На главную страницу
 
 Главная 
 Экспертная сеть 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу






База знаний / Аналитика / Образование

Юридична клініка та університет: практичні аспекти взаємодії

Версия для печати Версия для печати

Коли говорити, чим є клініка для вищого навчального закладу, слід зазначити не лише про університет, як інституцію, а й про університет, як окремого викладача. Сподіваюсь читач пробачить мені це невеличке вільнодумство або ж помилку в означенні дефініцій. Проте навіть якщо я і допускаю її, то роблю це свідомо для того, щоб краще висвітлити питання яке розглядається тут.

Немає сумнівів, що університет сьогодні перебуває в певній  кризі самоусвідомлення. Створений майже тисячу років тому в одних соціально-культурних реаліях він потребує реформи, яка дала б змогу наново оцінити його призначення та ті вимоги, які висуває до нього сучасність. Основа на якій побудований весь процес викладання в класичному університеті – це лекція, спосіб передачі знань винайдений ще Аристотелем. Однак з усією повагою до нього, а чи є він так само ефективним і сьогодні? Невпевнений, оскільки в основу класичної лекції покладений до певної міри схоластичний принцип, коли викладач-лектор із своєю концепцією-лекцією виступає як останнє джерело істини, яку студенту не дано перевірити життям.  

У сфері юридичної освіти проблеми проглядаються ще більш чітко. Напевно, це пов’язано із особливим попитом та модою на представників юридичної професії з одного боку, та тією особливою роллю, яку відіграє юрист в суспільстві, як особа, що завжди знаходиться на вістрі соціального конфлікту. Підготовка юриста завжди, щось більше ніж бізнес у сфері освіти, навіть більше ніж підготовка професійного ремісника-законника. Юрист, справжній юрист – це, з одного боку, митець, (оскільки ще Цельс визначив право, як мистецтво), а з іншого – людина яка має справу з такими тендітними, однак іноді навіть небезпечними матеріями як справедливість та право. Давні греки та римляни – великі майстри символізму – не дарма зображували Феміду, богиню правосуддя, жінкою з зав’язаними очима, терезами в одній руці та мечем в іншій. Жінка завжди непередбачувана, завжди алогічна, завжди нова – так само як і життя, яке сьогодні буде абсолютно не схоже на вчора, залишаючись при цьому таким самим і завтра повторюючи позавчора. А право покликане впорядкувати цей потік різнобарв’я, який стрімко несеться у вічність. Очі жінка зав’язані, вона не бачить того, що важить, проте вона чує і відчуває. Те саме відбувається із правником, він завжди покликаний давати оцінку тим подіям, які сам не сприймає, а отже для нього життя повинно бути не прочитаною книгою, а повістю, яку він здатен написати сам. Він повинен не просто вміти осмислити те, що відбувається, а передбачити його. А це можливо лише тоді, коли в особи добре розвинена правова інтуїція, яка, по суті, є ні чим іншим, як дежавю від повторення неодноразово пережитого. Терези в руках Феміди завжди важать ні що інше, як людські долі. Їх чаші може схиляти на свій бік не лише об’єктивна істина, а й золото, необ’єктивність та брехня. І юрист має про це пам’ятати. Він має усвідомити це ще в той момент, коли знаходиться в стадії формування себе як професіонала, адже коли знайомство із «кривим дзеркалом» теорії, яким, на превеликий жаль, досить часто є практика відбудеться поза стінами університету, то це майже неминуче призведе до викривлення власної свідомості, її пристосування до існуючої дійсності, або ж скалічення долі та особистості. Меч правосуддя повинні тримати надійні руки, і це щось більше за пафосні слова, адже відступ від цього правила призводить до страшних наслідків. Навіть досконала система теоретичних знань, не підкріплена практичними навичками, перетворюється на величезну піраміду, яка от-от готова рухнути поховавши під своїми уламками і того, хто її збудував і тих, хто знаходиться поруч (а для юриста коло тих, «хто знаходиться поруч» завжди особливо широке). Отже, як бачимо, питання практичної підготовки юриста підчас навчання є вкрай актуальним. Безперечно, ознайомча та виробнича практики покликані принаймні частково вирішити дану проблему, проте їх явно не достатньо. Більш того, коли таке практичне навчання відбувається поза контролем людей відповідальних за процес освіти воно може набути, м’яко кажучи, небажаних форм. Отже такий процес повинен відбуватись ще в стінах університету, що хоча б якоюсь мірою гарантує його відповідність. Думаю, кожен, хто пам’ятає на що досить часто перетворюється ознайомча та виробнича практика, погодиться зі мною.

 

І ще один момент. В системі освіти зараз модно говорити про сучасні методики підготовки, інновації в освіті. Проте викликає подив, коли навіть високоповажні університетські професори, наводячи приклади таких новацій, говорять лише про підключені до глобальної мережі Інтернет сучасні комп’ютерні класи та віртуальні бібліотеки, про зміцнення матеріально-технічної бази університетів, про аудиторії з гарними партами. Невже це все, що вони розуміють як «новітні методики викладання»? Прикро, якщо так. Адже новітні методики – це перш за все зміна сутності викладання, а не його зовнішнього оточення. Робота в Інтернеті без зв’язку із викладанням «по-новому» навряд позитивно вплине на майбутнього правника. Сучасні методики викладання – це передусім інтерактивні методики, за допомогою яких відбувається моделювання реальних життєвих ситуацій, навчання проходить в атмосфері максимального залучення студента до навчання не як об’єкта навчання, а як рівноправного його суб’єкта. Безперечно такі методики потребують більше затрачених зусиль та більш високої кваліфікації самих викладачів. Але і коефіцієнт корисної дії від них не просто більший, а вражаючий (до 95% успішно засвоєної інформації у порівнянні із 5% при звичайній лекції). І «юридична клініка» є однією із найцікавіших серед цих методик. Клініка своїм практичним ухилом, своєю соціальною корисністю не просто вчить студента, вона допомагає виховати в ньому соціально відповідального юриста, особистість, яка прагне не просто «робити свій бізнес», а ще й зробити світ навколо себе хоч трішечки кращим. Вона допомагає розбудити в студента жагу до знань, позбавивши його «рожевих окулярів» без надмірного травмування особистості.

Таким чином, що ж конкретно дає вона викладачу? 

Перш за все, звичайно підтримку належної «практичної форми». Викладач відірваний від практики досить часто перестає самовдосконалюватись (особливо, коли захист дисертації вже позаду). Робота ж зі студентом, який постійно задає питання відповіді на які потребують чогось більшого ніж просте цитування підручника професора N, примушує підтримувати себе «в формі», якщо не через професійний інтерес, то принаймні з суто людських міркувань – аби не сплохувати. Таким чином хочеш чи ні, а доводиться слідкувати за новелами законодавства, за тенденціями практики. Безсумнівно, яким би поважним теоретиком не був викладач, йому ніколи не завадить поповнити запаси практичних знань, більш того зробити це з користю для викладання та суспільства.

Наступна причина – підвищення професійного рівня. «Навчаючи інших вчишся сам» – загальновідомий принцип, який, до речи, є дуже ефективною навчальною методикою, психологи твердять: процент засвоєння матеріалу перевищую 95%. Вражає, чи не так? Отже «граючись» із студентами в юридичну клініку викладач має змогу зростати сам. Причому таке зростання відбувається не лише у площині збільшення обсягу наявних в нього знань з правознавства та вмінь їх застосувати, а й в площині передачі цих знань. Юридична клініка створює особливе середовище в якому знання від викладача до студента передаються не в штучно створеній обстановці аудиторного заняття, а в природному середовищі робочого спілкування із старшим та більш досвідченим колегою. Звичайно така обстановка і певним чином ускладнює роботу педагога, оскільки будь-які допущені огріхи матимуть набагато більші та серйозніші наслідки. Потрібно витрати зусилля для того, щоб обов’язково розтлумачити студенту незрозуміле для нього. Крім того різниться сам характер питань, які виникають у студента, адже відбувається процес переломлення теоретичних знань крізь призму правозастосування. 

По-третє, робота в юридичній клініці дозволяє викладачу використовувати набагато більше цікавих та ефективних методик викладання. Не для кого не секрет, що емоційно насичена інформація сприймається значно краще (згадайте, як приємно спиться десь на задньому ряду, коли навколо монотонний фон якої-небудь лекції, впевнений, що кожен, хто хоча б трошки пам’ятає свої студентські роки зможе згадати щось подібне). Клініка ж, образно кажучи, не дозволяє студенту дрімати, а викладачу заколисувати його. Як один так й інший повинні бути максимально зібраними та ефективними, причому слово «повинні» набуває також дещо іншого змісту. Воно втрачає відтінок не зрозуміло кому потрібної муштри, перетворюючись на добре усвідомлений почесний обов’язок, виконання якого швидше задоволення ніж примус. Крім того в клініці викладач менш зв’язаний формальними вимогами навчального процесу, а тому може дозволити собі експериментувати, чого на звичайному семінарі чи лекції він би не зміг зробити. Урізноманітнення методик дозволяє збільшувати обсяг матеріали, покращувати сприйняття, таким чином досягаючи мети навчального процесу – виховання професіонала. 

І останнє – клініка є способом розвитку міждисциплінарних зв’язків. В умовах всезростаючої спеціалізації це є вкрай важливо. Звичайно, не можливо не погодитись із тим, що спеціалізація явище корисне, оскільки дозволяє максимально зосередитись на вирішенні окремої проблеми, зробивши таке вирішення найбільш ефективним. Більш того в сучасних умовах без спеціалізації не обійтись: законодавчий масив став настільки значним, що рівноцінно охопити його просто не можливо фізично. Однак, з іншого боку сприймати окрему галузь права у відриві від інших було б небезпечно. Це пов’язано із тим, що суспільні відносини, які врегульовані правом також у своїй сукупності є нерозривними та потребують такого ж нерозривного, комплексного врегулювання. А отже спеціаліст-юрист має принаймні певною мірою орієнтуватись, так би мовити, в «усьому». Повинен вміти побачити зв’язки, які існують між декількома на перший погляд взаємо незв’язаними правовими нормами різних галузей. Лише такий спеціаліст буде здатен вирішувати ті різноманітні завдання, які ставить перед юристом практична робота. Безперечно, такі зв’язки та напрацювання навичок їх виявлення найкраще відбувається в процесі практичного правозастосування. Для викладача дана ж проблема є особливо актуальною. Характер його роботи може призвести до занадто глибокого заглиблення в проблеми однієї галузі та втрати відчуття їх зв’язку із проблематикою інших. Можливість виникнення цієї проблеми існує об’єктивно і не залежить від старанності окремої особистості, проте від того актуальність її вирішення не зменшується. На наш погляд, клініка це як раз і є один із способів розв’язати її. Спектр питань з якими громадяни звертаються до юридичної клініки не обмежується якоюсь однією чи декількома галузями права. Він є набагато ширшим, тут можна зустрітись із конституційно-правовими питаннями і з питаннями з міжнародного приватного права тощо. Таким чином викладач-куратор має бути готовим до того, що йому доведеться працювати з абсолютно різними нормативно-правовими актами, із абсолютно різними галузями права, а від так це зобов’язує його покращувати власні навички «орієнтування в джунглях нормативістики». 

Отже ми змогли побачити, які переваги клініка дає викладачу. Далі хотілося б зупинитись на тому, що може запропонувати клініка для університету, факультету як інституції. 

Не виникає питань, що перш за все це вдосконалення якості освіти. Понад 200 ВНЗ України готують  юристів, про це знають всі. Всі знають про те, що рівень підготовки цих юристів значно знизився у порівнянні з радянськими часами і це стосується також і провідних вищих навчальних закладів країни. Звичайно саме лише запровадження юридичних клінік жодним чином не вирішить дану проблему повною мірою, оскільки вона є значно глибшою і потребує вирішення значної кількості проблем безпосередньо із освітою не пов’язаних. Тим не менше клінічна освіта – це крок вперед для вирішення тих проблем, які накопичились у сфері вищої юридичної освіти, це реальна можливість відчутно покращити якість освіти, яку отримують випускники юридичних ВНЗ та факультетів України. І реальних підтверджень цьому вже навіть зараз маса. Клініки, які працюють в Києві, Луцьку, Донецьку, Львові, Острозі це переконливо доводять. Випускники, які пройшли школу клінічної освіти якісно краще підготовлені у порівнянні із тими, які цієї школи не мали. Вони краще орієнтуються в законодавстві, для них не становить проблеми скласти будь-який правовий документ, а головне – вони вміють мислити як юристи, в них з’являється професійна інтуїція. 

Крім того майже для кожного університету наразі актуальним є питання організації практики студентів. Не всі установи з радістю беруть студентів на практику, окремі приймають тільки студентів наперед визначених ВНЗ. От і створюється ситуація за якої – «спасіння тих, хто тоне справа тих, хто тоне», тобто влаштуванням на практику повинні займатися самі студенти. Та це було б ще пів біди. Досить частими є випадки, коли перебування студента на практиці в певній установі обмежується лише перебуванням у її стінах протягом визначеного періоду часу без реального знайомства із її роботою. Таку практику важко назвати продуктивною. Клініка ж для ВНЗ є місцем, де студент зможе пройти якісну практику, пройти її відповідно до завдань навчального процесу та під керівництвом своїх викладачів.  

Також участь студентів у роботі клініки дає змогу адміністрації факультету чи ВНЗ виявити майбутніх викладачів. Робота в юридичній клініці дозволяє побачити людей, які мають відповідні здібності до цієї роботи. Більш того клініка, принаймні в сучасних умовах приваблює людей найбільш ініціативних, а від так наділених неабияким творчим потенціалом, що є вкрай важливим у професії викладача. Пошук здібних викладачів є дуже важливим для кожного університету, а клініка дозволяє покращити цей процес. А чим кращі викладачі, тим кращий рівень освіти, думаю, доводити це не потрібно. Слід згадати тут і про підвищення професійного рівня вже працюючих викладачів, про що вже писалось вище. Це також має важливе значення для освітнього закладу. 

І останнє. Кількість випускників, які щороку закінчують школи в Україні щороку зменшується, кількість ж місць у ВНЗ залишається тією ж. Від так конкуренція між ВНЗ за абітурієнта зростає з кожним роком, бізнес є бізнес (на жаль, але освіта сьогодні це також бізнес). Тому будь-який ВНЗ намагається створити навколо себе якомога більш позитивну ауру. Діє одвічний принцип фандрейзингу: «спочатку завойовуємо серце, а потім гаманець». Тому питання іміджу університету набуває дуже приземленого, меркантильного змісту. «Маєш гарний імідж, має абітурієнтів. Маєш абітурієнтів, принаймні гарантовано існуєш» – простий, жорстокий, однак життєвий алгоритм. Для університету клініка це додаткова можливість покращити власний імідж. Показати громаді, що він не стоїть осторонь її проблем, а усіма силами намагається допомогти у їх вирішенні. А це обов’язково принесе свої плоди, нехай спочатку вони і не будуть яскраво зеленими. Погляньте на будь-яку бізнес структуру, усі вони зараз намагаються створити для себе привабливий соціальний імідж, оскільки це запорука їх привабливості перед споживачем. Це ж актуально і по відношенню до ВНЗ.

Звичайно перелік переваг, які створює клініка для кожного університету можна продовжувати. Проте думаю і того, що висвітлено тут буде достатньо для того, щоб показати читачу, що юридична клінічна освіта є корисним та необхідним явищем.

 

Що означає юридична клініка для викладача?

-         підтримання “практичної форми”

-         професіоналізацію

-         використання цікавих і ефективних методик

-         розвиток міждисциплінарних зв’язків

 

Що означає юридична клініка для факультету (університету)?

-         удосконалення якості освіти

-         організація практики

-         виявлення і підготовка майбутніх викладачів

-         створення позитивного іміджу

-         покращення рівня викладачів


| Количество показов: 4596 |  Автор (привязка):  Філіп'єв Артем Олександрович |  Голосов:  3 |  Рейтинг:  2.94 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку


Материалы по теме:





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (196) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (280) 
Образование (553) 
Общество (472) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (544) 
Энергетика (60) 

Загрузка...

ПОДПИСКА
Параметры подписки

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Железняк Марк Йосипович

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Мінеральні ресурси та добувна промисловість країн світу: Канада

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2020
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua