Особливості вивчення літератури рідного краю у школі

Темою нашої роботи є ознайомлення й літературознавче дослідження творів письменників донецького краю – питання на сьогоднішній день цікаве й актуальне

Сьогодні ми все частіше звертаємося до історії рідних місць, намагаємося глибше і всебічно її пізнати. Адже шлях до загальнолюдської культури пролягає через національне виховання.

Потреба людини у пізнанні своєї землі сформувала впродовж віків науку краєзнавство. Краєзнавці провадять велику й різноманітну роботу в організації охорони пам’яток історії і культури, збирають відомості про природні резерви, шукають історичні документи й архівні матеріали, вивчають культуру і побут, народну творчість, видають географічні, історичні, етнографічні описи свого краю, довідники, путівники.

Уся ця діяльність зводиться до таких основних напрямів:

1. Історичне краєзнавство.
2. Економічне краєзнавство.
3. Природне краєзнавство.
4. Мистецьке краєзнавство.

В останні роки в Донбасі найбільш популярними стали літературне та мистецтвознавче краєзнавство. У списку кращих праць, що з’явилися в останній час в галузі літературного краєзнавства, можна відзначити такі: підручники-хрестоматії В.Оліфіренка: «Дума і пісня», «Уроки правди і добра», «Таємниця духовного скарбу» (у співаторстві з Ф. Пустовою); книгу краєзнавця І.Овчаренка «Літературне Придінців’я» і його статтю «Дав пісню крилату» (про творчість М.Петренка), культурологічний нарис В.Замкового «Артемовский литературный цех», навчальний посібник В.Романька «Література рідного краю», книгу літературно-критичних статей Є.Волошка «Донбас: письменник і час», наукову працю П.Лавріва «Історія Південно-Східної України».

Уже стало традицією проводити уроки літератури рідного краю, які міцно вписалися в систему літературної освіти наших школярів. Літературне краєзнавство – це специфічна галузь науки про літературу, предметом вивчення якої є вивчення фольклорної спадщини та літературних творів, художніх образів, навіяних природою, історичними подіями, традиціями, звичаями, побутом і людьми певного краю. Шкільне літературне краєзнавство багатогранне. Суттєве місце в ньому посідають уроки літератури рідного краю, що мають свої особливості. По-перше, планувати їх треба, враховуючи специфіку літератури як виду мистецтва; по-друге, добирати літературні твори і мистецький матеріал високої художньо-естетичної вартісності; по-третє, вміло поєднувати вивчення краєзнавчої літератури з використанням образотворчого мистецтва, музики, архітектури, історії, релігії, філософії свого краю тощо; по-четверте, забезпечувати формування естетичних смаків, переконань, ідеалів школярів відповідно до людинознавчих і українознавчих традицій; по-п’яте, виробляти особистісне ставлення до художньої літератури рідного краю, щоб допомогти учневі-читачеві й людині усвідомити, що митці-земляки не тільки відображають своє сприйняття й розуміння світу, а й передають енергію власного бачення життя з його добром і злом, красою й потворністю і цим допомагають дитині творити своє Я в єдності з природою, людством, нацією, рідним краєм.

Співпраця учитель (методист) – митець (художній твір) – учень (читач) досягне органічної єдності, якщо, добираючи матеріал до уроків рідного краю, пам’ятати таку думку І.Франка:

"Кожен чільний письменник – чи він слов’янин, чи німець, чи француз, чи скандинавець, - є наче дерево, що своїм корінням впивається якомога глибше і міцніше в свій рідний, національний ґрунт, намагається ввіссати в себе і переварити в собі якнайбільше його живих соків, а своїм пнем і кроною поринає в інтернаціональній атмосфері ідейних інтересів, наукових, суспільних, естетичних і моральних змагань. Тільки той письменник може… мати якесь значення, хто має і вміє цілій освіченій людськості сказати якесь своє слово в такій формі, яка б найбільше відповідала його національній вдачі".

Тож мета уроків літературного краєзнавства – осягнення учнями глибинної сутності спадщини митців свого краю, реалій дійсності, сприйняття й поціновування їхнього художнього набутку, плекання почуття гордості за творчих людей, славних краян.

Інтерес школярів до літератури рідного краю з’явиться тоді, коли будуть витримані як специфічні особливості таких уроків (вони вже означені вище), так і їх методологічні принципи:

- розуміння учнями літератури як художнього відображення духовного життя українського народу і тієї спільноти, яка оточує дитину;

- урахування вікових, психологічних і пізнавальних можливостей школярів, їхнього загального розвитку;

- дотримання вікової динаміки особистісного сприймання літератури;

- формування вмінь кваліфікованого читача, який розуміє літературу як мистецтво, сприймає художні цінності та шліфує свою культуру почуттів;

- добір літературно-краєзнавчого матеріалу з урахуванням принципу від простого до складного;

- глибоке знання вчителем історії й літератури рідного краю та об’єктивне його потрактування в культурно-мистецькому просторі;

- доцільність та різноманітність навчальних форм роботи і типів уроків, які посилювали б зацікавленість літературно-мистецькою спадщиною земляків;

- наступність у розвитку зв’язного мовлення з вивченням творів літератури рідного краю й теоретичних розділів навчальної програми;

- особистісно зорієнтований підхід у формуванні навчальних запитань і завдань, а також у побудові моделі уроку з чітко передбачуваними і контрольованими результатами.

Завданнями уроків літератури рідного краю є:

- поглиблювати відомості про життя та творчість митців нашої місцевості;

- виробляти особистісне ставлення до літератури рідного краю, розвиваючи вміння висловлювати свої думки про автора твору, героїв, художні образи;

- прищеплювати високі естетичні смаки, виховувати почуття прекрасного, уміння насолоджуватися художнім твором;

- виявляти нахили, смаки, здібності учнів, сприяти їхньому розвитку, виховувати юних поетів-аматорів;

- поглиблювати знання про історію рідного краю, його найвидатніших діячів культури та мистецтва;

- розвивати логічне та образне мислення, культуру мовлення та читання;

- виробляти вміння вести діалог і полілог у парі, групі, будувати монологічне висловлювання, вступати в дискусію з проблемних питань твору, узагальнювати, систематизувати знання та робити висновки;

- допомогти учням подолати принизливе почуття національної меншовартості, формувати в них історичну пам'ять, плекати природне почуття національної гордості;

- виховувати шану до народних і православних релігійних традицій українців, за якими споконвіку жили наші предки;

- прищеплювати повагу до видатних людей краю, їхнього внеску в національно-визвольну боротьбу, спонукати наслідувати їх у своєму житті;

- плекати працелюбність, милосердя, гуманне ставлення до людини, природи тощо;

- виробляти вміння бачити й цінувати красу й самобутність рідної землі;

- викликати в учнів щире прагнення захищати світлі набутки матеріального й духовного життя нації, оберігати й примножувати їх, продовжуючи традиції роду, родини, краю;

- розвивати вміння переказувати, стежити за чіткістю та логічністю відповідей на запитання, висловлювати свої враження від почутого, побаченого;

- формувати в дітей самостійні судження, вчити їх давати об’єктивну характеристику героям, художнім образам і явищам;

- розвивати комунікативно-мовленнєві вміння школярів на уроках літератури рідного краю, практикуючи твори малої форми в усному та писемному варіанті (переказ-мініатюра з творчими завданнями, багатоваріантні міні-твори в контексті певної жанрово-стилістичної манери письма тощо).

Підготовка до уроків літературного краєзнавства передбачає:

- випереджаюче ознайомлення зі списком творів літератури рідного краю, які учні мають прочитати (придбати) впродовж літа, навчального року;

- підготовку системи завдань, розробку розумових операцій, а також способів їх виконання з урахуванням різних рівнів і форм мисленнєвої діяльності школярів;

- планування навчально-пізнавального дійства (сценарію), змістового наповнення уроку (заняття);

- чітке визначення теми, мети та завдань уроку, проблемних питань за змістом твору (творчості), добір епіграфа, зорового та слухового рядів (музичне і мистецьке оформлення).

Основними методами навчання та формами організації навчально-пізнавальної діяльності на заняттях із літератури рідного краю для 5-8 класів є: бесіда за змістом книжки, твору; бесіда з елементами лекції; бесіда з елементами диспуту; розповідь; художня розповідь; заочна подорож; конкурс знавців літератури рідного краю; інсценізація тощо. У 9-11 класах: лекція; оглядова лекція тематичного характеру; семінар за творчістю письменника; диспут; конференція; зустріч і розмова з письменником; екскурсія або заочна подорож; обговорення проблем за круглим столом та ін.

Залежно від мети, завдань уроку, особливостей та жанру художнього твору, обраного вчителем методу проведення заняття можна використати різноманітні прийоми роботи: повідомлення; стислі, докладні та творчі перекази, художню розповідь; виразне читання та інсценізацію; читання творів і уривків уголос; «оживлення» подій та словесний опис картини; підготовку й обговорення відгуків, анотацій, рецензій; дослідно-пошукову роботу в місцевих бібліотеках, музеях, картинних галереях, архівах; виписування образних висловлювань, афоризмів; підготовку виставок літературних, мистецьких і художніх творів, публікацій, репродукцій; інтерв’ю з автором, його рідними, друзями, знайомими; складання словничків термінів, понять; виставку учнівських ілюстрацій до твору; сценічні замальовки, фрагменти діа- та відеофільмів тощо.

Методичною наукою ще не розроблена типологія уроків літератури рідного краю. Тут можуть бути представлені як вступні заняття (настановчо-мотиваційні, на яких учитель поведе учнів-читачів у мистецький світ регіону, з’ясує, що їм відомо, що вони читали, бачили, чули під час канікул чи опрацювали за рекомендаційним списком); уроки-спілкування за прочитаним твором чи всією творчістю митця; підсумково-рекомендаційні уроки, на яких учні мають представити творчу роботу: літературний портрет письменника-земляка, звуковий альбом «Пісні мого краю», відеокліп (сюжет) «Ох анекдот, анекдот» або «Народні байки з вуст мого дідуся (батька)» тощо. На підсумковому уроці узагальнюється вивчене впродовж року, осмислюється ступінь оволодіння навчальним матеріалом, подається список творів для самостійного читання, відбувається презентація нових видань тощо.

Уроки літератури рідного краю можуть бути як традиційними, так і нестандартними: урок-конкурс, заочна подорож, інсценізація, «оживлення», художня розповідь тощо (для 5-8 класів); урок-конференція, семінар, диспут, зустріч, екскурсія, візуалізація, практикум (для 9-11 класів).

Мета, яку я ставлю перед собою: навчати учнів так, щоб вони мали бажання читати художні твори письменників-земляків, обговорювати їхні надбання, дискутувати щодо проблемних питань; ставити запитання, писати власні творчі роботи. Зацікавленість учителя (якщо вона існує) передається учням. Іскорка від палаючого смолоскипа любові до рідної землі запалює серце дитини-підлітка, горить в учителеві-наставнику і його творіннях – дітях.

Ставлю перед собою мету зберегти і збагатити традиції українського народу, виховувати любов до рідного краю та рідної землі, формувати національну свідомість і самосвідомість, передавати наступним поколінням культурні та духовні цінності, розуміти унікальну культуру українців, що мешкають у Донбасі. Ті моральні якості, які дитина здобула в дитинстві, залишаються в неї на все довге життя. Душі дітей вразливі, тому намагаюсь виховувати їх на позитивних прикладах із життя дідусів, бабусь, яскравих прикладах української літератури, щоб росли вони гідними нашої Батьківщини – України.

Таким чином, уроки літератури рідного краю є невід’ємною частиною курсу української літератури: вони наближають учнів до їхньої малої батьківщини, дають можливість пишатися тими, хто живе зовсім поруч, спонукають до самостійної творчої діяльності.

Література:

1. Байдебура П. Вибрані твори. Спогади про письменника, дослідження творчості. / Уклад. Ю. Байдебура. За загальн. ред. проф. А. Загнітка. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2001. – 220 с.
2.Енциклопедія Українознавства. Т. 10. Львів: НТШ. – 2000. – С. 37- 88.
3. Івченко А. Тлумачний словник української мови. – Харків: Фоліо, 2004. – 540 с.
4. Лаврів П. Історія південно-східної України. – К.: Українська видавнича спілка, 1996. – 208 с.
5. Оліфіренко В.В. Дума і пісня. Джерела літературного краєзнавства // Донбас. – 1993. - №5, спецвипуск.
6. Оліфіренко С.М. та ін. Універсальний літературний словник- довідник. – Донецьк: БАО, 2007. – 432 с.
7.Оліфіренко В.В., Пустова Ф.Д. Уроки правди і добра. Джерела літератури рідного краю // Донбас. – 1995. – 168 с.
8. Оліфіренко В.В. Вивчення літератури рідного краю у школі. Посібник для вчителів і студентів. – Донецьк: Український культурологічний центр, 1996. – 95 с.
9. Оліфіренко В.В., Оліфіренко С.М. Інтернет на уроках української літератури: посібник-довідник для вчителів і учнів 9-11 клас. – К.: Грамота, 2007. – 208 с.
10. Письменники Донеччини. Довідник // Упорядн. І.О.Білий, С.В.Жуковський. – Донецьк: Національна Спілка письменників України, журнал «Донбас», 2005. – 425 с.
11. Просалова В.А. Празька школа: хрестоматія прозових творів. – Донецьк: Східничий видавничий дім. НТШ – Донецьк. УКЦентр. – 2004. – 236 с.
12. Романько В.І. Література рідного краю. Навчальний посібник. – Донецьк, 1995.
13. Романько В.І. Література донецького краю: Посібник для вчителя. – Донецьк: Національна Спілка письменників України, журнал «Донбас», 2006. – 264 с.

Олена Задоєнко,
учитель-методист, викладач
української мови і літератури Донецької загальноосвітньої школи I-III ступенів № 26

Донецький вісник наукового товариства ім. Шевченка,
Література, т. 23