На главную страницу
 

Аналитические статьи
Прогнозы экспертов
Юридические консультации
Консультации экспертов
Библиотека экспертов

Авторизация
Логин:
Пароль:
Забыли свой пароль?
Регистрация
Поиск по порталу









nsjewels.com.ua - ювелирный магазин

База знаний / Аналитика / Политика

20 років Руху: боротьба продовжується

Версия для печати Версия для печати

Продовжуємо цикл публікацій до 20-річчя Народного Руху України.

Дивитись:

Народний рух: роздуми про здійснене і майбутнє

Рух – місце в історії

У вересні 2009 р. виповнюється 20 років із дня заснування громадсько-політичної організації, фундатора незалежної України – Народного Руху України за перебудову. Головою Руху обрали поета, літератора, громадського діяча Івана Драча

Рух як національно-визвольна течія зародився в умах шістдесятників, у формі Української Гельсинської спілки знайшов своє втілення в 1970-80-х роках, але масовим став тоді, коли в Спілці письмеників України почав функціонувати оргкомітет по створенню Товариства української мови. Ця перша масова патріотична громадська організація, очолювана поетом, літератором, громадським діячем Дмитром Павличком, дуже швидко підготувала широку базу для формування РУХу. На початку дев’яностих років Народний Рух України висунув гасла, зрозумілі нації: незалежність, демократія, рівноправ’я, гідний рівень життя, європейський вибір, приватизація державних підприємств та землі працівниками та селянами. Нація підтримала ці ідеї.

До здобутків РУХу, який ні дня не був при владі, і його прихильники, і вороги беззаперечно відносять утвердженя соборної, незалежної України. Він став творцем демократичної системи управління державою, багатопартійної системи в Україні, Збройних сил України, Національної гвардії, грошової системи тощо. Усе це було заплановане програмою державотворення, затвердженою з’їздом РУХу і впроваджувалось у життя через парламентську групу "Народна Рада".

РУХ став кузнею партійних кадрів для партій демократичного спрямування. У надрах РУХу отримали безцінний досвід організаційно-масової роботи лідери та члени Української республіканської партії (Л.Лук’яненко, М.Горинь, інші), Демократичної партії України (В.Яворівський, В.Дончик), Української народної партії (І.Заєць, В.Кулинич), партії Народний рух України (В.Коваль, О.Чорноволенко та інш.,) Української християнської республіканської партії (М.Поровський), "Нашої України" (В.Кириленко), Соціал-демократичної партії України, "Батьківщини" (Л.Бірюк, М.Косів, П.Мовчан, та інш.), Партії Регіонів (С.Головатий, О.Лавринович) та інші.

Вдячні РУХові й лідери Комуністичної, Соціалістичної, Народної партії (В.Литвина), Партії регіонів за те, що РУХ неодноразово проявляв свою великодушність і терпимість. Під час заборони на діяльність КПУ, яка була введена Постановою Президії Верховної Ради України, РУХ не пригадав КПУ-КДБ ні організованих ними побиттів, ні фізичного знищення активістів РУХу, ні "полювання на відьом". Не було висунено вимоги люстрації (усунення з посад осіб, які скомпроментували себе співпрацею з КДБ, переслідували інакомислячих, підтримували ДКНС (рос. – ГКЧП).

Державна бюрократія, яка залишилась у спадок від тоталітарних часів, контролювала всі сфери життя суспільства й перетягувала на себе владу, але робила це не тільки прямими методами адміністративного тиску, а й через створення широкого прошарку безправного люмпен-пролетаріату, позбавленого права голосу на виборах. Зусиллями пострадянської бюрократії в Україні по суті й сьогодні не скасована прописка, названа тепер "реєстрацією", вона й надалі закріпачує пересічного громадянина, блокує відхід від хабарницьких принципів пересування трудових мігрантів, реєстрації та функціонування підприємницької діяльності, послідовно ускладнює перебування людини за реальним місцем проживання: ставить її та її родину у хабарницьку залежність від жеківських працівників, міліції, дрібних чиновників адміністрацій, не дає можливості отримати належну медичну допомогу, влаштувати дітей у дитячі заклади, школу тощо.

Компартійна номенклатура, яка злилась із державним апаратом Української РСР, маючи переважну більшість у парламенті, по-своєму розуміючи й втілюючи висунуті РУХом і підтримані нацією ідеї, сприяла отриманню незалежності України лише з метою особистого збагачення. Внаслідок цього саме ці люди незаконно заволоділи підприємствами в Україні, зробили їхніх працівників люмпен-пролетарями, а самі стали олігархами й тепер у Парламенті відстоюють непорушність процесів "приватизації". Процеси приватизації здійснені не на користь працюючих на підприємствах робітників, непрозоро, із зупинкою виробництва та масовими звільненнями працівників. Таким чином, потужний потенціал України і її нації був використаний радянською номенклатурою та криміналом для увічнення своєї влади.

Практика творення люмпен-пролетаріату в Україні, підкріплена соціальними подачками, набрала гіпертрофованих форм ще на початку 1990-х і була направлена в першу чергу проти рухівців та прихильників Руху, які, за твердженням В.Лєсного з м. Сімферополя, "працювали безкорисно, самовіддано і згуртовано", бо "в Русі брала участь переважно інтелігенція та представники інших соціальних груп і прошарків".

Олігархи й "нелюстровані чиновники" в Україні далекі від інтересів нації. Статки свої вони накопичили, користуючись високим статусом. Не будучи національно поєднаними з суспільством, паразитуючи на ньому, вони не тільки не дбають про націю, а й сприяють подальшому її зубожінню. Їхні підприємства, не модернізовані до сучасних вимог, можуть бути рентабельними лише тоді, коли робоча сила в Україні коштує менше, ніж вона реально може коштувати на загальноєвропейському ринку праці, коли пролетаріат упосліджений: малоосвічений, розділений на "украинско-" і "русскоговорящих", без реєстрації, питущий, згодний на мінімальну заробітну платню. Саме ТАКИЙ робітник є максимально керованим, а отже, вигідним сучасним роботодавцям. Саме тому таким ускладненим є просування України у Європейське Співтовариство та інтеграція в Євроатлантичні структури.

Використовуючи механізм заборони на відчуження землі, олігархи до сьогодні практично безоплатно захоплюють землі, отримані селянами при розпаюванні. Беручи землю в оренду, отримуючи корпоративні права на неї і провівши фальшиву (із заниженими результатами плодючості) експертизу на початку оренди та нормальну в кінці, вони виставляють селянину рахунок за поліпшення плодючості землі (якої не здійснювали). Він, збіднілий та упосліджений, може конпенсувати це тільки відмовою від прав на власну землю.

Невдоволений політикою соціального терору, спрямованою на зубожіння нації, яка впроваджувалася урядом В.Масола, затверджувалася позицією Л.Кравчука, який, начебто спираючись на Рух, із запропонованих йому кількох сотень пропозицій щодо оновлення кадрів у державі реально призначив менше десяти осіб. Восени 1993 року РУХ організував акцію непокори владі.

Внаслідок масових акцій, організованих РУХом (у тому числі студентські голодування й наметові містечка) у кінці 1993 року, достроково припинили свою діяльність Президент і Парламент. Поставлений перед вибором "погане і ще гірше", не маючи свого кандидата на другому етапі виборів, РУХ змушений був підтримувати Л.Кравчука. Однак помилки останнього, криза в країні, а також закордонний тиск і вже такі звичні для України фальсифікації зробили своє – у 1994 році Президентом став Л.Кучма, а більшість у Парламенті знову отримала стара радянська номенклатура.

Можновладцям, далеким від бажання втілити національну ідею (незалежність, демократія, рівноправ’я, приватизація державних підприємств та землі працівниками та селянами) для того, щоб такий стан залишався якнайдовше, необхідно не тільки люмпенізувати країну, а й у першу чергу заблокувати будь-яку вільну інформацію. Тому, замість того, щоб утворити ще один національний канал і створити національну телевізійну мережу, олігархія й пострадянська бюрократія не опікувалася створенням свого вітчизняного інформаційного простору, національної телевізійної мережі, національної загальнодержавної преси! Саме тому президент та прем’єр-міністр сусідньої країни в нашому інформаційному просторі з’являються частіше, ніж Президент та Прем’єр-міністр України, а одіозні "лужкови" вільно пропагують свої антиукраїнські погляди в Україні. Люмпен-пролетаризація закінчується саме там, де починається вільна інформація й преса, а чиновники дотримуються законодавства.

Проте справи, започатковані Рухом, продовжують своє життя. В Україні під час "помаранчевих" подій відбулась підтримка саме РУХівських демократичних принципів формування влади, явище "Майдану" – це прямий протест проти олігархії, масового зниження рівня життя, втрати власності, накопичень. Багато хто не зрозумів, що в Україні відбулась нова національно-демократична соціальна революція, основи якої закладені саме РУХом і рухівцями.

Надзвичайно позитивним явищем "помаранчевої революції" був патріотизм як квінтесенція принципів, впроваджених РУХом. Направлений проти негативних зовнішніх впливів і стимульованих ними дій проти самого існування нації і держави, він сприяв організації громадської спільноти на захист основ державності: соборності, демократії, рівності. Саме тому нація змогла ефективно вплинули на легітимні органи влади – Верховну Раду України й Верховний Суд України, які перевели суспільну енергію в законне ненасильницьке річище "помаранчевої революції".

Зусиллями нації "помаранчева революція" відстояла принципи демократичного формування влади та ненасильницької її зміни в нашій державі, дала подальший поштовх саме такому майбутньому розвитку України.

Така політична тенденція – справа багаторічної діяльності багатьох "РУХівців" у 1990-х роках та партій, які виникли в лоні РУХу: Української народної партії, партії Народного Руху України, Демократичної, Української республіканської, Української християнської республіканської партій та ін.

Про автора:

Шутов Ілля Якимович,
юрист, член Великої Ради Руху

Шутов Ілля Якимович народився 15 жовтня 1957 р. у м. Білицькому Донецької області в родині шахтарів. У 1975 р. закінчив СШ № 9 у м. Білицькому. Служив у Радянській Армії (прикордонні війська) до січня 1978 р. З січня 1978 р. до вересня 1979 р. працював викладачем у СШ № 9 м. Білицького. З 1979 р. по 1982 р. навчався в Селидівському гірничому технікумі, потім працював гірничим майстром на шахті Стаханова у м. Димитрові. У 1982-1987 рр. навчався на економіко-правовому факультеті Донецького державного університету, який успішно закінчив. Працював юрисконсультом Київського райвиконкому м. Донецька. Крім того, закінчив Українську академію державного управління. Магiстр державного управління, юрист.
І. Я. Шутов доклав великих зусиль для становлення та активної діяльності перших масових громадських та громадсько-політичних організацій на Донеччині в 1990-х рр.
Ілля Якимович член оргкомітету, у 1989 р. – співголова Донецького Товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка. Співзасновник Донецької Крайової організації Народного Руху України, учасник Установчого з’їзду Народного Руху України. Член Великої Ради Руху (обраний на Установчому з’їзді в 1989 р.). Уповноважений державного референдумного штабу у вересні-грудні 1991 року. Член редакційної колегії донецької обласної газети "Східний часопис" (1993-1997 рр.).
Із жовтня 1994 р. Шутов Ілля Якимович – керівник юридичного відділу Секретаріату Народного Руху України. Керівник Секретаріату фракції НРУ в 1994-96 рр.
Виконавчий директор громадської органiзацiї "Центр стратегiчних дослiджень" (2000-2002). У 2000-2005 рр. – керівник організаційно-правового відділу громадської організації "Наша Україна". З листопада 2008 року – аспірант Національної академії державного управління при Президентові України. Державний службовець 5-го рангу, четверта категорiя.

Журнал "Схід", спеціальний випуск, № 6(97), вересень 2009 року


| Количество показов: 1442 |  Автор:  Ілля Шутов |  Голосов:  2 |  Рейтинг:  3.44 | 

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Возврат к списку





Статьи по разделам
АПК (19) 
Демография (97) 
День в истории (49) 
Здравоохранение (195) 
Книжный мир (22) 
Культура (360) 
Лица эпохи (162) 
Молодежная политика (142) 
Наука и технологии (279) 
Образование (552) 
Общество (471) 
Политика (1059) 
Право (360) 
Социология (126) 
Экология (47) 
Экономика (543) 
Энергетика (60) 

ПОДПИСКА

ЭКСПЕРТЫ ВЭС
Пискурева Ірина Миколаївна

ПРОГНОЗ ЭКСПЕРТА

БИБЛИОТЕКА

Писатель Евген (Евгений) Плужник. Душа, наполненная болью

Всеукраинская экспертная сеть
Разработка ВОНО «Эксперты Украины»
© «ВЭС», 2007
Разработка и поддержка – Всеукраинская общественная научная организация "Эксперты Украины". © Все права защищены. Использование материалов портала разрешается при условии ссылки (для Интернет-изданий – гиперссылки) на www.experts.in.ua