www.experts.in.ua

Русский  |  Українська

Регистрация  |  Логин:


Пароль:


запомнить



Портрет регіону

Опис проекту: мета, задачі, механізм реалізації


Боротьба з туберкульозом в Україні

По запиту Національної ради із захисту прав та безпеки


Аналіз Проблемної карти України

Результати першого етапу проекту

Головна

Події

Дайджест ЗМІ

Аналітика

Проекти

Опитування

Регіони

Форум

Експерти

Прогноз експерта

Бібліотека

Партнери

Про портал

Офф-лайн

Фотоархів

Контакти

Відгуки

Посилання

...

Рубрики

Економіка

Політика

Освіта

Охорона здоров'я

Наталія Цимбота

Доступ закрыт ...

Отзывы


Микола Ожеван

- Є такий знаменитий вислів про "первый блин"...

Доступ открыт ...


Володимир Саприкін

Бензин дорожчатиме?

Доступ открыт ...

Головна  /  Аналітика

Особливості дитячої праці в українському селі

Економіка   26.04.06  |  Оксана Гоптарєва

Оксана Гоптарєва, Східноукраїнський центр громадських ініціатив "Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії"

 

"Праця дітей" - це не корисний трудовий досвід і не учнівство, поєднане з навчанням, яке зміцнює сьогодення дитини і майбутні перспективи. Праця дітей у її найгірших формах - це зловживання владою. Це дорослі, що експлуатують юних, наївних, невинних, слабких, уразливих і незахищених задля власного зиску..." - Хуан Сомавія, Генеральний директор Міжнародного Бюро Праці.

 

Яку роботу може виконувати дитина? Які особливості дитячої праці в сучасній українській державі? Чи вся робота по силах дітей? Чому діти це роблять? Хто примушує дітей працювати, порушує їх права на освіту, відпочинок та розвиток?

 

Ці питання хвилюють багатьох батьків, педагогів, медиків, громадських діячів, правозахисників - всіх, хто небайдужий до дітей та їх майбутнього, хто приділяє увагу захисту прав дитини у галузі праці.

 

З історії відомо, що ставлення до дітей не завжди було однаковим. Практика виховання, поширена аж до 19 ст., свідчить про байдужість до дітей. Вбивство і занедбання новонароджених дітей були повсякденною практикою в ранні періоди людської цивілізації. Аж до 17 ст. від половини до 2/3 всіх дітей не доживали до 20 років. Багато істориків серед причин високої дитячої смертності вбачали - окрім поширення хвороб та антисананітарійних умов - також звичайну байдужість до дитинства. Наприклад, під час переписів дітей віком до 6-7 років не враховували, оскільки у них було дуже мало шансів вижити. Тих же, кому пощастило, одразу вважали дорослими, і вони мали багато обов'язків з раннього віку. Майже до 19 ст. вже з 7-річного віку дітей бідняків віддавали учнями чи прислужниками до майстрів, бо використання дитячої праці на виробництві було дешевим. Відтоді діти сповна брали участь у всіх аспектах життя, і не було різниці у ставленні до дітей та дорослих. За словами Леа Дасберг, девізом такої системи учнівства було „зростання через приниження".

 

Перше справжнє законодавство про дітей з'явилося на Заході наприкінці 19 - на початку 20 століть. Так, у 1847 році в результаті боротьби робітників за свої права в Англії було видано закон, що встановлював для жінок і підлітків десятигодинний робочий день. Це був великий успіх! Прогресивне законодавство демонструвало спроби різних інституцій виокремити дітей з дорослого світу, заборонити використання дитячої праці та ввести обов'язкову освіту.

 

За роки незалежності Україна ратифікувала понад 54 акти Міжнародної організації праці, серед них й ті важливі, що забезпечують права дитини:

 

- Конвенція про примусову і обов'язкову працю, №29 (1930);

 

- Конвенція про мінімальний вік допуску дітей на роботу в сільському господарстві, №10 (1921);

 

- Конвенція про мінімальний вік допуску підлітків на роботу вантажниками вугілля або кочегарами на флоті, № 15 (1921);

 

- Конвенція про мінімальний вік для прийому на роботу, № 138 (1983 р.) - всеохоплюючий документ про повне скасування дитячої праці (від випадків праці неповнолітніх за власною ініціативою до виконання замовлень для інших людей);

 

- Конвенція про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, № 182 (набула чинності для України 14.12.2001 р.). У статті 3 термін "найгірші форми дитячої праці" розкривається як: усі форми рабства або практику, подібну до рабства (продаж та торгівля дітьми ін.), примусова чи обов'язкова праця (в т.ч. вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах); використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав; використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема для виробництва та продажу наркотиків; робота, яка за характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров'ю, безпеці чи моральності дітей.

 

В Конвенції ООН про права дитини (набула чинності для України з 27.09.1991 р.) також пріоритетом визначено освіту: дитина повинна вчитися, а не працювати. Тому ст. 32 проголошує право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може являти небезпеку для здоров'я або бути перешкодою в освіті.

 

Здавалося б, хто краще від дорослих, перш за все батьків, вчителів, знає і дбає про те, що є найкращим для дітей? Проте ми знаємо досить прикладів того, як дорослі брутально зловживають своєю владою над дітьми. У повсякденному житті ми знаходимо безліч прикладів соціально-створеної залежності дітей.

 

Як показало дослідження, проведене Центром „Соціальний моніторинг" (за сприяння Представництва ЮНІСЕФ в Україні), 34% опитаних дітей переконані, що вони недостатньою мірою захищені державою від примусу до підневільної, непосильної, надмірної, небезпечної праці.

 

Відомо, що на стан здоров'я дітей та підлітків істотно впливають характер, обсяг та умови навчальної та трудової діяльності. За умов дотримання цих вимог та їх відповідності можливостям організму школярів трудова діяльність та навчання мають оздоровчу функцію. У разі ж наявності шкідливих факторів, ці види діяльності можуть мати негативний ефект і, як результат, погіршувати стан здоров'я. Тобто, негативний вплив занадто великих навантажень та несприятливих умов праці підлітків є особливо небезпечний в підлітковому віці, коли організм тільки формується.

 

За відсутності дієвого контролю державних органів за умовами і обставинами залучення дітей до праці, остання доволі часто відбувається в небезпечних умовах, у багатьох випадках шкодить фізичному здоров'ю дітей, стає на перешкоді процесам соціалізації. Деякі діти працюють внаслідок примусу, позбавлені можливості отримати повноцінну освіту. На загальному тлі високим рівнем трудової активності виділяються сільські діти.

 

Спостерігачем одного з таких "учбових" днів сільських хлопчаків мені довелося стати. Екскурсійна поїздка до місця, де жив та працював на протязі 6 років видатний український письменник, перекладач, бібліограф, педагог та фольклорист, культуролог та громадський діяч Борис Дмитрович Грінченко не могла сповіщати чогось негативного. Я з нетерпінням чекала побачити народну школу та походити по Грінченківській стежині. Село Олексіївка Перевальського району Луганської області - саме тут розташовано музей - зустріло холодним листопадним вітром та сірим похмурим небом. Зайшовши у двір я одразу звернула увагу на два великих бурта вугілля та каменя-"дикуна" біля входу у діючу школу. Але я не стала затримуватися і послідкувала за рештою групи до пам'ятника, що стояв у центрі шкільного подвір'я біля музею. Під час докладної розповіді екскурсовода я весь час поглядала на ті бурти, що не давали мені спокою. Майже одразу я побачила наступну картину. З підвального приміщення школи вийшов дорослий чоловік і почав кричати на когось. Через декілька секунд із-за будинку музею з'явилися два хлопчики віком 11-14 років з залізною тачкою. Хлопці вислухали чолов'ягу і почали накладати в тачку каміння з одного з тих буртів. Повну тачку вони відвозили кудись за музей та поверталися назад вже з пустою. Інколи їх поверталося більше, і тачку везли вже втрьох. Це мене навело на думку, що їм, мабуть, важко, раз один одному допомагають. Пізніше зі школи вийшов ще один міцний чоловік, і ось вже за роботою підлітків спостерігають двоє дорослих, які постійно, як мені здалося, підганяють їх та висловлюють свої зауваження. А хлопці в замазаних стареньких фуфайках продовжують працювати на холоді.

 

По ходу розповіді екскурсовода з'ясувалося, що приміщення музею знаходиться на реконструкції, а частина експонатів розташована у будинку школи. Почесне відкриття оновленого приміщення планується здійснити 9 грудня 2003 р. до святкування 140-річниці від дня народження Б.Д.Грінченка. Коли група пішла у школу знайомитися з виставкою, я вирішила поспілкуватися з підлітками.

 

Місцем для розмови я вибрала зворотній бік музею, звідки підлітки поверталися з пустим обладнанням. І діти будуть більш розкутими та відвертіше зі мною поводитимуться, і дорослим наглядачам зайвий раз не давати привід чіплятися до хлопців. Як я й передбачала, за приміщенням музею була розташована невеличка будівля для зберігання різних матеріалів. Будиночок по колу був обнесений сіткою, де також зберігалися дрова, гілки, каміння ін. Всередині та ззовні загородження вправлялося близько 10 знайомих підлітків. Одні з них лазили поверх настилів дров, другі - крутилися біля тачки, треті - відпочивали. Підійшовши поближче, я погукала одного з них. Моя присутність тут їх відверто дивувала. Декілька секунд я чекала, поки вони розмовляли очами і наважувалися підійти. Потім до мене наблизилося одразу троє, а решта спостерігала й уважно слухала.

 

На початку нашої розмови підлітки одразу висловили свої здогадки щодо мого перебування в їхньому селі. Я підтвердила це і розповіла про мету приїзду нашої групи. Так слово за словом я переводила наш діалог в необхідний для мене бік. Пропоную вашій увазі уривок нашої бесіди:

 

- Що ви робите?

 

- Возимо каміння з того бурту та складаємо його в цьому сараї.

 

- А для чого це каміння?

 

- Ми не знаємо. Мабуть, будуть щось будувати або ремонтувати. Може ось цей музей.

 

- А ви за власним бажанням тут допомагаєте? Чи, може, у вас зараз урок трудової діяльності?

 

- Ні. Ми взагалі з різних класів. Під час занять до класу зайшла вчителька і вказала на тих, хто звільняється на весь день від занять і піде з нею. Потім вона розповіла для чого ми потрібні.

 

- А вам вперше доводиться так допомагати?

 

- Ні, - відповіла більшість підлітків. - Ми вже не перший раз.

 

- І як довго ви працюєте?

 

- Коли як. Інколи весь день.

 

А в цей час, коли дітей із сільської школи експлуатували, представник районної державної адміністрації в своєму інтерв'ю ділився з журналістом, що не дивлячись на те, що виділені бюджетні кошти на капітальний ремонт будівлі музею Б.Д.Грінченка вже використані, роботи продовжуються... і будуть завершені за рахунок спонсорів. Те, що продовжуються, ми вже упевнилися, а ось куди пішла допомога спонсорів та бюджетні кошти? Авжеж не на сплату праці неповнолітніх. Наша держава як завжди вирішила зекономити. На цей раз за рахунок здоров'я та перешкод освіті дітей. Невже не вистачило коштів саме на те, аби найняти бригаду робітників для виконання тих робіт, які виконували хлопці? Невже існувала крайня необхідність піддавати дітей ризику переохолодження, можливих каліцтв, спричинених знаряддями праці, виснаження від перенесення важких вантажів, здобуття травм, кістково-м'язкових розладів, порушення рухового апарату тощо.

 

Пізніше, 9 грудня 2003 року у дні святкування 140 річниці від Дні народження Б.Д.Грінченка на місці головних урочистостей представники місцевої влади згадували всіх тих, завдяки чий підтримці був відремонтований та оновлений перший фрагмент меморіального комплексу - приміщення музею Бориса Дмитровича. Серед перелічених й "всі небайдужі до нашої культурної спадщини". Згадаємо, що діти переносили каміння не за власним покликанням серця. А чи такими методами примусу держава хоче виховати патріотизм, почуття громадянського обов'язку та небайдужість до культурної спадщини у підростаючого покоління Луганщини?

 

З огляду на описані вище трудові будні сільських школярів неабияк хвилюють заявлені чиновниками плани щодо відбудови поруйнованого будинку Алчевських та відновлення їх парку.

 

Наша держава, визнаючи право дитини на захист від економічної експлуатації, прийняла та підписала безліч національних і міжнародних документів та програм, визначила установи та організації, до компетенції яких входить питання дитячої праці. Так державні органи передусім здійснюють регулювання трудових відносин неповнолітніх на підприємствах всіх форм власності та контролюють умови праці. Але в той же час, вже інші державні інституції дозволяють собі порушувати закон і вирішувати свої економічні негаразди за рахунок перешкод в одержанні дитиною освіти, завдаючи шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку. Особливо ганебним виглядає те, що для прикриття своїх дій з примусу та експлуатації дітей лукаві дорослі називають таку роботу неповнолітніх "добровільною допомогою" або "суспільно-корисною працею".

 

Використана література:

 

1. Ремех Т.О., Ляхоцька Л.Л., Цушко І.І. Підліткам про працю (довідник для учнів) - К.: «Акві – К», 2003.-32 с.

2. Порадник молодого громадянина / Під ред. З. Колісниченко. - К., 2003 р. - 88 с.

3. Зорина О'Доннелл, Д. Коник, Л. Логинова та ін. Права дитини (посібник для журналістів). - К., 2002 р. - 116 с.

4. Конвенція ООН про права дитини


Назад  | 

Бібліотека

26.04.06

СОЛЯНІ ПРОМИСЛИ ДОНЕЧЧИНИ В XVII - XVIII ст.

26.04.06

В.О.Соболь. Біобібліографічний покажчик

26.04.06

ТВОРЧІСТЬ ВОЛОДИМИРА СОСЮРИ У КОНТЕКСТІ ЛІТЕРАТУРИ ДОНБАСУ

26.04.06

СХІД УКРАЇНИ В ІНТЕҐРАТИВНИХ ПРОЦЕСАХ СУЧАСНОГО ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ

26.04.06

ПРОЕКТУВАННЯ ЗБАГАЧУВАЛЬНИХ ФАБРИК

21.04.06

ПОЕТИКА ВАСИЛЯ ГОЛОБОРОДЬКА

21.04.06

КУЛЬТУРНІ ЗВ'ЯЗКИ ДОНЕЧЧИНИ З УКРАЇНСЬКИМ ЗАРУБІЖЖЯМ

21.04.06

ПОДГОТОВКА И ЕВРОПЕЙСКАЯ СЕРТИФИКАЦИЯ ПЕРСОНАЛА ПО КАЧЕСТВУ- СРЕДСТВО СОДЕЙСТВИЯ РАЗВИТИЮ МЕЖНАЦИОНАЛЬНЫХ ДВИЖЕНИЙ ЗА КАЧЕСТВО

21.04.06

Методи прийняття управлінських рішень в кадровій політиці підприємства

21.04.06

ФІЛОСОФІЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В КЛАСИЧНИХ ТЕОРІЯХ І НЕКЛАСИЧНИХ ІНТЕРПРЕТАЦІЯХ

...


Розробка і підтримка – Центр інтелектуальних ресурсів і технологій.
Всі права захищені. Використання матеріалів порталу дозволяється за умови посилання (для Інтернет-видань – гіперпосилання) на www.experts.in.ua

Редакція порталу "Всеукраїнська експертна мережа" може не поділяти думку автора публікації. Відповідальність за достовірність фактів, наведених в публікації, несе її автор

Україна, Київ, 01001, вул. Костьольна 4, оф. 8
Тел: +38 (044) 494-24-61, Факс: +38 (044) 494-24-62
E-mail: