Вечоріло…

Хто ще в світі, крім українців, п’є чарку зі словами: "Щоб нашим ворогам у роті пір’я поросло!"? І таки поросте!

Вечоріло… У країну переможеної правди невесело шкандибав Новий рік. Десь мело снігом, десь хлюпало багнюкою під ногами, а з телевізора рікою текла солодка патока, яка розваристою локшиною спадала з вух улюбленого народу… Народ, давно доведений до стану населення, байдуже дивився, як розкіш глузує над злиднями, шахрайство назвало себе вмінням жити, а справжнє, втомившись відбиватися від фальші, опустило руки. Умила руки й прокуратура, "не усматривая оснований" – у перервах від прослуховування улюбленої "Мурки", колекціонування звань, орденів, медалей і ретельного підрахунку власної вислуги років… Підрахували власну вислугу й судді – скромні трудівники бюджетної галузі на "мерседесах" і Toyota Camry… Теж на Toyota Camry, але службових, і не вихором по вулиці, а досить неспішно об’їздить володіння свої цілком радянська міліція, бо куди ж їй поспішати?.. Адже не помітити будь-який порух українського в Україні сьогодні дуже важко. І потягти його за комір за першою ж вимогою. Ще раз посміявшись з найкоротшого анекдоту грудня 2004 року про те, що "Міліція з народом"…

Що вона не з народом, всім своїм виглядом демонструє і гарно збережена українська радянська номенклатура. Зміцніла, позухвалішала, що вже не тільки якогось давнього бюро райкому не боїться, а й новомодньої кари Господньої. За недбало поставлену в церкві свічку… Хоча не свічкою єдиною, а тільки блискуче впровадженим настроєм "ностальжі" жива наша людина. Особливо, коли вона ветеран, але не той, що судиться й помирає в палатці за отримання визначеної йому законом пенсії, а котрий "сотоварщи" старанно голосує за кожного, хто краще пообіцяє угробити рідну державу. Яка ту пенсію, вибачаємося, ще якось і платить…

Платить, коли чесно, уряд, над яким Сонцем палає гасло: "Все для Людини!". Тієї, що з великої літери, і яка спромоглася не лише на яхту біля Блакитного берега Франції, а й на престижну нерухомість у Лондоні. За рахунок народу, і виключно його шлунком і кістьми. нАРОД же, який все ж вважає себе Народом, поки весело перетирає кісточки усім, кого він висунув на саму гору ("бо Народ наш розумний, він здатен"… І далі по тексту). Щоб знову і знову обманутися у своїх найкращих почуттях… Обираючи на виборах між прогресивним СНІДом і консервативним раком. Бо наполегливий коклюш і креативна діарея – то не його, вибачаємося, масштаб! Щоправда цього разу, як поки мовчать соціологи, вже, здається, хоч і обиратимуть "своє", але соромливо опустивши вниз очі. І ніхто не буде видряпувати їх вже за те, що саме його біда найкраща…

"Наш олігарх найкращий", – не стало гаслом року, що відходить і не буде таким в наступному. Бо це вже й так стало аксіомою для наших, з дозволу сказати, профспілок. Ні, тільки "Подайте з бюджету саме нашому олігарху, а ми вже якось самі протримаємося", – залишатиметься головним "слоганом" поточного моменту… Поточний же момент дивуватиме нас і далі: бо влада і опозиція, європейські приятелі України і ті, кому ми кісткою у горлі, зрештою, й Генпрокуратура і, як їх Путін В.В. вважає, "буржуазні націоналісти", блискуче виконали завдання останнього, а головне – "дорогого товарища "Газпрома" лично". Тобто – ніякої України в об’єднаній Європі! І ніхто у тому не винний, бо у всіх є бездоганне алібі. Тільки вона – Україна, як завжди, сирота…

Сирота-народ, якого ведуть і ведуть до сяючих вершин і в щасливий вперед, а він із дна прірви ніяк не вибереться, і цього разу начхав на вже років зо два заморожену зарплату і навіть на те, що 100 гривень – все більше і більше – не гроші. Тому вдало мобілізував ресурс під тазик традиційного олів’є і те, що у нас називають "шампанським". А ще під "гірку", що у нас її найчастіше й п’ють, і не лише на Новий рік…

Прийшла ніч… У країну розтоптаної правди таки дошкандибав Новий рік. Озирнувся, зітхнув важко-важко, та й чомусь схопився за голову. Бо тут хоча б не стати ще гіршим від попередника, про що у новорічну ніч, слава Господи, не згадують. Особливо українці… Котрі й вижили не завдяки салу і галушкам, як багато хто із "розумак" вважає, а дякуючи своєму споконвічному оптимізму і дотепному жарту. Бо хто ще в світі п’є чарку зі словами: "Щоб нашим ворогам у роті пір’я поросло!"? І таки поросте!

Якщо Ви хочете залишити свій коментар, просимо пройти авторизацію

Вечоріло…

Материалы по теме: