На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Культура

Перепроживання

Версия для печати Версия для печати

"Выхода нет". Что же теперь придумать?
Резать – пробовал, долго бежать – пробовал. Почти летать – почти пробовал. Пить до забытья – пробовал, забытьё не наступает, наступает рвота, и тяжесть. Долго куда-то шёл, ходил. Стоять на голове, молиться – пробовал. Сидеть в темноте с закрытыми глазами – тоже. Кого-нибудь подобрать в клубе, в кого-нибудь опять влюбиться – пробовал. Становится тесно, рано или поздно. Читать без конца, чтобы реальность исчезла. Не исчезает, только прячется на время. Потом возвращается. От себя не уйдёшь. Всё время что-то писал, ударение на втором слоге.
Глаза устают. Что же теперь придумать? (Андрей Подоляка. Грустить не буду больше. Японская повесть)

...Наструнений "японський" нерв – соковите проявлення "перетину культур", притому таких віддалених, закладене тут майже на ментальному рівні...

Рецензія на книгу Андрія Подоляки "Грустить не буду больше. Японская повесть" (рос.) – К: ВД "Києво-Могилянська академія", 2013

Індивідуальні, особисті, приватні, інтимні переживання є в останні два десятиліття ключовим елементом "актуальної" прози. У ситуації "часу без героя" насправді героєм стає (чи намагається стати) автор – "я-герой"; і кожен досвід тут видається однаково цінним принаймні тому, що немає іншого. У такий спосіб твориться "література стильових пошуків, новозмін у самій оповідній сфері тексту: нарація або ж набуває гіпертрофовано інтимного, сповідального характеру, або ж наближається до публіцистики; актуалізується інтертекстуальна гра, гра словом, його смислом, звучанням; прикметною ознакою літератури стає синкретизм, більша відкритість текстів до різних інтерпретацій тощо. Прагнення кардинального переосмислення попередньої системи художніх цінностей веде як до посилення суб'єктивного, абсолютизації власної світоглядної позиції автора, так і навпаки – до нівеляції, девальвації авторського особистісного начала, спричинює явище постмодерного стильового еклектизму". І далі: "Для сучасної української літератури явище, пов’язане з особливостями функціонування в тексті автора й персонажа, стає знаковим. Відбувається їхнє взаємоперетікання, змішування в тексті твору" (Олена Поліщук. Автор і персонаж в новітній українській прозі. – К.: Фоліант, 2008. – С. 6 – 7).

Віктор Неборак цілком підставово вважає, що "усе найцікавіше, створене українськими прозаїками після проголошення незалежності України, можна назвати "версіями автобіографії" (Критика прози: статті та есеї / В.Неборак, І.Котик, М.Котик-Чубінська, М.Барабаш, К.Левків. – К.: Грані-Т, 2011. – С. 81).

Дебютна повість Андрія Подоляки "Грустить не буду больше" не лише цілком укладається в рамці такої тенденції, а і є її свого роду апотеозою – адже тут виявляємо всі ключові ознаки такого типу письма, притому максимально сконцентровані, "згущені" й нерідко доведені до крайнощів. Нагромадження взаємопоборювань і взаємозаперечень виявляється одразу ж – на рівні форми, яка мовби метається між спогадом і щоденником – жанрами водночас дуже близькими й радикально протилежними. Адже сама природа щоденника така, що він фіксує "ситуацію тут і тепер", спираючись на живу суб’єктивну емоцію, – тоді як спогад мусив би скориґувати цю емоцію у відповідності з наступним досвідом і оприявлювати її як пережиту. Тут ці розрізнення стираються: почуття заступає собою досвід, заміняє досвід, витісняє (в психоаналітичному розумінні цього поняття) досвід – і в результаті маємо текст як розщеплену структуру, як "хаос сповіді" з деконструюванням самого поняття інтимності.

Ясна річ, така форма видається цілком хаотичною, а може, навіть і не-формою – у тому сенсі, що саме поняття "форма" передбачає щось на кшталт хоч і дощенту погнутої чи навіть розбитої, та все ж "посудини", у яку текст "улито"; а тут нібито й натяку на "посудину" немає – текст мовби "вилито" на поверхню, по якій він розтікається, як сам собі хоче. Утім, це насправді перше враження – а перші враження дуже часто виявляються оманливими. Так і тут: при ближчому розгляді виявляємо, що саме таку форму (як практично безальтернативну) диктує сюжет, в основі якого щонайгостріша емоція, котра – незважаючи на певну часову дистанцію між "описанням" і "описуваним" (отже, щоденник-який-не-щоденник) – сприймається не як пережита, а як така, що переживається саме нині (отже, спогад-який-не-спогад). Така ситуація може бути прописана художньо достовірно лише в тому разі, якщо виключити можливість будь-яких лінійних вирішень – лише "пунктирні", лише "розриви", чи то пак, означена вище "розлитість".

4_n1.jpg

Тут не можна не завважити, що коли така нестерпно сильна емоція не просто прописується в сюжеті, а, властиво, сама є сюжетом, то текст у цьому випадку органічно "диктує" не прозову, а поетичну форму її художнього втілення. Пригадаймо бодай "Із теки самовбивці" Петра Карманського чи хрестоматійне "Зів’яле листя" Івана Франка, ба навіть Ґетевого "Вертера", писаного у формі листів, а фактично поезопрозою. Утім, наш автор воліє не апелювати ні до цих, ані до інших загальновизнаних взірців, і то не випадково. Поетичні елементи в його повісті хоч інколи й присутні, але їхня роль не є визначальною з тієї причини, що нестерпна емоція героя хоч і є "хворобою кохання", та все ж має дещо іншу природу, аніж та, що її описували класики. Якби кохана в текстах Ґете, Франка чи Карманського раптом виявила в собі хоч дещицю почуття до героя, то вона цим не лише одразу ж відвернула б від його серця "отсей маленький інструмент, холодний та блискучий", а й зробила б цього героя незмірно щасливим. Для героя ж Подоляки, як видається, кохана такого значення насправді не має і такого впливу справити за жодних обставин не зможе, – для нього це лише символ, лише уособлення його нещасть; він наділяє її "статусом" причини, щоб ту причину якось для себе сформулювати, – але фактично вона причиною не є, а лише симулякром, тоді як справжні причини (не одну, а цілий комплекс) він мав би пошукати в самому собі. Ясна річ, він неспроможний на це – звідси й "заміщення" (термін, активно вживаний у психоаналізі).

Отак ми дійшли до ключового запитання: а чи справді героєва нестерпна емоція, любовна пристрасть, є сюжетом повісті Андрія Подоляки "Грустить не буду больше"? На перший погляд, тут нібито й сумнівів не мало би бути, адже в тексті описано саме це – і саме так, як і мала б палати такого штибу пристрасть. Та коли скласти один з одним усі ті чинники, про які ми вели мову вище, то виявиться дещо інше: якщо спогад-не-спогад такий гострий, що він сприймається як щоденник-не-щоденник, і якщо структурні розриви регулярно відсилають героя до ще задавненіших – і, тим не менше, не менш гострих – спогадів-не-спогадів, то цілком органічно напрошується висновок, що ми маємо справу з психоаналітичним перепроживанням травми, а відтак і привідкриванням справжніх причин сексуального неврозу.

Утім, література, ясна річ, не медицина – не її справа ставити діагнози. У випадку з повістю Андрія Подоляки ми, без сумніву, маємо справу саме з художньою літературою, притому дуже цікавого і напрочуд рідкісного на наших теренах штибу – психоаналітичною прозою. В сучасному українському письменстві цей украй непростий пласт на високому художньому рівні розробляє фактично лише один письменник – Степан Процюк (романи "Інфекція", "Жертвопринесення", "Тотем", "Руйнування ляльки", повість "Бийся головою до стіни"). Звісно, парадигма Процюкового проникнення в тему суттєво ширша – але ж і його майже двадцятирічний досвід промовляє сам за себе, тоді як Подоляка (не забуваймо) пропонує нашій увазі наразі дебютну повість. Але ця повість – попри те, що до неї можна висувати чимало завваг, – видається мені цілком переконливим дебютом далеко не лише тому, що авторові вдалося притомно прописати в ній відповідну психоаналітичну симптоматику, і навіть не лише через те, що в ній виведено актуальний тип загубленої в мультикультуральному просторі сучасної людини. Усе це нормально – а ненормально було б, якби цього ми тут не знайшли. Важливо інше – те, як молодий письменник дає собі раду з непростим матеріалом і що нового він привносить. У Подоляки це наструнений "японський" нерв – соковите проявлення "перетину культур", притому таких віддалених, закладене тут майже на ментальному рівні, а в тексті виражене через структурні "викривлення" лексики, граматики, але передовсім – синтаксису. Це саме ті речі, які дають підстави стверджувати, що Андрій Подоляка має шанс стати автором не лише цієї повісті, – що цим текстом письменник, власне кажучи, лише починається.

Звісно, цей початок доволі контроверсійний, у кращому випадку він – завдяки своєрідному осмисленню "вічної" теми і формі цього осмислення – здатен навіть спричинити скандал. Одначе, як на теперішні часи, це не мінус, а лише плюс для дебютної книжки.

Іван Андрусяк,
письменник, літературний критик, журналіст, перекладач, член НСПУ та АУП, лауреат багатьох літературних премій, член українського центру ПЕН-клубу

Довідка

Книжки Видавничого дому "Києво-Могилянська академія" можна замовити:

- по телефону: +38 044 425-60-92
- по e-mail: realization.ukma@gmail.com
- в Інтернет-магазині на сайті Видавничого дому за адресою: http://publish-ukma.kiev.ua/

Також книжки можна придбати у книжкових магазинах:

- Книгарня видавництва за адресою: м. Київ, Контрактова пл., 4, 2-й корпус НаУКМА (за видавничими цінами);
- "Могилянська книгарня" за адресою: м. Київ, Контрактова пл., 4, 1-й корпус НаУКМА;
- Мережа книгарень "Є" по всій Україні;
- Приватні книгорозповсюджувачі.


| Количество показов: 1145 |  Автор:  Іван Андрусяк |  Голосов:  13 |  Рейтинг:  4.18 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (196) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (280) 
Образование (553) 
Общество (472) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (544) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Єресько Ігор Геннадійович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Придністровський дайджест. Спеціальний випуск

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua