Головна  /  Аналіз результатів

Опитування на тему: «Код да Вінчі» як дзеркало демократії

Михайло Кірсенко, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», м. Київ:

Відповідно до схваленої ООН Загальної Декларації прав людини та інших загальновизнаних норм, держава має гарантувати право всіх громадян на вільне поширення інформації, за винятком пропаганди ксенофобії, расизму і тоталітаристської ідеології. Згаданий Вами художній твір не зазіхає на християнство, а пропонує альтернативну версію пояснень і стимулює цікавість до історії. Будь-яка заборона плюралізму думок є незаконною.

Анатолій Грибанов, м. Луганськ:

1. По-перше, треба визначитись, що таке "фільм канонічного змісту"? Де та межа, за якою закінчується творча фантазія автора і починається трактування "канонічних текстів". Наприклад, згідно з мусульманськими канонами свиня є твариною нечистою. Чи можна в такому разі в Криму, де є велика частка мусульман, демонструвати в кінотеатрах мультиплікаційний фільм про Віні Пуха, бо ж його товариш, пробачте, маленька, але свиня, тобто поросятко П'ятачок? Чому саме такий розголос наробив "Код да Вінчі"? До того у нас була трансляція телесеріалу "Майстер та Маргарита". Теж не зовсім "канонічний твір".

Чому взагалі хтось може позбавити інших права творити щось "неканонічне"? Що, якась релігійна спільнота, конфесія має довідку від Всевишнього, про її абсолютну, незмінну канонічність? Може ми є свідками зародження нової, згодом не менш канонічної релігійної спільноти. І Браун пророк її...

Термін "територія з переважно християнськими традиціями" мені теж незрозумілий. Це що, якщо більшість населення під час перепису (наголошую на цьому, бо хто може певно сказати, що у населення країни дійсно в голові і на серці) заявляє, що вони православні, люди з іншими переконаннями позбавляються права на самовираження, на будь-який вплив на події?

Отже, для мене немає ніяких сумнівів – якщо є фільм і є бажаючі його дивитися, фільм можна показувати у кінотеатрах.

2. Так, ніхто не може позбавити людину давати (або не давати) оцінку моральності того чи іншого твору мистецтва. Але це не повинно ніякою мірою впливати на долю цього твору. Колись вважали геть аморальним роман Льва Толстого "Анна Кареніна", але, дякуючи Богу, ми досі самі можемо визначити для себе ступінь його моральності чи аморальності. Якщо це явище культури, тільки час повинен визначити дійсне значення того чи іншого явища.

Кожен, кому не подобається той же фільм "Код да Вінчі", хто вважає його аморальним, неканонічним тощо, може голосно та привселюдно сказати про це. Та й усе.

Пробачте, якщо православні вірні вважають, що через фільм – екранізацію досить сумнівної якості роману – вони втратять свою віру, то ж яка ціна такої віри?!

3. Чи повинна держава стежити за моральністю своїх громадян? Чи не здається вам абсурдним сам підхід до цього? Встановлювати моральність державними заборонами, обмеженнями тощо? А хто буде це робити? Спеціальний чиновник з моралі? Чому смаки та уподобання якогось окремого чиновника повинні бути прикладом для усіх інших членів суспільства? Перш ніж заборонити, наприклад, показ фільму, чиновник дивиться його сам. Чи ж ні? Отже, на його мораль це впливає, він не перетворюється на моральну потвору. А чим гірший за нього я – звичайний член суспільства? Чи ми знову повертаємось до "володарів" та "рабів"? Що дозволено Юпітеру, бику – зась!?

Я ще розумію логіку регламентації того, що можна або ні дивитись дитині. Але обмеження для дорослої правоздатної особи права дивитись той чи інший фільм, читати ту чи іншу книгу! Абсурд!

4. Не буває усталеної однодумності тільки в окремо взятій сфері життя. Бо, знов таки, як визначити межи цієї сфери? Я вже казав про свиню в мультику. І взагалі. Спробуйте тільки встановити обмеження на "вільнодумство" десь в одному місці, і все – може сушити сухарі. Скоро вас будуть саджати в тюрму за не той колір шкарпеток, або за не в ту сторону зачесаний чуб.

Немає нічого більш корисного для розвитку суспільства ніж інакомислення. Бо без цього неможливо створити щось нове. А без створення нового не буде розвитку.

Неможна бути трошки вільнім, або вільним від паркану до твоєї буди, коли ступінь свободи вимірюється довжиною мотузки. Це не свобода, це не демократія.

Роман Черненко, редактор газети «Севастопольский меридиан», м. Севастополь:

Премьера фильма в Севастополе назначена на 23 июня. Но уже недели две его можно посмотреть во всех компьютерных сетях города. Какие уж тут запреты?

Обижает ли фильм чувства верующих? Не думаю. Грош цена вере, которую можно поколебать дешёвым фильмом. И почему этого фильма так боится церковь? Потому что он вызывает сомнения в правильности изложения библейской истории. Ведь мышление человека рационально по своей сути, а вера иррациональна. Церковь, безусловно, не должна вмешиваться в общественную жизнь. Как говорится, кесарю кесарево… Тем более что всё происходит в рамках закона и общественной морали. Свобода слова, если это в рамках закона, превыше всего.

Тимофій Никитюк, Голова севастопольського відділення Комітету виборців України, м. Севастополь:

Мы живем в стране, которую хотим видеть демократичной. Иметь право на свободное выражение своих мыслей и отстаивать свои убеждения – это одни из основных прав и свобод человека. И там, где государство начинает жестко регулировать или ограничивать эти права, демократия заканчивается. И уж тем более недопустимо вмешательство церкви в дела государства и общества. При этом совершенно неважно, идет ли речь о фильме, книге или высказывании конкретного человека.

Сергій Степаненко, лікар, м. Севастополь:

Фильм, безусловно, слабоват. Поэтому реакция церкви на него странна, но предсказуема. Это банальная боязнь потерять часть своей паствы. И ничего больше. А вмешательство церкви недопустимо ни в каких проявлениях. Оскорбление чувств верующих? Да пусть не смотрят и верят на слово своим пастырям!

Семен Осиповський, соціолог, м. Севастополь:

Не удивлюсь, если результаты этого опроса в Западной и Восточной Украине будут весьма различаться. На западе церковь имеет гораздо большее влияние и чаще вмешивается в светскую жизнь. Это влияние особенно заметно было во время избирательных кампаний. А фильм можно считать и плохоньким детективом и чем угодно, но уж никак не тем, что может расшатать церковные устои. Бывали и более красиво оформленные ереси, но 2000 лет устойчивости – неплохой показатель. А сегодняшняя попытка церкви вмешаться, похожа на прощупывание дозволенных границ вмешательства.

Назад  | 

Розробка і підтримка – Центр інтелектуальних ресурсів і технологій.
© Всі права захищені. Використання матеріалів порталу дозволяється за умови посилання (для Інтернет-видань – гіперпосилання) на www.experts.in.ua
З правилами користування порталом можна ознайомитися тут

Редакція порталу "Всеукраїнська експертна мережа" може не поділяти думку автора публікації. Відповідальність за достовірність та аутентичність фактів, наведених в публікації, несе її автор

Україна, Київ, 01001, вул. Костьольна 4, оф. 8
Тел: +38 (044) 494-24-61, Факс: +38 (044) 494-24-62
E-mail: