|
|
|
ГоловнаПодіїДайджест ЗМІАналітикаПроектиОпитуванняРегіониФорумЕкспертиПрогноз експертаБібліотекаПартнериПро порталОфф-лайнФотоархівКонтактиВідгукиПосилання... РубрикиЕкономіка Політика та суспільство Освіта Охорона здоров'я Культура
|
Головна / Аналітика Роздуми з приводу Дня Незалежності
П’ятнадцять років для людини, яка вже пройшла певну частину життєвого шляху, видаються не таким вже й довгим періодом життя, а для історії – це взагалі краплинка, яку, можливо, майбутні історики помістять
Вперше за свою новітню історію, Україна цілих п’ятнадцять років є незалежною державою, в повній соборній визначеності. І, зрозуміло, що наші надії, наші ілюзії, про те, як це все відбудеться, п’ятнадцять років тому були значно райдужніші, ніж сьогоднішня реальність. Але все одно я вважаю, що було зроблено величезний прорив!
Можливо для більшості людей, які стикаються із щоденними труднощами, цей прорив мало помітний. Чому?
Хто міг уявити, що в Україні у 1990−му році може відбутися фактично перша переможна в тодішньому Радянському Союзі революція студентів, так звана «революція на граніті»? В Україні, яка завжди вважалася форпостом регресу в розумінні людей, які боролися з тоталітарним мисленням. Хто міг уявити, що майже два роки тому в Україні відбудеться так звана «помаранчева революція»? Це був шок для всього світу. Для мене особисто це не був шок.
«Помаранчева» революція була потрібна не сьогоднішній владі, а українському народові. Влада вже ніколи не зможе поводитися з народом так, як вона поводилася раніше.
Я питаю своїх друзів, знайомих: «Ви бачили, як проростає зерно?». Ось зараз щось подібне відбувається і в Україні. Коли зерно кидають у вологу землю, воно якийсь час лежить і практично не має ніяких ознак життя. Але в середині зерна починається рух паростка, він починає рости. І несподівано вибухає і буквально за одну ніч може вирости на 10 см. Ось цьому «зерну» української свободи треба ще років десять. Через десять років воно проросте і, повірте мені, світ тоді здивується, звідки взялась ця нація, така потужна, сильна, молода і енергійна! Поки не буде змінене хоча б одне покоління (а воно зміниться якраз через десять років), доти ми змушені боротися за те, щоб це покоління могло прорости в новій іпостасі зовсім іншої української нації.
Отже, сьогодні – не час для реляцій і, чесно кажучи, я не люблю свята незалежності в тому сенсі, що в цей час починаються різні красиві звіти: чого ми досягли, що ми зробили, і дуже рідко говориться про проблеми, які існують. Тому в цей день, вважаючи його державним святом, я, чесно кажучи, намагаюся просто працювати. Може, це символічно, але я стараюся працювати, і ніколи не йду на урочисті зібрання з нагоди свята незалежності. Не тому, що я проти незалежності, а навпаки, тому що я за незалежність! Я вважаю, що нашу незалежність можна вирощувати тільки працею, а не концертами, парадами та зборами. Можливо, такі слова підчас державного свята звучать трохи незвично, але вони сповнені оптимізму, бо я знаю: через десять років я прийду на святкування Дня Незалежності, вже розуміючи, що нам вже є, що святкувати.
Вплив еліт та експертного співтовариства на суспільство я вважаю безперечним. Тільки треба з’ясувати, кого називати елітою. Це ключове питання. Сьогодні говорять про політичну еліту у Верховній Раді. В мене відразу виникає великий сумнів, чи справді це є еліта. Так, це є Верховна Рада, це є люди, які займаються політикою, але політичною елітою вони називають себе самі, та ще політологи.
На щастя, у нас є інтелектуальна еліта! Можливо, її вплив не є таким сильним на сьогоднішні економічні, політичні, культурні процеси, але я вважаю, що є люди з непорушним моральним авторитетом, які великою мірою впливають на формування нового покоління.
В культурі представницею еліти я міг би назвати Ліну Костенко. На мою думку, для кожної людини, яка цікавиться літературою, вона є авторитетом. І всі її дії, інколи, не зовсім адекватні, сприймаються, як вияв елітного мислення і діяльності.
В науці представник української еліти – це, нажаль, вже покійний Микола Амосов. Він, безперечно, був авторитетом, представником елітної частини науки. Можна говорити, що у духовній сфері є люди, які, ніколи не називаючи себе елітою (а навіть соромлячись цього), справді такими є. Серед них я би назвав Євгена Сверстюка. Його, може, мало хто знає, але він, колишній дисидент, поза всяким сумнівом, просто є моральним авторитетом значної частини віруючого, православного населення України.
Цей елітний прошарок нації – все одно, що дощові благодатні хмари. Не було б їх, сонце спалило б усе. Але треба розуміти, що ця еліта, навіть ті люди, яких я назвав, – це люди іншої формації. І скільки б мені не говорили, що вони вже з дитинства знали, що треба боротись з комуністичним режимом, – це неправда. Ми всі пройшли через період зростання, усвідомлення, і нічого страшного в цьому немає. Але, нажаль, є люди, які цього й досі не розуміють.
Можна сказати, що сьогодні, у зв’язку з активною діяльністю Всеукраїнської експертної мережі, для нашої еліти, яку не приваблює «публічність», з’явився унікальний шанс бути, як кажуть російською мовою, «востребованной». Тобто, потрібною суспільству. Це є надзвичайно важливим, це викликає внутрішнє задоволення, якого потребує інтелігенція.
Більшості, звичайно, хочеться, щоб їхні знання, інтелект були, принаймні, оприлюднені. Це надзвичайно важливо, тому що саме інтелігенція, саме інтелектуальна еліта повинна спрямувати розвиток молодого покоління. Бо якщо його спрямують ті, хто тягне назад (а вони потрошку працюють і вже мають своїх прихильників), то нам для зростання нової нації потрібно буде не десять років, а тридцять п’ять.
1 | 24.08.06 | Гость Да-а-а... Если ведущий интеллектуал Украины (или пытающийся таким быть) не знает что такое элита (сомневается в критериях элиты), если он так 2 | 25.08.06 | Гость Ответ гостю, который русскую грамматику (свою родную) ещё не изучил... Тот «гость», который чувствует себя распорядителем — 3 | 27.08.06 | Гость Праздник все-таки! Брюховецкий спокоен и мудр. Ему что — в истерике биться? Как и положено высококлассному историку национальной культуры, он хорошо понимает: 15 лет назад Украина получила шанс перестать быть Малороссией. А насколько она сумеет воспользоваться этим шансом — покажет История. Назад | |
Бібліотека22.08.06 НЕ БУДЬМО ТІНЯМИ ЗНИКОМИМИ 22.08.06 "Суперкліматрон" - майбутнє аграрної й аграрно-космічної галузей 22.08.06 "Суперклиматрон" - будущее аграрной и аграрно-космической отраслей 08.08.06 Альтернатива політичної системи в Україні. Ідея Софократії 27.07.06 ІСТОРІЯ. т. 12 ДОНЕЦЬКИЙ ВІСНИК НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ім. ШЕВЧЕНКА 19.07.06 Рефлексивно-инновационная стратегия индивидуального консультирования управленцев 19.07.06 Психология творчества и рефлексии в современных социальных практиках 19.07.06 Методы оптимизации творческого мышления 19.07.06 КЛЮЧИ ПЕДАГОГИКИ СОТВОРЧЕСТВА 19.07.06 Рефлексивно – акмеологические подходы к образованию психолога |
|
Розробка і підтримка – Центр інтелектуальних ресурсів і технологій. Редакція порталу "Всеукраїнська експертна мережа" може не поділяти думку автора публікації. Відповідальність за достовірність та аутентичність фактів, наведених в публікації, несе її автор Україна, Київ, 01001, вул. Костьольна 4, оф. 8 |
|