Доктрина молодіжної політики України як основа формування, розвитку й ефективної реалізації сучасної конкурентоспроможної особистості

ПРЕАМБУЛА

Сучасна ситуація в державі й суспільстві вимагає негайних заходів, спрямованих на формування стратегії соціально-економічного, політичного й культурного розвитку України, що припускає послідовну реалізацію заходів довгострокового характеру, спрямованих на подальше вдосконалювання держави, підвищення рівня життя його населення. Це вимагає формування базових умов, які дозволять планомірно підготовляти основу для кожного наступного етапу перетворень.

За досить короткий історичний період світ зазнав докорінних змін. Вони торкнулися не лише політичних та економічних аспектів в розвитку держав – вони багато в чому змінили закони розвитку суспільства. Сьогодні трансформуються моделі міжнародних відносин, підходи до вирішення внутрішньополітичних завдань і досягнення економічного успіху. Змінюється світогляд і мотивація поведінки як окремих людей, так і цілих суспільств. Ці процеси вже відбилися на взаєминах поколінь; на умовах входження в суспільство нових поколінь; по мірі значущості молоді і нових поколінь для розвитку держави і суспільства.

Досвід останніх десятиліть переконливо доводить, що політичних і економічних успіхів сягають саме ті держави, які приділяють підвищену увагу молоді, що стійкий розвиток демонструють саме ті суспільства, які переглянули систему традиційних поглядів на нові покоління, на систему взаємин між поколіннями і на їх значення для політичного і соціально-економічного розвитку.

Саме тому в новому тисячолітті стратегічні переваги будуть у тих держав і суспільств, які навчаться ефективно використовувати людський потенціал і в першу чергу той інноваційний потенціал розвитку, носієм якого є молодь.

Україна традиційно знаходиться в центрі глобальних та регіональних політичних і економічних процесів. Завдання забезпечення її поступального, стійкого розвитку і безпеки вимагає ефективної і адекватної реакції на сучасні виклики, досягнення національної конкурентоспроможності у всіх сферах.

Розвиток демократичної держави з сучасною соціально спрямованою економікою буде ефективнішою лише за активної участі молоді. Творчий потенціал і соціальний ресурс молоді є одним з найважливіших основ модернізації суспільства. В умовах нових світових впливів (дружньої до молоді держави) назріла гостра необхідність посиленої уваги до молоді з боку держави, розробки системного, ретельно вивіреного, науково обґрунтованого і довготермінового плану дій, результати якого стануть відчутні в близькій перспективі.

У свою чергу, в якості однієї з найважливіших умов виступає забезпечення відтворення інтелектуального й трудового потенціалу суспільства. Перспективи збереження й нагромадження такого потенціалу нерозривно пов'язані зі здійсненням комплексу заходів з освіти й виховання молоді. В Україні близько 11 млн. юнаків і дівчат, із них понад 1,5 млн. – студенти вузів І-ІV рівнів акредитації і, насамперед, молодіжна політика в Україні щодо освіти, соціально-політичної, економічної галузей, розвитку духовного, культурного, фізичного потенціалу молоді та функціонування молодіжних організацій визначається законодавством України.

При визначенні загальнонаціональних пріоритетів мають бути враховані інтереси молоді. Вона повинна стати активним учасником вирішення завдань, що стоять перед державою і суспільством. Необхідно на державному рівні створювати умови для самореалізації молоді і включення молоді в процеси розвитку України. Це розширить соціальну базу перетворень, забезпечить соціальне, культурне і економічне відтворення і розвиток країни.

Молодіжна політика України є системною діяльністю держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. Вона поширюється на громадян України віком від 14 до 35 років незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять і здійснюється через органи державної виконавчої влади, установи, соціальні інститути та об'єднання молодих громадян.

Для українських органів державної влади у здійсненні молодіжної політики найголовнішими напрямками діяльності є:

• забезпечення правової й соціальної захищеності молоді;
• надання молодому громадянинові гарантованого державою мінімуму соціальних послуг з навчання, виховання, духовного й фізичного розвитку, охороні здоров'я, професійній підготовці й працевлаштуванню;
• забезпечення збалансованого сполучення державних, суспільних інтересів та прав особистості у формуванні й реалізації національної молодіжної політики;
• пріоритет суспільних ініціатив стосовно аналогічної діяльності державних органів та установ при фінансуванні заходів і програм, що стосуються молоді;
• залучення молодих громадян до особистої участі у формуванні й реалізації програм, що стосуються молоді, суспільства та держави.

Відповідно, молодіжна політика України є одним з напрямків діяльності держави, націленим на створення правових, економічних і організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини й розвитку молодіжних об'єднань, рухів та ініціатив, на формування у молодих громадян патріотизму й поваги до історії й культури свого народу й дотримання прав людини.

Варто враховувати, що досягнення молодими людьми економічної самостійності, реалізація її творчого потенціалу, розвиток підприємницької активності, формування в них світогляду громадянина-патріота, творця майбутнього своєї країни багато в чому обумовлено наявністю підтримки й проведенням активної політики з боку держави й місцевої влади.

Держава та суспільство мають забезпечити випереджальну та інноваційну участь у державотворчих процесах, забезпечити духовні і культурні потреби молоді, рівні можливості для розкриття творчого, професійного, інтелектуального потенціалу молоді, набуття молоддю соціального досвіду, формування вміння жити в громадянському суспільстві, підтримку сімей, конкурентноздатність на ринку праці, якісну освіту, формування загальнолюдських ціннісних орієнтацій, патріотизму, національної і громадської свідомості серед молоді, яка б могла забезпечити безперервність розвитку держави Україна, базуючись на державних і національних цінностях. Такий підхід дасть можливість сформувати стратегічну ціль української молоді, спрямовану на формування відповідального ставлення молоді до свого майбутнього і майбутнього держави. Це зробить процес залучення молоді до розробки і реалізації державної молодіжної політики ефектним і змінить сучасну роль молоді - брати участь у вирішенні власних соціально-побутових проблем, на необхідну участь у розв’язанні стратегічних проблем розвитку суспільства.

Модель державної молодіжної політики, що формувалася протягом останнього десятиліття, сьогодні не відповідає масштабу завдань і викликів, що постають перед державою і суспільством. Мозаїчність, що полягає у підходах до формування законодавчої бази, фінансування, створення структур органів по роботі з молоддю, визначенню їх повноважень і функціонала, відсутність чіткої внутрішньої організації знижують ефективність державної молодіжної політики, позбавляють її комплексності і системності.

Програму дій держави і суспільства в цій сфері, механізми вирішення цих завдань й покликана визначити суча сна молодіжна політика.

Зробити молодіжну політику ефективною, адекватною сучасним вимогам, такою, що враховує особливості сучасної держави, суспільства і молоді, наповнити її новими змістом і вмістом – першочергове завдання влади. При цьому у держави є реальна можливість зайняти в цій сфері лідируюче положення, забезпечивши собі тим самим передові позиції в глобальному розвитку.

Цілі, завдання, основні напрями, заходи і механізми реалізації державної молодіжної політики сформульовані в даній Доктрині державної молодіжної політики, яка покликана стати базовим документом в цій області на тривалий період часу.

Молодіжна політика України повинна реалізовуватися на всіх рівнях державної влади. Вона ґрунтується на визнанні за молоддю всієї повноти соціально-економічних, політичних, особистих прав та свобод, закріплених Конституцією України й іншими нормативними правовими актами, що діють на території України й муніципальних утворень.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА НАСТАНОВИ

1.1. Доктрина молодіжної політики України (надалі – Доктрина):

• визначає стратегію й пріоритетними напрямками молодіжної політики;
• окреслює нові підходи держави до формування основних цілей і завдань, форм і методів реалізації молодіжної політики;
• формує новий погляд на молодіжну політику, відповідний сучасним уявленням про цілі і завдання, про внутрішні, зовнішні і глобальні виклики, що стоять перед українським суспільством;
• служить основою для підготовки пропозицій із вдосконалення правового, методичного, наукового, кадрового і організаційного забезпечення молодіжної політики;
• виступає в ролі основного документа при розробці цільових програм в сфері молодіжної політики.

Доктрина державної молодіжної політики є зведенням офіційних поглядів і підходів держави до ролі і значення державної молодіжної політики, систему завдань і пріоритетних напрямів молодіжної політики.

Доктрина передбачає необхідність докорінної зміни підходів до формування, управління і реалізації державної молодіжної політики.

Вона направлена на активізацію дій всіх органів державної влади і інститутів громадянського суспільства із забезпечення державних і суспільних інтересів в процесі соціального становлення молоді.

Доктрина передбачає участь в програмах державної молодіжної політики неурядових, громадських організацій.

Доктрина ґрунтується на положеннях Конституції України, законодавства України, на загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права.

Доктрина спрямована на створення правових, економічних і організаційних умов і гарантій для самореалізації особистості молодої людини, на розвиток і підтримку молодіжних і дитячих громадських об'єднань.

Розробка Доктрини обумовлена:

• розумінням важливості державної підтримки молодих громадян в сучасних умовах соціально-економічного розвитку суспільства, у забезпеченні їх освіти, виховання й розвитку на етапі соціального становлення, у процесі включення в соціально-професійну діяльність, створення родини, прояву соціальних, громадських ініціатив, реалізації ними своїх прав, свобод і обов'язків;
• підвищенням відповідальності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, активізації їх взаємодії на принципах співробітництва й партнерства з організаціями й фізичними особами з питань захисту прав і законних інтересів молодих громадян, стимулюванню їх самостійності й творчої активності;
• визнанням ролі молоді як стратегічного ресурсу розвитку суспільства.

Дана Доктрина молодіжної політики України формулює основні підходи до розробки й реалізації державної молодіжної політики та визначає заходи для її здійснення.

Доктрина формує погляд на молодіжну політику нашої держави, як таку що відповідає завданням, які постають перед сучасним українським суспільством, і визначає роль молоді в їх розв’язанні. Часові рамки Доктрини охоплюють найближче десятиліття, 2009-2020 рр.

Поява Доктрини є відповіддю на потребу забезпечити послідовну розробку концепцій, стратегій, політичних рекомендацій, програм дій Уряду та суспільства в сфері молодіжної політики.

1.2. Основні терміни, поняття та рушійні сили

Молодіжна політика (молодіжна політика, МП) – складова частина соціально-економічної політики, що відбиває ставлення органів державної влади до проблем молоді, визначає правові, економічні, організаційні основи становлення й розвитку молодих громадян, сприяє найбільш повній реалізації їх здібностей в інтересах суспільства й держави, розвитку молодіжних рухів та ініціатив. Її внутрішні закони, система побудови та механізми сталого розвитку поки що не мають єдиних стандартів і традицій. Молодіжна політика здійснюється з врахуванням важливості залучення молодих людей до її формулювання, реалізації та розвитку.

Молодіжна політика України є складовою державної політики в сфері соціально-економічного, культурного й національного розвитку України і являє собою цілісну систему заходів правового, організаційно-управлінського, фінансово-економічного, наукового, інформаційного, кадрового характеру, спрямованих на створення необхідних умов для свідомого вибору молодими громадянами свого життєвого шляху, для відповідальної участі у процесі розвитку України.

Молодь (молоді громадяни) – особи у віці від 14 до 35 років.

Молода родина – родина, у якій подружжя або один з них не досягли віку 35 років, у тому числі ті, що мають неповнолітніх дітей.

Молодіжні громадські об'єднання – об'єднання громадян у віці переважно до 35 років, що об'єдналися на основі спільності інтересів для здійснення спільної діяльності, спрямованої на задоволення духовних та інших нематеріальних потреб, соціального становлення й розвиток членів об'єднання, а також з метою захисту своїх прав і свобод.

Дитячі громадські об'єднання – об'єднання, до яких входять громадяни у віці до 18 років і повнолітні громадяни, що об'єдналися для спільної діяльності, спрямованої на задоволення інтересів, розвиток творчих здатностей і соціальне становлення членів об'єднання, а також з метою захисту своїх прав і свобод.

Деструктивні культи – авторитарні ієрархічні організації (релігійні, політичні, психотерапевтичні, освітні, комерційні й ін.), що практикують облудне вербування й використовують контроль свідомості з метою зробити своїх послідовників залежними й покірними доктрині й лідерам, а також з метою збагачення.

Суб'єктами молодіжної політики є:

• громадяни України у віці від 14 до 35 років, що проживають на її території, а також молоді іноземні громадяни й особи без громадянства, що тимчасово або постійно проживають на території країни;
• молодіжні й дитячі об'єднання, зареєстровані на території України;
• органи державної влади й органи місцевого самоврядування, що реалізують державну молодіжну політику;
• інші юридичні й фізичні особи, що приймають участь у здійсненні державної молодіжної політики.

1.3. Мета

Стратегічна мета молодіжної політики України полягає у створенні умов для самореалізації та творчого розвитку кожної молодої людини – громадян України, реалізації інноваційного потенціалу молоді у всіх сферах суспільного життя, вихованні покоління людей здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, зберігати й примножувати цінності народу України та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, демократичну, правову державу як невід'ємну складову європейської та світової спільноти.

1. Мета Доктрини – визначення стратегії й пріоритетних напрямків реалізації молодіжної політики, спрямованої на створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для самореалізації, соціального становлення молодих громадян, реалізації ними конституційних прав, свобод і обов'язків.

2. Для досягнення мети необхідне вирішення наступних завдань:

1. створення консолідованої системи управління державною молодіжною політикою, інтегрованою в загальну структуру органів державного управління;
2. формування сучасної нормативної правової бази та удосконалювання нормативних правових актів у сфері молодіжної політики;
3. створення системи і умов для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації кадрів органів управління молодіжною політикою, а також науково-методологічного забезпечення молодіжної політики;
4. розвиток інфраструктури соціальних установ для молоді;
5. зміцнення і розвиток інститутів соціалізації, підвищення їх ефективності;
6. формування єдиного інформаційного простору для молоді – створення спеціалізованих загальнодержавних електронних друкованих молодіжних засобів масової інформації, укладення громадського договору із засобами масової інформації, спрямованого на забезпечення молоді якісними інформаційними ресурсами;
7. розвиток системи інформаційного супроводу й методичного забезпечення реалізації молодіжної політики;
8. здійснення системного державного впливу на процеси соціалізації молодого покоління;
9. створення умов і гарантій самореалізації молодих громадян;
10. використання інноваційного потенціалу молоді для забезпечення стабільного розвитку держави і громадянського суспільства, гідного життя громадян, зміцнення національної безпеки і конкурентоспроможності країни;
11. посилення ролі недержавної складової в реалізації державної молодіжної політики, активізація інститутів громадянського суспільства;
12. розвиток і підтримка молодіжних і дитячих громадських об'єднань, рухів, сприяння реалізації суспільно-корисних ініціатив молоді.

1.4. Пріоритетні завдання:

• забезпечення рівних умов та можливостей для отримання якісної освіти;
• зміцнення патріотичних настроїв серед молоді;
• створення умов та рівних можливостей для отримання якісних медичних послуг та пропагування здорового способу життя;
• надання гарантій участі та впливу молоді на процеси управління громадами, в яких проживають молоді люди, розширення можливостей самоврядування;
• створення умов для розвитку молодіжного самоврядування в ЗНЗ, ВНЗ, трудових колективах та громадах;
• залучення молоді до членства у громадських організаціях, забезпечення участі молодіжних громадських організацій у процесах прийняття рішень органами державної влади та місцевого самоврядування;
• виховання загальнолюдських цінностей демократичного суспільства, підвищення рівня громадської активності, морально-етичних засад, правової культури;
• протидія розвитку екстремізму, насильства та асоціальних форм поведінки в молодіжному середовищі;
• стимулювання громадської активності молоді шляхом створення системи сприяння молодіжним організаціям, органам учнівського та студентського самоврядування тощо;
• створення дієвого інституту соціальних послуг для молоді;
• збереження та збагачення національних традицій, культурної спадщини націй, народностей та культур;
• забезпечення рівних можливостей використання інформаційного простору;
• підтримка розвитку фізичної культури та спорту;
• удосконалення механізму ефективного партнерства та взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з дитячими та молодіжними громадськими організаціями у формуванні та реалізації державної молодіжної політики;
• підтримка розвитку інституту родини, сім’ї та дитини;
• створення безпечного довкілля;
• зменшення чисельності української молоді серед зовнішніх трудових та інших мігрантів;
• забезпечення гарантій для професійної самореалізації молоді, надання послуг у сфері працевлаштування, підтримки розвитку молодіжного бізнесу та підприємництва;
• підвищення рівня свідомого ставлення молоді до здорового способу життя, боротьби з шкідливими звичками;
• розширення та ефективне використання мережі оздоровчо-спортивних закладів та закладів культури;
• удосконалення нормативно-правової бази у сфері реалізації державної молодіжної політики, в тому числі врегулювання питань міжнародного молодіжного співробітництва;
• сприяння інтеграції молоді до європейського та світового демократичних просторів.

2. НОВІТНІ ВИКЛИКИ ДЕРЖАВНОСТІ ТА МОЛОДІЖНА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ

2.1. Роль молоді в розвитку країни, забезпеченні її конкурентоспроможності і національної безпеки

Вирішальною умовою національної безпеки і успішного розвитку сучасної України є забезпечення її конкурентоспроможності.

Це передбачає зміцнення позицій України в зовнішньополітичній сфері і світовому розподілі праці, світовій науці, культурі і технологіях, підвищення якості життя, ефективності державного управління; забезпечення необхідного рівня обороноздатності.

Успішне вирішення цих завдань неможливе без ефективної участі молоді. Ступінь ефективності цієї участі визначається тим, наскільки молодь:

• знає, поділяє, приймає цілі і завдання державного і суспільного розвитку, пов'язує з ними свої життєві перспективи;
• володіє необхідними фізичними, особовими, освітніми, професійними якостями;
• має необхідні можливості для активної участі в розвитку країни.

При цьому необхідно враховувати, що молодь, як соціально-вікова група, володіє низкою особливостей:

по-перше, через об'єктивні причини молодь відрізняє несформованість ціннісних, духовно-етичних орієнтирів і нестачу життєвого досвіду, що збільшує вірогідність помилкового вибору при ухваленні відповідальних рішень;

по-друге, молоді властиво неповне включення в існуючі соціально-економічні стосунки. При цьому одночасно саме молодь найбільшою мірою забезпечує соціальну мобільність і є джерелом економічної ініціативи;

по-третє, як і будь-яка соціальна група, молодь має власні цілі та інтереси, які не завжди збігаються з цілями та інтересами всього суспільства;

по-четверте, молодь виконує особливі соціальні функції:

• успадковує досягнутий рівень розвитку суспільства і держави, забезпечує спадкоємність;
• формує в собі образ майбутнього і несе функцію соціального відтворення;
• є основою «нової» постіндустріальної економіки, розвитку її високотехнологічних галузей, а також науки і культури, служить джерелом і базою інновацій;
• молоді люди складають основну частину кадрового складу силових відомств, що відповідають за забезпечення правопорядку і безпеки країни в цілому.

Цілісна і послідовна державна молодіжна політика покликана забезпечити високу ефективність реалізації соціальних функцій молоді, що є найважливішим чинником стійкого розвитку суспільства й успішного вирішення завдань, що стоять перед державою.

Навпаки, відсутність або недостатній розвиток державної молодіжної політики знижує якість реалізації соціальних функцій молоді, в цілому – призводить до гальмування державного і соціально-економічного розвитку.

2.2. Суспільство, держава і сучасний стан молоді в Україні

Сучасне становище молоді в Україні визначається наступними чинниками:

• мінімальна участь молоді в об’єднаннях громадян, повільне зростання громадянської та національної свідомості, активності молоді;
• відсутність системи формування ціннісних орієнтацій;
• низький рівень поінформованості молоді з питань участі в усіх сферах суспільного життя, процесі формування і реалізації державної молодіжної політики;
• нелегальна зовнішня трудова міграція частки молоді;
• низьким рівнем правової освіти молоді та знанням шляхів захисту своїх прав;
• відсутність рівності можливостей та стартових умов для усієї молоді.

Водночас, українська молодь не відірвана від світу, від розвитку своєї країни і адекватна своєму часу. Вона адаптована до сучасних соціально-економічних і політичних умов. Разом з тим, існує велика частка соціально невлаштованих і неблагополучних молодих людей. Відбувається зростання традиційних і зародження нових «груп ризиків».

Негативні тенденції, що зараз домінують в молодіжному середовищі:

• зменшується абсолютна чисельність і частка молоді в структурі населення у зв'язку з негативними демографічними процесами;
• погіршується стан фізичного і психічного здоров'я молодого покоління, що може привести до якісного зниження репродуктивного, інтелектуального, економічного потенціалу суспільства. Найвразливішим і незахищеним сьогодні є здоров'я молодих людей в підлітковій віковій групі;
• триває маргіналізація і криміналізація молодіжного середовища, збільшується число молодих людей, схильних до правопорушень;
• знижується якість освіти;
• відбувається деградація структури зайнятості, руйнування трудової мотивації молодих працівників. Молоді люди інтегруються переважно в сферу обміну і перерозподілу товарів і послуг, віддають перевагу робочим місцям, що не вимагають високої професійної кваліфікації;
• частка підприємців не перевищує 2-3% від чисельності всієї молоді, молоді люди практично не представлені в малому і середньому бізнесі;
• відбувається деформація духовно-етичних цінностей, розмиваються моральні обмежувачі на шляху до досягнення особистого успіху;
• слабо розвивається культура відповідальної громадянської поведінки.

Характерними рисами масової молодіжної свідомості стають правовий нігілізм, відсутність соціальної волі, «стадний» інстинкт.

Водночас, спостерігається зростання позитивних тенденцій в розвитку української молоді:

• у молодіжному середовищі дозріває потужний інноваційний потенціал. Збільшується число молодих людей, що вибирають особисту ініціативу як головний спосіб вирішення своїх проблем;
• зростає самостійність і практичність, відповідальність за свою долю, мобільність, сприйнятливість до нового;
• збільшується престижність якісної освіти і професійної підготовки. Змінюється ставлення до освіти – формально-статусне ставлення поступається місцем практичному використанню отриманих знань як основи особистого і професійного успіху і майбутнього добробуту;
• зростає економічна зацікавленість у збереженні свого здоров'я;
• сучасна молодь стала повноправною частиною міжнародного молодіжного співтовариства, активно інтегрується в глобальні економічні, політичні і гуманітарні процеси.

Поряд з процесом розвитку цих тенденцій за останнє десятиліття зазнав істотних змін характер ставлення держави і суспільства до молоді:

• споживче ставлення до молоді у сфері економіки і праці змінилося незатребуваністю;
• насторожене, недовірливе ставлення у сфері політики змінилося відвертими маніпуляціями. Молодь розглядається виключно як електоральний ресурс;
• тотальний контроль у сфері культури змінився байдужістю і передачею даної сфери під вплив засобів масової інформації та індустрії розваг, бізнес яких побудований на культивуванні споживача, примітивних людських інстинктів;
• повчально-опікунське ставлення в духовно-ідеологічній і виховній сферах трансформувалося в нерозуміння і байдужість з боку старших поколінь. Домінує погляд на молодь як на пасивну соціальну групу, що перебуває в перехідному, маргінальному стані.

В сукупності це призвело до того, що ціннісно-смисловий простір молоді формується або на основі кримінальної субкультури, або на основі ціннісно-поведінкових моделей, руйнівних національно-культурну самоідентифікацію молодих українців.

Ускладнює ситуацію відсутність суспільно-визнаних морально-етичних орієнтирів розвитку, образу майбутнього, слабо розвинені умови для самореалізації і втілення соціально значимих ініціатив молоді. Відсутній механізм узгодження інтересів молоді з інтересами інших груп суспільства.

Розвиток позитивних тенденцій і використання потенціалу інноваційної активності молоді на користь творення і громадянського служіння може бути досягнуте лише при створенні адекватної системи участі держави і суспільства в процесах соціалізації молоді, розвитку цивілізованих механізмів взаємин між суспільством і новими поколіннями, що входять до нього.

2.3. Сучасний стан інститутів соціалізації молоді

Основним вмістом процесу соціалізації молоді є:

• передача досвіду та інтеграція в суспільство;
• освоєння соціальних ролей в єдності процесів виховання та освіти;
• оволодіння навичками соціальної інноваційної діяльності;
• створення умов для самореалізації і включення молоді в процеси соціально-економічного розвитку, державного і громадського будівництва.

Сучасні явища – криза взаємин поколінь, формування асоціальних субкультур і контркультур демонструють недостатність розвитку інститутів соціалізації і свідчать про їх системну кризу.

Ситуація ускладнена нерозвиненістю сучасного законодавства в частині регламентації прав і обов'язків основних інститутів соціалізації по відношенню до молодої людини.

Руйнування традиційних соціальних зв'язків і державної системи виховання значно нівелювало роль раніше домінуючих інститутів соціалізації – сім'ї, школи, вулиці.

Сім’я несе підвищене соціально-економічне навантаження і змушена зосередитися на вирішення проблем життєзабезпечення за рахунок виховання.

Школа, визначивши як своє основне завдання процес передачі знань, фактично втратила вплив на інші сторони розвитку особистості.

Вулиця як інститут соціалізації має спроможність.позитивно виступати в цій ролі лише за умови спеціальної організації роботи за місцем проживання, яка зараз фактично відсутня.

Значною мірою втрачено вплив і таких традиційних інститутів соціалізації як позашкільні виховні установи, армія, профспілки, трудові колективи. Явно недостатню роль відіграють громадські молодіжні об'єднання. Традиція релігійного виховання багато в чому загублена і сьогодні тільки розпочинає відроджуватися, а прогалини, що утворилися, у вихованні і соціалізації молоді заповнюються легкодоступними носіями інформаційного продукту.

Провідну роль в цьому процесі відіграють засоби масової інформації. У сучасному молодіжному середовищі їм належить лідерство у формуванні свідомості і світогляду, життєвих цінностей, взірців для наслідування. При цьому продукт масової споживчої культури багато в чому сприяє зростанню агресії і етичної розбещеності в молодіжному середовищі, підсилюючи негативні тенденції в її розвитку.

Завдання полягає в тому, аби удосконалюючи і розвиваючи як традиційні, так і інноваційні інститути соціалізації, спромогтися їх розумного балансу і взаємодоповнення, використовуючи для цього можливості держави і суспільства. Реалізація молодіжної політики має бути спрямована на забезпечення через процеси соціалізації впливу на становлення нового покоління як основного інноваційного ресурсу розвитку країни.

2.4. Новітні вимоги до формування молодіжної политики України

Молодіжну політику слід розглядати як один з провідних чинників вирішення стратегічних завдань у сфері забезпечення конкурентоспроможності і національної безпеки України, становлення громадянського суспільства, забезпечення гідних умов життя громадян.

У свою чергу, державна молодіжна політика повинна розглядати молодь як базовий стратегічний ресурс держави і суспільства, як суб'єкт соціальної і економічної політики.

Це, насамперед, означає підвищення ступеня уваги до проблем молоді, принципова зміна ставлення до неї на всіх рівнях влади, а також оптимізацію системи реалізації молодіжної політики України.

Необхідно відмовитися від підходу до молодіжної політики як до засобу, спрямованого переважно на створення привілейованих умов для молоді в порівнянні з останніми соціальними групами і суспільством в цілому. Молодіжна політика України повинна формуватися із врахуванням специфічних інтересів молоді, на відмові від патерналізму.

Водночас, основою повинні стати соціальне партнерство, стимулювання активності молоді в різних сферах, вироблення ефективних механізмів участі держави в процесах соціалізації.

Такий підхід вимагає прорахованих інвестиційних вкладень, орієнтованих на ефективну віддачу на умовах відповідального опосередкованого повернення. При цьому держава виступає як адресний і системний інвестор, що здійснює цілеспрямоване вкладення коштів в молодь через створення державної системи органів і сучасних інститутів молодіжної політики.

Молодіжна політика формується і реалізується на основі гарантій рівних можливостей для молоді.

Молодим людям мають бути гарантовані рівні можливості розвитку і участі в громадському і державному будівництві, захист їх прав і законних інтересів.

Повинні дотримуватися базові соціальні стандарти забезпечення молоді послугами, формуватися єдиний інформаційний простір для молоді, впроваджуватися загальні механізми економічної підтримки молоді і молодіжних ініціатив.

Необхідне створення інфраструктури реалізації державної молодіжної політики. Має бути сформована самостійна галузь державна молодіжна політика - з відповідними елементами: спеціалізованими установами, стандартами діяльності і методичним забезпеченням, переліком спеціальностей, штатом професійних працівників у сфері державної молодіжної політики, фінансово-організаційним механізмом, бюджетними статтями, матеріально-технічним забезпеченням, а також мобілізувати можливості інститутів соціалізації молоді, потенціалу громадянського суспільства.

3. НАПРЯМКИ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ НА 2009-2020 роки

3.1 Сприяння всебічному, гармонійному розвитку та конкурентоспроможності української молоді

Всебічний та гармонійний розвиток молоді можливий за умови дотримання єдності та взаємодії таких його основних складових, як освіта, патріотичне виховання, фізичне виховання та спорт, культура та дозвілля, формування здорового способу життя, участь у громадському житті. Конкурентноспроможність забезпечується сприянням держави у відповідній освіті, професійному навчанні, перепідготовці, працевлаштуванні і зайнятості молоді, а також стимулювання громадської активності.

Конституція України та українське законодавство гарантують права громадян на отримання соціальних благ незалежно від національності, статі, соціального походження та майнового стану, віросповідання, місця проживання та стану здоров’я. Держава забезпечує молодому поколінню необхідний мінімум соціальних послуг для самостійного розвитку та життєвого старту у навчанні, отримання професії, роботі, реалізації інтересів та здібностей, а також створює систему стимулів для тих молодих людей, що проявляють громадську активність, досягають успіхів у різноманітних сферах суспільного життя.

Доступ молоді до отримання соціальних благ забезпечується суспільством через мережу соціальних інституцій для задоволення потреб кожної молодої людини відповідно до її інтересів та здібностей. Такий доступ є комплексним поняттям, що, з одного боку, передбачає обов’язок держави та суспільства у наданні широкого спектру послуг для молоді, а з іншого – активну позицію молодих людей у їх свідомому виборі та використанні пропонованих прав, благ та гарантій.

Найважливішими для молоді є доступ до якісної освіти, медичних послуг, робочих місць, інформації, спорту та дозвілля.

Освіта є базою для розвитку кожної особистості, запорукою успішного майбутнього України, її конкурентноздатності на світовій арені.

Вона є інструментом для отримання молодою людиною професії та кваліфікацій для виходу на ринки праці, формування загальнокультурного рівня, передачі національної спадщини.

Актуальним завданням є забезпечення рівного доступу молоді до якісної освіти протягом життя для саморозвитку, самореалізації та успішної інтеграції у громадянське суспільство.

Держава забезпечує рівний доступ молоді до якісної освіти шляхом:

• модернізації системи освіти відповідно до новітніх досягнень науки, культури, кращих національних соціальних моделей, впровадження системи освіти впродовж життя;
• розвитку мережі навчальних закладів різних типів;
• розбудови освітнього простору, що базується на інноваційних засадах, та його інтеграції до європейського та світового освітнього просторів;
• широкомасштабного запровадження інформаційних та комунікаційних технологій до системи освіти, включаючи дистанційну освіту, що забезпечують доступність та ефективність освітніх послуг, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві;
• обов’язкового здобуття повної загальної середньої освіти в обсягах, визначених Державним стандартом початкової та Державним стандартом загальної середньої освіти;
• професійної орієнтації кожної молодої людини та наданням безоплатної первинної професійної підготовки у системі формальної та неформальної освіти;
• створення умов для здобуття вищої освіти безоплатного та платного характеру у різних типах навчальних закладів на конкурсних засадах, шляхом індивідуального та інших форм кредитування, в т.ч. очного та дистанційного типу;
• надання можливостей отримання професійних кваліфікацій, актуальних на ринку праці, в системі безперервної освіти;
• запровадження вибору гнучких освітніх програм з використанням інноваційних освітніх технологій;
• формування духовного світу молоді, позитивної ідеології та способу життя.

Якісна медицина для молоді гарантує розвиток здорової нації, передача здорового генотипу майбутнім поколінням. Важливим завданням є створення ефективної моделі молодіжної медицини, яка б не лише опікувалася найважливішими проблемами здоров’я молоді, але й була акцентована на профілактику та попередження можливих негативних явищ.

Держава забезпечує рівний доступ до медичних послуг шляхом:

• розробки та реалізації цілісної національної програми медичного обслуговування молоді, що базується на концепції молодіжної медицини з акцентом на проблем ВІЛ/СНІДУ, алкогольної, тютюнової та наркотичної залежності тощо;
• розробки та реалізації програми підтримки материнства та дитинства;
• запровадження страхової та сімейної медицини;
• оптимізації розвитку мережі закладів з надання медичних послуг, особливо в сільській місцевості та профільного характеру;
• підвищення рівня матеріально-технічної бази медичних інституцій молодіжного спрямування;
• припинення та подальша заборона масової реклами тютюну та алкоголю;
• надання молоді безоплатних медичних послуг первинного характеру.

Практика фізичної культури та спорту є ефективним засобом формування здорової молодої особистості.

Держава забезпечує рівний доступ молоді до можливостей для занять фізичною культурою та спортом шляхом:

• широкої пропаганди здорового способу життя, створення та культивування цінностей здоров’я та здорового способу життя, у тому числі через соціальну рекламу;
• покращення системи фізичної підготовки для формування активної фізичної культури серед молоді у системі формальної освіти та розширення додаткових безкоштовних можливостей для занять фізкультурою та спортом у системі закладів освіти;
• розвитку мережі безкоштовних закладів фізичної культури та спорту для молоді поза системою формальної освіти з акцентом для молоді старших вікових груп;
• розвитку практики проведення всеукраїнських, міжрегіональних і регіональних спортивних змагань, турнірів молоді з масових маловитратних видів спорту;
• підтримки та реалізації програм і заходів найширшого залучення молоді в занять фізичною культурою;
• підтримки відродження системи дитячого спорту;
• підтримки розвитку фізичної культури та спорту в сільській місцевості місцевою владою та залучення громад;
• розбудова широко розгалуженої мережі доступних спортивних майданчиків для молоді в усіх населених пунктах та оздоровчих зонах, включаючи зони відпочинку, пляжі тощо.

Дозвілля є одним з важливих чинників для молоді, її відпочинку, самореалізації, оздоровлення, розширення світогляду.

Держава забезпечує організацію дозвілля молоді через:

• широку пропаганди способу життя, що дозволяє проводити молоді дозвілля в освітніх та ігрових заходах, у тому числі через соціальну рекламу;
• впровадження програм оздоровлення для підлітків та молоді;
• збереження та розвиток індустрії відпочинку молоді;
• підтримка доступних, розвиваючих програм організації дозвілля за місцем проживання молоді, у тому числі молодіжного туризму;
• розвиток соціокультурних, спортивних та інших об’єктів дозвілля та оздоровлення молоді, особливо у сільській місцевості та районах міських новобудов.

Політика працевлаштування та зайнятості молоді здійснюється державою через розвиток інфраструктури, що передбачає створення та підтримку спеціалізованих організацій, які здійснюють діяльність щодо зайнятості молоді, її професійної орієнтації, професійної підготовки та перепідготовки. А саме: центри тимчасової сезонної зайнятості, молодіжні біржі праці, бізнес-інкубатори для молоді, студентські трудові загони, молодіжні об’єднання та центри праці тощо.

Шляхи сприяння зайнятості та працевлаштуванню молоді:

• створення системи аналізу та прогнозу щодо попиту на професії на ринках праці та адекватного реагування системи освіти та працевлаштування;
• збереження гарантії першого робочого місця, адаптація та підвищення конкурентноздатності молоді на ринку праці, розширення можливостей здобуття професійної освіти;
• розробка та імплементація заходів з квотування робочих місць для молоді;
• сприяння адаптації молоді у трудових колективах;
• сприяння соціальному партнерству між владою та бізнесом для забезпечення зайнятості молоді;
• організація молодіжних практик на робочих місцях для молоді, що навчається;
• здійснення довгострокових програм щодо забезпечення зайнятості випускників професійних освітніх установ, підтримка їх стабільності, повноцінної трудової діяльності;
• реалізація спеціальних програм працевлаштування вразливих груп молоді, що потребують соціального захисту та мають труднощі в пошуку роботи;
• сприяння самозайнятості молоді;
• формування державних механізмів підтримки молодіжного підприємництва;
• реалізація заходів матеріально-технічної та фінансової підтримки діяльності молодіжних навчальних підприємств, навчально-ділових центрів, комерційних організацій;
• підтримки молодіжних неурядових організацій в реалізації бізнес-ідей та молодіжного підприємництва через стимулювання їхніх ініціатив;
• створення системи заохочень та преференцій для молоді, що має значні професійні досягнення.

3.2. Залучення соціально активної молоді до процесів державного й громадського будівництва

Залучення соціально активної молоді до процесів державного й суспільного будівництва.

Ротація кадрів через молодіжний резерв:

• створення реєстру молодіжного резерву на загальнодержавному та місцевому рівнях на посади керівників вищої й середньої ланки підприємств й установ державного сектора, місцевого самоврядування.
• Залучення молоді до діяльності державних органів влади й місцевого самоврядування:
• проведення навчальних заходів для цілеспрямованої роботи з молодіжними лідерами та підготовки професійних кадрів у сфері державного управління, впровадження лідерських програм з акцентом на роботі в органах державної влади та місцевого самоврядування;
• реформування системи підтримки проектів молодіжних і дитячих громадських організацій;
• створення системи стимулювання, відзначення та заохочення молодих людей, що здійснили актуальні проекти та програми;
• створення простору спілкування молодіжного активу;
• активізація діалогу і взаємодії політичних партій та молоді, щодо створення системи можливостей для молодої людини стати учасником процесів управління партіями на рівні держави на органів місцевого самоврядування;
• залучення молоді до консультативної діяльності органів влади, обговорення проектів нормативно-правових актів стосовно законних прав й інтересів молоді.

Залучення молодих науковців до розробки і впровадження наукових досягнень та розв’язання економічних і соціальних проблем України.

Інтеграція української молоді в міжнародне молодіжне співтовариство:

• проведення міжнародних форумів і фестивалів студентів і молоді;
• впровадження програм обмінів молодіжними делегаціями із країнами ЄС, НАТО, ГУУАМ та інших країн світу.

3.3. Запобігання та протидія екстремізму, агресії, насильству та асоціальній поведінці

Припинення діяльності екстремістських угруповань, просвітницька робота з нейтралізації екстремістських ідей і проектів.

Впровадження нових технологій соціалізації та реабілітації молодих людей, схильних до агресії, насильства й правопорушень:

• лікування та ресоціалізація молодих людей, які мають наркотичну, алкогольну та інші різновиди залежності;
• впровадження програм, що допомагають молоді позбутися тютюнової залежності;
• впровадження нових форм реабілітаційної роботи з молодими правопорушниками й схильними до асоціальної поведінки, незалежного громадського контролю в системі карного правосуддя та пенітенціарних установ;
• реалізація програм боротьби з сексуальною експлуатацією дітей та торгівлею наркотиками, а також направлених на нейтралізацію вуличних підліткових криміногенних субкультур.

Активна соціалізація молоді, позбавленої батьківського виховання й опіки:

• розвиток сімейних форм виховання дітей, що залишились без піклування батьків;
• перебудова системи виявлення й визначення бездоглядних дітей з пасивно-заявної на активно-примусову;
• законодавче закріплення й підтримка різноманітних форм сімейного виховання безпритульних дітей (прийомна сім’я, сімейний патронаж, сімейні виховні групи, шефська сім’я, гостьова сім’я та ін.);
• розвиток мережі спеціалізованих установ, здатних забезпечити повноцінну суспільну соціалізацію (спортивні інтернати й т.д.);
• посилення адміністративної та кримінальної відповідальності батьків, дорослих і працівників дитячих установ за порушення прав дітей або приховання фактів бездоглядності;
• захист прав неповнолітніх у сім’ї, навчальних закладах, судах.

3.4. Сприяння у формуванні високої духовності молоді на засадах демократичних цінностей, моральності і патріотизму

Стратегічні принципи у формуванні серед молоді високого рівня духовності на засадах демократичних цінностей, моральності та патріотизму у процесі реалізації молодіжної політики ґрунтуються на основних європейських та загальносвітових принципах, на дотриманні прав людини. Зокрема, визнання прав та обов’язків всіх молодих людей щодо рівних можливостей та рівного розподілу послуг та ресурсів.

Кожна молода людина є активним учасником розбудови громадянського суспільства, відіграє в ньому важливу роль та несе відповідальність у процесах прийняття рішень на всіх рівнях, які впливають на їх життя, а держава забезпечує доступ молоді до відповідних та необхідних програм та послуг незалежно від статі, географічного положення, соціального, культурного, економічного чинників.

На сьогодні перед нашою державою стоїть завдання - виховання у молодого покоління почуття патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності, толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального, культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та творчого потенціалу молодих громадян.

Виходячи з цього, основна ідея полягає у мотивації громадської активності молодого покоління. Це стане запорукою небайдужості як сьогоднішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до безкорисної суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбутнього. Саме тому патріотичне виховання молоді є одним з найголовніших пріоритетів молодіжної політики в Україні. Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу, являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність органів державної влади і громадських організацій з формування у громадян високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, готовності до виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти, володіє високим рівнем комплексності, тобто охоплює своїм впливом усі покоління і пронизує усі сторони життя: соціальну-економічну, політичну, духовну, правову, педагогічну, спирається на освіту, культуру, історію, державу, право.

Метою роботи органів державної влади та спеціалізованих відповідних організацій, усіх підпорядкованих підрозділів, підприємств, засобів масової інформації та організацій, реалізації проектів фінансово підтриманих за рахунок бюджетних коштів, є робота з молодими громадянами 14-35 річного віку, а саме виховання їх у дусі патріотичного обов'язку та завдань національно-патріотичного виховання молоді, поваги до військової служби та готовності до захисту Батьківщини, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави.

Завдання національно-патріотичного виховання молоді:

• розвиток в суспільстві високої соціальної активності, громадянської відповідальності, духовності, становлення громадянського суспільства, що складатиметься з громадян, які володіють високою свідомістю та здатністю проявити її в повсякденній діяльності з забезпечення сталого розвитку;
• утвердження у суспільстві поваги до культурного та історичного минулого України;
• створення і забезпечення реалізації можливостей для повноцінної соціалізації молодих громадян, більш активного залучення їх у вирішення соціально-економічних, культурних, правових, екологічних та інших проблем, як загальнодержавного так і місцевого значення;
• виховання молодих громадян у дусі поваги до Конституції країни, законності, норм суспільного та колективного життя, створення умова для забезпечення реалізації конституційних прав людини та його обов’язків, громадянського та професійного обов’язку;
• розвиток почуття гордості, глибокої поваги до символів держави – Гербу, Прапору, Гімну України, іншої загальнодержавної та регіональної символіки та історичних святинь, гордості за країну;
• створення умов для посилення патріотичної направленості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації при висвітленні подій та явищ суспільного життя, активна протидія антипатріотизму, маніпулюванню інформацією, фальсифікації історії України;
• формування расової, національної, релігійної терпимості, розвиток дружніх відносин між представниками різних етнічних груп.
• Органи державної влади, органи місцевої виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а у випадку фінансової підтримки за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету відповідних проектів, профспілкові, молодіжні та інші громадські організації, проводять роботу з патріотичного виховання молоді, зосереджуючи увагу на:
• роз'ясненні внутрішньої та зовнішньої політики України, Законів України, рішень Президента України та Кабінету Міністрів України виховуючи повагу до законодавчих норм;
• вивченні історії України та процесів державотворення, боротьби та здобуття Україною статусу незалежної, суверенної, демократичної держави;
• роз'ясненні серед громадян вимог Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", Військової присяги на вірність Українському народові та військових статутів, організації зустрічей з ветеранами війни, відмінниками бойової підготовки Збройних Сил та інших військових формувань, відвідування військових частин, кораблів, вищих військових навчальних закладів;
• вивченні славних і видатних імен відомих людей, чиє життя пов’язане з Україною у соціально-економічній, політичній, культурній сферах тощо, засвоюючи у молодих людей гордість за співвітчизників, земляків та вивчаючи історію рідного краю крізь призму видатних світових постатей;
• відвідування музеїв історії та культури України у рамках освітніх програм середньої й вищої школи;
• вивченні Державного гімну, історії та змісту державних символів, засвоєнні поваги до державної атрибутики.

4. ЗАВДАННЯ, ПРИНЦИПИ ТА ПРІОРИТЕТИ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Система управління молодіжною політикою України є складовою системи державного управління, що заснована на розмежуванні повноважень і предметів ведення органів влади.

4.1. Завдання молодіжної політики України

Головними завданнями національної молодіжної політики є:

• вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових та матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій для повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;
• допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій та національно-етнічних особливостей;
• залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України;
• надання державою кожній молодій людині соціальних послуг по навчанню, вихованню, духовному і фізичному розвитку, професійній підготовці;
• координація зусиль усіх організацій та соціальних інститутів, що працюють з молоддю.

4.2. Принципи молодіжної політики України

Пріоритетними принципами молодіжної політики в сучасних умовах є:

• сприяння ініціативі та активності молоді в усіх сферах життєдіяльності суспільства;
• надання права і залучення молоді до безпосередньої участі у формуванні й реалізації політики та програм, що стосуються суспільства взагалі і молоді зокрема;
• повага до поглядів молоді та її переконань;
• правовий та соціальний захист молодих громадян, перш за все осіб, які не досягли 18 років, з метою створення необхідних стартових можливостей для їх повноцінного соціального становлення та розвитку.

Враховуючи потребу відповідно реагування на новітні виклики, принципами молодіжної політики є:

1) Дотримання прав людини і розвиток демократії, з особливим акцентом на наступному:

• забезпечення повного використання молодими людьми прав людини, відчуття власної гідності, і заохочення їхнього відданості цій справі;
• сприяння активній участі молодих людей в демократичних процесах і структурах;
• сприяння рівним можливостям для участі всіх молодих людей у різних аспектах їхнього життя;
• забезпечення гендерної рівності та недопущення всіх форм насильства на гендерному ґрунті;
• сприяння усвідомленій освіті та діям молодих людей в питаннях довкілля і сталого розвитку;
• полегшення доступу всіх молодих людей до інформації та консультаційних послуг;
• усвідомленій освіті в питаннях збереження природного, екологічного, культурного та історичного середовища.

2) Співіснування в різноманітних суспільствах, з особливим акцентом на наступному:

• заохочення молодих людей сприяти, в своєму повсякденному житті, культурній різноманітності, міжкультурному діалогу і співпраці та релігійним аспектам;
• недопущення всіх форм дискримінації, расизму, ксенофобії та екстремізму і протидія їм;
• підтримка ініціатив молодих людей та їхніх організацій в недопущенні та стримуванні конфліктів, а також в їхньому вирішенні шляхом діалогу;
• підтримка роботи української молоді з молодими людьми третіх країн – біженцями, особами, що шукають притулку, та переміщеними особами;
• подальше заохочення субрегіональної та міжнародної співпраці молоді в Європі та Світі;
• заохочення молодих людей сприяти глобальній солідарності та співпраці.

3) Відповідність потребі соціальної інтеграції молодих людей та підвищення її конкурентноздатності, з особливим акцентом на наступному:

• підтримка самостійності і добробуту молодих людей, їхнього доступу до гідних умов життя;
• сприяння доступу молодих людей до освіти, навчання і трудового життя, зокрема, шляхом заохочення і визнання неформальної освіти;
• підтримка переходу молодих людей від освіти до ринку праці, наприклад, шляхом посилення можливостей для узгодження потреб приватного і трудового життя;
• забезпечення рівного права молодих людей на доступ до творчих і артистичних діяльностей, спортивної діяльності;
• підтримка інтеграції молодих людей, які проживають в умовах бідності, залишилися без освіти;
• заохочення діалогу і солідарності між людьми різних поколінь.

4.3. Пріоритети молодіжної політики України

Життєво важливими пріоритетами молодіжної політики України повинні стати:

• розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для здобуття молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;
• формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;
• забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;
• створення умов для оволодіння духовними і культурними цінностями українського народу та для безпосередньої участі молодих людей у їх відродженні і розвитку, в охороні відтворенні навколишнього природного середовища;
• охорона здоров'я молоді, формування у неї глибокої потреби духовному і фізичному розвитку, вжиття інших заходів, які забезпечували здоровий генофонд народу України.

5. ФОРМУВАННЯ, ПРОБЛЕМИ ТА НАПРЯМИ ЗДІЙСНЕННЯ

5.1. Формування молодіжної політики України

Державна молодіжна політика в Україні повинна стати пріоритетним і специфічним напрямком діяльності держави й здійснюватися:

• в інтересах молодої людини, суспільства, держави;
• з урахуванням можливостей України, її економічного, соціального, історичного, культурного розвитку і світового досвіду державної підтримки молоді;
• Державна молодіжна політика повинна формуватися й реалізовуватися шляхом:
• прийняття законодавчих актів, рішень державних органів, спрямованих на реалізацію державної молодіжної політики;
• проведення у Верховній Раді України щорічних слухань про становище молоді та підготовки доповіді з цього питання Верховній Раді України, Президенту України;
• діяльності в органах державної влади та управління всіх рівнів структурних підрозділів, що займаються проблемами молоді;
• створення соціальних служб для молоді та підготовки соціальних працівників;
• розробки та реалізації державних цільових програм з питань молодіжної політики;
• виділення у державному та місцевих бюджетах цільових коштів на фінансування державної молодіжної політики, залучення матеріальних і фінансових ресурсів підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, зацікавлених у роботі з молоддю;
• утворення спеціальних фондів.

5.2. Основні проблеми молодіжної політики України:

• недостатньо розвинена нормативно-правова база на державному рівні;
• відсутність мінімальних державних соціальних стандартів норм і нормативів фінансових витрат у сфері соціальної підтримки молоді;
• недостатня міжвідомча координація реалізації молодіжної політики;
• невеликий обсяг повноважень муніципальних органів у справах молоді;
• відсутність системи дієвих установ по роботі з молоддю в муніципальних утвореннях;
• недостатня повнота інформації про молодь і процеси, що відбуваються в молодіжному середовищі;
• недолік кваліфікованих кадрів, відсутність системи підготовки й перепідготовки кадрів;
• недофінансування молодіжних програм на муніципальному рівні;
• організаційна й фінансова нестабільність молодіжних громадських об'єднань, відсутність наступності в молодіжному русі.

5.3. Напрями здійснення молодіжної політики

Соціально-економічна підтримка молоді є системою заходів, спрямованих на сприяння вирішенню житлових і побутових проблем молодих громадян, розвиток молодіжного підприємництва, сприяння зайнятості й підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. розробку й реалізацію заходів державної підтримки молоді з надання матеріальної та іншої допомоги у вирішенні соціально-економічних, соціально-побутових проблем, із забезпечення зайнятості молоді;
2. постійне удосконалювання нормативних правових актів та практичних заходів з питань підтримки молодих громадян, молодих родин і молодих науковців (віком до 40 років) у наданні державою, будівництві й придбанні житла (надання цільових адресних субсидій, іпотечного кредитування та інших способів поліпшення житлових умов для молодих громадян, молодих родин й молодих науковців);
3. підтримку спеціалізованих організацій (центрів тимчасової й сезонної зайнятості молоді, молодіжних бірж праці, громадських об'єднань) і програм сприяння зайнятості, професійної орієнтації, підготовки й перепідготовки молодіжних кадрів;
4. створення молодіжних центрів, що забезпечують молодих підприємців консультаційними й методичними послугами;
5. проведення конкурсів молодіжних бізнес-ідей і проектів, конкурсів на кращу організацію в сфері бізнесу за участю представників «молодіжного» менеджменту;
6. реалізацію системи державних заходів щодо створення й підтримки молодіжних бізнес-інкубаторів, виставок для починаючих підприємців;
7. сприяння формуванню трудових молодіжних і студентських загонів.

Підтримка інтелектуального й духовного розвитку молоді є системою заходів з надання допомоги обдарованій й талановитій молоді, розвитку наукової й художньої творчості, реалізацію творчого потенціалу молодих людей.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. розробку й реалізацію програм, спрямованих на інтелектуальний, моральний розвиток молодих громадян, активізацію їх участі у культурному житті суспільства;
2. реалізацію системи заходів з виявлення й підтримки талановитих молодих громадян у галузі освіти, культури, науки й техніки;
3. розвиток інфраструктури державних установ і некомерційних організацій, що здійснюють діяльність у сфері дозвілля молоді;
4. підтримку програм, спрямованих на розвиток наукової й художньої творчості, організацію дозвілля молоді;
5. організацію проведення фестивалів, виставок, конкурсів, творчих програм, спрямованих на розвиток інтелектуального й духовного потенціалу молодих громадян.

Державна підтримка молодих родин є системою заходів із забезпечення соціально-економічної підтримки молодої родини на етапі її соціального становлення.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. організацію просвітної роботи з молодими громадянами з питань репродуктивного здоров'я, безпечного материнства, виховання й розвитку дітей;
2. сприяння в реалізації програм підтримки молодих родин;
3. реалізацію системи заходів з формування цінностей здорової родини й підготовці молоді до сімейного життя;
4. розвиток системи соціальних служб і центрів, з метою розширення сфери послуг для молодих родин;
5. введення в практику проведення соціологічних моніторингів з проблем молодої родини;
6. створення системи правового інформування й консультування молодих родин, захисту їх прав та свобод.

Патріотичне виховання молоді є системою заходів з формування й розвитку в молоді, патріотизму, активізації участі молодих громадян у житті суспільства.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. розробку й реалізацію програм з патріотичного виховання молодих громадян;
2. підтримку діяльності установ, громадських об'єднань, що реалізують програми патріотичного виховання молоді;
3. сприяння діяльності пошукових загонів, етнографічних, археологічних та історичних клубів;
4. вивчення і усунення комплексу соціально-психологічних і економічних причин виникнення екстремістських настроїв;
5. реалізація програм, спрямованих на зміцнення соціальної, міжнаціональної і міжконфесійної злагоди і толерантності;
6. проведення просвітницької і пропагандистської роботи з нейтралізації ідеології соціальної і національної нетерпимості;
7. профілактика проявів вандалізму і побутового насильства;
8. розвиток міжкультурного диалогу та діалогу поколінь;
9. вироблення і здійснення заходів з нейтралізації діяльності екстремістських угрупувань.
10. реалізацію системи заходів з формування установок толерантної свідомості й поведінки молодих громадян.

Підтримка молодих громадян у сфері охорони здоров'я, профілактика асоціальних явищ, формування здорового способу життя є системою зміцнення здоров'я молодих громадян, формуванню потреби в молоді в здоровому способі життя.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. підтримку програм по охороні репродуктивного здоров'я молоді, збереженню психічного й психологічного здоров'я молодих громадян;
2. підтримку програм, спрямованих на залучення молоді до систематичних занять фізичною культурою й спортом;
3. розвиток індустрії відпочинку й оздоровлення молоді;
4. пропаганду цінностей здоров'я, здорового способу життя в засобах масової інформації;
5. реалізацію заходів профілактичної роботи з молодими громадянами групи соціального ризику, попередження асоціальної поведінки серед молоді;
6. розвиток спеціалізованих центрів лікування і реабілітації наркотичною, алкогольною і інших видів залежності;
7. створення системи громадського контролю і інтегрованих професійно-освітніх центрів в пенітенціарних установах;
8. реалізація міжвідомчих програм з припинення сексуальної експлуатації дітей, продажі алкоголю і тютюнових виробів дітям і підліткам, протидії вуличним криміногенним субкультурам;
9. законодавче обмеження реклами алкоголю, тютюнових виробів, порнографії, поширення засобами масової інформації медіапродукції, що пропагує насильство, агресію, асоціальну поведінку і етичну розбещеність;
10. розробка і впровадження нових форм індивідуальної і групової профілактичної, реабілітаційної робот з правопорушниками і молодими людьми, схильними до асоціальної поведінки;
11. проведення соціальної роботи з лідерами і членами неформальних молодіжних об'єднань.
12. підтримку програм з профілактики зловживання психоактивними речовинами, формуванню здорового способу життя.

Створення умов для соціалізації молодих громадян, позбавлених батьківського виховання і опіки є системою зміцнення соціального становища молодих громадян та їх способу життя.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. створення системи виявлення і визначення бездоглядних дітей;
2. введення обмежень за віком і часу перебування молоді в громадських місцях;
3. законодавче закріплення і підтримка найрізноманітніших сімейних форм виховання безпритульних і бездоглядних неповнолітніх;
4. переважна орієнтація роботи установ для дітей і підлітків, що залишилися без піклування батьків;
5. створення системи роботи з бездоглядними дітьми:
6. оперативна вулична робота і виявлення, у тому числі, транзитній бездоглядності;
7. центри короткочасного перебування і визначення в сім'ю;
8. реабілітаційні установи тривалого перебування, тощо;
9. роз виток мережі спеціалізованих установ, сприяючих повноцінній соціалізації;
10. вироблення заходів по посиленню відповідальності батьків, працівників дитячих і освітніх установ за порушення прав дітей, приховування фактів бездоглядності;
11. забезпечення захисту прав і законних інтересів неповнолітніх в сім'ї, учбових закладах, у вирішенні житлових питань, в судах, розвиток системи ювенальної юстиції.

Підтримка суспільно значимих ініціатив, суспільно-політичної діяльності молоді, молодіжних і дитячих громадських об'єднань є системою заходів державної підтримки громадських ініціатив молодіжних громадських об'єднань, суспільно-корисної діяльності молодих громадян, їх громадських об'єднань, із створення умов для реалізації творчої активності, потенціалу молодих громадян у всіх сферах громадського життя.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. підтримку створення молодіжних громадських центрів, молодіжних програм та ініціатив, розширення висвітлення їх діяльності через засоби масової інформації;
2. створення економічних і організаційних умов для розвитку молодіжних об'єднань, рухів і суспільно значимих ініціатив і програм;
3. розробку й реалізацію заходів інформаційного, науково-методичного забезпечення діяльності молодіжних громадських об'єднань;
4. залучення молоді до обговорення окремих проектів нормативних правових актів з питань, що безпосередньо стосуються інтересів молодих громадян.

Соціальна підтримка й правовий захист молоді є системою заходів з надання правової, психолого-педагогічної, інформаційної допомоги молоді, забезпеченню конституційних прав молодих громадян.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. розвиток системи соціальних установ для молоді;
2. розробку й реалізацію системи заходів з підвищення правової культури молодих громадян;
3. розробку й реалізацію заходів з активізації правової, психолого-педагогічної, інформаційної допомоги молодим громадянам;
4. удосконалювання нормативних правових актів, що забезпечують соціальну підтримку й правовий захист молоді;
5. удосконалювання практики інформаційного, науково-методичного, кадрового забезпечення діяльності соціальних установ для молоді;
6. підтримку програм соціально-психологічної реабілітації й адаптації молодих громадян, що опинились у важкій життєвій ситуації.

Кадрова підтримка процесу реалізації молодіжної політики є найважливішою системою заходів, спрямованих на розвиток системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації фахівців органів управління в сфері молодіжної політики.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. удосконалювання системи підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації молодих кадрів;
2. затвердження державних освітніх стандартів, зразкових навчальних планів і програм підготовки і перепідготовки кадрів молодіжних працівників;
3. внесення до переліку спеціальностей середньої і вищої освіти нових спеціальностей у сфері молодіжної політики;
4. розробку нормативних документів, що визначають статус, систему соціальних гарантій і заохочень для працівників бюджетних установ органів у справах молоді і працівників молодіжних та дитячих громадських об'єднань;
5. формування на основі довгострокового планування державного замовлення учбовим закладам, науково-дослідним установам, тимчасовим творчим колективам на розробку і здійснення програм підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації фахівців в сфері молодіжної політики;
6. створення міжвідомчого навчально-методичного центру для навчання фахівців, що працюють в сферах, пов'язаних з молодіжною політикою;
7. розвиток системи професійної перепідготовки працівників сфери молодіжної політики, організація практик і стажувань, розробка навчально-методичного забезпечення на основі конкурсів програм та методик;
8. забезпечення фахівців з роботи із молоддю в різних сферах спеціалізованою науково-методичною і інформаційною літературою;
9. внесення пропозицій про ступінь соціального захисту й стимулювання оплати праці фахівців установ у справах молоді;
10. Інформаційне забезпечення молоді є системою заходів з інформаційного супроводу реалізації молодіжної політики, забезпеченню доступності інформації для молоді.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. здійснення заходів з розвитку регіональної системи інформаційної допомоги молоді;
2. забезпечення доступу молоді до інформаційних ресурсів, підтримку інформаційних центрів для молоді;
3. підтримку молодіжних друкованих видань та інших засобів масової інформації, що висвітлюють питання молодіжної політики;
4. проведення соціологічних досліджень і моніторингів становища молоді в різних регіонах України, підготовку щорічної доповіді про становище молоді й реалізації молодіжної політики;
5. створення банку даних з основних напрямках молодіжної політики.

Інтеграція української молоді в міжнародне співтовариство є системою заходів із супроводу реалізації молодіжної політики в сфері залучення української молоді до активної участі у міжнародному житті.

Реалізація даного напрямку передбачає:

1. підтримка створення міжнародних молодіжних організацій і участі української молоді і молодіжних об'єднань в міжнародних структурах, в роботі міжнародних і міжрегіональних форумів, конференцій, фестивалів, тощо;
2. організація і проведення в Україні міжнародних молодіжних заходів;
3. реалізація програм двосторонніх молодіжних обмінів;
4. розвиток зв'язків з молодіжними організаціями співвітчизників.

6. МЕХАНІЗМИ, ПРИНЦИПИ ТА ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ

6.1. Механізми та шляхи реалізації молодіжної політики України

В основі здійснення безпосередніх заходів органами державної влади та місцевого самоврядування знаходиться прийняття молодіжних програм. Базовим є досвід з реалізації Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008, 2009 – 2015 й 2016 – 2020 роки.

Виконання програм фінансується за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших джерел. Обсяги бюджетного фінансування визначаються щороку під час затвердження бюджетів на відповідний рік.

Молодіжна політика України регулює і забезпечує ефективність стосунків молоді, суспільства і держави, є органічною частиною внутрішньої і зовнішньої політики держави, системи його безпеки.

Молодіжна політика України є цілісною системою заходів правового, організаційно-управлінського, фінансово-економічного, наукового, інформаційного, кадрового характеру.

Молодіжна політика України покликана створити механізми взаємної відповідальності: держава відповідальна перед новими поколіннями за соціально-економічний, екологічний, культурний стан країни, а нові покоління відповідальні за збереження і примноження її потенціалу, забезпечення спадкоємності і поступального розвитку.

Молодіжна політика України орієнтована на створення доступної для молоді системи послуг, пропозицій, проектів, що допомагають молоді в процесі соціального становлення.

Реалізація молодіжної політики націлена на подолання відомчої роз'єднаності у вирішенні проблем молоді.

Фінансування молодіжної політики України повинне будуватися на принципах інвестування і соціального кредиту.

Прийняті напрями державної молодіжної політики повинні носити довгостроковий і стабільний характер.

При формуванні молодіжної політики використовується кращий зарубіжний і вітчизняний досвід роботи з молоддю.

Державна політика реалізується органами державної влади та місцевого самоврядування в даних сферах.

Духовно-моральний, патріотичний і фізичний розвиток молоді

В останні роки ми переживаємо не тільки соціально-економічну, але й духовну кризу. Девальвація традиційних духовних цінностей сприяє зростанню злочинності, наркоманії, алкоголізму, проституції та інших негативних явищ у молодіжному середовищі, що являє собою серйозну загрозу для суспільства. У зв'язку із цим необхідно визнати духовно-моральне й патріотичне виховання молоді ключовим завданням молодіжної політики.

Духовно-моральне виховання будується на основі культурної й етичної спадщини попередніх поколінь, історичних традицій патріотизму й гуманізму, інших традиційних цінностей громадського життя. Метою духовно-морального виховання є збереження й розвиток морального й культурного надбання народу нашої країни. Завданням молодіжної політики в сфері духовно-морального виховання молоді є недопущення пропаганди насильства, національної й релігійної нетерпимості, діяльності деструктивних культів, експлуатації низинних проявів людської натури в усіх без винятку засобах масової інформації. Організація дозвілля й розважальна діяльність не повинна містити в собі заходи, що напряму або побічно наносять шкоду моральному й фізичному здоров'ю дітей і молоді.

Патріотичне виховання молоді – це систематична й цілеспрямована діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування й громадських організацій по формуванню у громадян високої патріотичної свідомості, почуття вірності своїй Батьківщині, готовності до виконання громадянського обов'язку й конституційних обов'язків по захисту інтересів Вітчизни. Патріотичне виховання повинно сприяти забезпеченню духовно-моральної єдності суспільства, зміцненню єдності народу України на основі усвідомлення спільності історичної долі, зниженню соціальної напруженості й підтримці суспільної стабільності, зміцненню обороноздатності країни. Героїчні події вітчизняної історії, що видаються досягнення країни в галузі науки, культури, спорту, політики й економіки зберігають якості моральних орієнтирів і є передумовами для успішної реалізації виховної роботи.

Пильна увага повинна приділятися фізичному розвитку молоді, пропаганді здорового способу життя, шляхом забезпечення доступності користування спортивними об'єктами, створювати умови для розвитку системи фізичної культури й спорту з метою масового залучення дітей і молоді до систематичних фізкультурно-спортивні занять, заняття туризмом, технічними, військово-прикладними, народними й національними видами спорту. Особливе місце займає діяльність з профілактики зловживання молоддю речовинами із психоактивною дією.

У найближчій перспективі в Україні повинна бути створена цілісна система духовно-морального, патріотичного й фізичного розвитку молоді. До її формування необхідно залучити центральні органи влади, органи місцевого самоврядування й громадські організації. Доцільним є створення Ради із сприяння розвитку духовно-морального й патріотичного виховання громадян. При розробці як державних так і регіональних програм по екології, охороні здоров'я, освіті, культурі, спорту треба окремо передбачити проведення заходів, спрямованих на патріотичне виховання, поліпшення духовного, морального й фізичного здоров'я молоді.

Комплексне вирішення цих питань дозволить сформувати в молодіжному середовищі високу громадську самосвідомість, патріотичне ставлення до Батьківщини, повага до її історії, культури, традиціям, зміцнить духовне й фізичне здоров'я молодого покоління, що у свою чергу дозволить ефективно вирішувати завдання, що стоять перед суспільством і державою.

Підтримка талановитої молоді

Суспільний розвиток на сучасному етапі формує досить суперечливі умови для самореалізації талановитих молодих людей.

З одного боку, свобода інформаційного обміну й високий рівень розвитку засобів телекомунікації й роблять доступними різноманітні джерела інформації, як в Україні, так і в усьому світі, розширюють можливості спілкування, ліквідують обмеження ідеологічної цензури.

З іншого боку, сучасне українське суспільство, що дотепер не перебороло стану кризи, значною мірою зосереджено на вирішенні завдань сучасного моменту. Воно має у своєму розпорядженні обмежені об'єктивні можливості й у недостатній мірі орієнтовано на вирішення завдань перспективного розвитку, що знаходить висвітлення у відсутності уваги до талановитих людей. Молодь особливо гостро переживає обмеженість можливостей у сфері реалізації творчих здатностей. Байдужність і недооцінка значення таланта з боку суспільства й держави мають серйозні соціальні наслідки, ведуть до зростання песимістичних і екстремістських настроїв у молодіжному середовищі, негативізму, запереченню етичної й культурної наступності поколінь.

Концентрація уваги на вирішенні поточних проблем молоді не повинна заслоняти необхідності роботи «на перспективу», що не припускає негайного результату. Підтримка талановитої молоді – це інвестиції в наше майбутнє, робота, що вимагає кропітких зусиль, спрямована на становлення й розвиток таланта. Необхідно сформувати в суспільстві ставлення до таланта як до стратегічного ресурсу, створити правові умови успішної самореалізації молодих людей незалежно від їх майнового становища або місця проживання. Варто розробити в країні програму заходів, що сприяють прояву талантів у молодіжному середовищі, а також систему заходів інформаційної, фінансової, організаційної підтримки талановитої молоді.

Підтримка талановитої молоді може здійснюватися за допомогою: стимулювання діяльності організацій, громадських об'єднань, окремих громадян з підтримки молодих талантів; встановлення премій, стипендій, посібників для талановитої молоді; допомоги в створенні творчих майстерень, шкіл, об'єднань. За певних умов творчо працюючої молоді в тимчасове користування на договірній основі можуть передаватися виробничі та культурно-історичні об'єкти з метою здійснення творчої й дослідницької діяльності.

Центральні органи влади й місцевого самоврядування повинні здійснювати підтримку талановитої молоді через своїх представників у піклувальних радах установ і навчальних закладів; шляхом організації й проведення конкурсів, виставок, фестивалів, семінарів, концертів, читань, конференцій з метою виявлення й поширення творчих досягнень молодих громадян; забезпечувати участь представників талановитої молоді в конкурсах творчості молоді.

Реалізація права молоді на освіту

Одну із провідних позицій у реалізації програми займає система освіти. Вона виконує функції загальної й ранньої професійної підготовки молодих громадян, а також виховання молоді й сприяння її соціалізації. Освіта є основою розвитку інтелектуальних і творчих здатностей молодих людей, засобом розвитку людського потенціалу України.

Система освіти покликана забезпечити молоді можливості:

• одержання необхідних теоретичних знань і практичних навичок;
• сприяти формуванню гармонійно розвиненої, соціально активної творчої особистості;
• формувати в учнів адекватну сучасному рівню знань картину світу;
• забезпечувати молодим людям потенціал соціальної мобільності поза залежністю від походження й соціального статусу батьків.

Ефективна освітня система створює передумови адаптації молоді в інформаційному суспільстві, що формується та інтеграції особистості в національну й світову культуру; виховує в молоді громадянську свідомість, почуття відповідальності, правову культуру, готовність до діалогу.

У завдання центральних органів влади й місцевого самоврядування входить створення умов для реалізації права молоді на освіту, включаючи гарантії доступності освіти відповідно до законодавства, а також здійснення заходів з підтримки учнівської молоді. Адміністративні структури освіти, молодіжної політики, фізичної культури й спорту покликані сприяти професійній орієнтації молоді. Реалізація права молоді на освіту сприяє зростанню освітнього потенціалу, сприяє успішному соціально-економічному розвитку, культурному й духовному підйому націй.

Підтримка молодої родини

Молодь виступає головним суб'єктом утворення нових родин і фактором позитивної зміни демографічних процесів. Від способу життя молодої родини залежить збереження генофонду нації, духовне й фізичне здоров'я нових поколінь.

У сфері стимулювання народжуваності й зміцнення родини в країні повинні бути визначені наступні пріоритетні напрямки:

• підвищення виховного потенціалу родини як основного суб'єкта соціалізації шляхом формування у дітей, підлітків і молоді орієнтації на повну родину й народження двох і більше дітей;
• формування громадської думки в напрямку необхідності зміцнення родини із двома й більше дітьми;
• орієнтація системи суспільних і особистісних цінностей на родину, що складається з батьків з декількома дітьми, шляхом посилення пріоритетності інтересів даних родин при формуванні й реалізації соціальної політики;
• створення умов для життєдіяльності родини, що сприяють можливості народження, виховання декількох дітей, і спрямованих на збільшення кількості родин що мають 3-4 дитини, шляхом підвищення якості й рівня життя родин, у тому числі поліпшення житлових умов молоді;
• забезпечення працівникам, що мають дітей, сприятливих умов для сполучення трудової діяльності з виконанням сімейних обов'язків;
• розробка й реалізація програми по підтримці дітей-сиріт, дітей-інвалідів.

Забезпечення умов для подолання негативних демографічних тенденцій і поліпшення матеріального становища молодих родин, зменшення бідності й збільшення допомоги незаможним родинам, передбачає розробку й вживання заходів у країні з подальшої стабілізації ситуації на ринку праці, скороченню рівня безробіття, у тому числі прихованого.

Для забезпечення сприятливих умов поєднання зайнятості на виробництві з виконанням сімейних обов'язків необхідне заохочення народжуваності з одночасним посиленням контролю з боку державних і муніципальних установ за дотриманням інтересів працюючих членів родини, забезпечення доступності для всіх родин, що мають дітей, послуг дитячих дошкільних установ і літніх оздоровчих таборів.

Подальше вдосконалення системи виплат громадянам, що мають дітей, підвищення його адресності й значимості для родини, ґрунтуючись на прийняті в країні нормативно-правові акти. Варто збільшити розміри одноразової допомоги при народженні дитини залежно від чергового народження, розміри щомісячної допомоги на дітей самотніх матерів, дітей військовослужбовців і дітей, чиї батьки ухиляються від сплати аліментів.

Встановити додаткові гарантії для дітей-сиріт та дітей-інвалідів.

В галузі стимулювання родини до народження дітей вважається необхідним підготувати й внести у встановленому законом порядку у відповідні органи пропозиції про можливості використання податкової політики відносно фізичних осіб, для чого передбачити податкові відрахування для працюючих батьків залежно від доходу родини й кількості дітей.

Для підтримки молодих родин та їх орієнтації на народження дітей необхідно забезпечити подальший розвиток центрів і клубів молодої родини, соціальних служб для молоді, що здійснюють роботу в напрямку виховання відповідального батьківства й збереження репродуктивного здоров'я. Вимагає зміцнення установ соціального обслуговування родин й дітей, у рамках яких родинам, що опинились у важкій життєвій ситуації, виявляється підтримка й соціальний патронаж. Необхідно розвивати установи, що спеціалізуються на роботі з дітьми й підлітками, що займаються їх соціалізацією.

З метою зміцнення морального здоров'я й формування в молодіжному середовищі позитивних сімейних цінностей варто домагатися виключення поширення через ЗМІ пропаганди реклами тютюнової й алкогольної продукції, а також реклами, що носить аморальний, вульгарний характер, і обмежити поширення аналогічної друкованої продукції й зовнішньої реклами.

Здійснення заходів з підтримки дозволить зміцнити інститут молодої родини, поліпшити її соціально-побутові й житлові умови, знизити кількість шлюбів, що розпадаються, перебороти демографічну кризу, зміцнити основи виховання майбутніх поколінь.

Сприяння зайнятості й підприємницької діяльності молоді

Молодь є основним резервом трудових ресурсів суспільства. У силу цього сприяння реалізації права молодих громадян на працю й підприємницьку діяльність є одними з найважливіших напрямків молодіжної політики. У цей час соціальна нестабільність, недостатня кількість робочих місць у порівнянні із чисельністю трудових ресурсів перешкоджають реалізації права молоді на вільний вибір роду діяльності, на розпорядження своїми здатностями до праці. Професійна орієнтація молоді не відповідає потребі сучасного ринку праці, спостерігається невідповідність між вільними робочими місцями й професійно-кваліфікаційним рівнем підготовки молоді. Державою вживаються заходи щодо вирішення проблем зайнятості молоді недостатньо ефективно. Підсилюється протиріччя між зростаючою потребою суспільства в активізації молодіжного трудового резерву й зниженням трудового потенціалу підростаючого покоління.

Робота в сфері зайнятості молоді повинна бути спрямована на заохочення праці й ініціативи молодих громадян у різних сферах виробництва, культури, мистецтва, сфери обслуговування й інших сфер діяльності, що сприяють соціально-економічному розвитку держави. Центральні органи влади й місцевого самоврядування повинні сприяти росту якості й ефективності раннього професійного навчання й професійної орієнтації молоді, з метою забезпечення її конкурентоспроможності на ринку праці, розширенню доступу до інформації про вакансії, надавати адресну підтримку у працевлаштуванні громадян, що особливо бідують у соціальному захисті. Необхідно вдосконалювати механізм суспільних робіт, здійснювати матеріальну підтримку безробітних із числа молоді через виплату допомоги з безробіття й матеріальної допомоги, організовувати тимчасове працевлаштування неповнолітніх у вільний від навчання час.

Активне залучення молоді до трудової діяльності та заохочення її підприємницької активності буде сприяти придбанню молодими людьми позитивного життєвого досвіду, зростання матеріального благополуччя, формуванню позитивної суспільної орієнтації й соціальної адаптації, перешкоджати росту соціально негативних явищ у молодіжному середовищі. Зростання рівня зайнятості молоді забезпечить наступність трудових навичок у суспільстві, знизить рівень безробіття, буде стимулювати підвищення ділової активності й самоорганізації молодих людей.

Організаційне й кадрове забезпечення молодіжної політики

Існуюча в цей час система реалізації молодіжної політики запозичила низку напрямків і методик роботи в попереднього режиму. Однак ні юридичної, ні організаційної, а ні ідеологічної наступності не існує.

Співвиконавцями заходів молодіжної політики на рівні з Міністерством України у справах сім’ї, молоді та спорту та відповідними комітетами Верховної Ради України повинні виступати молодіжні й дитячі громадські об'єднання, різноманітні організації, що працюють із молоддю.

Організаційне зміцнення молодіжної політики повинне супроводжуватися зростанням її інтелектуального й кадрового потенціалу.

Необхідно використовувати практику державного й муніципального замовлення на підготовку фахівців по роботі з молоддю.

Формування і використання молодіжного резерву для оновлення і ротації кадрів органів державної влади і місцевого самоврядування:

• формування молодіжного резерву для заміщення керівних посад вищої і середньої ланки системи державного і муніципального управління, державних підприємств і установ;
• введення квоти для молодих людей у віці до 35 років при висуненні різними політичними партіями і рухами кандидатів в законодавчі органи влади всіх рівнів;
• визначення переліку посад в органах державної влади всіх рівнів, місцевого самоврядування державних установах і організаціях, претендувати на яких переважно можуть молоді люди у віці до 35 років;
• створення системи пошуку і підбору перспективних молодіжних лідерів з метою підготовки професійних кадрів, що працюють у сфері державного управління;
• створення молодіжних громадських дорадчих палат при установах і органах законодавчої влади всіх рівнів;
• залучення молоді до експертної роботи в органах законодавчої і виконавчої влади до обговорення проектів і нормативних правових актів, що безпосередньо стосуються законних права та інтересів молоді.

Фінансове забезпечення молодіжної політики України

Джерела фінансового забезпечення молодіжної політики – спеціалізовані розділи в бюджетних класифікаторах всіх рівнів по фінансуванню державної молодіжної політики.

У бюджетах різних рівнів має бути внесені зміни в бюджетний класифікатор і виділений самостійний розділ –«Молодіжна політика» з відповідною розшифровкою.

На користь підвищення ефективності реалізації молодіжної політики необхідно забезпечити проведення узгодженої політики її фінансування, заснованої на концентрації ресурсів, що спрямовуються на реалізацію молодіжної політики, сформувати єдиний міжвідомчий реєстр всіх відомчих асигнувань на цілі, пов'язані з вирішенням проблем молоді.

Позабюджетні джерела фінансування:

• кошти та майно, що направляються юридичними і фізичними особами на реалізацію молодіжної політики;
• здійснення дисконтних програм для молоді з відрахуванням коштів на реалізацію молодіжної політики;
• введення спеціального торгівельного знаку на товари і послуги, поштової молодіжної марки, частина коштів від реалізації яких прямує на реалізацію молодіжної політики.

Під час здійснення фінансування програм, проектів і заходів державної молодіжної політики необхідно керуватися наступними підходами і принципами:

• відмова від дотаційних форм фінансування підвідомчих державних установ і перехід до цільового фінансування конкретних проектів, програм і послуг для молоді;
• оцінка інвестиційної ефективності капіталовкладень;
• відбір об'єктів державного інвестування на конкурсній основі, з подальшою оцінкою ефективності використання державних коштів;
• використання механізмів громадського і державного контролю;
• забезпечення зниження вартості проектів, програм і заходів в сфері молодіжної політики за рахунок впровадження практики використання пов'язаних між собою установ і організацій.

Інформаційне забезпечення розвитку молоді й молодіжної політики

Серйозний вплив на виховання молоді, формування її світогляду робить інформаційне середовище. Сьогодні існує тенденція руйнування традиційних ціннісних орієнтирів. Виниклий ціннісний вакуум провокує поширення серед молодих людей різних форм девіантної поведінки: утриманства, наркоманії, алкоголізму, відходу в тоталітарні секти й т.д. У цих умовах особливу роль набуває інформаційна політика, спрямована на твердження в молодіжному середовищі ідеалів патріотизму, національної самосвідомості, вищих моральних цінностей, правової свідомості. Інформаційна політика повинна формувати в молодіжному середовищі настанови на здоровий спосіб життя, сприяти соціальній адаптації молоді.

У завдання центральних органів влади й місцевого самоврядування входить інформування молодих громадян про їх права й обов'язки, про можливості реалізації прав на охорону здоров’я, освіту, соціальне обслуговування, фахову підготовку й працевлаштування, відпочинок, соціальну реабілітацію, допомогу в подоланні важких життєвих ситуацій та інші заходи.

Молоді громадяни повинні мати можливість одержання повної інформації з питань молодіжної політики. Для більш широкого залучення молоді в реалізацію молодіжної політики центральні органи влади й місцевого самоврядування повинні широко інформувати молодь про заплановані й здійснювані заходи в сфері молодіжної політики. Їм варто також надавати підтримку центрам інформації для молоді, іншим організаціям, що здійснюють інформаційне обслуговування молодих громадян, сприяти засобам масової інформації у висвітленні молодіжних проблем і заходів молодіжної політики. Вбачається доцільним розглянути питання про створення спеціального інформаційного центру, що проводив би молодіжну політику в засобах масової інформації.

Реалізація заходів щодо інформаційного забезпечення молоді буде сприяти духовно-моральному й патріотичному вихованню молодих людей. Буде формуватися позитивний образ героя нашого часу – патріота, трудівника, законослухняного громадянина й чесної людини. Молодь одержить доступ до інформації з питань освіти, працевлаштування, організації дозвілля, діяльності молодіжних громадських організацій та інших тем, що цікавлять молодіжну аудиторію.

Інформаційне забезпечення молодіжної політики покликано на основі системи соціологічних досліджень соціального стану молоді, її ціннісних орієнтирів і поведінки, вивчення досвіду реалізації молодіжної політики, оцінки її результатів і ефективності обґрунтувати мети й завдання, змісту і напрямків її вдосконалювання. Такі дослідження забезпечують розробку механізмів і технологій, форм і методів роботи з молоддю, критеріїв ефективності роботи адміністрацій стосовно молодих громадян.

Таким чином, соціологічні дослідження проблем молоді є основою формування молодіжної політики. Центральні органи влади й місцевого самоврядування повинні періодично організовувати дослідження проблем молоді й надавати підтримку громадянам, організаціям у дослідженні молодіжних проблем. Соціологічні дослідження проблем молоді є частиною комплексних цільових програм молодіжної політики.

Система інформаційного забезпечення покликана забезпечити одержання, обробку й передачу інформації, необхідної для реалізації заходів молодіжної політики. Така інформація носить в основному організаційний і методичний характер і призначається переважно для сфер освіти, молодіжної політики, фізичної культури й спорту. Для підвищення оперативності передачі інформації, ефективності реалізації управлінських рішень необхідні розробка й здійснення цільової програми інформатизації. Крім того, система інформаційного забезпечення молодіжної політики повинна використовуватися для висвітлення реалізованих молодіжних програм, залучення до них уваги молоді, громадськості, цілеспрямованого формування позитивного ставлення різних категорій населення до реалізованого в Україні молодіжної політики.

Формування системи інформаційного забезпечення молодіжної політики України буде сприяти координації діяльності організацій, що реалізують молодіжну політику, поширенню актуальної інформації й передового досвіду в сфері молодіжної політики, якісній інформаційній підтримці молодіжних програм і проектів, мобілізації молодіжної ініціативи в інтересах суспільства.

Практична реалізація вищезазначених пріоритетів органами державної влади та місцевого самоврядування стосовно розвитку молодіжної політики і співпраці ґрунтується на таких підходах:

• співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо розвитку молодіжної політики, з центром уваги на встановленні стандартів та підтримці їхнього втілення на практиці;
• співпраця з центральними та регіональними міжнародними інституціями, що працюють в інтересах молоді стосовно розвитку молодіжної політики;
• партнерство з зацікавленими сторонами і службами, громадськими структурами, що задіяні у сферах, важливих для молодіжної політики;
• спільне управління, як унікальний і цінний механізм співпраці між публічною владою і молодіжними організаціями;
• виокремлення молодіжної політики Кабінету Міністрів як окремого стратегічного напрямку і продовження посилення координації та співпраці на адміністративних і політичних рівнях між діяльністю усіх органів державної влади в інтересах молоді;
• систематичний відбір оптимальних форм підтримки програм у сфері молодіжної політики та оцінка ефективності їх впровадження;
• докладання зусиль для забезпечення запланованих програм адекватними бюджетними коштами для молодіжного сектору;
• робота з мультиплікаторами, а також підтримка розвитку якісної роботи молоді та її визнання, стосовно праці, освіти і навчання молоді;
• міжкультурне навчання стосовно праці, освіти і навчання молоді, а також неформальний метод освіти, особливо важливий для сприяння міжкультурному діалогу боротьбі з расизмом і нетерпимістю;
• заохочення і підтримка розбудови мобільності молоді, обмінів з країнами Європи та загалом з іншими країнами світу стосовно праці, освіти і навчання молоді;
• молодіжні дослідження і співпраця між молодими дослідниками і розробниками політик для сприяння молодіжним політикам, заснованим на фактах, і підтримка роботи практиків в молодіжній сфері;
• здійснення досліджень, випуск публікацій та оприлюднення освітніх і учбових матеріалів стосовно молодіжних досліджень і знань молоді, для підтримки роботи молоді та молодіжної політики;
• створення мережі Європейських молодіжних центрів на базі будинків молоді, координація роботи з іншими центрами, у першу чергу з центрами патріотичного виховання молоді;
• створення консультативно-дорадчих органів на усіх рівнях влади з комплексного забезпечення та налізу молодіжної політики та координації зв’язків з громадськістю.

6.2. Основні принципи реалізації молодіжної політики

В ході реалізації державної молодіжної політики здійснюється цілеспрямована дія на вікові, соціально-професійні, регіональні та інші специфічні групи молоді.

Метою реалізації молодіжної політики України повинно стати взаємне забезпечення несуперечливих інтересів особистості, суспільства й держави стосовно до певного вікового контингенту населення. Такі інтереси зводяться до формування законослухняних високоосвічених духовно й фізично здорових громадян, що володіють високою мотивацією до самореалізації у всіх сферах активної творчої діяльності на благо особистості, суспільства й держави.

В основу державної молодіжної України політики повинна бути покладена ідеологія патріотизму, що припускає відповідність інтересів суспільства інтересам особистості й пріоритетність забезпечення інтересів суспільства в цілому. У свою чергу, етичною базою ідеології патріотизму є ідея служіння людям (суспільству) як головної мети життя. Ідеї патріотизму входять у позитивну спадщину молодіжних організацій радянського періоду, і цю традицію доцільно використовувати.

Реалізація молодіжної політики України уявляється єдиним процесом для всієї країни. На регіональному рівні передбачається конкретизувати й формулювати завдання, вирішення яких буде спрямовано на досягнення поставленої мети:

• духовно-моральне виховання;
• сприяння різнобічному формуванню освітнього рівня;
• підтримка молодих родин;
• створення умов соціальної адаптації;
• сприяння працевлаштуванню;
• організація суспільно корисної діяльності й дозвілля в рамках громадських об'єднань;
• сприяння максимальної самореалізації молоді в рамках закону й моралі;
• фізичний розвиток і пропаганда здорового способу життя;
• виховання позитивного ставлення до армії й військової служби;
• профілактика й протидія соціально-негативним явищам у молодіжному середовищі (наркоманія, злочинність і т.д.).

Нормативна правова база надалі може бути доповнена наступними основними принципами формування й реалізації національної молодіжної політики:

• цілеспрямованості (всі заходи підпорядковані досягненню мети й вирішенню поставлених завдань);
• відповідальності (держава відповідальна за стан країни, а молодь відповідальна за збереження й збільшення отриманої спадщини);
• гуманізму (державна молодіжна політика здійснюється в інтересах особистості, що відповідають інтересам суспільства, і не може бути спрямована проти них);
• наступності (державна молодіжна політика не повинна залежати від організаційних і особистісних змін в органах державної влади й муніципальних утворень).

Соціальними партнерами у здійсненні молодіжної політики є батьки або особи, що їх замінюють; засоби масової інформації; бізнес-співтовариства; політичні партії; профспілки; підприємства, трудові й учбові колективи; релігійні конфесії, організації, які проводять роботу з молоддю і надають їй підтримку.

Державні і муніципальні органи і установи, що займаються наданням послуг молоді, створюють умови для передачі частини своїх функцій у формі соціального замовлення недержавним організаціям, керуючись при цьому критеріями ефективності та відповідності інтересам молоді.

При цьому найважливішим партнером держави в реалізації основних напрямів молодіжної політики є молодіжні громадські об'єднання.

Реалізація повинна сприяти розширенню можливостей і збільшенню різноманіття молодіжних громадських об’єднань, поглибленню процесів самоорганізації в молодіжному середовищі.

Для ефективної передачі молодіжному співтовариству тих функцій у сфері реалізації молодіжної політики, яке воно здатне виконувати самостійно, необхідно:

• визначити порядок і відпрацювати механізми залучення молодіжних громадських об'єднань до виконання державного замовлення у сфері реалізації молодіжної політики;
• створення системи ресурсного забезпечення молодіжних громадських об'єднань для реалізації ними державного замовлення у сфері молодіжної політики;
• участь молодіжних об'єднань у здійсненні громадського контролю і проведенні громадської експертизи у сфері молодіжної політики.

6.3. Засоби реалізації

Реалізація положень доктрини передбачається шляхом здійснення під час розробки й виконання заходів молодіжної політики, щорічно затверджуваних керівництвом України.

Для реалізації доктрини розробляються державні програми (підпрограми) з різних напрямках молодіжної політики. Органи державного управління й місцевого самоврядування повинні здійснювати організаційну, інформаційну, фінансову підтримку в розробці й реалізації молодіжних програм, програм молодіжних і дитячих громадських об'єднань, інших організацій, що працюють із молоддю.

Координація та адміністрування реалізацією державної молодіжної політики:

1) Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України.
Керівництво: Голова Ради – Президент України.
Функції: розгляд щорічної доповіді про становище молоді в Україні, розгляд загальнодержавних програм і проектів, зведеного реєстру бюджетних статей, контроль над ходом здійснення державної молодіжної політики.
Періодичність засідань: не рідше 4 разів на рік.

2) Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту - спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади.
Функції: загальне управління розробкою й реалізацією програм і проектів, нормативно-правових актів у сфері державної молодіжної політики Уряду, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування.

3) Заступники керівників центральних органів виконавчої влади.
Функції: розроблення й реалізація програм і проектів, нормативно-правових актів державної молодіжної політики відповідними центральними органами виконавчої влади, організація роботи робочих груп.

4) Заступники глав держадміністрацій та органів місцевого самоврядування, відповідальні за державну молодіжну політику.
Функції: координація роботи структурних підрозділів у справах молоді, консультативно-дорадчих органів та робочих груп.

5) Структурні підрозділи у справах молоді органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Функції: розроблення і реалізація програм і проектів, нормативно-правових актів з питань молодіжної політики.

6) Державний інститут розвитку сім’ї та молоді, наукові інститути та НАН України
Функції: розроблення, проектування; методичне забезпечення; освітні технології в сфері державної молодіжної політики.

7) Молодіжні громадські організації та їх спілки
Функції: самостійна діяльність з втілення статутних цілей і завдань, залучення молоді до громадської діяльності, реалізація проектів, у тому числі спільно з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Удосконалення системи державного та муніципального управління молодіжною політикою

Удосконалення системи державного управління молодіжною політикою передбачає:

• врахування потреб та ініціатив молоді щодо вирішення загальнодержавних питань в контексті бачення майбутнього держави та розв’язання соціальних та політичних конфліктів;
• розвиток системи органів по роботі з молоддю та реалізації державної молодіжної політики;
• розширення соціологічних досліджень та моніторингу ситуації в молодіжному середовищі, підготовка періодичних аналітичних матеріалів про становище молоді й реалізацію молодіжної політики в Україні, регулярне проведення загальноукраїнських, міжрегіональних, регіональних науково-практичних, навчально-методичних конференцій, семінарів із проблем реалізації державної молодіжної політики;
• поліпшення кадрового потенціалу, забезпечення системи підготовки та перепідготовки фахівців з напрямів і технологій реалізації державної молодіжної політики;
• створення системи заохочень комерційних структур інвестувати у діяльність молодіжних та дитячих громадських організацій;
• формування і розвиток системи інформаційної допомоги молоді, забезпечення діяльності інформаційно-аналітичних, ресурсних центрів з питань державної молодіжної політики.

Для ефективного управління реалізацією державної молодіжної політики як соціальною інновацією необхідно сформувати систему організацій і структур, які забезпечують функції координації, адміністрування, експертизи, консультування та дорадчих функцій, інфраструктуру реалізації, аналітику, розроблення й проектування; методичне забезпечення; освітні технології.

Завдання центральних органів державної влади та наукових установ:

• розроблення системи нормативно-правових актів про молодь;
• підготовка кадрів для роботи з молоддю;
• проведення науково-практичних досліджень про молодь;
• здійснення міжнародного співробітництва у сфері молодіжної політики.

Завдання органів місцевого самоврядування:

• затвердження регіональних програм реалізації молодіжної політики;
• представлення інтересів молоді в структурі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;
• включення до планів дій місцевих органів самоуправління заходів підтримки молодіжних проектів та програм, різноманітних ініціатив, спрямованих на розвиток молодіжного сектору;
• включення регіональних програм розвитку молодіжного сектору до цільових програм уряду;
• проведення регулярних конкурсів серед молоді та молодіжних організацій на кращі ідеї та проекти, їх підтримка з боку державних органів;
• консолідації зусиль місцевої влади, державного та приватного секторів, підприємств, навчальних закладів та громадянського суспільства для підтримки молодіжних ініціатив;
• проведення просвітницьких заходів щодо механізмів участі молоді у процесах прийняття рішень;
• підтримка молодіжного волонтерства та служіння громаді для розвитку відповідальності та соціальної автономії;
• створення механізмів зарахування волонтерської та громадської діяльності заохочень і преференцій для громад і молодої особистості.

Механізм і послідовність реалізації державної молодіжної політики відображають довготерміновий і поточні річні цикли. Щорічний цикл формується відповідно до підготовки до чергового фінансового року. Щорічне коригування й доопрацювання цільових програм державної молодіжної політики в рамках основних напрямків державної молодіжної політики, дозволить гнучко реагувати на актуальні проблеми й ініціативи молоді.

Система контролю за здійсненням державної та регіональної молодіжної політики покликана вчасно виявляти відхилення від поставлених цілей, шляхів і термінів, встановлювати причини і визначати шляхи виправлення ситуації. Її створення передбачає:

• впровадження системи єдиних критеріїв і соціально-економічних індикаторів оцінки стану молодіжного середовища та ефективності проведеної молодіжної політики у регіонах;
• періодичність і регулярність форм контролю;
• затвердження уніфікованих типових методик і вимог для розроблення цільових молодіжних програм, атестації кадрів, визначення переліку, форм і періодичності різних звітів, регламентації витрат бюджетних коштів;
• проведення конкурсів проектів програм на наступний рік у діючому календарному році з метою досягнення цілорічного покриття молодіжними заходами.

Удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази

Реалізація комплексних заходів повинна забезпечити єдність нормативно-правових, інституційних, кадрових, науково-аналітичних, інформаційно-методичних, матеріально-технічних і фінансово-економічних дій, послідовність й ефективність державної молодіжної політики, а також створити чітку і доступну для молоді систему співпраці органів державної влади та молодіжних організацій на усіх рівнях.

Це передбачає:

• узагальнення та поширення кращого досвіду роботи з молоддю шляхом фіксації у нормативних документах;
• нормативне забезпечення інформаційної підтримки реалізації молодіжної політики, моніторинг та моделювання процесів у молодіжному середовищі;
• наближення заходів державної молодіжної політики до місця проживання, навчання і праці молодих людей;
• залучення позабюджетних коштів для реалізації державної молодіжної політики, перехід з затратно-компенсаційного до інвестиційного принципу її фінансування;
• об'єднання галузевих видатків у єдиний реєстр із запровадженням їх загальних стандартів.
• створення дорадчих, консультаційних, експертних, координаційних та інших органів у сфері молодіжної політики.

Удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази здійснюється на двох рівнях:

• на загальнодержавному рівні, шляхом прийняття законодавчих актів, Указів Президента України, Постанов та Розпоряджень Кабінету Міністрів України, а також через схвалення підзаконних актів;
• на місцевому рівні, через рішення та акти органів місцевого самоврядування.
• Удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази здійснюється шляхом:
• удосконалення правових передумов для ефективної роботи з основних напрямків молодіжної політики;
• визначення механізму дотримання норм законодавства на місцевому рівні;
• визначення і закріплення функцій і повноважень, прав та обов'язків суб'єктів правовідносин у сфері молодіжної політики.

Результатом удосконалення та розробки законодавчої та нормативної бази щодо реалізації державної молодіжної політики повинно стати:

• узгодженість з іншими сферами державної політики, з метою координації молодіжної проблематики щодо інших напрямків діяльності держави;
• переважання конкретних заходів та механізмів у практичній сфері реалізації державної молодіжної політики;
• нормативне забезпечення інфраструктури установ по роботі з молоддю, яка адекватно відповідає власне потребам, інтересам і проблемам самої молоді;

Кадрове забезпечення:

• підготовка фахівців з молодіжних питань за основними напрямами: державний службовець у сфері молодіжної політики, адміністратор молодіжної установи загальнодержавного (місцевого) рівня, соціальний педагог, соціальний працівник, педагог-організатор;
• соціальне замовлення навчальним закладам, тимчасовим творчим колективам на розроблення та здійснення програм підготовки відповідних фахівців;
• добір кандидатів до навчальних груп, який здійснюється з використанням рекомендацій структурних підрозділів у справах молоді органів виконавчої влади та місцевого самоврядування;
• послідовна інституціональна оформленість державної молодіжної політики;
• розвиток інфраструктури галузі, розроблення типових положень про служби, центри, установи державної молодіжної політики;
• розроблення методики проведення атестації фахівців з роботи з молоддю;
• розробку проектів державних освітніх стандартів, базових навчальних планів і програм для підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації кадрів для органів й установ молодіжної політики.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності здійснюється за наступними напрямками:

• подолання інформаційного-правового вакууму та надання пріоритету у державних засобах масової інформації просвітницьким та заохочувальним програмам, які стосуються вирішення поточних проблем молоді;
• створення умов і проведення інформаційних кампаній, спрямованих на інформування молоді про події та процеси, які відбуваються у молодіжній галузі, в суспільстві та державі, у міжнародних відносинах;
• збір та надання інформації для об'єктивного висвітлення молодіжних проблем в засобах масової інформації, спеціальних інформаційних довідниках та інших виданнях;
• створення всеукраїнського банку даних з основних напрямів державної молодіжної політики;
• створення інформаційної бази у вигляді спеціалізованого загальнодоступного урядового інформаційного ресурсу у мережі Інтернет з питань молодіжної політики і проблем молоді в регіонах;
• формування цілісної системи абонентської служби органів у справах молоді;
• впровадження програм, спрямованих на розширення доступу молоді до мережі Інтернет та інших інформаційних баз і мереж;
• розвиток практики телекомунікаційних обмінів через регіональні інформаційні центри;
• уніфікація програмного забезпечення на загальнодержавному й регіональному рівні;
• щорічний випуск інформаційного бюлетеня, що містить правові акти, дані соціологічних досліджень, аналітичні матеріали та інші матеріали з питань молодіжної політики, проблем молодих громадян, молодих сімей, молодіжних організацій;
• організаційне, інформаційне і методичне забезпечення по створенню в редакціях засобів масової інформації відділів та інших структурних підрозділів по молодіжній проблематиці;
• прогнозування соціально-економічних, демографічних та інших наслідків прийняття правових актів, що зачіпають інтереси молодих громадян;
• проведення моніторингу, соціологічних і статистичних досліджень з проблем молоді;
• підтримку інформаційних та видавничих проектів дитячих та молодіжних громадських організацій, інформаційних агенцій, інформаційних служб та центрів;
• розробку методичної та інформаційної продукції, спрямованої на дослідження проблем молоді та її розвиток.

Суспільно-соціальна активізація основи державної молодіжної політики

Посилення впливу й прагматизму державної складової молодіжної політики вимагає адекватного посилення її громадської складової. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування повинні систематично здійснювати профілактичні, культурно-просвітницькі, інформаційні та інші заходи за рахунок бюджетних коштів. Це дасть змогу певною мірою забезпечити контроль та звітність перед державою і громадськістю щодо ефективності проведених заходів, які спрямовані на розв'язання проблем молоді. Проте тільки безпосередня участь органів влади є мало ефективною, оскільки вона потребує значних людських затрат службовців та бюджетних коштів. Саме тому слід передбачати конструктивну співпрацю органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з громадськими і благодійними організаціями у розв'язанні проблем молоді. Молодіжні громадські об'єднання є основним соціальним партнером держави у формуванні та здійсненні державної молодіжної політики, а отже – основним суб'єктом громадської складової молодіжної політики.

Чим вища самостійність молодіжного об'єднання, тим більші його можливості для розбудови партнерських відносин із владою і його цінність як соціального партнера. Самостійність молодіжних об'єднань визначається наявністю конструктивної діяльності, можливістю приймати рішення на основі власних інтересів, розгалуженої регіональної мережі, здатністю самостійно забезпечувати життєдіяльність організації.

Сьогодні, як і раніше, молодіжні об'єднання не є масовими, проте більшість молодих людей вважає їх існування необхідним, тому що вони є важливою ланкою самореалізації особистості, соціалізації молоді, набуття нею організаційної культури, уміння вести справу. Практика провідних європейських держав свідчить про доцільність мати сильні, високоавторитетні молодіжні організації, які мають власні програми й проекти з розв’язання молодіжних проблем і є провідниками державної молодіжної політики. Головним завданням у цій сфері вбачається налагодження партнерських взаємин для делегування молодіжним організаціям частини завдань держави, які вони здатні розв’язати самостійно.

Включення молоді у процеси прийняття рішень є основною умовою розвитку потенціалу держави. Держава покликана сприяти самоорганізації та самореалізації молоді, розвитку її творчого потенціалу, запровадження ініціатив у різних сферах діяльності, залученню до процесів реформування українського суспільства та економіки, формуванню її відповідальності за сьогодення та майбутнє.

Держава разом із громадськістю сприяє включенню молоді до участі у процесах прийняття рішень на всіх рівнях державно-громадського управління, прозорості виконавчих процедур та рівних можливостей.

Нова модель системи управління молодіжною сферою має бути відкритою і демократичною, в якій передбачається забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки на центральному та регіональному рівнях. Соціальне партнерство є обов’язковою умовою ефективного управління та розв’язання нагальних проблем молоді.

Держава сприяє розвитку громадського сектору, в тому числі підтримує молодіжні неурядові організації, діяльність яких спрямована на суспільно-економічний розвиток та демократизацію українського суспільства.

Підтримка регіональних та місцевих громадських ініціатив молоді є пріоритетним напрямом діяльності центральних та місцевих органів влади.

Держава гарантує всебічне інформування та залучення до процесів демократизації представників молодіжних громадських організацій, створює умови для такої діяльності згідно міжнародним підходам.

Молодіжні громадські об’єднання є основним соціальним партнером держави у формуванні та здійсненні молодіжної політики. Їх самостійність визначається конструктивною діяльністю та можливістю приймати рішення, здатністю самостійно забезпечувати життєдіяльність.

Держава підтримує молодь та сприяє її участі у процесах прийняття рішень.

Участь молоді у процесах прийнятті рішень забезпечується шляхом:

• оптимізації відповідного нормативно-правового забезпечення сфери громадського молодіжного сектору;
• сприяння розвитку інфраструктури громадських молодіжних організацій серед учнівської, студентської, робітничої та ін. категорій молоді;
• залученням молоді до процесів формування та здійснення державної молодіжної політики на всіх рівнях, організацією громадських молодіжних слухань, тощо;
• залученням молоді до практичної діяльності державних органів влади й місцевого самоврядування через системи стажувань та включення молоді у кадрові резерви;
• створення інформаційно-комунікаційного простору для молоді, відповідним інформаційним забезпеченням молоді, що активізує молодь;
• навчанням молоді основним формам та структурі органів влади та основним засадам законодавчої та управлінської діяльності та формування молодіжної політики для власного розвитку;
• створення системи конкурсів з метою створення можливостей для молоді у виявленні та впровадженні ідей, спрямованих на співпрацю з органами державної влади та місцевого самоврядування.

Матеріально-технічне й фінансове забезпечення

Фінансування підвідомчих державних установ переводиться від пасивних дотаційних форм на цільове фінансування проектів і заходів, програм збереження й розвитку інфраструктури.

Джерелами ресурсного забезпечення реалізації державної молодіжної політики є:

• бюджетні кошти;
• позабюджетні кошти.

Визначаються три типи фінансування програм і заходів державної молодіжної політики:

• часткове: стосовно проектів і заходів, спроможних залучити позабюджетні кошти;
• стартове: стосовно проектів, що вимагають початкового фінансування і мають перспективи переходу на самоокупність;
• опікунське: стосовно проектів і заходів, здійснення яких можливе тільки за постійної державної підтримки, ресурсного та організаційного супроводу.

Виробляється модель розрахунків, що враховує не тільки витратну частину, але й прогнозований доход від реалізації відповідних державних заходів. Компенсаторні дії держави повинні бути обмежені чітко виділеними категоріями і визначеним колом завдань.

Основні ж зусилля повинні бути спрямовані на конкретне вкладення інвестицій у молодь.

7. НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ТА ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

7.1. Нормативно-правова база

Молодіжна політика з перших років Незалежності України стала одним з найважливіших напрямів діяльності органів державної влади. 15 грудня 1992 р. Верховна Рада України прийняла Декларацію "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні", а 5 лютого 1993 р. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", що є базовими нормативними документами молодіжної політики.

Нормативну правову базу в сфері молодіжної політики умовно можна поділити на дві частини: акти, що безпосередньо стосуються реалізації молодіжної політики, й акти, що регламентують різні сфери громадського життя й орієнтовані, насамперед, на молодь.

Нормативно-правові акти, що регулюють державну молодіжну політику України:

• Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» від 15 грудня 1992 року № 2859-XII (зі змінами)
• Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року № 2998-XII (зі змінами)
• Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» від 1 грудня 1998 року № 281-XIV (зі змінами)
• Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 червня 2001 року № 2558-III (зі змінами)
• Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004—2008 роки» від 18 листопада 2003 року № 1281-IV (зі змінами)
• Закон України «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» від 4 листопада 2004 року, № 2150-IV (дію Закону зупинено на 2007 рік, на 2006 рік)
• Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики та підтримки молодіжних громадських організацій» від 6 жовтня 1999 року № 1284/99
• Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення працевлаштування молоді» від 6 жовтня 1999 року № 1285/99
• Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо державної підтримки обдарованої молоді» від 24 квітня 2000 року № 612/2000
• Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо реалізації державної молодіжної політики» від 29 березня 2001 року № 221/2001
• Розпорядження Президента України «Про сприяння розвитку молодіжного житлового будівництва» від 6 жовтня 1999 року № 244/99-рп
• Розпорядження Президента України «Про заходи щодо дальшого вдосконалення системи патріотичного виховання молоді» від 29 червня 2001 року № 173/2001-рп
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про стан реалізації державної молодіжної політики» від 18 червня 1999 року № 1059
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) і придбання житла» (зі змінами) від 29 травня 2001 року № 584
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення молоді житлом на 2002—2012 роки» від 29 липня 2002 року № 1089
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання» (зі змінами) від 10 вересня 2003 року № 1444
• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового положення про молодіжний трудовий загін» від 3 липня 2006 року № 899
• Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо підтримки становлення та розвитку студентської сім'ї» (зі змінами) від 14 березня 2001 року № 92-р
• Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження заходів щодо державної підтримки розвитку молодіжного та дитячого туризму» від 12 травня 2004 року № 298-р
• Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції Державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006—2010 роки» від 12 квітня 2006 року № 202-р
• Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні "Формування здорового способу життя української молоді: стан, проблеми та перспективи"» від 3 лютого 2004 року № 1425-IV
• Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань "Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства"» від 22 вересня 2005 року № 2894-IV
• Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні "Сільська молодь: стан, проблеми та шляхи їх вирішення"» від 20 грудня 2005 року № 3238-IV
• Постанова Верховної Ради України «Про Рекомендації парламентських слухань про становище молоді в Україні (щодо підтримки молодої сім'ї, посилення соціального захисту дітей та молоді у 2001-2006 роках)» від 22 березня 2007 року № 816-V

7.2. Базовий закон про державну молодіжну політику

Закон повинен визначати:

• цілі, завдання, принципи і пріоритети державної молодіжної політики;
• зміст заходів, що реалізовуються органами державної влади в сфері державної молодіжної політики;
• організаційний механізм здійснення державної молодіжної політики.

Внести доповнення і зміни до інших законів:

1. У податкове законодавство в частині:

• вдосконалення порядку оподаткування юридичних і фізичних осіб, що направляють кошти на реалізацію програм і заходів молодіжної політики;
• стимулювання інвестиційної активності і підтримки соціальних об'єктів для молоді;
• підтримка молоді, що вчиться, працює в канікулярний час в трудових і студентських загонах.

2. У бюджетне законодавство в частині:

• зміна бюджетного класифікатора і виділення самостійного розділу – «Молодіжна політика» – з відповідною розшифровкою.

3. До Сімейного Кодексу в частині:

• підвищення соціального статусу сім'ї, посилення відповідальності батьків і осіб, що їх замінюють, за виховання і розвиток дітей;
• розвитку і зміцнення різноманіття форм сімейного виховання дітей, що залишилися без батьківської опіки.

4. У трудове законодавство в частині:

• розширення меж віку і типів соціальних груп молодих людей, яким гарантуються умови для забезпечення сезонної, тимчасової та іншої зайнятості (безробітні, молодь, що вчиться, потребує додаткового захисту і підтримки в період пошуку робочого місця, у тому числі після закінчення професійних установ, в період професійної орієнтації і підготовки);
• квотування робочих місць для молоді;
• захисту трудових прав молодих людей.

5. У житлове законодавство в частині:

• системи гарантій по виділенню житлових сертифікатів, цільових субсидій, пільгових кредитів молодим громадянам для будівництва або придбання житла, а також створення сприятливих умов для оренди державного або муніципального житла молодими сім'ями.

6. У соціальне законодавство в частині:

• гарантій державної підтримки організаціям і установам, що здійснюють соціально-правову, педагогічну для психологотипу, консультативну допомогу, реабілітацію молодих громадян, що опинилися у скрутній життєвій ситуації;
• додаткової державної підтримки організаціям і установам, що здійснюють роботу по реалізації проектів і програм забезпечення відпочинку, оздоровлення, творчого дозвілля молоді, розвитку молодіжного і дитячого туризму;
• державної підтримки молодих сімей, дитячого і юнацького спорту, дитячих і молодіжних клубів;
• прийняття державних стандартів забезпечення молоді товарами і послугами, необхідними для повноцінного розвитку;
• законодавчих гарантій надання державної підтримки молодим людям, що опинилися в складній життєвій ситуації, яку вони не можуть подолати самостійно або за допомогою сім'ї.

7. У законодавство у сфері охорони здоров'я в частині:

• визначення заходів по формуванню культури здорового способу життя;
• розвитку системи підліткової охорони здоров'я, обов'язкової комплексної диспансеризації;
• реалізації заходів по профілактиці і попередженню соціально небезпечних захворювань, алкоголізму, токсикоманії і наркозалежності.

8. У законодавство про місцеве самоврядування в частині:

• розширення повноважень, відповідальності і ресурсозабезпечення органів місцевого самоврядування із здійснення державної молодіжної політики;
• розвитку інфраструктури соціокультурних установ для молоді.

9. У адміністративне законодавство в частині:

• введення обмежень за віком і часу перебування дітей, і молоді в громадських місцях;
• посилення відповідальності батьків, осіб їх замінюючих, працівників дитячих і освітніх установ за порушення прав дітей, приховування фактів бездоглядності.

10. У законодавство про громадські об'єднання в частині:

• розвитку правових основ діяльності молодіжних і дитячих громадських об'єднань та організацій;
• сприяння суспільно-значущим ініціативам дитячих і молодіжних громадських об'єднань та організацій.

11. У законодавство про рекламу і засоби масової інформації в частині:

• розвитку правового статусу соціальної реклами;
• законодавчого обмеження реклами алкоголю, тютюнових виробів і розповсюдження порнографії;
• розповсюдження засобами масової інформації медіа-продукції, що пропагує насильство, агресію, екстремізм, асоціальну поведінку і етичну розбещеність.

7.3. Провідні видання й публікації сфери молодіжної політики, що розкривають зазначену проблематику

• Особенности формирования и реализации молодежной политики на региональном уровне: Сборник методических материалов и рекомендаций Министерство Украины по делам молодежи и спорта. УкрНИИ проблем молодежи. - К., 1991
• Головатий М.Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. - К.: Наук. думка, 1993
• Молодіжний рух в Україні: довідник. Ч.І. - К.: АТ “Видавництво “Столиця”, 1998
• Про становище молоді в Україні (за підсумками 1998 р.): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. - К.: ТМ ПрінтіксПрес, PrintXPressтм, 1999
• Про становище молоді в Україні (за підсумками 1999 р.): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000
• Результати моніторингового опитування населення України стосовно соціального становища молоді. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000. - 34 с.
• Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). - Київ, Український інститут соціальних досліджень, Український центр політичного менеджменту, 2001. - 242 с.
• Молодіжна політика Європейського Союзу. Перспективи та шляхи запровадження в Україні: Тренінговий посібник. - Донецьк, 2006. - 104 с.
• Бородін Є. І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991 – 2004 рр.): Монографія. – Д.: Герда, 2006. – 472 с.

ПЕРСПЕКТИВИ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ ТА СУСПІЛЬСТВА

Доктрина молодіжної політики України базується на сучасних теоретичних уявленнях, статистичних даних й аналізі вітчизняного і міжнародного досвіду. Під час її підготовки були використані різноманітні форми та методи комплексу суспільно-соціальних досліджень, положення і рекомендації науково-дослідних заходів Центру молодіжної політики Державного Інституту розвитку сім’ї та молоді за участю провідних вчених, фахівців, органів державної влади, місцевого самоврядування і громадськості, експертів та представників засобів масової інформації.

Необхідно розпочати розглядати молодь як активну суспільну силу і стратегічний ресурс розвитку країни. Це в сучасних умовах вимагає виділення молодіжної політики як один з основних загальнонаціональних пріоритетів.

Реалізація доктрини забезпечить перехід до якісного нового типу відносин держави, суспільства та молоді, що приятиме значній реалізації інтелектуального, культурного, духовного та морального потенціалу молодої особистості та суспільства в цілому. Молоді люди будуть включені у процеси розбудови українського суспільства на демократичних засадах, братимуть активну участь у процесах прийняття рішень, розвитку національної економіки та культури.

Реалізація Доктрини дозволить:

1. поліпшити економічне становище, соціально-побутові й житлові умови молоді й молодих родин;
2. зміцнити інститут молодої родини;
3. підвищити духовно-моральний, інтелектуальний і творчий потенціал молодих громадян;
4. сприяти формуванню у молоді почуття патріотизму, поваги до історії, культури, традиціям України;
5. підвищити суспільно-політичну активність молодих громадян;
6. удосконалити систему соціальної підтримки й правового захисту молоді;
7. сформувати у молодих громадян цінності здорового способу життя;
8. підвищити рівень ділової й підприємницької активності молоді;
9. підвищити рівень поінформованості молодих громадян про їх права й обов'язки, щодо можливостей реалізації своїх прав на охорону здоров'я, збори, соціальне обслуговування, професійну орієнтацію, працевлаштування, відпочинок.

Проведення заходів щодо реалізації молодіжної політики, викладених у зазначеній Доктрині, припускає розробку комплексу додаткових відповідних планів і програм.

Результатами підготовлених програм на державному та місцевому рівні на основі Доктрини стануть:

• молодь отримує можливість впливати на рівень якості власного життя згідно найвищих міжнародних стандартів. Це в свою чергу підвищить індекс людського розвитку в Україні;
• ліквідація споживацького ставлення до молоді;
• зростуть самостійність та самодостатність молодої особистості;
• у сфері культури буде знята проблема передачі цієї сфери на відкуп індустрії розваг, що призводить до прагнення отримання молоддю благ за всяку ціну та культивування примітивних людських інстинктів, формування сумнівних ідеалів;
• очікується випереджальний розвиток молодіжного громадського сектору, що сприятиме формуванню потужного національного потенціалу;
• молодь відчує власні сили, роль та свої перспективи у побудові майбутнього;
• у духовно-ідеологічній та виховній сферах буде ліквідовано повчально-опікунське та авторитарно-догматичне ставлення, відсторонений погляд на молодь як соціально пасивну маргіналізовану групу.

Все це змінить якісні характеристики молодіжного сектору – відбудеться поступ у розвитку інноваційного потенціалу молоді, що забезпечить природні, демократичні та справедливі умови розвитку в Україні для кожної молодої людини й буде найкращим стимулом до формування її як конкурентноздатної особисті.

Дана Доктрина розрахована на майбутнє і покликана задати орієнтири і підходи для практичної роботи всіх рівнів державної влади і місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства у сфері молодіжної політики України.

Доктрина може змінюватися й доповнюватися в процесі розвитку суспільно-політичного й соціально-економічного становища України.