконалення понятійного апарату інноваційного законодавства повинно синхронно супроводжуватися розробкою правових форм державного стимулювання інноваційної діяльності. В цьому зв’язку необхідно розробити нові правові засоби інвестиційного забезпечення інноваційних проектів та програм науково-технічного розвитку. Потребують розробки та трансформації до Закону України «Про інноваційну діяльність» класифікації інновацій в залежності від рівня їх новизни, прогресивності та масштабів застосування. Необхідна юридична гармонізація єдиного суб’єкт-об’єктного складу інноваційної діяльності і розширення стадій інноваційного процесу. Відсутні в Законі України «Про інноваційну діяльність» правові ознаки інноваційного продукту (наукоємкість, технологічність, конкурентоспроможність). Потрібно розширення об’єктного складу інноваційного продукту за рахунок включення до нього комп’ютерних програм. Не передбачена видача державних охоронних документів.

Однією з перешкод на шляху інтеграції України до світової економіки є відсутність доступу до ділової інформації про економічну та фінансову ситуації та законодавчу базу в країні. Слід зазначити, що надання юридичних та фінансових послуг в Україні на достатньому професійному рівні все ще істотно обмежено.

Аналіз свідчить, що розробка високих технологій, виробництво на їх основі високотехнологічної продукції (товарів і послуг), вихід з нею на світові ринки, розширення міжнародної інтеграції в цій сфері стали для більшості розвинених країн Західної Європи, США, Японії, Південно-Східної Азії найважливішою стратегічною моделлю економічного зростання та соціальної стабільності [8, 9].

Проте, вступ України до СОТ, відкриття її ринку для зарубіжних товарів призвело до падіння попиту на національну наукоємку продукцію, витіснення її з внутрішнього ринку. У низці галузей відставання набуває незворотного характеру, а необхідні витрати на освоєння і підтримку сучасного інноваційного рівня настільки великі, що вигідніше імпортувати готову продукцію з-за кордону.

Разом з тим в Україні ще зберігається низка галузей економіки, конкурентоспроможних на світовому ринку – паливно-енергетичний комплекс, чорна і кольорова металургія, хімічна, деревообробна, авіаційна й аерокосмічна промисловість, приладобудування, суднобудування, окремі сфери військово-промислового комплексу.

Найбільш низький рівень інноваційної активності спостерігається в галузях економіки, орієнтованих на задоволення внутрішніх потреб: легка, харчова промисловість, промисловість будівельних матеріалів.

У розрахунку на одну гривню витрат інноваційно-активні підприємства забезпечують об’єми випуску продукції в 7 разів більші, ніж у виробництві за традиційними технологіями [8].

З метою синтезу інновацій, інвестицій, інтеграцій в забезпеченні ефективного розвитку економіки та соціальної сфери України в рамках національної інноваційної системи необхідна реалізація наступних першочергових заходів:

- планування та здійснення ґрунтовних наукових досліджень щодо обґрунтування та розробки якісно нової Стратегії інноваційного розвитку вищої освіти України, яка визначатиме її роль та місце у сучасному цивілізаційному освітньому просторі в контексті вимог Болонської декларації;

- здійснення державної підтримки передових фундаментальних, пошукових, прикладних наукових досліджень, здатних конкурувати на вітчизняному та світовому ринках інноваційних ідей;

- передбачення у законодавчих і нормативно-правових актах України, які регулюють інноваційну діяльність, податкові преференції та пільги для підприємств і установ, що створюють сприятливі умови для інвестування засобів з метою здійснення інновацій, інноваційного розвитку економіки та соціальної сфери;

- запровадження низки заходів з підтримки вітчизняної інноваційної продукції на міжнародному ринку і розвитку зовнішньоекономічної діяльності, накопичення і розповсюдження інформації про інноваційні потреби і результати науково-технічної та інноваційної діяльності, розміщення державного замовлення на закупівлю продукції, створеної в результаті інноваційної діяльності;

- з метою формування інноваційно-активної особистості майбутніх фахівців рекомендувати запровадити у вищих закладах освіти постійно діючі проблемні інноваційні семінари для викладачів і студентів, міні-педагогічні майстерні (майстер-класи), тренінги щодо формування та розвитку високого рівня інноваційної культури, елективні курси (модулі) «Основи інноваційної діяльності».

Системне поєднання державних інноваційних та регіональних цільових інноваційних програм, програм технологічного розвитку, а також окремих інноваційних проектів створить необхідні умови для насичення конкурентоспроможною продукцією, зробленою в Україні у найбільш стабільних секторах внутрішнього і зовнішнього ринків на основі використання потенціалу високотехнологічних виробництв.

Література

Смеричевская С.В. Макроэкономические аспекты формирования управленческих стратегий в инновационном развитии системы образования Украины // Стратегія інноваційного розвитку системи вищої освіти України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції / Голов. ред. С.В. Смерічевська. – Донецьк: Видавничий дім «Кальміус», 2007.-С. 8-12.
Скубашевська О. Необхідність і реалії інноваційного розвитку освіти // Вища освіта України, 2007.-№3.-С. 30-37.
Амоша О., Землянкін А., Моісеєв Г. Підґрунтя інноваційного розвитку. Проблеми і перспективи взаємодії академічної науки й освіти // Вісник Національної академії наук України, 2006. - №10. - С. 3-16.
Євтушевський В., Шаповалова О. Становлення і розвиток інновацій у вищій школі // Вища освіта України, 2006.-№2.-С. 62-66.
Гринев В.Ф. Инновационный менеджмент: Учебное пособие.-К.: МАУП, 2001.-152 с.
Гримблат С.О., Сосин И.К. Проблемы оптимизации высшего образования (на модели менеджмента и психологии): Монография.-Х.: Факт, 2004.-720 с.
Высоцкий Д.Е. Правовые формы обьектов инновационной деятельности. – Донецк: Вебер, 2007.-118 с.
Голяк Ю.Б. Інноваційні перетворення української економіки в контексті міжнародної конкуренції // Актуальні проблеми економіки, 2006.-№7 (61).- С. 43-55.
Шерстюк Р.В., Бурлака В.Г. Інновації в технологічному розвитку нафтопереробної промисловості // Актуальні проблеми економіки, 2006.-№5 (59).- С. 97-101.

Світлана Смерічевська,
кандидат економічних наук, академік МАНЕБ, член-кореспондент Петровської академії наук та мистецтв (Росія), завідуюча кафедрою стратегічного менеджменту, директор Донецького інституту Міжрегіональної академії управління персоналом

Матеріали міжнародної науково-практичної конференції вчених, студентів і практиків
Ласпі, Автономна республіка Крим, 9-10 жовтня 2008 року


| Количество показов: 53 |  Автор:  Світлана Смерічевська |  Голосов:  3 |  Рейтинг:  3.56 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку




Статьи по разделам
Видатні особистості (32) 
Демографія (6) 
Екологія (7) 
Економіка (172) 
Енергетика (7) 
Культура (107) 
Молодіжна політика (3) 
Наукові дослідження (36) 
Освіта (151) 
Охорона здоров'я (95) 
Політика та суспільство (404) 

ПОДПИСКА
Параметры подписки

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Андрєєв Андрій Миколайович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА
Ксенія Ляпіна
Дефолт: Бути чи не бути?!
Просмотров: 51

БИБЛИОТЕКА

Іконічна інтенція героїчного

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»


© «ВЭС», 2020
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua