25.11.2008 11:10:11 |
Свято:
Міжнародний день боротьби за ліквідацію насилля над жінками. Проголошений рішенням Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1999 р.
Події дня:
1918 – Севастополь захопили кораблі англо-французької ескадри.
1918 – Україною ширилося антигетьманівське повстання, очолюване Директорією. Один з прихильників С. В. Петлюри, свідок подій кінця 1918 р., писав: “Вся Україна запалала повстаннями. Дві сили: національно-демократична й соціалістично-радянська… повстали разом… Витворилась маса повстанських відділів, загонів, окремих сотень, куренів, полків і т. п. Грізні народні хвилі застали наших політичних провідників непідготовленими. Вони не знали, на яку ступити, і балансували між совітами й Антантою. Політична дезорієнтація передавалася й до повстанських частин. Кожний отаман такої частини, особливо коли мав когось у “центрі”, діяв за його вказівками, а ті вказівки були надто різноманітні й суперечні… З’явились, як то буває в таких випадках, і дуже активні люди легкої наживи, що під прапором соціальної революції зайнялися присвоюванням чужого майна. Особливо зловживали боротьбою з “буржуями” різні “курені смерті”, яких було декілька. З них найбільше відомі – “червоний курінь смерті” отамана Ангела на Чернігівщині й “чорний курінь смерті” отамана Гуцола на Волині. Перший був спантеличиний на соціальній революції, а другий просто ловко й зручно використовував моменти… Дуже подібний по своєму поступуванню до “чорного куреня смерті” був полк ім. Винниченка, яким командував отаман Гришко”. Населення України жило в обстановці чуток, страхів, непевненості, анархії, грабежів, безладдя і безвладдя. Більшість мешканців Києва – представники середніх прошарків населення – вважали за краще збереження гетьманівської влади й очікували скорого прибуття ешелонів з військами Антанти.
1921 – укладено мирний договір між УСРР та Естонією.
1926 – ЦК ВКП(б) ухвалив рішення про будівництво Дніпровської ГЕС (Дніпрогес).
1933 – відбувся запуск першої радянської ракети з рідинно-реактивним двигуном – попередниці потужних радянських космічних ракет.
1963 – у Римі засновано Український католицький університет ім. Св. Клімента.
1983 – створена Французька національна аерокосмічна академія.
2004 – Верховний Суд України заборонив Центральній виборчій комісії оголошувати результати виборів Президента України .
Цього дня народились:
1838 – Іван Семенович Нечуй-Левицький (справж. прізв. – Левицький), український письменник. Автор відомих повістей “Микола Джеря”, “Дві московки”, “Причепа”, “Кайдашева сім’я”, “Старосвітські батюшки та матушки”, величезної кількості публіцистичних і літературно-критичних статей. Нечую-Левицькому належать і драматичні твори – комедії “На Кожум’яках” (1875, в переробці М. Старицького під назвою “За двома зайцями” йшла на сцені українського театру з 1883 р.), “Голодному й опеньки м’ясо”, історичної драми “Маруся Богуславка”. Він брав участь (разом з П. Кулішем та І. Пулюєм) у перекладанні першого повного видання Біблії українською мовою. Народився майбутній письменник на Черкащині в сім’ї священика. Закінчив духовну семінарію та духовну академію, але від духовної кар’єри відмовився. Викладав у Полтавській духовній семінарії, вчителював у гімназіях Каліша, Седельця, Кишинева. 1885 р. вийшов у відставку, оселився в Києві, віддавшись літературній праці. “…В духовній академії старі професори були дуже погані; вони читали лекції по старих, жовтих, як пергамент, листах або імпровізували самими фразами таку нісенітницю, що студенти перестали ходити на їх лекції і посилали по черзі по три чоловіка на лекцію… Зате ж були і дуже добрі професори, а найбільше молоді, котрі щиро працювали над наукою. Студентам не давали журналів з бібліотеки, вони складались і виписували всі тодішні товсті журнали, а українці виписували “Основу”. Тоді був гарячий час в руській літературі: вийшов “Базаров” Тургенєва і критика на його Писарєва. “Основа” розворушила українські питання. Студенти були дуже цим усім заінтересовані, і змаганням не було кінця. Українці пережовували свої національні та літературні питання, але стріли в великоруських студентах велику опозицію. Всі вони, окрім трьох, стояли проти права української національності та літератури. В мене з’явилась думка писати оповідання українським язиком для “Основи”, але вона швидко потім перестала видаватись… Між професорами в академії не було й духу українського. Один професор сказав на лекції таку штуку: “Для інтересів государства російського добре було б спалити українську літературу і білоруську, якби вона з’явилась на світ…” Писати повісті я почав ще як був на службі в Полтаві. “Основа” та “Кобзар” Шевченків навели мене на думку, що мені писати треба по-українській… Почавши писати свої повісті в той час, коли була заборонена українська література, я нікому не говорив про це: об тім навіть не знали ті товариші, що жили зо мною на одній квартирі, не знав батько, хоч ще до його смерті вже були надруковані в “Правді” перші мої повісті…” (І. Нечуй-Левицький, “Життєпис”)
1848 – Іван Андрійович Зубковський, український лікар, громадсько-культурний діяч і письменник. Засновник Миргородського курорту. Походив з сім’ї священика. Під час навчання в останньому класі Миргородського повітового училища допомагав А. Свидницькому у створенні місцевої недільної школи. 1876 р. закінчив медичний факультет Київського університету. Брав участь у російсько-турецькій війні, з 1879 р. – лікар у Миргороді. Опублікував близько 70 праць з питань медицини, спогади про А. Свидницького, І. Нечуя-Левицького, написав “Спогади про російсько-турецьку війну 1877 – 1878 рр.”.
1878 – Георг Кайзер, німецький драматург, один із представників німецького експресіонізму.
1918 – Василь Дмитрович Чегодар, український живописець, заслужений художник УРСР. Працював у жанрі пейзажу і натюрморту (“Троянди”, “Море”, “Дніпро”, “Київські каштани”, “Літній натюрморт”).
Цього дня померли:
1883 – Микола Олександрович Корф, вітчизняний педагог і методист, діяч у галузі народної освіти, організатор початкових земських шкіл в Україні. Працював головою повітової училищної ради в м. Олександрівську (тепер Запоріжжя). Обстоював обов’язкове навчання учнів рідною мовою. Автор педагогічних праць і підручників.
1956 – Олександр Петрович Довженко , український кінорежисер, драматург, один із основоположників радянської кінематографії. Помер митець напередодні зйомок фільму “Поема про море”. Улітку 1955 р. після тривалої перерви (влада міцно тримала його при собі у Москві) він нарешті потрапив на Україну. Об’їздив чимало міст і сіл. Побачене було невтішним. “Міста бідні, убогі. Чигирин, Новогеоргіївка, Кременчук, Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ – пилюка, вибої, дороги погані, люди сірі, заклопотані, виснажені. Вже справді дорого платить мій сучасник за привілей великої доби. І скрізь на всьому великий несмак. Що бачив красиве? Кілька хат. На кількох простих селянських хатах позначено більше тонкості художнього смаку, ніж на цілому Хрещатику.” Занотовує Довженко у своєму щоденнику 27 липня 1955 р. Щоденник так і не надруковано повністю. Повністю рукопис одкриється тільки 2009 року – такою була воля вдови митця Юлії Солнцевої.
1958 – Чарльз Франклін Кеттерінг, американський інженер, винахідник. Розробив автомобільний висококомпресивний двигун і електричний стартер, який був установлений на автомобілях марки “Кадиллак”. Винайшов електричний лічильник грошей.
1963 – Олександр Іванович Маринеско, радянський військовий моряк-підводник, капітан 3-го рангу, Герой Радянського Союзу (1990, посмертно).
| Источник: |
Всеукраїнський прес - центр |
| Ссылка: |
http://presscenter.ukrinform.ua/history.php?hist_id=874 |
Возврат к списку
