Головна  /  Аналітика

Зовнішнє тестування 2006 року – старт в життя? перенесення? відмова? профанація? … ? Погляд практика

Останнім часом висловлюються побоювання щодо можливої профанації ідеї, що лежать у соціальних цінностях шкільного зовнішнього тестування.

Але є сенс заспокоїти себе, що цього не відбудеться. Так, ми можемо отримати провал у застосуванні зовнішнього тестування. Такий «прекрасний досвід» у нас вже був в давнину міністра Петра Таланчука, людини неординарної, талановитої, яка завжди мала достатню соціальну значущість. Проте …

А в нинішній період, коли замість еволюції наше суспільство захопилося революцією, забувши, що остання в суті своїй означає повернення на попередні позиції, тим більше формуються значні ризики. В університетах зараз активно говорять про те, що вся вступна процедура, як і раніше, буде «в їхніх в руках». І не тільки говорять, а і активно працюють по підготовці звичних попередніх вступних випробувань. Кожний університет відповідно до специфіки своєї «вотчини». Ми орієнтуємо вчителів готувати ліцеїстів і до зовнішнього тестування і до специфіки університетського тестування. Проте це часто вимагає поєднання взаємно протилежних підходів. Тобто питання: «Чи вдасться зацікавленим провалити ведучу роль зовнішнього тестування?» залишається актуальним.

Проте це питання обов'язково ще встане і в іншій площині. Якщо впровадження зовнішнього тестування провалиться, то це буде профанацією не доброї ідеї, а масштабною профанацією влади, що таке допустить. Саму ж ідею довести до профанації ніхто вже не зможе. Часи не ті. Не тільки тому, що це – мовляв , ідея, а просто самим фактом своєї багаторічної реалізації в державах, де влада вже не може тримати людей за профанів.

А так, що виходить? Організатори доручення провалять, а винними призначать розумних людей, що підготували високоінтелектуальний продукт, і народ, до якого цей соціальний продукт так і не дійшов?! Як це вже було з тими соціалістичними програмами, які знайшли своє соціальне втілення у Швеції, Норвегії і інших країнах, але тільки не у нас? Якщо ти, влада, так ведеш справи, що у тебе не виходить, то це ще не означає, що винна сама справа. Адже інші («стара Європа» разом з новими постсоціалістичними країнами, США, Канада, Грузія і т.д.) з такими справами успішно справляються.

За знання випускників відповідають вчителі разом з директором школи, а за застосування знань – поводирі суспільства, формуючи в ньому чи то стимули, чи то, як дотепер, антистимули. А зовнішнє тестування по суті своїй однозначно є стимулом. Недоліки особистого розвитку дорослих не треба ставити попереду справи як загальнодержавну проблему: «Мовляв, суспільство не готове». Яка його частина не готова – дорослі чи діти, тобто випускники?

Впроваджується зовнішнє тестування для випускників шкіл, яким ще тільки через 5 років входити в продуктивне життя. І в їхньому середовищі ніхто і під лупою не знайде супротивників прозорої і чистої технології тестування. Безліч навчальних колективів давно нею користуються і користуються успішно. В першу чергу, як найкращим засобом стійкої мотивації до якісної навчальної підготовки. Дитяча душа в своїй невинності ще здатна спиратися на ідеали добра і чесності як продуктивні соціальні ресурси життєвості.

Протидія, перш за все, йде із середовища деяких батьків і керівництва ВНЗ. Багато хто з них не уявляє життя своїх дітей або установ без «ручного управління».

Якщо такі порядки суб'єктивного втручання в життя того «поля», на якому висівається «розумне, добре і вічне» залишати і далі, то ефект «солоного огірка» все глибше і ширше буде розповсюджуватися і в дитяче середовище. Зрештою у нас і випускники замість невинної юної душі життєвих оптимістів стануть все більше нагадувати своїх батьків, яким легко приклеїти лейб «профанів» і які ніяк не відшукають собі «правильних поводирів».

Шановні вчителі, школярі, батьки, інтелектуали!

Давайте не будемо підставляти свої вуха для чергової «локшини», що випікається тими, хто спить і бачить: як би все залишити на колишніх позиціях? Уважно вдивімося в цю «локшину», і, можливо, нам вдасться ясно побачити, що головний мотив всіх гальмівних дій – це політика правління за віковічним слов'янським сценарієм: «Народ треба тримати в чорному тілі, бо на всіх рівності, свободи і матеріального благополуччя не вистачить». Невже нам залишиться тільки спостерігати за життям громадян сусідніх країн, де всього цього вистачає на всіх працюючих і не тільки?

Україна входить в першу 25−ку країн світу за чисельністю населення і в першу десятку за об’ємом природних ресурсів, а при цьому «пасе задніх» (78−е місце) по індексу людського розвитку (ІЛР). Це що ж народ винний, що не працює над своїм розвитком?

Ні, лейбл профанації не приклеїться ані до ідеї, ані до людей, що прагнуть до розвитку. Він буде доречним тільки горе-поводирям. І є сенс побажати: «Позбав нас, Всевишній, від таких!»

Немає сумнівів, що у нас добра система освіти в частині формування людського інтелектуального ресурсу. Але вона украй примітивна в частині його продуктивного використання. Не забуватимемо: доля тих систем організму, що в житті не використовуються природним чином – це угасання, атрофія. Ніякі стимулятори не допоможуть, якщо поточне життя не потребує застосування тієї чи іншої нашої функції в автоматичному режимі.

Якщо щоденно природним чином не утвердити пошану до педагога з боку суспільства, то ніякі разові акції до дня вчителя здорового продуктивного шарніру «вчитель – суспільство» не сформують. І не треба окремі випадки талановитих педагогів-ентузіастів видавати за характеристики всієї системи. Рівно як результативну державну службу по організації освітньої системи ХХI століття замінювати фоном постійних візитів на різні ювілеї з красивими і розумними мовами про справу. А де ж справа?

Починаємо навчальний рік і не знаємо: чи то працюють підготовчі курси вищих навчальних закладів зі своєю індивідуальною специфікою і власним розкладом попередніх вступних випробувань, чи то виключно незалежне зовнішнє тестування! Перше і друге диктують зовсім різну фактичну дату закінчення навчального року для випускників 11— х класів. І якщо у більшості шкіл – 1−2 випускних класи з півсотнею дітей, то є заклади, приміром, як наш ліцей, де у семи класах нараховується 270 випускників, що займаються профільним поглибленим вивченням циклу дисциплін. Можливо вже пора в законодавчому порядку визначитись: на які поточні функції доцільно витрачати робочий час організаторів системи освіти, а на які – це викинути народні гроші на вітер? Може пора зрозуміти, що зрештою як в цілому, та і для зовнішнього іміджу системи, важливіше: масовий ентузіазм усіх організаторських рівнів роботи на публічних заходах, щоб постійно розказувати, які ми «розумні та таляновиті», чи добротно і вчасно виконувати системну справу і вже її «вустами» заявляти про свій освітній потенціал як реально працюючого суспільного ресурсу нації? За таких підходів ми б, напевне, розпочинали навчальний рік у повній ясності і розумінні, як і до чого готувати випускників.

А так: «Маємо, те що завжди мали»?! Ви кажете: «Треба робити справу не з „бухти-барахти“, а поступово»?

Звичайно, що так! От тільки дуже велика різниця може бути від вибору предмету поетапності. Одне діло, коли на першому етапі будуть охоплені зовнішнім тестуванням найбільш зацікавлені і підготовлені випускники, тобто бажаючі поступити на навчання за кошт держави, і зовсім інше, коли примусово тестуватимуться всі випускники класу у деякій локальній «географічній» поетапності. Адже одне діло, коли зусилля організаторів зосереджені на пошук оптимальної адаптації цінностей тестування, і зовсім інше, коли – на пошук такого позиціювання, що задовольнило би всіх. Невже ми такі особливі, що здатні на останнє? Єдине рішення ще ніколи всіх не задовольняло. Але ж ми не відмовляємося від розбудови свого життя тільки тому, що воно розвивається не зовсім так, як нам хочеться. Мабуть, треба додати: за здорового розуму.

Заступник директора з НВР

фізико-технічного ліцею м. Херсона                                                                     Володимир Бєлий

Редакція порталу «Всеукраїнська експертна мережа» може не поділяти думку автора публікації. Відповідальність за достовірність фактів, наведених в публікації, несе її автор.

Назад  | 

Розробка і підтримка – Центр інтелектуальних ресурсів і технологій.
© Всі права захищені. Використання матеріалів порталу дозволяється за умови посилання (для Інтернет-видань – гіперпосилання) на www.experts.in.ua
З правилами користування порталом можна ознайомитися тут

Редакція порталу "Всеукраїнська експертна мережа" може не поділяти думку автора публікації. Відповідальність за достовірність та аутентичність фактів, наведених в публікації, несе її автор

Україна, Київ, 01001, вул. Костьольна 4, оф. 8
Тел: +38 (044) 494-24-61, Факс: +38 (044) 494-24-62
E-mail: