Проблеми і перспективи розвитку фінансового ринку в секторі банківської та страхової діяльності

Розвиток світової економіки значною мірою відображається на ринках фінансових послуг. Із середини 80-х рр. ХХ ст. у Європі активізувався процес злиття й поглинання фінансових організацій, у який у середині 90-х включилася й Україна

У статті розглянуто сутність та форми взаємодії комерційних банків зі страховими компаніями на основі вивчення зарубіжного та вітчизняного досвіду. Досліджено проблеми і перспективи розвитку банківського страхування, проаналізовано переваги та недоліки інтеграції банків і страхових компаній. Показано, що з метою запобігання прихованої монополізації ринку фінансових послуг, необхідно створити систему державного регулювання банківсько-страхових структур і визначити вимоги до функціонування таких структур згідно з нормами й стандартами Європейського Союзу.

Розвиток світової економіки значною мірою відображається на ринках фінансових послуг. Із середини 80-х рр. ХХ ст. у Європі активізувався процес злиття й поглинання фінансових організацій, у який у середині 90-х включилася й Україна. Компанії стали створювати фінансові союзи й об’єднання, зокрема об’єднання банків і страхових компаній, що зумовило виникнення на ринках фінансових послуг такого явища, як консолідація банків і страхових компаній. Банки і страхові компанії, що входять до спільних груп банкострахування, вирішують проблеми з капіталізацією за рахунок перерозподілу коштів у групах [1; 7].

Банківські послуги й послуги із страхування доповнюють себе в пропонованому єдиному продуктовому ряду. Банки і страхові компанії в умовах розвитку фінансового ринку акумулюють величезні кошти, які інвестуються за допомогою взаємних інвестиційних і пенсійних фондів. У цілому ці фінансові групи працюють згідно з концепцією «фінансового супермаркету», тобто клієнти одержують повний пакет високоякісних фінансових послуг в підрозділі однієї групи, який відповідає міжнародним стандартам і практиці створення інтегрованого простору для ділових операцій [2]. У страхової компанії, у свою чергу, при реалізації концепції «фінансових супермаркетів» з’являється можливість використати базу даних про клієнтів банків, зменшити витрати на розповсюдження страхового продукту, розширити мережу розподілу фінансових послуг.

Тенденції, які склалися на фінансовому ринку, породжують нові сфери конкуренції і суперництво на національних ринках. Розвиток глобальної фінансової системи ставить задачі переосмислення економічної і фінансової політики, вимагає удосконалення конкретних інструментів і технологій економічного регулювання страхових відносин, що забезпечують економічну безпеку господарюючих суб’єктів і стійкий розвиток національної економіки [7].

Вивчення зарубіжного досвіду концентрації капіталів страхових компаній і банків, виявлення основних тенденцій цього процесу необхідне для обґрунтування ефективної стратегії взаємодії названих інституцій на ринку фінансових послуг, для законодавчо-нормативного й макроекономічного регулювання такої взаємодії з боку державних органів з метою захисту інтересів споживачів.

Існує багато наукових досліджень страхового та банківського ринків як окремих суб’єктів. Проте глибина аналізу взаємодії та взаємопроникнення банківського і страхового капіталу не достатня. Одними з перших дослідників цієї теми стали О. Лилик, Н. Тарасова, М. Мних, Л. Ширинян, В. Фурман, В. Зубарєв та інші. Більшість публікацій цих та інших авторів присвячена з’ясуванню суті й класифікації різноманітних ризиків, властивих банківській діяльності, і заходам з їх страхування.

Метою статті є аналіз проблем і перспектив інтеграції банків і страхових компаній в умовах глобалізації ринку, проведення порівняльного аналізу банківського й страхового ринків, вивчення переваг і недоліків їх взаємодії, а також оцінка тенденцій сучасного розвитку банківських послуг в умовах страхового ринку.

У другій половині ХХ сторіччя страхові компанії сформували великі обсяги тимчасово вільного капіталу й стали одними з головних інвесторів на фінансових ринках світу. Наприклад, на рубежі тисячоліть страховики Європи, Японії і США керували загальним обсягом вкладених у різні сфери світової економіки коштів в сумі більш ніж 4,4 трлн доларів. Інвестиційні ресурси американської економіки на 30 % складаються з ресурсів страхових компаній (у першу чергу, страхування життя дає можливість формувати інвестиційний портфель на довгий час). Страхові компанії стали серйозними конкурентами комерційних банків. Водночас значне зростання й ускладнення різноманітних банківських ризиків викликали необхідність посилення страхових методів захисту від ризиків і банки почали купувати страхові компанії або створювати їх як підрозділи єдиних фінансових груп [2].

Взаємопроникнення банківського і страхового капіталу в різних країнах по-різному регулюється законодавством. Так, у ряді країн законодавство передбачає входження банку своїм капіталом у страхову компанію і навпаки. Проте в більшості випадків ці дві фінансові установи не зв’язані між собою статутними зобов’язаннями, а працюють за угодами. Така тенденція простежується на канадському страховому ринку. У 1992 році в Канаді були введені законодавчі норми, які дозволяли банкам купувати страхові компанії і банки, які мали значні фінансові ресурси, сучасне технічне забезпечення, широку мережу філій у всьому світі. Отже, за рахунок банків розширилося конкурентне поле страхових послуг. У європейських країнах законодавство також дозволяє формування фінансових груп за участю банківських і страхових структур [9].

Клієнти з більшою довірою ставляться до банків, ніж до страхових компаній, і банківським службовцям удається ефективніше переконувати клієнтів у необхідності придбання страхового полісу. Надання банками разом із класичними видами банківських операцій страхових послуг клієнтам привело до того, що, наприклад, у Франції до 60 % страхових полісів реалізується через банки. Французький банк «Credit Agricole Indosuez» володіє компанією зі страхування життя «Predica» – провідним постачальником банківсько-страхових послуг у Франції з активами 361 млрд євро й часткою ринку в 10,8 %, а також компанією зі страхування власності «Pacifica». Інший французький банк «Креді Ліоне» підписав угоду про кооперацію з крупною німецькою страховою компанією «Альянс». Так, у Європі, у середньому, кожен третій поліс страхування життя й кожен двадцятий із інших видів страхування також реалізується банками [9].

Родина шведських мільярдерів Валленбергів володіє цілою промисловою імперією, куди також входить банківсько-страхова група «Skandinaviska Enskilda Banken» (SEB), що включає компанію зі страхування життя «SEB Trygg Liv». Сюди донедавна входила компанія зі страхування промисловості й перевезень «Trygg-Hansa», яка наприкінці 1999 р. була продана фінансовому холдингу «Codan» Данії.

Факторингова компанія «Natexis Factor» – дочірня компанія крупного європейського банку з переважаючим французьким капіталом. «Natexis Banque» пропонує цілий ряд послуг як для дрібного бізнесу, так і для крупних компаній-експортерів. Вона тісно співпрацює із страховою фірмою «Cauri», спільно з якою пропонує послугу зі страхування кредитів «Accredia». У цьому альянсі страхова компанія відповідає за відносини із страховиками й управління страховими полісами, а факторингова – за банківські факторингові послуги. Цей приклад наочно показує переваги спільної роботи банків і страхових компаній.

Один із найбільших банків світу «The Bank of Tokio-Mitsubishi» входить до однієї групи з такими страховими компаніями, як «The Meiji Life Insurance Company», яка займається страхуванням життя, і страхова компанія «The Tokio Marine & Fire Insurance Company» (промислове і морське страхування) [9].

Найбільшою банківсько-страховою групою в США є «Citi Group» на чолі з «Citibank», яка утворилася в результаті злиття Citibank і фінансового холдингу «Travelers Group». Страховий підрозділ «Travelers – Primerica Financial Services» є найбільшим продавцем страхових полісів у США, з обсягом продажів у 52,6 млрд. доларів на рік.

Тенденція інтеграції банківського і страхового бізнесу має місце й у трансформаційних економіках країн Східної Європи, і в Україні зокрема. Проте сьогодні практика взаємопроникнення банківського і страхового капіталу випереджає тут наукові уявлення й наукові дослідження причин, форм і закономірностей цього процесу.

Аналіз наукових робіт із проблеми консолідації страхових компаній і банків дозволив розглянути форми взаємодії цих фінансових структур. Їх можна виділити три [2, 9, 10].

До першої форми відносять угоди про співпрацю комерційних банків і незалежних страхових компаній без створення юридичної особи. У цьому випадку інтереси комерційних банків – це забезпечення фінансової стійкості, безпеки і стабільності. Страхова компанія, у першу чергу, займається страхуванням кредитних ризиків. Інтерес комерційних банків – це також внески на депозити страхової компанії в цьому банку. Інтереси страхової компанії – операції страхування з клієнтами банку, постійні надходження страхових премій, мінімізація витрат страхової структури. Така форма взаємодії охоплює достатньо велику кількість банків і страхових фірм.

Друга форма – утворення комерційного банку і страхової компанії одними й тими ж особами, які прагнуть до диверсифікації капіталу з метою отримання доходів у суміжних сферах ринку фінансових послуг. Питання безпеки й стійкості при такій формі співпраці не стоять на першому місці.

До третьої форми співпраці можна віднести формування кептивних страхових компаній. У такому разі правління комерційного банку створює страхову структуру, володіє її контрольним пакетом акцій (у разі створення страхової компанії у формі акціонерного товариства).

Кептивні страхові компанії здійснюють страхування різних ризиків клієнтів банку з урахуванням специфіки цих ризиків, забезпечуючи тим самим фінансову безпеку й фінансову стійкість банку. У першу чергу, такі страхові компанії створюються для оптимізації схем оподаткування й майже легального відтоку капіталів за кордон через операції перестрахування [10]. Кожна із цих форм вимагає розробки й реалізації загальних фінансових програм, у яких визначаються напрями взаємодії, нові фінансові продукти, пропоновані споживачам, умови реалізації банківськими установами стандартного набору послуг страхової компанії та ін.

Формування фінансового ринку здійснюється в умовах консолідації сектору банківської і страхової діяльності, сучасний стан якого досліджено за даними НБУ та Ліги страхових організацій і представлено в таблиці 1.

 

Таблиця 1. – Основні показники діяльності банків та страхових компаній України за 2004–2007 р.р.

Порівняльний аналіз банків і страхових компаній в Україні свідчить, що кількість страхових компаній на сьогодні є достатньою та перевищує кількість банків майже у 2,5 рази.

Більшість банків створюються як відкриті акціонерні товариства, тоді як практично 60 % усіх страхових компаній створені у вигляді закритих акціонерних товариств і здійснюють свою діяльність в інтересах засновників, що не сприяє розвитку страхового ринку, тому в наш час банківський сектор в Україні більш розвинений [8].

За даними таблиці видно, що активи банків у 2007 році зросли більш ніж у 5 разів порівняно з 2004 роком. Активи страхових компаній за цей же період збільшилися в 1,5 рази. Це пов’язано зі специфікою українського фінансового ринку послуг, із нерівністю ринкового та державного механізмів регулювання цих сфер, з особливостями організації роботи обох ринків.

Затримка розвитку страхового ринку пов’язана також із наявністю монополії на деякі види страхування. В Україні першим 50 страховим компаніям належить 76 % усіх зібраних премій (першим 10 страховикам життя належить 91 % зібраних премій зі страхування життя, першим 50 страховикам – 78 % зібраних премій з ризикових видів страхування), що також свідчить про диспропорції в концентрації страхового ринку [10].

Обсяг активів банків становив на кінець 2007 року 537741 млн. грн., що в 5 разів більше, ніж у 2004 р. Обсяг активів страхових компаній становив 29650 млн. грн., тобто зріс лише на 48,1 % порівняно з 2004 роком.

Узагалі обсяг активів банків перевищує обсяг активів страхових компаній у 18,1 рази, і це з урахуванням перевищення кількості страхових компаній у 2,5 рази.

Станом на кінець 2007 р. сплачений статутний капітал страхових компаній становив 10133,3 млн. грн., та порівняно з 2004 роком зріс на 4,6 мільярда гривень.

Сплачений статутний капітал банків перевищує капітал страхових компаній майже в 4 рази та складає 39271 млн. грн., порівняно з 2004 роком він зріс на 31,1 мільярда гривень.

Динаміка доходів та видатків українських банків і страхових компаній представлена на рис. 1 і 2.

 

Рис. 1. Динаміка доходів банків та страхових компаній

 

Рис. 2. Динаміка видатків банків та страхових компаній

На рисунку 1 досить чітко спостерігається тенденція росту доходів банків й різкий їх стрибок, починаючи з 2006 року. Доходи страхових компаній мають циклічний характер: у 2005 році вони зменшилися майже на 34 % порівняно з 2004 роком, а в 2006 році збільшилися, але не значно, усього на 8 %. У перші 9 місяців 2007 року знову спостерігається їх зменшення, що пов’язано з недостатнім розвитком страхового сектора в Україні та іншими макро- й мікроекономічними факторами.

Аналізуючи видатки банків і страхових компаній, можна прийти до висновку, що в цьому випадку має місце тенденція росту видатків як банків, так і страхових компаній. Тільки темпи росту банківських видатків значно більші від страхових через більшу розвиненість банківського сектора та «кредитного буму» в останній час.

Проведення порівняльного аналізу страхового та банківського ринків фінансових послуг в Україні дало змогу побачити, що, незважаючи на кількісну перевагу страхових компаній, стан банківських установ набагато кращий. Окрім того, сучасна економічна ситуація ускладнює процес консолідації обох ринків.

Чинниками ускладнення процесу консолідації є зокрема слабкий розвиток в Україні фінансових інститутів, куди могли б інвестувати кошти страхові компанії, низький платоспроможний попит, нерозвинута фінансова культура, бідність населення та інші [5].

Співпраця страхової компанії з банком вигідна обом учасникам, оскільки знижується собівартість трансакцій та інформаційних витрат усередині групи і, як наслідок, зменшуються тарифи, надається можливість вести більш гнучку цінову політику, зростає надійність усіх фінансових операцій, що проводяться страховою компанією і банком, також раціонально інвестуються кошти страхових резервів, зібраних страховою компанією. Крім того, у банку виникає додаткове джерело доходів – комісійна винагорода за реалізацію страхових полісів [2].

Проте, крім зазначених переваг, інтеграція банків і страхових компаній має й недоліки, головним із яких є монополізація фінансової галузі. Наприклад, підприємство бере в банку в лізинг обладнання, при цьому банк зобов’язує його застрахувати лізингове майно й пропонує ряд страхових компаній, поліси яких він прийме. Із цими страховими компаніями він має договір про співпрацю, або вони входять в одну банківсько-страхову групу. Підприємство, яке бере у лізинг обладнання, не має права вибрати іншу страхову компанію, умови страхування якої можуть бути більш привабливими, а вартість послуг – нижчою, що обмежує права споживача фінансових послуг. Таким чином, відбувається прихована монополізація ринку фінансових послуг [2].

Для ефективної взаємодії банків в умовах розвитку страхових відносин необхідно створити систему державного регулювання функціонування й розвитку банківсько-страхових структур, визначити вимоги до функціонування таких структур згідно з нормами й стандартами Європейського Союзу [5].

Світові тенденції до подальшої інтеграції страхового і банківського капіталу, а також європейський досвід примушують Україну формувати законодавчо-нормативну базу із цих питань і розробляти економічну політику, яка б сприяла зрощенню, взаємопроникненню банківського й страхового сегментів фінансового ринку.

Література:

1. Грищенко Р. Тенденції банківського бізнесу: злиття банків, страхових компаній та пенсійних фондів // Вісник НБУ. – 2004. – Лютий. – С. 15-17.
2. Зубарєв В. Банк і страхування: «за» і «проти» // Вісник НБУ. – 2004. – Листопад. – С. 32-38.
3. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 12 місяців 2006 року. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uainsur.com
4. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2007 року // Вісник НБУ. – 2007. – № 2. – С. 50
5. Лилик О. Bancassurance та перспективи його розвитку в Україні // Вісник НБУ. – 2007. – № 2. – С. 32–37.
6. Мних М. Страхові компанії, їх роль та значення в системі ефективного забезпечення страхової діяльності // Економіка та держава. – 2007. – № 4. – С. 22–23.
7. Петров М.А. Интеграция рынков в условиях глобализации на примере страхового рынка // Финансы. Инвестиции. Деньги. – № 7. – 2003.
8.Тарасова Н. Стан розвитку страхового ринку та ефективність страхової діяльності в Україні // Схід. – 2006. – № 3. – С. 17–20.
9. Фурман В. Світовий досвід комплексного страхування банківських ризиків // Банківська справа. – 2004. – № 1. – С. 118-122.
10. Ширинян Л. Метод рационализации формирования уставного фонда страховых компаний Украины // Экономика Украины. – 2006. – № 11. – С. 27–35.

Валентина Шепілова,
кандидат економічних наук, доцент Донецького державного університету управління
Марина Сідак,
магістрант Донецького державного університету управління
Анастасія Вихристюк,
магістрант Донецького державного університету управління

Журнал "Схід",
число 5 (89) 2008 р.