Відповідає Михайло Петечел, юрисконсульт ВЕМ

ЗАКОН УКРАЇНИ Про соціальний і правовий захист Військовослужбовців та членів їх сімей в статті 12 (Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями)говорить, а саме, абз. 3 п. 1. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Тільки військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання. Такі жилі приміщення надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби. 3. Особам, звільненим з військової служби і визнаним інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов'язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
ЖИТЛОВИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОЇ РСР: Стаття 125. Особи, яких не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення.
Без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено:
інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; сім'ї військовослужбовців;
ПОРЯДОК
забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 1081)
2. Військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.
7. Військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом з ними, за відсутності у них за місцем проходження служби житла для постійного проживання забезпечуються службовими житловими приміщеннями.
12. Службові житлові приміщення надаються військовослужбовцям згідно з рішенням командира військової частини, яке погоджується з квартирно-експлуатаційним органом, за місцем проходження ними військової служби.
На підставі рішення про надання службового житлового приміщення виконавчий орган районної, міської, районної у місті ради видає спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане житлове приміщення.
Вам выдали правильно ордер, как на служебную квартиру. Потому, что для того, чтобы получить ордер на постоянное жилье, Вам необходимо иметь стаж не меньше 20 лет. Если у вас его нету, значит вы пользуетесь жильем как служебным. На вашу жену переоформили для того, чтобы облегчить себе процедуру начальникам, которые будут принимать решение – есть в семье военнослужащий, есть и жилье. Вы, как инвалид бывший военнослужащий, имеете право на жилье (и ваша семья тоже). Но данная процедура очень неточно расписана в законодательстве. Я могу это охарактеризовать так – человек выполняет свои государственные обязанности, о нем заботится государство, если он уже не может выполнять свои должностные функции (то есть ушел на пенсии), то он уже никому не нужен. Вы обеспечиваетесь жильем полностью только с выходом на пенсию в связи с возрастом или энным количеством отработанных лет, которые дают право на постоянное жилье (Например 20 лет). Я только не пойму, почему вашу жену заставляют уходить на пенсию через полтора года – чем это они обосновывают.

Відповідає Михайло Петечел, юрисконсульт ЦІРТ

Відповідно до Положення „Про порядок легалізації об’єднань громадян” (Затвердженого Постановою КМУ від 26 лютого 1993р. №40), а саме п.3 - Для реєстрації об'єднання громадян до реєструючого органу подається заява. До заяви додаються: 7) документ, який підтверджує місцезнаходження об'єднання громадян. ( Абзац другий пункту 3 доповнено підпунктом 7 згідно з Постановою КМ N 769 ( 769-2005-п ) від 18.08.2005). Який це документ повинен бути, законодавство вказівки не дає. Але з практики відомо, що при реєстрації громадської організації реєструючому органу потрібно подати будь-який один з нищезазначених документів: 1. договір оренди приміщення; 2. договір суборенди приміщення; 3. договір купівлі-продажу приміщення; 4. договір дарування приміщення.

Відповідає Михайло Петечел, юрисконсульт ЦІРТ

Зазначене питання на даний час є дуже актуальним, позаяк кожна творча людина хоче оцінити свій продукт (статтю, публікацію) а також вкладену в нього розумову працю.

Відповідно до п.п.1 п.1 ст.433 Цивільного кодексу України, та п.п.1 п.1 ст.8 Закону України „Про авторське право і суміжні права” ваша стаття є об’єктом авторського права і відповідно вона захищається як українським законодавством так і міжнародними актами у сфері захисту авторського права. Виходячи з норм, зазначених в вищезгаданих актах ви володієте авторськими правами, які є двох видів
1) особисті немайнові (ст..14 ЗУ „Про авторське право та суміжні права”);
2) майнові права автора (ст..15 ЗУ „Про авторське право і суміжні права”)
п.2 ст. 14 вказаного закону визначає, що особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.
Натомість майнові права автора можуть бути передані (відчужені) іншій особі.
Ч.1 ст. 31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" визначає те, що: "Автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані."

Відповідає Михайло Петечел, юрисконсульт ЦІРТ

Дана ситуація є дуже поширеною, і не тільки в нас, а й і в усьому світі. Статистика говорить, що кожного року викрадається дуже велика кількість автомобілів і майже кожний власник заявляє про це у відповідні органи. Буває, що деякі автомобілі знаходять у власників, які їх придбали на абсолютно законних підставах. Як бути в ситуації, якщо людина, в якої викрали автомобіль, виявляє його у добросовісного набувача і хоче повернути назад?
Стаття330 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає - Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права
1. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Але якщо подивитись статтю 388 ЦК України, яка називається „Право власника на витребування майна від добросовісного набувача”, то ми побачим, що ч.1. передбачає, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
Виходячи з даної норми можна сказати, що якщо машина була викрадена, то минулий власник в будь-якому випадку має право її вимагати.
Інша справа набувальна давність на річ. Стаття 344 ЦК України, яка називається „Набувальна давність”, говорить, що
1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном (автомобіль є рухомим майном) - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Але тут потрібно запам’ятати, що відповідно до п.4. даної статті, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Тобто, тільки суд може вирішити, залишиться автомобіль у добросовісного набувача, чи повернеться у власність минулому власнику! З вашого запитання можу зробити висновок, що людина (Т) в будь-якому випадку має право вимагати повернення автомобіля, і, як я вже зазначив, тільки суд вирішить, повернути їй автомобіль, чи ні. Якщо суд вирішить не на користь людини (Х), то вона має право подати позов на продавця про відшкодування суми автомобіля, з додержанням всіх вимог ЦК України.

Відповідає Михайло Петечел, юрисконсульт ЦІРТ

Для того, щоб зареєструвати юридичну особу, спочатку потрібно щоб Ви визначились, яку організаційно-правову форму вона буде мати. Види юридичних осіб зазначені в ст. 81 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 80 Господарського кодексу України (далі ГК України) та ЗАКОН УКРАЇНИ (далі ЗУ)„Про господарські товариства” (ст.1). Наприклад, відповідно до абз 2 ст.1 ЗУ „Про господарські товариства”, до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.
Товариства є юридичними особами.
Абз. 4 даної статті точно вказує на те, що Товариства можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України (сфера надання послуг по інформатизації та комп’ютеризації не суперечить законодавству України).
Якщо Ви вирішили, яку організаційну форму буде мати Ваша фірма (юридична особа), то наступним етапом є державна реєстрація даної фірми.
Спеціальним актом, який регулює реєстрацію юридичних осіб, є ЗАКОН УКРАЇНИ (далі ЗУ)„Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Важливим моментом на даному етапі є місце проведення державної реєстрації. Відповідно до ст.5 ЗУ Про „державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” - Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
Розділ III даного Закону прописує всю процедуру реєстрації юридичної особи, а саме ст.23 - Резервування найменування юридичної особи, ст.24 - Документи, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, ст.25 - Порядок проведення державної реєстрації юридичної особи, ст.26 - Передача відомостей про державну реєстрацію юридичної особи до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування для взяття юридичної особи на облік.
Я коротко зупинюсь тільки на ст.24 - Документи, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи. Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:
- заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;
- копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;
- два примірники установчих документів;
- документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.
У разі, якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається чинна довідка з Єдиного державного реєстру про резервування найменування юридичної особи.
У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом.
У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.
Державному реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення державної реєстрації юридичної особи.
Якщо документи для проведення державної реєстрації подаються засновником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстратору додатково пред'являються паспорт та документ, що засвідчує його (її) повноваження.
Це дуже маленька частина того, що Вам потрібно зробити щоб зареєструвати юридичну особу. Щоб детальніше узнати за дану процедуру, Вам потрібно детальніше вивчити вище названі мною акти або звернутись до послуг юриста безпосередньо (Інтернет – брак місця для надання широкої юрпослуги).