Українська газотранспортна система: позитив і негатив для України

Структуризація Української газотранспортної системи вимагатиме структурних змін в Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", яка входить до складу Мінпаливенерго України, і якою фактично керує Кабінет Міністрів України

В Україні транспортування, добування та постачання газу покладено на Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України", до складу якої входять три дочірні компанії, п'ять дочірніх підприємств, два державні акціонерні товариства і два відкриті акціонерні товариства. "Укртрансгаз" – це дочірня компанія Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка є основним оператором газотранспортної системи, в її підпорядкуванні знаходиться більше 36 тис. км магістральних газопроводів та газопроводів-відводів, більше 70 компресорних станцій, 12 підземних сховищ газу, майже 1400 газо-розподільчих станцій, газовимірювальні станції та ряд інших об’єктів.

Компанія "Укртрансгаз" раніше забезпечувала транспортування газу до споживачів України в обсязі 70-80 млрд. м3 та транспортувала його до 19 країн Європи в обсязі 110-120 млрд. м3, що становило близько 85% загального обсягу російського експорту газу. Ще не так давно її представники говорили про технічну можливість для збільшення транзиту газу в країни Центральної і Західної Європи до 140 млрд. м3 на рік без розширення газотранспортної системи.

Інформація, яка була наведена вище, взята із відкритих джерел інформації, і на її основі можна було б говорити про те, що "Укртрансгаз" є досить успішною компанією, і всі розмови про її реконструкцію направлені лише на покращення її роботи та збільшення обсягів транспортування газу. Верховна Рада України прийняла Закон про те, що Українська газотранспортна система повинна назавжди залишатись державною, вважаючи, що вона є не тільки прибутковою, але й вирішує питання енергетичної безпеки. Наводяться мільярдні суми прибутку від транспортування газу (від 4 млрд. доларів США і більше), і при цьому постійно виникають питання щодо можливого банкрутства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". А якщо припустити варіант банкрутства, то що тоді буде з дочірньою компанією "Укртрансгаз"?

На фоні розмов щодо газотранспортної системи України, згадуються перші роки незалежності, її досить непогані стартові умови, особливо з точки зору того, що найбільше в світі Чорноморське пароплавство, яке приносило мільярдні прибутки, було передано Україні при розподілі надбань Радянського Союзу. І виникає питання: де сьогодні ці прибутки і де ті кораблі, які належали пароплавству? Справа в тому, що спочатку почалися проблеми з проплатами за обслуговування кораблів пароплавства в портах, з виплатою зарплат працівникам, тощо. А далі – продаж кораблів, фактично за безцінь, і зараз Чорноморське пароплавство уже не є найбільшим в світі, і лише оголошення про захоплення піратами наших моряків на суднах різних держав (мабуть колись вони належали Чорноморському пароплавству) є нагадуванням про колишні українські переваги. Я не збираюся говорити про винних, бо винна не тільки тогочасна влада, але й депутатський корпус. Ми не вміємо швидко реагувати на ситуацію (це досить часто пов’язано з особистими інтересами можновладців), і крах Чорноморського пароплавства є підтвердженням цього. Бо врятувати Чорноморське пароплавство могли б при своєчасному залученні офіційних коштів інвесторів за рахунок продажу частини акцій пароплавства (навіть 49 відсотків), щоб покрити борги. Такий підхід залишив би найбільше в світі Чорноморське пароплавство найбільшим, а інвестори зобов’язували б менеджмент флоту робити його прибутковим і сучасним.

А тепер повернемось до української газотранспортної системи, на балансі якої є магістральні газопроводи, де задіяні труби великого діаметру і газопроводи-відводи, в яких діаметр труб значно менший.

Розглянемо схему транспортування газу. З російської газотранспортної мережі в нашу мережу надходить газ, неважливо, де саме його добувають. Далі "Укртрансгаз" транспортує цей газ як до українських споживачів, так і за кордон. Скільки газу отримує Україна з Росії, можна сказати або на основі лічильників, або ж опосередковано, через розрахунок кількості газу, який поступає, за даними – діаметр труби, швидкість, тиск тощо. Оскільки на кордоні України лічильники відсутні, а програмні засоби, створені українськими вченими, не використовуються, інформація про кількість газу надходить від російських колег, і якщо врахувати відкритий доступ до цих лічильників української сторони, а паралельно ще залучити програмні засоби, то на першому етапі не потрібні кредити на закупку імпортного обладнання для обліку газу, за який Україна платить.

На транспортування газу "Укртрансгаз" використовує 5-6 млрд. кубометрів газу на рік із придбаного для держави, який купується по ціні газу для України. За нинішніми цінами сума витрат тільки на купівлю газу для газотранспортної системи сягає 1,5 млрд. доларів на рік, якщо не більше, а ще є обслуговування системи, газосховищ, обладнання, приміщення і більш ніж 25-тисячний колектив висококваліфікованих фахівців, яким потрібно платити зарплату. Фінансова стабільність "Укртрансгазу" залежить від обсягів газу, і чим більше його транспортується, тим краще при обґрунтованій ціні.

Модернізація газотранспортної системи повинна бути тісно пов’язана зі стратегією її використання. А це означає, що повинні бути розрахунки щодо завантаження системи. Якщо б газ в мережу поступав тільки для України, тоді можна було б дати чітку відповідь на це питання. Але без Росії, яка постачає газ, і європейських країн, які його споживають, неможливо спрогнозувати обсяги газу для транспортування українською газотранспортною системою. З цього витікає, що тільки при поєднанні інтересів трьох сторін можна говорити про розвиток, модернізацію української газотранспортної системи. Якщо не використати таку можливість, то Україна може отримати такий самий ефект від газотранспортної системи, як і від Чорноморського пароплавства.

Поєднання інтересів, яке стосується вкладання коштів, тісно пов’язане з власністю. Ніхто не буде вкладати кошти в ремонт чужого будинку, якщо не буде впевнений не тільки в збереженні своїх коштів, але й в отриманні дивідендів – чи то частини будинку для свого використання, чи то від здачі в оренду всього будинку.

Аналогічно з українською газотранспортною системою. І тут виникає питання, яку частину системи модернізувати в першу чергу, тобто про яку частину газотранспортної системи може йти розмова стосовно врахування інтересів трьох сторін? Згадаємо, що серед газу, який транспортує українська газотранспортна мережа, є свій український газ, і його обсяги дорівнюють приблизно 20 млрд. кубометрів газу.

Для інвестицій потрібна прозорість української газотранспортної мережі та її структуризація в залежності від функцій, які виконують трубопроводи. Було б доцільним виділити в окрему структуру магістральні трубопроводи, можливо з деякими газосховищами, і розглядати цю структуру як самостійний об’єкт, назвемо його "Магістраль". При такому підході з’явиться можливість оцінити "Магістраль", бо саме вона задіяна в транспортуванні газу в Європу, і від її стану залежить забезпечення газом споживачів України та інших країн Європи.

Решта газотранспортної системи – відводи-газопроводи з газосховищами, які на сьогодні не є приватною власністю, залишити в державній власності, хоча б з точки зору наявного Закону, враховуючи, що є значна кількість приватних відводів-газопроводів, в тому числі є об’єднання громадян, які підводять газ до своїх осель. В цьому випадку ціна транспортування газу для українських споживачів буде мати дві складові – транспортування газу по магістральному трубопроводі і транспортування по відводах-газопроводах. Виникає питання контролю кількості газу, який буде йти по відводах, тобто для українських споживачів. Але при поєднанні інтересів трьох сторін в "Магістралі" питання корупції відпадає автоматично, тобто обсяги газу відповідатимуть дійсності, а в утриманні ціни на транспортування газу зацікавлені дві сторони із трьох – споживачі газу. В отриманні прибутку зацікавлені всі учасники, що і буде запорукою не тільки надійності і ефективності мережі, але й обґрунтованих витрат на модернізацію газотранспортної системи.

За такої структуризації, "Магістраль" може бути об’єктом для отримання інвестицій з метою її модернізації. Тут виникає питання щодо інвесторів та вартості "Магістралі", але принципи входження інвесторів – це питання домовленостей. І навіть якщо в якості інвестицій від України буде виставлена частина акцій "Магістралі", оскільки державних коштів обмаль, то і в цьому випадку Україна буде мати позитивний результат, а не такий, як із Чорноморським пароплавством.

Структуризація Української газотранспортної системи вимагатиме структурних змін в Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України", яка входить до складу Мінпаливенерго України, але фактично нею керує Кабінет Міністрів України. На "Нафтогаз України" покладені важливі функції для держави – це забезпечення газом та нафтопродуктами населення України, але враховуючи функції "Укртрансгазу", – то і транспортування газу за кордон. В цій ситуації "Нафтогаз України" досить часто є палочкою-виручалочкою для влади, і враховуючи його закритість, можна говорити про наявність корупційних складових в такій структурі. Мабуть саме цим пояснюється закупка газу "Нафтогазом України" для всіх споживачів України і зміна газових домовленостей з Росією при зміні влади в наших країнах.

Структурні зміни в "Нафтогазі України" вимагатимуть від влади створення нових підходів до забезпечення населення України енергетичними ресурсами і формування обґрунтованих цін для всіх споживачів. А це, в свою чергу, вимагатиме адресних дотацій, що є запорукою для зменшення корупційних схем і існування державних боргів, і створення ринкових засад в енергетичній галузі, в тому числі – і функціонування повноцінного ринку електроенергії, бо ціна на електроенергію досить часто формується за витратним принципом, що не стимулює виробників до зменшення витрат.

Без реформування Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" неможливо:

- зменшити корупцію в енергетичній сфері;

- ввести обґрунтовані ціни в енергетичній галузі, які будуть значним стимулом для реформування житлово-комунальної сфери та виплат дотацій, пільг в грошовому еквіваленті;

- забезпечити швидкий поступ України до цивілізованого світу.

У нинішньої влади є надзвичайно складні завдання, і якщо вона зможе реформувати "Нафтогаз України", домовитись з комуністами про перехід до адресних виплат населенню, то це стане запорукою для змін в Україні на краще.


Митько Л.О.,
керівник Консультативної групи Громадської ради Мінпаливенерго України, с.н.с. Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є.Пухова НАН України