Сучасні підходи в проектуванні, розробці та впровадженні комплексних (інтегрованих) Інформаційних Систем Охорони Здоров'я (ІСОЗ)

Продовження. Початок див.: Чи потрібна інформатизація українській медицині?

Розвиток ІКТ для охорони здоров'я може підштовхнути українську медицину до реальних реформ та еволюції в організації охорони здоров'я та надання медичних послуг населенню

Вступ

Сфера проектування, розробки та впровадження комплексних (інтегрованих) Інформаційних Систем Охорони Здоров'я (ІСОЗ) медичних установ, регіональних відділів охорони здоров'я, та всієї системи охорони здоров'я привертає до себе останнім часом все більшу увагу вчених, управлінців, лікарів, інженерів та інших спеціалістів.

Це відбувається в зв'язку з тим, що:

- по-перше – забезпечення організації охорони здоров'я та надання якісних медичних послуг населенню стає однією з найбільш приоритетних задач держави в світі в цілому: в більшості розвинених країн населення все більше "старішає", а для молодших поколінь освоєння сучасних технологій потребує все більше часу й здоров'я;

- а по-друге – системи охорони здоров'я розвинених країн стають все більш комплексними, як і сам процес функціюнування в них медичних закладів, що потребує максимальної інтеграції їх діяльності між собою [1,2].

Як в США, в країні, що є лідером світового процесу інформатизації суспільства, так і в країнах Європи та розвинених країнах Азії, вже давно побутує уявлення, що без використання можливостей та засобів сучасних Інформаційних Технологій (ІТ) – подальший розвиток та забезпечення більш високого рівня функціюнування, досягнення зниження затрат й забезпечення більш високої якості медичного обслуговування – практично неможливо здійснити [3,3a].

Україна, як і більшість країн бувшого Радянського Союзу, стоїть ще тільки на самому початку масштабних реформ і змін всієї системи охорони здоров'я, але це положення має й деякі переваги – є нагода скористатися передовим досвідом більш розвинених країн й використати їх напрацювання, а також не повторювати їхніх помилок [4,5].

На жаль, політична та економічна відокремленість Радянського Союзу від решти світу на протязі дуже довгого періоду часу призвела до значних розбіжностей в багатьох сферах життя в нашій країні від передових зразків в інших країнах, в тому числі й у сфері організації охорони здоров'я взагалі й автоматизації цієї сфери зокрема.

Передовий досвід розвинених країн

Розвинені країни (США, Європа, Японія, Канада, Австралія) вже багато років мають комплексні (на рівні всієї країни) програми інформатизації своїх систем охорони здоров'я [6,7,8].

Основна ідея таких програм – інтеграція в кінцевому рахунку усіх їх складових (ІС окремих медичних закладів, а далі міських, районних та регіональних – Regional Health Information Networks – RHINs, Regional Health Information Organizations – RHIOs, Regional Health Information Management Systems – RHIMSs) в єдину ІС всієї системи охорони здоров'я країни, так звану Національну Інформаційну Інфраструктуру охорони здоров'я (National Health Information Infrastructure – NHII), або Національну Інформаційну Мережу охорони здоров'я (National Health Information Network – NHIN) [1,9,9a,14].

Успішних прецедентів таких ІСОЗ (Health Care Information Systems – HCISs) [9b] хоча б регіонального рівня в світі поки що не дуже багато [10,11,12], тому що таке завдання виглядає надзвичайно складним не тільки з технічної, але й з організаційної та фінансової точки зору, не кажучи вже про складність створення NHIN в масштабах всієї країни [9] .

Окрім того, значним стримуючим фактором виступають по-своєму унікальні особливості роботи медичних працівників, неочікувані раніше розробниками, які автоматизували інші види людської діяльності (ІС для банківських, промислових чи торгових цілей), що викликає неабиякі труднощі при проектуванні та впровадженні ІСОЗ:

- більш якісний ніж кількісний характер клінічних даних з якими працюють медичні працівники (лікарі, медсестри), що ускладнює процес формалізації інформації, інколи аж до його повної неможливості, або абсурдності;

- необхідність доступу до даних по принципу "всі-до-всіх": тобто кожен лікар потребує можливості бачити дані, внесені всіма іншими лікарями;

- велика кількість даних в мультимедійній формі (зображення, відео) з потребою їх максимальної якості (чіткості) й швидкості доступу (передачі);

- складність зміни впроваджуваних на протязі десятиліть так званих "робочих циклів" (workflow) лікарів та медсестер в їх клінічній практиці: оскільки медичні працівники несуть дуже велику відповідальність (етичну та юридичну) за життя та здоров'я своїх пацієнтів – ніякі нововведення (в тому числі й засоби ІТ) не повинні їх відволікати, або ускладнювати їх повсякденні обов'язки, збільшувати тривалість робочого часу й т.ін. [12a, 12b].

Також існує ще багато причин так званого не-технологічного характеру, які (якщо їх не враховувати) різко зменшують вірогідність успішного завершення багатьох проектів ІСОЗ [12с].

Тому навіть в самих розвинених країнах (США, Великій Британії, Франції) до останнього часу значна частина проектів ІСОЗ терплять невдачі (повні, або часткові) [13,15].

Не зважаючи на це, кількість проектів в сфері Інформаціїних Технологій охорони здоров'я (Health Information Technologies – HIT) в світі з кожним роком невпинно збільшується.

За останні 30-40 років галузь розробки й впровадження ІС медичних закладів в світі пройшла велику еволюцію. Спочатку були госпітальні інформаційні системи (Hospital Information Systems – HISs) на початку 1970-х років, які були дуже дорогими й тому їх могли собі дозволити тільки великі й найбільш платіжоспроможні медичні заклади (в першу чергу великі госпіталі – звідки й назва). Такі ІС працювали на великих комп'ютерах, так званих мейнфреймах, або міні-комп'ютерах (mainfraimes and mini-computers). В 1980-ті роки з'явилися ІС на більш дешевих платформах, так званих робочих станціях (workstations), в розподілених (distributed) архітектурах, які використовували технології локальних мереж (Local Area Networks – LANs) і проектувались у вигляді підсистем або модулів, наприклад:

- підсистема адміністративного та фінансового (Administrative and Financial) призначення, що в свою чергу включала:

відділ кадрів (Human Resources)
розрахунок бюджету (Budgeting),
розрахунок витрат (Cost Accounting),
оформлення платіжних рахунків (Billing),
фінансових розрахунків пацієнта (Patient Accounting),
та інші,

або

- клінінічна підсистема, чи клінінічна інформаційна система (Clinical Information System – CIS), яка включала:

прийняття-переміщення-виписку пацієнта (Admission-Discharge-Transfer – ADT),
призначення до лікарів та на обстеження (Scheduling),
електронну медичну картку пацієнта (Electronic Medical Record – EMR),
комп'ютеризоване внесення призначень лікаря (Computerized Physician Order Entry – CPOE),
комп'ютеризовану підтримку прийняття рішень (Computerized Decision Support – CDS),
фармацевтичний модуль (Pharmacy),

а також інші підсистеми, як то:

лабораторна ІС (Laboratory Information System),
радіологічна ІС (Radiology Information System),
ІС архівування та передачі зображень (Picture Archiving and Communication System – PACS),
та інші.[9b,9с].

Й нарешті в 1990-і роки, а особливо з настанням 21 століття, з широким впровадженням персональних комп'ютерів (Personal Computers – PC), технологій систем управління базами даних – СУБД (Database Management Systems – DBMS) архітектури "клієнт-сервер" (client-server), коммунікаційних технологій, що використовують, окрім згаданих технологій локальних мереж (LAN), також глобальні (Wide Area Networks – WANs), і бездротові (Wireless Networks), а також Інтернет й так звані веб-технології (Internet and web-technologies) – галузь прийшла до сучасних інтегрованих ІСОЗ (HCIS), що включають в себе всі вищезгадані підсистеми та модулі, але вже в зовсім іншій парадигмі надання медичної допомоги – у вигляді так званих інтегрованих мереж надання послуг – ІМНП (Integrated Delivery Networks – IDN), тобто низки спеціалістів та медичних закладів: від сімейного лікаря, або лікаря загальної практики (General Practitioner, Physician), невеличкої амбулаторії чи клініки (Ambulatory Care Clinic) – до страхових медичних організацій (Health Maintenance Organization – HMO) та великого госпіталю (Community Hospital), або медичного центру (Medical Center), кожен з яких надає медичні послуги на своєму рівні, але робить все це в координації з іншими [1,2,9d,14b,14с].



Малюнок 1. Головні компоненти інтегрованої мережі надання послуг – ІМНП (Major organizational components of an integrated delivery network (IDN). A typical IDN includes multiple acute-care facilities, ambulatory-care clinics, and owned or managed physicians’ practices that jointly operate to provide comprehensive health services. In addition, an IDN may own or affiliate with other healthcare facilities, for-profit subcorporations, and managed care or health plan organizations. HMO = Health Maintenance Organization.)


Малюнок 2. Три концептуальних рівня архітектурної моделі Інтегрованої Мережі Надання Послуг, яка ілюструє розділення даних, бізнес-логіки та інтерфейсу користувачів, що дає можливість розробникам модифікувати з часом (відповідно до запитів, що змінюються) прикладне програмне забезпечення та інтерфейси, зберігаючи, в той же час, довгострокові важливі дані відповідної установи охорони здоров'я (Three conceptual layers of an IDN's architectural model illustrate separation of data, business logic and user interface which allows system developers to modify applications and interfaces over time to meet changing needs while preserving the HCO's long-term data asset).

Оскільки в таку ІСОЗ фактично входить цілий ряд інформаційних систем, то вона працює через підсистему універсального індексу пацієнта (Unified or Enterprise Master Patient Index – EMPI), що дозволяє супроводжувати дані пацієнта в електронному вигляді на всіх етапах надання медичної допомоги, незалежно від того в якому закладі, або у якого спеціаліста він\вона знаходиться на лікуванні в даний момент часу [1, 2,14d].

Окрім того, в зв'зку з "глобалізацією" світового інформаційного простору, пов'язаного з подальшим розвитком комунікаційних технологій та розширенням глобальних мереж й так званої "Світової павутини" (World Wide Web), нарешті з'являється можливість ввести в практику так звану електронну картку здоров'я (ЕКЗ) кожної людини (Electronic Health Record – EHR), що вміщувала б медико-біологічну інформацію кожного, навіть якщо він\вона нічим не хворіє й не звертається до лікарів, від його\її народження, до моменту, коли людина покидає цей світ ("...from womb to tomb") [1, 14a]. Крім того з часом стає можливим створення персональної картки здоров'я (Personal Health Record – PHR) – ресурсу медикобіологічних даних людини в електронному вигляді, який зберігається на спеціальних, захищених від стороннього доступу потужних серверах і до якого в будь-який момент і з будь-якого ПК в мережі Інтернет може одержати доступ сама людина (або вповноважена нею), а також лікарі й медичні працівники, яким на законній підставі наданий такий доступ [12d].

В Європі існує термін (зараз він використовується і в інших країнах світу) "електронне здоров'я" (e-Health), та відповідні європейські організації й комісії по ІКТ, які ставлять завдання (в довгостроковій перспективі, звичайно) об'єднати всі національні інформаційні мережі здоров'я країн ЄС, та забезпечити для населення цих країн дію уніфікованої електронної картки здоров'я (EHR) на всій території нинішнього Європейського Союзу [12е].

Сучасні ІСОЗ (Health Care Information Systems – HCISs) [9b], або (Healthcare Information Management Systems – HIMSs) [14a] в США та інших розвинених країнах – це великі (інколи в масштабах цілих регіонів) гетерогенні по своїй структурі (в склад яких входять ІС, або підсистеми різних апаратних платформ, комунікаційних технологій та програмних рішень), орієнтовані на сучані медичні стандарти й стандарти сфери інформаційних технологій та доволі складні по своїй бізнес-лозіці системні угрупування, які обслуговують потреби (надання медичних послуг та охорони здоров'я) десятків та сотень тисяч громадян.

Малюнки 1 та 2 взяті з книги [1] й показують типові схеми ІМНП (IDN), та ІСОЗ (HCIS) за якими вони зараз будуються в США, та інших розвинених країнах. Оскільки галузь охорони здоров'я має тенденцію до змін, а медичні дані є самим цінним, що накопичується та зберігається в медичній установі, то ІС повинна бути побудована так, щоб ніякі зміни її частин не приводили до втрати даних й не відображались на (не перешкоджали) роботі медичних працівників в виконанні ними їх службових обов'я зків.

Інформаційні працівники установи охорони здоров'я (Health Care Organization – HCO) та фірма-розробник, які разом відповідають за експлуатацію, еволюцію та модифікацію ІС, можуть замінювати якісь комунікаційні, апаратні, або програмні деталі системи, але для кінцевого користувача (лікаря, медсестри чи управлінця) такі зміни не повинні бути помітними й не повинні відображатися на їх повсякденній роботі з медичними даними їх пацієнтів, накопичуваними на протязі багатьох років чи десятиліть.

Тому дуже важливим є також питання (окрім вищепоказаного багаторівневого й модульного принципу проектування) закладення в кошторис ІСОЗ розробки системи резервного копіювання й дублювання та зберігання й відновлення баз даних.

Окрім того, дуже важливо проектувати ІСОЗ відповідно до існуючих в сучасній сфері ІТ комунікаційних, апаратних та програмних стандартів та протоколів, щоб забезпечити в майбутньому, по-перше – сумісність ІС різного рівня між собою для об'єднання їх в єдину ІСОЗ всієї країни, а по друге – зменшити затрати при заміні якихось частин системи на більш сучасні, коли виникає така необхідність [1].

Проектування, розробка та впровадження таких ІСОЗ потребує високваліфікованих спеціалістів в галузі біо-медичної інформатики (Biomedical Informatics), тому в США, наприклад функціонує близько 20 таких програм в провідних університетах країни [15a]:

- Program in Biomedical Informatics, Harvard-MIT Division of Health Sciences & Technology
- Biomedical Informatics Research Training at Yale, Yale University
- Medical Informatics Research Training Program at Columbia, Columbia University Health Sciences
- Pittsburgh Biomedical Informatics Training Program, University of Pittsburgh at Pittsburgh
- Johns Hopkins Health Sciences Informatics Training Program, Johns Hopkins University
- Training of Toolmakers for Bio-Medical Informatics, Medical University of South Caro-lina
- Vanderbilt Biomedical Informatics Training Program, Vanderbilt University
- Regenstrief Informatics Research Fellowships, Indiana University – Purdue University at Indianapolis
- Computation and Informatics in Biology and Medicine, University of Wisconsin Madison
- Health Informatics Division, University of Minnesota Twin Cities
- Biomedical and Health Informatics Research Training, University of Missouri Columbia
- Training Program in Computational Biology and Medicine, Rice University
- University of Utah Medical Informatics Training, University of Utah
- Biomedical Informatics Training Program, University of California Irvine
- Training Program for Imaging-Based Medical Informatics, University of California Los Angeles
- Graduate Training in Biomedical Informatics, Stanford University
- Training Program in Health Informatics, Oregon Health & Science University
- Biomedical and Health Informatics Training Program, University of Washington

Аналогічні програми існують й в інших розвинених країнах, та регулярно забезпечують кадрами індустрію ІТ охорони здоров'я [15b].

Вищевказані програми є не тільки навчальними, але й міждисциплінарними науковими підрозділами відповідних університетів, де йде вивчення потреб системи охорони здоров'я в засобах та методах інформіційних технологій, пошук нових підходів в інформатизації медичних закладів, та нових технологій проектування й розробки програмного забезпечення для медицини в цілому та ІСОЗ зокрема.

Оскільки медичні школи (School of Medicine) провідних університетів в якості клінічних баз мають великі медичні центри та госпіталі, в яких роками й десятиліттями використовуються ІС різного рівня й призначення, вищеназвані програми, разом з відповідними відділами клінік та лабораторіями університетів, ведуть постійний науковий пошук в цьому напрямку.

Як приклад такого пошуку, який акумулює в собі сучасні підходи та стандарти проектування ІСОЗ (Health Care Information Systems – HCISs) можна привести проект STRIDE (Stanford Translational Research Integrated Database Environment) ціллю якого є створення єдиного централізованого репозиторію біологічних та медичних даних, які використовуються лікарями та науковими співробітниками Стенфордського університету, його медичного центру (Stanford University Medical Center – SUMC), та клінік й лабораторій, які є базовими для його медичної школи [15с].

Основною базою проекту є центр клінічної інформатики (the Stanford Center for Clinical Informatics), який відноситься до офісу інформаційних ресурсів та технологій (Office of Information Resources and Technology – IRT) (http://med.stanford.edu/irt/) медичної школи Стенфордського університету (Stanford University School of Medicine).

Проект реалізується як сумісний з запитами HIPAA (HIPAA-compliant) [15d] й базується на існуючих в даний час стандартах сучасних ІТ.

Виходячи з перспективи розвитку технологій та стандартів, основною платформою системи управління базою даних (СУБД) проекту є БД Oracle 10G, яка є стандартом de-facto СУБД в світі [15е].

Модель даних проекту базується на Health Level Seven (HL7) Reference Information Model (RIM) (http://www.hl7.ru/,http://ru.wikipedia.org/wiki/HL7), яка є об'єктно-орієнтованою моделлю медико-біологічної інформації, розробленою для цілей пітримки спрощеного обміну даними між різними ІС. В якості внутрішньої семантичної моделі представлення медико-біологічних даних в проекті STRIDE викокористовується стандарт SNOMED CT (http://en.wikipedia.org/wiki/SNOMED_CT, http://ru.wikipedia.org/wiki/SNOMED), а також система Уніфікованої медичної мови моделювання Національної медичної бібліотеки США (the National Library of Medicine's Unified Medical Language System – UMLS) (http://www.nlm.nih.gov/research/umls/, http://ru.wikipedia.org/wiki/UMLS), які таким чином забезпечують семантичну сумісність з місцевими та національними базами даних, включаючи Електронну картку здоров'я Стенфордського медичного центру (SUMC's Electronic Health Record).

Проект також включає в себе систему представлення клінічної документації, яка базується на Архітектурі Клінічного документу (HL7 Clinical Document Architecture – CDA) (http://ru.wikipedia.org/wiki/HL7) й в поєднанні з парсером природньої мови (natural language parser) автоматично ідентифікує внутрішні медико-біологічні концепти (embedded biomedical concepts), картуючи їх до стандартної медико-біологічної термінології (mapping them to standard biomedical terminologies).

STRIDE є високобезпечним та захищеним середовищем, яке відповідає, або навіть перевищує всі запити HIPAA Privacy and Security regulations (http://en.wikipedia.org/wiki/HIPAA). Прикладні програмні продукти в проекті STRIDE є міжплатформними та забезпечують кінцевим користувачам доступ до послуг 3-х рівневих інфраструктур (J2EE services of a three-tier infrastructures) (http://ru.wikipedia.org/wiki/J2EE), використовуючи жорстку авторизацію та шифрування доступу згідно протоколу SSL (SSL encryption with strong authentication) (http://en.wikipedia.org/wiki/Secure_Sockets_Layer).

В проекті широко використовуються технології XML (http://ru.wikipedia.org/wiki/XML) для представлення структурованих метаданих, а також технології розподілених баз даних з використанням enterprise java beans – EJB (http://ru.wikipedia.org/wiki/Enterprise_JavaBeans) для безпечної віддаленої комунікації між клієнтом та сервером й компоненти графічного інтерфейсу Swing (http://ru.wikipedia.org/wiki/Swing), які забезпечують широкий вибір віджетів та передові можливості роботи з зображеннями та графікою.

Вищеприведений приклад, один з багатьох, що ілюструють серйозне ставлення з боку світової науки та інженерії до питань автоматизації медицини. Необхідність такого пошуку абсолютно очевидна, тим більше, що на протязі багатьох років та десятиліть розробка й впровадження ІСОЗ, та автоматизація медичних установ в розвинених країнах йшли не зовсім системно, більш індуктивним (тобто від конкретних запитів, "знизу"), ніж з використанням дедуктивного (тобто створення концепції й розробки загальної стратегії розвитку галузі) способом. Це призвело в кінцевому рахунку, в першу чергу в США, але також і в інших країнах (Великій Британії, Германії, Франції), до створення великої кількості ІСОЗ, які не сумісні між собою по форматах накопичуваних даних, розроблені з використанням різнорідних інструментальних засобів, і тому їх дуже важко інтегрувати між собою в вищезгадані мережі регіонального, а тим більше національного рівня [3a,15f]. Велика кількість ІС для медицини в США, а також й в деяких інших країнах, наприклад, на протязі більш ніж 30 років розроблялись з використанням спеціально розробленого для таких цілей інструментарію MUMPS (http://ru.wikipedia.org/wiki/MUMPS), інші розроблялись з використанням якихось інших програмних інструментів та СУБД. Й хоча MUMPS, або М-системи, як їх називають, широко експлуатуються й зараз, постійно модифікуються, й працюють в дуже великих ІСОЗ, наприклад таких як ІС ветеранської системи медичної допомоги в США VistA (http://ru.wikipedia.org/wiki/VA_VistA), але з багатьох причин вони вже не можуть виступати в якості стандарту для розробки ІСОЗ. Тому на прикладі вищезгаданного проекту STRIDE, а також багаточисельних інших прикладах, наприклад [15g], ми бачимо, що ведеться пошук самих сучасних інструментів інформаційних та комунікаційних технологій (ІКТ), які були б більш адекватними для цілей розробки інтегрованих мереж охорони здоров'я – ІМОЗ (Health Information Networks – NHINs), й могли б на довгострокову перспективу задовольняти потреби галузі.

Інформаційні Системи Охорони Здоров'я в Росії та Україні

На території країн СНГ (Росії, України, Білорусі, Казахстану, Грузії та ін.) на протязі останніх 10-15 років також йде процес інформатизації, в тому числі й в галузі охорони здоров'я. Але оскільки всі країни бувшого СРСР знаходяться в стані переходу від радянської системи охорони здоров'я до чогось нового й більш сучасного, що б більше відповідало потребам нового суспільства, цей процес тісно пов'язаний з реформами в галузі в цілому і в великій мірі від нього залежить.

Історія створення комплексних АСУ (автоматизованих систем управління) в пост-радянських країнах має давні традиції. Академік В.М. Глушков та його соратники ще в 60-70-е роки XX-го сторіччя розробили теоретичні основи та започаткували практичні підходи для створення так званої ОГАС (общегосударственной автоматизированной системы управления) в СРСР [15h]. Ця система була призначена для накопичення, обробки та представлення даних про діяльність всіх галузей народного господарства (економіки) країни (зокрема й системи охорони здоров'я) й її республік, областей, міст, районів, окремих підприємств та відомств управлінцям відповідного рівня для прийняття ними адекватних управлінских рішень.

ОГАС проектувалась в вигляді ієрархічної системи: підрозділ-підприємство-відділ-департамент-міністерство-уряд і т.д. по кібернетичному принципу – “управляючий вплив — зворотній зв'язок”.

В силу деяких причин, система, яка пропонувалась В.М. Глушковым та його колегами, не була впроваджена в СРСР. На жаль, з часом була втрачена й сама ідеологія створенння таких систем, по крайній мірі на пост-радянському просторі й в Україні, зокрема. Роботами В.М. Глушкова в більшій мірі скористались наші західні колеги в Японії, Британії та інших розвинених країнах.

Трапилось це (втрата передового досвіду) в великій мірі тому, що була втрачена стара структура управління великою державою, але за весь час існування незалежних Росії та України так ще й не були створені сталі нові системи управління вишезгаданими (та й більшістю інших) країнами бувшого Радянського Союзу. Але спеціалістам в області розробки ІС давно відомо, що "...автоматизувати хаос неможливо!", тому цілком зрозуміло, що допоки система охорони здоров'я країни не набуває оформлених і чітких рис, які надаються їй законодавчими й виконавчими розпорядженнями й актами, але навпаки, в противагу цьому – постійно змінюється парадигма надання медичної допомоги, структура медичних закладів, їх підпорядкованість, штатні розклади й т.ін. – говорити про серйозні прецеденти в сфері автоматизації медицини дуже важко.

Вищевказане положення більш характерне для України, тому що в тій же Росії, наприклад, вже з 2002 року не тільки прийняті відповідні закони, але і йде реальне реформування системи охорони здоров'я, з введенням обов'язкового державного медичного страхування для всього населення, а також добровільного приватного для бажаючих.

Тому Росія випереджає Україну й у сфері автоматизації медицини – прийняті й виконуються відповідні масштабні програми інформатизації на рівні великих міст, регіонів та всієї країни [16,17,17a,18], на її території вже активно працюють іноземні фірми-розробники ІС для медичних закладів, що реалізують вже навіть регіональні проекти [19,20], а також діє велика кількість вітчизняних, російських компаній, які спеціалізуються тільки в цій галузі [21].

В сфері наукових розробок в галузі ІСОЗ в Росії також є непогані прецеденти: дуже плідно працює, наприклад, Дослідницький Центр медичної інформатики Інституту Програмних систем Російської Академії Наук, який розробив та вже багато років впроваджує медичні інформаційні системи (МІС) в російських лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) згідно своєї технології "Интерин" [21а].

В Росії функціонують професійні асоціації працівників ІКТ в охороні здоров'я, проводяться коференції, випускаються книги по МІС, та публікуються статті в профільних та медичних журналах [21b].

В Україні, без сумніву, теж ведеться велика робота в напрямку інформатизації в сфері охорони здоров'я: прийняті відповідні державні постанови та програми [22], функціонують професійні асоціації, що співробітничають з аналогічними європейськими та світовими організаціями [22а], є прецеденти (й доволі вдалі) розробки та впровадження ІС на рівні окремих медичних закладів [23].

Але в цілому процес гальмується відсутністю реальних реформ в галузі та економічною несамостійністю медичних закладів та навіть міських та регіональних (обласних) відділів охорони здоров'я.

При такому положенні, в Україні працює не дуже велика кількість спеціалізованих фірм-розробників ІСОЗ [24], а більшість таких розробок та впроваджень виконується фірмами, які беруться автоматизувати "...все, за що платять гроші", від невеликих бухгалтерій та складів, до торгівельих фірм, мереж супермаркетів, в тому числі й медичних закладів (найчастіше відомчих). Або такі розробки виконуються так званими ще з радянських часів відділами АСУ (чи обчислювальними центрами – ОЦ) тих же відомств (залізничних, будівельних й т.п.), або великих підприємств. Одеський припортовий завод, наприклад, має свою медико-санітарну частину, яка автоматизується своїм же відділом АСУ заводу.

Наукові дослідження в сфері розробки та впровадження ІСОЗ в Україні також не дуже розвинені, тому що ця область науки тісно пов'язана з інженерією, а інженерія потребує реальних проектів ІСОЗ, яких в нашій країні насправді дуже мало, або вони виконуються підрядниками, що не мають бажання (або можливості) співробітничати з науковими підрозділами дослідних інститутів та навчальних закладів.

В західних країнах таке співробітництво відбувається між університетами та комерційними фірмами на базі спільної участі в конкурсах, які оголошуються різноманітними фондами, або державними (регіональними,муніціпальними) установами та організаціями, задля освоєння спільно одержаних грантів.

На жаль, в нашій країні така практика поки що дуже слабко розвинена, або практично не існує.

Участь у міжнародних грантах для спеціалістів в галузі розробки та впровадження ІСОЗ могла б бути виходом із ситуації, але поки що таких прецедентів дуже мало, або вони взагалі відсутні.

Висновки

Незважаючи на доволі значне відставання в обговорюваній галузі від розвинених країн, та навіть від країн-сусідів, Україна має великий кадровий та науковий потенціал в цілому й в галузі інформатизації охорони здоров'я зокрема. Також в країні є досить добре розвинена інфраструктура ІКТ: волоконно-оптичні комунікації, компанії, які поставляють сучасні апаратні рішення та програмне забезпечення, фірми-розробники ІС (багато з яких вже працює для західних замовників), вищі навчальні заклади, які готують спеціалістів для галузі, а також мають кваліфіковані наукові кадри.

В цілому розвиток ІКТ для охорони здоров'я може виступити одним з важливих факторів, які могли б підштовхнути всю галузь – Українську медицину – до реальних реформ та еволюції в напрямку кращих прецедентів організації охорони здоров'я та надання медичних послуг населенню, які існують у світі.

Використана література:

1. Edward H. Shortliffe and James J. Cimino Biomedical Informatics : Computer Applications in Health Care and Biomedicine, Springer; 3 edition, 2006
2. Reinhold Haux et al. Strategic Information Management in Hospitals : An Introduction to Hospital Information Systems, Springer, 2004
3. Crossing the Quality Chasm: A New Health System for the 21st Century – Committee on Quality of Health Care in America, Institute of Medicine, Washington, DC, USA: National Academies Press; 2001
3a. Humber M. "National programme for information technology" BMJ 2004;328:1145–6.
4. Mykola Koval "Healthcare Information Systems for regional Public Health/Health Care Departments" // Матеріали конференції "Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині", 2007 р.,м. Одеса
5. А. І. Літвак, М. Ф. Коваль "Ідеологія проектування Регіональних Інформатизаційних систем підтримки управління в охороні здоров’я" // Науково-практична конференція за міжнародною участю: "Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування", 4 квітня 2008 р., м. Львів
6. Микола Коваль "Чи потрібна інформатизація українській медицині?" //Інтернет видання "Всеукраїнська Експертна Мережа", 24 січня 2007 року http://www.experts.in.ua/baza/analitic/detail.php?ID=11356&phrase_id=27475
7. Коваль Н.Ф. "Информационные системы автоматизированной поддержки управления медицинскими учреждениями как важный фактор реформирования здравоохранения в Украине" //Матеріали конференції "Біофізичні стандарти та інформаційні технології в медицині", листопад 2006 р., м. Одеса
8. Коваль Н.Ф. "Информационные системы здравоохранения как важный фактор реформирования украинской медицины" //Наукові праці форуму з міжнародною участю "Інформаційні технології в охороні здоров'я та практичній медицині" присвяченого 20-й річниці створення кафедри медичної інформатики КМАПО імені П.Л. Шупика МОЗ України, стор. 41, 31 березня 2006 р., м. Київ
9. R. Kaushal et al., "The Costs of a Natіonal Health Іnformatіon Network" Annals of ІnternalMedіcіne, 143, N. 3 (2005)
9a. http://aspe.hhs.gov/sp/NHII/LHII-Lorenzi-12.16.03.pdf
9b. Michael K. Bourke Strategy and Architecture of Health Care Information Systems; Springer, 1995
9с. Adi Armoni Healthcare Information Systems: Challenges of the New Millennium; Idea Group Publishing, 1999
9d. Kevin Beaver Healthcare Information Systems, Second Edition; Auerbach Publications; 2nd edition, 2002
10. Ricardo J Cruz-Correia et al. “Reviewing the integration of patient data: how systems are evolving in practice to meet patient needs”, BMC Medical Informatics and Decision Making 2007, 7:14doi:10.1186/1472-6947-7-14 -
http://www.biomedcentral.com/1472-6947/7/14
11. Peter Littlejohns, Jeremy C. Wyatt and Linda Garvican “Evaluating computerised health information systems: hard lessons still to be learnt” BMJ 2003;326;860-863
12. E-Health: Current Situation and Examples of Implemented and Beneficial E-Health Applications, IOS Press, 2004.
http://iospress.metapress.com/content/vl1mn4nkkdcd/?p=f1e4938047a749eb8da922f5ae99b265&pi=0  
12a. Borycki, E. and A.W. Kushniruk. 2005. "Identifying and Preventing Technology-Induced Error Using Simulations: Application of Usability Engineering Techniques." Healthcare Quarterly 8: 99-105.
12b. Blumenthal D, Glaser JP. "Information technology comes to medicine". N Engl J Med 2007;356:2527-2534.
12с. Nancy M Lorenzi "Beyond the gadgets Non-technological barriers to information systems need to be overcome too" BMJ 2004;328:1146-1147 (15 May), doi:10.1136/bmj.328.7449.1146
12d. http://www.hhs.gov/myhealthcare/news/phc-report.pdf, http://en.wikipedia.org/wiki/Personal_health_record
12е. http://ec.europa.eu/information_society/activities/health/index_en.htm
13. R. Heeks, D. Mundy & A. Salazar “Why Health Care Information Systems Succeed or Fail” -
http://unpan1.un.org/intradoc/groups/public/documents/NISPAcee/UNPAN015482.pdf  
14. Sutherland, Jeff. 2005. Regional Health Information Organization (RHIO): Opportunities and Risks. CTO PatientKeeper, Inc. November. Available online at http://www.himss.org/Content/Files/Sutherland_RHIO_WhitePaper.pdf  
14a. Marion Ball et al. Healthcare Information Management Systems : Cases, Strategies, and Solutions; Springer; 3 edition, 2004
14b. http://www.brookings.edu/~/media/Files/rc/papers/2006/1215healthcare_lee/20061215_lee.pdf
14с. http://en.wikipedia.org/wiki/Integrated_delivery_system
14d. http://en.wikipedia.org/wiki/EMPI
15. Rosemary Nelson, Marion J. Ball Consumer Informatics : Applications and Strategies in Cyber Health Care, Springer; 1 edition, 2004
15a. http://www.nlm.nih.gov/pubs/plan/lrp06/report/default.html
15b. http://www.wiley.com/legacy/products/subject/life/bioinformatics/training.html
15с. http://clinicalinformatics.stanford.edu/STRIDE/  
15d. http://en.wikipedia.org/wiki/HIPAA
15е. http://www.oracle.com/database/index.html  
15f. Wanless D. "Securing our future health: taking a long term view". London: HM Treasury, 2002.
www.hm-treasury.gov.uk/Consultations_and_Legislation/wanless/consult_wanless_final.cfm
15g.http://www.ics.forth.gr/publicity/ics_representation/hygeia-net.pdf,  http://www.openecg.net/WS1_slides/S4_0_tsiknakis/S4_tsiknakis.pdf
15h. http://www.icfcst.kiev.ua/Museum/GL_HALL2/lf5_9_r.html#1294_5
16. http://www.cnews.ru/reviews/free/national2006/articles/it_perspekt/
17. http://www.armit.ru/informspace/ikt.html
17a. http://www.kmis.ru/site.nsf/pages/project.htm
18. http://www.cnews.ru/reviews/free/national2006/articles/edin_info/
19. http://www.intersystems.ru/casestudies/healthshare/astrakhan.html
20. http://www.intersystems.ru/press/2008/ynao.html
21. http://www.pcweek.ru/themes/detail.php?ID=103011
21a. http://www.interin.ru/
21b. http://www.armit.ru/, http://www.armit.ru/books/, http://www.kmis.ru/site.nsf/pages/kmis_sience_publication.htm
22. http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=35, http://uazakon.com/document/spart69/inx69259.htm, Концепція державної політики інформатизації охорони здоров'я України — http://www.uiph.kiev.ua/ua/..%5Cua%5Cextra%5Crez_9.html, http://www.moz.gov.ua/ua/main/docs/?docID=5675, http://mozdocs.kiev.ua/view.php?id=6993  
22а. Коваленко О.С., Буряк В.І. "Стандартизація інформаційних систем медичного обслуговування з урахуванням загальноєвропейської інтеграції." //Клінічна Інформатика і Телемедицина – журнал Української Асоціації "Комп'ютерна Медицина" // Харків, Ном.1, 2004р., с. 35-40
23. М.Ю. Болгов, Д.А. Микитенко, И.Р. Янчий, Ю.О.Діденко "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ МЕДИЧНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ THERDEP У КЛІНІЦІ ІНСТИТУТУ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ", (Укр.ж.телемед.мед.телемат.-2007.-Т.5,№1.-С.89-92).
24. http://www.medsystem.com.ua/, http://www.therdep.com.ua/, http://www.logis-pro.com/about_ru.html,
http://www.infoservis.kiev.ua/med2.php, http://doctor.eleks.com/

М.Ф. Коваль,
лікар, науковий співробітник Сектору Інформаційних Систем Одеського Національного Політехнічного Університету